CC BY
24
2. Мальська М.П. Мiжнародний туризм i сфера послуг : пiдручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. - К. : Вид-во "Знання", 2008. - 661 с.
3. Гоблик-Маркович Н.М. Сучасш просторовi форми як зааб активiзацiï туристично'' д> яльностi у прикордонному регiонi / Н.М. Гоблик-Маркович // Сталий розвиток економжи : Наук.-виробн. журнал . - Хмельницький. - 2013. - № 1.
4. Коломак Е.А. Пространственные экстерналии как ресурс экономического роста / Е.А. Коломак // Регион: экономика и социология, 2010. - № 4. - С. 73-87.
5. Котлер Ф. Маркетинг мест. Привлечение инвестиций, предприятий, жителей и туристов в города, коммуны, регионы и страны Европы / Ф. Котлер, К. Асплунд, И. Рейн, Д. Хайдер. - М. : Стокгольмская школа экономики, СПб, 2005. - 376 с.
6. Freyer W. Tourismus. Einfuhrung in die Fremdenverkehrsokonomie / W. Freyer. 8.Auflage. Oldenburg, München, 2006. - S. 212.
7. Polsko-ukrainska strategia wspôlpracy transgranicznej na lata 2007-2015. - Lublin, 2008. -S. 324.
Милашовская О.И., Гоблик-Маркович Н.М. Модель туристического кластера Закарпатской области
Определены предпосылки создания туристического кластера приграничной территории и уровни формирования взаимоотношений между его участниками. Исследована последовательность формирования туристического кластера в Закарпатской области. Предложена интегрированная модель туристического кластера в Закарпатской области, что будет способствовать развитию туризма и повышению уровня конкурентоспособности туристического региона.
Ключевые слова: туристический кластер приграничной территории, принципы устойчивого развития региона, мета-, макро-, мезо-, микроформирования взаимоотношений в ТКПТ, модель туристического кластера Закарпатской области, структурные элементы ТКПТ, коэффициент вступления в кластер, факторы устойчивости и конкурентоспособности.
Milashovska O.I., Goblik-Markovich N.M. Model of tourist cluster in the Transcarpathian region
Preconditions a tourism cluster border area and the levels of formation of relationships among participants are determined. The sequence of formation of the tourism cluster in the Transcarpathian region is examined. Integrated model of tourism cluster in the Transcarpathian region, that will assist development of tourism to the increase of level of competitiveness of tourist region is proposed.
Keywords: tourism cluster border area, the principles of sustainable development in the region, meta-, macro-, meso-, microforming relationships in TCBA model tourism cluster Transcarpathia, TCBA structural elements, the ratio of entry to the cluster, sustaina-bility and competitiveness.
УДК 504.064 Ст. наук. ствроб. П.П. Мельник, канд. екон. наук -
1нституту екологи i природокористування НААН Украти
СИНЕРГЕТИКА ЯК СКЛАДОВА МЕТОДОЛОГИ СИСТЕМИ ЕКОЛОГ1ЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розглянуто становлення i розвиток синергетики, особливост синергетичних пiдходiв, 11 системно-синергетичну закономiрнiсть щодо впорядковування ягасними функщями системи управлшня у складних сферах дiяльностi, одшею з яких е природокористування в сшьськогосподарському виробництвг
Ключовг слова: природокористування, метод, система, методолопя, синергетика, самооргашзащя, еколопчний менеджмент.
Теор1я синергетики активно розробляеться ниш в р1зних крашах свггу.
Особливо значне поширення набули науков1 школи I. Пригожина, Г. Хакена,
Ф. Варела, Е. Ласло, К. Майцера, Б. Мандельброта, Е. Морана та ш. Новi нет-радицшш пiдходи синергетичного бачення формуються в управлiннi приро-докористуванням сiльськогосподарського виробництва. Термiн "синерпя" в перекладi з грецько1 означае сшвдто, сумiсне функцiонування систем або компонента одше1 системи, коли сумарний результат (ефект) вщ 1х взаемодп перевищуе суму локальних ефектiв вщ ди кожного окремого компонента. Особливо вона представлена в системi еколопчного менеджменту (ЕМ), який виконуе функцп контролювання, прогнозування, нормування, експертизи, мошторингу, управлiння якiстю сшьськогосподарсько1 продукцп, системи за-хисту рослин вiд шкщливих органiзмiв, оргашзацп розробки i виробництва ново1 продукцп, ефективного використання i вiдтворення природних ресурсiв та охорони навколишнього природного середовища. Такий системний щдхщ синергп в управлiннi природокористуванням сiльськогосподарського виробництва може видшяти 11 у "Синергетичну економжу", яка вщноситься до еко-номiчних наук. Вона мае просторово-часовий вимiр. При цьому з'являються багато тдтверджень, що синергiя може стати за своею природою основою мiждисциплiнарних знань у природокористуванш [1].
Сучаснi науковi дослщження за будь-яким напрямом потребують активного пошуку нових методiв, яю вбиратимуть у себе всi переваги поперед-нiх засобiв пiзнання та одночасно можуть вивести на отримання яюсно нових знань. При цьому новi знання або навiть вщкриття зазвичай виникають на стику наук [2]. Зокрема, аналогом таких наук в управлшш е система ЕМ, що вбирае в себе знання багатьох шших наукових галузей. Система ЕМ е складо-вою загального менеджменту i як галузь науки може штегрувати в собi найкращi досягнення методологil iз природокористування i синергетики, де закладено фундаментальнi знання, необхщш для пiдвищення якостi управлш-ня в галузi навколишнього природного середовища.
Ниш в науково-дослщнш дiяльностi дедалi бiльшого значення набувае синергетика як мiждисциплiнарна наука, що виявляе загальш закономiрностi самоорганiзацil та еволюцп складних систем будь-якого походження. Очевидно, що синергетика - методолопчна за своею природою i завдяки 11 вста-новлюють загальнi закони самооргашзацп та еволюцil будь-яких систем, за допомогою яких можна будувати результативш моделi та найбiльш вiрогiднi прогнози стосовно процесiв розвитку у природокористуванш сшьськогоспо-дарського виробництва [3]. Саме тому окремим аспектам синергетичних тд-ходiв зi системи управлшня розглянуто в роботах В. Атаманчука, Л. Бевзен-ко, В. Бшоуса, М. Долiшнього, С. Капицi, В. Князева, Л. Мельника, В. Нав-роцького, Ю. Саталкiна, О. Фурдичка, В. Шевчука та ш.
Метою роботи е обгрунтування ролi синергетики в системi екологiч-ного менеджменту.
Результати дослщжень. Одним iз важливих методiв, що широко зас-тосовуеться в дослщженнях системи ЕМ, який мае синергетичну природу, е дiалектичний. Саме на основi дil дiалектичних законiв (переходу вщ поступо-вих кiлькiсних змш до докорiнних якiсних перетворень, боротьби супереч-ностей мiж старим i новим, мiж вiдмираючим i новонароджуваним, запере-
чення в суспшьному життi) система ЕМ розглядаегься як складова сшьсько-господарського виробництва, у його тюному взаемозв'язку iз суспiльною жиггeдiяльнiсгю, в 1х взаемообумовленост га взаeмозалежносгi. Так само, як i дiалекгика, синергетика Грунтуеться на щеях цiлiсносгi свiгу га загальних закономiрносгях розвитку об'екгiв матерiальноl та духовно! оргашзацп всiх рiвнiв, але водночас синергетика на базi глибинного взаемозв'язку мiж хаосом та порядком продовжуе розвивати iдею еволюцп свiгу та людини в ньому за нелiнiйними законами та багатоварiативними альтернативами. "У зв'язку з цим, - зазначае С. Срохш, - знов загострюеться проблема основного питання фшософп про дiалекгику взаемовiдносин матери i свiдомосгi, про пошуки первинного i вторинного, сгабiльного i нестабшьного, вiргуального i невiргуального, про можливост пiзнання людиною свiгу в принцип i в кож-нiй конкретнш просгорово-гимчасовiй сгрукгурi його буття" [4]. При цьому важливою особливiстю синергетичних пiдходiв е те, що в процес 1х застосу-вання враховуються випадковостi (флуктуацп) як важливi чинники процесу самооргашзацп вiдкритих систем, особливо в точках 1х бiфуркацil. З погляду сучасно1 науки, точка бiфуркацiй доходить до останньо1 точки i навiть найменшi зовнiшнi впливи можуть кардинально 11 змiнити. Набiр сощальних альтернатив, який до того був порiвняно узгодженим, розгалужуеться, система опиняеться перед вибором рiзних шляхiв, i достеменно передбачити, який саме шлях вона обере, неможливо. Завдяки зб^ обставин механiзм бiфурка-цп забезпечуе перехiд системи в стан вищо1 структурованостi, упорядкова-ностi як у просторовому, так i в функциональному сенсi. Пiдвищуеться склад-нють системи, вона виявляе новий тип поведшки. А може бути й навпаки -настае фаза глибокого занепаду, деградаци системи. Фактично мехашзм бь фуркацп створюе проблему вибору, наявшсть якого е ознакою свободи. Тут усе залежить не тшьки вiд випадкового збiгу обставин, а й вщ соцiального досвiду життедiяльностi людини [5]. Тому надзвичайно важлива роль нале-жить загальнонауковим методолопчним вимогам у планi теоретичних i прик-ладних дослiджень щодо виокремлення системи ЕМ як самостшного виду дь яльностi iз структури загального менеджменту завдяки конкретно-iсторично-му тдходу. За його допомогою у хронолопчнш послiдовностi дослiджува-лись процеси традицшного виробництва сiльськогосподарськоl продукцil на основi екстенсивних методiв господарювання, що негативно вплинуло на природокористування, охорону навколишнього природного середовища, роз-виток суспiльства i держави загалом. Такий системний тдхщ та аналiз усвi-домлення минулого досвiду необхiднi для побудови майбутшх систем управ-лiння. У цьому розумшш система ЕМ перевiряеться на виробнищга для кож-но1 конкретно! ситуацп згiдно з природно-клiматичними умовами, уточню-ючи принцип неоднозначностi майбутнього, юнування моментiв нестiйкостi, пов'язаних iз вибором шляхiв рацiонального використання природних ресур-сiв i природоохоронно! дiяльностi, а також 1х методу моделювання. Моделю-вання сiльськогосподарського виробництва у природокористуванш е одним iз найважливших напрямiв процесу пiзнання дiяльностi системи ЕМ та уп-равлiнських вщносин.
Ниш в сшьськогосподарському виробницт тдвищуеться роль системно! методологи, яка об'еднуе пiзнання, оцiнку й практику i е найбiльш впорядкованою для управлiння складними процесами у сферах дiяльностi. За Н.Р. Нижник: "Основна iдея системно! теори полягае в тому, що жодна дiя не здiйснюеться iзольовано вiд iнших. Кожне рiшення мае наслщки для всiе! системи. Системний тдхвд в управлiннi дае змогу уникнути ситуацi!, коли рь шення в однiй сферi перетворюються на проблему для шшо!" [6].
Основними новими методолопчними пiдходами, якi пропонуе синергетика i прийнятнi для системи ЕМ, е [7]:
• пошук параметр1в порядку сощ1ально! оргашзаци;
• надшвидкий розвиток процесш у сощ1альних системах;
• поле шляхш розвитку сощ1альних систем;
• проблеми коеволюци людини й природи;
• детерм1иащ1я процесш еволюцп з майбутнього;
• роль хаосу соц1альному розвитку;
• шляхи прискорення еволюцп;
• закони об'еднання складних соц1альних структур;
• пульсуючий ритм сходження до едностц
• можливоста трансформаци поля шлях1в еволюцп;
• пошук параметр1в порядку сощiальио! оргашзаци дае змогу не ускладнювати моделг
Системi ЕМ характернi всестороннi взаемозв'язки мiж природними, виробничими, технiчними, екологiчними чинниками, яю впливають на скла-довi виробничо! дiяльностi i для !х визначення використовують статистико-математичнi методи аналiзу i синтезу.
У системного тдходу широко використовуються так! загальш методи, як аналiз i синтез. Зокрема, за допомогою аналiзу здшснюеться диференщ-ацiя цшюно! системи ЕМ на складов! елементи, як! задiянi в процесi природо-користування. Синтез, доповнюючи анал!з, виявляе спшьш риси дослщжува-них явищ та дае змогу визначити найбшьш вагом! чинники, яю впливають на процеси вдосконалення системи ЕМ у питаннях використання ! вщтворення природних ресуршв, виршення еколопчних проблем, охорони навколишньо-го природного середовища, функцюнування окремих тдсистем та вше! системи ЕМ, технолопчних дослщжень, де юнуе в!ропднють серйозних непе-редбачуваних наслщюв.
Системний анал!з виник на вимоги практики, що зумовлюе вивчати та проектувати складш системи, управляти в умовах неповно! шформацп р!зно! природи, обмеженост ресуршв, дефщиту часу [8]. Вш зумовлюе спрощення системи шляхом !! розчленування на тдсистеми (або модул!) до р!вня !! ос-новних компоненпв, тсля чого вони шдлягають самостшному вивченню ! структуризаци, визначення !ерархи тдсистем, виявлення здатност сприйма-ти вплив навколишнього середовища своею чергою, д!яти на нього. За умо-ви модульно! побудови системи, локальш цЫ виступають як вимоги до ви-хщних характеристик модул!в. Саме зважеш вимоги на виходи (результати виробництва) узгоджують модул! так, що система, яка з них складаеться, ви-конуе глобальну мету [9]. Ця можливють анал!зу повного набору вход!в та
виходiв роблять кожний елемент (межа дшення в рамках вщповщно! якостi системи) складовою частиною системи ЕМ, а системний анатз виступае за-собом об'еднання цих частин. Принцип модульност дае змогу удосконалюва-ти кожний модуль, не порушуючи при цьому загально! структури (способу оргашзацп цiлого iз складових частин) системи та характеру внутршньосис-темних iнформацiйних потокiв [10].
У роботах [3, 6], синергетика значно поглиблюе системний шдхщ, роз-глядаючи будь-яю процеси з позицп енергоiнформацiйного обмiну як мiж еле-ментами системи, так i з навколишшм середовищем. З позицiй синергетики державного управлшня насамперед варто розглядати 11 як частину (шдсисте-му) суспшьно1 системи, мiж пiдсистемами яко1 iснуе тiсний зв'язок... Адже суб'екти державного управлшня (як шдсистеми державного управлшня) не мо-жуть юнувати без вiдповiдних об'ектiв (суспiльних тдсистем), що робить цi системи взаемозалежними та взаемообумовленими. Саме тому державне уп-равлiння е комплексним, невичерпним для пiзнання та розумшня феноменом.
На особливу увагу заслуговуе синергетичний характер системно1 ме-тодологп щодо еколопчно1 загрози, пов'язано1 зi значним антропогенним по-рушенням i техногенною перевантаженютю агроекосистем Укра1ни, негатив-ними еколопчними наслiдками Чорнобильсько1 катастрофи; неефективним використанням природних ресурив, широкомасштабним застосуванням еко-логiчно шюдливих технологiй.
Поряд iз цим, зростае негативне значення невизначеносп та нерiвноз-начностi еколого-економiчних i соцiальних наслiдкiв. Якщо взяти до уваги бшьш глобальний просторовий вимiр екосистему, яка перебувае пiд техно-генним впливом, то в оцшюванш наслiдкiв видiляють шiсть класiв збурень [11]: 1) одиничш iмпульси з малою амплпудою впливу; 2) одиничш iмпульси з великою амплiтудою впливу; 3) перюдично дiючi iмпульси з рiзною амплi-тудою впливу; 4) постшно дiючi малi збурення; 5) постшно дiючi великi збу-рення; 6) збурення, що дтоть на параметри компонента екосистеми й приз-водять до змiни 11 структури.
Завдяки стабЫзацп стану екосистеми зони забруднення й адаптащею екосистеми до цих збурень сучасш дiючi збурення можна розглядати як постшно джт сумарш навантаження з можливим кумулятивним i синергетич-ними ефектами вщ накопичення наслiдкiв [11].
Водночас еколопчний стан агроекосистеми характеризуеться мас-штабним загрозливим проявом екологiчних проблем, яю передбачав у сво1х припущеннях Н.В. Зiновчук що: 1) на близьких вщстанях вiд джерела забруднення (шдприемств) шкiдливий вплив буде сильшшим; 2) якщо обсяги заб-руднювальних речовин збiльшуються, то 1х концентрацiя, а отже, й негатив-ний ефект посилюеться; 3) якщо у складi забруднювальних речовин е сильно токсичш та небезпечнi речовини (наприклад, 1 клас небезпечностi), то ймо-вiрнiсть забруднення агроекосистеми (незалежно вщ вiдстанi та обсягiв вики-дiв) зростае; 4) у довгостроковому перiодi ймовiрнiсть накопичення в агро-екосистемах шкiдливих речовин та виникнення синергетичних ефекпв 1х дil також зростае.
Тому системний тдхщ включае i передбачае методолопчш напрями вирiшення проблем у CTcreMi ЕМ на 0CH0Bi послщовно1 реалiзацп комплексу техшчних, органiзацiйних i економiчних заходiв, враховуючи еколого-еконо-мiчнi та сощальш цiнностi в суспiльному виробництвг
Отже, у реальних умовах сшьськогосподарського виробництва в сис-темi ЕМ вщбуваегься поеднання загально1 закономiрностi складних систем, яким не можна нав'язувати шляхи 1х розвитку, а за допомогою них потрiбно вирiшувати складш проблеми системного характеру. Саме тут закладено множину складових, як! знаходяться у сво1х спiввiдношеннях i взаемозв'язку, створюючи закономiрну цшюшсть. Вщповщно складш еколопчш проблеми в сiльськогосподарському виробницв можна вирiшувати тшьки вщповщним системним тдходом, характерним для ЕМ.
Висновки. Синерпя розвиваеться внаслiдок складних еколого-еконо-м!чних i соцiальних чинниюв у сшьськогосподарському виробницв i е актуальною в методолопчному ставленнi.
Урахування синергл у природокористуваннi потр!6но вважати важли-вим компонентом процесу прийняття виважених ршень у системi еколопч-ного менеджменту.
Л1тература
1. Мельник П.П. Синерпя в управлшш природокористуванням / П.П. Мельник // Захист навколишнього середовища. Енергоощадшсть. Збалансоване природокористування : 2-ий М1ж-нар. конгрес : зб. матер. (Льв1в, 19-22 вересня 2012 р.). - Льв1в : Вид-во ЗУКЦ, 2012. - С. 40.
2._Бакуменко В. Методолопя державного управлшня: проблеми становлення та подаль-шого розвитку / В. Бакуменко, В. Князев, Ю. Сурмш // Вюник УАДУ. - 2003. - № 2. - С. 68-81.
3. Письменний I. Синергетика як синтезуюча складова методологи державного управлшня / I. Письменний // А 43 Актуальш проблеми державного управлшня : зб. наук. пр. / ред-кол.: С.М. Серьогш (голов. ред.) та ш. - Д. : Вид-во ДР1ДУ НаДу, 2007. - Вип. 1 (27). - 364 с.
4. Срохш С. А. Структурна трансформащя нацюнально! економжи (теоретико-методоло-пчний аспект) : монограф1я / С.А. Срохш. - К. : Вид-во "Свгг знань", 2002. - 528 с.
5. Кремень В.Г. Укра1на: альтернативи поступу (критика юторичного досв1ду) / В.Г. Кремень, Д.В. Табачник, В.М. Ткаченко. - К. : ARC-UKRAINE, 1996. - 793 с.
6. Державне управлшня в Укра1ш: оргашзацшно-правов1 засади : навч. поабн. / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.1. Мельниченко та ш. / за заг. ред. Н.Р. Нижник. - К. : Вид-во УАДУ, 2002. - 164 с.
7. Бшоус В.С. Синергетика та самооргашзащя в економ1чнш д1яльносп : навч. поабн. / В.С. Бшоус. - К. : Вид-во КНЕУ, 2007. - 376 с.
8. Перегудов Ф.И. Введение в системный анализ / Ф.И. Перегудов, Ф.П. Тарасенко. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1989. - 367 с.
9. Перегудов Ф.И. Системный анализ в виноградарстве / Ф.И. Перегудов, Ф.П. Тарасенко. - Кишинев : Вид-во "Штиинца", 1990. - 232 с.
10. Губанов В.А. Введение в системный анализ / В.А. Губанов и др. - Л. : Из-во ленинградского университета, 1988. - 232 с.
11. Точилин В.А. Экономико-математический анализ региональных агропромышленных формаций / В.А. Точилин, Е.В. Шубравская. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1991. - 124 с.
12. Природно-ресурсна сфера Укра1ни: проблеми сталого розвитку та трансформацш / за заг. ред. чл.-кор. НАН Укра1ни Б.М. Данилишина. - К. : ЗАТ "Йчлава", 2006. - 704 с.
13. З1новчук Н.В. Анашз негативних еколопчних вплив1в на сшьське господарство Ук-раши // Вюник ДАУ. - 2006. - Вип. № 1 (16). - С. 143-149.
Мельнык П.П. Синергетика как составляющая методологии системы экологического менеджмента
Раскрыты становление и развитие синергетики, особенности синергетических подходов, ее системно-синергетические закономерности к упорядочению качественными функциями системы управления в сложных сферах деятельности, одной из которых есть природопользование в сельскохозяйственном производстве.
Ключевые слова: природопользование, метод, система, методология, синергетика, самоорганизация, экологической менеджмент.
Mel'nuk P.P. Synergetic as constituent of methodology of the system of ecological management
In this article the formation and development of synergetic is shown. The peculiarities of synergetic approaches and patterns were studied. They harmonize qualitative functions of management in complicated systems, such as environmental management in agriculture.
Keywords: management of nature, method, system, methodology, synergetic, self-organization, ecological management.
УДК 338.3 1нж. Барбара Качмарчик, д-р наук; тж. Богуслав Когут, магжтр
ВДОСКОНАЛЕННЯ Д1Й РЯТУВАЛЬНИХ П1ДРОЗД1Л1В У СФЕР1 КРИЗОВОГО УПРАВЛ1ННЯ
Сучасш виклики та загрози становлять небезпеку передуем для людей i навколишнього середовища, в якому вони живуть. Досвщ минулих рогав свщчить про те, що основним простором активност державних установ, призначених для надавання допомоги людям в умовах загроз, е рятувальш заходи. Вони стосуються двох основ-них галузей, а саме - кризового управлшня та загально!' безпеки. Аналiз законополо-жень, чинних у Польщу вказуе на зростаючу роль професшного вдосконалення поса-дових ошб i пращвнигав рятувальних шдроздтв, як одного з основних визначнигав ix ефективностг Найбiльше значення, зважаючи на складний характер протистояння загрозам, мають тренування, оскiльки ix передумови i характер е найбiльш наближе-ними до дiй в реальних ситуацiяx.
Ключовг слова: безпека, загроза, рятувальш служби, кризове управлшня, за-хист населення, професшне вдосконалення.
Разом 1з розвитком суспшьства та появою нових можливостей виника-ють також чимало нових загроз для безпеки держави. У свт, де динам1чно розвиваеться оргашзована злочиншсть i дедал1 частше виникають р1зш загрози, великого значення набувають знання у сфер1 1х щентифшаци. Не можна нехтувати жодним таким явищем.
У сучасному найбшьш загальному розумшш безпека - це "гаранту-вання безпеки дано1 держави, створення таких умов, яю би запевнили ш юну-вання власно1 державносп, суверенности територ1альну цЫснють, невтру-чання у внутршш справи. Умов, яю би давали можливють розвиватися осо-бистост та нацюнальнш свщомосп, власнш мов1, економщ, наущ та шшим сферам життя. Отже, йдеться про формування тако1 ситуацп, яка могла би за-безпечити досягнення цшей, цшностей, прагнень дано1 держави чи сустль-ства, ïï довготермшових, життевих штерешв. Це може бути досягнуто шляхом усунення джерел та причин внутршшх i зовшшшх конфлжпв" [5, с. 386]. Проявом цих конфлжпв зазвичай е кризи, що спричиняе як неспод1ваш, непередбачуваш подiï, яю у свщомосл людини вщображаються як момент слабкосп, невдач1, катастрофи. У жиги людей вони також стали всюдису-
