CC BY
7
УДК 616-055.1:611.63:575.181
DOI: http://doi.org/10.30978/CEES-2019-2-77
Синдром персистенцп мюллерових канал1в: огляд л1тератури та власш дан
G. В. Глоба 1, Н. Б. Зелшська 1, I. Ю. Шевченко 1, Н. Г. Орик 2
' Укра)нський науково-практичний центр ендокринно)' xipypei'i, трансплантацп ендокринних оpганiв i тканин МОЗ Укра)ни, Ки)в 2 Херсонська обласна дитяча клiнiчна лкарня
ВСТУП
Синдром персистенцп мюллерових каналт (СПМК, OMIM 261550) е рщккним синдромом, що характеризуеться вщсутнктю регресп дериватГв мюллерових каналГв (а саме матки i фаллопГевих труб) у оаб чоловГчо' стaтi та успадковуеться за аутосомно-рецесивним типом [1]. На сьогодн у свт повiдомляють про майже 200 випaдкiв СПМК [2, 3].
За регреаю мюллерових кaнaлiв вiдповiдaе анти-мюллерiв гормон (АМГ), який секретують клiтини Сертолi. За вiрилiзaцiю чоловiчих внутрiшнiх та зовышых статевих оргaнiв, забезпечення пiдтримки та диференцГювання вольфових кaнaлiв у чолов^в i морфогенез чоловiчого зовнiшнього статевого фенотипу вщповщае тестостерон, який секретують кли тини Лейдiгa, починаючи з 9-го тижня внутрГшньо-утробного розвитку плода. За вщсутносп дм АМГ вщ-буваеться розвиток мюллерових кaнaлiв в матку, мaтковi труби i верхню третину пiхви. Звщси випли-вае, що генетичнi аномалп АМГ або його рецепторiв перешкоджають лише процесу регресп мюллерових кaнaлiв, водночас як внутрГшн i зовншы стaтевi орга-ни пiд впливом тестостерону формуються нормально.
ЧоловГки з цим синдромом мають таю клшГчы прояви, як одно- або двобiчний крипторхiзм, пaховi грижi, порушення репродуктивно'Г функцГ'' за правильно'!' будови зовышых статевих оргaнiв за чоло-вГчим типом (з нормально сформованими статевим
членом i мошонкою) [4]. При цьому пщ час видален-ня грижГ в грижовому мшку виявляють гiпоплaзовa-ну матку з матковими трубами (деривати мюллерових каналТв).
Жшки, якГ е гомозиготними ноаями мутaцiй гена АМН (Anti-Mullerian Hormone), мають нормально розвиненi зовшшш i внутрГшнГ стaтевi органи, i репродуктивна функцГя у них не порушена. Ймо-вГрно, що у жшок мутац^ гена АМН не в^грають важливо''' ролГ у процеа диференцiювaння яечникiв i розвитку статевих органГв [5, 6].
ВидГляють три клшГко-морфолопчнГ форми СПМК. Перша форма зустрГчаеться найчастГше (60—70 % випадкГв) i характеризуеться розташуванням яечок у мкф яечникГв, у широкш зв'язцГ матки. РГдше трап-ляеться друга форма СПМК (20—30 %), за яко' спо-стерГгаеться крипторхГзм з одного боку i пахова грижа з протилежного. За третьо'' форми (10—20 %) обидва яечка мГстяться в одному пГхвовому вщрост-ку (поперечна ектопГя яечка) [5, 6]. У будь-якому разГ мюллеровГ деривати тГсно пов'язанГ з яечками.
Ризик злояккносп в ектопГчному яечку у разГ СПМК становить до 15—33 %, i вГн вищий, нГж у чоловГкГв зГ звичайним крипторхГзмом [5, 7]. При цьому ризик малГгнГзацГ'' вищий у разГ локалГзацГ'' яечок у черевнш порожнинГ, нГж у пахових каналах. Також повщомляють про випадки ембрюнальноТ карциноми, семГноми, хореокарциноми, гонадо-
Зел1нська Натал1я Борис1вна, д. мед. н., зав. Biflfliny дитячо!" ендокринологп, 01021, м. КиТв, Кловський узвв, 13-А. Тел. (044) 254-34-68. E-mail: znb@ukr.net. ORCID: http://orcid.org/0000-0002-9000-8940. Researcher ID: 0-9213-2016; Глоба €вгенiя Biкторiвна, к. мед. н, провiдний науковий cпiвро6iтник вiддiлy дитячоТ ендокринолог|[. 01021, м. КиТв, Кловський y3Bi3, 13-А. E-mail: ie.globa@i.ua. ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7885-8195; Шевченко 1рина ЮрГГвна, к. мед. н., старший науковий спiробiтник вiддiлy дитячоТ ендокринолоп. E-mail: ish31@i.ua; Ciрик Нша ГеннадПвна, лiкар дитячий ендокринолог.
бластоми та тератоми у хворих ¡з СПМК [8—9], хоча пухлини пох¡дних мюллерових канал¡в спо-стер¡гаються нечасто (вщ 3,1 до 8,4 % випадкт) [2, 3, 5, 10—12].
Часто у хворих ¡з СПМК розвиваеться безпл¡ддя, причиною якого е запвнта корекц¡я крипторх¡зму з розвитком вторинноТ атрофп с¡м'яних канальц¡в, а також порушення сполучення анатом¡чних структур придатка яечка Т с¡м'явиносних протокт внас-л¡док наявност¡ наявн¡сть дериватт мюллерових канал¡в [10]. Перекрут яечка також е частою причиною тестикулярноТ дегенерацп у пац¡ент¡в ¡з СПМК [13]. Поодинок¡ випадки збереженоТ репродуктивной функцп описано у пащентш ¡з СПМК за наявносп розташування хоча б одного яечка в мошонц та ¡нтактних ам'явиносних протоках [5, 14].
Кр¡м того, описано таю екстраген¡тальн¡ прояви, як хвороба Пршпрунга, п¡дковопод¡бна нирка, поли к¡стоз нирок, г¡дронефроз, глухота, ментальний де-ф¡цит, лтодистрофи, аденокарцинома товстоТ кишки, рак щитопод^ноТ залози тощо [5, 15].
У чолов¡к¡в до розвитку СПМК можуть призводити рвы порушення бюлопчноТ функци АМГ пщ час ем-бр¡огенезу, а саме: вщсутнкть або знижена секрец¡я АМГ кл^инами Сертол¡, низька активн¡сть АМГ, вщ-сутн¡сть АМГ-рецептора, його знижена активнкть, а також дефекти наступних етатв АМГ-сигнального шляху [1].
За етюлопею вид¡ляють два типи СПМК: 1-й пов'я-заний ¡з гетерозиготними мутацтми гена АМГ, що розташований на короткому плеч¡ 19-Т хромосоми (АМН; 19р13.3), ¡ 2-й тип, що пов'язаний з мутацтми гена рецептора типу 2 АМГ (АМНР2; Щ13). Наявн¡сть мутац¡й АМН та АМНР п¡дтверджено у 88 % пащетчв ¡з СПМК, з них найчаспшим е 1-й тип (60 %) [5]. За фенотипом пацкнти з мутацтми АМН чи АМНР2 не в¡др¡зняються, ¡ т¡льки ртень АМГ у сироватц¡ кров¡ е вщмшною рисою: у пац¡ент¡в ¡з мутац¡ею гена АМН дуже низький ртень АМГ у пер¡од препубертату. ФЫолопчно низький р¡вень АМГ виявляють у хлоп-чик¡в у неонатальний перюд ¡ в постпубертат¡, тому у ц в¡ков¡ пер¡оди визначення ргёня АМГ мае низьку д¡агностичну ц¡нн¡сть [5]. Натом¡сть у пащентш ¡з мутац¡ями АМНР р¡вень АМГ перебувае в межах норми [5].
Л^увальна тактика у раз¡ СПМК спрямована на збереження фертильносп пац¡ента та запоб^ання злояк¡сному переродженню статевих залоз. Метою операцп е спроба низведення яечок у мошонку [7]. Тотальна пстеректомт часто пщвищуе ризик по-
шкодження уаБ deferens, з ¡ншого боку, збереження матки зазвичай робить неможливою орхщопекаю. Рутинну орхщопекаю рекомендують проводити до двортного вку для запоб^ання дегенерацП' яечок [3], хоча ¡ вона не забезпечуе 100 % захисту вщ мал¡г-н¡зац¡''' статевих залоз у майбутньому [16—17]. За неможливосп провести орхщопекаю в крайньому раз¡ рекомендують орх^ектом^ задля запоб¡гання мал¡гн¡зац¡''' яечок [5].
З огляду на рщккнкть, труднощ¡ д¡агностики та вибору тактики лкування СПМК становить значний ¡нтерес для дитячих ендокринолопв, генетик¡в та уролопв.
КЛ1Н1ЧНИЙ ВИПАДОК
Наводимо кл¡н¡чний випадок патента, 2008 р. народження, якого тривалий час спостер^ав ендокринолог з приводу двостороннього крип-торх¡зму.
1з анамнезу в¡домо, що в¡д народження у хлопчика з нормально сформованими зовышыми статеви-ми органами, але з ппоспад^ю, визначали вщсут-н¡сть яечок. У р¡к дитиы проведено рев¡з¡ю правого пахового каналу з приводу правосторонньоТ пахо-воТ гриж¡ та крипторх¡зму. П¡д час додаткового обстеження д¡агностовано нормальний чоловтий кар¡отип (46, ХУ), за допомогою ультразвукового дослщження (УЗД) орган¡в малого тазу виявлено матку та яечка. Лкування хорюнтним гонадотро-п¡ном не супроводжувалося опущенням яечок у мошонку. За даними амейного анамнезу, у старшого брата хлопчика також були крипторхвм ¡ ппоспадт. Дитину у в^ 9 рок¡в 7 мкяцт скеровано до дитячого ендокринолога Центру, де проведено комплексне обстеження.
Об'ективно: будова тта пропорц¡йна, зркт 143,4 см (+1,2 БЭ), маса тта 39 кг, 1МТ = 19,1 кг/м2 (> 85-го перцентиля). Статевий розвиток в¡дпов¡дае 2-й ста-дй', за Таннером (1969): ПАх1Р2ДП6, яечок у мошон-ц¡ немае, головчаста ппоспадт.
Проведено лабораторне обстеження, не виявлено патолопчних змш у загальних анал¡зах кров¡ ¡ сеч¡, р¡вн¡ гормон¡в щитопод¡бно''' залози (ТТГ, вТ4). Гормональне досл¡дження: ФСГ — 0,82 мкМО/мл (норма 0,3-1,6), ЛГ — 0,13 мкМО/мл (норма 0,01 — 0,78), естрадюл — <37 пмоль/л (норма < 69), 17-ОНР — 0,47 нг/мл (норма 0,01—1,7), АМГ — 192,7 нг/мл (норма 3,8—159,8), втьний тестостерон — 0,7 пг/мл (норма 0,1—3,1). Пкля триденноТ проби з хорюнтним гонадотротном (по 1500 МО/
добу) pißeHb втьного тестостерону пщвищився до 2,05 пг/мл (проба позитивна).
За допомогою УЗД оргаыв малого тазу пщтвер-джено наявнкть матки розмГрами 19*15*9 мм, М-ехо (+), праве яечко 21 х 10 х 12 мм, лГве 18 х 17 х 10 мм. Обидва яечка розташован високо в черевнш порожние.
На пщставГ даних клЫчного i лабораторного дослщжень запiдозpeно СПМК. Дитинi проведено молекулярно-генетичне обстеження за допомогою повного екзомного секвенування, яке пщтвердило компаундну мутацГю гена AMHR2 p. R463H/p.R471H. Пiд час генетичного обстеження у брата з криптор-хiзмом i гiпоспадieю пiдтвepджeно таку саму мута-цiю. Bаpiант AMHR2 p.R471H успадковано вщ матepi, а AMHR2 p. R463H — вщ батька.
Через розташування яечок у чepeвнiй порожнин дитину скеровано на хipуpгiчнe лГкування до уролога, де спочатку була проведена дiагностична ла-пароскопГя обох яечок. Виявлено Т'хню незрткть з поганим моpфологiчним дифepeнцiюванням та наявнкть фетальних сiм'яних канатикiв. З огляду на високий ризик мал^шзацп яечок, що мктяться в черевнш порожниы, хipуpг здiйснив спробу низ-ведення яечок в мошонку, але Тх вдалося зафiксува-ти лише в пахових каналах.
ОБГОВОРЕННЯ
Для запобкання розвитку пухлин яечок або де-генеративних змiн у них патентам iз СПМК рекомендовано проводити корекцГю кpиптоpхiзму яко-мога рашше. Проте, попри ранне проведення орхи допексГТ, залишаеться пiдвищeний ризик розвитку злояккних пухлин [16, 17], що вимагае постшного нагляду уролога або онколога. Вищий ризик зло-яккноТ' трансформацГ'' яечок у таких пацкнпв пов'я-зують не ттьки з крипторхГзмом, а й з впливом мутацш гeнiв AMH та AMHR2, зокрема, на супpeсiю шпбшу та дисбаланс WT1/ß-катeнiну [5]. На жаль, пацкнтовГ оpхiдопeксiю не проведено в ранньому вГцГ, i тривале розташування яечок у черевнш порожнин призвело до дегенеративних змш у них. Подальша тактика ведення такого патента надзви-чайно складна й потребуе залучення мультидисци-плшарноТ' команди. З одного боку, гормональне дослщження засвщчило вГдсутнГсть первинного гiпогонадизму та функцюнальну активнiсть яечок, а з шшого, патогiстологiчний висновок пiдтвepдив незрткть яечок, що зумовлюе високий ризик Т'хньоТ' малкнГзацп, особливо за неможливосп низ-
ведення Т'х у мошонку. Гiпоспадiя е також нетиповою для СПМК i, ймовГрно, е окремою патолоп-ею, хоча в описаному випадку вона була у обох братГв. Стосовно подальшоТ' тактики ведення патента прийнято рГшення, що гормонально активнi яечка будуть залишен в пахових каналах для фор-мування фГзГологГчного пубертату. Патенту рекомендовано регулярний огляд уролога та ендокри-нолога з проведенням УЗД пахових каналГв, оцш-кою гормонально''' функцп яечок та онкомаркерГв (ß-хоpiонiчного гонадотpопiну i а-фетопротеТ'ну). Рекомендовано проведення пункцп яечок пГсля формування пубертату з метою крюконсервування та в пepспeктивi — застосування допомГжних репро-дуктивних тeхнологiй.
Отже, патентам Гз СПМК на eтапi встановлення дiагнозу рекомендують рутиннГ гормональнГ та шст-рументальнГ методи. Генетична дГагностика е вкрай важливою для виключення шших форм гонадально-го дизгенезу. У разГ хГрургГчного лГкування слщ нада-вати перевагу лапароскопГчнГй орхщопексп з по-дальшим видаленням матки та збереженням Гнтакт-них ам'явиносних протокГв. Позаяк бГльшГсть пухлин яечка розвиваеться пГсля пубертату, таким патентам рекомендують постГйне довГчне спостере-ження [17—18].
Подяка. Автори cmammi висловлюють подяку за генетичн '1 доcлiджeння Kenneth McElreavey, ¡нститут генетики людини iмeнi Пастера, Франтя. Гонорар: не задекларовано.
Конфл1кт ¡нтереав: конфлкту iнmeрeciв niд час на-писання cmammi не було.
Участь автор1в: обстеження, анал'з, нтерпрета^я та написання — €. В. Глоба; iдeя, дизайн, написання, затвердження фнальноУ вера'У до публiкaцiУ —
H. Б. Зeлiнcькa; збiр та обробка даних, написання — ¡. Ю. Шевченко; збiр та обробка даних, анал 'в та нтерпрета^я — Н. Г. Орик.
Етичш аспекти. Ус процедури з залученням пaцiенmiв вiдповiдaли етичним стандартам установ з клiнiч-ноУ практики та Гельансьюй декларацУУ 1964 року, з поправками. Па^енти niдnиcaли форму '¡нформова-ноУзгоди, в якй погодилися на лiкувaння та вс належ-нi дiaгноcmичнi процедури.
niTEPATyPA/REFERENCES
I. Belville C, Josso N, Picard J.-Y. Persistence of Mullerian Derivates i n Males. Am J Med Genet (Semin Med Genet). 1999; 89:218-223.
2. Prakash N, Khurana A, Narula B. Persistent Mullerian duct syndrome. Indian J Pathol Microbiol. 2009;52: 546-548.
3. Farikullah J, Ehtisham S, Nappo S, Patel L, Hennayake S. Persistent Mullerian duct syndrome: lessons learned from managing a series of eight patients over a 10-year period and review of literature regarding malignant risk from the Mullerian remnants. Reconstructive and Paediatric Urology. 2012; https://doi.org/10.1111/ j.1464-410X.2012.11184.x.
4. Knebelmann B, Boussin L., Guerrier D, Legeai L Kahn A, Josso N, Picard J.-Y. Anti-mullerian hormone Bruxelles: a nonsense mutation associated with the persistent mullerian duct syndrome. Proc Nat Acad Sci. 1991;88: 3767-3771.
5. Picard JY, Cate RL, Racine C, Josso N. The Persistent Mullerian Duct Syndrome: An Update Based Upon a Personal Experience of 157 Cases. Sex Dev. 2017;11: 109-125.
6. Rajesh A, Farooq M. A rare case of male pseudoherma-phroditism-persistent mullerian duct syndrome with transverse testicular ectopia-Case report and review of literature. International Journal of Surgery, Case Reports. 2017;37:72-75.
7. Gujar N, Choudhari R, Choudhari G, Bagali N, Mane H, Awati J, Balachandran V. Male form of persistent Mullerian duct syndrome type I (hernia uteri inguin-alis) presenting as an obstructed inguinal hernia: a case report. Journal of Medical Case Reports. 2011; 5:586.
8. Nishioka T, Kadowaki T, Miki T, Hanai J. Persistent Mullerian duct syndrome. Hinyokika Kiyo. 1992;38:89-92.
9. Imbeaud S, Belville C, Messika-Zeitoun L, Rey R, di Clemente N, Josso N, Picard J.Y. A 27 base-pair deletion of the anti-Mullerian type II receptor gene is the most common cause of the persistent Mullerian duct syndrome. Hum Mol Genet. 1996; 5:1269-1279.
10. Renu D, Rao BG, Ranganath K, Namitha: Persistent Mullerian duct syndrome. Indian J Radiol Imaging. 2010; 20:72-74.
11. Thiel DD, Erhard MJ. Uterine adenosarcoma in a boy with persistent mullerian duct syndrome: first reported case. J Pediatr Surg. 2005;40:e29-e31.
12. Romero FR, Fucs M, Castro MG, Garcia CR, Fernandes RC, Perez MD: Adenocarcinoma of persistent mullerian duct remnants: case report and differential diagnosis. Urology. 2005;66:194-195.
13. Imbeaud S, Rey R, Berta P, Chaussam J.L, Wit J.M, Lustig R.H, De Vroede M.A.M, Picard J.Y, Josso N.
Progressive testicular degeneration in the persistent Mullerian duct syndrome. Eur J Pediat. 1995;154:187-190.
14. Agrawal AS, Kataria R. Persistent Müllerian duct syndrome (PMDS): a rare anomaly the general surgeon must now about. Indian J Surg. 2015;77:217-221.
15. Snow B.W, Rowland R.G, Seal G.M, Williams S.D. Testicular tumor in patient with persistent Mullerian duct syndrome. Urology. 1985;26:495-497.
16. Melman A, Leiter E, Perez JM, Driscoll D, Palmer C. The influence of neonatal orchiopexy upon the testis in persistent Mullerian duct syndrome. J Urol. 1981; 125:856-858.
17. Manassero F, Cuttano MG, Morelli G, Salinitri G, Spu-rio M, Selli C. Mixed germ cell tumor after bilateral orchidopexy in persistent Mullerian duct syndrome with transverse testicular ectopia. Urol Int. 2004; 73: 81-83.
17. Parelkar S, Gupta R, Oak S. et al. Surgical management of persistent müllerian duct syndrome. Urology 2003; 49: e1-e3.
РЕЗЮМЕ
Синдром персистенцм' мюллерових канал1в: огляд л1тератури та власш дан €. В. Глоба1, Н. Б. Зел'нська1, Í. Ю. Шевченко1, Н. Г. CipuK2
1 Укранський науково-практичний центр ендокринноÏ xipypeiï, трансплантацп ендокринних орган1в i тканин МОЗ УкраГни, КиГв
2 Херсонська обласна дитяча клiнiчна лкарня
Синдром персистенцм мюллерових каналт е рщккним клштним синдромом, що характеризуется вщсутнктю регресп дериватт мюллерових каналт (а саме матки i фаллотевих труб) у оаб чоловто'Г стат та успадковуеться за аутосомно-рецесивним типом. Чолов^и з цим синдромом мають таю клЫчш прояви, як одно- або двобiчний крипторхiзм, паховi гриж^ порушення репродуктивной функцп за правильно'' будови зовншшх статевих оргашв за чоловiчим типом. Причиною розвитку синдрому вважають мутацп в гeнахAMH або AMHR2. Необхщнкть проведення генетично''' дiагностики та хiрургiчноï корекцп зумовлюе склад-нкть завдання, яке постае перед ендокринологом та урологом.
У статт описаний випадок спостереження хлопчика з синдромом персистенцм мюллерових кана-лiв, якого тривалий час спостер^ав ендокринолог
з приводу двостороннього крипторхвму. Про-ведене обстеження патента виявило наявнкть матки та яечок у фенотипового хлопчика з нор-мальним чолов1чим карютипом. На п1дстав1 даних клштного i лабораторного обстеження запщозре-но СПМК. Дитинi проведено молекулярно-генетич-не обстеження за допомогою повного екзомного-секвенування, яке пiдтвердило компаундну мута-цiю в генах AMHR2 p.R463H/p.R471H. Враховуючи високий ризик малкызацп гонад, що знаходяться у черевнш порожнинi, хiрург спробував низвести яечка в калитку, але Т'х вдалося заф^сувати тiльки в паховому каналк Пiсля цього пацieнту рекомендовано проходити регулярне обстеження урологом та ендокринологом з ультразвуковим досл^ дженням пахових каналiв, а також з оцшкою гормонально!' функцп яечок i визначенням онкомар-керiв (ß-хорiонiчногогонадотропiну та а-фетопро-теТну). Подальша тактика ведення цього пацiента е надзвичайно складною i вимагае залучення муль-тидисциплшарно! команди.
Ключов1 слова: синдром персистенцп мюлле-рових каналiв, крипторхiзм, генетична дiагностика.
РЕЗЮМЕ
Синдром персистенции мюллеровых каналов: обзор литературы и собственные данные Е. В. Глоба1, Н. Б. Зелинская1, И. Ю. Шевченко1, Н. Г. Сирык2
' Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, Киев
2Херсонская обласная детская клиническая больница
Синдром персистенции мюллеровых каналов является редким клиническим синдромом, характеризующимся отсутствием регрессии дериватов мюллеровых каналов (а именно матки и фаллопиевых труб) у лиц мужского пола, который наследуется аутосомно-рецессивно. Мужчины с данным синдромом имеют такие клинические проявления, как одно- или двусторонний крипторхизм, паховые грыжи, нарушения репродуктивной функции при правильном строении наружных половых органов по мужскому типу. Причиной развития данного синдрома считают мутации в генах AMH или AMHR2. Необходимость проведения генетической диагностики и хирургической коррекции обусловливает сложность задачи, поставленной перед эндокринологом и урологом.
В статье описан случай наблюдения ребенка с синдромом персистенции мюллерових каналов, который длительное время наблюдался эндокринологом по поводу двустороннего крипторхизма. Проведенное обследование выявило наличие матки и яичек у фенотипического мальчика с нормальным мужским кариотипом. На основании данных клинического и лабораторного обследования заподозрен СПМК. Ребенку проведено моле-кулярно-генетическое обследование с помощью полного екзомного секвенирования, которое подтвердило компаундную мутацию гена AMHR2 p.R463H/p.R471H. Учитывая высокий риск малигни-зации гонад, находящихся в брюшной полости, хирургом проведена попытка по низведению яичек в мошонку, но их удалось зафиксировать лишь в паховом канале. После этого пациенту было рекомендовано проходить регулярное обследование урологом и эндокринологом с ультразвуковым исследованием паховых каналов, а также оценкой гормональной функции яичек и определением онкомаркеров (ß-ХГ и а-фетопротеина). Дальнейшая тактика ведения этого пациента является чрезвычайно сложной и требует привлечения муль-тидисциплинарной команды.
Ключевые слова: синдром персистенции мюллеровых каналов, крипторхизм, генетическая диагностика.
SUMMARY Persistent müllerian duct syndrome: literature review and own data E. V. GlobaN. B. Zelinska I. Yu. SchevchenkoN. H. Siryk2 1 Ukrainian Scientific and Practical Center of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues Health Ministry of Ukraine, Kyiv 2Kherson Regional Children's Clinical Hospital
The Persistent Müllerian duct syndrome (PMDS) is a rareclinical syndrome characterized by the absence of regression of the derivatives of Müller channels (namely, the uterus and fallopian tubes) in males. PMDS typically is due to an autosomal recessive congenital disorder. Men with this syndrome have such clinical manifestations assingleorbilateral cryptorchidism, inguinalhernias, reproductive disorders with normal malegenitalia. Mutationsin the AMH or AMHR 2 genes are consideredas primary cause of PMDS. The needin genetic diagnosis and surgical correctionis a complex taskin the practice of an endocrinologist and urologist.
The article describes the case of PMDS in a boy, ho for a long time was observed by the endocrinologist with complaints on bilateral cryptorchidism. The examination revealed the presence of uterus and testiclesin boy with normal male caryotype. Based on clinical and laboratory data, PMDS was assumed. The genetic investigation using the whole exomesequencing confirmed the compound mutationin the AMHR2 gene p.R463H/p.R471 H. Taking in toaccount the risk of malignancy of the testiclesin abdominal cavity, the surgeon tried torelocate the testiclesto the scrotum,
but it was only possible to fix them in the inguinalca-nals. Then the patient received recommended to undergo regular examination by the urologistand endocrinologist with ultrasonography of inguinalcanals, aswell as evaluation of the hormonal function of testiclesand oncological markers (e.g. ^-chorionic gonadotropin and a-fetoprotein). Furthermanagement of this patient is extremely complex and requires involvement of a multidisciplinary team.
Key words: Persistent Mullerian duct syndrome, cryptorchidism, genetic diagnostics.
flama HadxodxeHHn do pedant 03.06.2019 p.
