CC BY
37
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бойко И.В. Медицинская реабилитация больных в последствиями травм и заболеваний локтевого сустава. - Дніпропетровськ: Пороги, 2006. - 154 с.
2. Гайко Г.В., Страфун С.С., Курінний І.М. Причини і структура інвалідності внаслідок травм верхньої кінцівки // Матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Лікування травм верхньої кінцівки та їх наслідків». - К., 2007.- С. 15-16.
3. Голяховский В.Ю. Повреждения локтевого сустава у взрослых : Автореф.: дис. ... д-ра мед. наук. -М., 1970. - 24с.
4. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистика в науке и бизнесе.- К.: МОРИОН, 2002. - 640с.
5. Behr C., Altchek D. The elbow: [Review] // Clin. Sports Med.- 1997.- Vol.16, N4.- P. 681-704.
6. Kuntz D., Baratz M. Fractures of the elbow // Orthop. Clin. North. Am.-1999. - Vol.30, N1. - P.37-61.
7. Shawn W. O’Driscoll The unstable elbow // J. Bone Joints Surgery.- 2000.- Vol.82-A.- P. 724-736.
УДК: 616-053.6-036.83:343.275
Л.М. Юр’єва,
Е.І. Гура
СИНДРОМ «ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ»
Дніпропетровська державна медична академія
кафедра психіатрії ФПО
(зав. - д.мед.н., проф. Л.М. Юр ’єва)
Ключові слова: синдром, відсутність, батьківське піклування, діти Key words: syndrome, absence, parental trusteeship, children
Резюме. В работе представлено описание психиатрического синдрома у детей 10-17 лет, лишенных родительской опеки. Синдром лишения родительской опеки - это проявление психических, поведенческих, наркологических, психосоматических, личностных последствий материнской и отцовской депривации в подростковом возрасте. Расстройства поведения (F91-92) выявлены более чем у 90%, клиническая депрессия (F3) более чем у 40%, невротические расстройства (F4) более чем у 35%, клинические формы никотиновой зависимости (F17) и злоупотребления алкоголем (F10) более чем у 80%, злоупотребление летучими растворителями (F18) более чем у 25% детей.
Summary. Description of psychiatry syndrome in children aged 10-17 years, deprived of parental care is presented in this work. The syndrome of parental care deprivation - manifestation of mental, behavioral, narcological, psychosomatic and personal consequences of maternal and paternal deprivation in teenagers. Behavior disorders (F91-92) are revealed more than in 90% of cases, clinical forms of depression (F3) more than in 40%, neurotic disorders (F4) more than in 35%, clinical forms of nicotinic dependence (F17) and alcohol abuse (F10) more than in 80%, volatile solvents abuse (F18) more than in 25% of children.
Досить часто зміни у суспільстві приводять до появи принципово нових або актуалізації історично значущих соціально-психологічних та клінічних синдромів. Іноді складно провести межу між соціальними феноменами та психіатричними синдромами. Можливо, саме це приводить до динамічного розвитку соціальної психіатрії [13]. Саме до таких феноменів доцільно віднести психіатричний синдром, який
специфічно виникає у дітей та підлітків, позбавлених батьківського піклування.
Завжди були діти, які внаслідок соціальних та психологічних катаклізмів зростали без батьківського піклування. Зрозуміло, що у них досить часто виникали психічні хвороби [2]. Рішенням проблем дітей-сиріт займались названі батьки, церква, інтернати, притулки, прийомні родини та дитячі будинки родинного типу.
Незважаючи на значні успіхи догляду та виховання, діти продовжували відставати у осо-бистісному розвитку та демонстрували тяжкі психічні хвороби. Прорив вирішення проблеми «позбавлення батьківського піклування» стався у ХХ столітті, коли з’явились роботи М. Кляйн, Д.В. Віннікотта, Д. Боулбі, Р. Шпиця. Вони довели першочергове значення для психічного розвитку дітей присутності матері, яка виконує свої обов’язки. Відсутність таких стосунків називають «материнською депривацією». В наш час погляд на дітей-сиріт як на страждаючих від наслідків «материнської депривації» є одним із домінуючих. Та, на наш погляд, для нормального розвитку дітей та підлітків потрібне піклування не тільки мами, а саме пари виконуючих свої обов’язки батьків. Це пов’язано з тим, що мама та батько дають дитині та підлітку принципово різні почуття. Традиційно з матерями пов’язане почуття любові, а з батьком - почуття безпеки. Відсутність одного з батьків приводить до дефіциту специфічного почуття. Це в свою чергу затримує психоемоційний розвиток дитини, а затримка розвитку з психіатричної точки зору -це завжди психопатологія [12]. Відомо, що роль матері більш значна для дітей, ніж для підлітків. Чим старше дитина, тим роль батька стає для нього більш важливою. Ця особливість пов’язана з тим, що саме «хороший батько» допомагає підлітку контролювати свої почуття та перейти до більш автономного життя. Діти та підлітки, позбавлені батьківського піклування, втратили піклування не тільки матерів, а і батьків та інших членів родини. Вони страждають від наслідків і материнської, і батьківської депривацій. Саме тому, на наш погляд, український термін «позбавлення батьківського піклування» краще за все характеризує цю складну групу дітей та підлітків.
Історично в XX столітті в країнах пострадянського простору спостерігалося три хвилі загострення цікавості до психічних та поведін-кових розладів у підлітків, позбавлених батьківського піклування. Перша хвиля пов’язана з наслідками громадянської війни та педагогічними спробами корекції підліткових розладів поведінки та емоцій. Класичним твором, який відображає погляди на подібні розлади першої половини століття, є «Педагогічна поема» А.С. Макаренка. Друга хвиля зацікавленості до проблеми позбавлення батьківського піклування пов’ язана з наслідками другої світової війни та ім’ ям класика ленінградської школи психіатрії А.Е. Лічко. Третя хвиля актуалізації проблеми є наслідком розпаду Радянського Союзу. Зрозу-
міло, що при різноманітних соціальних ката-клізмах у першу чергу страждає більш незахи-щена частина суспільства, до якої належать діти та підлітки, позбавлені батьківського піклування. У роботі, присвяченій дітям-сиротам, А.М. Прихожан та Н.Н. Толстих наводять сучасні статистичні дані про долю вихованців притулків у Росії. Серед випускників сирітських закладів у дорослому житті 40% хронічно зловживають психоактивними речовинами, 40% ведуть асоціальний стиль життя та потрапляють у місця позбавлення волі, 10% скоюють завершений суїцид і тільки 10% живуть відносно нормально. Надані дані свідчать про те, що у дітей та підлітків виникають специфічні аутодеструк-тивні психічні, поведінкові, наркологічні та психосоматичні розлади, пов’язані саме з «позбавленням батьківського піклування». З психіатричної точки зору, такі специфічні проблеми є самостійним клінічним синдромом, який має єдиний механізм виникнення та означає визначене співвідношення ознак специфічного психічного розладу у дітей та підлітків, позбавлених батьківського піклування.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Протягом 2004 - 2010 років були проведені психіатричні та наркологічні консультації у дитячих підтримуючих закладах Дніпропетровська. Були обстежені 162 підлітки, позбавлені батьківського піклування. Діти у притулках були оглянуті педіатром та психологом. Висновок про стан здоров'я та інтелектуальні здібності підлітків дозволяв їм проходити навчання в загальноосвітній школі. Контрольну групу складала 51 дитина 14-17 років. Діти з контрольної групи мали звичайні родини та проходили навчання в учбових закладах Дніпропетровської області. Методи дослідження: клініко-психопатологічний метод, батарея психометричних методів з 15 психологічних тестів та методи математичної статистики. Саме вони дозволили дослідити різноманітні медико-соці-альні наслідки позбавлення батьківського піклування. Використовувались TNT - дослідження когнітивних функцій [12], «Лист життєвих подій (RALLE)» (А. Подольський, О. Ідобаєва, П. Хейманс) [4], «Депрископ» (А. Подольський, О. Ідобаєва, П. Хейманс) [4], «Children’s Depression Inventory» для дітей 7-17років (М. Ковач) [4], Шкала особистої тривожності для учнів 10-16 років (А.М. Прихожан) [8], ПДО (А.Е. Лічко) [7], «Шкала тривоги у підлітковому віці» [9], індикатор копінг-стратегій (Д. Амірхана) [9], дослідження самооцінки [9], експрес-діагностика характерологічних особливостей у підлітків
(Айзенка) [10], діагностика домінуючих психологічних захистів (В.В. Бойко) [11], діагностика типології психічних захистів (Р. Плутчик в адаптації Л.І. Вассермана, О.Ф. Еришева, Е.Б. Клубової та інших) [11], копінг-поведінка в стресових станах (С. Норман, Д.Ф. Ендлер, Д.А. Джеймс, М.И. Паркер; адаптовано Т.А. Крюковою) [11], дослідження Я-концепції для дітей з дошкільного віку до дорослих [3], ILK -дослідження якості життя підлітків [6], спеціальна уніфікована система «квантифікованої оцінки клініко-фармакологічної дії психофармакологічних препаратів» [1].
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Дослідження 162 підлітків, позбавлених батьківського піклування, свідчать про те, що в результаті втрати родини виникають специфічні психіатричні наслідки та їх клінічні прояви. Ці прояви не вкладаються у досить жорстке ложе класичних психіатричних діагнозів. Всі вони пов’язані між собою та мають спільний механізм розвитку. У підлітків діагностують тривожні та афективні розлади (F3-4), розлади соціальної поведінки (F9-92), залежність від психоактивних речовин (F10-19), психосоматичні розлади, патологію підліткової особистості. Для опису специфічного клініко-психопатологічного та медично-психологічного стану хворих дітей нами введено розуміння синдрому «позбавлення батьківського піклування».
Синдром «позбавлення батьківського піклування» - прояв психічних, поведінкових, наркологічних, психосоматичних, особистісних наслідків материнської та батьківської депривації у підлітковому віці.
Дані дослідження свідчать про те, що синдром «позбавлення батьківського піклування» -досить тяжкий непсихічний психічний розлад: розлади соціальної поведінки (F91-92) було діагностовано більше ніж у 90% осіб, клінічну депресію (F3) більше ніж у 40% осіб, невротичні розлади (F4) більше ніж у 35% осіб, клінічні форми нікотинової залежності (F17) більше ніж у 80% дітей, зловживання алкоголем (F10) більше ніж у 80% дітей, зловживання летючими речовинами (F18) більше ніж у 25% дітей.
При розширеному тлумаченні синдрому «позбавлення батьківського піклування» у зв’язку з характеристикою проявів властивостей нервової системи та поєднання певних ознак характеру підліткової особистості доцільно говорити про патологію підліткової особистості. Це переважання антисоціальних та гіпертимних особливостей структури особистості підлітків, дефіцит сумління та моралі, проблеми внутрішнього
контролю, інші дефекти Супер-Его. Особливістю дослідженої групи підлітків є використання примітивних неусвідомлених психологічних захистів. Всемогутні фантазії величі були виявлені у 88,9% підлітків з афективними проблемами. Це свідчення низького рівня почуття реальності в особистості та її інфантильності. Саме низька особиста зрілість підлітків зумовлює тяжкість проявів синдрому «позбавлення батьківського піклування».
У залежності від переважаючих складових психічних компонентів синдрому у підлітків, вони потрапляють до поля зору різних спеціалістів (антисоціальна поведінка - органи правопорядку; психічні прояви - психіатрія; зловживання психоактивними речовинами - наркологія; психосоматичні розлади - педіатрія; психологічні конфлікти - психологія). При проведенні специфічної соціальної, медичної та психологічної реабілітації спеціалістам, працюючим із підлітками, доцільно враховувати всі складові синдрому «позбавлення батьківського піклування». Саме це запобігає зміщенню вектора зовнішніх клінічних проявів синдрому «позбавлення батьківського піклування» з однієї сфери компетенції в іншу.
Нами була розроблена програма реабілітації підлітків із переважанням у структурі синдрому «позбавлення батьківського піклування» розладів соціальної поведінки (Б91-92) [14]. Програма реабілітації має 10 послідовних кроків:
1-й крок - подолання анозогнозії серед дітей та осіб, виконуючих функції батьків;
2-й крок - прийняття того факту, що проблемна неконтрольована поведінка є зовнішнім відображенням внутрішнього психоемоційного стану;
3-й крок - діагностика внутрішнього психоемоційного стану;
4-й крок - виділення переважаючого психопатологічного афекту;
5-й крок - діагностика захисних структур особистості, які беруть участь у перетворенні афектів у поведінку;
6-й крок - подолання виявлених психічних захистів особистості;
7-й крок - нормалізація психоемоційного стану;
8-й крок - нормалізація поведінки;
9-й крок - формування внутрішнього контролю;
10-й крок - усвідомлення дітьми того факту, що адекватна поведінка є основою безпеки людини у суспільстві.
Проведена оцінка ефективності програми реабілітації підлітків з переважанням у структурі синдрому розладів соціальної поведінки (Б91-92). Використовувалася скорочена шкала оцінки терапії при розладах поведінки та емоцій. Вона є частиною спеціальної уніфікованої системи Ю.А. Александровського, Г.М. Руденко, Г.Г. Незманова, яка була розроблена для оцінки
клінічної дії фармакологічних препаратів при невротичних та межових психічних порушеннях. У ній використовуються класичні узагальнені шкали психічних розладів та шкали 6-бальної оцінки інтенсивності симптомів. Дослідження проводились «до» та «після» курсу психотерапії. Результати дослідження надані в таблиці.
Оцінка ефективності реабілітації (М±m)
Показники До лікування Після лікування Вірогідність різниць
Афективні порушення 3,84±0,10 1,44±0,09 р<0,001
Поведінкові порушення 3,18±0,08 0,87±0,09 р<0,001
Показники адаптації 3,58±0,05 1,65±0,06 р<0,001
Примітка : р- вірогідність різниць наданих показників «до» та «після» реабілітації.
Перспективними напрямками дослідження синдрому «позбавлення батьківського піклування» у дітей та підлітків є створення моделі ранньої медично-психологічної діагностики та психокорекції афективної, наркологічної, психосоматичної складової синдрому, на основі вивчення закономірностей медично-психологічних, клінічних, вікових та соціальних характеристик досліджених.
Диференційну діагностику синдрому «позбавлення батьківського піклування» відповідно представленим О.С. Чабаном соціально-психологічним синдромам нової епохи (2008) проводять з підлітковим синдромом, синдромом дітей розлучених сімей, синдромом покоління «Ні», синдромом материнської депривації, депривацій-ним синдромом.
ВИСНОВКИ
1. Психіатричний синдром «позбавлення батьківського піклування» є проявом психічних, по-ведінкових, наркологічних, психосоматичних та особистісних наслідків материнської та батьківської депривації у підлітковому віці.
2. Синдром відображає співвідношення в різних пропорціях у підлітків: тривожних та афективних розладів; розладів соціальної поведінки; залежності від психоактивних речовин; психосоматичних розладів та патології підліткової особистості.
3. При проведенні профілактики та реабілітації доцільно враховувати всі складові синдрому. Перспективними напрямками дослідження синдрому є вивчення його афективних, наркологічних та психосоматичних складових.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Александровский Ю. А. Пограничные психические расстройства.: Учеб. пособие. - М.: Медицина, 2000. - 496 с.
2. Барыльник Ю.Б. Клинико-социальные аспекты оказания психиатрической помощи безнадзорным несовершеннолетним // I национальный конгресс по социальной психиатрии: Научные материалы. - М: ГЕОС, 2005. - С. 11-12.
3. Василькова О. Системний підхід до організації діагностики, розвитку та корекції особистості // Дефектолог. - 2007. - №8 (8). - С.60-63.
4. Диагностика подростковой депресивности. Теория и практика / А.И.Подольский, О.А.Идобаева, П. Хейманс [и др.]. - СПб.: Питер, 2004. - 202с.
5. Диагностика эмоционально-нравственного развития / Ред. и сост. И.Б. Дерманова.-СПб.: 2002.-194с.
6. Дмитриева Т.Н., Дмитреева И.В., Каткова Е.Н. Опыт применения опросника для оценки качества
жизни детей и подростков с психическими расстройствами // Клинич. и соц. психиатрия. - 1999. -№4. - С. 39-41.
7. Личко А.Е. Акцентуации характера как концепция в психиатрии и медицинской психологии // Обозр психиатрии и мед. психологи. -1993. - №3 - С.
5-17.
8. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. - М.: МОДЭК, 2000. - С.283.
9. Прихожан А.М., Толстых Н.Н. Психология сиротства. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2005. - 400 с.
10. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика.: Учеб. пособие. - Самара: 2001. - 341с.
11. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во ин-та психотерапии, 2002. - 483с.
12. Хил Д., Моэн Б. Расстройства поведения детского и подросткового возраста / За ред. В. Штенге-лова. - К.: Сфера, 2006. - 540 с.
13. Чабан О. С. Соціально-психологічні синдроми нової епохи, або чим доповнює час та суспільство психологічний словник // Міжнародний психі-
атричний, психотерапевтичний та психоаналітичний журнал. - 2008. - Т.2 №1(2) . - С.60-65.
14. Юр’єва Л.М., Гура Е.І. Реабілітація підлітків, позбавлених батьківського піклування: Монографія. -Дніпропетровськ: Журфонд, 2009. - 118с.
♦
УДК 616.379-008.64:577.115:615.874.2:616-036.83
С.А. Калмиков
ДИСЛІПОПРОТЕЇДЕМІЇ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ ІІ ТИПУ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ
Харківська державна академія фізичної культури кафедра спортивної медицини та фізичної реабілітації (зав. - к. мед. н., Б. ГИ., доцент О.В. Пєшкова)
Ключові слова: фізична реабілітація, дієтотерапія, дисліпідемія, цукровий діабет Key words: physical rehabilitation, dietotherapy, dislipidemias, diabetes mellitus
Резюме. Статья посвящена изучению особенностей дислипидемий у больных инсулинонезависимым сахарным диабетом и ее коррекции после проведения лечения с применением средств физической реабилитации и диетотерапии. У больных ИНСД дислипопротеидемия является провоцирующим фактором в развитии и прогрессировании микро- и макро-ангиопатий. Установлено наличие тенденции к более значительному улучшению показателей липидного спектра крови у больных ИНСД, которые занимались по авторской программе физической реабилитации с применением лечебной гимнастики, основой которой являлись физические упражнения с элементами йоговских асан и регламентированные дыхательные упражнения; дозированной ходьбы; диетотерапии. Summary. The article is devoted to the study of features of dislipidemias in the patients with type 2 diabetes and its correction after the treatment with the use of facilities of physical rehabilitation and dietotherapy. Dislipoproteidemy is a provocative factor in development and progress of micro- and macroangiopatias in these patients. It was established the presence of tendency to a more considerable improvement of indices of blood lipid spectrum in patients who were engaged in author’s program of physical rehabilitation with the elements of yoga asanas and regulated respiratory exercises; dosed walking; dietotherapy.
Проблема цукрового діабету (ЦД) на сьогодні є актуальною, про що свідчать прогностичні оцінки експертів ВООЗ, згідно з якими до 2025 р. кількість хворих на цю патологію у світі перевищить 330 млн., 85-90% з яких припадатиме на ЦД ІІ типу. Високий рівень смертності та інвалідизації при цій патології зумовлений розвитком і прогресуванням численних ускладнень: макро- та мікроангіопатій, нейропатій.
Епідеміологічні дослідження показали, що понад 50% жінок і чоловіків, хворих на інсулі-нонезалежний цукровий діабет (ІНЦД), мають атерогенні порушення в ліпідному спектрі плазми крові. Вважається, що гіперхолестери-немія, гіпертригліцеридемія поряд зі змінами в метаболізмі вуглеводів, порушеннями мікро-
циркуляції при ЦД є попередниками розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), артеріальної гіпертензії (АГ) і нефропатії [2].
Дисліпідемія, яка є основним фактором ризику атеросклерозу при ЦД, має ряд особливостей. Серед них зміни ліпідного спектру крові не тільки кількісного характеру (гіпертригліцери-демія - підвищення рівня тригліцеридів (ТГ) і ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшення вмісту холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ)), але й, що найголовніше, - якісні відмінності у складі та характері обміну ліпідів крові: поява малих щільних ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), неферментативне глікозилювання апопротеїнів, підвищення перекисного окиснення ліпідів. При
