CC BY
49
втрат, пов'язаних iз захворювашстю працiвникiв, оп-тимiзацil показниюв руху робочо! сили [5].
З метою попередження необГрунтованих з точки зору ефективносп фiнансових витрат роботодавця на ре^защю соцiапьного пакета пропонуеться проводи-ти попередню оцiнку впливу соцiапьного пакета на якiснi характеристики персоналу та ефектившсть йо-го дiяльностi. Таку оцiнку можливо було б зробити через вибiрковi обстеження з питань витрат на робо-чу силу. Проте результати дослщження свiдчать, що стандартна класифiкацiя витрат на робочу силу уне-можливлюе здiйснення яюсно! оцiнки впливу договь рного регулювання iндивiдуапьних трудових вщносин на показники результативностi працi. Тому виникае потреба удосконалення статистично! звггноси та за-провадження Державною службою статистики Укра!-ни чiткого розподшу елементiв витрат на робочу силу, в тому чи^ договiрного регулювання на шдивь дуальнi та колективш, передбаченi законодавством, колективними договорами (угодами) та документами регулювання шдивщуальних сощально-трудових вщ-носин (соцiальними пакетами).
Список використаних джерел
1. Концепщя розробки та запровадження систе-ми надання роботодавцями соцiальних пакетiв як складово! соцiального захисту працiвникiв / Мшс-терство працi та сощально! полiтики Укра!ни [Елект-
ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.lir.lg.ua/ soc_partnerstvo.html.
2. Новак I. Сощальний пакет як мехашзм удосконалення оплати пращ / I. Новак // Укра!на: аспекта працi. — 2008. — № 2. — С. 6-12.
3. Орлова В. К. Компенсацшний пакет як стиму-лююча частина витрат на персонал / В.К. Орлова, 1.Б. Камшська // Економжа промисловостi. — 2011. — № 4 (56). — С. 330-333.
4. Праця Укра!ни у 2012 рощ: Стат. зб. / Держс-тат Украши. — К., 2013. — 322 с.
5. Сайт державно! служби зайнятоси Украши [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id= 82551&cat_id=6494158.
6. Укра!нське суспшьство — 2013 (Думки, ощнки й умови життя населення Укра!ни): Щорiчне опиту-вання населення Укра!ни / 1нститут сощолоп! НАН Укра!ни, 2013. — 96 с.
7. Цимбалюк С. Компенсацш пакет: сутнiсть, структура, вимоги щодо формування / С.Цимбалюк // Укра!на: аспекти працi. — 2011. — № 1. — С. 3-10.
8. Цимбалюк С.О. Сощальний пакет: суттсть, природа та мотивацшна роль / С. О. Цимбалюк // Соцiально-трудовi вщносини: теорiя та практика. — 2011. — № 1. — С. 39-47.
9. Юрков М. Сощальний пакет як рiзновид сощально! дiяльностi тдприемства: правовi аспекти / М. Юрков // Право Укра!ни. — 2007. — № 7. — С. 3841.
I. I. Кукурудза
академк АЕН Украти м. Черкаси
РИНКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ УКРА1НИ В КОНТЕКСТ1 «ПОЛЬСЬКОГО ДИВА»
Постановка проблеми. Свгговий досвщ переко-нуе, що менеджмент як наука про принципи, методи, засоби i форми управлшня при iнших рiвних робить виршальний вплив на результати господарювання. А це означае, що тема нашого дослiдження е достатньо актуальною для кожно! кра!ни, i в першу чергу для кра!н, яю здiйснюють або здiйснили ринковi перет-ворення економiки. Напевно, саме через це вже по-над двадцять роив у середовищi вгтчизняних вчених, полгтиюв i практиков ведуться гарячi дискусГ! щодо того, як1 саме принципи, методи, засоби i форми управлшня слщ застосовувати, аби сформувати висо-коефективну соцiально орiентовану ринкову еконо-мiку. Принаймнi таку, як у деяких наших сусiдiв, яю починали ринковi перетворення з тае! ж планово! системи, що юнувала ранiше в Укра!нi, але змогли валовий внутрiшнiй продукт (ВВП) у порiвняльних цiнах зб^льшити в рази порiвняно з дореформеним перiодом.
Анал!з останн1х публiкацiй. Проблемам ринкового менеджменту присвячеш роботи багатьох вiтчизняних i заруб1жних вчених, серед яких оригiнальними по-ложеннями та висновками вирiзняються М. Б1ло-польський, О. Бшяев, В. Вельфе, В. Геець, П. Дру-кер, Гж. Колодко, М. Чумаченко, А. Чухно та шшь Багато авторiв розглядали проблеми менеджменту стосовно особливостей формування та функщону-вання ринкових вiдносин у нащональнш економiцi. Такий аналiз дозволяе на базi заруб1жного досвiду
робити певш корекцГ! нацiонального менеджменту, а отже, вш (аналiз) е доволi продуктивним.
Метою статтi е порiвняльний аналiз ринкового менеджменту Укра!ни та Польщi — кра!н, економiки яких мали багато сп^льних рис на старп ринкових перетворень.
Справа в тому, що украшсью та польськ1 рефо-рматори, як i реформатори багатьох iнших постсоцiа-лiстичних кра!н, не утрудняли себе розробленням основ реформування економiки, оскльки мiжнарод-ний валютний фонд (МВФ) люб'язно запропонував !м неолiберальну модель, яку до цього вже впрова-джували в рядi кра!н так званого «третього свiту» i яка не зробила економiки цих кра!н високоефектив-ними. Причому запропонували якраз ту модель, яка з-помiж iнших шкш неолiбералiзму була найменш продуктивною. Як вiдомо, неолiбералiзм включае в себе декшька шк!л, яю поряд з тим, що виступають за лiбералiзацiю економiки, використання принцитв вьльного цiноутворення, провiдну роль приватно! власноси, обмежене втручання держави в економiку тощо, мають певнi вщмшноси, породженi особливос-тями iдейних витоюв i соцiально-економiчних умов становлення та розвитку неолiбералiзму в рiзних кра-!нах. Найб^льш вiдомими е фрайбурзька школа в Ш-меччинi (В. Ойкен, В. Репке, Л. Ерхард та ш.), чика-зька (монетаристська) школа в США (Л. Мiзес, М. Фрiдмен, А. Шварц та ш.), лондонська школа (Е. Кеннан, Л. Робшсон та iн.).
Для кра!н з перехщною економГкою на стартi ринкових перетворень бшьш плiдною могла би бути модель, побудована на засадах переосмислення теорГ! i практики фрайбурзько! школи, тобто нiмецького неолiбералiзму, який большою мiрою, нiж англо-американський, орieнтований на загальнолюдськ1 цiнностi, зокрема таю, як повага до власноста, до-тримання населенням моральних i правових норм, чеснiсть, ощадливiсть, повага до закошв i державно! влади тощо. Проте Укра'!ш i ПольщГ, як i багатьом iншим, було нав'язано американську (монетаристсь-ку) модель реформування економiки.
Виклад основного матерiалу. Хоча менеджмент як наука про принципи, методи, засоби i форми управ-лiння мае багатовiкову юторда, у середовищi вчених, полiтикiв i практиюв поки що нема едино! думки щодо сфери застосування самого термша «менеджмент». У суспшьнш свiдомостi i науковому свiтi менеджмент взагаш, як правило, ототожнюють з «менеджментом бГзнесу», тобто звужують сферу його застосування. На наш погляд, менеджмент як наука про управлшня не повинен обмежуватися лише сферою бiзнесу. Його застосування цшком виправдано в ко-жнiй сферi життeдiяльностi суспшьства, коли йдеться про управлшня оргашзащею. Виходячи з цього, вва-жаемо цшком правомiрним i коректним говорити про менеджмент держави як супер-оргашзацГ!, яка пов-ною мiрою наделена владними повноваженнями i вiдповiдно з ними несе певну вщповщальшсть. Як зазначае П. Друкер, «кожний, хто надгляеться владними повноваженнями, бере на себе i вiдповiдну цим повноваженням вщповщальшсть» [1, с. 16].
Сказане стосуеться не тшьки менеджменту держави як супер-оргашзацп в цглому, а й кожного по-садовця усiх рiвнiв державного управлiння. Кожний з них повинен забезпечувати виконання оргашзащею (державою) сво!х функцiй i задоволення тих суспгль-них потреб, якг й обумовили появу ще! органiзацi!. Проте запропонована Укра!нi та Польщi модель ринкових перетворень була спрямована на те, щоб максимально вщсторонити державний менеджмент вщ виконання конкретних функцiй щодо служшня ште-ресам суспшьства. Аналiз менеджменту Укра!ни в контекстi польського досвщу реформування економГ-ки або, як полюбляють говорити окремi украшсью полiтики та економiсти, в контекста «польського дива», переконливо доводить, що ринковий менеджмент можна здшснювати як в штересах посилення економiчноl могутностi кра!ни та пщвищення добро-буту всього !! населення, як це мае мюце у ПольщГ, так i в штересах горстки високопоставлених посадов-цiв, !хшх родичiв, друзiв, сусiдiв, як це мае мюце в Укра!нi. Якщо не брати до уваги окремi спiльнi риси ринкового менеджменту (активiзацiю товарно-грошових вiдносин, створення вгльних економiчних зон, перетворення робочо! сили на товар тощо), то характер, методи здшснення i наслiдки управлшських рiшень в Укра!нi i Польщi виявились дiаметрапьно протилежними.
Характерно, що ця протилежшсть проявилася вже в тому, як згадаш нами кра!ни готувалися до реформування сво!х економiк, наскшьки повно враху-вали той незаперечний факт, що навггь найкраща економiчна теорiя може служити теоретичною базою для прийняття полггачних рiшень лише в тому випа-дку, коли вона адаптована до умов i традицiй дано! кра!ни. Кожна кра!на повинна знайти свш власний, унiкапьний шлях реформ. В Укра!ш, на!вно поклав-шись на «всемогутшсть» теоретичних засад чиказько! (монетаристсько!) школи неолiберапiзму, весь змiст
реформ звели до роздержавлення та приватизацГ! вла-сностi г лiбералiзацil управлiння економiкою. Самоу-сунення державного менеджменту вщ виконання конкретно! мГсГ! щодо захисту ГнтересГв суспшьства призвело до виникнення ситуацГ!, при якш первГсна економГчна свобода для всГх суб'ектГв господарюван-ня невдовзГ перетворилася на реальну економГчну владу для небагатьох, на монополГю владних еконо-мГчних угрупувань, а в кГнцевому рахунку — на зага-льну групову анархГю Г державне безвладдя.
В умовах зруйнованих державних шститупв нео-лГберальна модель трансформацГ! економГки стала зручним способом перерозподглу нацюнального ба-гатства, створеного попереднГми поколшнями, в ш-тересах самих же реформаторГв на всГх рГвнях управлшня. Як зазначае вщомий спещашст у галузГ ринко-во! трансформацГ! постсощашстичних кра!н, архГгек-тор польських реформ (Г якщо хочете — «польського дива») Гж. Колодко, в умовах слабкоси економГчних ГнститутГв неолГбералГзм стае Гнструментом пограбу-вання Г розкрадання [2, с. 313]. Саме цим приваблю-вала наших реформаторГв запропонована МВФ нео-лГберальна модель ринкових перетворень . Вона дала можливють одному вщсотку населення заволодГга бшьш як 90% роздержавлених Г приватизованих пщп-риемств промисловостГ, транспорту, бущвництва, сгльського господарства Г фшансово-кредитно! сфери. СьогоднГ, коли держава гостро вГдчувае нестачу кош-тГв навиъ на забезпечення безпеки кра!ни, 20 укра!н-ських олГгархГчних клашв володГють активами, вар-тГсть яких дорГвнюе дохГднГй частинГ державного бюджету. Причому навиъ в умовах фшансово-економГчно! кризи 2008-2009 рр. кшьюсть осГб з рГч-ними доходами понад 10 мшьйошв доларГв в Укра'!ш продовжувала зростати.
УнаслГдок ринкових перетворень, скроених МВФ за лекалами неолГбералГзму чиказько! школи, Укра!на протягом 90-х роив минулого столитя була вщкинута на рГвень 50-х роив. Практично знищено суднобущвш, машинобудГвнГ, авГабущвш та приладо-будГвнГ пГдприемства. Саме через це частка машино-будування Г приладобудування у ВВП останшми роками становила у середньому трохи бгльше 2%. Пере-важну частину ВВП отримували за рахунок реалГзацГ! послуг та експорту сировини. Практично виявилися зруйнованими галузГ промислового свинарства, вГв-чарства, льонарства, втрачено близько 90% фГзичного капталу в сгльському господарствГ, розвалено соца-льну сферу села, стартував Г набрав загрозливих обер-тГв процес зникнення з карти Укра!ни сгл. ПорГвняно з 1990 р. виробництво м'яса усГх видГв зменшилось у 2,3 раза, а молока — у 2,1 раза, оскшьки поголГв'я велико! рогато! худоби зменшилось майже на 20 мь льйонГв голГв, корГв — майже на 6, свиней — бшьш як на 11, овець Г юз — майже на 7 мшьйошв.
Зрозумгло, що спад економГки не мГг не оберну-тися зниженням життевого рГвня населення Г це змушений був визнати Президент Укра!ни Л. Кучма у «СтратегГ! подолання бГдностГ». У цьому документа зазначалося, що перебудова економГчних вщносин призвела до рГзкого зниження рГвня життя населення, зменшення його платоспроможноста, розшару-вання суспшьства за рГвнем доходГв, зростання безро-бГття. З початку ринкових перетворень реальна заро-бГтна плата зменшилась у 3,8 раза, а реальна пенсГя — у 4 рази. Реальна заробггаа плата не забезпечуе обся-гГв споживання матерГальних благ, достатнГх для вщ-новлення фГзично! та iнтелектуапьно! здатностГ до пращ [3. с.10]. Констатуючи факти зниження соща-льно-економГчного розвитку, згадуваний нами Гж.
Колодко зазначае, що Укра!на до рiвня свого ютори-чного максимуму (1989-1990 рр.) зможе вернутися «приблизно в 2017 р. Якраз до ювшею Велико! Жовт-нево! соцiапiстично! револющ!» [1, с. 107]. Щоправда, поди останнiх роив дають пiдстави стверджувати, що це може статися не ранше 2027 р. Причому лише за умови суттево! корекщ! ринково! моделi, без цього доведеться чекати ще довше.
До такого висновку тдштовхуе аналiз польсько-го досвiду реформування економiки, i передусiм того, результатом якого i стали можливi т успiхи, яю дали пiдстави говорити про «польське диво». Цього остан-нього було досягнуто не завдяки теорп i практицi неолiбералiзму чиказько! школи, а завдяки рiшучiй вiдмовi вщ них. У тi перюди, коли польсью реформа-тори вибудовували свiй менеджмент на засадах ортодоксального неолiбералiзму (1990-1993 i 1998-2001 рр.), пише Гж. Колодко, ефект був практично нульо-вим. Устх прийшов головним чином тодi, коли були реалiзованi Комплексна програма структурних реформ 1994-1997 рр. — Стратепя для Польщi та Програма оздоровлення державних фшанав (2002-2005 рр.), яю у целому були зорiентованi на формування соцiально! ринково! економiки, на вiдмiну вiд Укра!-ни, де за висловами вггчизняних полiтикiв i вчених будувалося суспшьство дикого капиатзму часiв так званого первюного нагромадження капiталу, тобто капиатзму чотирьохсотлiтньо! давностi. Польща уникла блискавичного роздержавлення i бездумно! приватизащ!, активно дiяла в напрямi зниження рiв-ня безробiття, забезпечення безробiтних сощальними виплатами, iндексацi! виплат i пенсш з урахуванням рiвня iнфляцi!, стримування зростання нерiвностi в розподiлi доходiв. В окремi перiоди велика увага при-дшялась збереженню i розвитку малого та середнього бiзнесу, що дало можливють зберегти робочi мюця i у пiдсумку сприяти зростанню зайнятостi та тдвищен-ню темтв економiчного розвитку.
Не останню роль щодо устшно! реалiзацi! про-грам формування сощально! ринково! економiки у Польщi вiдiграло довiр'я населення до нащонального менеджменту. Представники польського менеджменту навiть подумати не могли про те, щоб свщомо говорити населенню неправду про можливi наслiдки ринкових перетворень. Вони могли помилятися, могли допускати помилки при здiйсненнi тих чи тих ринкових перетворень, але завжди були вiдкритi до конструктивного дiалогу, терпимi до точок зору сво!х опонентiв. Знаючи про все це, польське населення не ставило тд сумшв саму мету ринкових перетворень, а отже, виступало единим фронтом i тодi, коли реалiзовувались програми, що базувалися на теорети-чних засадах ортодоксального неолiбералiзму, i тодi, коли програми складалися на ршучш вiдмовi вiд теорп i практики неолiбералiзму чиказько! школи.
В Укра!ш тако! едностi волi i ди ринкового менеджменту та населення не було i бути не могло. На етат галасливо! кампанi! щодо пропаганди ринкових перетворень значна частина населення фанатично вiрила реформаторам, очiкуючи райського життя для себе i нащадюв. 1й навiть у дурному снi не могло приснитися, що реформи обернуться для кра!ни роз-валом економiки, а для населення — зубожшням. Вона вiрила полiтикам i засобам масово! iнформацi!, яю безсовiсно i безсоромно незаслужено чорнили планову економ^ i так само безсовiсно i безсоромно незаслужено хвалили ринкову економ^. При цьому ми не можемо не навести слова вже цитованого нами Гж. Колодко, котрий закликав умх, хто пише про соцiалiзм, якого вже нема, i капiталiзм, що прийшов
на його мюце, бути коректними при порiвняннi одного з iншим. «Порiвнювати треба так званий реаль-ний соцiалiзм, яким вiн був насправд^ особливо в економiчному вимiрi, з так званим реальним, сучас-ним нам постсощалютичним капiталiзмом, яким вш е в дшсносп». I тут же вчений констатуе, що «до проведення таких об'ективних, комплексних порiв-нянь не дозрши ще ш спiвтовариство економiстiв, нi спiвтовариство юториюв економiки. Отже, доведеться цього ще почекати. Можливо, черговi 20 роив, а може i довше...» [4, с. 145]. Якби на старта ринкових перетворень населенню чесно сказали, що в кра!ш буде побудовано дикий капиатзм з тими сощально-економiчними, полiтико-правовими та морально-етичними наслiдками, з якими воно стикаеться понад двадцять рок1в, то воно не тшьки не рукоплескало б реформаторам, а вигнало б !х iз кра!ни поганою мгт-лою. А так явна брехня сприймалась «на ура!» i пев-ною мiрою продовжуе сприйматися, осюльки ол^ар-хiчний менеджмент продовжуе утримувати монопо-лiю на формування громадсько! думки. У таких умо-вах безпосередш виконавцi хоч i не проявляють ви-соко! творчостi при виконанш управлiнських рiшень, але й не виступають проти !х прийняття.
Сказане зовсiм не означае, що в Укра!ш не було чи нема висококвалiфiкованих i чесних менеджерiв, здатних вiрою i правдою служити суспшьству. Так1, звичайно, були, е i будуть. Але вони не були затребу-ванi. Больше того, на них нацьковували засоби масово! шформащ!, щоб тi знищували !х морально. Були випадки, коли знищували i фiзично, аби позбутися конкурента. Саме тому у полггачному та економiч-ному менеджментi Укра!ни появилися лiдери, котрi вважали щлком етичним власне збагачення навiть тсда, коли 99% населення бiдувало. Вони лише на словах виступали за демократа i пiдвищення якостi життя населення, а на практищ дiяли у протилежно-му напрямi. Можливють появи нечесних менеджерiв обумовлена, не в останню чергу, низьким рiвнем економiчного мислення населення, що проявлялося в нерозумшш можливих наслiдкiв ринкових перетворень i пiдтримцi реформаторiв пiд час виборчих пере-гошв.
Зовсiм iнша картина у Польщь Як зазначае Гж. Колодко, в окремi перiоди польськ1й економiцi змог-ли задати траекторiю «золото! послщовносп»: зростання iнвестицiй, продуктивностi пращ, експорту, валового внутрiшнього продукту, шдивщуального споживання, доходiв бюджету, суспшьного спожи-вання [4, с. 112, 113]. З урахуванням свого власного досвщу пiднесень i спадiв економiчного розвитку польсью вченi нацшюють державний i корпоратив-ний менеджмент на виважеш управлiнськi рiшення. Так, В. Вельфе застер^ае: з одного боку, вщмова вiд антикризово! полiтики може призвести до повернен-ня до консерватизму в економщ, тобто до жорстко! монетарно! полiтики (високих процентних ставок) i до консервативно! фiскально! политики в iнтересах багатих сiмей за рахунок бщних (запровадження ль ншного податку на прибуток). Така политика неми-нуче обмежить внутрiшне споживання та швестищ!, погiршить розподш доходiв i призведе до зниження темтв економiчного зростання. З iшого боку, юнуе небезпека пiти курсом популютсько! економiчно! i соцiально! полiтики. Тодi неконтрольоване зростання зарплат i пенсш може викликати рiзке пiдвищення внутршнього попиту, що спровокуе значне посилен-ня iнфляцiйного тиску i зруйнуе ринкову рiвновагу. У цьому ж напрямi дiе i необмежене збшьшення споживчого кредиту [5, с. 35]. Прислуховуючись до
рекомендацш вчених, польський менеджмент, хай i не завжди, прагне приймати так управлiнськi ршен-ня, яю все ж таки забезпечують зростання довiр'я до нього. А це служить мобЫзацп зусиль усього суст-льства на забезпечення економiчного зростання. Ри-нковий менеджмент Польщi виходив з того, що в умовах несправедливого розподшу доходiв не може сформуватися високий рiвень довiри до лiдерiв i сис-теми. Можна було б навести приклади, коли заради досягнення мети менеджери, в тому числi i головнi, сами йшли на деяке обмеження свои доходiв i цим об'еднували безпосереднiх виконавцiв управлiнських ршень та стимулювали !х на бшьш продуктивну i творчу дiяльнiсть. До реч^ принцип «ршноста жертв» дуже часто використовуеться в крашах з високою культурою менеджменту.
Як вже зазначалося, у Польщi також були сили, яю сповiдували доктрину ортодоксального неолiбера-лiзму i перебували тд впливом гiпнозу МВФ та ш-ших м1жнародних органiзацiй. Саме щ сили в окремi перiоди нав'язували суспшьству програми «тбераль зацп» i «стабМзацп», як призводили до економiчноí стагнацп та уповiльнення зростання добробуту насе-лення. А це означае, що Польща могла б мати ще бiльшi досягнення. На думку Гж. Колодко, якби не було перiодiв, коли польськ реформатори вибудову-вали свiй менеджмент на засадах ортодоксального неолiбералiзму, то обсяг ВВП Польщi складав би не 180% до рiвня 1989 р., а понад 280% [4, с. 149]. Саме маючи на увазi втрачеш потенцiйнi можливостi, вче-ний зазначае, «що шякого польського дива не було... Незважаючи на деяю зусилля, бажання побудувати соцiальну ринкову економiку... потерпело невдачу» [4, с. 102].
У контекси повного провалу сощально-еконо-мiчноl полiтики в умовах ринкових перетворень в Укра1ш за устх Польщi можна тальки порадiти i по-доброму позаздрити. Яю б ощнки сощально-економiчних наслiдкiв реформування економiки не давали самi поляки, порiвняно з нами у них дшсно мае мiсце економiчне диво. Хiба не диво, що ВВП на душу населення за паритетом кутвельно! спромож-ностi (ПКС) майже втричi перевищуе вiдповiдний показник для Украши? Навiть при тому, що, як зазначае Гж. Колодко, Польща вирiзняеться як одна з небагатьох кра!н у свiтi, у яюй спостерiгався колоса-льний приплив шоземного капiталу i яюй половину зовнштх боргiв «у свiтлi полггичних обставин було прощено... У свт навряд чи вдасться знайти iншi подiбнi випадки» [4, с. 97]. Завдяки великим прямим iноземним швестищям кра!на змогла модернiзувати свiй виробничий потенщал, пiдвищити його техшч-ний рiвень, забезпечити конкурентоспроможнiсть економiки i наростити сво! експортнi можливостi.
Протягом бшьш як двадцятирiчного перiоду реформування економiки в Украш також було два пе-рiоди деякого пожвавлення соцiально-економiчного розвитку на основi активiзацil припливу iноземного капiталу i прийняття бшьш продуманих управлшсь-ких рiшень державним i корпоративним менеджментом. I це пожвавлення наступало головним чином завдяки тому, що з уете1 сукупноси принцитв, мето-дiв, засобiв i форм управлшня вилучались тi, що нав'язувалися прихильниками ортодоксального нео-лiбералiзму. Однак цього виявилося недостатньо для того, щоб отримати вщчутш соцiально-економiчнi результати. Мiжкланова боротьба за владу i контроль над потоками матерiальних та грошових ресурсiв у перiоди п загострення неминуче вiдкидала наше сус-пiльство назад.
Як показуе досвщ вступу Украши до Cbîtoboï оргашзацп торгiвлi (СОТ), наш менеджмент навиъ там, де iншi вступники отримують BaroMi вигоди вiд членства у цш oргaнiзaцiï, «умудрився» погодитись на таю умови вступу, яю у пщсумку ведуть до неодно-значних наслщюв. Безперечно, вступ до СОТ став потужним стимулом реформування торпвельного режиму краши, формування прозоро'1 i передбачува-но1 регуляторно'1 пoлiтики, послаблення тарифних i нетарифних бaр'ерiв м1ж нaцioнaльним ринком i ринками краш-члешв СОТ i сприяв розвитку вичизня-ного пiдприемництвa, в тому чи^ i через вихiд на зовшшш ринки. Проте пoспiшнiсть, яку проявила Украша при вступi до СОТ, обернулася постшним дефiцитoм зовшшньо'1 тoргiвлi у межах 10-15 мшьяр-дiв дoлaрiв щороку, закриттям багатьох украшських пiдприемств через неспрoмoжнiсть вистояти в конкурентам бoрoтьбi, величезними втратами бюджету i лiквiдaцiею понад 500 тисяч робочих мюць. Нашим промисловим тдприемствам i сшьгоспвиробникам обмежили больше 4 тисяч назв продукцп на експорт, у той час як багат краши, i передуам бвросоюзу, отримали широкий доступ на украшський ринок i таким чином мають мoжливiсть пoлiпшувaти стан свои економж за рахунок Украши. З^кнувшись iз негативними нaслiдкaми вступу до СОТ, украшський уряд звернувся з проханням переглянути близько 270 тaрифiв, проте отримав негативну вщповщь [6, с. 14].
Сьогодш е побоювання, що тi сaмi держaвнi менеджери, кoтрi пoспiшнo випросили для Украши членство в СОТ, так само постшно i непродумано тдпишуть Угоду про Зону вшьно'1 тoргiвлi з 6С. У прoектi Угоди з 6С передбачено для Украши зниження митних захисних ставок, обмеження експорту украшських тoвaрiв, запровадження жорстко'1 систе-ми гехнiчних, саштарних, oргaнiзaцiйних та iнших нoрмaтивiв аж до змши коли зaлiзницi, обмеження дiяльнoстi на енергетичних ринках i т. ш. На думку аналггаюв та експертiв, включення Украши у Зону вшьно1 тoргiвлi з 6С, врaзi неспрoмoжнoстi вгтчизня-ного менеджменту вщстояти нaцioнaльнi iнтереси, в екoнoмiчнoму вимiрi може викликати таю наслщки: збшьшення в нашу крашу потоку iмпoрту тoвaрiв i зростання збитковоси зoвнiшньoï тoргiвлi; приду-шення залишюв промислового виробництва i неси-ровинного сшьського господарства; зростання безро-битя i бiднoстi; фактичну загибель оптово'1 i рoздрiб-но1 тoргiвлi гад конкурентним тиском великих евро-пейських фiрм; зростання до европейських рiвнiв споживчих цiн при менших у рази зарплатах; подо-рожчання iмпoртoвaних газу та нафти i зменшення к транзиту; остаточне перетворення Украши у сиро-винну державу з вимираючим та емiгруючим насе-ленням [6, с. 16]. Зрозумшо, що вщ входження Украши у Зону вшьно1 тoргiвлi будуть i позитивш наслщ-ки, але в даному випадку суспшьство цiкaвить перед-усiм те, чи не залишимося вже вкотре у прoгрaшi, як це було з ринковими перетвореннями та вступом до СОТ.
Ус щ побоювання небезпiдстaвнi, осюльки украшський ринковий менеджмент вже не раз де-монстрував свою неспроможшсть (чи небажання) дiяти в iнтересaх суспшьства. Причому навиъ тoдi, коли мiжнaрoднi оргашзацп видшяли, за нашими вимiрaми, чимaлi суми на структурну перебудову екoнoмiки, пiдтримку та розвиток малого i середньо-го бiзнесу тощо. Випрошуючи кредити у МВФ, Свь тового банку, в шших м1жнародних фшансових ш-ституцiй, украшський державний менеджмент декла-рував неoбхiднiсть структурно! перебудови екoнoмiки
та швестицшно! политики. З щею метою не раз обь цяв орiентувати економiку на випереджаюче зростан-ня виробництва предмета споживання, збшьшення фiнансування науково-дослiдних i дослщно-кон-структорських робiт, забезпечення високих норм ш-вестицiй в нацюнальному доходi. Проте жодна з на-званих позицiй не знайшла надежного втшення. Так, замiсть полiтики позитивних структурних зрушень в економiцi в кра!ш своерiдними пам'ятниками безгос-подарност продовжують догнивати високотехнолоп-чнi пщприемства вiйськово-промислового комплексу, яю при продуманш економiчнiй полiтицi могли би бути наповнючами державного бюджету.
Не вщбулося i випереджаючого зростання виробництва предмета споживання. Вщкривши внутрш-нiй ринок для iноземних товарiв, Укра1на практично знищила свою легку промисловiсть. За нашими пщ-рахунками, 80-90% промислових товарiв, яю купуе населення Укра1ни, мають iноземне походження. А це означае, що населення Укра!ни практично висту-пае в ролi донора чужо! економiки.
Ми розумiемо, що польський досвiд бущвництва сощально! ринково! економiки неможливо застосува-ти в Укра!ш без адаптацп його до мiсцевих умов i традицiй. Укра!на повинна знайти, якщо хочете, ви-страждати свiй власний, унiкальний шлях реформ. Вiтчизняний ринковий менеджмент зобов'язаний знайти принципи, методи, засоби i форми управлш-ня, яю у схожих ситуацiях у сусдав виявилися най-бiльш продуктивними або найменш продуктивними. Це, як мшмум, потрiбно для того, щоб вчитися на чужих помилках i прорахунках, а як максимум — щоб творчо перенести на нацюнальний Грунт ус позитиви щодо практики реформування економiки. У цьому зв'язку ми не можемо залишити поза увагою тi уроки, яю, як вчений i архiтектор продуктивних етапiв польських реформ, сформулював Гж. Колодко, вихо-дячи «з польського досвщу епохи драматичних змш» [4, с. 91].
Перший урок, пише вчений, зводиться до того, що позитивш наслщки ринкових реформ стали мож-ливими тальки тому, що подальше реформування спиралось на та реформи, яю були започаткованi ще у сощалютичну епоху. Вони принесли свою користь, коли тзнше здшснювалися бшьш смiливi i бшьш глибою структурнi змiни. В Укра!ш, як вщомо, всi попереднi напрацювання щодо реформування еконо-мiки не тшьки не отримали подальшого поглиблення, а були бездумно вщкинута i засуджеш як витвори епохи тоталiтаризму. Найбшьш повно це проявилося, говорячи словами Гж. Колодко, в реалiзацi! «безумно! ще! шоково! терапп», тобто ще! ломки вiдносин влас-ностi [4, с. 91].
Другий урок, що його виводить вчений зi свого власного досвщу, полягае в тому, що лише правильне поеднання политики системних змш i полiтики роз-витку, орiентовано! на нагромадження i ефективне розмiщення капiталу, забезпечуе можливоста для швидкого економiчного зростання. Зневажання до одного iз цих компонента економiчноl полiтики пе-решкоджае досягненню поставлених цшей. Саме за-вдяки так1й полiтицi, зазначае Гж. Колодко, вироб-ництво ВВП з розрахунку на душу населення щороку зростало у середньому на 6,4%. Продуктившсть тако! полiтики пщтверджуеться i досвiдом Китаю. На жаль, в Укра!ш тако! полiтики практично не було, особливо политики розвитку, орiентовано! на нагромадження i ефективне розмiщення капiталу. Замiсть полгги-ки розвитку ми мали полiтику про!дання i розкра-дання [4, с. 93].
Третам уроком Гж. Колодко називае неприпус-тимють ситуацп, коли плутають цiлi i засоби в еко-номiчнiй полггищ, оскшьки це призводить до жалю-гiдних результатiв i пiдвищення сощальних втрат розвитку. Надмiрне схиляння перед засобами призводить до того, що вони починають сприйматися як кiнцевi цшь Укра!нський державний менеджмент, не зм^ши вiдрiзнити цiлi вщ iнструментiв, усю полiтику еконо-мiчних реформ звiв практично до роздержавлення i приватизацп, в той час як роздержавлення i привати-защя це лише засоби, iнструменти досягнення триедино! цМ — пщвищення ефективностi суспшь-ного виробництва, побудови сощально! ринково! економiки i пщвищення рiвня життя населення [4, с. 93].
Четвертий урок вчений бачить у тому, що в епоху великих системних перетворень, коли лiбералiзацiя i пщвищення вщкритоста економiки йдуть поруч з iнтеграцiею в глобальну систему, фундаментального значення набувае бущвництво шститута, тобто ство-рення нових правил ринково! гри та юридичних i оргашзацшних рамок для !х втшення. Хоча политика також залишаеться ключовим фактором, оск1льки удосконалення iнститутiв саме по собi не забезпечуе полшшення полiтики. Остання може стабильно дегра-дувати внасл;цок залежностi ще й вщ iнших чинни-кiв. Така ситуацiя спостерiгалась i спостерiгаеться сьогодш i в Укра!нi. Незважаючи на очевидний про-грес у будiвництвi iнститутiв, економiчна полiтика деградувала, що найбшьш повно проявилося в недо-статнш координацГ! мгж промисловою i с^льськогос-подарською полiтикою, а також виробничою i торгi-вельною политикою [4, с. 95].
П'ятий урок Гж. Колодко як фахiвець, котрий двiчi посiдав пости мiнiстра фшанав i вiце-прем'ера Польщi, вбачае в тому, що головним джерелом, з якого фшансуеться розвиток ринк1в, яю формуються, були i залишаються внутршш нагромадження капiта-лу. Саме через це необхщно прид^ляти особливо ве-лику увагу формуванню згаданого катталу як на рiв-нi макроекономiчноl полiтики, так i в системi мiкро-економiчних спонукань. При цьому вкрай важливо адекватно вибудувати фюкальну i монетарну полiти-ку, оскшьки вона ютотно впливае на прикладну схи-льнiсть до нагромадження i цим самим робить вирi-шальний вплив на загальний рiвень нагромадження катталу та на рiвень i динамiку iнвестицiй. Вчений не виступае проти спроб залучити максимальнi обся-ги iноземного капiталу, однак iз досвiду Польщi та iнших кра!н нагадуе, що безконтрольний приплив шоземного капiталу iнколи призводить до надмiрноl залежностi вiд нього, що не завжди корисно для дов-готривалого зростання. Якщо говорити про Укра!ну, то слiд зазначити, що вона практично не дбае про побудову тако! фшансово! системи, яка б сприяла формуванню внутршшх джерел фшансування iнвес-тицiй. Ми постiйно орiентуемося на iноземний капi-тал, хоча той ставить нам доволi жорстю умови [4, с. 96].
Шостий урок вчений бачить у тому, що глобаль защя несе додатковi можливостi розвитку i додатковi загрози розвитку, а це вимагае вщ менеджменту ви-сокого професiоналiзму, умелого манiпулювання дь лемами, що виникають у нових обставинах. Без усьо-го цього школи доводиться платити вкрай високу цiну, скаж1мо, за приплив спекулятивного катталу, надмiрну вiдкритiсть для зовншнього свiту. Сказане стосуеться i участа кра!ни, в тому числi й Укра!ни, в iнтеграцiйних процесах. Як говорилося вище, Укра-
!на могла б отримати бшьшу вигоду вщ долучення до СОТ, Якби вичизняний менеджмент був наполегли-вим 1 професшним на перемовинах [4, с. 99].
I нарешт1 сьомий урок з польського досвщу бу-д1вництва сощально! ринково'1 економ1ки. Вш зво-диться до того, що менеджмент мае розумГти, що економ1чна полГгака в один 1 той же час являе собою 1 технократичне, 1 сощальне починання. Зневажання будь-якого з них автоматично знижуе ефектившсть полГтики. Найкращ1 результати в економ1чнш пол1-тищ приносить вдале поеднання фшансових 1 соща-льних заход1в технократичного управлшня макроеко-ном1кою 1 справжнього сощального д1алогу, профе-сшного прагматизму 1 чутливоси до сощальних пи-тань. На жаль, сьогодш украшський менеджмент не може похвалитися дотриманням хоча б окремих складових згаданого уроку. Свщченням цього е вкрай низька сощально-економ1чна динам1ка [4, с. 101].
Висновки. Проанал1зовано окрем1 аспекти досвь ду ринкових перетворень у Польщ1 та УкраГш 1 наведено уроки, винесеш вщомим вченим, политиком 1 менеджером, для того щоб привернути увагу вичиз-няного менеджменту до тих принцитв, засоб1в, ме-тод1в 1 форм управлшня, завдяки яким стало можли-вим так зване «польське диво» 1 яю, при вмшому перенесены !х на украшський Грунт, могли б стати
ефективними шструментами побудови сощально! ринково! економжи, виглядати яку суспшьство вже втомилося.
Список використаних джерел
1. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента. Теория управления. Менеджмент: Хрестоматия: В 3 ч. / Авт. сост. Л.П. Черныш, Л.П. Ермалович, Е.М. Бурак. - Минск: ГИУСТ БГУ, 2007, ч. 2.
2. Колодко Гж. Мир в движении / Гж. Колодко; пер. с польск. Ю. Чайникова. — М.: Магистр, 2009. — 575 с.
3. Стратепя подолання бщностГ Затверджена Указом Президента Укра!ни вщ 15 серпня 2001 року № 637/2001 // Урядовий кур'ер. — 2001. — № 149. — С. 10-11.
4. Колодко Гж. Глобализация, трансформация, кризис — что дальше? / Гж. Колодко. — М.: Магистр, 2012. — 176 с.
5. Вельфе В. Економiчна полГгика i сучасш кризи в Польщi / В Вельфе // Економжа Укра!ни. — 2010. — № 4. — С. 30-36.
6. Важкий вибiр. Вчеш й полГгаки про варiанти штеграцп Укра!ни. — Ки!в: ТОВ Друкарня «Жзнеспо-лiграф», 2013. — 96 с.
Ю. И. Лернер
академик АЭН Украины г. Харьков
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ПРОГНОЗИРОВАНИЮ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ГОСУДАРСТВЕННОГО БЮДЖЕТА УКРАИНЫ
Постановка и нерешенные части проблемы. Экономическое прогнозирование стало самостоятельным и широко применяемым направлением экономической науки. Основываясь на изучении закономерностей развития различных явлений и процессов, оно выявляет наиболее вероятные или альтернативные пути этого развития и дает базу для выбора и обоснования экономической политики, соответствующей намечаемым целям и учитывающей выявленные объективные стороны рассматриваемых закономерностей и процессов.
В условиях функционирования экономик различных типов принципиально, в большей или меньшей степени, что план (если таковой имеется) и прогноз взаимосвязаны и последний представляет тогда собой один из этапов планирования. Области экономики, охватываемые процессом прогнозирования, необычайно широки. К ним относятся демографические процессы и воспроизводство рабочей силы, прогноз научно-технического прогресса, прогноз вовлекаемых в общественное производство природных ресурсов, прогноз производства важных видов материальных ресурсов и отраслевые прогнозы, прогноз общественных потребностей, прогноз финансовых взаимоотношений в хозяйстве и соответствующих изменений цен, комплексный прогноз развития народного хозяйства, экономики страны. Последний из перечисленных прогнозов и является предметом анализа в настоящей статье [7; 8].
В условиях разнообразия методик, способов, механизмов, инструментов и приемов, применяемых в конкретных условиях, разработчики прогнозов все с большей остротой ставят вопрос об их систематиза-
ции для выработки общих принципов построения и совершенствования методов прогнозирования. Необходимо обобщение накопленного опыта и завершение создания научного направления, позволяющего обоснованно, оптимально и эффективно выбирать методы и сроки прогнозирования в зависимости от объекта прогноза, от условий и задач данного прогноза, дающего исследователю методы оценки точности и достоверности получаемых прогнозов. В связи с этим определенный интерес представляет изучение практики и методов прогнозирования в разных странах. Ограниченное до некоторой степени в своих возможностях и целях из-за отсутствия единого народнохозяйственного плана прогнозирование в рыночной экономике имеет, однако, широкую сферу применения на уровне отдельных фирм; оно накопило опыт, заслуживающий внимания. Целью такого изучения является выбор тех приемов и понятий, которые могут быть использованы для получения научно обоснованных экономических прогнозов.
Для разработки прогнозов на макроуровне наибольшее распространение получило применение динамических моделей. Необходимой предпосылкой проведения расчетов по таким моделям является исследование тенденций научно-технического прогресса, выражающихся в изменении качественных показателей: удельной фондоемкости совокупного общественного продукта и национального дохода, удельных нормативов фондовооруженности и трудоемкости изготовления продукции. Расчеты по динамическим моделям позволяют, с одной стороны, получать основные характеристики будущего развития хозяйства страны, с другой стороны, с их помощью можно
