CC BY
12
В.А. Грекова,
астрант Днтропетровського ун1верситету економ1ки та права РОЛЬ АМОРТИЗАЦП У В1ДТВОРЕНН1 ОСНОВНИХ ФОНД1В
I. Вступ. Особливост функцюнування основних фонд1в полягають у тому, що 1'хня натуральна форма е незм1нною упродовж тривалого часу, а 1'хня вартють поступово зменшуеться внаслщок зносу. Зносу тдда-ються ва основн фонди, як дакта, так i недакта, неза-лежно вiд участ в процесi виробництва. Економiчний знос представляе собою процес втрати вартост засо-бами працi та е основною амортизацл.
К. Маркс розглядав амортизащю як динамiчне явище, характерну особливiсть обороту основного капталу. У процесi функцюнування засоби пращ «не вхо-дять в продукт або ту споживчу вартiсть, утворенню яко1 вони сприяють, а, навпаки, зберiгають по вщно-шенню до не1 свою самоспйну форму до повного 1х зносу» [2]. У той самий час вартють свою вони пере-дають по частинах. «Машини завжди повнютю беруть участь в процеа працi i завжди тшьки частиною в процес утворення вартостi. Вони школи не приеднують вартосп бiльше, шж втрачають в середньому унасль док свого зношування. Таким чином, iснуе велика рiзниця м1ж вартютю машини i ттею частиною вартостi, яка перюдично переноситься з не1 на продукт. 1снуе велика рiзниця мiж машиною як елементом утворення вартосп i машиною як елементом утворення продукту» [2].
Амортизащю (ввд лат. amorti—погашення, сплата борпв) можна визначити як процес поступового пе-ренесення вартосп засобiв працi на вартють готово1 продукцл [1].
Питання про можливiсть використання аморти-зацшних вiдрахувань на розширене вiдтворення—одне з найбтьш складних, дискусшних. Воно обговорюеть-ся в економiчнiй лiтературi вже багато рошв, але оста-точно не виршено. Висловлюеться думка, згiдно з якою амортизащйний фонд не може служити джере-лом накопичення основних фондав. Водночас бiльшiсть економiстiв стверджують, що в сучасних умовах амор-тизацiйнi вiдрахування закономiрно е джерелом роз-ширеного вiдтворення основних фондiв, джерелом 1х накопичення. Багато дослвдниюв, визнаючи пряме еко -номiчне призначення амортизацiйного фонду як дже-рела простого вдаворення, не виключають разом з тим можливостi використання його й для розширеного вщтворення [1].
II. Постановка проблеми. Визначення реально! ролi амортизацiйного фонду в накопиченш прин-
ципово важливе не тальки й не стшьки для теорiï, скшьки для виршення практичних завдань в галузi розвитку матерiально-технiчноï бази. У зв'язку зi зро-станням виробничого потендiалу, необхщнютю штен-сифiкацiï його використання висуваються особливi ви-моги до полгтики вiдшкодування засобiв працi, недо-лiки якоï в цей час виявляються в зниженш темтв за-мiни зношених фондiв, скупченш в деяких галузях народного господарства значноï шлькосп застарiлого устаткування зi всiма витжаючими з цього негативни-ми на^дками. Тому рацiональне витрачання аморти-зацшного фонду е iстотним резервом тдвищення ефективностi виробництва [1].
Так, З.Н. Борисенко вважае, що амортизацiя повинна виконувати двоедину функцiю — ввдображати реальн витрати засобiв пращ на виробництво продукцiï й ввдшкодувати авансованi вкладення до основних фондiв. Уся решта функцiй, що приписуються амор-тизацiï i що покладаються на не1', ш не властивг Так, вона не може виконувати стимулюючу роль в процесi виробництва. Не ïï завдання й забезпечення розширеного вiдтворення основних фондiв [1].
С.Ф. Голов повнютю заперечуе iдею створення амортизацiйного фонду як джерела фiнансування ка-штальних швестицш, спираючись на витратну концеп-щю розумiння цих процесiв. Вiн вважае амортизащйний фонд «сумою грошових кош^в, що е на тд-приемствi, для вiдтворення основних засобiв» [3]. Академiк М.Г. Чумаченко, дискутуючи з С.Ф. Голо-вим, доводить протилежне. Зокрема, вiн стверджуе, що амортизацiйнi вiдрахування — важливе джерело iнвестицiй в оновлення основних засобiв тдприем-ства; витратна концепщя амортизацiï е необгрунтова-ною й не випливае з економiчноï суп амортизащйних вiдрахувань [5].
III. Результати дослщження. На нашу думку, кожна з вище перерахованих характеристик е функ-цiею амортизацiï. Так, у зв'язку з науково-техшчним прогресом росте продуктивнють працi, тому вартють вщтворення основних фондiв повинна знижуватися. У результат! для вщшкодування 1'х споживчо1' вартосп потрiбно менше засобiв, шж накопичено в амортиза-цiйному фондг 1ншими словами, щоб вiдновити су-купну дiездатнiсть знарядь працi, що вибувають, треба витрачати менше засобiв, нiж передбачено нормами амортизацл. Вщновлення застосованих засобiв
В. А. Грекова
виробництва в колишшх розмiрах обумовлюе тдви-щення 1х потужносп, дiездатностi. У такому разi роз-мiри накопичено1 амортизацл дозволяють забезпечити потреби не ттльки простого, але й розширеного в!дтво-рення [1]. «Поки вдаворення здшснюеться в незм!нно-му масштабi, — вiдзначав К. Маркс, — кожен спо-житий елемент постойного катталу повинен вщшкодо-вуватися in natura за допомогою нового екземпляра вiдповiдного роду, якщо не т1е1 само! кшькосп i форми, то т1е! ж даездатносп. Якщо продуктивна сила працi залишаеться тiею самою, то це натуральне в!дшкоду-вання буде в той же час i вiдшкодуванням т!е1 вартостi, яку постшний капiтал мав в сво1й колишнiй формi. Якщо ж продуктивна сила пращ збтьшуеться так, що т ж самi речовиннi елементи можна вiдтворити меншою працею, то менша частина вартост продукту може цщком вiдшкодувати т natura постiйну частину. Над-лишок може у такому разi послужити для утворення нового додаткового капталу, або можна буде бiльшiй частит продукту надати форму предметОв споживання, або ж зменшити додаткову працю. Навпаки, якщо продуктивна сила пращ зменшиться, то на вщшкодування колишнього капталу буде потрiбна значшша частина продукту; додатковий продукт зменшиться» [2].
Дшсно, якщо вiдновлення зношеного основного катталу вiдбуваеться на iнновацiйнiй основi, що призводить до тдвищення продуктивности працi, то й амортизащйний фонд треба вiдносити до фонду нако -пичення ^нвестищйних джерел). Отже, за економ!ч-ним значенням амортизащйний фонд повинен акуму-лювати фiнансовi ресурси простого ввдтворення, тоб-то забезпечувати замiну засобiв пращ, що вибувають, але практично вш вiдiграе значно бтьшу роль, осюльки оновлення основних фондiв з цього джерела проводиться на новш технологiчнiй основi.
I тут, на нашу думку, необхщно поеднання фаз науково-техтчного циклу з моментом оновлення основних фондiв.
Науково-техтчний прогрес становить безперер-вний процес отримання i накопичення наукових знань, !хню матерiалiзацiю в елементи техтки i впроваджен-ня техтки у виробництво та iншi сфери сустльства. Науково-техтчний прогрес як цiлiсна система скла-даеться iз трьох взаемопов'язаних елеменпв: науки, техтки i виробництва [4].
Виявленням закономiрностей розвитку базових, технологiчних, соцiально-економiчних тдсистем почали займатися ще в XIX ст. Х. Кларком тодi було виявлено пiввiковi цикли. Пот^м у ХХ ст. Ван Гелде-рен намагався 1х пояснити довготривалими коливан-нями попиту й пропозицИ, Де Вольф — життевим циклом основного катталу, вкладеного в транспортну шфраструктуру й каттальт споруди.
1снування 25-р!чних циклiв, тривалiсть яких за-лежить вiд перiодичностi реконструкцИ промислових споруд i технологiчних лiнiй, доводиться Саймоном Кузнецем. Н. Д. Кондратьев розробив цшсну теорiю пiвстолiтнiх циклiв у промислово-економiчному розвитку. Його теорiя «довгих хвиль» розкривае мехатз-ми, що приводять до змш в цих технологiчних, еконо-мiчних i сустльних структурах. «Довгi хвилЬ» вщоб-ражають довгостроковi перюдичт коливання сощаль-но-економiчного i науково-технологiчного розвитку. Н. Д. Кондратьев установив оргатчну «змонтоватсть»» ритмiв техтчного прогресу в твстолгтнш цикл, у його довгу хвилю. Велик! цикли кон'юнктури визначають-ся перюдичнютю порушення рiвноваги м!ж резервом «основних каттальних благ» i головними факторами, яю визначають технiко-технологiчний споаб виробництва. Так1 коливання супроводжують науково-техтч-ний прогрес, накопичення катталу, зрушення в тех-нолопчнш структур! виробництв. Цикли частшають !з прискоренням науково-техтчного прогресу.
Технолопчт зм!ни ввдображаються на траекторп економ!чного розвитку, а розвиток техтки тдпоряд-ковуеться економ!чним законом!рностям. Так, висо-ка норма прибутку не сприяе впровадженню техноло-пчних нововведень через те, що вони пов'язат з ри-зиком. При економ!чному спад!, падшня норми при-бутку, накопичент !нвестищйного катталу й моральному зноа техтки вкладення в нов! технологи стають вилдними й перспективними.
Для виходу з циктчного середньострокового спаду не потр!бт яюст зм!ни виробничо-господарсь-ко! структури промисловост! Довгохвильова стагна-щя — це етап, на якому вщмирае попередня техноло-пчно-економ!чна база, закладаеться фундамент кар-динальних зрушень в систем! виробничих сил. Тут загострюеться конфл!кт м1ж виробничою структурою, потребою 11 технолопчного оновлення, яку неможли-во здшснити при застаршй оргатзацп.
Тобто у фаз! спаду кон'юнктура диктуе не-обхщнють пошуку ефективних технологш, а в перюд економ!чного тднесення науково-техтчний прогрес гальмуеться, досл!дження фшансуються тальки тод!, коли вони дають швидку вщдачу. У ринкових умовах потр!бно синхротзувати ритми розвитку техмки, оновлення технологш, споживання ресурав, оргатзаци виробництва й руху катталу.
1снування тако1 циктчносп пояснюеться багать-ма причинами. Наприклад, юнування споживчого попиту спонукае тдприемщв розширювати виробнич! потужносп ! збшьшувати катталовкладення. Круго-обк- !ндив!дуальних каппатв протшае безперешкод-но, знижуеться гострота конкурентно1 боротьби. Такому стану речей можна дати наступне пояснення: у
к
<ч
ч о О
ч '(3
Л
ч л н и
<и
©
И
<и
Ч о о
ч '«
о
и
о
С
«
и и
<ч
ч о О
ч '¡2 И
ч
и «
£
н и
<и
а «
а
<и
а
и И М
«
н о ю о а
"¡3
Л о а о
й ?
и И О
и
о
и
о «
о
ч
о «
а
о &
« И
и
ш
о «
о
о
л «
н
я «
И ю о
И
<и
а «
В
о а
<и «
о о л
«
н
н
и а т и
й с й
я х и р я х
е £ и в е
т т
о о
в е в
о в о
н о н
1нвестнцшний цикл (8—12 рок1в)
Iнновацiйний цикл (30—40 рошв)
л
в
т ц
и н
ю
о
в
со
н
X
е т
ра т О
Науково-техшчний цикл технологiй (60—70 рошв)
Рис. 1. Складовi повного науково-техшчного циклу технолог1й
перюд економ1чного тдйому зменшуються стимули для ризикованих дослвдницьких робгт, нових упрова-джень, оновлення виробництва, йде рутинний процес удосконалення технологш, що забезпечують хорош1 прибутки (ординарн 1нновацп). Тому зменшуються стимули нових впроваджень, оновлення виробництва. Ввдтворення протшае на переважно екстенсивнш основа Такий розвиток продовжуеться до тих пр, поки темпи зростання виробництва не починають випере-джати темпи зростання платоспроможного попиту.
В перюд економ1чного спаду ситуащя зм1нюеть-ся, ринок затоварений, устаткування простоюе, вини-кають збитки, виробництво скорочуеться, ввдбуваеть-ся перенакопичення грошового катталу (збшьшення кшькосп грошей, не вкладених у виробництво), роз-повсюджуеться безробгття й неминуче починаеться процес зниження заробгтно! плати й 1нших доход1в, немае сенсу вкладання засоб1в в пол1пшення власти-востей шкому не потр1бних товар1в.
Загальним результатом перенакопичення капталу стае зростання витрат виробництва, падшня щн 1, отже, прибутку (економчна криза). Необхвдш радикальн змши, схильнють до ризикованого, новаторського дослщниць-кого фшансування зростае (базов1 1нноваци).
Але економ1чна криза виявляе не тальки межу, але й 1мпульс у розвитку економ1ки, виконуючи сти-мулювальну («очисну») функцто. Утворюе початко -вий момент для нових масових катталовкладень. Шд час кризи виникають спонукальн мотиви до скоро-чення витрат виробництва й збшьшення прибутку, по-силюеться конкуренщя.
Це пов'язане з тим, що, по-перше, криза призво-дить до морального зносу основного катталу й тим
самим створюе умови для оновлення виробничого апа-рату. По-друге, криза примушуе до оновлення основного катталу на новш техшчнш основу що викликае зниження витрат виробництва й ввдновлення докризо-вого р1вня прибутку. Масовий моральний знос основного катталу, викликаний кризою, примушуе вс1х тдприемщв застосовувати нову техтку Отже, криза розчищае шлях для масових 1нвестищй, допомагаючи економщ перейти в 1ншу фазу (штенсивного розвитку економши). Тому оновлення основного капталу е ма-тер1альною основою перюдичносп криз 1 тривалосп циклу. У ход1 всього економ1чного циклу динамша виробництва нерозривно пов'язана з рухом основного капталу та здшснюеться на баз1 цього руху. Криза за-вершуе перюд обороту бшьшосп 1ндив1дуальних кат-тал1в 1 водночас дае початок новому циклу обороту. Тим самим створюеться нова матер1ально-техшчна база для наступного економ1чного циклу.
Отже, у своему розвитку науково-техтчний процес проходить револющйну й еволющйну фази. Рево-лющйна фаза розвитку науково-техшчного процесу пов 'язана 1з результатами фундаментальних дослвджень, з в1дкриттям нових глибинних закошв розвитку приро-ди, техшки, суспльства. На основ1 таких фундаментальних ввдкритв формуеться потенщал шновацшного розвитку економши, 1нновацшних технологш. Еволюц-1йна фаза проявляеться в послщовному використанш потенщалу наукових фундаментальних ввдкритпв через залежносп й мехашзми шновацшного розвитку еконо-м1ки. Змют науково-техшчного процесу розкриваеться теор1ею його цикшчного розвитку Залежносп окремих фаз розвитку повного науково-техшчного циклу технологш наведено на рис. 1 [4].
Рис. 2. Схема вщтворення основних фонд1в за рахунок амортизацшних вiдрахувань
Визначальну частину повного науково-техшчно-го циклу технологш займае шноващйний цикл. На основ! наукових ввдкритпв фундаментальних закошв розвитку природи ! техшки формуються складов! шновацшного циклу, тривалють якого залежно ввд галузей д!яльност може становити 30—40 ! бшьше роив.
Ввдповвдно до потреб сустльства й з урахуван-ням фундаментальних ввдкритпв формуються науко -во-техшчш вде1, проводиться пошуков! ! прикладш досл!дження та !нш трансформацИ шновацшного циклу, як завершуються створенням нових техшчних за-соб!в, що пройшли промислове освоения й придатш до масового виробничого використання. Заключною складовою !нноващйного циклу е швестицшний цикл, тобто безпосередньо: упровадження в експлуатащю нових техшчних засоб!в ! технологш виробничо1 дальности У часових рамках !нноващйного циклу може реал!зуватись 3—4 швестицшних цикли оновлення ак-тивно1 частини основних засоб!в. Кожен !з !нвестиц-шних цикл!в реал!зуе нове поколшня техшчних засоб!в, економ!чна ефектившсть яких мае поспйно зростати. Потенщал !нновацш, ! ввдповщно й фшансово-еконо-м1чно1 ефективносп, може бути вичерпаний упродовж життевого циклу 3—4 поколшь техшчних засоб!в. Безперервне зростання ефективносп може бути забез-печене при своечасному започаткуванш наступного
!нноващйного циклу, що базуеться на нових фундаментальних наукових вщкриттях !з вищим потенщалом !нновацш, який стрибкопод!бно зростае, а в1дповвдно й фшансових результатов [4].
На нашу думку, поеднуючи саме щ, вище назван!, цикли з моментом оновлення основних фонд!в можна зробити висновок про ввдтворення просте, розши-рене, чи про те, що коштгв амортизащйного фонду не-достатньо навгть для простого ввдтворення. Ми вва-жаемо, що ввдтворення основних фонд!в за рахунок амортизацшних в!драхувань ввдбуваеться за схемою, наведеною на рис. 2.
Отже, якщо оновлення основних фонд!в ввдбу-ваеться на фазах !нвестицшного циклу (рис. 1), то розм!ри накопичено1 амортизаци можуть забезпечити потреби не тльки простого, але й розширеного вщтво-рення. А саме: якщо в результат! науково-техтчного прогресу вартють ввдтворення одинищ виробничо1 потужносп знижуеться, то амортизащйний фонд може покрити потреби й розширеного вдаворення. I навпа-ки, при зростанм вартосп вдаворення одинищ вироб-ничо1 потужносп, коштгв амортизащйного фонду не-достатньо навгть для простого ввдтворення (часткове вщтворення). В умовах, коли в результат! науково-тех-шчного прогресу вартють вщтворення одинищ вироб-ничо1 потужносп залишаеться незмшною, мова йде про просте вдаворення.
Щодо шших фаз повного науково-техшчного циклу, тобто до впровадження !нноващй, то вщтворення основних фонда у цьому випадку може бути не бшьше як простим.
IV. Висновки. Викладен результата досл!джень доводять, що визначення реально! рол! амортизащйного фонду в накопиченш принципово важливо. На нашу думку, поеднуючи фази науково-техтчного циклу з моментом оновлення основних фонд!в, можна зробити висновок про вщтворення просте, розшире-не, чи про часткове вщтворення (коштов амортизащй-ного фонду недостатньо навгть для простого вщтво-рення).
Заперечуемо думку, зпдно з якою амортизащй-ний фонд не може служити джерелом накопичення основних фонд!в. Бшьш того, вш може забезпечува-ти розширене вщтворення основних фонд!в. Якщо оновлення основних фонд!в вщбуваеться на фазах впровадження шноващй, то розм!ри накопичено! амор-тизацп можуть забезпечити потреби розширеного
вдаворення. А саме: якщо в результат! науково-техтчного прогресу вартють вщтворення одинищ виробни-чо! потужносп знижуеться, то амортизащйний фонд може покрити потреби розширеного вщтворення.
Л1тература 1. Борисенко З.Н. Амортизационная политика. — К.: Наук. думка, 1993, — 136 с. 2. Маркс К. Капитал. — Т.1. — С. 399; Т.2. — С. 178; Т.3. — М., 1962. — (Соч.: 2-е изд./ К. Маркс, Ф. Энгельс: Т. 25, ч.2). — С. 419. 3. Голов С. Ф. Концепци амортизащ! та 1х вплив на облш ! управл!ння в сучасних умовах // Бухгалтерський облш ! аудит. — 2004. — № 8. — С. 12. 4. Онищенко В.О., Пазинич В.1. Методичт тдходи до ощнки шноващйного змюту швестищйних проектов розвитку суб'екпв господарювання // Фшан-си Укра!ни. — 2006. — №7. — С. 30—37. 5. Чума-ченко М.Г. Ще раз про амортизащю як важливе дже-рело !нвестищйно1 д!яльносп тдприемства // Бухгалтерський облш ! аудит. — 2004. — №11. — С. 11.
