CC BY
110
УДК 678.745.2:54.057:577.112
Грабовський С. С., кандидат бюлопчних наук, доцент © grabovsky@polynet.lviv. ua Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С. З. Гжицького
РИТМИ СИНТЕЗУ Б1ЛК1В П1Д ВПЛИВОМ ПОЛ1АМ1Н1В
Пол1амти еплиеають на актиетсть фермент1е, як беруть участь е метабол1зм1 быте та нуклегноеих кислот. Вони можуть як стимулюеати, так i ¡нг1буеати гх актиетсть. В1дом1 погодинш ритми концентрацп як пол1амше, так i колиеання актиеностi ферментiе, задiяних у процесах синтезу быка.
Ключоеi слова: nолiамiни, актиетсть орнтин декарбоксилази, погодинн колиеання шеидкостi синтезу быка.
Полiамiни (спермш, спермщин, путресцин i кадаверин) — 060B^3K0Bi компоненти ycix бюлопчних систем: вщ BipyciB до кл^ин тварин та людини. Багато дослщжень вказують на первинну роль полiамiнiв у регуляци рiзних бюлопчних процеЫв, що протiкають в живш клiтинi. Регулююча дiя полiамiнiв, мабуть, пов'язана з !х впливом на синтез бшка i нукле!нових кислот.
В останнi роки неабияка увага придшяеться вивченню полiамiнiв, зокрема похщним полiметиламiв (продyктiв метаболiзмy морських органiзмiв, павyкiв та комах, а також мiкроорганiзмiв) — алкало1дов тваринного походження. Ц алкало!ди е прекрасними моделями для розробки засобiв та методiв лiкyвання багатьох захворювань не тшьки тварин, а й людей. Практичне використання деяких синтетичних аналопв цих алкало1дов полягае в розробленш сучасних препаратiв для хелатно! терапи надлишкового вмiстy залiза в кров^ протитуберкульозних, антипролiферативних та iмyнодепресивних лшв [1].
Кристали спермiнy Antony van Leewenhoek виявив у спермi ще в 1678 роцi [2]. 1ншими представниками сiмейства полiамiнiв е спермщин i путресцин, молекулярна маса яких 150-350 Да. Концентращя цих речовин в бюлопчних рщинах у здорових людей тдвищена в перiоди фiзiологiчного росту, а також у хворих на псорiаз, при злоякiсних новоутвореннях, уреми [3].
Про важливiсть ролi полiамiнiв говорить той факт, що полiамiни залyченi в збереженнi структури ДНК [4, 5], процеси експреси генiв [6], диференцiацiю клiтин [7], синтез позакл^инного матриксу [8]. При уреми доведеним ефектом полiамiнiв е пригшчення м^раци полiморфно-ядерних лейкоцитiв, продукци ними вiльних радикалiв кисню, зростання еритро!дних колонiй [9], вступ юшв кальцiю в клiтини головного мозку [10], активностi NO-синтетази [11]. D. Stabellini та спiвавтори [12] видшили полiамiни з розчину гемодiалiзних хворих i хроматографiчно роздiлили на чотири пiки, два з яких мютили спермiн, спермiдин i путресцин. Молекулярна маса полiамiнiв вiд 1000
© Грабовський С. С., 2010
41
до 5000, тобто це свщчить про те, що вони кон'югуються з рiзними бшковими ноЫями. Видшеш полiамiни i дiалiзуючий розчин впливали на синтез бшка i позаклiтинного матриксу в культурi клiтин. Спермiдин, спермiн i путресцин виявленi в ядрах клiтин уах органiв людини. Вони мають великий позитивний заряд, легко зв'язуються з негативно зарядженими молекулами ДНК i РНК, входять до складу хроматину i беруть участь у реплшаци ДНК, стимулюють транскрипцiю i трансляцш та в тших найважливших бюлог1чних реакщях.
Цдкавими е дослiдження, яю пов'язанi з вивченням добових та сезонних коливань концентрацп полiамiнiв та !х впливу на активнiсть окремих ферменив синтезу бiлка, нуклешових кислот.
Чотири спостереження приваблюють увагу до полiамiнiв, як можливих регуляторiв погодинного ритму синтезу бшка: 1) полiамiни стимулюють синтез бшка, або пщтримують його на визначеному рiвнi; 2) вщомий погодинний ритм концентрацп полiамiнiв; 3) час пiвжиття ключового ферменту бюсинтезу полiамiнiв — орнiтин декарбоксилази (ОДК) — лише декiлька хвилин; основний споЫб пiдвищення активностi цього ферменту — синтез нових молекул, 4) показано погодинний ритм активност ОДК.
Дiамiн — путресцин, утворюеться при декарбоксилуваннi L-орнiтину. Процес каталiзуеться ОДК; путресцин — субстрат для синтезу спермщину. У прокарiотiв можливий iнший шлях утворення путресцину — з метюшну. Концентрацiя орнiтину пщтримуеться в циклi з перетворенням орштину в напiвальдегiд глютамшово1 кислоти, поим у глютамшову кислоту, карбамошфосфат, аспарагшову кислоту, аргiнiн i знову в орштин з видiленням сечовини. ОДК активна в комплекс з пиридоксаль-5'-фосфатом [13, 14]. ОДК i полiамiни знайденi у всiх вивчених кл^инах. Давно була вiдмiчена кореляцiя мiж iнтенсивнiстю росту тканин, активнiстю ОДК i концентрацiею полiамiнiв в ембрюшв, при регенерацп, гшертрофп, ростi пухлин (перший огляд: [15]). Так, актившсть ОДК пiдвищуеться в 10 разiв пiд час дроблення бластомерiв i далi ще на порядок [16, 17]. Специфiчне гальмування активностi ОДК аналогами субстрату призводить до зупинки ембрюнального розвитку морського 1жака або мишi [18]. Одним iз доказiв впливу полiамiнiв на транскрипцiю i трансляцiю отримано в дослiдженнях мутанив з дефiцитом полiамiнiв [19]. Таю мутанти погано ростуть, а додавання полiамiнiв стимулюе рiст. У тканинах, яю не оновлюються та не ростуть, актившсть ОДК значно нижча, шж у пролiферуючих — наприклад в мозку або в скелетних м'язах у 15-20 разiв нижча, шж у тонкому кишечнику. У нестимульованш печiнцi дорослого щура актившсть ОДК приблизно така ж, як в мозку, але пiсля шдукцп пролiферацil, пiсля частково! гепатектомil актившсть ОДК рiзко зростае [18, 20]. Це ж саме вщбуваеться й при гшертрофп серця [21]. Фiзiологiчно активними е спермiдин i спермш, а путресцин використовуеться в основному як попередник полiамiнiв. Позитивний заряд полiамiнiв дозволяе !м зв'язуватись з рiзноманiтними негативно зарядженими молекулами. Так, полiамiни абсорбуються на мембранах, впливаючи на активнiсть зв'язаних з мембранами ферменив, наприклад на ацетилхолiн естеразу [22]. Полiамiни можуть утворювати амщш
42
зв'язки з кислотами. На цш ochobí вщбуваеться, наприклад, кон'югащя полiамiнiв з амiнокислотами i малими пептидами. Можливi i коливання зв'язку мiж полiамiнами i бшками, що е одним 3i cnoco6ÍB виведення надлишку полiамiнiв. Утворення кон'югаив вiдбуваеться в печiнцi i каталiзуеться трансглютамiназою.
Електростатичнi полiамiни зв'язуються з нукле'новими кислотами змiнюючи 1х актившсть [22-25]. Пiд дiею спермiдину посилюеться синтез тРНК, змiнюеться конформацiя 1х молекул i амiноацил-тРНК комплексiв. У фракци тРНК, видiлених iз рiзних джерел, завжди знаходять полiамiни. Спермщин може також зв'язуватись з РНК рибосом, змшюючи 1х стан. У меншш мiрi цi властивостi характерш i для спермiну, який актившше взаемодiе з ДНК, впливаючи на конденсацш хроматину. Змiнюючи конформацiю непстонових бiлкiв хроматину, полiамiни сприяють 1х фосфорилюванню, очевидно, роблячи цi бшки бiльш зручним субстратом для дп протеiнкiназ.
Можливо, ОДК або продукти 11 активностi в ядрi впливають на транскрипцiю. Передбачаеться, що ОДК — фактор Ыщаци РНК-полiмерази I — ферменту синтезу рибосомних РНК [26]. Авторадiографiчнi дослщження з використанням 3Н-дифторорнiтину показали, що ОДК локалiзуеться як в цитоплазмi, де реалiзуеться основна функцiя цього ферменту, так i в карiоплазмi i в ядерщ [27]. Вiдомi, однак, приклади значнiших впливiв полiамiнiв на транслящю, нiж на транскрипцiю. Окрiм даних про змiну активностi тРНК i рРНК, обумовлених полiамiнами, знову спостер^аються мутантнi клiтини. Додавання в середовище з такими клiтинами, дефектними за синтезом полiамiнiв, спермiдину, приводить до збшьшення концентрацп бiлкiв в кл^инах, що вiдбуваеться ранiше, нiж посилюеться синтез РНК [22].
На вiдмiну вщ ОДК, час життя яко1' зазвичай 5-10 хв, полiамiни живуть досить довго. Час життя спермщину в печшщ щура приблизно чотири днi, в мозку — 10-18 дшв, а спермiну в рiзних тканинах — вiд 10-40 дшв [15, 19, 28]. У кл^инах in vitro час життя i запаси полiамiнiв, можливо, меншi, шж у клiтинах in vivo. Про це можна судити за гальмуванням мiзотiв, за скороченням 1'х проходження в кл^инах, вiдразу пiсля порушення синтезу полiамiнiв. Так, пiсля блокування синтезу ОДК метилорнiтином в культурах СНО, 3Т3 i HELA, накопичуються двохядерш клiтини, потiм G2-клiтини, при великих дозах шпб^ора синтез ДНК припиняеться [19].
На синтез бшка впливае як накопичення в кл^инах полiамнiв, так i зворотне 1'х перетворення i розпад. Спермiн перетворюеться в спермiдин у реакци, каталiзуючоi перексисомно1' полiамiноксидази. Спермiдин може перетворюватись в путресцин. Так, деякi гепатоксини активують спермiдинацетилтрансферазу, каталiзуючи утворення путресцину зi спермiдину.
Пряма регуляцiя синтезу ОДК здшснюеться через рецептори гормошв на плазматичнiй мембранi i далi через цАМФ i цГМФ, яю активують вiдповiднi протеiнкiнази. Цей шлях зумовлюеться юнетикою активностi цАМФ-залежно' протешкшази i ОДК. Так, при змш середовища в культурi клiтин глюми
43
спочатку активуються цАМФ-залежш протешюнази i лиш тому зростае актившсть ОДК i концентрацiя путресцину. Вважають, що через цАМФ посилюеться синтез полiамiнiв в печiнцi, нирках, ппертрофованому серцi. Оскiльки активнiсть ОДК посилюеться i стеро!дами, можливий i геномний, незалежний вiд цАМФ, шлях стимуляци синтезу ОДК. Встановленi погодинш ритми деяких гормонiв, якi дшть через рецептори плазматично! мембрани: иреотропного, фолiкyлостимyлюючого, лютеiнiзyючого та iн. Через рецептори плазматично! мембрани синтез цАМФ i ОДК може посилюватись катехоламшами, пептидними та iншими нестерощними гормонами. Вiдмiчений i зворотний зв'язок. Надлишок полiамiнy знижуе активнiсть аденiлатциклази в печшщ щура.
Гальмуюча дiя на синтез ОДК виявляеться головним чином через утворення ОДК-антиензиму — бшка, який керуе протешюназною активнiстю [28]. Така полiамiнозалежна протешкшаза, iнактивyюча ОДК, видшена зi слизневого гриба. Синтез ОДК-антиензиму стимулюеться путресцином i його аналогами, наприклад, кадаверином. У цих випадках ОДК — ключовий фермент бюсинтезу полiамiнiв, а точшше синтезу путресцину, контролюеться кiнцевим продуктом реакци. Синтез путресцину конкурентно шпбуеться аналогами субстрату, наприклад, метилорнiтином.
£ даш, якi показують, що актившсть ОДК регулюеться в основному на рiвнi цитоплазми i головним чином мехашзмом трансляци. Алостеричнi впливи на ОДК ссавщв вiдомi тiльки для низькомолекулярних тiолiв. Без них швидко виявляються неактивнi форми ОДК. Так як i ОДК, спермiнсинтетази модифжуються малими тiолами.
Дослiджyючи вплив цАМФ i полiамiнiв на ритм синтезу бшка, було виявлено, що у випадку спостереження ефекту його не можна буде вважати першим у ланцюгу регуляци. Враховуючи широкий спектр дш цАМФ на внyтрiшньоклiтиннi процеси, його ефекти не е прямими. Однак цАМФ i цГМФ, нерщко забезпечуючи рецепторний контроль фyнкцiй, можуть бути основою ритмiчностi фiзiологiчних i бiологiчних процесiв. Змiни концентраци полiамiнiв також впливають на процеси, як вiдбyваються в клiтинi. Вплив на ритм синтезу бшка може починатися не з полiамiнiв, однак, важливо, що впливи вже знайдеш.
Актившсть ОДК в гiстозрiзах навколовушно! залози in vitro зазнае таких же змш, як i концентрацiя цАМФ. Встановлено погодинний ритм ОДК, причому максимальш значення ll активностi вiдрiзнялись вiд мiнiмальних у 510 разiв. Перiоди коливань ОДК (30-50 хв) були близью до коливань цАМФ i швидкост синтезу бшка в гiстозрiзах залози. На зрiзах однiеl i т1е1 ж залози показано, що ритм ОДК змщений за фазою вщносно ритму швидкоси синтезу бiлка: максимуму активностi ОДК вщповщае мiнiмальний синтез бiлкiв залози, а поим синтез бшюв посилюеться.
Ми не знайшли в лiтератyрi свщчення про кiнетикy ОДК у подрiбненiй iкрi. Однак вiдомi прямi видiлення концентрацil полiамiнiв в цьому об'ектi. Знайденi зсyнyтi вiдносно один одного погодинш ритми. Перший максимум
44
коливань концентрацш путресцину спостер^али через 15 хв тсля заплщнення, спермщину — через 30 хв, спермiну — приблизно через 40 хв. Очевидно регулююча дiя полiамiнiв на ритм дiлень подрiбнення говорять дослiдження фактора активаци ДНК-полiмерази [29].
Можливiсть участi полiамiнiв в регуляци ритму синтезу бiлка була обумовлена в навиках з шпбуванням активност ОДК продуктом реакцп-путресцином. Ефект iнгiбування ОДК був описаний для кл^ин in vivo i in vitro. Зазвичай в кл^инах еукарiотiв концентрацiя путресцину дуже низька, i екзогенний путресцин легко проникае в клiтини. Так мутантнi кл^ини, слабо синтезуючи путресцин, поглинають його з середовища як шляхом дифузи, так i активно проти градiента концентраци.
Низькi концентраци путресцину в середовищi з гепатоцитами in vitro або зi зрiзами бiля вушно' залози не змiнювали iнтенсивнiсть синтезу бшка. Зрiзи залози iнкубували в середовищi з путресцином 6 год., змшюючи середовище через 3 год., а гепатоцити in vitro шкубували 3 год. (час життя путресцину бия 2 год.). У середовищi з путресцином рН доводили до 7,2-7,4, що вщповщало контрольному середовищу.
У контрольних середовищах залози, iнкубуючи через 12-14 год. культивування в такому самому середовищi 199 ще 1,5 год., вiдмiчали один чи два перюди коливань вiдносного включення лiзину. 1нкубащя зрiзiв тiеi ж залози в середовищiз 10-7 М путресцина приводила або до зниження ампл^ди коливання скоростi синтезу бiлка, або взагалi згладжувала коливання.
У моношарi гепатоцитiв через 1-3 днi культивування спостер^али звичайний ритм швидкостi синтезу бшка. У гепатоцитах ие! ж культури при iнкубацii останнi 3 год. в середовищi з 10-8М путресцину, ритм не виявився [29].
Вiдмiчання будь-якого ритму в популяци клiтин in vitro — показник, по-перше, внутрiклiтиноi регуляцп ритму i, по-друге, мiжклiтинних взаемодiй, достатньо синхронного функцюнування клiтин. Можливо, надлишок путресцину в середовищi якимось чином порушуе зв'язки мiж клiтинами i тим самим десинхрошзуе 1'х. Путресцин, будучи внадлишку, легко проникаючи в кл^ини, може створити постiйний, неколиваючий пул для синтезу спермщину — активатора синтезу бшка. Згладжуються коливання спермщину i звичайно стабшзуеться синтез бшка. Ще одна гшотеза: надлишок путресцину шпбуе ОДК, перериваючи нормальний ланцюжок в бiосинтезi полiамiнiв. Вибiр мiж такими можливостями — збшьшення пулу або ж iнгiбування ОДК був зроблений в навиках з добавленням в культуральне середовище 1,5-дiамiнопентана, або 1,3-дiамiнопропана. Di неконкурентш iнгiбiтори ОДК на вiдмiну вщ путресцину не беруть участь в обмш полiамiнiв на якiй-небудь шшш стади, крiм впливу на актившсть ОДК. Навики ставили на зрiзах печiнки щура через 12-14 год. експлантаци.
Так як в моношарi гепатоцитiв in vitro, в зрiзах печiнки спостерiгали погодиннi коливання швидкоси синтезу бiлка. Введення в середовище кадаверину або ж дiамонопропану приводило до зменшення ампл^ди коливання швидкоси синтезу бiлка або практично зшмало коливання. Таким
45
чином, саме шпбування ОДК i , звичайно, заюнчення синтезу нових молекул путресцину i дальше полiамiнiв лiквiдуe або згладжуе ритм синтезу бiлка, мало вщображуючись у цьому випадку на середньому його рiвнi. С припущення про регуляторному значеннi короткоживучих фракцiй полiамiнiв.
Активнiсть ОДК суцiльно змiнюeться в рiзнi часи року. У березш активнiсть i, звичайно, iнтенсивнiсть синтезу ферменту була значно нижча, шж у жовтш i, особливо, в лютому. У березш знижений рiвень синтезу бшка в навколовушно! залози. Вiдомий i добовий ритм ОДК: И актившсть в ночi в 2-3 рази вища, нiж вдень.
Таким чином, полiамiни можуть бути фактором нестабшьност синтезу бiлка i конкретно погодинних його коливань. Основний регулятор бюсинтезу полiамiнiв — синтез ОДК, в погодинному ритмi. Разом з тим ОДК активна лиш при ди низькомолекулярних тiолiв, що дозволяе зв'язати виявлену регуляторну роль тiолiв в реалiзацil ритму синтезу бшка, з полiамiнами.
При ди на органiзм чинникiв зовнiшнього середовища, особливо в екстремальних умовах, значно змшюеться метаболiзм бiлкiв i нуклешових кислот. Охолодження органiзму приводить до значних змiн метаболiзму в цшому, перш за все в обмш бiлкiв.
Штучна гiпотермiя викликае зниження, а внаслiдок i припинення включення амiнокислот у бiлки плазми вах органiв, що свiдчить про припинення процеав синтезу бiлка [30]. С даш про повне пригнiчення синтезу бшка в перюд пбернацп [31]. Таким чином, супреая синтезу бшка при пбернацп пов'язана з придушенням шщацп трансляци i елонгаци. Вщомо, що полiамiни беруть участь у стабшзаци молекул ДНК i тим самим запоб^ають И денатураци [32, 33].
Путресцин i iншi полiамiни беруть участь у регуляци модифшаци бiлкiв: вони iнгiбують активнiсть протешаз рибосом [34]. При рiзних стимулюючих (фiзiологiчних i фармакологiчних) дiях актившсть ключового ферменту — орнiтиндекарбоксилази (КФ 4.1.1.17), що визначае рiвень синтезу полiамiнiв, зростае [35].
Фiзико-хiмiчнi властивост полiамiнiв визначили !х вплив на метаболiзм клiтини через модифiкацiю активност ряду ферментiв. Вплив полiамiнiв на бшки мозку при низьких температурах може бути пов'язаний з 1х здатшстю комплексуватися з компонентами мембран. Путресцин, спермш, i спермiдин знижують рiвень автогемолiзу еритроцитiв [36]. Про мембранний ефект свщчить зниження вмюту цАМФ в культурi нервових кл^ин при додаваннi (107) путресцину, а висока концентращя стимулюе накопичення цАМФ.
Вплив на активнiсть ферменив певною мiрою може залежати вщ здатностi спермiну i путресцину iнгiбiрувати процес перекисного окислення лiпiдiв при гшотермп [37]. З цiею здатшстю може бути пов'язана стабшзуюча дiя полiамiнiв на лiзосомальнi мембрани мозку при гшерокси [38].
Полiамiни впливають на активнiсть рiзних ферментiв, як беруть участь у синтезi i метаболiзмi ДНК i можуть стимулювати або iнгiбiрувати активнiсть ДНК-полiмерази [39]. У клпинах ссавцiв полiамiни стимулюють iнiцiацiю
46
синтезу ДНК, а також впливають на реплшацш ДНК [32]. У дослщах in vitro полiамiни стимулюють актившсть залежно! для ДНК РНК-полiмерази [40].
Вплив полiамiнiв поширюеться i на iншi ферменти, що беруть участь в метаболiзмi нуклешових кислот (ДНК-ази, РНК-ази, нуклеотидилтрансферази i iн.), що вказуе на тюний зв'язок метаболiзму нуклешових кислот з полiамiнами.
Так як полiамiни е компонентами бiлоксинтезуючого апарату, то вони беруть участь в бiосинтезi бшка i дiють як на рiвнi трансляцп, так i на рiвнi транскрипцп, а також стабшзують структуру рибосом i полiсом.
Важлива роль полiамiнiв полягае в шщацп утворення пептидiв шляхом змiни конформацп рибосом [39]. Показано, що путресцин володiе протисудомними властивостями [41], а також разом iз спермiном бере участь в захист клiтинного хроматину вщ юшзуючо1 радiацil [33].
Висновки
Таким чином, полiамiни вiдiграють важливу регуляторну роль, головним чином у процесах, пов'язаних з бiосинтезом бiлкiв i нуклешових кислот. Бiосинтез бiлкiв i нуклешових кислот зазнае iстотних змш при дп на органiзм екстремальних чинникiв середовища i при рiзних патологiях.
Полiамiни, завдяки сво1м физико-хiмiчним властивостям виконують функцп адаптогенiв. Вони тдвищують резистентнiсть органiзму до дп екстремальних чинникiв середовища. Захисний ефект полiамiнiв виявляеться в регуляцп штенсивност вiльнорадикальних реакцiй, перекисного окислення, активност ряду ферментiв, стабшзацп бiомембран.
Недивлячись на те, що молекулярно-бюлопчш функцп полiамiнiв до кiнця не з'ясоваш, абсолютно очевидно, що вони ввдграють важливу роль в метаболiзмi i функцiонуваннi бiлкiв, нукле1нових кислот та шших макромолекул.
Л1тература
1. Рогоза Л. Н. Алкалоиды животного происхождения — производные полиметиленаминов. I. Продукты метаболизма морских организмов и микрооганизмов / Л. Н. Рогоза, Н. Ф. Салатхутдинов, Г. А. Толстиков // Биохимическая химия. — 2005. — Том 31. — № 6. — С. 563-577.
2. Leuwenhoek A. Van. Observations D. Anthonii Leuwenhoek de natis e semine genitali animalcules. — Phil Trans. — 1678; 12: 1040-1043.
3. Stabellini G. Relation between the osmolality trend and ornithyndecarboxylase activity in red blod cells of uremic patients during hemodialysis treatment / G. Stabellini, G. Bosi, V. Valeno et al. // Biomed Pharmacother. — 1998; 52: 166168.
4. Brune B. Spermine prevents endonuclease activation and apoptosis in thymocytes / B. Brune, P. Hartzell, P. Nicotera, S. Orrenius. — Exp Cell Res. — 1991; 195: 323-329.
5. Nitta T. Involvement of polyamines in B cell receptormediated apoptosis: spermine function as negative modulators / T. Nitta, K. Igarashi, A. Yamashita et al. // Exp Cell Res. — 2001; 265: 174-183.
47
6. Bachrach U. Polyamines: new cues in cell signal transduction / U. Bachrach, Y. Wand, A. Tabib. — News Physiol Sci. — 2001; 16: 106-109.
7. Stabellini G. Intracellular distribution of polyamines in human lymphoblastoid cell line during phorbol-ester-induced differentiation / G. Stabellini, B. Creati, R. Di Primo, O. Trubiani // Biochem. Mol. Biol. Int. — 1996; 39: 843-851.
8. Stabellini G. The effect of polyamines and dialysate fluid on extracellular matrix synthesis in VERO cell cultures / G. Stabellini, C. Calastrini, L. Scapoli et al. // J. Nephrol. — 2002. — 15: 539-546.
9. Kusher D. Polyamines in the anemia of end-stage renal disease / D. Kusher, B. Beckman, L. Nguyen et al. // Kidney Int. — 1991; 39: 725-732.
10. Niwa T. Suppressed serum and urine levels of indoxil sulfate by oral sorbent in experimental uremic rats / T. Niwa, T. Miyazaki, N. Hashimoto et al. // Am. J. Nephrol. — 1992; 12: 201-206.
11. Szabo C. Inhibition by spermine of the induction of the nitric oxide synthaze in J774,2 macrophages / C. Szabo, G. Southan, E. Wood et al. // Br. J. Pharmacol. — 1994; 112: 355-356.
12. Stabellini G. The effect of polyamines and dialysate fluid on extracellular matrix synthesis in VERO cell cultures / G. Stabellini, C. Calastrini, L. Scapoli et al. // J. Nephrol. — 2002; 15: 539-546.
13. Fausto N., Brandt J.T., Kesuer L. Interrelationships between the urea cycle, pyrimidine and polyamine synthesis during liver regeneration // Liver regeneration after experimental Injury / Ed. R. Lesch, W. Reutter. — Stratton : IMB Corp. —
1975. — P. 215-229.
14. Sunkara P. S., Rao P. N. Role of polyamines in the regulation of cell cycle in normal and transformed mammalian cells //Transformed cell / Ed. I. Cameron, T. B. Pool. — N.Y. : Acad. Press. — 1981. — P. 268-290.
15. Bachrach U. Function of naturally occurring polyamines / N.Y. : Acad. Press. —1973. — 211 p.
16. Кафиани К. А. Роль ионного гомеостаза клетки в явлениях роста и развития / К. А. Кафиани, А. Г. Маленков // Успехи современной биологии. —
1976. — Т. 81. —№ 3. — С. 445-463.
17. Бердишев Г. Д. Процесс трансляции и его применение на поздних етапах индивидуального развития животных / Г. Д. Бердишев, К. Г. Карпенчук // Успехи современной биологии. — 1977. — Т. 84. — № 1 (4). — С. 81-96.
18. Sunkara P. S. Role of polyamines in the regulation of cell cycle in normal and transformed mammalian cells / P. S. Sunkara, P. N. Rao // Transformed cell / Ed. I. Cameron, T. B. Pool. — N.Y. : Acad. Press. — 1981. — P. 268-290.
19. Heby O. Role of polyamines in the control of cell proliferation and differentiation // Differentiation. — 1981. — Vol. 19. — N 1. — P. 1-20.
20. Farron-Furstenthal F., Lightholder I.R. The regulation of nuclear protein kinases // Onco-developmental gene expression / Ed. W. H. Fishman, S. Sell. — N.Y.; L. : Acad. Press. — 1976. — P. 57-64.
21. Morkin E. Activation of synthetic processes in cardiac hypertrophy // Circ. Res. — 1974. — Suppl II. — Vol. 34. — P.34-35; Vol. 35. P. 37-38.
48
22. Goins M. H. The role of polyamines in animal cell physiology //J. Theor. Biol. — 1982. — Vol. 97. — № 4. — P. 577-590.
23. Cohen S. S. What do the polyamines do? // Nature. — 1978. — Vol. 274. — P. 209-210.
24. Bloomfield V. A., Wilson R. W. Interaction of polyamines with polynucleotides // Polyamines in biology and medicine / Ed. D. R. Morris, L. J. Marton. // N. Y. : Dekker, 1981. —Vol. 8. — P. 184-206.
25. Loftfield R. B., Eigner A., Pastuszyn A. Polyamines and protein synthesis // Polyamines in biology and medicine / Ed. D. R. Morris, L. J. Marton. — N.Y. : Dekker. — 1981. — Vol. 8. — P. 208-221.
26. Russell D. H. Ornitine decarboxylase: transcriptional induction by trophic hormones via a cAMP and cAMP-dependent protein Kinase pathway // Polyamines in biology and medicine / Ed. D. R. Morris, L. J. Morton. — N.Y. : Dekker. — 1981. — Vol. 8. — P. 110-125.
27. Emanuelsson H., Heby O. Ornitine dekarboxylase activity in nucleolus and nucleoplasm demonstrated autoradiographically with tritium-labeled a-difluorometylornitine // Cell Biol. Intern. Rept. — 1982. — Vol. 6. — № 10. — P. 951-954.
28. Atmar V. J., Kuehn G. D. Phosphorilation of ornitine decarboxylase by a polyamine protein kinase // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. — 1981. — Vol. 78. — № 9.
— P. 5518-5522.
29. Бродский В. Я. Ритм синтеза белка / В. Я. Бродский, Н. В. Нечаева. — Москва : «Наука», 1988. — С. 106-120. 30
30. Жегунов Г. Ф. Транспорт аминокислот и синтез белков у сусликов при гибернации и искусственной гипотермии / Г. Ф. Жегунов, Л. Вонг, М. Джордан // Укр. биохим. журн. — 1993. — т. 65. — № 6. — С. 25-29.
31. Frerichs et al. Suppression of protein synthesis in brain during hibernation involves inhibition of protein initiation and elongation // Proc. Nat. Acad. Sci. USA.
— 1998. — 95. — № 24. — Р. 14511-14516.
32. Tabor C. W., Tabor H. Polyamines // Annu. Rev. Biochem. — 1984. — 53.
— Р. 749-790.
33. Chin Song-mao, Oleinick Nancy L. Radioprotection of cellular chromatin by the polyamines spermine and putrescine // Radiat. Res. — 1998. — 149, №6. — Р. 543-549.
34. Левянт М. И. Ингибиторы катепсина (протеиназы рибосом). Полиамины — естественные ингибиторы протеиназы / М. И. Левянт, В. С. Былинский, В. Н. Орехович // Биохимия. — 1979. — Т. 44. — №8. — С. 1454-1459.
35. Russell D. H. Ornithine decarboxylase as a biological and pharmacological tool // Pharmacology. — 1980. — 20, №3. — Р. 117-129.
36. Vanella A. et al. Effect of polyamines on autohemolysis: studies on normal and thalassemic children // Acta haemotol. — 1980. — Vol. 63, №4. — Р. 226-229.
49
37. Симмалавонг Сантисук. Перекисное окисление липидов в мозгу при гипотермии и возможная его химическая коррекция : Автореф. дисс. канд. биол. наук. — Ростов-на-Дону, 1992. — 21с.
38. Кричевская А. А. Полиамины мозга крыс при экстремальных воздействиях / А. А. Кричевская, Я. З. Цветненко, В. С. Шугалей // Механизмы пластичности мозга. — Махачкала, 1982. — Т. 1. — 194 с.
39. Menyhart J. termeszetes polyaminok bioilogiaja / J. Menyhart, J. A. Grof // Biologia. — 1976. — 24, № 2. — Р. 81-110.
40. Blair D. G. R. Activation of mammalian RNA polymerases by polyamines // Int. J. Biochem. — 1985. — 17, №1. — Р. 23-30.
41. Lysenko A. et al. Biochemical peculiarities of delta sleep inducing peptide and putrescine anticonvulsive properties // J. Neurochem. — 1998. — 15, №2. — Р. 165-172.
Summary
RHYTHMS OF PROTEINS SYNTHESIS UNDER POLYAMINES INFLUENCE
Polyamines influence enzyme activity, which participate in proteins and nucleic acid metabolism. They can stimulate and also inhibit their activity. Hour rhythms of polyamines concentration and fluctuation of enzymes activity, which participate in proteins' synthesis, are well-known.
Стаття надшшла до редакцИ 15.09.2010
50
