CC BY
34
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMeHi C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.15421/nvlvet8302 http://nvlvet.com.ua/
UDC 619:616.981.51
Anthrax in animals
I. Rublenko
Bilotserkiv National Agrarian University, Bila Tserkva, Ukraine
Article info
Received 5.01.2018 Received in revised form
14.02.2018 Accepted 21.02.2018
Bilotserkiv National Agrarian University, st. Stavyshchanska 126, Bila Tserkva, 09100, Ukraine Tel. :+38-097-398-57-83 E-mail: [email protected]
Rublenko, I. (2018). Anthrax in animals. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(83), 9-12. doi: 10.15421/nvlvet8302
Most achievements of mankind are discoveries related to vaccine prophylaxis, thus eliminating or minimizing the emergence of most anthropozoons. Among the infections, which poses a danger to animals and humans, an anthrax remains, an agent that remains in the center of the disease for more than 100 years. The causative agent of anthrax belongs to microorganisms, the third group of pathogenicity of especially dangerous infections (ONI) (according to the WHO classification). In modern terminology, infectious diseases are especially dangerous, which, due to high contagiousness and lightning, can cause an emergency situation with fatal consequences. The purpose of the article was to describe the latest cases of anthrax in dogs and sheep. The given historical facts of anthrax outbreaks, ways of infection, clinical and pathoana-tomical changes in animals, serological monitoring, schemes and doses of antibiotic therapy. The justification for further study of the cases of diagnosis and morbidity of anthrax in animals in the territory of Ukraine is presented. Thus, dogs and sheep can be carriers of the pathogen and pollute the environment, isolating the pathogen with feces, urine, .saliva, and the like. Specialist veterinary medicine should know and understand this, supervise the concomitant fauna and be able to diagnose anthrax and, if necessary, carry out preventive measures in animals. On the territory of Ukraine, the mandatory conditions are the establishment of quarantine, a complex of organizational and economic and special measures for prevention and struggle. In particular, disinfection of the place of detection of dead animals is carried out, a ban on reclamation, agricultural, construction works, laboratory studies and monitoring of all domestic animals (in this area) is carried out and animal vaccinations are carried out. On the territory of our state there are effective antiepizootic measures against anthrax, which has reduced the number of dysfunctions in the country as a whole, and there is a tendency to reduce the number of outbreaks of anthrax in parallel with the decrease in the number of livestock of the main species susceptible to anthrax, which, may significantly contribute to the improvement of the epizootic situation. Thus, the occurrence and study of anthrax is paid for many years, but only one of the issues in which humanity prevails is only a reduction in the number of deaths of both animals and humans, and the pathogen remains to be among the first in the list of dangerous bioagents.
Key words: anthrax, Bacillus anthracis, dog, sheep, spores, prophylaxis, immunization, animals, samples, soil, water, treatment, vaccination.
C^ipKa у тварин
1.О. Рубленко
Бтоцерювський нацюнальний аграрний yuieepcumem, Бша Церква, Украша
Бтьшкть досягнень людства - це вiдкриття, що пов 'язат i3 вакцинопрофтактикою, завдяки чому були лiквiдованi або зведен до мттуму виникнення бiльшостi антропозоонозiв. Серед тфекцш, що становить небезпеку для тварин i людей, залишаеться сибiрка, збудник яког зберкаеться у вогнищi захворювання понад 100 ротв. Збудник сибiрки вiдноситься до мiкроорганiзмiв тре-тьог групи патогeнностi особливо небезпечних тфекцш (ОН1) (за класифтащею ВООЗ). У сучаснт термтологп особливо небезпе-чними називають тфекцшш хвороби, як в зв 'язку з високою контагюзтстю та блискавичним поширенням здатн спричинити надзвичайну ситуащю з фатальними на^дками. Метою статтi було описати останж випадки захворювання на сибiркy собак та овець. Наведен кторичн факти спалахiв сибiрки, шляхи зараження, ^тчю та патологоанатомiчнi змти у тварин, сeрологiчний монторинг, схеми та дози проведення антибютикотерапп. Подано обгрунтування щодо подальшого вивчення питання випадмв дiагностики i захворюваностi на сибiркy у тварин на територп Украти. Таким чином, собаки та вiвцi можуть бути ноЫями збудника та забруднювати навколишне середовище, видтяючи збудника з фeкалiями, сечею, слиною тощо. Фамвщ ветеринарног медицини повинн це знати iрозумти, проводити нагляд за супутньою фауною та вмШи дiагностyвати сибiркy i, за нeобхiдностi,
проводити профтактичш заходи серед тварин. На територп нашог держави дЮть ефективш протиетзоотичш заходи щодо сиб1рки, що забезпечило зменшення ктькост1 неблагополучных пункт1в на територп крати в цлому, а також icrnye тенденщя щодо зниження тлькост.1 спаламв сиб1рки тварин паралельно 3i зменшенням ктькост1 погол1в'я тварин, сприйнятливих до сиб1рки, що, можливо, значно посприяе полтшенню етзоотичноi ситуацИ. Таким чином, виникненню та вивченню захворювання сибгркою придтяеться велика увага, проте лише одним 1з питань, у якому людство перемагае, е зменшення ктькост1 випадмв загибел1 як тварин, так i людей, а збудник, надал1 поЫдае перше м1сце у списку небезпечних бюагент1в.
Ключовi слова: сиб1рка, Bacillus anthracis, собака, в1вщ, спори, профилактика, тутзащя, тварини, проби, Трунт, вода, л1куван-ня, вакцинащя.
&6ipKa (anthrax - англ.; Milzbrand - шм.; carbon, anthrax carbon - франц.) - гостре шфекцшне зоонозне захворювання, яке викликаеться спороутворювальною 6aKrepi™ Bac. anthracis. Збудник ввднесений до гру-пи особливо небезпечних шфекцш. Його назва походить вщ грецького «anthracis» - вугшля (антрацит), що пояснюеться утворенням на шшр^ за шфшування, схожих за кольором (чорних) виразок.
Розрiзняють гострий та тдгострий перебп захворювання. У чутливих видiв тварин сибiрка мае пере-важно летальний перебп, бшьшють тварин гинуть без клшчних ознак. За тдгострого переб^ тварини гинуть на 2-3 добу. За хротчного перебпу захворювання може тривати понад 2 мiсяцi. Може бути i ати-повий перебiг. У трут загибло1 тварини Bac. anthracis залишаеться у вегетативнiй формi до контакту з киснем. Доступ кисню зазвичай настае при порушенш цiлiсностi трупу. Можливе зараження тварин при повданш iнфiкованих трупiв тварин, через укуси комах, через вдихання спор. Люди зазвичай заражають-ся тсля контакту з хворими тваринами, вживання iнфiкованих продуктiв тваринного походження, але можливi й iншi шляхи зараження (Lobanova and Kihtenko, 2003).
Випадки епiзоотiï сибiрки рееструються по всьому свiту, переважно влггку. В Украïнi останнiм часом спалахи сибiрки рееструються переважно спорадично (Rublenko and Skrypnyk, 2016; Derzhprodsposivsluzhba, 2017).
Профшактичт заходи щодо сибiрки складаються в основному з поголовного щеплення сприйнятливих тварин живими вакцинами. Масова iмунiзацiя сшьсь-когосподарських тварин проти сибiрки забезпечила значне зниження захворюваносп як серед тварин, так i серед людей. Але небезпека полягае в тому, що на територп нашоï держави рееструеться понад 9000 стацюнарно неблагополучних на сибiрку пункттв, як1 несуть потенцiйну небезпеку спалахiв сибiрки.
1снувала думка, що сибiрка поширена переважно серед копитних (Kolesov, 1976; Lobanova and Kihtenko, 2003). Автор С.Г. Колесов (Kolesov, 1976) ввдшчае, що собаки, шшки, вовки, лисицi - менш чутливi до сибiрки. Водночас окремi вiтчизнянi досль дники (Karisheva, 2002; Korniienko, 2012) стверджу-ють категорично: «Собаки й свшська птиця до сибiр-ки не чутливi» i цього навчають майбутнiх лiкарiв ветеринарноï медицини.
За лггературними даними, випадки захворювання собак у свт на сибiрку - поодинок! Був зареестрова-ний випадок захворювання собак на сибiрку у 1957 р. в Англп, що було пов'язано з згодовуванням сирого м'яса корови, яка загинула вщ сибiрки (Davies et al., 1957). Lembo T. у 1996-2009 рр. (Lembo et al., 2011) вивчали серологiчний монiторинг рiзних видiв тварин
у екосистемi Серенгентi у Танзанп на предмет !х кон-тактування з Вас. ап^гаа^'. Дослвдники виявили ви-соку серопревалентнiсть серед м'ясо!дних.
Також е повiдомлення про захворювання на сибiр-ку шакала у Нашби (Ве11ап et а1., 2012) та койопв у Пiвнiчнiй Америщ (Mongoh et а1., 2008). Ц тварини е стерв'ятниками i по!дають трупи загиблих тварин.
Спалах у Каранганському заповеднику призвiв до загибелi двох слонiв та 44 великих куду (Сопсеюао, 2017).
В УкраМ у 2008 роцi в Микола!'вськш областi було зареестровано 3 випадки захворювання на сибiрку людей - внаслщок вживання вимушено забито! тели-цi. Було виявлено 11 оаб, як1 контактували з м'ясом хворо! тварини та його вживали.
У 2012 рощ також було зареестровано сибiрку в собаки. Свшський собака загинув ввд сибiрки 20 сер-пня 2012 року на подвiр'! села Вознесенка Мелгто-польського району Запорiзько! областi. Собацi згодо-вували м'ясо та кустки вимушено забито! телищ. Вве-черi, напередодш смертi, собака вiдмовлявся вiд корму та води, однак шших клшчних проявiв хвороби не спостерпали. Фахiвцi ветеринарно! служби провели обстеження загибло! собаки, вiдiбрали та надюлали зразки патматерiалу для лабораторного дослщження у регiональну Державну лабораторiю ветеринарно! медицини у м. Запорiжжi. Розтин не проводили, тому патологоанатомiчних змш зафiксовано не було. Дiаг-ноз на сибiрку було пвдтверджено лабораторними дослщженнями. Людей, як1 вживали м'ясо та контактували з ним (26 оаб), лшували шляхом використання антибiотикiв. Це був перший пвдтверджений випадок сибiрки у собаки в Укра!ш i вiн характеризувався клшчними проявами хвороби та коротким перюдом вiд появи перших ознак до загибелг
Останнiй випадок (2017 р.) захворювання тварин на сибiрку в УкраМ був зареестрований у с. Миро-пiлля Краснопiльського району Сумсько! областi (офiцiйне поввдомлення № 01-12/2826 вщ 29.06.2017 року). Бiля берега р. Псли рибалки виявили трупи двох овець. Спещалютами управлiння Держпродспо-живслужби в Краснопiльському районi були ввдбраш проби решток шкiри та направлеш до Сумського фш-алу Державного науково-дослвдного iнституту з лабо-раторно! дiагностики та ветеринарно-санiтарно!' екс-пертизи. За результатами лабораторних дослвджень встановлений дiагноз - сибiрка (звгг про дослiдження патологiчного (бiологiчного) матерiалу вiд 29.06.2017 року № 001035п.м./17). За карантинний перiод проведений комплекс оргашзацшно-господарських i спець альних заходiв з профiлактики та боротьби з сибiр-кою. Були продезшфжоваш мiсця виявлення загиблих тварин. О^м того, введена заборона на проведення мелiоративних, сiльськогосподарських, будiвничих
робЦт уже нових стацюнарно-неблагопопучних мЦсць. Був проведений повний мониторинг Bcix домашнЦх тварин у ceлi Мирошлля. Провакциновано 1038 гол1в ВРХ, ДРХ та коней. Отримано нeгативнi лабораторнЦ результати при досл1дження проб води, мулу та грунту. ВнаслЦдок чого Держпродспоживслужба Красно-пiлля сво1м рiшeнням № 6 вiд 17.07.2017 року зняла карантинш обмеження у населених пунктах Мирошлля (Derzhprodsposivsluzhba, 2017).
ДослЦдження вказують на те, що люди, тварини, зокрема свшсьш та дик1 м'яcоïднi, можуть бути висо-кочутливими до cибiрки за пощання iнфiкованих продуктiв, тварин, трушв. Вживання м'яса iнфiкова-них туш вважають випадковим джерелом зараження м'яcоïдних Bac. anthracis (Creel et al., 1995; Shury et al., 2009).
Випадок загибeлi собаки вiд cибiрки в с. Вознесенка разом iз новими даними про ceроконвeрciю серед м'ясощних i слугуе прикладом того, що cибiрка може уражати широкий спектр тварин.
Прижиттевий дiагноз на cибiрку грунтуеться на встановленш джерела iнфiкування, клiнiчних ознаках та виявленш збудника у кровi, лiмфатичних вузлах, або мазках (змивах) iз глотки. Важливо вiдмiтити, що спори cибiрки виживають пЦд час бшьшосл мeтодiв фарбування, включаючи фiкcацiю нагрЦванням за методом Грама. Дцагноз ставиться на основЦ видiлeння культури збудника. У тварин, якЦ гинуть вЦд сибЦрки, зазвичай вiдмiчають ceптицeмiю, тому зразок кровЦ можна використати для мЦкроскотчного досл1дження та iдeнтифiкацiï збудника.
Якщо е шдозра на сибЦрку, проводити розтин трупа заборонено, осшльки за контакту з повгтрям вЦдбу-ваеться швидке утворення спор вегетативними бакте-рiальними клiтинами збудника. Якщо все ж таки роз-тин було проведено, необхЦдно вiдiбрати зразки селе-зЦнки, л1мфатичних вузлЦв, кишечника, легень, печш-ки, бронхЦальних лЦмфовузлЦв, мигдалин та глотки. КонтамЦновану територш необхЦдно обробити дезЦн-фектантом. Одним Цз найкращих е гшохлорит натрЦю. КЦнцевий розчин мае мЦстити 0,5% гшохлориту на-трЦю, експозицЦя 60 хв (Langston, 2005).
Якщо Цснуе шдозра контактування домашньоï тварини з Bacillus anthracis, рекомендують профшактич-не застосування доксициклЦну в дозЦ 5 мг/кг внутрЦш-ньо кожнЦ 24 год. Тваринам, яким доксициклш проти-показаний (наприклад, ваптним та молодим тваринам), можна вводити амоксицилш у дозЦ 20 мг/кг кожнЦ 12 год. ПрофЦлактичне застосування антибюти-кЦв мае вЦдповЦдати тривалостЦ лЦкування у людей. Якщо домашня тварина мехашчно контактувала зЦ збудником сибЦрки, рекомендуеться провести ретель-ну деконтамшацш шерстЦ для запобЦгання ЦнфЦкуван-ня людей. ОскЦльки наявнЦ спороциднЦ дезшфектанти не можна застосовувати на живих тваринах, рекомен-дуеться багаторазове купання для мехашчного вида-лення збудника (Langston, 2005). Автор вважае, що лЦкування клш1чно1 форми сибЦрки повинно бути раннЦм i радикальним, зазвичай з негайним застосу-ванням парентерально1 антибютикотерапп: вводять внутрЦшньовенно бензилпенщилш згЦдно з шструкць ею виробника (як правило 12000-22000 од/кг маси
Tina) i noTiM (nepe3 6-8 roguH) BHyTpimHboM'a3oBo BBogaTb 6eH3HnneH^HniHy nponoHroBaHoï giï (m npa-bhjo 6000-12000 og/Kr Macn Tina) hh aMoKc^unmy a6o KjiaMOKCHjiy P (15 Mr/Kr Macu Tina), OKCHTeTpatiHKjiiHy 5 Mr/Kr BHyTpimHbOBeHHO KO^Hi 24 rog.; neH^u-niH/cTpenTOM^HH BHyTpimHbOM'a3OBO (go3a CTpenTOMi-цннy 25-100 Mr/Kr Macu Tina) Ta/a6o niggaroTb niKy-BaHHM cupoBaTKOM npoTH cu6ipKH (50-100 cm3), cu6ip-KOBHM raMarno6yniHOM (20-40 cm3) a6o K0M6iH0BaH0: пенiцнniн-cнpoвaткa (50-100 cm3 cupoBaTKH i neHÙiu-niHy 6000-12000 og/Kr Macu Tina 2 pa3H Ha go6y, npo-TaroM 3 gi6); eHpo^noKcanuH 5 Mr/Kr, Ko^Hi 24 rog. OgHonacHo 3 aHTH6ioTHKoTepaniero Heo6xigHo npoBo-guTH 3aranbHy mgTpHMyrony Tepaniw.
TaKHM hhhom, cinbcbKorocnogapcbKi TBapuHH mo-®yTb 6yTH HociaMH 36ygHHKa Ta 3a6pygHWBaTH HaBKo-numHe cepegoBH^e, BuginaronH 36ygHHKa 3 ^eKaniaMH,
cenero, cjhhow to^o.
Biiciiobkii
B yKpaïHi giwTb e^eKTHBHi npoTueni3ooTHHHi 3axo-gu ^ogo cu6ipKH, ^o 3a6e3nenuno 3MeHmeHHa KinbKoc-Ti He6narononyHHHx nyHKTiB Ha TepuTopiï KpaïHu b ^noMy, a TaKo® BuaBneHo TeHgeH^ro ^ogo 3HH®eHHa KinbKocTi cnanaxiB cu6ipKH TBapuH napanenbHo 3i 3Me-HmeHHaM KinbKocTi noroniB'a BugiB TBapuH, cnpuHHHT-nuBHx go cu6ipKH, ^o, mo^jhbo, 3HaHHo nocnpuae noninmeHHM eni3ooTHHHoï cmyann.
nepcnexmueu nodanbwux docmdwenb. Ha ocHoBi ni-TepaTypHHx gaHux, gaHux ^ep®npogcno®HBcny®6u BapTo npoBecTH noganbmi BHBHeHHa BunagKÎB 3axBopw-BaHHa TBapuH cu6ipKow Ha TepuTopiï yKpaïHu.
References
Lobanova, T.P., & Kihtenko, N.V. (2003). Sibirskaja
jazva. M., 45 (in Russian). Derzhprodsposivsluzhba (2017). Derzhprodsposivsluzhba vzhivae zahodi shhodo nedopushhennja rozpovsjudzhennja spalahiv sibirki. 05.07.2017 15:29 http://www.consumer.gov.ua/News/2280/Derzhprodsp ozhivsluzhba_vzhivae_zakhodi_shchodo_nedopushch ennya_rozpovsyudzhennya_spalakhiv_sibirki (in Ukrainian).
Rublenko, I.O., & Skrypnyk, V.G. (2016). Analysis of the data of epizootic outbreaks of anthrax on the territory of Ukraine (1994-2016). Scientific Herald of Veterinary Medicine. Collection of scientific works, 1(127), 87-95 (in Ukrainian). Kolesov, S.G. (1976). Sibirskaja jazva. M.: Kolos (in Russian).
Karisheva, A.F. (2002). Special'na epizootologija. Kyiv,
«Vyshha osvita» (in Ukrainian). Korniienko, L., Yarchuk, B., & Tyrsin, R. (2012). Sybirka. Propozytsiia. 11/12(209), 120-123 (in Ukrainian).
Davies, M.E., Hodgman, S.F.J., & Skulski, G. (1957). An outbreak of anthrax in a hound kenne. Vet. Rec., 69775.
Lembo, T., Hampson, K., Auty, H., Beesley, C.A., Bessell, P., Packer, C., Halliday, J., Fyumagwa, R.,
Hoare R., & Ernest, E. (2011). Serologic Surveillance of Anthrax in the Serengeti Ecosystem, Tanzania, 1996-2009. Emerging Infectious Diseases. 17(3), 387-394. doi: 10.3201/eid1703.101290 Bellan, S.E., Cizauskas, C.A., Miyen, J., Ebersohn, K., Küsters, M., & Prager, K. (2012). Black-backed jackal exposure to rabies virus, canine distemper virus, and bacillus anthracis in etosha national park, namibia. Journal of Wildlife Diseases. 48, 371-381. doi: 10.7589/0090-3558-48.2.371 Mongoh, M.N., Dyer, N.W., Stoltenow, C.L., & Khaitsa, M.L. (2005). Risk factors associated with anthrax outbreak in animals in North Dakota, 2005: A retrospective case-control study. Public Health Rep. 123, 352-359. doi: 10.1177/003335490812300315 Conceicao, A. (2017). OIE Anthrax, Mozambique Information received on 22/08/2017. Veterinary Services, Ministry of Agriculture, Maputo, Mozambique
http://www.oie.int/wahis_2/public/wahid.php/Diseasei nformation/WI/index/newlang/en Creel, S., Creel, N.M., Matovelo, J., Mtambo, M., Batamuzi, E., & Cooper, J. (1995). The effects of anthrax on endangered African wild dogs (Lycaon pictus). Journal of Zoology. 236, 199-209. doi: 10.1111/j.1469-7998.1995.tb04488.x Shury, T., Frandsen, D., & O'Brodovich, L. (2009). Anthrax in free-ranging bison in the Prince Albert National Park area of Saskatchewan in 2008. The Canadian Veterinary Journal. 50(2), 152-154. Langston, C. (2005). Postexposure management and treatment of anthrax in dogs-executive councils of the American Academy of Veterinary Pharmacology and Therapeutics and the American College of Veterinary Clinical Pharmacology. The AAPS journal. 7, 272273. doi: 10.1208/aapsj070227
