CC BY
19УДК 616.12-008.46
РОЗЛАДИ СНУ у ОС1Б ЛГГНЬОГО В1КУ
О. О. Хаустова
Укра1нський НД1 сощально! 1 судово! псих1атрИ та наркологи МОЗ Укра1ни Ключовi слова: шсомн1я, лiтнiй вш, поширешсть, д1агностика, принципи втручання.
Порушення сну е хворобливими станами, що ютотно знижують яшсть життя. Вт1м, вони недостатньо поддан уваз1, отже,- мало д1агностован1 1 недол]кован1 1 в загальнш популяцii незалежно вщ вiку [1, 2]. Незважаючи на те, що скарга на безсоння серед лггшх людей (в в1щ вщ 65 рошв 1 старше) майже загальна, порушення сну рщко систематично д1агностуються 1 лшуються, нашть в геронтолопчнш практищ [3, 4]. Безсоння е серйозною проблемою серед лтнгх людей тому, що поганий сон може мати негативн наслщки для ба-гатьох аспекпв життездатносп 1 життестiйкостi, необхщних для успгшного старшня [5, 6].
Поширенiсть i клiнiчнi особливостi порушень сну в похилому вшд. Ще у 1982 рощ Нацюнальний iнститут по проблемам старшня США провiв багатоцентрове епщемюлопчне дослiдження з метою оцiнки поширеносп скарг сну серед бiльш нiж 9000 лiтнiх людей в вщ1 вiд 65 рошв 1 старше. Понад половини (57%) цих лiтнiх людей повщомили про деяк1 форми хротчного порушення сну, в той час як лише 12% повщомили про вщсутшсть скарг сну [7]. Серед вшх учаснишв (N = 9282, середнш в1к = 74 рошв), скарги на порушення сну включали: труднош! в шшДаци або шдтримщ сну (43%), нчне неспання (30%), безсоння (29%), др]моту в денний час (25%), проблеми з засинанням (19%), ранш прокидання (19%), { вщсутшсть вщчуття вщпочинку тсля сну. Наступне дослiдження 1з 3-р1чним перюдом спостереження показало, що р1чний показник захворюваностi на шсомшю складае 61ля 5%, а понад 15% лтгн1х людей щороку звертаються по допомогу з приводу безсоння [8].
Хротчна безсоння також часпше зустр{чаеться в д1й груп населення. Нацюнальний фонд сну США провгв опитування репрезентативно! виб{рки з 1000 американцгв в в1щ вщ 18 рошв { старше, як1 були роздтеш за вшом на 6 груп (18-24, 25-34, 35-44, 45-54, 55-64 { > 65), що показало: 9% усх опитаних повщомили про хротчного безсоння, в той час як в грут > 65 роюв понад 20% вщзначили наявшсть у себе хрончного безсоння (найвищий показник серед ус1х в1кових груп) [9]. Схож данi були отриман у проспективному когорт-ному дослщження в США, яке визначило наявшсть вщ 23 до 34% л1тн1х людей 1з безсонням [10]. Китайське дослiдження показало, що поширенiсть хрончного безсоння коливаеться в межах 4-22% [11]. Дослщження, проведене в Ниери серед лтгн1х людей, вказало на частоту симптомгв безсоння в 25,7% [12]. В Укра!ш також 21-26% пащеипв в друг1й половин1 життя, що звертаються за медичною допомогою, скаржаться на проблеми з1 сном [дит. за 2, 6].
Етюлоия 1нсомн1я може бути рiзноманiтною. За МКБ-10, розлади сну в основному -первинно психогенш, емоцшно зумовленi стани. Ми розглядаемо шсомнию з точки зору психосоматично! медидини, враховуючи соматичну патологiю в етюлоги, патогенезi та клшшД розладiв сну. Причини шсомни, як правило, визначають 11 тривалiсть. Епiзодична шсомн1я тривал1стю до 1 тижня найчаспше виникае внаслщок емодiйних стресв, десин-хронозу, неправильного режиму дня, виникнення/ загострення соматично! патологи. Вона може бути обумовлена зовнгшшми факторами, що порушують сон (шум, св1тло, коливан-ня шмнатно! температури i ш.), до яких особи похилого в1ку мають пiдвищену чутлив1сть. Б1льшою м1рою астензуе падiентiв короткочасна шсомн1я, яка тривае 2-3 тижш 11 причинами можуть бути розлади адаитади, важк i тривалi стресовi ситуаци, загострення хрончних соматичних захворювань, хрон1чний больовий синдром, р1зн1 шк1рн1 захворю-вання з сверблячкою, н1чний м1отонус i 1н. Причинами хрон1чно1 1нсомн11 (бмьше 3 тижн1в) найчастiше е психчш розлади, зловживання психоактивними речовинами, прийом сти-мулюючих психотропних засобiв та шших лжарських препарапв, серед по61чних д1й яких нерщко вiдзначаються i безсоння.
За часом появи порушення сну можуть бути пре-, штра- i постсомн1чними. У 80% пащеипв вiдзначаються пресомнiчнi розлади, тобто порушення засинання з запiзненням настання сну до 2 годин i бмьше, загальною тривалiстю сну близько 4 годин, хоча в л1жку людина проводить 7-8 годин. Коли пащент не може заснути, у нього, як правило, вини-кають нав'язливi спогади, тривожн1 побоювання, в1н подумки «програе» як1сь ситуаци. Врандi пащент вщчувае сонлив1сть i слабкiсть. Приблизно у 30% падiентiв зустрiчаються штрасом^чш порушення у вигляд1 раптових пробуджень (в страху, з вегетативними пору-
шеннями) або поверхневого сну, няповненого мр1ями. Загальна тривял1сть сну може стяно-вити всього 2-3 години, тсля яких пац1ент тякож не в1дчувяе рянково! бядьоросп 1 св1жосп.
Особи похилого в1ку проводять б1льше часу в неспянн1 тсля того, як спочатку засинали, н1ж молодш1 люди <65 рок1в; також вони мають проблеми п1дтримки сну, таким чином, щ е первинними симптомами в цш вжовш груп [4, 20, 21]. Понад 49% пящентш похилого в1ку в1дчувяли симптоми недостатносп тдтримки сну (30% скаржилися на пробудження протя-гом ноч1; 19% скаржилися на пробудження занадто рано) в пор1внянн1 з тмьки 19% ос1б, що мали труднощ1 з засинанням. Сон в стяршш вжовш грут характеризуеться б1льш частими 1 тривалими пробудженнями (рис. 1). Серед лтгшх чоловшзв, неспання тсля настання сну (погана п1дтримкя сну), визначена як час (у хвилинах), було збмьшене приблизно в 8 разш по пор1внянн1 з бмьш молодими чолов1кями (8,1 проти 1,2, вщповщно; р <0,01). Кльк1сть пробуджень тривял1стю 5 хвилин або довше, були чяспшими 1 тривялттими в старших вжових групях (1,4 у чоловшзв 1 0,9 у жшок, в вщ1 50-60 рок1в, 0,1 у чоловшзв 1 0,3 у жшок у вщ1 20-30 рошв; р < .01 для пор1вняння серед старших 1 молодших груп в обох статей).
Рис. 1. К1льк1сть н1чних пробуджень у чолов1к1в 1 ж1нок в залежност в1д в1ку
[модиф. 4].
Серед можливих причин безсоння в похилому вщ1 можна вщмггити тяк1, як: пору-шення серцевого ритму; зядишкя на фот хротчно! серцево! недостагносп; бронх1яльня астма в пергод нападу; атеросклероз судин нижнгх кшщвок, особливо в зяпущенш стяди; психчн причини (депресш, короткочясн реякцп на стрес, деменцш); хвороба Паркшсоня; б1ль в нижнш чястин1 спини, артрит, печ1я; безконтрольний прийом снодшних зясоб1в, де-яких лшарських препярятiв, няприкляд, прийом сечогшних на н1ч; прийом кяви, алкоголю; компенсация нiчного сну в денний час тощо.
Було встяновлено, що безсоння бмьш поширене серед ос1б, якi вживяли алкоголь, палили i споживяли кяву [13]. Поширенiсть безсоння мала зворотнiй зв'язок з рiвнем ф1зично! яктивностi: як нядм1рня сонлив1сть в денний час, так 1 безсоння вноч1 в значнш м1р1 пов'язян з1 зниженням ф1зично! яктивносп [14].
Вяжливою постяе проблема коморбщносп при безсонн у лигах людей [15]. Безсоння пов'язяне з поганим станом здоров'я, депрес1ею, стенокард1ею, обмеженням в повсякденнш д1яльност1, я також використанням бензод1язепш1в [16]. В укряшськш популяци линього вшу безконтрольне нядм1рне вживяння безрецептурних бярбпурапв п1д «мяскями» комб1новяних рослинних кардголопчних препарапв знячно шкодить здоров'ю ос1б похилого вшу, знячно зб1льшуючи ризик деменцп, пядшь, перелом1в, зягяльно! смертносп тощо [17].
Деят дослщження показали значний шйдливий вплив порушень сну на р1вень самооцшки здоров'я, захворюванiсть на серцево-судиннi, церебро-васкулярш, метаболчт розлади, яшсть життя i смертнiсть [11, 16, 18]. Була визначена вища поширенiсть безсоння у тих респонденпв, якi мали неприeмнi вщчуття в животi, генерамзований бiль у тiлi i безперервт головнi болi. Причому, прояви безсоння були бмьш серед оаб, яй вщвщали лшарню чотири i бмьше разiв, були госпiталiзованi в минулому i мали свою першу госттал1зац1ю у вiдi старше 60 рошв [19].
У осiб похилого вшу (понад 65 рокiв) частише бувае занадто короткий (4-5 годин) або занадто тривалий (9-10 годин) сон, причому до 75% смертей у цьому вгщ асоцшовано з занадто тривалим/ коротким сном. Внаслщок недосипання прискорюеться процес вiдкладення кальщю в коронарних артер1ях, що зб1льшуе ризик серцево-судинних захворю-вань (ССЗ). Недосип негативно впливае на гiпоталамус, призводячи до зб1льшення апетиту, поглинанню надмiрноl кiлькостi !ж1 та надлишковiй вазi як основоположному фактору ри-зику ССЗ. З порушеннями сну також асоцшоваш артерiальна гшертенз1я, iшемiчна хвороба сердя i серцевi аритми. Все це в сукупносп зб1льшуе ризик загально! смертностi в похилому в1щ на 48% i на 15% збмьшуе ризик шсульту, в тому числ з летальними наслщками.
Низька яшсть нiчного сну (за Шттсбурзьким опитувальником якостi сну) у пащенпв з серцевою недостатнiстю була значущим предиктором гострих серцево-судинних подiй [20]. Причому, погана яшсть сну виявила навiть б1льшу корелящю з такими под1ями в порiвняннi з функциональною виразнiстю ССЗ. Автори наголошували на доцмьносп включення оцшки якостi сну в рутинне обстеження падiентiв з серцевою недостатшстю.
В проспективному когортному дослiдженнi з участю 6676 оаб вiком >50 лет було виз-начено, що лiтнi люди з тривалютю болю у м'язах та суглобах понад добу мають проблеми зi сном, причини яких виявилися поеднаними: власне б1ль i спричинеш ним змши способу життя. За умови багатозначного вибiру, падiенти вважали розповсюджений б1ль причиною порушень сну в 66% випадшв; фiзичнi обмеження та зменшення рiвня социального функщонування -в 68% випадшв [21].
Шорушений сон виявився незалежним фактором ризику для самогубства тзнього вшу за даними тривалого випадок-контроль дослдження 400 пащенпв похилого вiку [22]. Причому, особи, яй не сплять добре, мали пщвищений ризик самогубства незалежно вщ настрою. Два параметра сну були стшкими предикторами су!циду: труднощ1 з засинанням (2,24, 95% Д1, 1,27-3,93; P <0,01); сон, що не приносить вщпочинку (2,17, 95% Д1, 1,28-3,67; P <0,01). Отже, погана яйсть сну -предиктор зб1льшення ризику смерт вщ самогубства в 10-рiчний перюд спостереження, статистично значимо пiсля врахування депресивних симптом1в.
Метою наступного дослщження було виявити взаемозв'язок м1ж яйстю сну i атрофiею ГМ [23]. Було обстежено 147 осiб с середшм вшом 53,9 ± 15,5 рошв из визначенням якостi сну за допомогою опитувальника Pittsburgh Sleep, а атрофи мозку -за допомогою МРТ. Погана яшсть сну була пов'язана зi зниженням обсягу правой верхньо! лобово! кори, з шдвищеною швидшстю атрофи в лобових, скроневих i тiм'яних областях. Якiсть сну не було пов'язано з об'емом або атрофiею гiпокампа. Результати в значнш мiрi були обумовленi корелящею з вшом старше 60 рошв, i не могли бути пояснен змшою фiзичноl активностi, 1МТ, або АТ. Автори дшшли висновку, що атроф1я кори головного мозку корелюе з якiстю сну, причому погана яшсть сну може бути причиною або наслщком атрофи мозку.
Станшня також пов'зане з атрофiею аро! речовини, яка призводить до порушення пов1льнохвильово! активностi (SWA), а з SWA, в свою чергу, пов'язано порушення пам'яп (попршення функци утримання) [24].
Шовiльнi хвил мозково! активносп (SWA) [глибокий вiдновлювальний сон молодих людей] грають ключову роль в перенесент спогад1в з гшокампу (короткочасне зберггання) -в префронтальну кору («жорсткий диск» для бмьш тривалого збериання). SWA генеруються в середнш частинi лобово! частки ГМ. Попршення стану цього регiону мозку у людей похилого вшу асоцшоване з !х нездатнiстю впадати в глибокий сон.
Якiсть сну також обумовлена рiвнем активностi i взаемоди окремих нейромедiаторних систем ГМ (рис. 2). В похилому вщ1 вщбуваеться зниження холшерпчно! активностi, що призводить до порушень сну i когштивному дефщиту [25].
Ат1г1ёгд1с активу СМоНПЁГ^С асМиВу
Рис. 2. Нормальна активндеть нейромедааторних систем при неспанш та увi снi [25].
Д1агностика порушень сну в похилому вшд. Вщповщно до М1жиародно1 класифжади розлад1в сну (трете видання) [26], безсоння визначаеться як суб'ективш скарги на складносп шщгюювання сну, труднощ1 тдтримки сну, або пробудження рано вранщ, як1 вщбуваються на протяз1 мш1мум 3 ночей на тиждень, не менше 3 -х м1сяд1в, 1 пов'язаш з1 значними наслдками в денний час. Приклади дих наслдк1в в денний час включають труднощ1 з концентрацию уваги, розлади настрою, втому 1 побоювання щодо сну у майбутньому. В середньому, люди похилого вшу вщчувають симптоми безсоння протягом декмькох рок1в, перш н1ж отримати формальний д1агноз инсомни [27].
Взагал1, визначення якосп сну у лтнгх пащентш варто проводити тд час звичайних клш1чних огляд1в лшаря загально! практики -с1мейно! медидини. Запитування про задо-волення сном 1 денш наслдки шчних порушень е початковими 1, за наявносп позитив-них вщповщей, можуть сну свщчити про необхщшсть проведення б1льш структурованого клш1чного штерв'ю з акцентом на симптоми безсоння. В самому клш1чному штерв'ю щодо безсоння варто зосередити увагу на можливих факторах, що провокують порушення сну 1 факторах хрошзади шсомни (рис. 3) [28]. Чинниш сприяння шсомни включають в себе фактори ризику, як1 збмьшують ймов1ршсть попршення сну у лггшх людей, таш як погане ф1зичне 1 психчне здоров'я, с1мейний анамнез безсоння, або низький сощально - економ1чний статус. Провокуюч1 фактори включають в себе будь-як1 поди, яш можуть р1зко потривожи-ти сон, таш як недавш поди життя (наприклад, депресивний ешзод, госштамзади, втрата близько! людини, змша мгсдя проживання). Чинниками, що хрошзують порушення сну, е особливосп повсякденно! поведшки ос1б похилого вжу у вигляд1 вторинного способу життя, суб'ективного нагромадження стресових ситуаций 1 надемоцшного реагування на них.
Фактор и ризику
-*
Час
Рис. 3 Концептуальна модель безсоння за А. »1. Spielman
Додмьним е використання деяких самоопитувальшв щодо порушень сну на кшталт 1ндексу тяжкосп шсомнп (рис. 4) [29], яш вже валщизоваш на популядп лтгн1х падiентiв. Так, самоопитувальник 1ндекс тяжкосп iнсомнii мiстить у собi ам запитань, на якi падiент вщповщае за всма пунктами за п'ятипунктовою шкалою Лайкерта (можливi вiдповiдi: вщ 0 -без проблем до 4 - дуже серйозна проблема). За пщсумковим балом тяжкiсть шсомнп визначаеться наступним чином: вiд 0 до 7 балв -без клiнiчно значимого безсоння; вщ 8 до 14 балв -рошв - легке безсоння; вщ 15 до 21 бал1в - помiрне безсоння; вщ 22 до 28 балв -тяжке безсоння.
Будь ласка, ощтть поточну (тобто оспшнт 2 тшисш)
1. Чн були у вас труцнопд ззасинаннямп
2. Чн б>ли у вас труцнопд в тдтриманням сну?
3. У вас Фдщ проблемы 13 дужераншм прокццэнннн?
4. Чн Ви зад оболеш / незадоволет там, як Вн спите0
5. Як ви думаете чипомггна для шших ваша проблема 31 сном з точки зору попршення якосп вашого життя°
6. Як заем учен Ви поточными проблемами 31 сном°
7. Чи заважають Ванд проблемы 31 сном вашш повсякденнш д1яльносп (наприклад, в том а в денний час, настрои. здатшетъ долатазвичне навантаження на робоп дома^концентрагця уваги,
Рис. 4. 1ндекс тяжкостi безсоння [модиф. 29].
Корисною також е ретроспективна ощнка якосп сну шляхом заповнення щоденно анкет з певними запитаннями, але це може бути важким для лпн1х людей. Щоденник сну може охоплювати корисну iнформацiю про час очшування, кмькють i якють сну дек1лька днiв поспiль. Використання щоденника сну рекомендуеться в клжчнш дiагностицi безсоння в кшщ життя, причому полюомнограф1я i зап'ястковий актiграф не вважаються провiдними методами для дiагностики безсоння у лггн1х людей.
Для пациенпв лггнього вшу беззаперечно важливим е виявлення ознак апное увi снi, яке може бути провюником iнсультiв i шфактш. Загальними симптомами, що дозволяють зашдозрити апное увi снi, е денна сонливють, дратiвливiсть, втома i головний бмь. Але у немiчних лпн1х пащентш воно може мати стерта прояви або навiть бути безсимптомним. Апное сну може бути легко виявлене шляхом скриншгу з використанням клiнiчних шкал, таких як опитувальник STOP-BANG (рис. 5) [30]. Однак, золотим стандартом для дiагностики апное увi снi в лаборатори е полюомнограф1я. Цей тест дае шформащю щодо стадiй сну, м'язово! активностi, потоку повiтря через шс, насичення киснем, електрокардiограми, хропшня, положения ma i руху кшщвок [31].
Опитувальник ризику апное VBi chi STOP-BANG
1. Ви г опоено хропете (доешь г опоено, щоб &ути почутим через закрип двер!. айо езшого паргнер по лкху будить Вас за хротння е шчний чао)?
2. Вп часто Е1дчуЕа&те егому. Епснаження aüo сонтшсв е деннш! час (напрпклад. заеппання гид час руху)?
j. Хто-небуць спостерггзЕ у Вас зупннкн дихання абозадуху шд час сну?
4. Чи страждаеле Вп на аргергальну гшертен:йо айо отримувапи шку&ання з
ПрПЕ ОДУ EIIC 0К0Г 0 КрОЕЯНОГО П1СКУ?
3. Индекс ыаси пла Оитьше Зэ кг /м ■* ?
6. BiK старше рокш?
7. Po3Jviip шш (ким1рюБання наЕколо кадику) йшьше^ тж 4-3 см для чопоеиое aöo-1-l см для jhhok?
5. ЧолоЕ^ча стать?
■ Менше 3-1 "Так" вщповщея вказус на нязькхй рпзик для апное nij час сну.
Надано www.s topbang. са; з дозволу.
Рис. 5. Скршшг апное yBi CHi [модиф. 30].
Апное сну под1ляеться на ступеш тяжкостi на основi середньо! кмькосп гiпопное i апное на годину гад час сну (шдекс апное гiпопное [1АГ]): легка стутнь (1АГ 5.15), помiрна ступшь (1АГ 16-30) або важка стунiнь (1АГ > 30).
Принципи i стратеги лжування шсомни в похилому Biui. З позици доказово! меди-цини, яка поеднуе положення мiднародних настанов i нацiональних настанов та консенсус експерпв незалежно вiд типу терапи, первинними ц1лями лшування шсомни е полшшення якостi i шлькосп сну зi зменшенням денних наслдшв порушень нiчного сну. До шших конкретних показниюв результативностi терапи порушень сну зазвичай включають вимiрювання часу пробудження пiсля початку сну, час до засинання, кiлькiсть про-буджень, час або ефективнiсть сну, формування позитивного i чiткого зв'язку м1ж перебу-ванням у л1жку i сном, а також зменшення впливу на сон чинники вполшшення, пов'язаних з психологiчним стресом. Також незалежно вщ типу терапй, кл1шчна оцшка стану пацiентiв мае проводитися кожш к1лька тижнiв, i/ або щомюяця до стаб1льного зменшення або усунення бессоння, а потiм кожш 6 мюящв, зважаючи на високу частоту рецидив1в при безсоннi [31-35].
Отже, лшування безсоння в похилому вщ1 мае були щлеспрямованим i може вклю-чати в себе психолопчт стратеги, фармаколопчт препарати, або 1х поеднання. Загалом, психологiчнi методи слад розглядати в якостi початкових метод1в лшування завдяки пер-конливим емтричним даним клiнiчних досл1джень, високому рiвню безпеки у л1тн1х людей, а також довгостроков1й вигодi. Психолопчт пiдходи до л1кування за ефектившстю випереджають фармаколопчне лшування, а також демонструють кращ1, н1ж в поеднанн1 психолог1чно1 / медикаментозно1 терапи [36, 37].
Психолопчт втручання безсоння охоплюють безл1ч рiзних методiв, включаю-чи психоосвпу щодосну, когнiтивну тератю, г1г1ену сну, стратеги релаксаци, контроль стимулов, обмеження сну, а також багатокомпонентне лшування. У таблиц 1 наводиться повний перел1к психологiчних метод1в лшування безсоння в лтньому вiдi.
Таблиця 1
ПсихолоНчт тдходи до л1кування безсоння у aîthîx людей [модиф. 38].
Техтка Р1вень доказовост
Психоосвгга з проблем сну низький
1нформац1я про нормальн1 зм1ни сну з в1ком. Призначена для нормал1зацп по-
точного сну, полшшення очжувань 1 зменшення занепокоення
Когттивна тератя низький
Дезадаптивн1 думки, переконання 1 в1дносини можуть негативно вплинути на
сон. Оскарження цих думок може допомогти пол1пшити сон за рахунок змен-
шення деструктивних думок ! емоцlй
ГСпена сну низький
1нструкц1я для запоб1гання або обмеження речовин ! повед1нки, що порушуе
сон (в тому числ1 кофе'н, алкоголь, н1котин, заняття спортом 1 важка 1жа
в н1чний час)
Релаксащйт стратеги Активн1 або пасивн1 методи релаксаци, щоб зменшити ф1з1олог1чне або помiрний
псих1чне збудження, що може заважати сну
Управлдоня стимулами сильна
Повед1нковий метод, заснований на класичних принципах кондицюнування.
Надання 1нструкц1й щодо обмеження перебування у л1жку без сну, а також
використання л1жка т1льки для спання 1 сексу
Обмеження сну сильна
Повед1нкова стратег1я, розроблена, щоб к1льк1сть часу, проведеного в л1жку
в1дпов1дала к1лькост1 часу сну. Погоджений граф1к сну 1 час перебування
в л1жку разом узгоджуеться 1 коригуеться в м1ру необх1дност1
Багатокомпонентн пакети л1кування сильна
Об'еднуе к1лька окремих компонент1в в пакет л1кування. Як правило,
складаеться з контролю стимул1в 1 обмеження сну. 1нод1 включае в себе
психоосв1ту сну, когштивну терап1ю, методи релаксацИ або рекомендацп
ииени сну
КБТ мае найкращу доказову базу з ycix наявних поведшкових метод1в лшування безсоння у лггнш людей [36, 37]. Вона е комбшованим методом лшування безсоння i, як правило, складаеться з контролю стимул1в i обмеження сну; варiацiï КБТ також включають психоосвiтy i когнiтивнy терапю. КБТ призводить до значного полшшення сприйняття власного сну у людей похилого вiкy, якi страждають безсонням, i лггш люди вщдаюють перевагу КБТ перед седативними i снодшними засобами. Такi клiнiчнi данi дозволяють рекомен-дувати КБТ в якосп терапи першоï лiнiï в лшуванш безсоння у лiтнiх людей.
Щодо медикаментозного лшування, то частота вживання снодiйних лш1в зростае з вшом [39]. Це суперечить положенням мiжнародного консенсусу, що фармакотерапгю безсоння слад використовувати в меншостi пащентш похилого вiкy. Однак, в реальнш клiнiчнiй практидi призначення седативних i снодшних препаратiв е найбiльш частим тдходом до лшування безсоння у лiтнiх падiентiв. Люди похилого вшу бмьш нiж в два рази часпше, нiж молодшим дорослим особам призначаеться медикаментозне лшування безсоння [32, 36, 39], не зважаючи на шдвищений ризик розвитку побiчних ефектш лшарських засобiв, лшарських взаемодiй, толерантшсть i залежнiсть, а також вщсутшсть емпiричних даних, що пiдтверджyють можливiсть довгострокового використання дих лiкiв у пащентш похилого вiкy. В Укралт дя проблема поглиблюеться неконтрольованим надмiрним вживан-
ням пащентами похилого вшу безрецептурних барбпурат-вмюних лшгв [40], що насправд1 "маскуе" поиршення соматичного стану цього уразливого контингенту населення i значно поиршуе його когнiтивне функщонування.
Насправдi, у лiтнiх людей з хрошчним безсонням, седативнi та у снодшш засоби слiд використовувати з великою обережшстю В щлому, короткострокова фармакотерапiя може бути призначена при гострому безсоння. У разi прийняття рiшення щодо призначення заспокiйливого або гшнотичного препарату пацiентовi лiтнього вшу, слад призначати най-меншу ефективну дозу з найнижчим ризиком розвитку побiчних ефекпв на найкоротший термш часу.
Седативнi/снодiйнi препарати, що зазвичай використовуються, можуть бути широко згрупован в 3 категорiï: (1) коротко^ промiжноï i тривалоï ди бензодiазепiни; (2) Z-препарати; i (3) седативш антидепресанти. Загалом, бензодiазепiни тривалоï ди взагал не повиннi ви-користовуватися у лигах пацiентiв через тдвищений ризик седацiï в денний час, падшня i порушення свiдомостi. Бензодiазепiни короткоï або промiжноï ди не е кращими для таких пащенпв, але можуть бути призначенi у разi первинноï скарги на труднош^ пiдтримки сну. Препарати Z грут мають меншу тривалшть ди, н1ж бензодiазепiни та, як вважають, несуть в собi менший профьль побiчних ефекпв. Проте, iснуе обмежена кжьшсть дослщжень, що вщносяться безпосередньо до використання бiльшостi Z-препаратiв у лпн1х пащенпв з супутн1м безсонням. Седативш антидепресанти часто використовуються не за прямим призначенням для отримання ïх седативних/гiпнотичних ефектiв, хоча мало емшричних даних пщтримуе використання седативних антидепресанпв як снодiйних засоб1в у лпн1х людей. Крiм того, слд уникати препарапв з антихолiнергiчними побiчними ефектами i барбiтуратiв.
Таким чином, проблеми зi сном е частими, але недостатньо дiагностованими i недолшованими як серед лпн1х людей, так i в загальнш популяци незалежно вщ вiку. По-ганий сон суттево погiршуе багато аспектiв життездатносп i життестiйкостi, необхдних для устшного старiння. Апное сну i безсоння е особливо важливими проблемами сну у людей похилого вшу, тому що пов'язаш з серйознимi негативними соматичними, когштивними i сощальними наслдками. 1снують ефективнi методи розпiзнавання цих порушень, що мають застосовуватися щодо пащенпв похилого вiку в рутиннш медичнiй практищ. Першо-черговими i безпечними варiантами лшування безсоння в похилому в!щ е психолопчш методи втручання, серед яких переважае КБТ. Пщвищення прихильностi до терапи i зниження надлишкового використання седативних/снодшних препаратiв е важливими завданнями щодо вирiшення проблеми шсомни пащенпв лпнього вiку в клiнiчнiй практищ.
Лiтература.
1. Roth T. New developments for treating sleep disorders.// J Clin Psychiatry.-2001.-Vol. 62, Suppl 10.-P. 3-4.
2. Чабан О. С., Хаустова О. О. Сучасш щдходи до лжування порушень сну // С1мейна медицина.-2004.- № 1.- С. 8-11.
3. Актуальш питання геронтопсих1атрп: навчальний поибник / I. Я. Шнчук, В. В. Чайковська, Л. А. Стадник, О. А. Левада, М. М. Пустовойт, М. I. Ширяева.-Терноп^ль: Видавництво «Термограф», 2010.- 431 с
4. Webb W. B. Sleep in older persons: sleep structures of 50- to 60-year-old men and women.// J Gerontol. 1982 Sep; 37(5):581-6.
5. Bernert RA, Turvey CL, Conwell Y, Joiner TE. Association of Poor Subjective Sleep Quality With Risk for Death by Suicide During a 10-Year Period: A Longitudinal, Population-Based Study of Late Life. // JAMA psychiatry.- 2014.- № 71(10).-Р. 1129-1137.
6. Сыропятов О. Г., Дзеружинская Н. А. Лечение расстройств сна у пациентов инволюционного возраста // Новости медицины и фармации.- 2002.- № 3-4.- С. 3.
7. Foley D. J., Monjan A. A., Brown S. L. Sleep complaints among elderly persons: an epidemiologic study of three communities.// Sleep. 1995 Jul; 18(6):425-32.
8. Foley D. J., Monjan A., Simonsick E. M. Incidence and remission of insomnia among elderly adults: an epidemiologic study of 6,800 persons over three years.// Sleep. 1999 May 1; 22 Suppl 2: S366-72.
9. McCall WV. Sleep in the Elderly: Burden, Diagnosis, and Treatment. // Journal of Clinical Psychiatry. 2004;6(1):9-20.
10. Montgomery P., Lilly J. Insomnia in the elderly. Clinical Evidence // BMJ.- 2007.- Vol. 10.- Р. 2302.
11. Haseli-Mashhadi N., Dadd T., Pan A., Yu Z., Lin X., Franco O. H. Sleep quality in middle-aged and elderly Chinese: distribution, associated factors and associations with cardio-metabolic risk factors.// BMC Public Health.- 2009.- 9, article 130 doi: 10.1186/1471-2458-9-130.
12. Gureje O., Oladeji B. D., Abiona T., Makanjuola V., Esan O. The natural history of insomnia in the
Ibadan study of ageing.// Sleep.- 2011.-;34(7):965-973. doi: 10.5665/SLEEP.1138.
13. Abamara N. C. Factors precipitating insomnia as perceived by low cadre company workers in Nigeria. Journal of Biology, Agriculture and Healthcare. 2013;3(16):31-36
14. Whitney C. W., Enright P. L., Newman A. B. Correlates of daytime sleepiness in 4578 elderly persons: the Cardiovascular Health Study.// Sleep. 1998; 21(1):27-36.
15. Sivertsen B., Nordhus I. H. Management of insomnia in older adults.// Br J Psychiatry. 2007 Apr; 190():285-6.
16. Newman A. B., Enright P. L., Manolio T. A. Sleep disturbance, psychosocial correlates, and cardiovascular disease in 5201 older adults: the Cardiovascular Health Study.// J Am Geriatr Soc. 1997 Jan; 45(1): 1-7.
17. Хаустова Е. А. Психическое здоровье у людей пожилого возраста // Мистецтво лшування.- 2012.-№ 1 (77).-С. 39-43.
18. Gureje O, Oladeji BD, Abiona T, Makanjuola V, Esan O The natural history of insomnia in the Ibadan study of ageing.// Sleep. 2011 Jul 1; 34(7):965-73.
19. Ogunbode AM, Adebusoye LA, Olowookere OO, Owolabi M, Ogunniyi A. Factors Associated with Insomnia among Elderly Patients Attending a Geriatric Centre in Nigeria. Current Gerontology and Geriatrics Research. 2014;2014:780535. doi:10.1155/2014/780535.
20. Lee K. S. et al. Self-Reported Sleep Dysfunction is Associated with Worse Cardiac Event-Free Survival in Patients with Heart Failure //Journal of Cardiac Failure.- 2014.- Т. 20.- № . 8.- С. S47-S48.
21. Tang N. K. Y. et al. Impact of musculoskeletal pain on insomnia onset: a prospective cohort study // Rheumatology.- 2015.-Т. 54.- № . 2.-С. 248-256.
22. Bernert R. A. et al. Association of poor subjective sleep quality with risk for death by suicide during a 10-year period: a longitudinal, population-based study of late life //JAMA psychiatry.- 2014.-Т. 71.- № . 10.- С. 1129-1137.
23. Sexton, Claire E., et al. "Poor sleep quality is associated with increased cortical atrophy in community-dwelling adults." Neurology 83.11 (2014): 967-973.
24. Mander B. A. et al. Prefrontal atrophy, disrupted NREM slow waves and impaired hippocampal-dependent memory in aging //Nature neuroscience.- 2013.- Т. 16.- № . 3.- С. 357-364.
25. Nami, Mohammad Torabi, and Khosro Sadeghniaat. "Understanding the Interplay between Neurobiochemistry of Sleep-wake Systems and Cognition." (2011).
26. Diagnostic Classification Steering Committee TMJC. International classification of sleep disorders. 3rd edition. Rochester (NY): American Academy of Sleep Medicine; 2014
27. Dzierzewski JM, O'Brien E, Kay DB, et al. Tackling sleeplessness: psychological treatment options for insomnia in older adults. Nat Sci Sleep. 2010;2:47-61.
28. Spielman AJ, Caruso LS, Glovinsky PB A behavioral perspective on insomnia treatment.// Psychiatr Clin North Am. 1987 Dec; 10(4):541-53.
29. Bastien CH, Vallieres A, Morin CM Validation of the Insomnia Severity Index as an outcome measure for insomnia research. // Sleep Med. 2001 Jul; 2(4):297-307.
30. Chung F, Yegneswaran B, Liao P, et al. STOP Questionnaire: a tool to screen for obstructive sleep apnea. Anesthesiology. 2008;108:812-821
31. Schutte-Rodin S; Broch L; Buysse D; Dorsey C; Sateia M. Clinical guideline for the evaluation and management of chronic insomnia in adults. J Clin Sleep Med 2008;4(5):487-504.
32. McCall W. V. Management of primary sleep disorders among elderly persons.// Psychiatr Serv. 1995 Jan; 46(1):49-55.
33. Reynolds CF III. Sleep disorders. In: Sadavoy J, Lazarus LW, Jarvik LF, et al, eds. Comprehensive Review of Geriatric Psychiatry-II. 2nd ed. Washington, DC: American Psychiatric Press, Inc. 1996 693-712
34. Epstein LJ, Kristo D, Strollo PJ, Jr, et al. Clinical guidelines for the evaluation, management and long-term care of obstructive sleep apnea in adults. J Clin Sleep Med. 2009;15:263-276.
35. Ramar K, Dort LC, Katz SG, Lettieri CJ, Harrod CG, Thomas SM, Chervin RD. Clinical practice guideline for the treatment of obstructive sleep apnea and snoring with oral appliance therapy: an update for 2015. J Clin Sleep Med 2015;11(7):773-827.
36. Morin CM, Colecchi C, Stone J, et al. Behavioral and pharmacological therapies for late life insomnia: a randomized controlled trial. JAMA. 1999;281:991-999. [PubMed]
37. Sivertsen B, Omvik S, Pallesen S, et al. Cognitive behavioral therapy vs zopiclone for treatment of chronic primary insomnia in older adults. JAMA. 2006;295:2851-2858
38. Rodriguez JC, Dzierzewski JM, Alessi CA. Sleep Problems in the Elderly. The Medical clinics of North America. 2015;99(2):431-439. doi:10.1016/j.mcna.2014.11.013.
39. Monti J. M. Primary and secondary insomnia: Prevalence, causes and current therapeutics. // Curr Med Chem Cent Nerv Syst Agents 2004; 4: 119-137.
40. Чабан О. С., Хаустова О. О., Несторович Я. М. Невщкладна допомога в психiатрii та наркологп.-К.: Медкнига, 2010.- 132 с.
Оригинальные статьи РАССТРОЙСТВА СНА У ЛИЦ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА
Е. А. Хаустова
Украинский НИИ социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины
Ключевые слова: инсомния, пожилой возраст, распространенность, диагностика, принципы вмешательства
Резюме. Нарушения сна являются частыми болезненными состояниями, но они остаются недостаточно диагностированными и недолеченными как среди пожилых людей, так и в общей популяции независимо от возраста. Плохой сон существенно ухудшает многие аспекты жизнеспособности и жизнестойкости, необходимых для успешного старения. Апноэ сна и бессонница выступают особенно важными проблемами сна у пожилых людей, так как связаны с серйозними негативными соматическими, когнитивными и социальными последствиями. Существуют эффективные методы распознавания этих нарушений, которые должны применяться для пациентов пожилого возраста в рутинной медицинской практике. Первоочередными и безопасными вариантами лечения бессонницы в пожилом возрасте являются психологические методы вмешательства, среди которых преобладает КБТ. Повышение приверженности к терапии и уменьшение избыточного использования седативных / снотворных препаратов являются важными задачами по решению проблемы инсомнии у пациентов пожилого возраста в клинической практике.
SLEEP DISORDERS IN THE ELDERLY
Khaustova О. О.
Ukrainian Research Institute of Social and Forensic Psychiatry and Drug Abuse, Ministry of
Health of Ukraine
Keywords: insomnia, elderly, prevalence, diagnosis, intervention principles
Summary. Sleep disorders are common disease states, but they remain insufficient diagnosed and undertreated among the elderly, as well as in the general population, regardless of age. Poor sleep significantly impairs many aspects of viability and vitality necessary for successful aging. Sleep apnea and insomnia appear to be especially important sleep problems in the elderly, since they are connected with significant negative somatic, cognitive and social consequences. There are effective methods of recognition of these disorders, which should be used for elderly patients in routine clinical practice. The psychological intervention methods are the immediate and safe treatment options for insomnia in the elderly, CBT is dominated among them. Improving adherence to treatment and reducing excessive use of sedative / hypnotic drugs are the important tasks for solving the problem of insomnia in elderly patients in clinical practice.
