CC BY
6Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.163-168.
УДК 070.15:124.5
СМИСЛ ЯК ЗАС1Б АКТУАЛ1ЗАЦП ОЦ1НКИ МАС-МЕД1ЙНОГО ТЕКСТУ
Кузнецова Т.В.
Сумський державний ун1верситет, м. Суми, Украна
У стaттi розглянуто смисл як заыб актуал1заци оцтки тексту, обтрунтовано доцтьтсть проведення концептуального до^дження при вивчент оцтки мас-медшного матерiалу.
Ключовi слова: оцтка, смисл, зм^т, значення, медiатекст.
Актуальшсть. В останш роки науковщ все частше звертають свою увагу на аксюлопчш проблемы ЗМК, що зумовлено наявним щншсним дисбалансом в сучасному комушкацшному простора Виршенню зазначено! проблеми, на наш погляд, може сприяти аксюлопчне дослiдження мас-медшно! шформаци, що уможливлюе визначення механiзмiв та принципiв формування оцiнного матерiалу.
Теоретичне пiдгрунтя аксюлопчних дослiджень медiатексту становлять працi з аксюлопчно! лiнгвiстики, вагомий внесок у розвиток яко! зробили такi дослщники, як Ю. Апресян, Н. Арутюнова, О. Вольф, С. Бабаева, О. Галкша-Федорук, О. Баранов, В. Карасик, Г. Слишкш, Ю. Сорокiн, С. НЫтша, Ф. Бацевич, Ю. Зацний, Т. Ковалевська, Т. Космеда, Т. Радзiевська, В. Чабаненко та ш. Аксюлопчна лiнгвiстика спрямована здебiльшого на проблеми «мови щнностей», зокрема на вивчення структурно-функщонально! природи оцiнки та И ролi в мовнiй систем^ мовних засобiв И вираження, семантико-прагматичних особливостей реалiзацil аксiологiчного значення. Значна кшьюсть лiнгвiстичних дослiджень категорп оцшки проведена на мас-медiйних матерiалах. Таю науковщ, як Б. Зшьберт,
B. Костомаров, Г. Солганик, Л. Крисш, М. Володша, О. Васильев, О. Григор'ева, Н. Клушина, В. Шапошников; А. Белецька, I. Брага, Л. Дядечко, О. Дорофеева,
C. Срмоленко, М. Жовтобрюх, Т. Коць, Л. Кудрявцева, О. Муромцева, Н. Непийвода, М. Пилинський, К. Серажим, Л. Ставицька, I. Фшатенко, Г. Черненко, I. Чобот, звернули увагу на специфшу реалiзацil оцшки як особливо! семантико-прагматично! категорп у мовi ЗМК, що сприяло визначенню мовних засобiв вираження оцшки.
У втизнянш та росшськш комушкативютищ дослiдження оцiнного медiатексту здiйснюеться насамперед крiзь призму дотичних проблем: розробки психолшгвютично! та психiатричноl дiагностики текстiв (В. Белянш, М. Димшиць, О. Срмаков, С. Кисельов, О. Решна, В. Шалак), медiавпливу (Н. Грицюта, В. Корнеев, В. Лизанчук, Н. Непийвода, О. Петрунько, В. Рiзун, П. Фролов), оцшки як функщонально! семантико-стилютично! категорп в газетно-публщистичному стилi (К. Серажим), журналютського матерiалу як предмета лiтературного редагування (А. Мамалига, В. Рiзун). У центрi уваги цих дослiдникiв - передуем мовнi засоби актуалiзацil оцшки. Хоча цшком очевидно, що оцшш мовнi одиницi не
завжди можуть засвщчувати аксюлопчну насиченiсть матерiалу: !х оцiнний знак може не збтатися з оцшним знаком подано! в текстi шформаци, що, у свою чергу, зумовлене впливом текстового простору, фонових знань рецитенпв.
На наш погляд, мовш засоби актуалiзацп оцiнки не завжди можуть засвщчувати оцiнну насиченiсть матерiалу. Справа в тому, що !х оцiнний знак може не збiгатися з оцiнним знаком подано! в текст iнформацi!, що, у свою чергу, зумовлено впливом текстового простору. Як справедливо зазначае О. Гончарова, «входячи в структурно-смислове текстове цше, основнi номiнативнi та комушкативш одиницi системи мови, слово i речення, перетворюються в «текстослова» i «тексторечення», у семантицi й синтактищ яких поеднуються характеристики, що йдуть як вiд системи мови, так i вiд «системи тексту» [4, с. 12]. Унаслщок цього значення «тексто^в» може вiдрiзнятися вiд значень тих самих ^в у позатекстовш ситуацi!. Нейтральнi слова, наявнi в тексту можуть за певних умов актуалiзувати оцiнне значення, або, навпаки, оцшний компонент слова може нейтралiзуватися пiд впливом контексту. Можна стверджувати, що оцштсть тексту не може виводитися iз суми оцiнних лексем та !х значень, так само як, за словами Р. Фрумкшо!, «фраза не складаеться iз ств, а текст не складаеться iз фраз» [12, с. 5]. Мета статт1 -розглянути смисл як зашб актуалiзацi! оцiнки тексту та обгрунтовати доцiльнiсть проведення концептуального дослщження при вивченнi оцiнки мас-медiйного матерiалу
З огляду на те що текст - не лише формальна сукупшсть його складових елементiв, а «дещо бiльше: текст - це едшсть формальних та змiстових елеменив з урахуванням цiльово! установки, штенци автора, умов спiлкування й особистюних орiентацiй автора» [1, с. 97], - вважаемо за доцшьне винесення оцiнки в когнiтивну систему координат, що дозволить розглянути в едност текстовий та позатекстовий простори.
На наш погляд, оцшку як аксюлопчний феномен у текстовому просторi ЗМК визначають смисли, що з'являються при сприйнятп журналiстського матерiалу: саме вони можуть спричинювати появу певних оцшок у реципiента, а отже, детермшувати оцiнний знак подано! iнформацi!.
«Смисл» - одне iз наукових понять, що ниш не мають однозначного тлумачення. У фiлологiчнiй науцi юнуе цiла низка теорiй щодо сутносп цього феномену, кожна з яких грунтуеться, як правило, на одному аспект смислово! органiзацi! мовних одиниць (слова, речення, тексту). Здебшьшого вважають, що смисл мiститься лише в окремому реченш, надфразовiй едностi, тодi як змiст притаманний тексту, а значення - слову (див., наприклад: [3, с. 20]). Таке розмежування зазначених категорiй зумовлене насамперед суто граматичним поглядом на !хню сутшсть. Хоча визначення сутностi смислу не можна звужувати лише одним критерiем. Зважаючи на те що смисл сшввщноситься з iнформацiею, знаннями, яю вiдображае людська свiдомiсть, цiлком iмовiрно, що смисли притаманнi будь-яким комушкативним одиницям, якi несуть iнформацiю. 1х можуть виражати як лiнгвiстичнi, так i паралiнгвiстичнi засоби. Наприклад, жест, погляд, пауза в рiзних контекстах здатш
зумовити появу рiзноманiтних смислiв. Оскiльки основною iнформацiйною структурою е текст1, це дозволяе вважати смисл цшком текстовою категорiею.
Пiд смислом вербального тексту, або текстовим смислом, ми, слщом за В. Скалiчкою та В. Матезiусом, розумiемо «продукт тексту плюс ситуащю» [15; 9, с. 446]. Смисл у такому розумшш становить собою едшсть мовних та позамовних складникiв.
Наявнi в текст мовш складники, якi е матерiальною основою повiдомлення, репрезентують безпосереднш змiст тексту. Саме вiн моделюе фрагмент дшсност, про який щеться в матерiалi. Взаемодiя мовних складниюв з екстралiнгвiстичним контекстом2 (фоновими знаннями, пресупозицiею, когнiтивною базою реципiентiв) дають можливють виявити глибинну сутнiсть наведено! в текст шформаци, яка разом зi змiстом формуе смисл повщомлення. Тобто основними передумовами породження смислу е лшгвютичний та екстралiнгвiстичний контекст.
Порiвняно зi змiстом, який грунтуеться на денотативних (референтних) структурах, смисл базуеться на концептуальних структурах. Його штерпретащя залежить не лише вщ ситуацiй, зображених у текстi, а й значною мiрою зумовлена iндивiдуальним потенцiалом реципiентiв, !хньою здатнiстю виявити глибинну сутшсть матерiалу.
На вщмшу вiд змiсту, який завжди структурований лiнгвiстично, виражений експлiцитно, смисл тексту може бути як експлщитним (або поверховим), так й iмплiцитним (внутршшм, глибинним). Смисл вбирае в себе всю текстову та шдтекстову шформащю, несе справжнi намiри, думки, ощнки, якi можуть суперечити вербально вираженому безпосередньому змiсту.
Тобто змiст i смисл мають певнi суттевi розбiжностi, а саме:
1) змiст е експлщитно вираженим, смисл - iмплщитно-експлщитно;
2) змiст виявляеться у денотативнш структурi, смисл - у концептуальнш;
3) змiст - одиниця вербального рiвня, смисл - когнiтивно-ментального.
На вiдмiну вiд «значення» слова, яке е об'ективним вщображенням системи зв'язюв та вiдношень, «смисл» - це привнесення суб'ективних аспектiв значення в даний момент та ситуащю» [8, с. 55]. Ця вщмшнють, на думку багатьох науковщв, дозволяе авторовi тексту, оперуючи значеннями мовних одиниць, конструювати необхщш йому смисли (див., наприклад: [1]).
Деяю вченi под^ють текстовi смисли на смисли-повiдомлення, що формуе автор, та смисли-щнност, яю вичленовуе читач (див.: [2]. При цьому смисл-цiннiсть виявляеться зовнiшнiм явищем вщносно тексту, оскшьки не мютиться безпосередньо в ньому, а е поидним вiд процесу розумiння [Там само]). У такому ракура джерелом щншсного смислу вважаеться не автор, а читач, який, за словами Дж. Х. Мшлера,
1 I. Гальперш запропонував розмежовувати змiстовно-фактуальну, змютовно-пiдтекстову та змiстовно-концептуальнну iнформацiю тексту [3, с. 26-50].
2 Ми дотримуемося лггературознавчого розумiння термiна «контекст»: як систему сощальних стосунк1в, що зумовила даний текст, iсторичний час, у якому iснують ЗМК, зв'язок тексту з етносом, на який вш розрахований, з особистiстю автора - його бiографiею, iндивiдуально-творчою манерою, особливостями його психологи, свгтогляду i свiтосприйняття.
«опановуе твiр... i накладае на нього певну схему смислу...» [14, с. 225]. Така суб'ективютська концепцiя ощнно! сутностi смислу призводить до заперечення iнтерсуб'ективного начала в текст й навiть до твердження про неможливiсть тзнання iстинного ощнного смислу тексту взагалi.
Звичайно, смисл тексту завжди пов'язаний iз пресупозищею, що певною мiрою свiдчить про зовшшнш характер його вияву. Можна навт припустити, що смисл -це начебто додатковий вiртуальний текстовий простр, якому властивi змiннiсть, багатоаспектшсть, полiфункцiональнiсть, що зумовлено специфiкою читацького сприйняття: реципiент не завжди може знайти клкта до розумiння авторського смислу, часто прочитуе текст по-своему, унаслщок чого народжуються новi смисли, а отже, рiзнi оцiнки одного й того самого матерiалу. Так, наприклад, повiдомлення на зразок «Футбольний стадiон «Ювiлейний» побудували за один рш» може породжувати рiзний за оцшним навантаженням смисл: для вболiвальникiв футболу вiн буде суто позитивним, оскшьки пов'язуеться зi сподiваннями на перегляд футбольних матчiв; для архiтекторiв та будiвельникiв може мати негативний вщтшок, оскiльки зумовлюе появу сумнiвiв щодо якостi зведено! будiвлi за такий короткий промiжок часу тощо. Незважаючи на суперечливiсть iндивiдуальних сми^в, !х загальна кiлькiсть завжди обмежена так званим ступенем свободи. Як зазначае О. Леонтьев, «сприймаючи текст по^зному, ми не будуемо рiзнi свiти: ми по-рiзному будуемо один i той самий свiт. Цей св^ ми можемо бачити в рiзних ракурсах, iз рiзним ступенем зрозумшосп, можемо бачити фрагмент замють цшо! картини. Але таке читання не може привести нас до розумшня, наприклад, «Капiталу» Маркса як апологи каштатзму... С межа кшькост ступенiв свободи, й ця межа i е об'ективним змiстом або об'ективним смислом тексту» [7, с. 144].
Смисл як вiртуальний текстовий просир не може юнувати без автора та самого тексту. Як уже зазначалося, до його формування обов'язково причетш три «дiйовi особи»: автор, читач i текст3. Автор передае власне бачення реально! дшсносп, вкладае у текст власнi оцшш смисли. Читач намагаеться !х «упшмати», таким чином зрозумiти авторський задум, «прочитати» його смисл. Сам текст е иею матерiальною оболонкою, начинка яко! (iнформацiя) й породжуе смисл. 1накше кажучи, смисл певною мiрою невiддiльний вiд тексту, належить йому як данють.
Стосовно виокремлення двох рiзновидiв текстового смислу (смислу-повщомлення та смислу-цiнностi), вважаемо, що бшьш доцiльно говорити про цiннiсть будь-якого смислу, оскшьки вш онтологiчно причетний до цiнностi, значущостi. Адже будь-яю дi!, явища, предмети мають смисл тшьки тодi, коли виявляються значущими для життедояльност особистостi. До того ж в структуру смислу повщомлення входять лише т елементи змюту, якi е iнформативно важливими.
3 Серед основних «дшових осiб», причетних до породження смислу, найбшьш активним е рецишент, який зумовлюе появу рiзних смислiв в одному текстi. Автор i текст - тi учасники комушкативного акту передачi-прийому iнформацil, яю не змiнюють закладеного в нш смислу.
Смисл тексту, глибинний план його змiсту ототожнюеться з концептом, який, у свою чергу, сшввщноситься зi знаком (у тому чи^ й мовним): «Концепт - це шформащя, яку знак несе про можливi денотати, про !х мюце в системi реалiй, в ушверсумЬ> [13, с. 10]. В. Красних зазначае, що при породженнi тексту вихщною точкою служить концепт, який е глибинним смислом, згорнутою смисловою структурою тексту [5, с. 60]. Продовжуючи думку Х. Вайнриха, К. Серажим наголошуе, що концепт е своерщною «точкою вибуху», яка спонукае текст до життя. З одного боку, вш е вщправним моментом породження тексту, а з шшого - кiнцевою метою його сприйняття [11, с. 63].
Концепт, таким чином, у текст вщграе роль смислово! домiнанти, яка оргашзуе його смислову структуру. Орiентацiя на концепт як на репрезентант смислу тексту дозволяе розглядати його (концепт) як «резервуар» сукупност сми^в-цшностей, а отже, як цшшсно-смислову домiнанту мас-медшного матерiалу.
Висновки. Отже, оцiнку тексту можна адекватно описати й пояснити, розглядаючи !! на перетиш когнщи та комунiкацi!. Саме такий тдхщ дозволяе дослiдити мовнi засоби вираження оцiнки у взаемозв'язку з когштивними процесами: сприйняттям, розумiнням, iнтерпретацiею, що !х здiйснюе реципiент. Адже за будь-яким мовним знаком прихована позамовна дшснють, пiзнання яко! мае когштивне пiдгрунтя. Звiдси випливае, що осягнення аксiологiчно! сутностi медiатексту забезпечуе комушкативно-концептуальний пiдхiд, який передбачае визначення оцшки матерiалу з урахуванням специфiки його концептуально-смислового наповнення.
Список л^ератури
1. Валгина Н. С. Теория текста: [учебное пособие] / Н. С. Валгина. - М.: Логос, 2003. - 280 с.
2. Васильев С. А. Синтез смысла при создании и понимании текста / С. А. Васильев. - К.: Наукова думка, 1988. - 238 с.
3. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. - М.: Наука, 1981. - 139 с.
4. Гончарова Е. А. Еще раз о стиле как научном объекте современного языкознания / Е. А. Гончарова // Текст - Дискурс - Стиль. Коммуникации в экономике: [сб. науч. ст.] / М-во образования Рос. Федерации ; С.-Петерб. гос. ун-т экономики и финансов ; [отв. ред. В. Е. Чернявская]. - СПб.: Изд-во СПбГУЕФ, 2003. - С. 3-14.
5. Красных В. В. От концепта к тексту и обратно (к вопросу о психолингвистике текста) /
В. В. Красных // Вестник Московского университета. - Сер. 9.: Филология. - 1998. - № 1. - С. 53-70.
6. Кубрякова Е. С. Об установках когнитивной науки и актуальных проблемах когнитивной лингвистики / Е. С. Кубрякова // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. - 2004. - Т. 63.
- № 3. - С. 3-12.
7. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики: [учебник для вузов] / А. А. Леонтьев. - М.: Смысл,
1997. - 287 с.
8. Лурия А. Р. Язык и сознание / А. Р. Лурия ; под ред. Е. Д. Хомской. - М.: Изд-во Моск. ун-та,
1998. - 320 с.
9. Матезиус В. Язык и стиль / В. Матезиус ; пер. с чеш. // Пражский лингвистический кружок: сб. ст.
- М.: Прогресс, 1967. - С. 444-523.
10. Новиков А. И. Смысл: семь дихотомических признаков [Электронный ресурс] / А. И. Новиков // Теория и практика речевых исследований. - М., 1999. - Режим доступа: http://www.galactic.org.ua/prostranst/filosof-2.htp.
11. Серажим К. С. Дискурс як сощолшгвальне явище: методолопя, арх^ектошка, варiативнiсть (на матерiалах сучасно! газетно! публiцистики): монографiя / К. С. Серажим. - К.: Вид-во Ки!в. нац. ун-ту iM. Тараса Шевченка, 2002. - 392 с.
12. Фрумкина Р. М. Концептуальный анализ с точки зрения лингвиста и психолога (концепт, категория, прототип) / Р. М. Фрумкина // Научно-техническая информация. - М., 1992. - № 3. - С. 2-7.
13. Шрейдер Ю. А. Логика знаковых систем (элементы семиотики) / Ю. А. Шрейдер. - М.: Знание, 1974. - 64 с. - (Серия: Новое в жизни, науке и технике). 451
14. Müller G. Dichtung und Wissenschaft. Studien zu Robert Musils Romanen «Die Verwirrungen des Zöglings Törless» und «Der Mann ohne Eigenschaften» / G. Müller. - Uppsalla, 1971. - 249 s.
15. Skalicka V. Die Situationen und ihre Rolle in der Sprache / V. Skalicka // «Omagiu lui Alexandru Rosetti». - Bucuresti, 1965. - S. 839-851.
Кузнецова Т.В. Смысл как средство актуализации оценки масс-медийного текста // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №4. Часть 1. - С.163-168.
В статье рассматривается смысл как средство актуализации оценки текста, а также обоснована целесообразность проведения концептуального исследования при изучении оценки масс-медийного материала.
Ключевые слова: оценка, смысл, содержание, значение, медиатекст.
Kuznyetsova T. V. Sense as a means of updating the estimates of mass-media text //
Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P. 163-168.
This article discusses the meaning of evaluation as a means of updating the text, as well as the expediency of concept study in a study assessing the mass-media material.
Key words: assessment, meaning, content, media text.
Поступила до редакцп 15.08.2011 р.
