CC BY
18
^^/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.233-022-036.022.7-053.2:[61.15:577.112
ЛЕЖЕНКО Г.О.1, АБАТУРОВ O.G.2, ПАШКОВА O.G.1, ПАНТЮШЕНКО Л.1.3 1ЗапорЬький державний медичний унверситет 2ДЗ «Анпропетровсыка медична академя» 3Запор1зыка обласна клнчна дитяча лккарня
РОЛЬ а-ДЕФЕНЗИЫВ 1-3 У ФОРМУВАНН АНТИМкРОБНОГО ЗАХИСТУ В ДПЕЙ, ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧИЙ БРОНХА, ВИКЛИКАНИЙ БAKТЕPiЯMИ РОДУ HAEMOPHILUS
Резюме. Дослiджено pieeHb а-дефензингв 1—3 (HNP 1—3) у плазмг Kpoei dimeü, хворих на рецидивуючий бронхгт, викликаний бактергями роду Haemophilus. Доведено, що pieeHb HNP 1—3 у плазмг Kpoei зале-жить вгд форми Haemophilus. Тригером вивльнення HNP 1—3 гз нейтрофглгв е наявнгсть капсули бак-терп, у той час як наявнгсть L-форм гемофгльноi палички не супроводжуеться пгдвищенням синтезу антимгкробних пептидгв, що може бути одним гз факторгв формування антибготикорезистентностг Haemophilus.
Ключовi слова: рецидивуючий бронхгт, а-дефензини 1—3, Haemophilus influenzae, дгти.
Хвороби органгв дихання займають перше мгсце в структурi загально! захворюваностг дгтей та пГд-лгткгв. Щороку спостерггаеться збгльшення числа дггей, госпгталгзованих у стацгонар iз приводу го-строго бронхгту, що ускладнюе перебiг гострого респграторного захворювання [7]. Висока частота захворюваностг на бронхiт, у тому числг рецидивуючий, серед дiтей обумовлена незрглгстю структурних та функцiональних систем рестраторного тракту (вузькгсть дихальних шляхiв, м'якiсть та податли-вiсть хрящового каркасу, схильнiсть слизово! обо-лонки до набряку, повгльна швидкiсть руху трахео-бронхiального секрету, слабкiсть дихальних м'язiв, слабкий кашльовий поштовх, низька збудливгсть дихального центру) на тлi недостатностi або дис-функцг! мгсцевого або загального iмунiтету [9]. Крiм того, тiсний контакт слизово! оболонки бронхiв iз такими агресивними факторами навколишнього се-редовища, як бактерг!, вiруси, iнгаляцiйнi алергени, дим, пил тощо, призводить до розвитку запальних уражень бронхiв, якi в разi тривало! дг! патогенних агентiв набувають стiйкого характеру [2, 9]. Бгль-шiсть дослГдникгв вважають, що саме iнфекцiйний фактор е тригерним, сприяе персистуванню запа-лення та викликае дисбаланс в iмуннiй системi [10].
Запальнi захворювання рестраторного тракту часто пов'язанг з порушенням синтезу протимгкроб-них пептидiв, представником яких е дефензини [17]. Серед дефензингв видгляють двi основнi групи: а- та Р-дефензини. а-дефензини (HNP 1—4) мiстяться в aзурофiльних гранулах нейтрофглгв. Три основних
дефензини людини (HNP 1—3) становлять приблиз-но 99 % усгх aнтимiкробних пептидгв даного типу [6, 20]. а-дефензини — це цистеш-збагаченг кaтiоннi пептиди (невеликого розмiру, 15—20 aмiнокислот) з aнтибaктерiaльними, aнтивiрусними та гмуномоду-люючими властивостями [21]. Дгя протимiкробних пептидгв призводить головним чином до порушен-ня структури та функцг! цитоплазматично! мемб-рани мiкрооргaнiзмiв, що змгнюе трансмембранну проникнiсть, яка, в свою чергу, зумовлюе прогре-дiентну дисмгнералгзащю клiтини та призводить до зaгибелi мiкрооргaнiзму [20, 22].
У процесг розвитку гмунно! системи дефензинам була вгдведена особлива iмунорегулюючa роль. З одного боку, дефензини мають протизапальнг влас-тивостi за рахунок гндукщ! секрецг! iнтерлейкiну-10 (1Ь-10). З гншого боку, дефензини спрямовують до вогнища запалення нейтрофiли, В-клiтини, макрофаги, призводячи до вивiльнення медiaторiв запалення, таких як 1Ь-8, -6, -10, гнтерферон-у та лейко-трiен В4 [18, 19, 23].
Таким чином, дефензини — це не тгльки ендо-геннi aнтибiотики, вони також вГдгграють важливу роль в активацп процесiв запалення, репарацГ! та ре-гулящ! адаптивно! гмунно! вГдповгдг [1, 22]. У проце-сг еволюцг! неспецифгчного захисту макрооргангз-
© Леженко Г.О., Абатуров О.6., Пашкова О.6.,
Пантюшенко Л.1., 2013 © «Здоров'я дитини», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
KëiHi4Ha neAiorpifl / Clinical Pediatrics
му вiд iнфекцiйних патогенних areHTiB дефензини виявили себе як високоефективний, eкономiчний, молекулярний мeхaнiзм, що не потребуе додатко-boï пщготовки. Порушення експресИ дeфeнзинiв супроводжуеться зб1льшенням ризику розвитку ш-фeкцiйних, запальних, aлeргiчних та aвтоiмунних захворювань [1].
Мета досЛдження—дослщити роль a-дeфeнзинiв 1—3 у формуванш антимiкробного захисту в дней, хворих на рецидивуючий бронхи", викликаний бак-тeрiями роду Haemophilus.
MaTepiaAM та методи
Для досягнення постaвлeноï мети було проведено комплексне обстеження й лiкувaння 32 дггей iз рецидивуючим бронхиом у пергодг загострення вжом вгд 5 до 16 рокгв (середнш вж пащентгв — 10,4 ± 1,3 року). Дгагноз установлювався на пгдставг дгагностичних критерИв рецидивуючого бронхгту зпдно з «Протоколом лжування дней, хворих на рецидивуючий бронхи» (наказ МОЗ Украш № 18 вгд 13.01.2005 р.). Обов'язковий комплекс обстеження включав рентгенографию оргашв грудноï клики, дослгдження загального аналгзу кровг, загального аналгзу сечг, бактерюлопчне дослгдження харко-тиння з визначенням чутливостг до антибютиюв, огляд лор-лжаря. Вмгст протимжробних пепти-дгв — a-дефензишв 1—3 (Human Neutrophil Peptides 1—3, HNP 1—3) у плазмг кровг дослгджували методом гмуноферментного аналгзу з використанням комерцшного набору HNP 1—3 (ELISA, Bio Tech Lab-S) Визначення вмгсту IL-6 та -10 у сироватщ кровг проводилося за допомогою комерцшних наборов для гмуноферментного аналгзу Interleukin-6 та Interleukin-10 (DRG, США).
Результати та обговорення
На першому етапг роботи нами проведено бактерюлопчне дослгдження 68 дией, хворих на рецидивуючий бронхи. За результатами цього дослгдження встановлено, що домшуючою мжрофлорою — збуд-ником означеного захворювання була гемофГльна паличка, яка зустргчалася у 32 (47,1 %) пащентгв. Серед виявлених штамгв збудника H.influenzae зу-стргчалася у 20 (29,4 %) хворих, H.haemolyticus — у 4 (5,9 %), H.parainfluenzae — у 3 (4,4 %) та H.parahaemolyticus — у 5 (7,4 %) пащентгв. Кргм того, у 14 (20,6 %) дней як етюлопчний чинник виявлено S.pneumoniae, у 8 (11,8 %) — Klebsiella pneumonia, у 5 (7,4 %) — Enterococcus faecalis. 1ншг збудники зустрг-чалися значно ргдше, тобто S.pyogenes було виявлено у 2 (2,9 %) дней, Klebsiella pneumonia — у 3 (4,4 %) i Proteus mirabilis — у 1 (1,5 %) хворих. У 3 (4,4 %) пащентгв встановлено наявнють грибково-бакте-рiaльноï асощацИ. Таким чином, для дней, хворих на рецидивуючий бронхи, характерною була коло-шзацгя дихальних шлях1в гемофГльною паличкою, що пщтверджувало даш лиератури про суттеву роль означеного мжрооргашзму в розвитку та шдтримщ запалення при шфекцгях дихальних шлях1в [4].
Виходячи з мети роботи, нами були вщбраш для подальшого спостереження 32 дитини, XBopi на рецидивуючий бронхи, у яких при бактерюло-пчному дослiдженнi харкотиння видiлено штами гемофiльноi палички. Додатково встановлено, що у 21 (65,6 %) дитини видшялися капсульш штами ге-мофiльноi палички, а в 11 (34,4 %) пащенпв — без-капсульш (L-форми) гемофiльноi палички.
При дослщженш чутливостi штамiв гемофiльноi палички, видiленоi з харкотиння дiтей, хворих на рецидивуючий бронхи, до антибактерiальних пре-паратiв встановлено, що домiнуюча частина бакте-рiй роду Haemophilus (92 %) була здатна до синтезу цефшази, що обумовлювало резистентнiсть мжро-органiзмiв до амiнопенiцилiнiв, карбоксипенщиль шв та урещопенщилтв. У 24 % випадюв видiленi штами гемофiльноi палички виявляли стiйкiсть до амоксицилiну/клавуланату та у 74 % штамiв вщ-значена резистентнiсть до ампщилшу. При цьо-му у випадках наявност капсульованих штамiв Haemophilus мжрооргашзми, що були видiленi, мали високу чутливiсть до цефалоспоринiв II—III поколшня. L-форми гемофiльноi палички у 63,6 % випадюв мали набуту резистентшсть до всiх типiв ß-лактамаз, однак виявляли чутливiсть до фторхь нолонiв та левомiцетину, i лише 36,4 % виявляли помiрну чутливють до цефалоспоринiв II—III поколшня на тлi висо^ чутливостi до фторхшолошв та левомiцетину.
Наступним етапом роботи було дослщження вмiсту а-дефензишв 1—3 у плaзмi кровi дней, хворих на рецидивуючий бронхи. Вщомо, що дефензини забезпечують антибага^альний захист проти широкого спектра бактерш. Високий умiст протимжробних пептидiв у циркулюючiй кровi зменшуе число загострень бaктерiaльноi шфекцп та забезпе-чуе 61льш легкий перебп захворювання [22]. За результатами дослщження встановлено, що вм1ст означеного антимжробного пептиду в плазм! кров! дией контрольноi групи становив 3583,3 ± 735,4 пг/мл, у той час як у груш дней, хворих на рецидивуючий бронхи, рiвень а-дефензишв 1—3 переви-щував отримaнi результати майже вдв1ч1 i становив 6576,7 ± 602,8 пг/мл, р < 0,01. Вважаеться, що а-дефензини виявляють виражену бактерицидну aктивнiсть щодо H.influenzae [12]. Одночасно в до-слiдженнях Kristy L.B. Mount i спiвaвт. (2007), S.D. Rinker i ствавт. (2011) було показано низь-ку антимжробну д1ю дефензинiв, спрямовану на Haemophilus ducreyi [15, 17].
Як зазначено рашше, характеристики штaмiв бaктерiй роду Haemophilus, що були збудником рецидивуючого бронхиу, принципово р1знилися, тобто встановлено наявнють як капсульних, так i L-форм. В1домо, що первинною реaкцiею неспеци-ф1чних мехaнiзмiв захисту у вщповщь на шф^ван-ня L-формою Haemophilus influenzae е порушення кшькох тип1в рецепторiв епiтелiоцитiв слизово¡i обо-лонки респiрaторного тракту, нейтрофшв i макро-фaгiв (рис. 1).
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
Рисунок 1. Шляхи активацП' мехашзм'в неспециф'много захисту L-формою Haemophilus influenzae [13] Примтки: HI — Haemophilus influenza; CEACAM — Carcinoembryonic Antigen-Related Cell-Adhesion Molecules; EGFR — рецептор еп'щермального фактора росту; HB ECM — гепаринзв'язуюч'1 блки позаклтинного матриксу; HSP70 — проте/'н теплового шоку; lKKa/ß — 1кВ-кнази; LBP-лтополсахарид-зв'язуючий проте/'н; LOS — лпополсахарид L-форм Haemophilus influenzae; MEK3/6 — MAPK/Erk-юнази; MKP-1 — MAp-кназа фосфатази-1; MyD88 — адаптерна молекула м'елощно/ диференц'1ацн-88; NF-кВ — ядерний фактор транскрипцИ' кВ; oMp — блок зовншньо/ мембрани Haemophilus influenzae; PI3K — фосфонозитол-3-кназа; PAFR — рецептор тромбоцитарного фактора активацП'; PKC — проте/нюназа С; SMAD — Small Mother Against Decapentaplegic; Src — цитоплазматична тирозинкназа; TAK1 — юназа, що активуеться трансформуючим фактором росту ß; TGF-ß — трансформуючий фактор росту ß; TLR — Toll-под'бний рецептор; TRAF — TNFR-асоцйований фактор.
Однак основний внесок у розвиток запального процесу припадае на прозапальш мехашзми, що асоцшоваш з Toll-подiбними рецепторами (TLR) — TLR-2 i TLR-4. Збудження TLR-2 — TLR-4 призво-дить до активаци одного з основних прозапальних факторiв транскрипцп NF-кВ. Бшки зовшшньо! мембрани Haemophilus influenzae, таю як OMP-2 i OMP-6, е потужними тригерами TLR-2. Показано, що OMP-6 активуе продукщю IL-8, TNF-a макрофагами, а також шдукуе м^ацго дендритних клггин. Основним лпандом TLR-4 е лшополюаха-риди — патогенасоцшоваш молекулярш структу-ри клггинно! стшки грамнегативних бактерш. Вщ-мшною ознакою лшосахариду L-форм Haemophilus influenzae е дефщит представництва O-антигену, у зв'язку з чим спостерiгаеться неповна активацiя TLR-4 [15]. Недостатня активацiя TLR супроводжу-еться i неповною активнютю продукций дефензiнiв.
Можливо, що висока частота розвитку бiоплiвок пов'язана саме з даною особливiстю активацп меха-нiзмiв неспецифiчного захисту [14].
Виходячи з вищенаведенного, на наступно-му етат роботи ми проаналiзували вмют у плазмi a-дефензинiв 1—3 з урахуванням означеного факту. Проведений аналiз показав, що у дiтей, в яких ви-дшено L-форми гемофшьно! палички в плазмi кро-в^ було вiдзначено лише слiди HNP 1—3, у зв'язку з чим ми припустили, що медикаментозна активац1я, зокрема лжошдом, TLR у хворих, запалення рес-пiраторного тракту яких пов'язане з шфжуванням L-формами Haemophilus influenzae, може стати одним iз можливих шляхiв подолання рецидивування захворювання.
Одночасно у хворих, у яких при бактерюлопчно-му дослiдженнi харкотиння видiлено капсульнi шта-ми гемофшьно! палички, концентрацiя a-дефензинiв
Кл№чна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
у плазмi кровi в 1,9 раза перевищувала значения контрольно! групи i становила 6766,7 ± 584,2 пг/мл. Отримаш результати виглядають логiчно, якщо прийняти до уваги данi O.G. Абатурова (2011), який вказуе, що мехашзм антибактерГально! дГ1 HNP 1—3 реалГзуеться при взаемод2 протешу з поверхневими структурами бактер2 та проникненш углиб негативно зарядженого фосфолтдного шару бактерй, що призводить до порушення 2 цГлГсностГ та формуван-ню пори [1]. Унаслiдок множинних дисемiнованих порушень цГлГсностГ мембрани бактерп гинуть. Таким чином, наявшсть капсули бактерГ1 певною мь рою е тригером вивГльнення HNP 1—3 з азурофГль-них гранул нейтрофшв.
При дослщженш цитокГнового профГлю сиро-ватки кровГ було встановлено, що у дГтей, хворих на рецидивуючий бронхГг, порГвняно з контрольною групою вмГст прозапального IL-6 — цитокину, який регулюе запальний процес та забезпечуе мобшза-цГю запально!, а також антиген-специфГчно! Гмунно! вщповщ, мав лише тенденцГю до шдвищення (10,1 ± 2,0 пг/мл проти 9,1 ± 1,1 пг/мл у контроль-нГй групГ, р > 0,05). На цьому тлГ ми спостерГгали зростання бГльше нгж утричГ рГвня протизапально-го IL-10, що е продуктом Т-хелперГв 2-го типу, вщ-повщальних за формування гуморально! антиген-специфГчно! Гмунно! вГдповГдГ — 4,42 ± 1,0 пг/мл проти 1,41 ± 0,59 пг/мл вщповщно (р < 0,05). Як вщомо, надлишок IL-10 веде до зниження проти-ГнфекцГйного захисту та може сприяти хрошзац2 запального процесу в дихальних шляхах [3]. Таким чином, встановлено порушення рГвноваги мгж про-та протизапальними цитокГнами у дГтей Гз рециди-вуючим бронх1том, обумовленим бактерГями роду Haemophilus. Додатково проведений шдивГдуальний аналГз показав, що найбгльш низькГ значення IL-6 та висою IL-10 зафГксовано при наявностГ L-форм Haemophilus, що вочевидь у поеднанш з аномально низьким рГвнем а-дефензишв 1—3 стало одним Гз факторГв формування антибГотикорезистентностГ.
ОтриманГ нами дат е обГрунтуванням для вклю-чення в схему лГкування дГтей Гз рецидивуючими бронхгтами цефалоспорину II поколшня [5].
У результатГ проведено! терапГ! цефалоспорином II поколГння вже з перших дшв лГкування спостерь галася позитивна динамжа клшГчно! картини. На 2-3-й день прийому препарату вщбувалося полш-шення загального стану: зменшувалися симптоми штоксикацп, полГпшувалися сон, настрш, апетит. На 3-й день прийому антибютика в уск хворих нор-малГзувалася температура тГла. На тлГ нормалГзацГ! загального стану з 3-4-го дня аускультативна картина в легенях характеризувалася зменшенням кГль-костГ хрипГв i повним !х зникненням на 5-7-й день терапГ!. Одночасно вщбувалося зменшення штен-сивностГ та полегшення кашлю, полшшення рео-логГчних характеристик харкотиння. На 5-7-й день антибактерГально! терапГ! спостерГгалася позитивна динамГка гематологГчних показниюв Гз повною нор-малГзацГею гемограми на 8-10-й день лГкування.
КлшГчно повне одужання на 7-й день вщ початку лГкування цефалоспорином II поколГння досягнуто у 26 (81,2 %). У 6 (18,8 %) дГтей одужання було непо-вним унаслщок нечастого сухого кашлю, що зберГгав-ся. Проведений ГндивГдуальний аналГз показав, що в усГх дГтей, в яких не вщбувалося повного одужання до 7-го дня лГкування, при бактерГологГчному дослГ-дженнГ харкотиння видглялися L-форми Haemophilus, що потребувало подовження курсу антибактерГаль-но! терапГ! до 10-14-го дня та додаткового призна-чення Гмуномодулюючо! терапГ!. Препаратом вибору став глюкозамш1лмурамГлдипептид (ГМДП) з огляду на результати дослщження Е.А. Цывкина i спГвавт. (2010), яю вказували, що застосування означеного Гмунотропного препарату при бактерГальних Гнфек-ц1ях приводило до пщвищення рГвня а-дефензишв у лейкоцитах периферично! кровГ [11]. КрГм того, згГдно з анотацГею, препарат стимулюе бактерицид-ну та цитотоксичну активнГсть фагоцитГв, посилюе пролГферацГю Т- i В-лГмфоцитГв, пщвищуе синтез специфГчних антитгл. ФармакологГчна д1я препарату вГдбуваеться за допомогою посилення вироблення ГнтерлейкГнГв, зокрема IL-1, -6, -12, фактора некрозу пухлини а, штерферону-у, колошестимулюючих факторГв. Також ГМДП пГдвищуе ефективнють ан-тибактерГальних препаратГв, зокрема цефалоспори-нГв. Препарат застосовувався сублГнгвально натще за 30 хвилин до приймання ж в дозГ 1 мг 1 раз на добу протягом 10 днГв.
При проведеннГ контрольного мГкробГологГчно-го дослГдження пГсля курсу антибактерГально! тера-пГ! в уск хворих патогенна флора у значущих кон-центрацГях не визначалася.
СлГд визнати, що на сучасному етапГ можливостГ медикаментозного керування продукцГею дефен-зишв вивчено недостатньо. Так, O.G. Абатуров i спГвавт. (2011) [1] вказують, що основними лжар-ськими засобами, яю активують синтез дефензинГв, також е пробютичш препарати, вГтамГн D, лейко-трГени В4. Однак це питання потребуе подальшого вивчення.
Висновки
1. ПровГдним етГологГчним фактором у розвитку загострення рецидивуючого бронхГту в дГтей е гемо-фГльна паличка, що пГдтверджуеться високим сту-пенем колошзац2 дихальних шляхГв (47,1 %).
2. Наявшсть капсульних форм Haemophilus су-проводжуеться пГдвищенням рГвня а-дефензинГв 1-3 у плазмГ кровГ, в той час як вивгльнення L-форм гемофГльно! палички не супроводжуеться пГдви-щенням синтезу антимГкробних пептидГв.
3. У дГтей, хворих на рецидивуючий бронхГт, вщбуваеться порушення рГвноваги мгж: про- та протизапальними цитокГнами, що виявляеться збГльшенням умГсту IL-10 у сироватщ кровГ на тлГ недостатнього синтезу IL-6. ОзначенГ змГни най-бгльш виражеш за наявностГ L-форм Haemophilus.
4. Застосування цефалоспорину II поколГння в комплекснш терапГ! рецидивуючого бронхГту у дь
KAiHiHHa пeдiaтрiя / Clinical Pediatrics
тей показало високу ефективнiсть препарату щодо Haemophilus та безпечнiсть.
5. З метою посилення антибактерiальноl дй цефалоспорину II поколшня та шдукцй синтезу a-дефензишв у плазмi кровi за наявност L-форм Haemophilus необх1дно виршити питання про до-даткове призначення iмунотропноi терапп.
Список лгератури
1. Абатуров А.Е. Дефензины и дефензин-зависимые заболевания / А.Е. Абатуров, О.Н. Герасименко, И.Л. Высочина, Н.Ю. Завгородняя. — Одесса: ВМВ, 2011. — 265 с.
2. Баранова А.А. Острые респираторные заболевания у детей: лечение и профилактика: Руководство для врачей/A.A. Баранова, Б.С. Каганова, А.В. Горелова. — М.: Династия, 2004.
3. Бедарева Т.Ю. Изменения цитокинового статуса и уровня антимикробных пептидов при клещевых нейроинфекциях у детей / Т.Ю. Бедарева, Т.В. Попонникова, Т.Н. Вахраммева // Сибирский медицинский журнал. — 2008. — № 7. — С. 22-25.
4. Боронина Л.Г. Микробиологические аспекты инфекций, вызванных Haemophilus influenzae, у детей: Автореф. дис... д-ра мед. наук по специальности 03.00.07«микробиология». — СПб, 2007. — 38с.
5. Волосовец А.П. Цефалоспорины в практике современной педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов. — Харьков: Прапор, 2007. — 184 с.
6. Ганковская Л.В. Экспрессия противомикробных пептидов слизистой оболочки носа при гипертрофии аденоидных вегетаций / Л.В. Ганковская, М.Р. Богомильский, И.В. Рахманова [и др.] // Вестн. Уральской мед. акад. наук. — 2010. — № 2(29). — С. 108-109.
7. Романцов М.Г., Ершов Ф.И. Часто болеющие дети. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. — 352 с.
8. Самсыгина Г.А. Лечение острого и рецидивирующего бронхита у детей / Г.А. Самсыгина // Consilium medicum / Педиатрия. — 2009. — № 4. — С. 79-82.
9. Самсыгина Г.А. Лекции, посвященные 75-летию педиатрического факультета/Г.А. Самсыгина// РГМУ. — Т. 5, лекция 6. — М.: РГМУ, 2005.
10. Сенаторова А.С. Рецидивирующий бронхит у детей: тактика ведения пациентов на современном этапе/ А.С. Сенаторова, О.Л. Логвинова//Дитячий лжар. — 2009. — № 2. — С. 12-19.
11. Цывкина Е.А. Влияние иммунотропной терапии на уровень a-дефензинов у больных пиодермией / Е.А. Цывкина, Е.С. Феденко, А.С. Будихина, Б.В. Пинегин//Российский аллер-гологический журнал. — 2010. — № 6. — С. 22-26.
Аеженко Г.А.1, Абатуров А.Е.2, Пашкова Е.Е.1, Пантюшенко А.И.3 13апорожский государственный медицинский университет 2ГУ «Днепропетровская медицинская академия» 33апорожская областная клиническая детская больница
РОЛЬ a-ДЕФЕНЗИНОВ 1-3 В ФОРМИРОВАНИИ АНТИМИКРОБНОЙ ЗАЩИТЫ У ДЕТЕЙ С РЕЦИДИВИРУЮЩИМ БРОНХИТОМ, ВЫЗВАННЫМ БАКТЕРИЯМИ РОДА HAEMOPHILUS
Резюме. Исследован уровень a-дефензинов 1—3 (HNP 1—3) в плазме крови детей с рецидивирующим бронхитом, вызванным бактериями рода Haemophilus. Установлено, что уровень HNP 1—3 в плазме крови зависит от формы Haemophilus. Тригерром высвобождения HNP 1—3 из ней-трофилов является наличие капсулы бактерии, в то время как наличие L-форм гемофильной палочки не сопровождается повышением синтеза антимикробных пептидов, что может быть одним из факторов формирования анти-биотикорезистентности Haemophilus.
Ключевые слова: рецидивирующий бронхит, a-дефензины 1—3, Haemophilus influenzae, дети.
12. Cederlund A. Specificity in killing pathogens is mediated by distinct repertoires of human neutrophil peptides / A. Cederlund, B. Agerberth, P. Bergman // J. Innate Immun. — 2010. — Vol. 2, № 6. — P. 508-521.
13. Erwin A.L. Nontypeable Haemophilus influenzae: understanding virulence and commensal behavior / A.L. Erwin, A.L. Smith //Trends Microbiol. — 2007. — Vol. 15, № 8. — P. 355362.
14. Jones E.A. Extracellular DNA within a Nontypeable Haemophilus influenzae — Induced Biofilm Binds Human Beta Defensin-3 and Reduces Its Antimicrobial Activity / E.A. Jones, G. McGillivary, L.O. Bakaletz// J. Innate Immun. — 2013. — Vol. 5, № 1. — P. 24-38.
15. King P. Haemophilus influenzae and the lung (Haemophilus and the lung) / P. King // Clinical and Translational Medicine. — 2012. — Vol. 1. — P. 10-19.
16. Mount K.L.B. Haemophilus ducreyi is Resistant to Human Antimicrobial Peptides / L.B. Kristy Mount, A. Carisa Townsend, E. Bauer Margaret // Antimicrob Agents Chemother. — 2007. — Vol. 51(9). — P. 3391-3393.
17. Lillard J.W. Jr. Mechanisms for induction of acquired host immunity by neutrophil peptide defensins / J.W. Jr Lillard, P.N. Boyaka, O. Chertov [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci USA. — 1999. — Vol. 96. — P. 651-656.
18. Rinker S.D. Deletion ofmtrC in Haemophilus ducreyi increases sensitivity to human antimicrobial peptides and activates the CpxRA regulon / S.D. Rinker, M.P. Trombley, X. Gu [et al.] //Infection and immunity. — 2001. — Vol. 79(6). — P. 2324-2334.
19. Schneider J.J. Human defensins/ J.J. Schneider, A. Unholzer, M. Schaller [et al.]// J. Mol. Med. — 2005. — Vol. 83(8). — P. 587595.
20. Van Wetering S. Regulation of SLPI and elafin release from bronchial epithelial cells by neutrophil defensins / S. Van Wetering, A.C. van der Linden, M.A. van Sterkenburg [et al.] // Am. J. Physiol. Lung. Cell. Mol. Physiol. — 2000. — Vol. 278. — L51-L58.
21. Yokoyama S. Purification, characterization, and sequencing of antimicrobial peptides, Cy-AMP1, Cy-AMP2, and Cy-AMP3, from the Cycad (Cycad revolute) seeds/S. Yokoyama, K. Kato, A. Koba [et al.]//Peptides. — 2008. — Vol. 29(12). — P. 2110-2117.
22. Yount N.Y. Immunoconsiluum: Perspectives in Antimicrobial. Peptide Mechanisms of Action and Resistance. Protein and Peptide / N.Y. Yount, M. R.. Yeaman//Letters. — 2005. — P. 49-67.
23. Zhang L. Contribution of human defensin 1, 2, and 3 to the anti-HIV-1 activity of CD8 antiviral factor/ L. Zhang, W. Yu, T. He [et al.]// Science. — 2002. — Vol. 298. — P. 995-1000.
OTpuMaHO 30.01.13 □
Lezhenko G.0.AbaturovO.Ye.2, Pashkova O.Ye.1, Pantyushenko L.I.3
1Zaporizhya State Medical University
2State Institution «Dnipropetrovsk Medical Academy>
3Zaporizhya Regional Clinical Children's Hospital, Zaporizhya, Ukraine
THE ROLE OF a-DEFENSINS 1-3 IN ANTIMICROBIAL PROTECTION FORMING IN CHILDREN WITH RECURRENT BRONCHITIS CAUSED BY BACTERIA OF THE GENUS HAEMOPHILUS Summary. The level of a-defensins 1—3 (HNP 1—3) has been analyzed in the blood plasma of children with recurrent bronchitis caused by bacteria of the genus Haemophilus. It is shown that the level of HNP 1—3 in the blood plasma depends on the form of Haemophilus. Trigger of HNP 1—3 outflow for neutrophils was the presence of bacterial capsule while presence of L-forms of Haemophilus influenzae wasn't associated with increase in synthesis of antimicrobial peptides that could be one of the factors of forming of Haemophilus antibiotic resistance.
Key words: recurrent bronchitis, a-defensins 1—3, Haemophilus influenzae, children.
