CC BY
26
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
iE!
УДК 616.24-002-022.7:576.851.214+612.017.1
Сидорчук 1.Й., Коваль Г.Д., СидорчукЛ.П., КаспрукН.М., Сидорчук А.С., ЛяшукР.П., Сидорчук А.Р., СидорчукЛ.1. Кафедра клЫчно! мунологИ алерголог'И та ендокринолог'И
Буковинський державний медичний унтерситет, м. Чернiвцi
ВПЛИВ ПРОВ^НИХ ЗБУДНИШ НЕГОСППАЛЬНО'Т ПНЕВМОНП НА ФАГОЦИТАРНУ АКТИВНЮТЬ МОНОЦИПВ i НЕЙТРОФ^ЬНИХ ЛЕЙКОЦИЛВ ПЕРИФЕРШНО'Т КРОВi ХВОРИХ
У фaгоцитозi беруть участь двi 0CH0BHi групи клiтин — мононуклеарш i полшуклеарш. Полшуклеарш нейтpофiльнi лейкоцити формують першу лшш захисту вiд проникнення в оргашзм piзномaнiтних бaктеpiй та iнших мiкpооpгaнiзмiв. Вони знищують пошкодженi й меpтвi клiтини, беруть участь у процеш елiмiнaцi! старих еpитpоцитiв та очищення раново! по-веpхнi. Мононyклеapнi фагоцити (моноцити) беруть участь як у руйнуванш, так i в шщаци та стимуляцй' фiбpоплaстичних пpоцесiв i у фaгоцитозi. Нейтpофiли i моноцити вшграють важливу роль в шщацй iмyнно! вiдповiдi шляхом захвату антигешв (бaктеpiй), !х про-цесингу, представлення антигенних детермшант «на!в-ним» Т-хелперам/шдукторам i секрецй' iнтеpлейкiнy-1 (IL-1) — основного активатора Тшмфоцитав.
Для визначення фагоцитарно! активност моно-цитiв i нейтpофiлiв використали мiкpочaстковий метод з використанням добово! вщмито'!, стандартизовано! культури S.aureus (1,5 i 1,0 млрд/од мкробних клiтин за оптичними стандартами вщповщно). Фaгоцитyючi клiтини фiксyвaли метанолом i забарвлювали за Пм-зою — Романовським. Мазки переглядали тд мкро-скопом в iмеpсiйнiй системi (рахували не менше 200 клггин) i розраховували показники фагоцитозу — фагоцитарно! активност i фагоцитарного числа.
Видтеш iдентифiковaнi та встановлеш етiологiчними збудниками пневмонiй за популяцшним piвнем, щдек-сом постiйностi, коефщентом кiлькiсного домiнyвaння, значущютю, частотою зусщчання, iндексaми Маргале-фа, Сiмпсонa i Бергера — Паркера виявляють негативний вплив на фагоцитарну aктивнiсть моноцитш i нейтpофiлiв периферично! кpовi хворих на пневмонй'. Так, S.pneumoniae понижуе фагоцитарну aктивнiсть моноцитiв на 67,57 %, нейтрофшв — на 39,40 %, а фагоцитарне число — на 48,0 та 57,14 % вщповщно. Це свщчить про те, що S.pneumoniae суттево знижуе фагоцитарну актившсть i призводить до порушення процесу фагоцитозу на перших етапах. Гемо-фiльнi бактерй' знижують фагоцитарну актившсть моноцитш на 68,48 %, нейтрофшв — лише на 33,74 %, а по-ниження загально! здатносл моноцитiв здшснюеться на 42,71 % — моноцилв i на 65,0 % — нейтрофшв.
Найбтьшу супресивну дiю на фагоцитарш клiтини проявляе золотистий стaфiлокок. Вш знижуе фагоци-
тарну активнiсть моноцитав у 2,25 раза, нейтрофiлiв — на 74,80 %, а показник фагоцитарного числа моно-цитав — у 2,06 раза, нейтрофшв — у 2,20 раза.
Ентеробактери (E.coli, K.pneumoniae, E.aerogenes, P.vulgaris) пригшчують фагоцитарну актившсть мо-ноцитав периферiйноi кровi на 37,17—42,11 %, фагоцитарне число — на 43,21—60,87 %, нейтрофшв — на 41,78 % — у 2,06 раза.
УДК 616.56-002.2-053
Солошенко Е.М., Кондакова Г.К., Семко Г.О., Земляна Т.В.
ДУ «1нститутдерматологИ та венерологи НАМНУ», м. Харюв
РЕЗИСТЕНТНЮТЬ ЕРИТРОЦИПВ У ХВОРИХ НА ПОШИРЕН ДЕРМАТОЗИ З УСКЛАДНЕНИМ АЛЕРГОЛОПЧНИМ АНАМНЕЗОМ
Вщомо, що розвиток патолопчних процешв при дерматозах не обмежуеться формуванням ураження ттьки шири, але й призводить до порушень функци рiзних органiв i систем органiзму та характеризуеться стшкими змiнами структурно! оргашзаци й функцю-нально! активностi мембран еритроципв. 1нтеграль-ними показникам бар'ерно! й транспортно! функцiй клiтин, що визначають !х функцюнальну активнiсть, е осмотична та перекисна стiйкiсть клггинних мембран. Шляхом реестраци осмотично! стшкосл еритроцитiв можна вивчити механiзми змши проникностi бюлопч-них мембран у хворих. У гшотошчному оточеннi, коли осмотичний тиск молекул та юшв у навколишньому середовищi нижчий, шж у клiтинi, вiдбуваеться збшь-шення об'ему клiтини (набухання), розтягнення ^ на-рештi, розрив клiтинних мембран. Тобто гшотошчний розчин е в даному випадку мембранотропним пошко-джуючим агентом, що викликае порушення структури й функци мембран у живому оргашзмь
Мета дослвдження — оцiнка стану спонтанного, перекисного та осмотичного гемолiзу еритроципв у хворих на поширеш дерматози з ускладненим алерго-лопчним анамнезом.
Матер1ал 1 методи дослдження. Пiд спостережен-ням перебували 80 хворих на поширеш дерматози з ускладненим алерголопчним анамнезом (8 хворих на поширений псорiаз, 13 хворих на екзему, 32 хворих на лкарську хворобу, 10 хворих на харчову токсидермш, 9 хворих на атошчний та алерпчний дерматит, 8 хворих з шшими дiагнозами). Контрольну групу становили 22 здорових донори вшэм вiд 18 до 58 роив (середнш вiк (41,7 ± 5,6) року).
Стан спонтанного гемолiзу та резистентнiсть ери-троцитiв до дц перекису вивчали за методом С.С. Михайлова та ствавт. Осмотичний гемолiз еритроцитiв реестрували на спектрофотометрi СФ-46 при довжинi хвил 536 нм.
Одержанi результати були оброблеш статистично за методом Стьюдента — Фiшера.
180
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
iE!
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
Результата дослщження та ¡х обговорення. Аналiз результатiв дослiджень показав, що еритроцити хворих на поширеш дерматози з ускладненим алергологiчним анамнезом менш резистентнi до спонтанного гемоль зу порiвняно з еритроцитами практично здорових до-норiв (р < 0,05).
Аналопчна картина спостерiгаeться i при досль дженнi гемолiзу тд впливом перекису. При поши-реному псорiазi, екземi, лiкарськiй хворобi рiвень ге-молiзу пiд впливом перекису вiрогiдно вищий, нiж у практично здорових донорiв. Еритроцити дослщжу-ваних хворих бтьш iнтенсивно гемолiзують у дашй системi порiвняно з еритроцитами донорiв, що може свiдчити про бтьше окиснення !х лiпiдного бюшару в перiод загострення захворювання.
Щодо осмотичного гемолiзу еритроцитiв, то вста-новлено, що в 0,45% розчиш хлориду натрiю у хворих на поширеш дерматози з ускладненим алерголопч-ним анамнезом вш збiльшуeться у середньому в 1,7 раза порiвняно з контрольною групою. Проте кон-фiгурацiя кривих гемолиично! залежностi ступеня лiзису еритроцитiв у хворих та практично здорових донорiв подiбна.
Таким чином, одержат результата показують, що у хворих на поширеш дерматози з ускладненим алер-голопчним анамнезом вщбуваються змiни осмотично! стiйкостi еритроцитав, що може бути наслiдком поси-лення процесiв перекисного окислювання лшщв, яке призводить до порушення структурних властивостей мембран та виснаження антиоксидантно1 системи ери-троцитiв у хворих.
Висновки
1. У хворих на поширеш дерматози з ускладненим алерголопчним анамнезом спонтанний та перекисний гемолiз еритроципв вiрогiдно (р < 0,05) збтьшуеться вiдносно показниюв групи практично здорових до-норiв.
2. Осмотичний гемолiз еритроцитiв у 0,45% розчинi хлориду натрш вiрогiдно (р < 0,05) збтьшуеться в!д-носно показникiв групи практично здорових донорiв у хворих на поширеш дерматози з ускладненим алерголопчним анамнезом.
УДК 504:616.21:579.61
Тупотлов О.В., Похил С.!., Коляда О.М., Дмитр'!ева О.А., Коляда Т.1. ДУ «Нститут мiкробiологií та i'мунолопi iM. 1.1. Мечникова НАМНУ», м. Харюв
СЕНСИТИВН ВЛАСТИВОСТ ЕНДОТОКСИШВ ЩАНОБАКТЕРМ
Високий piBeHb територiально! концентрацй' ре-сурсомiстких, «брудних» та небезпечних виробництв в Укра!ш е однieю з основних причин зростання кшько-ст патогенетичних факторiв, що впливають на умови життeдiяльностi населення та рiвень захворюваностi. Проблема токсичного «цвтння» водойм унаслiдок !х
антропогенного евтрофування, а також проблема ток-сико-алергiчного впливу метаболiтiв цiанобактерiй на здоров'я людини е актуальними як в Укра!ш, так i в усьому свт. Дослiдження токсичних властивостей щанобактерш дозволили створити ефективнi методи експрес^агностики для виявлення токсично! компонента в етюлоги захворювань. У той же час наявшсть у метаболтв цiанобактерiй i алергiчних властивостей вимагае розробки методiв вiрогiдно! та своечасно! ве-рифшаци вiдповiдних етюлопчних факторiв, що при-зводять до розвитку захворювання.
Метою дослщження було вивчення сенситивних властивостей ендотоксишв щанобактерш.
Матер1ал i методи дослщженя. Об'ектом досль дження були чотири групи людей (всього 103 особи), яы мешкають у населених пунктах iз водозабором iз водойм, що «цвггуть»: хворi на алергiчний альвеолiт (43 особи), ревмато!дний артрит (10 ошб), бронхiаль-ну астму у стади загострення без проведення медика-ментозно! десенсибшзуючо! терапй' (26 осiб), а також контрольна група клiнiчно здорових людей (24 особи).
Цiанобактерiальнi антигени отримували з препарату «пасти» i ацетонового порошку цiанобактерiй такими методами екстракци: водно-термально! за Kauffman, термально! буферно-сольово! за Roberts, по Boivin, термально! водно-фенолово! за Westphal, а також за Freeman iз модифiкацieю за Захаровою.
Визначення рiвня специфiчних антищанобак-терiальних антитт у сироватцi кровi проводили з вико-ристанням реакцй' пасивно! гемаглютинаци (РПГА) та реакцй' пригнiчення пасивно! гемаглютинаци (РППГА) з цiанобактерiальним дiагностикумом.
Еталонну антицiанобактерiальну кролячу сиро-ватку одержували шляхом гiперiмунiзацi! кролiв культурою Micracystis aeruginosa за стандартною схемою з подальшим Г! титруванням РПГА. Еритроцитарш дiаг-ностикуми готувалися стандартним способом.
Результати дослвдження та висновки. Показники титрiв цiанобактерiальних аглютишшв, що мають дiаг-ностичне значення ^вень > 1 : 64), у груш хворих на алерпчний альвеолгт були виявленi в 12 % сироваток, показники на рiвнi < 1 : 32 вщзначалися в 79 % випад-тв, а в 9 % сироваток значення титрiв перебували в дiа-пазонi вiд 1 : 32 до 1 : 64. У груш хворих на бронх^альну астму значення титрiв нижче за 1 : 32 були зафшсоваш у 92 %, у дiапазонi вщ 1 : 32 до 1 : 64 — у 8 %, титри вище за 1 : 64 не визначалися. У групах хворих на ревмато!д-ний артрит та ктшчно здорових людей значення ти-трiв цiанобактерiальних аглютишшв у вшх сироватках було нижче за 1 : 32.
Методи видтення антигену щанобактерш шдби-ралися таким чином, щоб оцiнити здатшсть рiзних структурних компонентiв клiтин шанобактерш висту-пати етiологiчним фактором патолопчних процесiв, а також екстраполювати процес отримання щанобак-терiальних ендотоксинiв в експеримент на геохiмiчнi, бiохiмiчнi, бюлопчш процеси, що вiдбуваються як у природних умовах у джерелах водопостачання, так i на рiзних етапах водопиготовки. Дослiдження сенситив-
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
181
