CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.272-277.
УДК 343.915
РЕЦИДИВНА ЗЛОЧИНН1СТЬ МОЛОД1: 1НТЕГРАТИВНА ПЕРСПЕКТИВА АНАЛ1ЗУ
Денисов С. Ф.
1нститут права м. В. Сташиса Класичного приватного утверситету, м. Запоржжя
Статтю присвячено аналiзу рецидивно! злочинносп оиб молодiжного в1ку. Проанал1зовано, за рахунок чого збшьшуеться рецидивна злочиншсть кримшально активно! частини молодi. Вказаш першочерговi шляхи протиди рецидивнш злочинносп молодi: здшснення широкомасштабно! пiдтримки з боку держави та сусшльства, оргашзащя громадського контролю, протидiя негативнм ор1ентирам осiб молодого вiку, що провокують злочинну поведшку рецидивiстiв.
Ключовi слова рецидивна злочиншсть, особа молодiжного вжу, кримiнальна активнiсть, запобь гання рецидивнш злочинносп молодi.
Актуальнiсть проблеми, дослщженню яко! присвячено цю статтю, обумовлена, передуем, зростанням масштабiв рецидивно! злочинносп молодi все частiше при-вертае увагу суспiльства, оскiльки бiльша частина населення (близько 60%) вважа-ють молодiжну рецидивну злочиннiсть бiльш небезпечною, шж так звану «дорослу» злочиншсть. За даними Державного департаменту Укра!ни з питань виконання по-карань (дат - ДДУПВП) загальна чисельшсть засуджених i осiб, узятих тд варту, в установах виконання покарань та слщчих iзоляторах з початку року збшьшилась на 1,2%, або на 1770 ошб, переважна частина яких - це молодь, вшом вщ 18 до 30 роюв (бiльш нiж 56%). При цьому найбiльше зростання чисельностi з початку року вщбу-лось у слщчих iзоляторах (далi - С1ЗО) - майже на 3,8 тис. оаб.
Станом на 1 сiчня 2010 року в 184 установах виконання покарань (дат - УВП) трималось майже 147,7 тис. ошб, у тому чист у 32 С1ЗО - 38 тис. осiб, у 120 крим> нально-виконавчих установах (дат - КВУ) закритого типу - 103,8 тис. засуджених ^з них понад 5,5 тис. жшок), у 21 виправному цен^ - понад 4,3 тис. ошб, у 10 ви-ховних колонiях - майже 1,5 тис. неповнолггшх засуджених. На облшу 703 шдроз-дiлiв кримшально-виконавчо! шспекцп перебувало понад 160,6 тис. засуджених, що майже на 20,8 тис. ошб бшьше у порiвняннi з початком року.
Пiдкреслимо, що значна частина засуджених мае бшьш шж одну судимiсть, а кшьюсть молодих осiб, якi засудженi повторно, в перюд вiд одного до трьох роюв пiсля першо! судимосп, за нашими даними становить близько 23%. Питома вага молодiжноl злочинносп вiд загальних показникiв злочинностi складае майже 58%. Поряд з кримшальною поведшкою молодi, отримують широке розповсюдження ш-шi !! саморуйнiвнi форми: токсикомашя, наркоманiя, алкоголiзм, проституцiя тощо.
Сучаснi теорп, стратеги, програми, в основному недостатньо використовують надбання кримшолопчно! науки, а тому саме зараз виникае необхщшсть вдоскона-лення системи протиди протиправно! поведiнки молодi. На думку видатного крим> нолога А. П. Закалюка: «...вища влада, що правила в Украш понад 10 роюв, не за-безпечила належного, передбаченого законом реагування на злочиншсть... Влада виявилася бездiяльною та неспроможною виконати одну з основних функцш право-
во! держави, що полягае в оргашзацп виявлення та усунення причин i умов право-порушень» [1, с. 6]. Змшити асоцiальну поведшку молодi е перспективою малоймо-вiрною у умовах ригористичного укра!нського ментаттету, певно! дисфункцюналь-ностi державних та громадських iнститутiв, вiдсутностi широкого сощального контролю та патронату за особами, як притягувались до кримшально! вiдповiдальностi та були повторно покараш за вчинення злочину. За таких умов особливий штерес представляють дослщження, якi не тiльки пiднiмають питання теоретичного характеру, а й аналiзують i узагальнюють передовий дослщницький та практичний досвiд протиди молодiжнiй злочинностi.
Проблематика рецидивно! злочинностi вивчаеться кримiнологами, соцiологами, економiстами, психологами, педагогами тощо. Розв'язання певних проблем, що сто-суються рецидиву було викладено в монографiях, пiдручниках, посiбниках, науко-вих статтях. Зокрема, значний внесок було здшснено Антоняном Ю., Батиргарее-вою В., Гальперiним I., Голшою В., Даньшиним I., Дроздовим О., Дрьомшим В., Закалюком А. , Зелшським А., Муравьевiм В., Пюоцькою Н., Пирожковим В., Ту-зовим А., Туркевич I., Сибиряковим С., Шмаровим I., Яковлевим О. та шшими авторами. 1х роботи були присвячеш розкриттю як загальних питань, пов'язаних з рецидивом (структура рецидивно! злочинносп, методика дослщження рецидиву, особа злочинця-рецидивiста, види рецидивних зв'язкiв тощо), так i питанням, якi тор-калися молодiжно! (в основному неповнолiтнiх) злочинностi та !! рецидиву (злочин-нiсть молодi та кримiнологiчна оцiнка економiчного потенщалу для протидi! !й в перюд проведення реформ, рецидивна злочиннiсть молодi та запобiгання !й, структура рецидиву злочишв, якi вчинюються молоддю i т.iн.).
Центральною проблемою статп е протирiччя мiж наявнiстю в науковш лтера-турi велико! кшькосп статей, що пов'язанi з кримшальною поведiнкою неповнолгг-нiх та вщносним дефiцитом дослiджень рiзновидiв кримiнально!' поведшки груп мо-лодi, що формуються на основi рiзних критерi!в. Кожна з цих груп мае сво! проф> льнi ознаки, що визначають стутнь !! суспiльно! небезпечностi, асощальносп чле-нiв групи, девiантофiльностi тощо. Особливо! уваги заслуговують питання рецидивно! злочинносп серед кримшально активно! частини молодь Ми вщзначаемо, що найбiльшi межi кримiнально! активностi молодi приходяться на вiк вiд 18 до 29 ро-кiв, а саме: 1) вщ 21 до 25 роюв; вiд 18 до 20 роюв; 3) вiд 26 до 29 роюв. З ураху-ванням викладеного, метою статтi е аналiз проблеми типологiчно! iдентифiкацi! окремих сегменпв рецидивно! злочинностi молодi.
Щд рецидивом злочинiв бiльшiсть кримiнологiв розумдать повторення злочин-но! дiяльностi шсля засудження особи за попереднi ди, коли судимiсть не знята i не погашена [2]. Рецидивна злочиннють кримiнально активно! частини молодi характеризуемся наявнiстю множини сегментiв, що мають рiзнопланове цiннiсне напов-нення в залежностi вiд ступеня та мiри асоцiальностi та кримiнально! орiентацi! !! суб'ектiв. Вона формуеться шд впливом таких факторiв, як мюце проживання, родина (наявнiсть судимих члешв сiм'! або родичiв), соцiальне середовище тощо.
Рецидивну злочиннють молодi породжують т ж об'ективнi причини та про-цеси, що i загальну злочиннють: загальносощальш, економiчнi, iдеологiчнi, соцiально-демографiчнi, управлiнськi, соцiотехнiчнi, побутовi, виховнi, правов^
оргашзацшш тощо. Наприклад, економiчна нерiвнiсть людей у будь-якому суспшь-ствi породжуе i !х соцiальну нерiвнiсть. Це веде до виникнення негативних явищ, найстрашшшим з яких е злочиннiсть. Iнститути соцiалiзацi!: сiм'я, навчальнi закла-ди, засоби масово! iнформацi! - стають у сво!й бiльшостi дисфункцiональними в умовах соцiально-економiчно! та полiтично! кризи. Враховуючи це у сучасно! мо-лодi нерiдко пропагуються асоцiальнi цiнностi i засоби !х досягнення: вседозво-лешсть, досягнення сверхдостатку любою цiною, аморальний спошб життя, вживан-ня наркотиюв та спиртних напо!в тощо. Найбшьш активнi члени молодiжних груп встановлюють власну субкультуру, яка стае атрибутом, так званим «паспортом» да-ного угруповання.
Закалюк А. П. тдкреслюе, що актившсть «належить до найбiльш загальних ф> лософських категорiй, що характеризують сутшсть живих iстот, у тому чи^ пред-метну сутнiсть «людського буття» та суспiльний прояв людини, яка мислить. Ця категорiя у суспшьному значеннi вiдображае найбiльш загальнi властивосп вияву та закони розвитку людсько! спiльноти» [3, с. 136-137]. Послаблення впливу традицш-них моральних цшностей в умовах глобалiзацi!, низько! ефективност механiзмiв пiдтримки молодiжних органiзацiй конструктивно! направленосп, де активнiсть мае сощально значущi властивостi, призводить до того, що серед молодi формуються групи негативно! спрямованосп, якi нерiдко очолюють кримшально активними особами, що неодноразово перебували в мiсцях позбавлення воль Для того, щоб почу-вати себе комфортно, вщновити цшнють свое! особистостi, не почувати себе вщь рваним, iзгоем, особи кримшально! спрямованосп поеднуються в спiльноти подiб-них собi та втягують нестшких молодих людей, виробляють свою щеолопю, моди-фiкуючи iснуючi в суспшьсга цiнностi i виробляючи сво!, протиставляють себе за-конослухняному суспiльству («ми» - «вони»). Саме вони сприяють первинному наслщуванню «злочинних» та «тюремних» традицiй i звича!в, формують сере-довище «першого ступеня» обробки молодi на шляху !! входження в злочинний свгг.
Держдепартаментом пiдготовлено, погоджено iз зацiкавленими центральними органами виконавчо! влади та надiслано до Мшютерства юстицi! проект Закону Укра!ни «Про амнютда». Запропонованим законопроектом передбачаеться оголоси-ти амнiстiю i поширити !! дiю, насамперед, на засуджених, яю вчинили злочини невелико! тяжкосп, або е найбiльш незахищеними у сощальному планi, в першу чергу на неповнол^шх та молодь, а також на жшок та чоловтв, якi мають дiтей вiком до 18-ти роюв, iнвалiдiв першо!, друго! та третьо! груп, хворих на туберкульоз, онколо-гiчнi захворювання тощо. У разi прийняття цього законопроекту з мюць позбавлення волi та обмеження волi буде звшьнено близько трьох тисяч засуджених ошб. За IV квартал 2009 року забезпечено виконання 3 указiв Президента Укра!ни про по-милування 167 ошб. З них 70 засудженим скорочено основну мiру покарання, 85 засуджених звшьнено вщ подальшого вщбування основного або додаткових мiр покарання, 12 засуджених звшьнено з випробуванням. Можна тiльки уявити, яка кшь-кiсть ранiше судимих завдяки вщсутносп громадського контролю та патронату i такiй формальнiй гуманiзацi! поповнить лави тих, хто може пропагувати асощальш цшносп та сприяти рецидиву. Кримшогенний склад засуджених, якi залишаються в мiсцях позбавлення волi, продовжуе залишатися досить складним. Так, в установах
вщбувае покарання: 18,2 тис. ошб, засуджених за вбивство, з яких 9,7 тис. ошб, за-суджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; 423 особи, засуджеш за бандитизм; 28,9 тис. - за розбш та грабiж; 737 осiб - за вимагання; 1606 оаб - засуджених до довiчного позбавлення волi, вироки стосовно яких набрали законно! си-ли, та 104 особи, вироки щодо яких законно! сили не набрали. Це ще одна складова частина для сприяння поповненню рецидиву.
За спостереженнями науковцiв та нашими дослiдженнями, збшьшиння рецидивно! злочинностi молодi може вщбуватися за рахунок наступних антигромадських груп i iндивiдiв з девiантною поведшкою:
- осiб, якi ведуть антигромадський спосiб життя (займаються проституцiею, розповсюдженням наркотичних засобiв тощо) та особи, яю мають матерiальний прибуток вщ !хньо! дiяльностi;
- особи, що поеднуються на основi девiантних сексуальних орiентацiй;
- органiзованi угруповання по здшсненню контрабандних операцiй i тюно пов'язанi з ними кримiнальнi формування, що спецiалiзуються на незаконному оборов збро!, вибухових речовин i боеприпаав;
- групи правопорушникiв, що займаються азартними ^ами у виглядi промислу;
- кримшальш групи по здiйсненню масового бракон'ерства;
- угруповання вшськовослужбовщв строково! служби, що пiдтримують i поши-рюють в армiйському середовищi правила, що забезпечують шдпорядковашсть мо-лодих вiйськовослужбовцiв старшим;
- iншi маргшальш групи [4].
Рецидивна злочиншсть мiстить у собi базовi цшнюш орiентацi! право-порушникiв, що формуються в залученнi до злочинно! дiяльностi i припускають рiзноманiтнi форми злочинно-орiентовано! активностi. Можна стверджувати, що особа, яка шсля перебування в мюцях позбавлення волi продовжуе слiдувати нормам, звичаям i традицiям тюремного св^у, е адаптивною до нього i вiдповiдних практик злочинного способу життя. Водночас, за умови вщсутносп сощального контролю та пiдтримки держави i суспiльства, вона е дезадаптивною щодо поля лептимно! культури правослухняно! спшьноти. Фактично це призводить до того, що завдяки бездiяльностi держави на низькш соцiальнiй активностi, породжуеться збшьшиння чисельносп молодих засуджених, якi перебувають в мюцях позбавлення волi та збшьшуеться вiдсоток рецидиву злочинiв, яю вчинюються особами молодого вiку. Слщ зазначити, що наявнiсть рецидиву е одшею з основних складових, що сприяе розповсюдженню органiзовано! злочинностi, оскшьки !! лiдери, як правило -це рашше судимi особи. Вони здшснюють контроль за поведiнкою члешв органiзованих злочинних груп, органiзацiй i спiвтовариств, здiйснюють каральний вплив на них за провини, пiдтримують традицп та кримiнальну субкультуру.
Кримiнальна субкультура - це явище, що представляе собою складову частину асоцiально! субкультури, рiзновид контркультури, положення яко! сформоваш на основi норм, що склалися в кримiнально-правовiй сферi поза офщшним врегулюванням, i що передбачае особливий спошб життя, вiдносин, поведiнки, яю
пов'язаш з порушенням кримшально-правових i iнших загальновизнаних сощальних норм, що не збiгаються з ними.
Як вщомо, злочинцiв вiдрiзняють вiд законослухняних громадян, насамперед, цшшсш орiентацi!, iнтереси, погляди, установки, норми поведшки [5, с. 15].
Будь-яке суспшьство виробляе бiльш-менш своерiдний лад життя, закони i звича!, сощально-нормативш системи. Структура мiжособистiсних вiдносин засуджених урегульована складною системою неформальних норм, так званих «еталошв поведшки», якi мають вигляд положень, «кодекшв», що визначають поведiнку засуджених за тих чи шших обставин. Як i структура мiжособистiсних вщносин, такi неформальнi норми формуються в процес спiлкування молодих людей, примусово iзольованих вiд суспiльства за вчинеш ними злочини. Вони е «невидимим», але важливим фактором протидi! позитивним змшам в особистостi i поведшщ молодих людей, формують !х погляди, уявлення, цiннiснi орiентацi!, змiст яких суперечить прийнятим у суспiльствi нормам i цiнностям.
Крiм того, самi засудженi пiд впливом цих норм, а також за тдтримкою середовища, що склалося в закритих установах, найчастше чинять сильний опiр цшеспрямованому виховному впливу на них i використовуваних при цьому засобiв, суб'ективно не бажаючи здiйснювати «переоцiнку цшностей». У зв'язку з цим, вони стають могутшми регуляторами та мехашзмами поведiнки людей. I, нарештi, щ норми формують, оцiнюють i вщтворюють характернi для умов мiсць позбавлення волi типи спiлкування, манери поведшки, зокрема, носшня одягу, засвоення i використання «тюремного» жаргону, нанесення татуювань i т.iн. Засвоення таких норм у молодому вщ здебiльш сприяе !х негативнiй орiентацi! у майбутньому та продовженню протиправно! поведiнки, спонукае до вчинення повторних злочинiв. До того ж, наявшсть негативних орiентацiй, вiдiрванiсть вiд суспiльства, вiдсутнiсть широкомасштабно! шдтримки держави, визначае реальну злочинну поведiнку молодих рецидивiстiв.
Наостанок зазначимо, що розповсюдження рецидиву та його омоложення призводять до значного зростання чисельносп молодих людей, як неодноразово знаходяться в мюцях позбавлення волi. Правоохороннi органи застосовують все бшьш репресивнi заходи у боротьбi з молодiжним рецидивом, але, врешт>решт, це лише сприяе деприваци та маргiналiзацi! суспiльства. Пiдтвердження цих ств ми знаходимо сьогоднi, коли бачимо, що кримшальна атрибутика, традицп i звича! зло-чинного св^у, сьогоднi вийшли далеко за межi власне злочинного середовища. Вони характеризуються вщносною масовiстю серед молодих людей, стають елементом !х повсякденного життя. Вони виштовхують i знищують загальш соцiальнi функцi!, виступають засобом дестабшзаци вiдносин, що утвердилися в даному суспшьствь
Проведене автором дослщження дае пiдстави для наступних висновюв: 1. Рецидивна злочиннiсть молодi характеризуемся багатьма рисами, iдеологiею, поведiнковими елементами, яю е в наявностi i в загальнiй злочинностi, що свщчить про !х органiчний взаемозв'язок, а також про те, що рецидивна злочиншсть молодi виростае з загально! рецидивно! злочинностi та злочинностi старшого поколшня. 2. Рецидивна злочиннiсть молодi мае власнi особливостi. Вони основуються, як правило, на колективно-групових формах асощально! поведiнки, вiдсутнiстю
позитивних морально-етичних установок, сповщуванням моралi подвiйних стандартiв тощо. 3. Наявшсть негативних орieнтацiй, засвоення асоцiальних норм поведшки у молодому вiцi здебшьш сприяе ix негативнiй орiентацii у майбутньому та продовженню протиправноi поведшки, спонукае до вчинення повторних злочишв. 4. Бiльшiсть цiльовиx програм мае декларативний або рекомендательний характер, який у бшьшосп зведений до так званого «латання окремих дiрок» в оргашзацп протиди рецидивнiй злочинностi молод^ але не направлений на виршення найбiльш важливих проблем, повязаний з протидiею рецидиву.
Список лiтератури
1. Закалюк А. П. Курс сучасно' укра'нсько' кримшологп: теор1я i практика: у 3 кн. / А. П. Зака-люк. - К. : Видавничий Дiм «1н Юре». - . -
Кн. 1. Теоретичш засади та юторш укра'нсько' кримiнологiчноi науки. - 2007. - 424 с.
2. Шсоцька Н. М. Рецидивна злочиннiсть молодi та ii попередження: дис. ... кандидата. юрид. наук / Н. М. Шсоцька. - К., 2001. - 207 с.
4. Стрелковська Ю. О. Маргшальш групи в структурi органiзованоi злочинностi: кримiнологiчне дослщження: дис. ...кандидата юрид. наук / Ю. О. Стрелковська. - Одеса, 2008. - 211 с.
5. Жигарев Е. С. Криминологические проблемы административно-деликтного поведения несовершеннолетних: теория и практика (по материалам г. Москвы): дис. .. .доктора юрид. наук. - М., 1993. -525 с.
Денисов С. Ф. Рецидивная преступность молодежи: интегративная перспектива анализа / С. Ф. Денисов// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -Серия: Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 274-279.
Статья посвящена анализу рецидивной преступности лиц молодежного возраста. Проанализировано, за счет чего происходит увеличение преступности криминально активной части молодежи и ее рецидив. Указаны первоочередные пути противодействия рецидивной преступности молодежи: широкомасштабная поддержка государства и общества, организация общественного контроля, противодействие негативным ориентирам молодежи, которые провоцируют рецидивную преступность.
Ключевые слова: рецидивная преступность, лицо молодежного возраста, криминальная активность, предупреждение рецидивной преступности молодежи.
Denisov S. The recurrent criminality of youth / S. Denisov // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 274-279.
The article is devoted to the analysis of recurrent criminality of youth. It is analyzed, due to what recurrent criminality is multiplied criminally active part of young people . The primary ways of counteraction recurrent and criminality of young people are indicated : realization of large-scale support from the side of the state and society, organization of public inspection, counteraction negative behavior of youth, which provoke criminal behavior of recidivists.
Keywords: recurrent criminality, youth, criminal activity, prevention recurrent criminality of young people.
НадШшла до редакцИ 21.04.2010 р.
