CC BY
17
Склады сполучниковi речення з асиметрieю форми й змгсту як периферiя синтаксичноГ шдсистеми сучасноГ украГнськоГ мови
Полозова Олена Олександрiвна
Харшський нац'юнальний педагопчний унiверситет '¡меш Г. С. Сковороди, кафедра украТнознавства i л'тгводидактики, викладач, УкраТна
Анотащя. У статт окреслено типовi прояви ктькюноТ та якюноТ асиметрГТ форми та 3MicTy на piBHi складних сполучникових конструкцiй сучасноТ украшськоТ мови. Проаналiзований матерiал переконуе в поширеност формально-змiстовоV невiдповiдностi в синтаксис складно сполучникового речення й доводить потребу в цтюному й усебiчному дослiдженi цього феномену на синтаксичному рiвнi системи украТнськоТ мови в цтому.
Ключов1 слова: складне сполучникове речення; ктькюна асиметрiя; якiсна асиметрiя; модус; диктум; структурна схема речення.
УДК 811.161 LCC Subject Category: P1-1091
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.17-5_
Вступ
Ще в 1954 р. Е. Бенвешст, розмiрковуючи над проблемою шляхiв подальшого розвитку мо-вознавства, висловив шби мiж iншим таку думку: «Мова характеризуеться передусiм тим, що мае всього два плани: означувальне й означуване. Дослщження лише тiльки ще! конституювально!' властивостi мови й вщно-шень регулярностi чи дисгармонп, що вона (властивкть) породжуе, напружень у системi й змiн, якi з цього випливають у кожнiй конкретны мовi, могло б послужити основою для особливо!' лшгвктики» [3, с. 45]. Хоча це мiр-кування вiдомого французького мовознавця й не стало поштовхом до формування окре-мого напряму в лшгвктищ, скаж1мо, лшгвк-тики асиметрп, однак, як свщчить аналiз тз-шшого розвитку науково!' думки, було по-своему провщенцшним. У цьому переконуе той факт, що починаючи з друго' половини ХХ ст. й до сьогодш дослщники все частiше зосереджують увагу саме на тих фактах i явищах мови, якi не вкладаються у визначеш тiею чи таю дослiдницькою призматикою рамки, перебувають на маргшесах мовно!' системи або окремих й пiдсистем, у тому чи^ й синтаксично!'.
На рiвнi синтаксису складного речення проблемна асиметрп форми й змкту як окремий предмет защкавлення потрапила в поле зору
дослщниюв завдяки активнш розробцi в дру-гiй половиш ХХ ст. питань семантичного, структурно-семантичного й функщонально-комунiкативного синтаксису, зокрема фор-муванню погляду на речення як на багатоас-пектну одиницю, структура й семантика (форма i змкт) яко'! е окремими, вiдносно самос-тiйними рiвнями оргашзацп (В. Белошапкова [2], I. Вихованець, К. Городенська, А. Загштко, Т. Колосова [5], С. Ломакович [6], Т. Шувалова [9] та ш.). Синтаксисти помггили, що деякi складнi з погляду формально-синтаксично!' оргашзацп речення на рiвнi семантичного устрою е простими й, навпаки, формально прост конструкцп спроможш виражати скла-дний змiст, що, звичайно, спонукало науков-цiв тд час дослiдження «симетричних» конс-трукцш бiльш глибоко опрацьовувати й пе-риферiйнi прояви - асиметричнi. Завдяки та-кiй стратеги на сьогодш в укра'шстищ зiбра-но чимало даних щодо асиметрп форми й змь сту на рiвнi складних речень. Так, побiжно ще!' теми як методолопчно важливо!' торкалися таю дослщники, як I. Вихованець, К. Городенська, Н. Гуйванюк, А. Загштко, С. Ломакович, М. Русашвський,
Р. Хриспашнова [8] та ш., певш аспекти асиметрп на рiвнi тих чи тих титв речень схара-ктеризували М. Арделян, М. Греб,
М. Заоборна, П. Ткач, С. Глазова, С. Ломакович, Т. Стльник та ш. Серед останшх студш варто
вщзначити дисертащю Р. Хриспашново'', де цГлий роздГл присвячений характеристик синкретизму в межах складнопщрядних ре-чень сучасно'' украшсько'' мови [8]. Разом i3 тим е пiдстави констатувати, що в межах ная-вних на сьогодш дослiджень проблема ви-вчення синтаксично'' асиметрп форми та змь сту е побiчною, що залишае чимало питань без вщповщГ й не дае цШсного уявлення про цей феномен, його причини, типовi прояви й специфГку на рiвнi складних сполучникових реченневих одиниць сучасно'1 украшсько!' мови. Вiдтак потреба в узагальненнi попереднiх напрацювань з цього питання, у цШсному поглядi на явище асиметрп, що забезпечить бГльш глибоке бачення системних зв'язкiв у синтаксис сучасно'1 украшсько'' мови й ви-значае актуальнiсть дослiдження.
Метою стат е виявити складнi сполучниковi речення сучасно'1 украшсько'' мови, для яких характерна тенденщя до яюсно'' або юльюс-но'1 асиметрп форми та змкту.
Результати дослiдження
Сучасш дослiдження складного речення позначен прагненням розмежувати рiзнi рiвнi його аналiзу, а саме формальний, семантич-ний i комунiкативний, диференцiювати влас-тивi 1'м ознаки й описати кожен iз цих рiвнiв за допомогою понять i термiнiв, що вщповь дають 1'хнш природi [2; 5; 6; 8]. Аналiз того, як корелюють ознаки рiзних рiвнiв складного речення, виявив конструкцп, яким невласти-ва пряма вiдповiднiсть мiж такими рiвнями, як формальний i семантичний, а саме речення асиметрично'' будови. Дослщження оргаш-зацп таких конструкцiй дозволяе видiлити два типи невщповщносп змiсту 'х формi - ю-лькiсну асиметрiю та яюсну асиметрiю.
Першою явище асиметрп в системi складного речення в русистищ цiлiсно дослiдила Т. А. Колосова, зокрема обГрунтувавши у сво-'й роботi доцiльнiсть використання в синтак-сичних описах поняття «юльюсна асиметрГя» (невiдповiднiсть кiлькостi предикативних частин, наявних у реченш, кiлькостi пропози-цiй, заданих його схемною семантикою) [5]. У вггчизнянш лiнгвiстицi на потребi досль дження асиметричних проявiв у складних конструкцiях як самостшному об'ектi лшгвк-тично'' уваги наголосила С.В. Ломакович. Ана-лiзуючи займенниково-стввщносш речення
укра'нсько'' мови, вiдома синтаксистка Грун-товно схарактеризувала асиметричнi прояви в цьому клас складних одиниць, увiвши в на-уковий обГг поняття «якiсна асиметрГя» (не-вщповщшсть значення, яке задане схемною семантикою, пропозитивнш семантицi, яка виражена предикативними частинами) [6].
Кiлькiсно асиметричними е складш сполуч-никовi конструкций у яких одинищ плану ви-раження й одиницГ плану змГсту не знаходять однозначного стввщнесення, тобто вщсутня пряма вГдповГднГсть мГж такими ознаками, як предикатившсть (характеризуе формальний рiвень речення) i пропозитивнГсть (характеризуе рiвень семантичний i вможливлюе аналiз особливостей змГстово'' органiзацГï речення). З цього огляду юльюсна асиметрiя е прикладом семютично'' (за В. Гаком) асиметрп [4, с. 25-32].
Юльюсна асиметрiя складного речення зумо-влена дiею властивiй будь-яюй мовГ антино-мп економГï-надлишковостi мовленневих зу-силь. Ця антиномiя виявляе себе у двох тен-денщях - усуненнi тавтологп та компресп мо-вних одиниць, з одного боку, i збагаченш смислу цих одиниць, з шшого. Тенденцiя до економп мовних зусиль, компресп мови, по-яснюеться прагненням усунути непотрГбну надлишковiсть у повiдомленнi. Прикладом тако'' тенденцп е юльюсно асиметричнi складш речення, у яких юльюсть пропозицш е бь льшою, шж юльюсть предикативних одиниць у формальнш структурГ складного ре-чення.
У змктовш оргашзацп речення, вщповщно до вчення Ш. БаллГ видыяються два основних рГвш: 1) об'ективний, який репрезентуе реа-льну дшсшсть (диктумний рГвень), i 2) суб'ективний, який вщображае ставлення мовця до повщомлюваного, ощнюе ту чи ш-шу ситуащю, яку вщображено в реченш (мо-дусний рГвень) [1, с. 44]. АналГз юльюсно асиметричних речень переконуе в тому, що Гмп-лщитним може бути як модусний, так i диктумний компонент.
Модусний компонент значення складного речення може бути елГмшований на форма-льно-граматичному р1вш речення як у склад-носурядних, так i в складнопщрядних конс-трукщях. На р1вш складносурядного класу речень прикладом юльюсно асиметричних конструкцш з Гмплщитним модусом е проти-
ставш, побудоваш за зразком Як важко мен даються ц уроки, мамо, але навчання школи не бувае легким. Мiж частинами подiбного типу конструкцш немае вщношення протиста-влення, а сполучник але е сигналом нерозго-рнутосп, iмплiцитностi двокомпонентного висловлення й використовуеться в цьому ре-ченш лише тому, що конструкцiя мктить iм-плiцитну частину модусно!', ощнно!' семантики: Як важко мет даються цуроки, мамо, але в цьому немае шчого дивного / але ви ж знаете, що навчання школи не бувае легким. У зв'язку з цим виникае питання стосовно того, чому за наявност конструкцш з експлжова-ним модусом (у складнотдрядних супровщ-них) мовець вщдае перевагу складносуряд-ним протиставним iз випущеним модусним компонентом. Пояснити цей феномен можна, очевидно, тим, що саме за використання про-тиставно!' конструкцп' в мовця з'являеться можливкть висловити свое бачення взае-мозв'язку ситуацш бiльш експресивно, чому допомагае випущення передбачувано!' й шту-'тивно очжувано!' спiврозмовником модусно!' частини.
На рiвнi складнотдрядних речень модусний компонент може бути представлений iмплi-цитно в конструкщях зi сполучником якщо ... то, наприклад: Якщо ж говорити про твор-чий вечiр, то вн удався. Як вщомо, сполучник якщо ... то належить до числа пщрядних спо-лучниюв, яю сигналiзують про умовнi вщно-шення мiж подiями. У наведеному ж прикладi умовно-наслiдкового зв'язку не простежуеть-ся, що можна пояснити наявшстю мiж пщря-дними частинами iмплiцитноi ланки, змкт яко!' в себе вмiщують вербалiзованi компоне-нти речення, пор.: Якщо ж говорити про творчий вечiр, то варто зауважити / мо-жу сказати / хочу запевнити, що вш удався. Можливкть кнування подiбних iмплiцит-них конструкцш тдтверджуеться наявшстю в текстах семантично адекватних експлщит-них трикомпонентних висловлювань, пор.: Якщо поглянути на фiлософiчну систему Сковороди, то не можна не помтити, що в нш моменти практичного дяння м^тяться не як потенщальш i вивiднi величини, а як безпо-середш i чтк1 формули (М. Орест). Згорнуп, iмплiцитнi конструкцп' зрозумШ й без контексту, вони е нейтральним мiжстильовим засобом i вживаються часпше, шж експлщи-тш речення. Однак якщо автор (мовець) хоче
на щось звернути увагу читача, наголосити на важливосп шформацп, тдкреслити власну позицiю, то вш обирае саме конструкцГ! з екс-плiцитним модусним компонентом. Це пояс-нюе те, що експлщитш конструкцГ! частiше трапляються в науковому, науково-популярному та публщистичному стилях, де важливим е лопчшсть викладу думки й пере-конливкть тексту.
Диктумний компонент значення складного речення також може бути елiмiнований на формально-граматичному рiвнi речення в складносурядних i в складнопiдрядних конструкщях. На рiвнi складносурядних речень диктумний компонент змкту не виражений у конструкщях зi сполучником а то на зразок: Ходiм до матера а то ще дадуть прочухана (М. Старицький), В. А. Белошапкова визначае подiбнi конструкцп' як речення альтернативно!' мотивацп, у яких виражаеться вид причи-ново!' зумовленост - вщношення мотивацп', що засноваш не на встановленш безпосеред-нього зв'язку мiж двома подiями, а на припу-щеннi як необхщному з'еднувальному лан-цюговi ймовiрноi третьо!', прямо не названо!' в реченш подГ!, яка могла б реалiзуватися у ви-падку нездiйснення подп, названо!' в першiй частинi [2, с. 14]. У такому реченш може бути поновлена випущена предикативна частина, пор.: Ходм до матера бо якщо не тдемо, то ще дадуть прочухана.
На рiвнi складнотдрядних речень диктум випускаеться в порiвняльних конструкщях зi складними скршами на зразок шж коли, як коли, шж якщо, наприклад: ... нжоли ще хата з простим селянським начинням не здавалася такою убогою, як коли внесли до неI панський стыець... (В. Дрозд). Таю двокомпонентш складш речення е iмплiцитними варiантами семантично тотожних експлщитних склад-них речень, пор.: ... школи ще хата з простим селянським начинням не здавалася такою убогою, як почала здаватись, коли внесли до не!' панський стлець.
На противагу згортанню предикативних час-тин у реченневих конструкщях спостер^а-еться й протилежна тенденщя - до надлиш-ковость Юльюсна асиметрiя цього зразка на рiвнi сурядного речення виявлена в клаа по-яснювальних i роздыових конструкцш, де то-тожна денотативна ситуащя вербалiзуеться двiчi в рiзних предикативних частинах [9, с. 90], наприклад: Алша вже давно навчилась
все виршувати сама, тобто вона не зважала на поради тших. Варто наголосити, що в таких випадках для вербального вщображення одше'1 денотативно!' ситуацп використовуеть-ся форма складного речення, при цьому про-позицп школи можуть рiзнитися. На рiвнi складнопщрядних речень монопропозитивну семантику можуть виражати займенниково-стввщносш й умовш речення, наприклад: Першим, кого вт побачив, був Захар Побереж-ний... (М. Стельмах), Якщо хто щасливий, так це я, яю щентичш за змктом простим, пор.: Першим вт побачив Захара Побережного...; Я щасливий. Вибiр речень розглянутого типу, структур полшредикативних, для репрезен-тацп монопропозитивного змкту мотивуеть-ся тим, що асиметричш конструкцп', порiвня-но iз симетричними, е бiльш виразними. Ви-раження конструкцiею змiсту, що е для не'1 нетиповим, вторинним, породжуе ефект екс-пресивного сприйняття.
Якiсна асиметрiя - це здатшсть однiеï форми виражати, ^м основного значення, заданого формально-граматичним мехашзмом, додат-ковi вiдношення мiж предикативними части-нами. У цьому випадку маемо зразки, що можуть розглядатися як приклади структурноï парадигматичноï асиметрп в таких ïï рiзно-видах як полiсемiя, синкретизм i синонiмiя [4, с. 25-32].
Засобами вираження складного речення е специфiчнi формальш та формально-семантичш ознаки: характер синтаксичного зв'язку, наявшсть асемантичних та семанти-чних засобiв зв'язку, модально-часовий план предикативних частин, гнуч-
кiсть/негнучкiсть структури складного речення та ш. 1з цими ознаками корелюють власне семантичнi ознаки, а саме особливост лексико-семантичного оформлення предика-тивних частин, яю суттево впливають на тип речення, визначаючи характер його змкту, адже, як зазначае С. В. Ломакович, поняття форми складного речення - це не тыьки ю-лькiсть предикативних одиниць у складi речення, а й комплекс ознак, яю сприяють фор-муванню певного вiдношення мiж предикативними частинами [6, с. 305-306]. Семанти-чш ознаки творяться певним лексико-семантичним оформленням складного речення й опосередковано пов'язаш з формаль-ним рiвнем. Формуються вони або як вщно-шення, що його задае синтаксичний мехашзм,
або всупереч йому, трансформуючи це вщ-ношення, що й призводить до асиметрп форми й змкту, тобто яюсну асиметрш складного речення можна виявляти на основi встано-влення вiдповiдностi/невiдповiдностi змiсту предикативних частин структуршй схемi речення - «узагальненому зразку, що мiстить мМмум компонентiв, необхiдних для побу-дови речення» [7, с. 634].
Як засвщчуе аналiз матерiалу, явище якiсноï асиметрп формального та семантичного рiв-нiв оргашзацп складних сполучникових речень спостертаеться майже в кожному з клас цих конструкцiй.
На рiвнi складносурядного речення найменш схильш до асиметрп роздiловi речення, нато-мiсть найбiльш схильнi до вираження додат-кових семантик еднальнi, що можна поясни-ти природою кон'юнкцп як простого ствпок-ладення двох ситуацш дiйсностi, мiж якими може виявлятися найрiзноманiтнiший зв'язок. Сднальш речення можуть ускладню-ватися такими вщношеннями: зiставним, протиставним, допустовим, причиново-наслiдковим, умовно-наслiдковим, висновко-вим, приеднувальним. Наприклад, речення Вона щось шепотыа йому, i вт теж вiдшепо-чуйав 1й (П. Загребельний) ускладнюеться зь ставною семантикою, яка виникае внаслщок наявностi у частинах лексики однiеï тематич-ноï групи. Зктавно-протиставш речення можуть актуалiзувати еднальнi, допустовi, при-чиновi, наслщковь часовi змiстовi вщношен-ня. Наприклад, у реченш 1ще не попритухали уа зiрочки, а вже наш Кузьма Трохимович i скочив (Г. Квггка-Основ'яненко) актуалiзова-но допустовий вщтшок. У складносурядних градацшних реченнях укра^сь^ мови можуть формуватися смисловi вщношення при-еднання, протиставлення, допусту, префере-нцп, причини. Наприклад, у реченш ... не тльки радгсть та щастя промовляли тieï хвилини в серщ, промовляв i жаль (Д. Мщен-ко) актуалiзована семантика протиставлен-ня. Пояснювальш речення здатш виражати зктавно-протиставне, градацiйне, наслщкове допустове вiдношення. Наприклад, у реченш ... зупинятися вони мали намiр посеред л тобто до будь-якого населеного пункту було б^ти далеченько (Л. Денисенко) семантику пояснення супроводжуе вщношення причини, пор.: Зупинятися вони мали намiр посеред
лтому що до будь-якого населеного пункту було б^ти далеченько.
На рiвнi складнотдрядних речень яюсна асиметрiя також досить поширене явище. При цьому тенденщя до поеднання юлькох семантик в однш формi притаманна як для при^вних, займенниково-стввщносних, так i детермiнантних формально-граматичних клаав речень.
Так, складнопiдряднi з'ясувальнi речення можуть ускладнюватися семантикою означа-льною, причини, наприклад, у реченш Лякаю-ся самоI лише думки, що Лариса може дiзна-тися чи бодай затдозрити, що я тут вироб-ляв (В. Слапчук) актуалiзуеться атрибутивне значення. Складнопщрядш означальш речення можуть ускладнюватися еднальною, причиновою й допустовою семантикою. На-приклад, у реченш Султанськ емти, яким звелено було забрати майно колишнього великого вiзира ..., зацкавилися тыъки кошто-вними оправами (П. Загребельний) простежу-еться допустове значення, пор.: Султанськ емши, хоча !м звелено було забрати майно колишнього великого вiзира..., зацтавилися тльки коштовними оправами.
У займенниково-стввщносних реченнях може виникати значення умови, причини, допу-сту, порiвняння й зктавно-протиставность Так, вщношенням зумовленосп пов'язаш пропозицп головно!' та пщрядно!' частин у реченнях: Хто не любить, той не ревнуе, давно вiдома рiч (О. Гончар) пор.: Якщо не любиш, то не ревнуеш.
Особливо схильш до вираження додаткових вщношень детермшантш складнопщрядш конструкцп', що можна пояснити несильним граматичним зв'язком предикативних час-тин. У складнотдрядних часових реченнях можуть виникати додатковi значення умови, причини, допусту, наслщку, зктавносп, про-тиставность Наприклад, у реченш Вт перестав ходити до тата, тсля того як Тимофт погрозливо тдняв на сина свого осикового бука (М. Матюс) виразно помггним е вщношення причини, пор.: Вн перестав ходити до тата, тому що Тимофш погрозливо тдняв на сина свого осикового бука. У реченнях умови в складi семантично!' структури паралельно з умовною лопчною пропозищею актуалiзу-ються й iншi вщношення, а саме часовь при-чиновь допустовь зктавш. Наприклад, функ-
цш актуалiзатора причинового значення в умовних реченнях може виконувати частка вже, що пщкреслюе реальшсть викладено!' в подрядному реченнi умови, наприклад: Якщо вже прийшов, то заходь ^з усн. мовл.) - Осю-льки прийшов, то заходь. Серед причинових речень можна виокремити конструкцп' з до-датковими значеннями пояснення, градацп, наслщку. Наприклад, у реченш ... Пепа навть почав звикати до навколишньоI дивноI атмо-сфери, тим быьше, що спром^ся розтзнати серед присутшх деклька знайомих облич (Ю. Андрухович) виникае пояснювальне значення, пор.: Пепа навть почав звикати до навколишньоI дивноI атмосфери, тобто спромь гся розтзнати серед присутшх деклька знайомих облич. Типовими додатковими значеннями, яю активно «паразитують» на формi щльових речень, маючи при цьому власш мо-вш засоби вираження, е значення умови, наслщку, причини, преференцп, еднальносп, протиставносп або допустовость Так, у реченш Потрiбна була катастрофа на ЧАЕС, щоб уам стала очевидною небезпека най-меншоI недбалостi ^з усн. мовл.) актуальним е наслщкове значення, пор.: Сталася катастрофа на ЧАЕС, так що вам стала очевидною небезпека найменшо! недбалости Значеннями, яю ускладнюють семантику допусто-вих складних речень, е зктавне, приеднува-льне та умовне. Так, зктавне значення може формуватися в складнотдрядних допустових реченнях, коли змкт складових частин тыьки зктавляеться, а не контрастуе, що призво-дить до послаблення невщповщносп ситуа-цш, яке е необхiдною умовою для формуван-ня допустово!' семантики, наприклад: Деяк зауваження до роботи були, хоча в щлому ди-сертащю ощнили позитивно (з усн. мовл.). У наслщкових реченнях типово можу актуаль зуватися лише одне вщношення, а саме вщ-повщность пор.: Ми все вище тдтмалися вго-ру, так що ставало важче й важче дихати. -Що вище тдшмаемось вгору, то важче й важче дихати. Порiвняльнi речення можуть ускладнюватися додатковим значенням зк-тавлення, приеднання, протиставлення, допусту, причини. Так, наприклад, у реченш ... теплий втерець обвiвае и чорне спалене лице ..., як колись обвiвав и свiже рум'яне лице... (I. Нечуй-Левицький) вщношення протиставлення виникае внаслщок уживання антошмь чних лексем у головнш i пщряднш частинах.
Узагальнення засвщчуе, що найвищою часто-тшстю в план ускладнення семантики хара-ктеризуються такi значення, як причини, до-пусту / протиставлення, наслiдку, протистав-лення й градацп. Дещо меншою - мети, часу, роздiловостi. Показово, що активними е тi значення, що передбачають актуалiзацiю вь дношень ситуацiй дiйсностi, одна з яких мо-тивуе наступний стан речей. Це вщповщае загальнокогнiтивному механiзму людського мислення в умовах амальгамностi навколиш-ньо'' дiйсностi намагатися виявляти в нш ло-гiчно дискретнi ситуацп, зв'язок мiж якими iнтерпретувати доволi суб'ективно, а iнколи й невизначено. Таким чином, яюсна асимет-рiя може виникати як мiж реченнями, що належать до одного формально-граматичного типу, так i мiж рiзнотипними конструкцiями, що цiлком закономiрно з огляду на природу нечггюсть концептуалiзацГi людиною свiту в конкретних умовах комушкацп.
Висновки
Узагальнення напрацювань iз питань синтаксису складного сполучникового речення су-часно'' укра'нсько' мови засвiдчуе, що проблема наукового осмислення явища форма-льно-змктово'' асиметрп на рiвнi цих синтак-сичних одиниць залишаеться периферiйним об'ектом уваги дослщниюв. Такий стан речей не можна вважати задовыьним, осюльки, як засвiдчуе аналiз, здiйснений у статт, для складних реченневих конструкцш невщповь днiсть 'хнього формального й семантичного устрою е явищем надзвичайно характерним, що постае у двох шостасях - юльюснш асиметрп та якiснiй. Видаеться, що монографiчне дослiдження ще'' проблеми може сприяти быьш цiлiсному розумiнню системностi синтаксису як вершинного рiвня мовно'' системи й дати базис для быьш послiдовних синтак-сичних опиав.
Список iнформaцiйних джерел
1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / пер. с франц. изд.
Е. В. Вентцель и Т. В. Вентцель. Москва : Иностр. лит-ра, 1955. 416 с.
2. Белошапкова В. А. Предложения альтернативной мотивации в современном русском языке.
Исследования по современному русскому языку / под ред. Т. П. Ломтева и А. А. Камыниной. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1970. С. 13-32.
3. Бенвенист Э. Общая лингвистика / [пер. с франц.]. Москва : Прогресс, 1974. 447 с.
4. Гак В. Г. Теоретическая граматика французского языка. Морфология. Москва : Высшая школа,
1979. 304 с.
5. Колосова Т. А. Русские сложные предложения асимметричной структуры. Воронеж : Изд-во
Воронежского ун-та, 1980. 164 с.
6. Ломакович С. В. Займенниково-стввщносш речення в сучаснш укра'нськш мовi : дис. ... д-ра
фыол. наук. Тернотль : Тернотльський держ. педагопчний ш-т, 1993. 382 с.
7. Современный русский язык. Синтаксис / под ред. В. А. Белошапковой. Москва : Высшая
школа, 1989. 800 с.
8. Хриспашнова Р. О. Формально-граматична i семантико-синтаксична типолопя
складнотдрядних речень : автореф. дис. ... д-ра фыол. наук. Ки'в : Нац. акад. наук Укра'ни, 1н-т укр. мови, 2013. 35 с.
9. Шувалова С. А. Использование формы сложного предложения при отражении одной
денотативной ситуации. Синтаксические отношения в сложном предложении / [редкол.: Р. Д. Кузнецова и др.]. Калинин : КГУ, 1989. С. 90-99.
© О. О. Полозова
Стаття отримана 20.11.2016, прийнята 05.12.2016, оприлюднена online 07.12.2016
Complex Conjunctive Sentences with a Form and Content Asymmetry as the Periphery of the Modern Ukrainian Language Syntactic Subsystem
Polozova Olena
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Department of Ukrainian Studies and Linguistics Didactics, lecturer, Ukraine
Abstract. The article outlines the typical symptoms of quantitative and qualitative asymmetry of the form and content at the level of complex conjunctive structures of the modern Ukrainian language. The analyzed material proves the prevalence of formal semantic inconsistencies in the syntax of a complex conjunctive sentence and proves the need for holistic and comprehensive studies of this phenomenon on the syntactic level of the Ukrainian language system as a whole.
Keywords: complex conjunctive sentence; quantitative asymmetry; qualitative asymmetry; mode; dictum; sentence structural scheme.
UDC 811.161 LCC Subject Category: P1-1091
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.17-5
References
1. Balli, Sh. (1955). Obshhaja lingvistika i voprosy francuzskogo jazyka [General linguistics and French
language questions]. Moscow: Inostr. lit-ra (in Russian)
2. Beloshapkova, V. A. (1970). Predlozhenija al'ternativnoj motivacii v sovremennom russkom jazyke
[Offers alternative motivation in modern Russian]. In T. P. Lomtev, & A. A. Kamynina (Eds.), Issledovanija po sovremennomu russkomu jazyku (pp. 13-32). Moscow: Izd-vo Mosk. un-ta (in Russian).
3. Benvenist, Je. (1974). Obshhaja lingvistika [General linguistics]. Moscow: Progress (in Russian).
4. Gak, V. G. (1979). Teoreticheskaja gramatika francuzskogo jazyka. Morfologija [Theoretical grammar
of the French language. Morphology]. Moscow: Vysshaja shkola (in Russian).
5. Kolosova, T. A. (1980). Russkie slozhnye predlozhenija asimmetrichnoj struktury [Russian complex
offers an asymmetric structure]. Voronezh: Izd-vo Voronezhskogo un-ta (in Russian).
6. Lomakovych, S. V. (1993). Zaimennykovo-spivvidnosni rechennia v suchasnii ukrainskii movi
[Pronoun-comparable sentences in modern Ukrainian language] (Doctoral dissertation). Ternopil: Ternopilskyi derzh. pedahohichnyi in-t (in Ukrainian).
7. Beloshapkova, V. A. (Ed.). (1989). Sovremennyj russkij jazyk. Sintaksis [Modern Russian language.
Syntax]. Moscow: Vysshaja shkola (in Russian).
8. Khrystianinova, R. O. (2013). Formalno-hramatychna i semantyko-syntaksychna typolohiia
skladnopidriadnykh rechen [Formal grammar and semantic and syntactic typology complex sentences] (Doctoral thesis). Kyiv: Nats. akad. nauk Ukrainy, In-t ukr. Movy (in Ukrainian).
9. Shuvalova, S. A. (1989). Ispol'zovanie formy slozhnogo predlozhenija pri otrazhenii odnoj
denotativnoj situacii [Using the form of a complex sentence upon reflection one denotative situation]. In R. D. Kuznecova, Sintaksicheskie otnoshenija v slozhnom predlozhenii (pp. 90-99). Kalinin: KGU (in Russian).
© O. Polozova
Received 2016-11-20, Accepted 2016-12-05, Published online 2016-12-07
