CC BY
6
Науковий в^ник Львiвського нацюнального унiверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Економiчнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Economical Sciences
ISSN 2519-2701 print https://nvlvet.com.ua/index.php/economy
doi: 10.32718/nvlvet-e9230
Synergistically-reflexive model of management as a single social organism
P.I. Berko, MM. Dzera
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, Lviv, Ukraine
Article info
Received 04.02.2019 Received in revised form
08.03.2019 Accepted 11.03.2019
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine. Tel.: +38-067-309-14-96 E-mail: philosophy@lvet. edu. ua
Berko, P.I., & Dzera, M.M. (2019). Synergistically-reflexive model of management as a single social organism. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Economical Sciences, 21(92), 172-176. doi: 10.32718/nvlvet-e9230
Nowadays, as the system of scientific knowledge itself is radically implemented, the clear boundaries between practical and cognitive activity are eroded. In the system of scientific knowledge there are intensive processes of differentiation and integration of knowledge, complex researches, new ways and methods of cognition, methodological installations, new elements of the world picture are developed, the earlier unknown, more complex types of objects of cognition characterized by historicism, universality, the complexity of organizations that had not previously been subjected to theoretical modeling. One of such new directions in modern natural sciences and social development is presented in .synergy. Synergetics is a direction and a general scientific program of interdisciplinary research that studies the process of self-organization and the formation of new orderly structures in open physical, biological, social, cognitive, informational, environmental and other systems. Synergetics gives a new image of the world. At the heart of the synergetic paradigm is a special relation to the problems of determinism and the emphasis on the processes occurring in the "exacerbation mode". Determinism captures the activity of being and states that any thing is the result of changing other things, they are rooted in them. The synergetic paradigm rests on a certain conceptual-categorical apparatus, an entropy-categorical apparatus: an entropy approach, chaos, bifurcation, dissipative system, disaster, self-motion, and others. No less important in synergy is the category of self-organization. Self-organization - an active process of formation, reproduction, preservation or improvement of the organization of a complex dynamic system, ensuring its normal existence and functioning as a holistic entity The urgency of researching the processes of self-organization is explained primarily by the need to solve the problem of creating on completely new principles of cybernetic systems capable of performing functions that have traditionally been considered the exclusive prerogative of the human brain. The synergistic experimental paradigm involves a rethinking of the phenomenon of fluctuations (from lat fluctuation - fluctuations) - (mathematics) fluctuations or some kind of periodic change, a random deviation from the mean value physics) accidental deviation of the value of the physical quantity from the average in a certain area of space or at a certain point in time; (finance) exchange rate fluctuations; (medicine) a symptom of the presence of fluid in the closed cavity of the body, which is available palpation. The more complex the system, the more there are various types of fluctuations that can threaten its stability. The system passing through the stability thresholdfalls into the critical state of the bifurcation (the branch point). It is at such a point that the system becomes unstable in relation to fluctuations and can move to a new sphere of stability, that is, to the formation of a new state. Thus, synergy with its interdisciplinary arsenal of methods can become an adequate tool for analyzing the complex dynamic processes occurring in nature and in modern society.
Key words: synergetics, entropy, bifurcation, chaos, dissipation, fluctuation, self-organization, non-linearity, and others.
Синергетично-рефлективна модель управлшня як единого сощального оргашзму
П.1. Берко, М.М. Дзера
Львiвський нацюнальний утверситет ветеринарног медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та
Huni як нтоли радикально здтснюеться сама система наукового тзнання, розмиваються 4imKi межi мiж практичною та тзнавальною дiяльniстю. У сuстемi наукового знання мають мкце ттенсивт процеси диференщаци та ттеграци знання, розвиваються комплекст до^дження, ноei способи та методи тзнання, методолог1чт установки, зявляються новi елементи картини свiту, викреслюються ранш невiдомi, бтьш складн типи об'eктiв тзнання, що характеризуются кторизмом, унверсальтстю, складтстю оргатзаци, як ранШе не тддавалися теоретичному моделюванню. Один з таких нових напряммв у сучасному прuродознавствi i сусптьному розвитку представлено у синергетищ. Синергетика (iд грецьк. synerqeia, який дie обоптьно, узгоджено) - напрям i загальнонаукова програма мiждuсцuплiнарнuх до^джень, котрi вивчають процес самооргатзаци та становлення нових упорядкованих структур у вiдкрuтuх фiзuчнuх, бiологiчнuх, сощальних, когнШивних, тформацшних, екологiчнuх та тших системах. Синергетика дае новий образ свiту. В основi синергетичног парадигми лежить особливе вiдношення до проблем детермiнiзму i акцентування на процеси, що проттають у режuмi "загострення ". Детермiнiзм фтсуе активтсть буття та стверджуе, що будь-яка рiч е результатом змти тших речей, в них закортена. Синергетична парадигма опираешься на певний понятiйно-категорiальнuй апарат, ентропiйно-категорiальнuй апарат: ентропгйний пiдхiд, хаос, бiфуркацiя, дисипативна система, катастрофа, саморух та т. Не менш важливе мкце в синергетищ займае категорiя самооргатзаци. Самооргатзащя - активний процес формування, вiдтворення, збереження або удосконалення оргатзаци складног дuнамiчноi системи, що забезпечуе ii нормальне кнування i функцюнування як цШсного утворення. Актуальтсть до^джень процеЫв самооргатзаци пояснюеться насамперед необхiднiстю вирШення проблеми створення на абсолютно нових принципах тбернетичних систем, здатних виконувати функцп, що традищйно вважалися винятковою прерогативою мозку людини. Синергетична до^дна парадигма включае в себе переусвiдомлення феномену флуктуаци (iд лат. fluctuation - коливання) -(математика) коливання чи якась перюдична змта, випадкове вiдхuлення вiд середнього значення величини; (фiзuка) випадкове вiдхuлення значення фiзuчноi величини вiд середнього в певнш дтянщ простору чи в певний момент часу; (фтанси) коливання обмтного курсу; (медицина) симптом наявностi рiдuнu в замкненш порожнин тта, що доступна пальпаци. Чим складнШа система, тим бтьше кнуе рiзноманiтнuх титв флуктуацп, що можуть загрожувати ii стабiльностi. Система переходячи через порк стабiльностi потрапляе в критичний стан бiфуркацii (точка розгалуження). Саме в такй точщ система стае нестабильною стосовно флуктуацИ i може перейти до ново1' сфери стабiльностi, тобто до формування нового стану. Отже, синергетика зi свом мiждuсцuплiнарнuм арсеналом методiв може стати адекватним iнструментом для аналiзу складних дuнамiчнuх процесiв, що вiдбуваються у прuродi i сучасному суспiльствi.
Ключовi слова: синергетика, ентротя, бiфуркацiя, хаос, дисипащя, флуктуащя, самооргатзащя, нелтштсть та т.
У сучасному свт поступово, але невблаганно зро-стае роль науки. На основ1 наукового знання рацюна-л1зуються ва форми суспшьного розвитку. Наука стала безпосередньою виробничою силою суспшьст-ва. Стосовно до практики вона виконуе програмуючу роль. Нов1 шформацшш технологи та засоби обчис-лювально! техшки, досягнення генно! 1нженери та бютехнологш об1цяють докоршним чином змшити матер1альну цившзащю, перем1ну стилю нашого життя. Шд впливом такого розвитку наукового мис-лення значно зростае роль особистосп, роль людсько-го фактору у вах формах д1яльност1.
Разом з тим радикально змшюеться й власне сама система наукового тзнання. Розмиваеться чггка межа м1ж практикою та шзнавальною д1яльшстю. У систем! наукового знання мають м1сце штенсивш процеси диференщацп та штеграци знання, розвиваються комплексш дослщження, нов1 способи та методи т-знання, методолопчш установки, з'являються неввдо-м1 елементи картини свиу, викреслюються рашше неввдом^ бшьш складш типи об'екпв шзнання, що характеризуються ^торизмом, ушверсальшстю, скла-дшстю оргашзаци, яш рашше не тддавалися теоретичному моделюванню. Один з таких нових напрям-шв у сучасному природознавсга i сучасному розвитку представлено у синергетищ. Синергетика (вщ грецьк. synerqeia, який дiе обошльно, узгоджено) -напрям i загальнонаукова програма м1ждисциплшар-них дослвджень, котрi вивчають процес самооргатзаци та становлення нових упорядкованих структур у ввдкритих фiзичних, бюлопчних, сощальних, когшти-вних, тформацшних, еколопчних та тших системах. Синергетика заснована на щеях системносп або цш-сносп свиу i наукового знання про нього, сшльносп закономiрностей розвитку об'екпв уах рiвнiв матерь ально! i духовно! оргашзаци, нелтйносп (тобто ба-гатоварiантностi i незворотносп), глибинним взае-
мозв'язком хаосу i порядку (випадковосл i необхвд-ност1). Синергетика дае новий образ свиу.
Термш "синергетика" наприкшщ 1960-х рошв ввiв Г. Хакен (ФРН). Для становлення синергетики важливе значення мали експериментальш результати, отри-маш Б. Бшосовим i А. Жаботинським. Вони дослщи-ли, що при взаемодп к1лькох речовин юнуе певне спiввiдношення 1хшх концентрацш, навколо якого кинетика реакцп стае цимчною: концентрацiя одного з реагенпв то збiльшуеться, то зменшуеться. За наяв-ностi барвника коливання вiзуалiзуеться: червоний, синiй, червоний, синш...При цьому можна спостерь гати регулярну структуру стралей чи цилiндрiв. Опи-раючись на них, бельгiйська школа з I. Пригожиним побудувала першу нелтшну модель синергетики хiмiчних процесiв, що грунтувалися на вдеях нерiвно-мiрноl термодинамiки.
В основi синергетично! парадигми лежить особливе ставлення до проблеми детермшзму i акцентування уваги на процесах, що пропкають у режимi "з загострення". Детермшзм (в1д лат. - визначаю, обмежую) - теорiя вщносин опосередкування, завдяки яким продукуються речi та явища, визначаеться !хня природа i способи iснування. Детермiнiзм ввдповщае на питання, чому виникае рiч, чим вона породжена, чим визначаеться !! iснування i чому вона змшюеться i зникае, у що перетворюеться. Детермшзм фiксуе активнiсть буття та стверджуе, що будь-яка рiч е результатом змши тших речей i них закорiнена. Синергетика у даному випадку констатуе себе як концепцiя нерiвномiрноl динам^ або теорi! самоорганiзацil нелiнiйних динамiчних процесiв, задае нову матрицю бачення об'екта як складного цшого.
Синергетична парадигма опираеться на певний понятiйно-категорiальний апарат. Наприклад, на зага-льнонаукове поняття як ентропiйний пiдхiд (ввд грецьк. - поворот. Змiна, перетворення) - частина
внутршньо! замкнуто! системи або енергетична суку-пнють Всесвпу, яка може перейти або бути перетворена в мехашчну роботу, тобто уникае жорстко! дете-рмшаци Всесвпу.
В штерпретаци хаосу (вщ грецьк. - безпорядок) синергетична парадигма робить акцент на те, що хаос е складною i непередбачуваною формою порядку (а н1як не антитезою порядку). Вiдтак поняття хаосу можна проiлюструвати трьома моделями. У першш з них хаос виступае як турбулентнiсть, тобто сукуп-нiсть рiзноманiтних турбулентних рухiв, що попри це збериае когерентнiсть (вщ лат. - бути взае-мозв'язаним). Друга модель подае хаос як деструкти-вну гiлку еволюци. Хаос - "деструктор" породжуе альтернативний шлях еволюци, що змiнюе напрямок самооргашзаци у коливальному, цикл1чному чи дина-мiчному режимах. Стосовно третьо! модел^ то в нiй хаос юнуе як сукупнiсть можливостей рiзних шляхiв еволюци, що не зводяться до траектори анi до комплексу траекторш (Cikin, 2003).
У цшому синергетична модель виглядае так: пов-ний хаос (немае оргашзаци), поява неживо! матери, поява живо! оргашзовано! матери, поява людського iнтелекту. I це все внаслщок хаотичних рух1в! Найбь льше, що може виникнути у системi елементiв, якi рухаються хаотично - це узгодження !хнього руху, тобто органiзацiя примiтивного рангу. З хаотичного руху не народжуеться шчого, окрiм руху, навiть, якщо цей рух взаемоузгоджений i навить, якщо у рухливих частинах закладена енергiя.
У трактування бiфуркацi! (ввд лат. - роздвоення) синергетика виходить з того, що можна йти одним шляхом, а можна йти i по-iншому. Бiфуркацiя - це одномоментний стан, коли система втратила стiйкiсть i !! подальша еволюцiя виявляеться принципово непередбачуваною, оскшьки визначаеться тiльки тими випадковими факторами, як1 в момент бiфуркацi! дшть на систему. Бiфуркацiя мае мiсце тодi, коли певш величини, що визначають основнi властивосп системи, досягають свого критичного значення, при якому кiлькiснiй еволюцi! системи вщбуваються якю-нi змiни. Змiна означае розгалуження старо! якостi на кшцеву кiлькiсть нових якостей.
Низка бiфуркацiй може вивести систему з того стану, в якому вона перебувала, але може й повернути !! в цей же стан. Проте для кожно! системи юнуе та-кий граничний стан, досягнувши якого система вже не може повернутися у вихщний стан. Такий стан називаеться атрактором - цiльовий к1нцевий стан системи. Атрактори можуть бути як правильними, що просто описуються структурами, так i хаотичними станами. У першому випадку атрактори характеризу-ються або одним шнцевим станом, або циклiчно по-вторюваним процесом, що задаеться простою матема-тичною формулою. У системах же детермшованого хаосу атрактори набувають бшьш складно! структури i стають "дивними атракторами" (Haken, 1980).
Пол1тичний тезаурус утворюеться полтгичними бiфуркацiями, в ролi яких виступають кризи, що перь одично спостерiгаються в кожному суспшьсга. Кризи виступають як глобальнi бiфуркацi!, що назрiвають зазвичай у кризових ситуащях, що пов'язанi з окре-
мими особами. Кризовий стан сустльства передбачае виникнення певного набору нових можливих сощаль-них структур, реалiзацiя кожно! з яких може поновити втрачену рiвновагу мiж глобальною структурою соць ально! системи та !! елементами.
Синергетика постала не на порожньому мiсцi. Во-на виникла на стику теоретично! фiзики, мехашки, кибернетики, озбро!вшись математичним апаратом та ш. Одним iз ключових Г! понять стало поняття диси-пативно! системи (дисипацiя - розповсюдження, "ро-зпилення", речовини, енергi! тощо). Своерщнють дисипативно! системи полягае у тому, що сама мож-ливiсть !! iснування перебувае в прямш залежностi вiд можливостi постшного обмiну iз середовищем речо-виною, енерпею чи iнформацiею. Наприклад, юну-вання i розвиток системи "громадське сустльство" може вiдбутися постiльки, посшльки система зможе обмiнюватися iнформацiею (идеями) iз середовищем структурними елементами державного оргашзму, адекватно вiдповiдати на виклики ззовнi, пристосо-вуючись до навколишнього довк1лля та змiнюючи при цьому вiдповiдним чином сво! внутрiшнi параметри. У разi порушення такого обм^ настае стагнацiя системи яка призводить до и зруйнування. Аналiз стану громадського суспiльства, наприклад у державах з тоталггарними режимами (окремi перiоди в юто-рi! Шмеччини, Гвiне! чи СРСР) чи абсолютистських дае багатий матерiал на користь даного твердження.
Громадське суспiлъство, яке, за Джоном Юном, е складним i рухливим комплексом захищених законом недержавних шституцш, здебiлъшого ненасильниць-ких, самооргашзованих, саморегульованих, якi до того ж перебувають у постiйному зв'язку один з одними та з державними шститущями, звужуючи та водночас уможливлюючи дiяльнiсть останнiх, пере-бувало вкрай в аморфному сташ в одних випадках та майже повнютю завмирало в iнших.
Дисипативнi системи характеризуются вiдкритiс-тю, нерiвноважнiстю, нелшшшстю. Вiдкритiсть системи означае наявнють у нiй джерел i стоив обм^ речовиною, iнформацiею чи енерпею з зовшшшм середовищем. При цьому система, здатна до самоор-ганiзацi!, мае безлiч точок-джерел i точок-стокiв. В1д-так обмiн iз середовищем в1дбуваеться не лише в певному мiсцi системи, а й у кожнш !! точцi. Наприклад, якщо система "полтгачна думка" е певною системою щей, то обмш iз середовищем пол1тикумом вiдбуваеться через кожного суб'екта-ноая iде! чи !дей, штелектуальна дiяльнiсть якого уможливлюе саме юнування полiтично! думки (Knjazeva & Kurdjumov, 2010).
Стосовно тако! основоположно! характеристики дисипативно! системи, як нерiвноважнiсть зауважимо таке. Нерiвноважнiсть е сввдченням наявностi внутрi-шньосистемного макроскопiчного обм^ речовиною, енергiею, iнформацiею. Такий обмш е у ввдкритш системi будь-якого походження - бiологiчного, полi-тичного, соцiального тощо.
Нелiнiйнiсть дисипативно! системи виражаеться у здатносп останньо! до самоди. Якщо лiнiйнi системи (у яких вщсутня здатнiсть до самоди) реагують на зовнiшнiй вплив прямо пропорцшно, якщо зовнiшнiй
BniHB He3HaHHHH, to H 3MiHH y CHCTeMi 6ygyTb BignoBi-gHO He3HanHHMH, i HaBnaKH - 3HaHHHH BniHB 06yM0B-iroe 3HanHi 3MiHH. y HeiiHiHHHx CHCTeMax Bee 30BciM iHaicme. CaMogia MOKe 06yM0BHTH toh $aKT, ^0 gyKe 06Me^eHHH, iegb noMiTHHH BniHB cnpHHHHHTb BeiHKi 3MiHH, a 3HanHHH BniHB 06yM0BHTb MaHKe HenoMiTHi, HeBignyTHi 3MiHH. To6to BiggaHa He 3aB5Kgu 3aieKHTb Big KiibKOCTi goKiageHHx 3ycuib, Big BKiageHOi eHeprii'.
y CBiToriagHOMy aCneKTi igea HeiiHiHHOCTi MOKe 6yTH npegcTaBieHa y BHriagi igei' 6araT0BapiaHTH0CTi hh aibTepHaTHBHOCTi miaxiB po3BHTKy, igei' He3B0p0T-HOCTi. HanpuKiag, BapiaHTaMH HeiiHiHHoro po3BHTKy e p03BHT0K y BHriagi cnipaii, 3ur3ara, MaaTHHK0B0i nyib-caqii, neTii, HaKiageHHx xBHib hh B3aeM0BKiageHHx cnipaieft.
KaTeropia CKiagHOCTi b cннepreтнцi 03HaHae He TiibKH HeiiHiiiHiCTb, a h HaaBHiCTb b CHCTeMi HHMaioi KiibKOCTi eieMeHTiB 3 BeiHKHM CTyneHeM CBo6ogu. Ha-npHKiag, y HHHimHbOMy yKpaiHcbKOMy noiiTHKyMi -BKpaH CerMeHTOBaHOMy opraHi3Mi aK y CKiagHift CHCTeMi npHCyTHi eieMeHTH (Cy6'eKTH noiiTHKH hh noiiTHHHi aKTopu), noBegiHKa aKHx He MOKe 6yTH np0rH030BaH0ro. iHmHH npHKiag: perpocneKTHBHHH noriag Ha yKpaiHcb-Ky icropiro i, 30KpeMa, Ha po3bhtok yKpaiHCbKOi нaцii' Ha iHmoMy BiKOBOMy nopy6iKKKi - y KiH^ XIX - Ha noHa-TKy XX ct. po3bhtok yKpaiHCbKOi eiiTH CBigHHTb, ^0 i b toh MOMeHT yKpaiHcbKi icTopii, aK i 6ygb-aKHH iHmHH, 3aBKgu 6yiH b HaaBHOCTi Ti, npHMipoM, 0C06HCT0CTi, xig p03BHTKy noiiTHHHoro gyMaHHa aKHx, noiiTHHHa noBe-giHKa BHnagaiH, TaK 6h mobhth, i3 3araibHoro pycia, 3agaHoro pociftcbKoro hh pagaHCbKoro iMnepcbKoro no-ryroro. HaciigKOM 6yio nocTarnia b 0gH0My BHnagKy yKpaiHcbKoro co^aii3My gparoMaHiBCbKoro Tuny, b iHmoMy - yKpaiHcbKoro нaцiонaIiзмy i, 3pemT0ro, y KiH^ gecaTHx poKiB XX ct. yKpaiHcbKoro HaqioHai-K0MyHi3My TO^O.
BBaKaeMO Heo6xigHHM po3KpuTH cyTb Ha^0Haii3My, yKpaiHcbKoro нaцiонaIiзмy, yKpaiHcbKoro cоцiaIiзмy gparoMaHiBCbKoro Tuny i yKpaiHcbKoro HaqioHai-K0MyHi3My, ^0 Kpa^e ni3HaTH cneцн$iкy HeiiHiHHOCTi. Ha^0Haii3M - cnpaMyBaHHa noiiTHHHoi gyMKH, noii-THHHa igeoioria Ta noiiTHHHa npaKTHKa, b цeнтpi yBaru aKHx nepe6yBae Haqia aK igea (a6o noHarra) Ta aK ^h-HicTb. yKpaiHCbKHH нaцiонaIiзм - geaKa cyKynHicTb igeft Ta yaBieHb, b aKHx HaroiomyeTbca Ha цiнноcтi Haqii. TaK, igeoioria нaцiонaI-geмокpaтнзмy (3 k. 80-x Ta b 90-Ti pp. XX ct.) 36epirae Haroioc Ha цiнноcтi Haqii aK Hocia KyibTypHoi igeHTHHHOCTi Ta gepKaBHoi He3aieKH0CTi, 3 ogHoro 6oKy, Ta rapaHTa npaB irogHHH, 3 iHmoro. y CHCTeMi ^HHOCTeft 6e33acrepeKHHH npiopu-TeT y TB0pH0CTi M. flpar0MaH0Ba BiggaHO irogHHi, ii CBo6ogi h rigHOCTi, a Horo co^aiicTHHHi igei MaroTb eTHHHe 3a6apBieHHa ("eTHHHHH co^aii3M"), y CBiTii aKoro niggaHO кpнтнцi aK pociftcbKe нapоgннцтво 3 Horo HaqiieHOCTi Ha 6yHT, TaK i MapKCH3M 3 Horo peBO-IГОцiонapнзмом. BHeHHH n0BepxHeB0 TpaKTye noHarra "Ha^0Haii3M", Hagae npiopurery noHaTTro "Ha^OHaib-HicTb". Ha^0Hai-K0Myrn3M - igeHHO-noiiTHHHa TeHii b Ha^0HaibH0-BH3B0ibH0My pyci, aKi 6opoTb6y 3a co^a-ii3M CTaBiaTb y 3aieKHicTb Big po3B'a3aHHa 3aBgaHb ^oro pyxy (HOciaMH нaцiонaI-комyнiзмy 6yiH M. XBHibOBHH, M. Boio6yeB Ta iH.). noaBy цнx $eH0-
MeHiB, ix po3bhtok MOKHa 3p03yMiTH, CTaBmu Ha n03H^i CHHepreTHKH Ta cnpuHHaBmu igero HeiiHiHHOCTi, CKiag-HOCTi.
CuHepreTHKa n0-H0B0My TpaKTye 3HaHeHHa Bunag-KOBOCTi. BunagKOBicTb He e no6iHHoro gpyropagHoro oco6iHBicTro nepeTiKaHHi пpоцeciв. BoHa цiIком CTaia, xapaKTepHa puca, yMOBa icHyBaHHa Ta po3BHTKy o6'eKTHBHoro CBiTy. BunagoK, aK CBigHHTb CBiTOBHH noiiTHHHHH пpоцec, gocuTb HacTO npu3B0guTb go Beiu-He3HHx noTpaciHb (npuragaHMO xoHa 6 nogiro, ^0 6yia npuBogoM go flpyroi CBiT0B0i BiHHH), 3yM0Biroe pa3roHi 3MiHH aK b noiiTHHHOMy Kurri 0KpeM0r0 Hapogy hh gepKaBH, TaK i b HanpaMKy po3BHTKy цiIнx perioHiB цнвiIiзaцiн.
CuHepreTHKa nociyroByeTbca KaTeropiero "Karacr-po$a". ciobo "KaTacTpo^a" TyT BHKopHcroByeTbca He TiibKH b Horo TpagmiiifflOMy 3MicTi (to6to aK chmboi pyHHyBaHHa, 3arH6eii, 3HH^eHHa), a h aK 3araibH0Hay-kobhh TepMiH, ^0 03HaHae 6ygb-aKy CTpu6Konogi6Hy 3MiHy, KOTpa BHHHKae y повegiнцi npupogHHx, cоцiaIb-hhx, TexHiHHHx CHCTeM y BHriagi panTOBHx BignoBigeft цнx CHCTeM Ha noBiibHy 3MiHy 30BHimHix yMOB. TepMiH "KaTacrpo^a" (y цb0мy ceHci) MOKe ciyryBaTH Bupa30M tbophhx, KpeaTHBHHx, KOHCTpyKTHBHHx npo^ciB (Ta-KHx, Hanp., aK CnOHTaHHe BHHHKHeHHa $i3HK0-KOCMiHHHx peaiift, aKi paHime He icHyBaiu, 3apogKeHHa 6ioioriHHHx BHgiB, cnoHTaHHa noaBa aKicHO hobhx pe-KHMiB to^o).
CuHepreTHKa TopKaeTbca He iume npaKTUHHHx npo-aBiB KaTacTpo^, BOHa aKqeHTye Hamy yBary i Ha Teopiro KaTacTpo$, Teopiro y raiy3i 6ioioriHHHx HayK, c^opMy-ibOBaHy 1812 p. KroBe (1768-1769 pp.), 3rigH0 3 aKoro b icTopii 3eMii nepioguHHO TpaniaiHca KaTacTpo-$h, ^0 3MiHroBaiH 6yg0By 3eMii Ta 3HH^yBaiH opraHi-hhhh CBiT, kotphh 3rogoM CTBoproBaBca 3aH0B0 y Kpa-^ift $opMi. KpiM Toro, цa Teopia e e^eKTHBHHM 3Hapag-gaM MogeiroBaHHa eвоIГОцii CKiagHHx gHHaMiHHHx CHCTeM, aKi BHK0pHCT0ByroTbca b ycix raiy3ax KHTTegi-aibHOCTi cyHacHOi TexHoreHHoi цнвiIiзaцiн. C$epa 3acT0cyBaHb KOH^n^i! KaTacTpo$i3My He030pa.
He MeHm BaKiHBHM gia CHHepreTHKH e caMopyx -BHyTpimHa Heo6xigHicTb cnoHTaHHHx 3MiH CHCTeMH, aKa BH3HaHae ii npoTupiHHa. BucyHyTa CHHepreTHHHa koh-цenцia caмооpraнiзaцii' ciyKHTb npupogHO-HayKOBHM yTOHHeHHaM npннцнny caMopyxy i po3bhtkom MaTepii. Ha npoTHBary KiacuHHift мexaнiцi, ^0 p03riagae MaTe-piro aK 3aK0CTeHiiy Macy (^0 npHBogHTbca b pyx 30BHi-mHboro CHioro), y cннepreтнцi BHaBiaeTbca, ^0 b neB-hhx yMOBax CHCTeMH HeopraHiHHoi npupogu 3gaTHi go caмооpraнiзaцii'. CaM00praHi3a^a - aKTHBHHH npоцec ^opMyBaHHa, BigTBopeHHa, 36epeKeHHa a6o yg0CK0Ha-ieHHa opraHi3a^i CKiagHOi gHHaMiHHOi CHCTeMH, ^0 3a6e3neHye ii HopMaibHe icHyBaHHa i ^yHKqioHyBaHHa aK цiIicноrо yTBopeHHa. Caмооpraнiзaцia - ^ iMaHeH-THa 3gaTHicTb gHHaMiHHOi CHCTeMH caMOCTiHHO nigTpu-MyBaTH, BigTBoproBaTH hh yg0CK0HairoBaTH piBeHb CBoei opraHi3a^i npu 3MiHi 30BHimHix hh BHyTpimHix yMOB i"i icHyBaHHa i ^yHKqioHyBaHHa, cnpaMOBaHa Ha nigBH-^eHHa ii CTiHKOCTi, 36epeKeHHa цiIicноcтi, 3a6e3neHeH-Ha e^eKTHBHHx gift hh po3BHTKy. Cne^aibHi gocii-gKeHHa npo6ieM CHHepreTHKH Bnepme 6yio n0HaT0 b кi6epнeтнцi, TepMiH "caM00praHi3yroHa CHCTeMa" 3a-
пропонував англшський вчений У.Р. Ешб1 (1947). Актуальшсть дослщжень процеав самооргашзацй пояснюеться насамперед необхщшстю виршення проблеми створення на абсолютно нових принципах шбернетичних систем, здатних виконувати функци, що традицшно вважалися винятково прерогативними мозку людини. Перш1 дослщження феномена самооргашзаци з метою побудови теори самооргашзуючих систем як основи моделювання складних процеав (штелектуальних, бюлопчних сощальних) засввдчили, що перед науковим шзнанням постав принципово новий клас проблем, виршення яких вимагае розроб-ки нетрадицшних, оригшальних засоб1в дослщження. Проблема передовым полягала в необхвдносп визна-чення й окреслення класу систем (реальних i принципово можливих), яК б адекватно характеризувалися поняттям самооргашзащя. Клас самоорганiзуючих систем, окреслений рамками шбернетичного тракту-вання самооргашзаци, досить широкий. Вони можуть бути рiзними за своею природою, рiвнeм складносп, оргашзаци, стiйкостi, цiлeспрямованостi, автономнос-п та iн. (жива клiтина, оргашзм, популяцiя, людський колектив, комп'ютер тощо). Процеси самооргашзаци псно пов'язанi з низкою шших процeсiв - адаптаци, самонастрою, самокерування, самовщтворення, само-розвитку, самонавчання та iн.
В основi будь-яко! самооргашзуючо! системи ле-жить самоорганiзацiя, котра е феноменом, який влас-тивий виключно людському ствтовариству. З хаосу як eнeргiйного i безладного саморуху eлeмeнтiв при вмшому i ефективному управлiннi виникае самооргашзащя, яка сприяе стабшзаци i змщненню суспшьст-ва i переростае в регулювання як соцiальний оргашзм, в якому корeляцiйнi зв'язки мiж елементами системи працюють чiтко, узгоджено, визначено. Концепци самооргашзаци набули розвитку в 50-60 рр. ХХ ст. на основi статично! фiзики (I. Пригожин, Г.Хакен), зага-льно! теори систем i к1бернетики (Г. Ферстер, Х. Ма-турана), як1 вивчали закономiрностi виникнення стру-ктури в нeрiвноважeних системах, що складалися з неупорядкованих eлeмeнтiв.
Синергетична дослщна парадигма включае в себе пeрeусвiдомлeння феномену флуктуащя (вiд лат. -коливання) - (математика) коливання чи якась перю-дична змiна, випадкове вщхилення вщ середнього значення величини; ^зика) випадкове вщхилення значення фiзично! величини ввд середнього в пeвнiй дмнщ простору чи в певний момент часу; (фшанси) коливання обмiну курсу; (медицина) симптом наявно-стi рщини в замкнeнiй порожнинi тiла, що доступна пальпаци. Чим складнiша система, тим бшьше iснуе рiзноманiтних титв флуктуацй', що можуть загрожу-вати !! стабiльностi. Але в складних системах юнують багатоманiтнi типи зв'язшв мiж рiзними частинами систем. В1д наслiдкiв конкуренц^' м1ж стабiльнiстю, що забезпечуеться зв'язком, та нeстабiльнiстю через флуктаци залежить порiг стабiльностi системи. Система, переходячи через пори стабшьносп, потрапляе
в критичний стан бiфуркацi! (точку розгалуження). Саме в такш точцi система стае нестаб№ною стосов-но флуктуацй' i може перейти до ново! сфери стабшь-носп, тобто до формування нового стану. Система шбито коливаеться перед вибором одного з кшькох шляхiв розвитку. У в1дкритих нeлiнiйних середови-щах (а саме так1 системи е найбшьш типовими в свт, в якому ми живемо) мале дiяння, флуктуацiя, випад-ковiсть можуть призводити до значних наслiдкiв. Малi флуктащ!, замiсть того, щоб затухали можуть тдсилюватись, i система еволюцюнуватиме в напря-мку "спонтанно! оргашзащ!", тобто невелика флукту-ацiя може служити початком еволюц^' в принципово новому напрямку, що рiзко змшюе всю повeдiнку макроскопiчно! системи. Так, стосовно таких сташв можливо робити деяш передбачення, тому що незва-жаючи на нeпeрeдбачуванiсть флуктуацй' (випадкових змiн початкових умов), набiр можливих транс-теорш - шляхiв еволюцй' системи - обмежений (наприклад, погодш умови, що можна спостерпати в певному сeзонi, в певному рeгiонi). Випадковi флуктуацй' не-передбаченим чином змiнюють траекторiю систем, хоча самi траектори мають тяж1ння до певних титв а тракторiв (новий етап розвитку) - внаслщок чого переводять систему, нестаб№ну стосовно початкових умов, в новий стабшьний стан. 1лля Пригожин вира-жае це словами - iз флуктуацiй шумiв народжуеться новий порядок. У нeрiвноважeних системах може вщбуватися пeрeхiд вiд безладдя до впорядкованосп
Таким чином, синергетика е новим мисленням по-сткласично! науки, це синтез ймовiрностi картини свиу, системних досл!джень, що дозволяють розкри-ти принципи еволюцй' складних систем, розкрити причини хаосу, криз, опанувати методами нелшшного керування складними системами. Ця галузь знань вирiшуе проблему того, як керувати, як за допомогою малого резонансного впливу шдштовхнути систему на один з !! власних i сприятливих для суб'екта шля-хiв розвитку, як переборювати хаос, роблячи його творчим, перетворюючи в поле для народження нового. Це шлях творения, можливють нового дiалогу людини з природою. Здшснюючи вибiр шляху через нeлiнiйну ситуац1ю, бiфуркацiю, суб'ект одночасно вибирае об'ективно властивий самш природi шлях еволюцй'. Синергетика i виникла як вщповщь науки на виклик дiйсностi на шляху прямування природним шляхом розвитку речей.
References
Cikin, V.A. (2003). Teorija samoorganizacii -sovremennaja paradigma obrazovanija i formirovanie modeli uchitelja. Prakt. Filosofija, 1, 174-172 (in Russian).
Haken, G. (1980). Sinergetika. Moskva, Mir (in Russian). Knjazeva, E.N., & Kurdjumov, S.P. (2010). Osnovanija sinergetiki. Sinergeticheskoe mirovidenie. M.: KomKniga, Izd.3, dop. M.: URSS (in Russian).
