CC BY
21
УДК 341.258:338.54
Музика Т.П., асистент, здобувач© Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт ¡мет С.З. Гжицького
МЕХАН1ЗМИ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМ1ЧНО1 БЕЗПЕКИ
АГРОШДПРИеМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В РИНКОВИХ УМОВАХ
Економгчна безпека тдприемстеа - це захищетсть його дгяльностг е1д негатиених еплие1е зоетшнього середоеища, а також спроможшсть шеидко усунути ргзномаштш загрози або пристосуеатися до Iснуючих умое, що не позначаються негатиено на його дгяльностг.
Ключо^^ слова: агротдприемницька дгяльтсть, структура економгчног безпеки, нацюнальш ттереси, економ1чна безпека, рег1он.
Постановка проблеми Сучасний стан суспшьного розвитку набувае досить суперечливого характеру. Поряд iз масштабними досягненнями в уах сферах суспшьства виникають рiзноманiтнi конфлжти, результати людсько! дiяльностi заходять у протирiччя з навколишшм середовищем, часто ставлять тд загрозу добробут i навт життя людей. За цих умов кожна держава в iм'я юнування, самозбереження та прогресу виршуе питання нащонально! безпеки (15). Економiчну безпеку потрiбно дослiджувати пiд кутом зору рiзнобiчних методологiчних засад, вибираючи необхiднi предмети дослiдження.
Анал1з останшх дослщжень. Економiчнiй безпецi пiдприемств ^ зокрема, агро-пiдприемницькiй дiяльностi присвячена значна кшькють наукових праць, зокрема науковi роботи О. Влосюка, С. Васильчак, Я. Гончарука, В. Предборського, А. Сухурокова, В. Мунтiяна, 1.Мойсеенко, П. Пригунова, В. Крутова, Р. Тринька, В. Франчука, Л. Шемеева та ш. Проте серед дослiджень, особливо серед укра!нських, не сформовано едино! теоретично! i методолопчно-обгрунтовано! точки зору щодо сутностi та економiчноl безпеки як держави, так i пiдприемств. Зокрема, не дослiджено питання економiчноl безпеки створених нових оргашзацшно-правових агропiдприемницьких структур в аграрному секторi Укра!ни.
Мета досл1дження. Полягае у вивченш здатностi соцiально-економiчно! системи протидiяти загрозам, яка залежить, в основному, вщ наявностi у !! складi пiдсистеми економiчно! безпеки i !! ефективностi та ролi економiчно! безпеки нових оргашзацшно - правових структур (особистих сшьських господарств - ОСГ, фермерських господарств - ФГ, акщонерних та товариств з обмеженою вщповщальшстю - ТОВ, агрохолдингiв та шших агропiдприемницьких суб'ектiв господарювання) у системi нацiонально! економiчно! безпеки та розробщ i теоретичному обгрунтуваннi механiзму функщонування системи економiчно!
© Науковий кер1вник: д.е.н., професор Васильчик С.В. Музика Т.П., 2011
безпеки агропщприемницьких структур яка б передбачила недержавну i державну складов^
Виклад основного матер1алу. Безпека суб'екта пщприемницько1 дiяльностi залежить вiд рiзних факторiв. Шкоду штересам пiдприeмця може бути завдано в результат несприятливо1 економiчноl полiтики держави, протиправних дiй конкурентiв, кризових явищ в економiцi, непередбачених змiн кон'юнктури ринку, стихiйного лиха, надзвичайних подш, управлшсько1 некомпетентностi, сощально1 напруги i т.п.
Таким чином, фактори, що впливають на рiвень безпеки тдприемства, можуть бути внутрiшнiми i зовшшшми, економiчними та неекономiчними, об'ективними i суб'ективними. Виходячи з того, що головним принципом ринково! економiки е взаeмодiя об'екта господарювання i ринку, який становить сукупшсть об'eктiв господарювання i разом з тим самостшну цiлiснiсть (не зведену до суми складових И частин), суб'ект господарювання може юнувати тiльки за умови безперебшно! взаемоди з ринковим середовищем. Для цього необхiдне нормальне функцюнування як самого пiдприемства, так i ринку в цiлому. Суб'ектами економiчноl безпеки суспiльства виступають: держава та И шститути; первиннi ланки господарювання; домогосподарства i окремi фiзичнi особи.
Кожний суб'ект економiчноl безпеки виконуе однi i тi ж за сутшстю, але рiзнi за змютом i характером функци щодо протиди тим чи iншим загрозам, захищаючи власнi економiчнi iнтереси. У свою чергу кожний наведений вище суб'ект також мае власну систему економiчноl безпеки, яка складаеться з таких же елеменив, якi вiдрiзнятимуться своею специфшою. Разом з тим, у добре сформованш системi економiчноl безпеки суспшьства, вони взаемно доповнюють одне одного i пiдпорядкованi згiдно з iерархiею суспiльного статусу.
За радянських часiв для пiдвищення науково-технiчного рiвня агропромислового виробництва, перевiрки конкурентоспроможностi та захисту економiчноl безпеки завершених наукових розробок у певних економiчно-сощальних та грунтово клiматичних умовах господарських формувань та подальшого широкого впровадження досягнень науки, технiки й технологш у виробництво в свiй час було створено центри наукового забезпечення агропромислового виробництва, яю функщонують i в сьогоднiшнiх ринкових умовах. Але сьогодшшнш стан, у якому знаходиться аграрна наука, частково зумовлений збереженням рис, що були властивi !й ще до реформи. Надто повшьно долаеться домiнуюча в минулому практика нагромадження в науково-технiчнiй сферi величезно1 кiлькостi не зорiентованих на юнцевий результат проектiв. Розвиток ринкових вщносин у науковiй сферi значною мiрою сповiльнюеться через вiдсутнiсть налагодженого мехашзму iнтеграцil науки з виробництвом та захисту штелектуально1 власностi в Укра1ш (6,14,10).
Тому, практика показала, що у ринковому середовищi необхiдним е пошук альтернативних, бiльш динамiчних, гнучких та економiчно мотивованих форм оргашзаци взаемозв'язкiв науки з виробництвом, яю б базувалися на комерцiалiзацil результаив наукових дослiджень. У кра1нах з розвинутою ринковою економiкою, так i в кра1нах з перехiдною економжою iснування
нацюнальних систем шформаци, консультацшно-осв^шх служб е необхщним компонентом шфраструктури аграрного сектора економiки, який допомагае фермерам та сшьським жителям тдвищувати рiвень господарювання, активiзуючи господарсью взаемовiдносини, ефективно використовувати ресурси, налагоджувати гнучкий механiзм взаемозв'язку науки та виробництва, вигщно реалiзовувати сiльськогосподарську продукцш, генерувати та впроваджувати конкурентноздатнi штелектуальш вде1 та формувати !х захист в контекст економiчноl безпеки[2,6].
Наприклад у Польщi реалiзацiя програм пщтримки конкурентноздатностi сiльського господарства здiйснюеться у рамках Мшютерства сiльського господарства i розвитку сiльських районiв через Агентство з реструктуризаци та модершзаци сшьського господарства. Агентство е виконавцем сшьськогосподарсько1 полiтики, працюючи в тiсному ствроб^нищв з Мiнiстерством сiльського господарства i розвитку сiльських районiв. У Свропейському Союзi цi райони розглядаються як важлива частина географiчноl специфiки та щентичноси, оскiльки займають бiльше 91% територш СС, з ландшафтами, що видшяються своею красою i рiзноманiтнiстю вiд гiр, степiв, лiсiв та шших угiдь. У сiльських районах проживають бшьше нiж 56 % громадян СС.
Полiтика СС щодо розвитку сiльських районiв на 2007-2013 роки зосереджуеться на трьох темах (так званих тематичних осях). До них вщносяться: тдвищення конкурентоспроможност сшьськогосподарського та лiсового господарства; полiпшення стану навколишнього середовища i в сшьськш мiсцевостi; пiдвищення якостi життя в сшьськш мюцевост та сприяння диверсифжаци сшьсько1 економiки. Польща, набувши членства у СС, та адаптувавши нацюнальне законодавство у рамках спшьно1 сшьськогосподарсько1 полiтики, створила певну систему пщтримки сшьськогосподарських виробникiв до Правил Свропейського Союзу, створивши нацюнальну органiзацiйну аграрну структуру - Агентство з реструктуризаци та модершзацп сiльського господарства (АРМА), яку очолюе президент, призначений прем'ер-мшютром на прохання мiнiстра сiльського господарства та розвитку сшьських районiв та мшстра фiнансiв. АРМА - структура з трьох рiвнiв: штаб-квартира, 16 регюнальних вiддiлень у кожнiй провшцп, 314 районних вiддiлень.
Перебудова виробничо1 та науково1 сфер, пошук власних нiш в iнновацiйному просторi вщбуваеться в Украlнi непросто, оскiльки одночасно вимагае кардинальних змiн, утверджених протягом попередшх десятилiть стереотипiв економiчноl поведшки як окремих вчених, менеджерiв, так i наукових установ, Мiнiстерства аграрно1 полiтики та продовольства, його низових iнституцiй тощо. Однак увесь св^овий i вiтчизняний досвiд пiдтверджуе правильшсть розрахункiв зарубiжних економiстiв, що устх будь-яко1 справи на 64 % залежить вiд людини, а решта - вiд ресурсного забезпечення. Це повинно справджуватися в першу чергу стосовно науки, де порiвняно з шшими галузями суспiльного виробництва, працюе найбшьша питома вага творчих особистостей, яю повиннi органiзовувати глибоке вивчення европейського досв^ пiдтримки сiльського господарства, як у Польщ^ так i в iнших кра1нах - члешв
Свропейського Союзу для розробки, формування та впровадження механiзмiв i порядив економiчноl безпеки щодо пщтримки сiльськогосподарського виробництва в ринкових умовах та продовольчо! безпеки в Укра!ш.
Для дослiдження ролi економiчноl безпеки агропiдприемницьких структур у системi нацiонально! економiчно! безпеки та механiзмiв !! взаемодi!, особливо, е актуальними в кризовi перiоди розвитку економжи. Якщо економiка не розвиваеться, то в не! рiзко скорочуеться можлившть виживання та пристосування до внутршшх та зовнiшнiх загроз. Стiйкiсть економши вiдображае мiць i надiйнiсть !! елементiв. Чим стiйкiша економiчна система, тим життездатшша економiка. Порушення пропорцш i зв'язкiв мiж рiзними компонентами економiчноl системи призводить до !! дестабiлiзацi! i е сигналом переходу економжи вiд безпечного стану до небезпечного. Цшком природньо, що небезпека (поняття "загроза") може виходити вщ когось або чогось (поняття "потенцшний супротивник") i спрямована на когось або щось (поняття "об'ект"). Тепер можна визначити, на перший погляд, прим^ивну формулу безпеки: безпека - стан стшко! життедiяльностi об'екта стосовно впливу загроз потенцшного супротивника. Об'ектом може бути усе: фiзична i юридична особа, майно, транспорт. В умовах ринково! економiки успiх функщонування первинно! економiчно! ланки -оргашзаци (фiрми, пiдприемства) обумовлений ефективним виробництвом товарiв, проведенням маркетингово! i фшансово! дiяльностi тощо, а також юнуванням секретiв i таемниць, що дозволяють ефективно реалiзувати цiлi власно! економiчноl дiяльностi, пiдвищувати конкурентноспроможнiсть, отримувати достатш доходи, формувати i пiдтримувати iмiдж на ринку i в суспшьства Але конкурентний механiзм ринково! економши стимулюе iнтерес до цих секреив i таемниць фiрм - конкурент, щоб використувати !х на власну користь. Для цього ними використовуються недобросовiснi форми i методи конкуренци, якi часто призводять до вщкритого протиборства, смертi людей, знищення матерiальних цiнностей, захвату чужо! власностi ( 2,9,14,15).
О^м цього, високий рiвень тiнiзацi! економiки та корупцi! в Укра!ш сприяе кримiналiзацi! економiки. Внаслщок чого ефективно працюючi пiдприемства е об'ектом штереав кримiнальних i тшьових структур. Низький рiвень доходiв та плиншсть працiвникiв знижуе !х вщповщальшсть i пiдвищуе ймовiрнiсть продажу секреив органiзацi! та вчинення iнших правопорушень.Таким чином, у процес дiяльностi тдприемницько! структури виникають рiзнi за походженням, характером та впливом загрози [6, 8,15].
Якщо на початку 2000-х роюв сферу сшьського господарства та агробiзнесу представляли створенi власниками земельних i майнових па!в сiльськогосподарськi пщприемства, середнi розмiри землекористування яких складали 1200-2000 га, то зараз це в основному надвелию корпоративнi структури. 1х власники, скориставшись неврегульованiстю земельних стосунюв i безконтрольнiстю з боку державних оргашв, "зайшли" в сшьське господарство заради власно! вигоди, не будучи пов'язаними ш з ним, ш з селом. Економiчна криза, руйнування майнових комплексiв, вiдсутнiсть джерел кредитування, незначна державна пiдтримка "штовхали" створених в процесi реструктуризацi!
КСП суб'ектсв господарювання в залежшсть вщ торгово-промислових i фшансових компанш - тi поставляли паливо, технiку i iншi засоби виробництва на основi товарного кредиту. 1з-за нездатностi розплатитися частина господарств опинилася в руках кредиторiв за борги, ставши !х дочiрнiми тдприемствами або фiлiями. 1ншу частину скупили неаграрш бiзнес-структури, якi, маючи у розпорядженш кошти i використовуючи низьку оцiнку виробничих активiв сiльськогосподарських пщприемств, диверсифiкували таким чином свiй каттал. Ще одну частину поглинули переробш пiдприемства, елеватори, комбiкормовi заводи i так далi, що потребували безперебшного забезпечення технологiчно необхiдною продукцiею за собiвартiстю. Так або iнакше, в руках кожно1 з таких агропромислових компанiй або агрохолдингiв виявилося вщ 10-15 до 300 тис. га. Яка кшьюсть сьогоднi таких "ефективних iнвесторiвм в Укра1ш - невщомо, тому, що процес нiким не контролюеться. За даними деяких дослщниюв, !х дiяльнiсть охоплюе бiльше третини, а в пiвденних, ряду схщних i центральних областей - понад 60% землi, якi на першому етапi реформування оброблялися сiльськогосподарськими пщприемствами, створеними в процесi реструктуризаци КСП. Проникаючи в найвигiднiшi галузi сшьського господарства, великi компани забезпечують собi конкурентнi переваги шляхом глибоко1 спецiалiзацil, високо1 концентраци i iндустрiалiзацil окремих виробництв, застосування великих доз мшеральних добрив i хiмiчних засобiв захисту, генетично модифшованих органiзмiв. Цi процеси спонукають i iншi сiльськогосподарськi пщприемства до впровадження аналогiчних технологiй, пщ впливом чого почали формуватися вузькоспецiалiзованi виробництва певного виду продукци, орiентованоl на мiжнароднi ринки i максимiзацiю прибутку. Позитивнi аспекти цих процеав для великого бiзнесу супроводжуються негативними структурними змiнами в агропродовольчому сектор^ руйнуванням збалансованих мiсцевих аграрних комплекав, що обумовлено витiсненням з виробництва не вигщних для великого бiзнесу видiв сшьськогосподарсько1 продукци. Це, у свою чергу, призводить до посилення продовольчо1 залежностi нацiонального ринку вщ iмпорту цiлого ряду важливих для людей вцщв продовольства, зменшенню зайнятост сiльського населення, витiсненню його в особист селянськi господарства i за межi сiл. Таким чином, великий бiзнес приносить в жертву сво1м економiчним iнтересам усi соцiальнi функци сiльського господарства. Прагнення агробiзнесу до збшьшення виробництва валютоокуплено1 продукцil вступило в протирiччя з вимогами закону плодозмши, намiтилося перенасичення сiвозмiн одними i тими ж культурами, порушення сшввщношення мiж рослинництвом i тваринництвом, мiж орними землями i пасовищами, в результат все частiше стали проявлятися бюлопчна втома rрунтiв, накопичення в них певних вцщв шкщниюв i збудникiв хвороб, значно попршила !х родючiсть(1,2,4,12).
Для прикладу в крашах Свропи, Пiвнiчноl Америки, Океанп основними суб'ектами господарювання i швесторами в сiльському господарствi були i залишаються фермерськi господарства. Вкласти кошти в сшьське господарство, примiром, США «сторонш фiрми», в тому чи^ iноземнi, можуть лише на основi
асоцшованого членства без права управлшня, у Франци - шляхом об'еднання з фермером для спшьного виробництва продукци, регульовано спещальним законодавчим актом (1,3,14). Одшею з основних складових синергiчно -шновацшно1 моделi розвитку свiтового аграрного сектору е кооперативний пiдхiд. Позитивними рисами обслуговуючо! коопераци визначено одержання прибутюв товаровиробниками не лише вiд сшьськогосподарського виробництва, а й вiд подальших стадiй формування додано! вартостi, розпод^ ризикiв, контроль каналiв постачання матерiально - технiчних ресурсiв та збут свое! продукци. Однак кооперативи можуть виникнути лише за умови виникнення у самих учасниюв коопераци бажання здшснювати вiдповiднi органiзацiйнi заходи, а державш органи здатнi лише посприяти цьому процесу шляхом створення вщповщних умов на законодавчому рiвнi. Основне це забезпечити формування рiвноцiнних з шшими галузями умов вiдтворення в уах господарствах, незалежно вiд розмiрiв та ïx iнтеграцiï для тдвищення продуктивностi працi, здешевлення виробництва i зростання конкурентноспроможност кiнцевого продукту[2,3,4].
Слщ зазначити, що середнiй розмiр американсь^' ферми складае 175 га, а найбiльшi господарства обробляють по 1,0-1,5 тис. га; у Франци щ показники дорiвнюють 50 i 200 га, вщповщно. У нових землях ФРН, за останшми даними, середнш розмiр фермерського господарства складае 63 га, кооперативу - 1,4 тис. га. За втизняними мiрками, це невелике господарство. Як же вони домагаються крупнотоварност i конкурентноспроможностi на нацюнальних i мiжнародниx ринках? Двома шляхами, вщмшними вiд украïнськоï практики.
Перший - це ефективна пщтримка формування рiвноцiнниx з iншими галузями умов вщтворення в усix господарствах, незалежно вщ розмiрiв, другий -об'еднання фермерiв на некомерцiйнiй основi як для органiзацiï спiльного виробництва, так i для просування продукци на ринок. Некомерцшш виробничi фермерсью об'еднання (партнерства i S -корпораци в США i Австралiï; GAEC i EARL у Францiï; кооперативи колективноï обробки землi в 1тали або Iспанiï) дають можливiсть фермерам сформувати спiльно оброблюванi земельнi дшянки, на яких можна використати високопродуктивну теxнiку i впроваджувати новiтнi технологи. А фермерсью збутовi кооперативи i ïx союзи або iншi некомерцiйнi об'еднання фермерiв можуть виставити на нацюнальному або мiжнародному ринку будь-яку партiю продукцiï своïx членiв, забезпечивши ш як цiнову, так i яюсну конкурентнiсть. У Францiï, наприклад, через кооперативи фермери продають до 70% зерна. Кооперативний союз UCAL, що об'еднуе три кооперативи, яю належать 3,8 тис. фермерських господарств, щорiчно реалiзуе 260-270 тис. тонн зерна i 34-35 тис. тонн маслянисто-бшкових культур на суму 43-45 млн. евро. Об'еднання SICA - Atlantique, в яке входять 70 збутових кооперативiв, створених 58 тис. фермерських господарств, реалiзуе близько 20% усього зерна Франци. Через три степовi кооперативи Канади - Саскачеванський зерновий пул, Пшеничний кооператив Альберти i Манитобський елеваторний кооператив -чверть фермерiв краши реалiзують великотоварними париями свое зерно i олшш культури, в т.ч. в 20 краш св^. Своя специфжа i в постсощалютичнш Польщi.
Середнш розмiр фермерських господарств тут складае 9,6 га, а що орендують землю - 24,1 га. Мшмальний рiчний об'ем товарное' продукци, зроблено1 такими господарствами i ре^зовано1 через власнi об'еднання, повинен складати, згiдно iз законодавством: молока - 100 тис. л, велико1 рогато1 худоби на м'ясо залежно вiд зони - 100-300 голiв, свиней - 2,0-6,6 тис. голiв, птаха - 500 тис. голiв, цукрового буряка - 2,0-6,0 тис. тонн.(1,3,6,9). Вiдмiннiсть мiж украшським "ефективним iнвестором" i зарубiжними кооперативними i iншими фермерськими об'еднаннями полягае в тому, що вигоду вщ збуту продукци в першому випадку отримуе один або декiлька засновниюв, якi тiльки навiдуються в село, а в другому - тисячi фермерiв-кооператорiв, що живуть i працюючих безпосередньо в сiльськiй мiсцевостi. У першому випадку власники земельних дшянок, що здали 1'х в оренду i найнялися на роботу, отримують найнижчу з усiх сфер економжи заробiтну плату. Якщо в 1990 рощ зароб^на плата працiвникiв сшьського господарства -членiв КСП складала 95% середньомiсячною по кра1ш, то на сьогодшшшх пiдприемствах - усього 63%.0 Зайнятi в тваринництвi круглий рш отримують зарплату в 2-2,3 рази меншу, шж середнiй показник в промисловость У селян нижче i середнi доходи на одну особу. Зарубiжнi ж фермери - власники землi залишаються власниками продукци i доходу вiд И реашзацп, тобто реальними господарями на землi. Середньорiчнi доходи членiв фермерських господарств в США, наприклад, перевищують середньорiчний дохiд на одну особу по кра1ш. Виникае питання, на яке громадсьюсть мае право отримати вщповщь, заради яких переваг i для кого в Укршш допускаеться колошзащя олiгархiчним капiталом сiльськогосподарських земель, чому не пiдтримуеться свiтова практика фермерських i кооперативних форм господарювання i землекористування -органiзацiйних форм, яю забезпечують продовольчу безпеку i виробництво шших громадських благ для усього населення сво1х кра1н i до того ж домiнують на глобальних агропродовольчих ринках? З вiдповiддю на це питання пов'язана проблема оргашзаци ринку земль Багато рокiв тривае дискуая з приводу мораторiю на продаж сшьськогосподарських земель. Але в Укршш вже 98% колишнiх члешв КСП отримали державнi акти на право власност на земельну дшянку, що автоматично спричиняе за собою право його продажу. Отже, основна проблема не в тому, продавати або ш. Звичайно, продавати, але кому i на яких умовах, адже ринок сiльськогосподарських земель в уах кра1нах жорстко регламентований. - сшьськогосподарська земля е стратегiчним ресурсом забезпечення продовольчо1 безпеки i продовольчо1 незалежностi кожного суспiльства, що в умовах тотально1 глобалiзацil набувае особливого значення, оскшьки продукти землеробства ушкальш i нiчим не замiнимi для людини; сшьськогосподарсью землi забезпечують зайнятють селян економiчною дiяльнiстю, захищають кра1ну вiд негативних наслiдкiв процесiв урбашзаци; функцiональна роль земель сiльськогосподарського призначення для кожного суспшьства зростае у зв'язку з ростом чисельностi населення планети i загостренням проблеми продовольчого самозабезпечення. Цi i iншi особливост примушують державнi органи забезпечувати правовий захист нацiональних
сшьськогосподарських угщь вщ колошзаци ïx шоземцями, спекуляцiï землею, утиски штереЫв тих, хто на нш живе i працюе(1,3,8,12 ,14).
Висновки.
Щоб змiнити цiльовi орieнтири вiтчизняного аграрного сектора на загальновизнаш у свiтi, iнституцiонально захистити втизняний аграрний сектор вiд експансiï великих комерцшних, промислових i фiнансовиx компанш, потрiбнi полiтична воля, державницька позищя, консолiдацiя сил усix тих, хто вщстоюе стратегiчнi iнтереси аграрного бiзнесу i украïнського суспiльства. При цьому значно бiльше уваги, нiж рашше, необxiдно придiлити фермерським i особистим селянським господарствам.
Вщповщно, до цього мета державного регулювання аграрного сектора мае бути доповнена установкою на пщтримку сшьськогосподарсь^' дiяльностi домогосподарств.Форми та^ пiдтримки, очевидно, можуть диференцiюватися залежно вiд характеру дiяльностi господарств. Для господарств споживчого типу, наприклад, вони могли б означати створення сприятливих умов для отримання консультацш або послуг з обробки грунту або змюту худоби (платних або ж безкоштовних), а для товарних - включати заходи по пiдтримцi ïx конкурентноспроможностi.
Економiчна безпека являе собою унiверсальну категорiю, що вiдображае захищешсть суб'ектiв соцiально-економiчниx вiдношень на вах рiвняx, починаючи з держави i заюнчуючи кожним ïï громадянином. Економiчна безпека пiдприемства - це захищешсть його дiяльностi вiд негативних впливiв зовнiшнього середовища, а також спроможшсть швидко усунути рiзноманiтнi загрози або пристосуватися до юнуючих умов, що не позначаються негативно на його дiяльностi.
Л1тература
1.Борис Пасхавер, Володимир Юрчишин та iн.. Аграрний сектор :принципово змшити орiентири розвитку "Дзеркало тижня" №26, 10 липня 2010
2. Геець В.М. Моделювання економiчноï безпеки: держава, регюн, пiдприемство: [Монографiя] / В.М. Геець, М.О. Кизим, Т.С. Клебанова, О.1.Черняк - Харкш ВД «1НЖЕК», 2006. - 240с.
3. Кваша С.М. Заходи единоï аграрноï пол^ики на сiльськогосподарськиx ринках краïн GC // Економiка АПК, 2008, - №11. с. 144 - 147.
4. Камлик М.1. Економiчна безпека пiдприемницькоï дiяльностi. Економiко-правовий аспект: Навчальний посiбник. - К.: Атiка, 2005. - 432 с.
5. Ковальчук Т.Т. Економiчна безпека i пол^ика: iз досвiду професiйного аналiтика. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. — 638 с.
6. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економiчна безпека пщприемства: сутнiсть та мехашзм забезпечення. Монографiя. - К.: Лiбра, 2003.-280с.
7. Концепции безопасности. Кн. 1./ Буришев С. А., Лутаев И.В., Прохоров С.Л. - К.:"А-ДЕПТ", 2005. - 363 с.
8. Збарський В.К. Сталий розвиток сшьських регюшв: проблеми i перспективи. //Економка АПК, 2010. - №11. с.129 - 136.
9. Мунпян B.I. EKOHOMi4Ha безпека Украши. — К.: КВ1Ц, 1999. — 463 с.
10. Музика Т.П. Сощально - правова та eKOHOMi4rn суть пiдприeмницькоï дiяльностi та ïï роль i значення в розвитку агропромислового виробництва. //Збiрник наукових праць ТДАТУ, 2010. с.351 - 355.
11. Реверчук А.Й., Малик Я.Й. , Кульчицький I.I., Реверчук С.К. Eкономiчнa безпека в У краш :держави, фiрми, особи: Навчальний посiбник. За редaкцieю, д.е.н. С.К. Реверчука.- Львiв ЛФМАУП, 2000. -192с.
12. Реверчук Н.Й. Управлшня економiчною безпекою пiдприeмницьких структур: Моногрaфiя. - Львiв: ЛБ1 НБУ, 2004. - 195 с.
13. Спшьний Наказ Державного ком^ету Укрaïни з питань регуляторноï полiтики та пiдприeмництвa i Мшштерства внутрiшнiх справ Украши «Про затвердження Лiцензiйних умов провадження господарсько!' дiяльностi з надання послуг, пов'язаних з охороною держaвноï та iншоï влaсностi, надання послуг з охорони громадян» вiд 14.12.2004 р. №145/1501.
14.Тринько 1.Р. Продовольча безпека: анал^ична дiaгностикa. (Моногрaфiя.) - Львiв,2010.-167 с.
15.Франчук B.I.Eкономiчнa безпека aкцiонерних товариств в системi нaцiонaльноï безпеки Украши. Збiрник наукових праць ЛДУВСУ, 2010.-с.43 - 53.
Summary Muzyka T.P.
L'viv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after
S.Z.Gzhytskyj
The mechanisms offunctioning of the system of economic security of agricultural structures in the market conditions
Рецензент - к.е.н., доц. Поперечний C.I.
