Самоосвіта та самовиховання два процеси формування особистості студента Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ

УДК 378.124:796 (048) А. С. Дттер - 1нститут менеджменту та eKOHOMÎrn

"Галицька академш " м. 1вано-Франтвськ

САМООСВ1ТА ТА САМОВИХОВАННЯ ДВА ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТ1 СТУДЕНТА

Розкрито питания щодо формування особистосп студента тд час таких проце-cíb як самоосв^а та самовиховання. Розглянуто зв'язок цих процеав, а також видше-но головиi засади формування всебiчно розвиненох особистостi.

Ключов1 слова: самоосвгга, самовиховання, особистiсть, розвиток, самотз-нання, мотивацiя.

A.S. Dinter - Institute of management and economy the "Galitsca academy ", Ivano-Frankivsk

Self-education and self-education two processes of student personality forming

Forming of personality of student during such processes as a self-education and self-education opens up in the article. Communication of these processes, and also the main bases of forming comprehensively of the developed personality are selected.

Keywords: self-education, personality, development, self-knowledge, motivation.

Свгг юнуе багато мшьйошв роюв i постшно перебувае в руЫ, вплива-ючи на людину, а людина тд впливом життя постшно шукае шляхи вдоско-налення свое1 душi. Розвиток молодого поколшня - це тривалий i неперер-вний процес, який лежить в основi кожно1 держави. Безумовно, розвиток сту-дентсько1 молод^ яка через кiлька рокiв стане основою украшсько1 штел^ен-цiï, потребуе особливо1 i клопiткоï працi на вЫх рiвиях навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах иашоï держави. Формування нащ-оиальиоï iителiгеицiï, сприяння збагаченню та оновленню iителектуальиого генофонду наци, виховання ïï духовно1' елгги - завдання, що стоять перед ви-щими навчальними закладами на одному рiвиi з пiдготовкою висококвалiфi-кованих фахiвцiв. Освiтия i самовиховна дiяльиiсть навчального закладу мае знаходитись у тiсиому взаемозв'язку, доповнюючи i збагачуючи одна одну, формуючи гармоншно розвинену особистiсть.

Формування особистостi передбачае три основш компоненти: вплив сощального середовища; цiлеспрямоваиий виховний вплив суспшьства на особистiсть через соцiальиi шститути; свiдомий, цiлеспрямоваиий вплив лю-дини само1' на себе, тобто самоосвгга та самовиховання. Першi два компоненти мають об'ективний характер, третш - суб'ективний, оскшьки метить про-цеси, що вiдбуваються у свщомосл людини. Коли ж самоосвiта та самовиховання е ефективними, рушшними процесами в гармоиiйиому розвитку i фор-муваииi всебiчио розвинено!" особистосп студента?

302

Збiрник науково-технiчних праць

Науковий вкиик НЛТУ Укра'1'ни. - 2008, вип. 18.9

Науково-теоретичш i методичш засади самоосвiти та самовиховання втшено в Концепци виховання молодi в нащональнш системi освiти, затвер-дженш Мiнiстерством освiти в 1996 р., що стала практичним документом для оргашзаци виховно! роботи в навчальних закладах всiх рiвнiв [1, с. 25]. Од-нак змiни, що вщбуваються в суспiльствi, потребують постшного вдоскона-лення системи виховно! роботи i наближення 11 форм i методiв до потреб сьогодення. Розглядаючи сьогодення як епоху розвитку творчо! особистостi, ми мусимо вести пошук нових педагогiчних технологiй, якi сприяли б ство-ренню середовища, що розвивае, навчае i виховуе.

Процеси самоосвгги i самовиховання - яюсно вiдмiнi етапи у розвитку особистост студента, вони об'еднують зовнiшнiй i внутрiшнiй свiт в едине цше. Цi процеси лише тодi можна назвати самоосвггою i самовихованням, коли вони е свщомими дiями особистостi, спрямованими на самовдосконален-ня, тобто таю ди, в яких людина е активним суб'ектом самоосвгги, морального, трудового, фiзичного, естетичного саморозвитку. У найзагальшшому виз-наченш самовиховання, на думку I. Беха та Ю. Орлова, - це певний тип став-лення, дш щодо самого себе i власного майбутнього з точки зору вщповщ-ност певним моральним нормам [4, с. 38].

Якщо виховання може школи здiйснюватися незалежно вiд волi i ба-жання вихованця, то самовиховання як процес усвщомленого, цшеспрямовано-го i бажаного розвитку можливе лише в разi збiгу сприятливих зовнiшнiх умов i певних внутршшх передумов. Як зазначае I. Бех, самовиховання грунтуеться на повазi особистост до себе. Особиспсть ще! взаемоди пов'язана з подвшшс-тю позицй особистостi у самовихованнi, оскшьки людина виступае немовби у двох особах стосовно себе- в особi вихованця i в особi вихователя. При цьому основна мета - "створення" щдишдом себе через творче ставлення до себе. Визначаючи особливостi самовдосконалення, вiдомий украшський психолог Г. Костюк писав: "Самовиховання - вища форма виявлення саморуху особис-тостi, що розвиваеться, в якш вона виступае суб'ектом свого розвитку"

Специфжа самовиховання як чинника розвитку особистост полягае в тому, що воно серед уЫх шших чинникiв найбiльшою мiрою спираеться на iндивiдуальнi особливостi людини, 11 нахили та потреби. Завдяки цьому лю-динi вдаеться виявити для само! себе домiнуючi задатки, як у майбутньому можуть ютотно визначити весь 11 життевий шлях, забезпечити розвиток фь зичних, штелектуальних i моральних якостей. Саме результати експерименту Б. Додонова доводять, що особистють стае гармоншною не з огляду на "про-порцiйний", i "рiвномiрний" розвиток всiх 11 якостей, а внаслiдок максимального розвитку тих здiбностей, якi домiнують у 11 структурi i визначають сенс 11 життя та дiяльностi. У формуванш особистостi рiзнi 11 орiентацil немовби конкурують мiж собою, поки не видшяеться та з них, яка об'еднуе навколо себе вс шш^ проникаючи у кожну з них. Таке домшування е не витюненням iнших якостей людини, а перетворенням одше! з них на лщера. "Це своерщ-ний варiант координаци прагнень особистостi шляхом об'еднання навколо найсильшшого з них".

6. Освпянсьш проблеми вищо'1 школи

303

На думку А. Кочетова, "принцип максимально! ефективност самороз-витку особистостi полягае у прагненш людини (усвiдомленому й шстинктив-ному) якнайшвидше розвинути Bei ri якостi, сили i здiбностi, як в нiй уже ви-явились...". Усвiдомлюючи необхiднiсть вдосконалення в будь-якш галузi, особистiсть починае це робити з наростаючим ступенем самостiйностi й ос-мисленостi. Як наслiдок, вщбуваеться пришвидшення психiчного розвитку особистостi, що й становить провщну функцiю самовиховання [2, с. 36].

А. Арет, проаналiзувавши особливост самовиховання, його методи та прийоми оргашзаци на рiзних етапах суспшьного розвитку, видiляе самошз-нання i мотивацiю, самопримус i саморегулящю. А. Ковальов наголошуе на ролi суспiльного чинника, на взаемозв'язку виховання i самовиховання, на значущост колективу, сiм,ï в органiзацiï самовиховання.

Проблемами самоосвгги i самовиховання займалося багато психолопв та педагогiв. Зокрема, великий внесок у теоретичну розробку цих процешв зробили Б. Ананьев, Л. Виготський, О. Леонтьев, Л. Рувинський, К. Ушинсь-кий. Основу ï^ теори становило, що щ процеси взаемопов,язанi i лежать в тю-ному контактi з зовтштм свгтом, та дае великий поштовх до розвитку особис-тостг. На ïхню думку, тшьки те виховання вважають ефективним, яке пробу-джуе в особистостг потребу в самовихованнг. I чим старшою стае особистгсть тим бшьша роль ïï у формуваннг мае належати самоосвт та самовихованню.

На думку С. Рубшштейна, мотиви визначають ставлення студентгв до навчальноï дгяльностг. Вгн розкрив психологгчну суть вмотивованого вгдно-шення студентгв до навчання, видглив функци мотивгв i розкрив структуру мотивацгйно1' сфери [5, с. 46]. I. Суслгна пгд мотивом вбачае психгчнг утво-рення, внутргшнг духовнг сили людини, що спонукають ïï до дгяльностг або по-ведгнки; свгдомий потяг особистостг до самоосвгти, самостгйного збгльшення обсягу знань, використання додатковоï лгтератури значно збагачуе ïï внут-ргшнгй свгт.

Вивчаючи мотивацгйну сферу, можна зробити висновок, що мотивацгя тгсно пов'язана з почуттям задоволення, отриманого як вгд самого процесу нагромадження знань, так i вгд його результату. Для того, щоб студент по-справжньому заглибився в роботу, потргбно, щоб завдання, якг ставляться перед ним в процесг навчальноï дгяльностг, не тшьки були зрозумглими, але й внутргшньо прийнятними ним, тобто щоб вони стали значними для студента й знайшли, таким чином, вгдгук i опору в його переживаннях.

Необхгдно зазначити, що самоосвгтня дГяльшсть студенлв потребуе дГагностичного аналГзу, тому що вона повинна стати оргашчною складовою частиною навчально-виховного процесу, сприяти активному формуванню особистосл майбутнього фахГвця. За всiеï рГзномаштносл самоосвгта студен-тГв мае таю специфГчш особливост [3, с. 52].

По-перше, самоосвгга тих, хто навчаеться, завжди пов'язана з продук-тивним навчальним процесом або життевим самовизначенням. Це дае змогу визначити основш шляхи методичного впливу на самоосвГту студенпв: удоско-налення навчального процесу та його штенсифжащя, рГзномаштна дГяльшсть щодо шдвищення професiйноï спрямованост тдготовки майбутшх фахГвщв.

304

Збiрник науково-техшчних праць

Науковий вкник НЛТУ Украши. - 2008, вип. 18.9

По-друге, самоосвгга студентов залежить вiд стiйкостi пiзнавальних ште-рес1в i практично1 дiяльностi, в якш вони бажають набути усшх1в. Це свiдчить про необхiднiсть тдготовки до самоосвiти, про використання колективних форм i методiв педагогiчного керiвництва самоосвiтньою дiяльнiстю студентiв.

По-трете, самоосвгта студентiв виконуе декiлька функцiй: сприяе зак-рiпленню та поглибленню результата навчально1 дiяльностi, задоволенню пiзнавальних штереЫв тих, хто навчаеться, е засобом тдготовки до майбут-ньо1 професи, засобом самоствердження в очах однолптав та викладачiв.

По-четверте, рiзноманiтнi трудношд, якi виникають у разi недостат-ньо1 культури розумово1 працi та слабко1 загально1 пiдготовленостi студентiв до самостшно1 дiяльностi, завжди пов,язанi з невмшням тих, хто навчаеться, працювати самостшно.

Отже, вмiння вчитися - це складне поняття, до якого входять загально навчальнi та спещальш вмiння. Зокрема, поставити мету свое1 дiяльностi, ус-вiдомити навчальне завдання, визначити спос1б його розв'язання, вмгти кон-тролювати i давати оцшку правильностi рiшення. Це i е головними компонентами усшшно1 самоосвгти та самовиховання.

Видiляють три рiвнi формування вмiння вчитися: низький, середнш, високий (творчий). На першому розвиваються репродуктивш вмiння, на другому - репродуктивш з елементами продуктивности на третьому - продуктивна творчi. Останнi набувають цiлiсностi в пошуковш дiяльностi, у процесi проблемного навчання, а, отже, характеризуеться такими особливостями:

• нов1 знания не подаються в готовому вигляд1, студенти оволод1вають ними п1д час активно! самостшго1 дiяльиостi;

• студенти вчаться використовувати набут знання в р1зноматтних ситуациях, п1д час розумово-практично! д1яльгост1;

• • о •

• в1д них вимагаеться творча самостштсть;

• вмшня коитролювати потребу та ефективи1сть знань;

• формування комуи1кативиого вмшня тд час иередач1 знань в1д старшого поколшня та м1ж однол1тками.

Таким чином, формування особистост1 в процес1 самоосв1ти i самови-хованш визначаеться ïï осмисленням, вм1нням оцшювати, в1дбирати позитив-не 1з зовшшнього впливу, що становить основу ïï переконань, 1деал1в, життевих ц1лей, мотив1в д1яльност1, звичок. Особливо ц1нним е самовиховання, завдяки якому особист1сть розвивае своï зд1бност1, утверджуе власну ш-див1дуальн1сть i неповторн1сть.

Лггература

1. Державна нац1ональна програма "Освгта" ("Украша ХХ1 столгття"). - К., 1996.

2. Кочетов А.И. Воспитай себя. - М.: Нар. Аскета, 2002. - 236 с.

3. Казаков В. А. Самостоятельная работа студентов. - К.: УМК ВО, 1989. - 424 с.

4. Оржеховська В.М., Хшько Т.В., Кириленко С.В. Поабник з самовиховання. - К.: Либвдь, 1996. - 224 с.

5. Рувинський А.1., Соловйова А.Е. Психолопя самовиховання. - М., 1982. - 346 с.

6. Освггянсьш проблеми вищоТ школи

305