CC BY
5филологически науки
Грозян Нша Федорiвна ФУНКЦ1ЙН1 ВИЯВИ ...
UDC 81
ФУНКЦ1ЙН1 ВИЯВИ В1ДОКРЕМЛЕНИХ ЧЛЕН1В РЕЧЕННЯ В СУЧАСН1Й УКРА1НСЬК1Й МОВ1
© 2019
Грозян Нша Федорiвна, кандидат фшолопчних наук, доцент, зав!дувач кафедри украшсько! фшологп Кримськп iнженерно-педагогiчний yuieepcumem (295015, Укра'та, амферополь, пров. Навчальний, 8, e-mail: hrozian@ukr.net)
Анотащя. У стати схарактеризовано типологшн! вияви нашвпредикативних синтаксичних вщношень, висв!т-лено основн! пвдходи до анал!зу аллкаци. Прокоментовано функцшш вияви вщокремлених члешв речення в сучаснш тнгшстищ. Значну увагу придшено критер!ям розмежування уточнювальних та поширювальних члешв речення. У статп розглянуто р!зн аспекти дослщження вщокремлених члешв речення, з'ясовано 1хнш статус у систем! граматичних категорш. Визначено типологшно-квал1ф1кацшш ознаки нашвпредикативних в!дношень, уточнено диференцшш ознаки пояснювальних одиниць у структур! простого ускладненого речення. £дшсть ус!х аспекпв методологшного трикутника дасть змогу обгрунтувати типологшн! вияви другорядних члешв речення в сучаснш украшськш мов! Розглянуто гсторгю дослщження уточнювальних члешв речення в структур! простого ускладненого речення, з'ясовано !хнш статусу систем! граматичних категорш, диференцшш ознаки, синтаксич-ний зв'язок, яким поеднаш уточнювальш компоненти з граматичною основою речення. Перспективним постае типолог!зац!я засоб!в вираження другорядних член!в речення в текстах р!зних тип!в i жанр!в.
Ключовi слова: словосполучення, нап!впредикативн!сть, апл!кативний зв'язок, ввдокремлеш члени речення, уточнення, пояснення, уточнення, уточнювальн! члени речення.
FUNCTIONAL EXPRESSION OF SEPARATED SENTENCE MEMBERS IN THE CONTEMPORARY UKRAINIAN LANGUAGE
© 2019
Hrozian Nina Fedorovna, candidate of sciences (philology), associate-professor, head of the department of the Ukrainian philology Crimea Engineering-Pedagogical University (295015, Ukraine, Simferopol city, Navchalnyi prov. 8, e-mail: hrozian@ukr.net)
Abstract. Typological expressions of semi-predicative syntactic relations were characterized in the paper, the main approaches to the analysis of application were revealed. Functional expressions of separated members of a sentence in modern linguistics were commented on. A special attention was paid to the criteria of the differentiation of specifying and extending members of a sentence. Various aspects of studying separated sentence members were considered in the paper, their status in the system of grammatical categories was identified. Typological-qualifying features of semi-predicative relations were determined, differential features of explanatory units in the structure of a simple complicated sentence were defined. The article reviews the history of rehear chin the specifying of the sentence structure simple complicated sentence, clarified their status in the system of grammatical categories, differential signs syntactic relationship, which combines the specifying components with grammatical sentence basis. The unity of all the aspects of a methodological triangle will make it possible to ground typological expressions of minor sentence members in the contemporary Ukrainian language. Typology of the means of expression of minor members of a sentence in the texts of different types and genres is considered to be promising.
Keywords: phrases, semi-predicability, applicative connection, separated sentence members, refinement, the specifying of the sentence, specification, explanation.
Постановка проблеми в загальному виглядi та ii зв'язок i3 важливими науковими чи практичними за-вданнями. У структур! простого ускладненого речен-ня знаходить вияв фундаментальна тенденц!я мови до економп, до формування ! використання коротких форм вираження думки. 1снуе значна кшьшсть теорш ! думок щодо статусу ускладненого речення в синтаксично! систем!, його диференц!йних ознак, механ!зму усклад-нення, а також набору конструкцш, як! ускладнюють речення. Проте загальноприйнятого п!дходу до системи простого ускладненого речення на сьогодн! не напра-цьовано.
Анализ остантхдо^джень i пyблiкацiй, вякихрозгля-далися аспекти цei проблеми i на яких обтрунтовуеться автор; видшення невиршених ратше частин загально'1' проблеми. Становлення у вггчизняному мовознавсга теорп члешв речення мае тривалу та складну юторш. На сьогодн! в л!нгв!стиц! виконано низку вагомих науко-вих студ!й, що презентують р!зн! п!дходи до вивчення члешв речення. Теоретичне осмислення формально-синтаксично! структури речення представлене в працях В. Белошапково! [1], I. Вихованця [2], Н. Гуйванюк [3], А. Загштка [4], Н. 1ваницько! [5], Н. Кирпичниково! [б], £. Кротевича [7], В. Малащенка [8], М. М!рченка [9], М. Степаненка [10], К. Шульжука [11] та ш.
На сьогодн! немае загальноприйнятого системного погляду щодо статусу простого ускладненого речен-ня, його класиф!кац!йних ознак, також в!дсутня ч!тка типолог!я в!докремлених член!в речення. Актуальним залишаеться питання диференц!ац!! уточнювальних та
поширювальних член!в речення, статусу однор!дних присудк!в у структур! речення тощо. Необх!дн!сть грунтовного осмислення цих питань !з позиц!! сучасних досягнень л!нгвоукра!н!стики вимагае нових пошук!в у цш галуз! синтаксису.
Формування цшей статтi (постановка завдан-ня). Мета дослщження полягае в комплексному анал!з! в!докремлених член!в речення в сучасн!й укра!нськ!й мов!.
Реал!зац!я поставлено! мети передбачае розв'язання таких завдань:
1) проанал!зувати основн! п!дходи до визначення нашвпредикативних в!дношень у сучаснш лшгвютицц
2) окреслити специф!ку аплжативного зв'язку в структур! речення;
3) схарактеризувати законом!рност! формально-се-мантичного ускладнення простого речення в сучасн!й укра!нськ!й мов!.
Виклад основного матерiалy до^дження з повним обтрунтуванням отриманих наукових резyльтатiв. Аплжацш (накладення, накладання) «можна вбачати у випадках, яш зазвичай трактують як ввдокремлеш до-датки (у широкому значенн! цього слова), з! включен-ням не т!льки при!менникового, але й приад'ективного, приадверб!ального тощо компонента речення» [12, с. 35].
I. Распопов [12] до аплжацп зараховуе не пльки ввдокремлеш додатки на зразок кращий учень, Петро Сидоренко, але й уточнювальн! та пояснювальн! ввдокремлеш члени речення, напр.: ...в старенькш,
Hrozian Nina Fedorovna philological
FUNCTIONAL EXPRESSION ... sciences
дуже пошарпатй, сукт ...; Лiворуч, бтя дороги, ...). Диференцше аплжативний зв'язок i Н. Валпна, вклю-чаючи до нього випадки вираження напiвпредикативних вiдношень. «Аплжативний зв'язок, або зв'язок на-кладення, - зауважуе автор, - виявлюваний унаслiдок реатзацц напiвпредикативних вщношень» [13, с. 59]. До цього зв'язку вона зараховуе зв'язок вах вщокремлених членiв речення з головним словом, напр.: Дт летять, повнi сонця й музики (В. Сосюра); Хлiба, змитi дощем, яскраво зеленши (О. Гончар).
Деяш вчеш вс ввдокремлеш члени речення подiляють на таш групи:
1) iз напiвпредикативним значениям:
а) прикметники, що в реченш виконують функцш вiдокремленого означення, напр.: Рум'янець, ледве примШний, розливався по щоках (I. Нечуй-Левицький); Проте ще мить i ... мозок nовiрив. Бо вт прагнув вiрити в цей дивовижний свiт, барвистий, наси-чений, веселковий, у сповнене емоцш, думок, подт життя (Н. Шкалео); Фургони, повт челяд^ рушили з мiсця (I. Нечуй-Левицький); У Львовi на розi вулиць Зам'янковського i Мщкевича стоть кам'яниця, схожа на корабель (Н. Шкалео); Л мiсто, останнши тижня-ми дуже дощове, поволi перетворювалося на майже-Венецiю (Н. Шкалео);
б) дiеприкметники або дiеприкметниковi звороти, напр.: Я гадав, що вельможна панi - серйозна жiнка, а не маленьке дiвча, закохане в казках (М. Трублшш); Вмите дощем, усе довкола вмить набрало насиченiших вiдтiнкiв... (А. Рогашко); Заскочений нагло сохатий [лось] прикипав на галявит, спарал1зований жахом, а далi зривався й, ламаючи ноги та обдираючи шюру, гнав сюльки духу у безвкть (I. Багряний);
в) дiеприслiвники або дiеприслiвниковi звороти: Переборюючи легкий острах у грудях, обережно сту-паючи по принишклш земл^ наближаешся до першого-лтшого соняшника, простягаеш руку, повертаеш його блiде обличчя до свого - i вражено й трохи безпорад-но вiдповiдаеш усмiшкою на потемтлу, на пригаслу усмШку соняшника (£. Гуцало).
2) зi значенням уточнення та пояснення, напр.: Свiтить у темрявi сивиною, що до не! тяк я не можу звикнути - посивiв Заболотний за остантй рж чи два, перебуваючи вже тут, за океаном, куди його метнула доля ще на один випроб (О. Гончар); А там десь, по-переду, повитий мряками, стояв загадковий дунайський красень - Будапешт! (О. Гончар); На тому боцi, ген тд обрieм, примостилося село, а над ним посотались угору сiрими верболозами дими з комитв (£. Гуцало); А потiм вони оселилися в АвстрИ, у справжньому старовинному замку, з уама зручностями, з парком та мисливськи-ми угiддями у двi тисячi гектарiв, з конюшнею й автопарком (А. Рогашко).
Аплшативний реченневий зв'язок охоплюе зв'язок вщокремлених члешв речення з тим компонентом, якого вони стосуються. У цьому випадку залежний складник не «поеднуваний» iз головним, а шби «накладаеться» на нього. Такий зв'язок передае нашвпредикативш вщношення, напр.: Вигляд океану, чайки, що, граючи з вШром, бшо завихрилися поблизу, видно, впливали заспокшливо на цюрозшарпану горем жгнку (О. Гончар); Тамара тим часом все дивилася, мовби аж суворо, на Заболотного, наче скульптор, вивчаючи його обличчя (О. Гончар). Засобом вираження аплжативного зв'язку е порядок ^в (залежний компонент найчаспше стопъ шсля слова, якого стосуеться), штонащя, школи сполуч-ники чи гхт аналоги, напр.: Ыд океану до океану перегнав, не втративши жодног! (О. Гончар); Божевтьний вiд жаху, мчав вт, не потрапляючи в стремена чобтьми (З. Тулуб); Ти знову закохалась, як шалена (Л. Костенко); Водш потер чоло, наче вiдмахуючись вiд свогх думок (Н. Шкалео); Про те, що жгнку, а надто красиву, зазвичай не вважаютьрозумною? (Н. Шкалео).
За аплжаци головний компонент вимовляють ниж-
60
чим тоном i вщмежовують вщ шшо! частини речення паузою (якщо стопъ у шнщ речення) або двома паузами (якщо стшть у середиш), напр.: Досвтн вогт, переможт, ypo4i, прорезали темряву noni (Л. Укра!нка); Але я вчинила б так само, навть якби i знала, що так станеться, бо це моя, нехай нещаслива, але обрана самою доля (А. Рогашко); Вт, скажiмo, в мене тенiсист мiжнарoднoгo класу, нiхтo з наших у нього не виграе, крм мене, звичайно (О. Гончар).
Деяш конструкцп пов'язаш з головним словом спо-лучниками як, або, тобто, а саме, напр.: Вт угорський хорват з Балатону, по професИ чизмар, тобто швець (О. Гончар); Власне, МатЫьда, як жтка передбачлива, не покладалася на випадкове сумлiння юторитв, а три-мала коло себе в замку Каносса, схильного до укладання латинських вiршiв монаха Дотцо, який тд пильним на-глядом графин неквапливо й з належною шанoбливiстю написав поему, названу «Життя Матшьди» (Vita Mathildis) (П. Загребельний).
Аплшативним зв'язком поеднаш й ввдокремлеш до-датки з прийменниками на зразок щ/iм, о^м, oпрiч, за винятком, зокрема, напр.: Вона жила й виросла в такш глушинi, де, крш фанта, тяких розваг не знають (М. Хвилъовий); Якщо тoбi треба путiвку на лкування, то теж, окрш лшаря, ще тдеш i до нег, до голови робткому, i вона вислухае тебе не менш уважно, нiж найкращий лжар (О. Гончар). У цьому випадку також виражеш нашвпредикативш ввдношення.
Дискусшним залишаеться питання щодо розмежу-вання уточнювальних та поширювальних члешв речення. Термiновi «пояснення» Н. Кирпичникова присвятила одну зi сво!х статей [6]. На думку автора, до пояснюваль-них конструкцш (включаючи й уточнення) необхщно за-раховувати тшьки ri утворення, яш допускають наявшсть пояснювальних сполучнишв (тобто, цебто, себто, а саме, чи то пак) мiж пояснюваним i пояснювальним. Уживання пояснювальних конструкцш визначува-не комушкативними потребами мовця. Синтаксичний зв'язок компоненпв не обов'язковий, а ильки можливий, напр.: Юна душа завжди шукае в життi щось iстинне, справжне, тобто неминуще, для формування своег структури гй, певне, саме такий втамт пoтрiбен... (О. Гончар); Ыля такого [чоловжа] втрачаеш контроль над ситуацiею i добровшьно передаеш вiжки, тобто кермо, тобто взагалi право будь-що виршувати (А. Рогашко); Мабуть, тi перехoжi, яю тяк не могли визначитися, що 1м робити, вже знайшли свое мiсце пiд сонцем - чи то пак nid арим, затягнутим важкими хмарами небом (А. Рогашко).
У «Русской грамматике» [14] (автор вщповвдного роздшу - В. 1цкович) пояснення теж вщмежовано вщ ввдокремлення. На наш погляд, i пояснювальш одинищ в широкому значенш цього слова виража-ють нашвпредикативш вщношення. Пояснювальна конструкщя так само може бути трансформована в речення, як й iншi вщокремлеш члени. Напр.: Страх i глянути з урвища вниз, де на самому дш каньйону срiблиться Ворскла, клубочаться верби, блють хатки соколянсью, - аж дивно, як звiдти люди видираються сюди, на цей горшнш степ, на безлiччю н1г утрамбо-вану ярмаркову толоку (О. Гончар) - Люди видираються на цей горшнш степ. Люди видираються на безлiччю тг утрамбовану ярмаркову толоку.
Подiбну думку висловлюе й В. Малащенко, наголо-шуючи, що уточнювальш й пояснювальш члени речення набувають значення додатково! предикаци [8, с. 160]. I. Распопов [12] зв'язок вщокремлених дiеприслiвникiв i дiеприслiвникових зворопв зараховуе до тяжшня, напр.: Шкого не вносили, нхто не заходив, обливаючись кров'ю й шукаючи допомоги (О. Гончар).
Категорiя уточнення реалiзована одиницями вах синтаксичних рiвнiв. Уточнювальш ввдношення вини-кають на рiвнi простого ускладненого речення, складного речення, а також складного синтаксичного цшого.
Humanitarian Balkan Research. 2019. Т.3. № 1(3)
филологически науки
У простому реченш уточнюватися можуть як головш, так i другоряднi члени речення, проте найчастше уточненi саме другоряднi члени речення. Пояснения, на ввдшну ввд уточнення, - це повторна номшащя того самого денотата з метою розкриття його особли-востей. Уточнення зазвичай реалiзоваие в двох членах речення, нетотожних за змiстом, що являють собою рiзнi денотати й позначають рiзнi референти, напр.: I це були опов1д1 не про зб1рний образ Маруа (знаемо не одну отаманшу тд таким 1м'ям), а саме про тебе, Олександру Соколовську (В. Шкляр). Щд час уточнення конструк^ формально незворотна, тобто змша порядку складнишв, що виконують функцш уточнення, порушуе вщношення, реалiзованi у вихiднiй структурi. Пояснення й уточнення в простому реченш розрiзняють також формально. Якщо в пояснюваних членах реченнях можлива редукшя засобiв зв'язку (сполучник1в та !хшх аиалогiв), то при уточненнi 1хня формальна реалiзацiя е обов'язковою. Крiм того, уточнювальнi члени речення можуть утворювати структурш ряди (Нарештг сктчив I с1в за столом, ближче до професора та командира есмтця (М. ТрублашГ); Одна група звикла працювати в тишц у своему кабтетц за свом столом (Форбс. -15.10.2015), на вщмшу ввд пояснюваних члешв речення, де стверджуеться тотожшсть тшьки двох складников.
Висновки досл1дження I перспективи подаль-ших розв1док цього напряму. Отже, на сьогодш немае загальноприйнято! типологи нашвпредикативних син-таксичних зв'язк1в, панорамного опису ввдокремлених членiв речення з урахуванням структурних, семантичних i функцiйних особливостей у !хнш нерозривнiй едностi, що забезпечило б методолопчну основу дослвдження. До напiвпредикативних структур зараховуемо синтаксичш одиницi, що зберiгають предикативнi ознаки, зокрема це вiдокремленi члени речення, виражеш одиничним iнфiнiтивом, дiеприслiвником чи дiеприкметником або iнфiнiтивним, дiеприслiвниковим чи дiеприкметниковим зворотом. Не слiд зараховувати до ввдокремлених членiв речення конструкци зi сполучниками тобто, цебто, себто, а саме, чи то пак, яш поеднаш з граматичною основою речення подвшним синтаксичним зв'язком i пе-ребувають у постпозицп щодо уточнюваного компонента. Таш синтаксичнi одиницi завжди надають головному слову додатково!, бiльш детально! шформацп. Зазвичай у семантичному аспектi вони вирiзнюванi тим, що кон-кретизують ширше поняття. Перспективним постае типолопзашя засобiв вираження другорядних членiв речення в текстах рiзних типiв i жаирiв, дослiдження другорядних членiв речення в рiзносистемних мовах у зютавному аспектi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Белошапкова В. Современный русский язык. Синтаксис.. Москва: Высшая школа, 1977. 248 с.
2. Вихованець I. Граматика украшсько! мови. Синтаксис : [тдручник] К. : Либгдь, 1993. 368 с.
3. Гуйванюк Н. Формально-семантичш ствв1дношення син-таксичних одиниць у систем1 синтаксичних одиниць : дис. ... д-ра фiлол. наук : 10.02.01 «Украшська мова»; АН Украти, 1н-т мовознав. м. О. О. Потебт. Кшв, 1993. 444 с.
4. Загнтко А. Теоретична граматика украшсько! мови: Синтаксис. Донецьк : ДонНУ, 2001. 662 с.
5. 1ваницька Н. Член речення як синтаксична категорiя. Науковi записки: зб. наук. праць. Серiя : Фiлологiя. Вiнниця : ВДПУ iм. М. Коцюбинського, 2000. Вип. 2. С. 70-74.
6. Кирпичникова Н. О синтаксическом термине пояснение. Исследования по современному русскому языку. Москва : Наука, 1976. С. 96-112.
7. Кротевич Е. Члены предложения в современном русском языке. Львов : Изд-во Львовского университета, 1954. 38 с.
8. Малащенко В. Свободное присоединение предложно-падеж-ных форм имени существительного в современном русском литературном языке. Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1972. 172 с.
9. Мiрченко М. Структура синтаксичних категорш. Луцьк : Ред.-вид. вiдд. «Вежа» ВДУ iм. Лес Украгнки, 2004. 393 с.
10. СтепаненкоМ. Просторовi nоширювачi у структурi простого речення. Полтава: АСМ1, 2004. 463 с.
11. Шульжук К. Синтаксис украшсько! мови. Кшв : Видавничий центр «Академiя», 2004. 408 с.
12. Распопов И. Строение простого предложения в современном
Грозян Нша Федорiвна ФУНКЦ1ЙН1 ВИЯВИ ...
русском языке. Москва : Просвещение, 1970. 191 с.
13. Валгина Н. Синтаксис современного русского языка: [учеб. для вузов]. Москва: Высшая школа, 1991. 431 с.
14. Русская грамматика : [в 2 т.] / [редкол. : Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др.]. Москва: Наука, 1980. Т. 2. Синтаксис. 709 с.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ:
1. Багряний I. Тигролови. Харюв : Фолю, 2018. 224 с.
2. Гончар О. Циклон ; Тронка ; Собор Кшв : Рад. шк., 1990. 592 с.
3. Гуцало С. Що ми знаемо про любов. Кшв: Рад. письменник, 1979. 340 с.
4. Загребельний П. Я, Богдан (Сповiдь у славi). Харюв : Фолю, 2002. 675 с.
5. Костенко Л. Вибране. Кшв : Дтпро, 1989. 559 с.
6. Львiв. Панi. Панянки (укладач Н. Нжалео). Харюв : Клуб амейного дозвтля, 2018. 320 с.
7. Нечуй-Левицький I. Кайдашева ам'я. Харюв : Фалю, 2005.
351 с.
8. Рогашко А. П сукня. Харюв : Клуб амейного дозвiлля, 2017. 150 с.
9. Сосюра В. Розстртяне безсмертя: Вiршi та поеми. Кшв: Укр. письменник, 2001. 319 с.
10. Трублаш М. Шхуна "Колумб". Кшв: Держ. вид-во, 1964. 330 с.
11. Украшка Л. Зiбрання mворiв : У 12-ти т. Кшв : Наук. думка, 1976. Т. 7 : [nрозовi твори] ; Перекладна проза / Упоряд. Т. Г. Третяченко. 1976. 567 с.
12. Форбс. 15.10.2015. URL : http://forbes.net.ua (дата звернення: 22.01.2019).
13. Хвильовий М. Вибран твори. Харюв : Ранок : Веста, 2004.
352 с.
14. Шкляр В. Залишенець. Чорний Ворон. Харюв : Клуб амейного дозвшля, 2011. 384 с.
