CC BY
29
УДК 334:338
Берез1вський Я.П., к.е.н., асистент Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького Берез1вська О.Я., здобувач © Лье1еський нащональний аграрний утеерситет
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ АГРАРНИХ ШДПРИСМСТВ АСОЦ1ЙОВАНОГО ТИПУ
Розглянуто теоретико-методолог1чт засади формуеання аграрних тдприемсте на осноег асоцшоеаного членства фгзичних I юридичних осгб е умоеах пореформеного перюду розеитку аграрного еиробництеа.
Ключовi слова: формуеання, аграрн тдприемстеа, концентращя, вертикальна ¡нтегращя, масштаб еиробництеа, асоцтоеаний тип.
Постановка проблеми. За органiзацiйно-економiчною будовою i мехашзмом функщонування господарсью структури достатньо складш та рiзноманiтнi. В основi форм господарювання лежать наслщки суспшьного под^ працi, тобто концентращя окремих галузей на певнiй територи. Таке розмiщення виробництва повинно гарантувати товаровиробнику максимальну економiчну та сощальну ефективнiсть при збереженнi природного середовища. Рацiональне розмiщення виробництва повинно сприяти постшному вiдтворенню виробничих ресурсiв, пщвищенню родючостi rрунтiв тощо.
Доречно зауважити, що процес формування та утворення нових орга-нiзацiйно-правових структур у сшьському господарствi вiдбувався без враху-вання розмiрiв господарств, розташування !х об'eктiв на територи, чисельностi пращвниюв, обсягiв виробництва та реашзацп продукцп, складу галузей та пiдроздiлiв. А це означав, що не одержав погодженого розвитку зв'язок мiж оргашзацшно-правовими i органiзацiйно-економiчними принципами створення ращональних типiв пiдприeмств, а звiдси, багато сшьськогосподарських тд-приемств за сво!м правовим статусом бiльшою мiрою вщповщають структурам малого i середнього тдприемництва.
Сучасна аграрна полiтика направлена на коршш змiни суспiльних вщ-носин на селi вiдповiдно до ново! законодавчо! бази про землю, власшсть, орен-ду i рiзнi форми господарювання, а И важливим положенням е утворення рiзних форм господарювання, вибiр яких визначаеться власниками землi та майна.
Проявилась чiтка тенденщя зменшення посiвних площ, кiлькостi пого-лiв'я, розмiрiв господарств за площею сiльськогосподарських угiдь, збiльшення чисельностi тдприемств, якi через недостатнi розмiри обмежують викорис-тання засобiв мехашзаци, ращональних форм оргашзаци працi та виробництва.
© Берез1вський Я.П., Берез1вська О.Я., 2010
17
Для бшьшост малих i середшх господарств гостро сто!ть проблема до-сягнення оптимального рiвня концентраци виробництва, що дае можливють застосування та ефективного використання передово! технiки та прогресивних технологiй виробництва, а це пщ силу великим господарствам. Тому, подальше трансформування аграрних пщприемств повинно бути направлене на оптимiзацiю як !х розмiрiв, так i поеднання, адже через оргашзацшш форми будуть використовуватись праця, земля i капiтал, якi належать власникам. Досвщ розвитку сiльського господарства розвинутих кра!н свiту свiдчить про дш об'ективно! закономiрностi переваги великого господарства над дрiбними. Великi сiльськогосподарськi пщприемства, як правило, працюють бiльш ефективно i е конкурентоспроможними. В сшьськогосподарських пщприемс-твах при рацiональному рiвнi концентраци виробництва значно успiшнiше можна виршувати соцiальнi проблеми колективiв.
Формування великотоварних господарств у сучасних умовах мае сво! особливостi, пов'язанi, перш за все, з тим, що земля та iншi засоби виробництва знаходяться в приватнш власноси. Ось чому органiзацiйнi основи iснуючих аграрних формувань повиннi грунтуватись, насамперед, на посиленш заштере-сованостi власникiв у сумшнш дiяльностi на принципах колективних форм оргашзацп працi.
Анал1з останшх дослщжень. Багаточисельними дослiдженнями економiстiв-аграрникiв доведено доцшьшсть формування великого виробництва, шляхiв формування аграрних пiдприемств асоцiйованого типу, трансформацшних процесiв у розвитку сшьськогосподарського виробництва [16]. Ще на початку ХХ стол^тя О. В. Чаянов подшяв сiльськогосподарськi пiдприемства залежно вiд розмiрiв на п'ять титв:
перший - дрiбнi, порцелярнi, яю були представленi пiдсобними сiмейними дшянками; другий - селянськi сiмейнi господарства, яю обробляються влас-ником та його ам'ею; третiй - фермерсью господарства, де поряд з власниками працюють наймаш працiвники; четвертий - велик господарства, що перевищують амейш, але недостатнi для механiзованого виробництва; п'ятий -надвелию господарства. Тут можливо повшстю використовувати засоби мехашзацп, забезпечити оптимальнi умови !х експлуатаци. Особливiстю такого типу господарств е те, що ^м центрально! садиби видiляються вiддiлення та допомiжнi дшьнищ .
Навiть для того часу найбшьший iнтерес представляли два останшх типи господарств. Ось чому О. В. Чаянов бачив динам^ розвитку в трансформаци перших трьох титв у велию та надвелию, осюльки вони не здатнi протистояти кон-куренци за витратами на виробництво продукци, зростанню продуктивностi пращ.
Макаренко П.М. вказуе, що ефектившсть виробництва в сшьському господарствi визначаеться численними умовами. Але за рiвностi iнших умов вона значною мiрою залежить вiд рiвня концентраци виробництва в даному господарському осередку, внутршньогосподарсько! спецiалiзацil та коопераций Чим вони вищ^ тим ефективнiше виробництво [3, с.496].
18
Слщ погодитись iз Т. Г. Маренич, яка наголошуе на тому, що вивчення механiзмiв регулювання ефективного функцiонування агроформувань, включаючи мехашзм внутрiшньогосподарських вiдносин, !х розробка i системне освоення спрямованi, перш за все, на пщвищення результативностi виробництва в агроформуваннях, де сумiсно використовуються земля, засоби виробництва, ресурси, яю за своею сутнiстю належать безпосередшм товаровиробникам. Такий напрямок дослiджень передбачае практичне вирiшення одше! з найбшьш актуальних проблем - збереження великотоварного виробництва, що вщповщае свiтовим тенденщям розвитку органiзацiйних форм сiльськогосподарських пщприемств i сприяе конкурентоспроможностi вiтчизняного товаровиробника сшьськогосподарсько! продукци. Тобто, ставиться завдання збалансованого розвитку великотоварного виробництва в умовах приватно! власносп та ринкових вiдносин [4, с.7].
Отож юнуе потреба бiльш поглиблених дослiджень дшо! проблемиi розробки пропозицiй щодо формування аграрних пiдприемств асоцiйованого типу.
Мета статть Метою даного дослiдження було на основi узагальнення наукових розробок обгрунтувати пропозицi! щодо шляив формування великотоварних аграрних пiдприемств на основi асоцiйованого членства фiзичних i юридичних осiб.
Виклад основного матер1алу. Концентращя сiльськогосподарського виробництва це зосередження земл^ засобiв виробництва, робочо! сили й обсягу виробництва продукци на одних i тих же пiдприемствах, що зумовлюе збшьшення !х розмiрiв. Отже, показники розмiру аграрних пiдприемств водночас розглядаються як показники концентрацi! сшьськогосподарського виробництва. Такими основними показниками е: площа сшьськогосподарських угiдь пiдприемства, включаючи й орендовану землю; авансований каттал пiдприемства, взятий разом з орендованим майном; середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв в е^валент повно! зайнятостi; обсяг виробництва i продажу сiльськогосподарсько! продукцi!.
Звичайно, просте збшьшення масштабiв виробництва не завжди забез-печуе пiдвищення ефективност виробництва. Це можливо за умови, що кшь-кiсть призводить до появи ново!, вищо! якостi. Зростання масштабiв виробництва повинно супроводжуватися полiпшенням технологiй виробництва, вдоско-налення форм внутрiшньогосподарсько! органiзацi! працi, бшьш ефективним використанням виробничих потужностей i робочо! сили. Проте пiдвищення рiвня концентрацi! виробництва позитивно впливае на економ^ лише до пев-но! межi, перехiд за яку призводить до зниження ефективностi. В надмiрно великих пiдприемствах ускладнюеться процес управлiння виробництвом, зрос-тають транспортш витрати, погiршуеться контроль за якютю виконання робiт i дотримання технологи. Протидшчим чинником надмiрно! концентрацi! е i екологiчнi вимоги. Тому важливим е досягнення оптимального рiвня концен-трацi! виробництва, обгрунтування рацiональних (оптимальних) розмiрiв аграрних пiдприемств рiзно! спецiалiзацi! з урахуванням !х юридичного статусу i зональних особливостей.
19
Отже, навт при одночасному збшьшенш й удосконаленш вЫх чинниюв виробництва та !х ефективнш комбшаци питання про переваги великого виробництва слщ вирiшувати в межах ращональних масштабiв пiдприемств, маеться на увазi оптимальний рiвень концентраци виробництва. Пщприемство з оптимальним рiвнем концентраци виробництва (за рiвних iнших умов) може функщонувати рентабельнiше i буде конкурентоспроможним. Але також необ-хщно враховувати i мiнiмальний порiг концентраци виробництва, нижче якого пщприемство буде нерентабельним внаслщок невеликих його масштабiв. Тобто, укрупнення виробництва, рiвень його концентраци мае мшмальну, оптимальну й максимальну межi. Нижче мшмально1 межi господарство може бути нерентабельним саме через невелик розмiри. Оптимальний рiвень концентраци сiльськогосподарського виробництва (за шших рiвних умов) забез-печуе мiнiмальну собiвартiсть одиницi продукци.
Отож, у сшьському господарствi на базi ново1 технiки i технологiй, виведення продуктившших порiд тварин i сорив сшьськогосподарських культур постiйно вiдбуваеться концентращя виробництва. Наслiдком укрупнення виробництва у сшьському господарствi е скорочення кшькост гос-подарств при одночасному збшьшенш рiвня концентраци виробництва, насамперед на великих пщприемствах. Очевидно, що у найзагальнiшому виг-лядi концентращю виробництва i слiд визначати як процес зосередження виробництва на великих пщприемствах й одночасне зменшення !х кiлькостi у тiй або шшш галузi виробництва. Концентрацiя виробництва зумовлена насамперед науково-техшчним прогресом i впровадженням його досягнень у виробництво. Розмiри iснуючих господарств з часом не дають змоги рентабельно вести виробництво, тому виникае потреба його розширення на новш техшко-технолопчнш та органiзацiйнiй основi, посилення концентраци виробництва також ринковою конкуренцiею. Саме вона призводить, з одного боку, до банкрутства багатьох пщприемств i примусового !х поглинання великими, а з другого - спонукае товаровиробниюв до добровiльного об'ед-нання.
Вертикальна штегращя сприяе концентрацil виробництва i становленню асоцiйованих форм аграрного бiзнесу на демократичних засадах. За цих умов кожен учасник штеграци володiе юридичним правом i мае економiчнi мож-ливостi для виходу на шший економiчний та географiчний рiвень штеграци. Зв'язок учасниюв iнтеграцil повинен бути двостороншм. Адже система асо-цшовано1 участi сiльськогосподарських товаровиробникiв у процеа верти-кально1 iнтеграцil не е замкнутою. Бшьше того, в сучасних умовах е можливою i необхщною асоцiйована участь заготiвельних, переробних, агросервшних i iн-ших пiдприемств у капiталi сiльськогосподарських товаровиробникiв.
Вертикальна штегращя е бшьш прогресивним процесом, шж горизонтальна, адже до процеав горизонтально1 iнтеграцil залучаються пiдприемства одше1 сфери АПК, а вiдтак цей вид штеграци не приводить до створення пщприемств шших сфер i не розширюе функцiй сшьськогосподарських пщпри-
20
емств за !х традицшш меж^ що у свою чергу не сприяе розвитку аграрного бiзнесу.
Отож, ефектившсть агропромислового виробництва i актуальнiсть першочергових завдань полягають у тому, щоб замкнути и ланки системи агропромислового виробництва, яю зумовлюють диспаритет цiн, монополiзм, розривають мiжгалузевi зв'язки товаровиробникiв, доводять сшьськогосподарсью пiдприемства до збитковостi, завдають великих втрат недовантаженням виробничих потужностей тощо. Доцшьно було б об'еднати зусилля сшьськогосподарських та агросервiсних пiдприемств, переробно! промисловостi, заготiвельних органiзацiй та фiрмовоl торгiвлi з метою створення вертикальних кооперативних об'еднань, засновниками яких повинш стати сiльськогосподарськi товаровиробники.
Якщо у такий споаб об'еднати зусилля товаровиробниюв, загоивель-никiв, переробникiв i торговельниюв у рамках единого агропромислового фор-мування (кооперативу, асоцiацi!, корпорацi! тощо) i звiльнившись вiд посеред-ниюв у вiдносинах можна здешевити виробництво продукцi! i знайти спра-ведливший спосiб розподiлу виручки вiд реалiзацi! готово! продукцi! мiж партнерами вщповщно до !х реального внеску у готовий продукт, вiдповiдно до затрат на його виробництво.
Вважаемо, що агропромислова iнтеграцiя дае щлу низку економiчних переваг: зниження рiвня невизначеностi в постачаннi i збутi для асоцiйованих членiв спшьного бiзнесу; обмеження недосконало! конкуренцi!; впровадження досягнень науково-техшчного прогресу; зниження виробничих витрат учас-никiв iнтеграцi!; додата^ джерела фiнансування. Координацiя зусиль аграр-них, переробних i сервiсних тдприемств дозволяе здiйснювати своечаснi роз-рахунки за сировину, збiльшувати завантаження виробничих потужностей переробних тдприемств, оновлювати устаткування, використовувати прогресивш технологi!, що дае можливють зменшити неплатежi, полшшити фiнансовий стан як сiльськогосподарських, так i iнших iнтегрованих пiдприемств. Тобто, агропромислова штегращя означае органiзацiйне поеднання сшьськогоспо-дарського i технологiчно пов'язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кшцево! продукцi! iз сiльськогосподарсько! сировини i досягнення бшьшо! економiчно! вигоди завдяки взаемнiй матерiальнiй заiнтересованостi i вiдповiдальностi всiх учасниюв агропромислового виробництва за кiнцевi результати господарювання. Вона може оргашзацшно поеднувати всi або основнi стадi! агропромислового виробництва й об^у, зокрема виробництво сшьськогосподарсько! сировини, !! транспортування, збер^ання, переробку i реалiзацiю кiнцевого продукту.
У процеа iнтеграцi! сiльськогосподарського i промислового виробництва створюеться додатковий синергетичний ефект, який знаходить свiй прояв у вищш економiчнiй ефективностi iнтегрованого виробництва порiвняно з вiдокремленим. Основними джерелами одержання агропромисловими формуваннями синергетичного ефекту е ютотне зменшення втрат сiльськогосподарсько! продукци, особливо швидкопсувно!, за рахунок
21
зведення до мшмуму розриву мiж И збиранням i промисловою переробкою; збшьшення обсягу виробництва кшцево1 продукци за рахунок утилiзацil нестандартно1 сшьськогосподарсько1 продукци та побiчних вiдходiв, якi без iнтегрованого виробництва використовуються нерацюнально; скорочення витрат на транспортування продукци до мiсць переробки великих переробних пщприемствах чи для споживання населенням.
Отже, органiзацiя аграрного бiзнесу в iндивiдуальнiй i асоцшованш формах мають сво! вщмшноси, особливостi i сфери поширення. Серед таких для асоцшованих форм притаманш - власнiсть е приватно-спiльною; фшансова вщ-повiдальнiсть здебiльшого обмежена розмiром паю; термiн функцiонування тд-приемства залежить вiд фiнансового стану i становища пiдприемства на ринку продовольства; сферою найбiльш ефективного вкладання катталу е сумiжнi (обслуговуючi) з сшьськогосподарським виробництвом галузi; залучення додат-кового катталу необмежене тощо.
Висновки. При становленш органiзацiйно-правових структур аграрного бiзнесу асоцiйованого типу значну роль ввдграе не кiлькiсть учасникiв та засновниюв, а наявнiсть ефективних власникiв як суб'ектсв iнтеграцiйних процесiв. Бiльше того, досить часто на загальну ефектившсть тдприемницько1 дiяльностi впливають не розмiри чи ресурсне забезпечення пiдприемства, а наявшсть чи вiдсутнiсть узгоджених штереав. Саме тому е необхiднiсть в обгрунтуванш перспектив асоцшовано1 участi у бiзнесi, здiйсненнi оцiнки потенцшно1 економiчноl та сощально1 ефективностi вiд оргашзацп бiзнесу в асоцiйованих формах та розробки шляхiв трансформацil iснуючих ор-ганiзацiйно-правових форм виробничого, комерцiйного та фшансового пiдприемництва в процесi штеграци в асоцiйованi форми аграрного бiзнесу.
Перспективний розвиток аграрних п1дприемств як асоцшованих форм аграрного бiзнесу повинен здшснюватись з урахуванням оптимiзацil !х розмiрiв на основi поглиблення спецiалiзацil i рацiональноl концентрацil виробництва. Забезпечення ефективного розвитку та конкурентоспроможностi сшьськогосподарського виробництва слiд досягти за рахунок учаси в процесах вертикально1 та горизонтальное' iнтеграцil i кооперацil. Аграрш пiдприемства повиннi стати центрами штегрованих (кооперованих) систем, вiдповiдно трансформуючись у новi органiзацiйно-правовi форми аграрного виробництва. Поглиблення процеав iнтеграцil i коопераци дасть можливiсть пiдприемствам входити у новi органiзацiйно-правовi формування, якi працюють на принципах приватно-сумюного використання катталу, ресурав, землi, делегування окремих функцш - об'еднання, асоцiацil, корпорац^, консорщуми, концерни, промислово-фiнансовi групи та iншi структури, включаючи спiльнi пiдприемства з шоземним капiталом.
Л1тература
1. Березiвський Я.П. Становлення та розвиток асоцшованих форм
аграрного бiзнесу. Монографiя / Я.П. Березiвський. - Львiв, 2010. - 149с.
22
2. Кириленко 1.Г. Трансформащя c0^anbH0-eK0H0MÎ4H^ перетворень у сшьському господaрствi Украши: проблеми, перспективи / 1.Г. Кириленко. - К.: ННЦ 1АЕ, 2005. - 452с.
3. Макаренко П.М. Моделi аграрно! економжи / П.М. Макаренко. - К.: ННЦ 1АЕ, 2005. - 682с.
4. Маренич Т.Г. Трансформацшна динамша та мехaнiзми економiчного регулювання агроформувань (питання теорiï, методологiï, практики): моногрaфiя / Т.Г. Маренич. - К.: ННЦ 1АЕ, 2005. - 454с.
5. Чаянов А. В. Сегоднешний и завтрашний день крупного земледелия / А. В. Чаянов // Экономическое образование. - 1929. - № 9. - С. 50.
6. Шеленко Д.1. Сшьськогосподарсью пщприемства 1вано-Франювського Прикарпаття тсля реформи / Д.1. Шеленко. - Iвaно-Фрaнкiвськ: Видавничо-дизайнерський вiддiл Ц1Т, 2007. - 180с.
Summary Berezivskiy Ya.P. Lviv national university of veterinary sciences and biotechnologie named after S. Z. Gzhytskyj.
Berezivska O.Ya.
Lviv National Agrarian University THE WAYS OF ESTABLISHMENT OF AGRARIAN ENTERPRISES
OF THE ASSOCIATED TYPE The article describes theoretical and methodical fundamentals of establishment of agrarian based on associated membership of physical and juridical persons in the conditions post-reform period of development of agrarian production.
Key words: establishment, agrarian enterprises, concentration, vertical integration, scale of production, associated type.
Стаття надшшла до редакци 20.09.2010
23
