CC BY
18
УДК 616.132.2-036.11-06:616.127-005.8-089.884-089.163/.168.1-039.72 Веремчук С.Ф., Маруняк С.Р., Дзюба Д.О., Лоскутов О.А.
Р1ВН1 СИРОВАТКОВОГО С-РЕАКТИВНОГО Б1ЛКА ТА 1НТЕРЛЕЙК1НУ-6 ЯК ПРЕДИКТОР1В ТЯЖКОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ
Нацюнальна медична академiя пюлядипломноТ ocBiTM iMeHi П. Л. Шупика, м. КиТв ДУ «1нститут серця МОЗ УкраТни», м. КиТв
Кл^чна лiкарня «Феофаыя» Державного управлiння справами, м. КиТв
Робота присвячена дослдженню визначення ролi С-реактивного блка та нтерлейкна-6 (IL-6) як сиро-ваткових маркерiв оцнки нестабiльностi бляшки у пацieнтiв з гострим коронарним синдромом, при проведенн'! ендоваскулярноУ коронарноУ реваскуляризацИ. У дослдження увйшов 81 хворий (18 пацieнтiв групи контролю без ознак iшемiчноУ хвороби серця, 20 пацieнтiв 3i стабльною стенокард'юю, 20 па^ен-т'в з нестабльною стенокард'юю, 23 патента з гострим нфарктом мокарда). Гоупи обстежених були порiвнянi за статтю, вком i виду проведеноУ коронарноУ реваскуляризацУУ. СереднШ вк становив 67,4±4,2 роюв. Серед них - 57 чоловЫв и 24 жнки. КонцентрацУУ С-реактивного блка та IL-6 визнача-лись п'юля збору усх зразюв, при одночасному виявленн л^дограми, глюкози кров та нших супутнх показниюв. Отриман дан показали, що в груп пацieнтiв з гострим нфарктом мокарда р'вень С-реактивного б'тка перевищував аналог'чнi значення, зафiксованi в груп контролю в середньому на 85,59±3,9%, в груп пацieнтiв з стабльною стенокард'ею - на 77,54±2,7%, в груп обстежених з неста-бльною стенокард'юю - в середньому на 33,85±1,8%. При цьому, значення IL-6 були вище в'дпо&дних значень, як фксувалися в груп контролю в середньому на 74,9±2,4%, в пор!внянн!' з групою з стабль-ною стенокард'юю - на 67,03±3,1% i перевищували цей показник у пацieнтiв з нестабльною стенокардi-eю в середньому на 24,85±1,8%. В ходi роботи була отримана пряма кореля^йна залежн'ють мiж зна-ченнями С-реактивного блка i IL-6, як спостергалися у пацieнтiв з гострим нфарктом мокарда в 1-у добу перебування в стацiонарi. Результати роботи показують, що сироватков рiвнi С-реактивного блка та IL-6 можуть використовуватися як маркери для визначення стйкостi бляшки та мають певну релевантн'ють в процес розвитку гострого коронарного синдрома, що вказуe на значну цннють даних показниюв в оц/нц його прогнозу.
Ключов1 слова: 1шем1чна хвороба серця, гострий коронарний синдром, гострий Ыфаркт мюкарда, нестабтьна стенокард1я, кардюгенний шок.
Робота виконана у вiдпювiднюстi з основними напрямками науково- дюслiднюi' роботи кафедри анестезюлюгiУ та iнтaнсивнюi' терапп НМАПО i^iaMi П.Л. Шупика «Интенсивна терапiя вострого коронарного синдрому з ыдОомом сегмента ST при прове-деннi aндюваскулярноi'рaканалiзацii' мiюкарда», № держ. paecтpацii' 0117U002055.
Вступ
Як вщомо, гострий коронарний синдром (ГКС) може призводити до розвитку серцево-судинних сташв, що загрожують життю, таких як раптова серцева смерть, причому Тх виникнення, голо-вним чином, пов'язано з трщинами та розрива-ми коронарноТ бляшки, тромбозом чи шшими чинниками [1].
Власне нестабтьнють бляшки формуе пато-лопчну основу ГКС [2]. Тому виявлення нестабн льних бляшок може допомогти у щентифкацп па^енпв з ГКС для проведення раншх втручань, що може зменшити або попередити появу не-сприятливих серцево-судинних подш.
Встановлено, що запальн реакци завжди присутн при розвитку ГКС, причому Тх ступшь залежить вщ рiвня нестабтьносп бляшки. Зок-рема, С-реактивний бток (СРБ) е маркером за-палення, рiвень якого асоцшеться зi ступенем прогресування нестабтьносп бляшки [3]. Даний протеТн ютотно пщвищений у па^енпв з ГКС, причому пщвищення його рiвня вважаеться поганою прогностичною ознакою [4]. Таким чином, СРБ може вщображати прогноз у па^етчв з ГКС, однак вш володiе доволi низькою специфн чнютю.
В той же час, штерлейкш-6 (IL-6) вважаеться важливим бюмаркером стану серцевоТ дiяльнос-т та пошкодження мюкарда, а також одним iз
запальних маркерiв коронарноУ бляшки, i у висо-ких концентра^ях виявляеться в лтщних смуж-ках атеросклеротичноУ бляшки [5]. Встановлено, що при виникненн запалення або розриву атеросклеротичноУ бляшки спостер^аеться рiзке зростання концентрацп ^-6 в кровi [6]. Бтьше того, за даними окремих дослщжень висока кон-центра^я ^-6 у плазмi хворих з ГКС пов'язана з ризиком серйозних коронарних подш [7].
Фундаментальн дослщження показали, що ^-6 та СРБ можуть призводити до розвитку ГКС наступними трьома мехаызмами. По-перше, ^-6 може стимулювати експресш адгезивних бшмв, хемомшв запальними ефекторними кл^инами, що в подальшому стимулюе адгезш та агрега-цш запальних кл^ин з утворенням бляшок. Це, у свою чергу, сприяе посиленому утворенню вть-них радикалiв кисню у кл^инах запалення та веде до збтьшення експресп матриксноУ метало-протеУнази, що викликае нестабiльнiсть атеросклеротичноУ бляшки [8].
По-друге, ^-6 може активувати комплемент, тим самим впливаючи на утворення оксиду азоту та ендотелшу-1, що призводить до дисфункцп ендотелiю. Нарешт^ IL-6 може посилювати екс-пресш тканинного фактора iнгiбiтора активацiУ плазмшогену типу I та посилювати його актив-нiсть, що призводить до порушення згортання кровi з утворенням тромбiв [9].
Проведет дослщження припускають, що ви-значення piBHiB СРБ та IL-6 можуть вiдображати iнтенсивнiсть запалення у атеросклеротичноТ бляшцi та прогнозувати Т'Т нестабтьнють. Тому в даний час, актуальним залишаеться питання, щодо визначення piвнiв СРБ та IL-6 в плат оцш-ки клiнiчного прогнозу у па^етчв з ГКС.
Мета дослщження
Визначення pолi СРБ та IL-6 як сироваткових маpкеpiв оцiнки нестабтьносп атеросклеротичноТ бляшки у па^етчв з ГКС.
Об'ект i методи дослщження
У дослщження було включено 43 патента з ГКС, яким екстрено проводилось стентування коронарних судин у ДУ «1нститут серця МОЗ УкраТни» та кшычнш лкары «Феофаыя» ДУС в пеpiод з лютого 2018 року по червень 2018 року з метою pеканалiзацiТ оклюзи коронарних арте-р1й.
Серед цих па^етчв у 23 па^етчв (53,5% ви-падкiв) дiагностовано гострий шфаркт мiокаpда (Г1М) (18 чоловшв та 5 жiнок, у вiцi 61,3-82,1 ро-кiв, в середньому 69,0±7,4 pокiв), у 20 випадмв -нестабiльна стенокаpдiя (НС) (15 чоловтв та 5 жiнок у вiцi 61,7-77,2 pокiв, в середньому 68,3±6,9 pокiв).
Дiагноз Г1М виставлявся на пiдставi клiнiчних даних (штенсивний ангiнoзний напад, що не ку-пipувався бiльше нiж за 30 хв.); даних ЕКГ (на-явнють патологiчного зубця Q, пiдвищення сегмента ST м^мум на 2 мм вщ iзoлiнiТ або його депреая бiльш нiж на 2 мм, шверая зубця Т); показниках ключного аналiзу кpовi: лейкоцитоз, пщвищення piвня феpментiв у сиpоватцi кpовi (тpoпoнiн I, МБ - КФК, ACT, ЛДГ)); даних УЗД серця (виявлення зон акшезп). Середнш час над-ходження хворих до вщдтення вiд початку сим-птомiв розвитку Г1М склав 115,4±37,4 хв. Площа ураження мюкарда лiвого шлуночка при пщра-хунку QRS-iндексу становила у середньому 20,4±1,2%. У 7 (30,4% випадш) пацiентiв спо-стер^алися симптоми розвитку каpдiогенного шоку
Для дослщження та поpiвняння нами було вн дiбpано ще 20 пацiентiв зi стабiльною стенокар-дiею (СС) (12 чоловтв та 8 жiнок у вiцi 59,2-73,5 pокiв, в середньому 66,4±4,6 pокiв) яким була призначена ттьки медикаментозна теpапiя, та 18 л^ых людей без ознак 1ХС, вибраних як конт-рольну групу (КГ) (12 чоловтв та 6 жшок, у вiцi 60,1-72,3 рош, сеpеднiй вiк 65,9±6,3 pокiв). У 14 хворих з групи СС (70% випадш) при надхо-дженн був II ФК серцевоТ недостатност по T. Killip.
У контрольнш гpупi не виявлялись данi анамнезу щодо 1ХС, спостеpiгалась нормальна елек-тpокаpдiогpама (ЕКГ) та були вщсутш змiни на ЕКГ при дозованому фiзичному навантаженнi пiд час проведення велоергометри.
Кpитеpiями виключення iз дослiдження були
наступнi: прогресуюча ниркова недостатнють, дисфункцiя печiнки, гостра та хрошчна iнфекцiя, серцева недостатнiсть, хipуpгiчнi втручання та травми протягом 3 мюя^в, запалення, анемiя, захворювання периферичних судин, пщозри на системнi тромботичн захворювання та вапт-нiсть, дiабет та рак, iншi захворювання серця, дисфунк^я щитоподiбноТ залози та аутамунш захворювання.
Для визначення плазмовоТ концентpацiТ СРБ та IL-6 до початку стентування у обстежених па-цiентiв збирали три мттпри венозноТ кpовi, i протягом 30 хв. всi зразки кpовi центрифугували при 4°С i 3000 об/хв. протягом 10 хв. Сироватку вщокремили i збеpiгали при -70°С для проведення дослщжень.
КонцентpацiТ СРБ та IL-6 визначались шсля збору усiх зpазкiв, при одночасному виявленн лiпiдогpами, глюкози кpовi та iнших супутнiх по-казниш. Рiвнi СРБ сироватки були вимipянi за допомогою iмунного туpбiдиметpичного методу (Beckman). Концентpацiя сироваткового IL-6 ви-значалась методом ELISA.
Данi вимipювання в групах поpiвнювали, ви-користовуючи t-тест Ст'юдента або ваpiацiйний аналiз; для поpiвняння даних використовувався X2 тест. Для оцшки коpеляцiй було використано кореляцшний аналiз Спipмена. Вс данi були пpоаналiзованi, використовуючи програмне за-безпечення SPSS-6.0.
Результати дослщження та |'х обговорення
Як видно з табл. 1, мiж групами дослщження не було виявлено достовipноТ piзницi мiж вiком, статтю, шдексом маси тiла (1МТ) та piвнем лто-пpотеТдiв високоТ щiльностi (р>0,1).
При цьому, в гpупi з нестабтьною стенокар-дiею (НС) i в гpупi з гострим шфарктом мiокаpда (Г1М), в поpiвняннi з контрольною групою (КГ), па^етчв з аpтеpiальною гiпеpтензiею i хворих на цукровий дiабет було в середньому на 22,45% (р = 0,0013) i на 19,6% (р = 0,0014) бть-ше вiдповiдно (табл. 1).
Рiвень лiпопpотеТдiв нiзькоТ щтьносп у пацн ентiв, якi увшшли до групи з НС i в групу з Г1М був вище в середньому на 17,65±1,4% (р = 0,0024) щодо подiбних показниш, отриманих в КГ (табл. 1). Подiбна тенденцiя спостеpiгалася i при аналiзi показникiв загально холестерину i тpиглiцеpидiв, piвень яких перевищував значен-ня в КГ вщповщно на 29,7±1,2% (р = 0,00011) i на 28,9±1,1% (р=0,00013) (табл. 1).
При аналiзi показникiв СРБ i IL-6 було виявлено, що у па^етчв, якi увшшли до групи зi ста-бтьноТ стенокаpдiТ, отpиманi значення не мали статистично достовipних вiдмiнностей з аналоп-чними показниками, якi були зафксоваы у пацн ентiв у контрольноТ групи (табл. 2).
Таблиця 1
Загальна характеристика груп досл'дження (N=81)
Показник Група
КГ (n=18) СС (n=20) НС (n=20) Г1М (n=23)
Вш (роюв) 65,9±6,3 66,4±4,6 68,3±6,9 69,0±7,4
Стать (ч/ж) 12/6 12/8 15/5 18/5
1МТ (кг/м2) 22,3±4,3 24,6±2,1 25,1±2,7 24,8±3,2
АГ (n (%)) 6 (33,3%) 9 (45,0%)* 11 (55,0%) * 13 (56,5%) *
Д1абет (n (%)) 1 (5,6%) 3 (15,0%)* 4 (20%)* 7 (30,4%)*
ЗХ (ммоль/л) 4,5±0,7 6,1±0,5 6,3±1,2* 6,5±1,3*
ТГ (ммоль/л) 1,6±0,3 1,7±0,4 2,2±0,6* 2,3±0,8*
ЛПНЩ (ммоль/л) 2,8±0,2 3,2±0,5 3,3±0,8* 3,5±0,7*
ЛПВЩ (ммоль/л) 1,0±0,2 1,1±0,3 1,0±0,4 1,10±0,3
Прим1тка: * - р < 0,001 - в пор1внянн1 с контрольною групою; КГ - контрольна група; СС - стабльна стенокард1я; НС - нестабльна стенокардия; Г1М - гострий ¡нфаркт м1окарда; 1МТ - ндекс маси тла; АГ- артер1альна г1пертенз1я; ЗХ - загальний холестерин; ТГ - тригл1цериди; ЛПНЩ - ллопротеГди низькоТ щтьност; ЛПВЩ - л1попроте)'ди високоГ щ1льност1.
Таблиця 2
Р1вн1 СРБ та IL-6 у групах обстеження
Група СРБ (мг/л) IL-6 (пг/мл)
КГ (n=18) 1,29±1,04 8,16±6,41
СС (n=20) 2,01 ±1,48 10,72±8,13
НС (n=20) 5,92±1,521,2 24,43±8,711,2
Г1М (n=23) 8,95±2,131,2,3 32,51±9,341,2,3
Примтка:1 - р < 0,05 - в пор1внянн1 с контрольною групою; 2 - р < 0,05 в пор1внянн1 з патентами 3i стабльною стенокард1ею; 3 - р < 0,05 в порiвняннi з патентами з нестабльною стенокардiею; КГ - контрольна група; СС - стабльна стенокардiя; НС - нестабльна стенокардiя; Г1М - гострий iнфаркт мокарда; 1МТ - iндекс маси тла; АГ- артерiальна гiпертензiя; ЗХ - загальний холестерин; ТГ - триглцериди; ЛПНЩ - лiпопротеïди низькоТ шльност; ЛПВЩ - лiпопротеïди високоГ шjльностi.
У порiвняннi з патентами контрольно!' групи, piBeHb СРБ у хворих групи нестабтьно'Г стенока-рди був вище в середньому на 78,21±4,2% (р = 0,0000l3), а щодо па^етчв групи 3i стабтьною стенокардiею, дат значення були бтьше на 66,05±5,3% (р=0,000013) (табл. 2).
Показники СРБ в груш па^етчв з Г1М пере-вищували аналопчы значення, як були зафксо-ван в груш доброволь^в без 1ХС (КГ) в середньому на 85,59±3,9% (р = 0,000011), в груш пацн ен^в зi стабтьною стенокардiею - на 77,54±2,7% (р = 0,000015), в груш обстежених з нестабтьною стенокардiею - в середньому на 33,85±1,8% (р=0,000017) (табл.2).
Подiбнi сшввщношення спостер^алися нами i при аналiзi рiвня IL-6 в обстежених групах. Так даний показник в rpyni хворих з нестабтьною
[ЗНАЧЕНИЕ] ±
2.131
стенокардiею був вище аналопчних значень, от-риманих в груш контролю в середньому на 66,96±2,7% (р = 0,000012) i перевищував подiбнi значення, зафксоваш у па^етчв зi стабтьною стенокардiею в середньому на 56,12±3,1% (р=0,000016) (табл. 2).
У па^етчв, як увiйшли до групи Г1М, отриманi значення IL-6 були вище вщповщних значень, якi фiксувалися в контрольнш групi в середньому на 74,9±2,4% (р = 0,000011), в порiвняннi з групою пацiентiв, як мали стабiльну стенокардiю (були збтьшеы на 67,03±3,1%, р=0,000012), i перевищували рiвень IL-6 у пацiентiв з нестабтьною стенокардiею в середньому на 24,85±1,8% (р=0,0014) (табл. 2).
Динамка СРБ i lL-6 у па^етчв з гострим ¡нфарктом мюкарда представлена на рис. 1.
[ЗНАЧЕНИЕ] ± 9,34
|ЗНАПЕНИ!Е^ЧЕНИЕ]±
ГЗНАЧЕНИЕ1± 3,|4
[ЗНАЧЕНИЕ] ±
4,28'
СРБ
IL -6
□ 1-а доба ■ 5-а доба я 10-а доба
Рис. 1. Динамка СРБ и IL-6 у пацiентiв з гострим нфарктом мюкарда. Примтка:1 - р < 0,05 в порiвняннi з вiдповiдними внутрiшньогруповими значеннями.
При аналiзi змш показниш СРБ у па^етчв, що поступили в стацюнар на рентгенендоваску-лярну реканалiзацiю шфаркт-пов'язаноТ' артерп, було визначено, що на 5-ту добу пiсля 1М i про-веденого стентування, рiвень даного бтка зни-жувався на 53,1±9,8% (р = 0,00014). До 10-Т доби його показники були рiвнi 5,3±1,17, i не мали достовiрних статистичних вiдмiнностей з попередыми значеннями (р=0,2471) (рис. 1).
Щодо показникiв IL-6 у па^етчв даноТ групи було визначено, що
до 5-тоТ доби пюля 1М i проведеноТ ендоваскулярноТ реканалiзацiТ, знижувався в се-редньому на 51,4±5,2% (р = 0,00013). На 10-ту добу рiвень IL-6 у па^етчв даноТ групи шдвищувався в середньому на 27,85±2,3% (р = 0,00142) вщ попереднiх значень, i становив 67,4±4,8% вiд рiвня, зафiксованого в 1-у добу (рис. 1).
Кореляцшна залежнiсть мiж рiвнем СРБ i по-казниками IL-6 вiдображена на рис. 2.
рiвень даного штерлейкшу
6,5 7,0 7,5 8,0 8,5 9,0 9,5 10,0 10,5 11,0 11,5
СРБ (мг/л)
Рис. 2. Кореляц1йна залежнють Як видно з наведеноТ дiаграми, коефщiент кореляци (г) мiж двома вищеописаними ознака-ми становив 0,9838, що говорило про пряму ко-реляцшну залежнiсть мiж значеннями СРБ i IL-6, як спостерiгалися у пацieнтiв з Г1М в 1-у добу перебування в стацюнарк А з огляду на значен-ня ймовiрностi помилки (р), що дорiвнювала 0,000025, можна зробити висновок, що дана кореляцшна залежнють була статистично достовн рною (рис. 2).
Як вiдомо, запалення е основним патолопч-ним мехашзмом, який лежить в основi рiзних за-хворювань. Атеросклероз так само е хрошчним запальним процесом, який активуе iмуннi ^ти-ни, зокрема макрофаги i Т-лiмфоцити, що при-зводить до протеолiтичноТ деградацiТ сполучноТ матрицi i активацiТ продукцiТ цитоюыв [10]. Крiм того, за даними деяких робп", рiзнi прозапальнi цитокши, включаючи ^-1р, IL-6, фактор некрозу пухлини i С-реактивний бiлок пiдвищуються у пацiентiв з ГКС, що свщчить про системну запа-льну вщповщь при розвитку даноТ патологи [11].
^-6, будучи одним з основних медiаторiв, вд грае ключову роль в iнiцiюваннi запальноТ реакци шляхом стимуляци синтезу простагландинiв, шду-куваннi секрецп гормонiв кори надниркових залоз i стимулюваннi гострофазових бтюв. В даний час активно ведуться дослiдницькi роботи для визначен-ня ролi кожного цитокiну в атерогенезк
Ми прагнули дослiдити рiвень СРБ i сироват-
¡ж р:внем СРБ i показниками IL-6.
кового IL-6 для використання Тх рiвнiв в якостi маркерiв дiагностики тяжкост протiкаючого про-цесу iшемiТ мюкарда в умовах розвитку гострого коронарного синдрому. В результат проведено-го дослщження ми отримали пiдтвердження даного положення про дiагностичну цшнють даних показникiв.
Висновки
1. У груш па^енпв з Г1М |^вень СРБ перевищував аналогiчнi зна-чення, зафiксованi в КГ в середньому на 85,59±3,9%, в групi пацiентiв з СС - на 77,54±2,7%, в груш обстежених з НС - в середньому на 33,85±1,8%.
2. У па^енпв з Г1М значення IL-6 були вище вiдповiдних значень, якi фiксувалися в КГ в середньому на 74,9±2,4%, в порiвняннi з групою СС - на 67,03±3,1% i перевищували цей показник у па-^енпв з НС в середньому на 24,85±1,8%.
3. В ходi роботи була отримана пряма кореляцшна залежнють мiж значеннями СРБ i IL-6, якi спостерiгалися у па^енпв з Г1М в 1-у добу перебування в стацюнарк
4. Сирова™^ рiвнi СРБ та IL-6 можуть використовуватися для визначення стiйкостi бляшки та мають певну релевантнють в процес розвитку ГКС, що вказуе на значну цшнють даних пока-зникiв в оцiнцi прогнозу ГКС.
Перспективи подальших дослiджень
Подальшi дослiдження будуть спрямованi на вивчення залежност рiвнiв сироваткового С-реактивного бтка та штерлейкшу-6 та тяжкостi переб^у гострого коронарного синдрому.
References
1. Ilashchuk TO, Tashchuk VK. Gostryy koronarnyy syndrom, uskladnenyy syndromom sertsevoyi nedostatnosti: predyktory nespryyatlyvykh podiy ta suchasni algorytmy likuvannya [Acute coronary syndrome, complicated by heart failure syndrome: predictors of adverse events and modern treatment algorithms].
Novosty medytsyny y farmatsyy. Kardyologyya. 2010; 314; 22-5. [Ukrainian]
Li JJ. Inflammation in coronary artery diseases. Chin Med J (Engl). 2011; 124(21): 3568-75.
Kashiwagi M, Tanaka A, Kitabata H, et al. Relationship between coronary arterial remodeling, fibrous cap thickness and high-sensitivity C-reactive protein levels in patients with acute coronary syndrome. Circ J. 2009; 73(7): 1291-5.
Nakachi T, Kosuge M, Hibi K, et al. C-reactive protein elevation and rapid angiographic progression of nonculprit lesion in patients with non-ST-segment elevation acute coronary syndrome. Circ J. 2008; 72(12): 1953-9.
Rus HG, Vlaicu R, Niculescu F. Interleukin-6 and interleukin-8 protein and gene expression in human arterial atherosclerotic wall. Atherosclerosis. 1996; 127(2): 263-71.
De Gennaro L, Brunetti ND, Montrone D, et al. Subacute inflammatory activation in subjects with acute coronary syndrome and left ventricular dysfunction. Inflammation. 2012; 35(1): 363-70.
10.
11.
Mazzone A, De Servi S, Vezzoli M, et al. Plasma levels of interleukin 2, 6, 10 and phenotypic characterization of circulating T lymphocytes in ischemic heart disease. Atherosclerosis. 1999; 145(2): 369-74.
Verma S, Li SH, Badiwala MV, et al. Endothelin antagonism and interleukin-6 inhibition attenuate the proatherogenic effects of C-reactive protein. Circulation. 2002; 105(16): 1890-6. Müller KA, Chatterjee M, Rath D, et al. Platelets, inflammation and anti-inflammatory effects of antiplatelet drugs in ACS and CAD. Thromb Haemost. 2015; 114(3): 498-518.
Ambrose JA, Singh M. Pathophysiology of coronary artery disease leading to acute coronary syndromes. F1000Prime Rep. 2015; 7: 1-5. Aggarwal A, Schneider DJ, Terrien EF, et al. Increase in inter-leukin-6 in the first hour after coronary stenting: an early marker of the inflammatory response. J Thromb Thrombolysis. 2003; 15(1): 25-31.
Реферат
УРОВНИ СЫВОРОТОЧНОГО С-РЕАКТИВНОГО БЕЛКА И ИНТЕРЛЕЙКИНА-6 КАК ПРЕДИКТОРА ТЯЖЕСТИ ОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМА
Веремчук С. Ф., Маруняк С. Р., Дзюба Д. О., Лоскутов О. А.
Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, острый коронарный синдром, острый инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, кардиогенный шок.
Работа посвящена исследованию определения роли С-реактивного белка и интерлейкина-6 (IL-6), как сывороточных маркеров оценки нестабильности бляшки у пациентов с острым коронарным синдромом при проведении эндоваскулярной коронарной реваскуляризации. В исследование вошел 81 больной (18 пациентов группы контроля без признаков ишемической болезни сердца, 20 пациентов со стабильной стенокардией, 20 пациентов с нестабильной стенокардией, 23 пациента с острым инфарктом миокарда). Группы обследованных были сопоставимы по полу, возрасту и виду проведенной коронарной реваскуляризации. Средний возраст составил 67,4 ± 4,2 лет. Среди них - 57 мужчин и 24 женщины. Концентрации С-реактивного белка и IL-6 определялись после сбора всех образцов, при одновременном выявлении липидограммы, глюкозы крови и других сопутствующих показателей. Полученные данные показали, что в группе пациентов с острым инфарктом миокарда уровень С-реактивного белка превышал аналогичные значения, зафиксированные в группе контроля в среднем на 85,59 ± 3,9%, в группе пациентов со стабильной стенокардией - на 77,54 ± 2 7%, в группе обследованных с нестабильной стенокардией - в среднем на 33,85 ± 1,8%. При этом значение IL-6 были выше соответствующих значений, фиксировались в группе контроля в среднем на 74,9 ± 2,4%, по сравнению с группой со стабильной стенокардией - на 67,03 ± 3,1%, и превышали этот показатель у пациентов с нестабильной стенокардией в среднем на 24,85 ± 1,8%. В ходе работы была получена прямая корреляционная зависимость между значениями С-реактивного белка и IL-6, которые наблюдались у пациентов с острым инфарктом миокарда в первые сутки в стационаре. Результаты работы показывают, что сывороточные уровни С-реактивного белка и IL-6 могут использоваться как маркеры для определения устойчивости бляшки и имеют определенную релевантность в процессе развития острого коронарного синдрома, что указывает на значительную ценность данных показателей в оценке его прогноза.
Summary
LEVELS OF SERUM C-REACTIVE PROTEIN AND INTERLEUKIN-6 AS PREDICTORS OF ACUTE CORONARY SYNDROME SEVERITY Veremchuk S. F., Marunyak S. Р., Dzyuba D. А, Loskutov О. A.
Key words: ischemic heart disease, acute coronary syndrome, acute myocardial infarction, unstable angina, cardiogenic shock.
The work is devoted to the study of the role of C-reactive protein (CRP) and interleukin-6 (IL-6) as serum markers for assessing the plaque instability in patients with acute coronary syndrome (ACS) under endovas-cular coronary revascularization (CR). The study included 81 patients (18 patients in the control group (CG) without signs of coronary heart disease, 20 patients with stable angina (SA), 20 patients with unstable angina (UA), and 23 patients with acute myocardial infarction (AMI)). The surveyed groups were comparable by sex, age, and type of conducted CR. The average age was 67.4±4.2 years. Among them there were 57 men and 24 women. Concentrations of CRP and IL-6 were assessed after collecting all samples, and simultaneously lipidograms, blood glucose and other concomitant indices were being performed. The obtained data showed that in the group of patients with AMI the level of CRP was higher than the similar values recorded in CG approximately by 85,59±3,9%, in the group of patients with SA the index studied was higher by 77,54±2,7%, and in the group of the patients with UA it was higher by 33.85±1.8%. At that, the value of IL-6 were higher than the relevant values recorded in the CG approximately by 74,9±2,4%; the value of IL-6 compared with the SA group was higher by 67,03±3,1% and exceeded this index in patients with UA on average by 24,85±1,8%. We observed a direct correlation between the values of CRP and IL-6 in patients with AMI in the first day of their hospital staying. The results of the study have shown that serum levels of CRB and IL-6 can be used to assess the stability of the plaque and are relevant in the ACS development that confirms the significant value of these indicators in predicting ACS.
7
2
8
3
9
4
5
6
