CC BY
39
responsibilities for the implementation of the Constitution of Ukraine established the principle of equality of rights freedoms and citizen or in a negative aspect - the use of measures of constitutional, administrative or criminal liability for violations of this principle, the constitutional commission torts (offense).
The disadvantage of the constitutional and legal responsibility for the violation of the principle of equal rights and citizen freedoms in Ukraine is that at the moment there is still no clear regulation of composition of the relevant constitutional torts and, as a consequence, the constitutional and legal sanctions, as well as a mechanism for implementing the constitutional liability in the system.
Keywords: the principle of equality, the constitutional and legal responsibilities, rights and freedoms.
УДК 34.01:342(477)
Н. В. Верлос
РЕЦЕПЦ1Я У КОНСТИТУЦ1ЙНОМУ ПРАВ1: СУТН1СНА ХАРАКТЕРИСТИКА КР1ЗЬ ПРИЗМУ АНАЛ1ЗУ I СИНТЕЗУ HAyKOBOÏ
ДУМКИ
У cmammi досл1джуються проблеми визначення сутностг рецепци в конституцтному npaei як правового феномену, на nidcmaei загальнотеоретичного аналiзу та синтезу еволюци втчизняног та зарубiжноï науковог думки
Ключовi слова: конституцтно-правова рецепщя, глобалiзацiя, правова акультуращя, правова трансплантащя, правова мутащя, правова декультуращя, правова антлящя
Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку державотворення в Укршш характеризуемся досить активною трансформащею нащонально'' системи права, модершзащею як правотворчого, так i правозастосовчого процеав, що зумовлено певним чином рецетюванням у втизняну правову систему правових щей, моделей, доктрин зарубiжних правових систем. Якюно оновлене сприйняття св^овою спшьнотою Украши як суверенно!', незалежно', правово'' держави, передбачае необхщшсть науково-теоретичного переосмислення та конституцшного розвитку усього спектру суспшьно-пол^ичних вщносин.
Укра'на пiдписавши 27 червня 2014 року та ухваливши 16 вересня Закон Украши «Про ратифкащю Угоди про асощащю мiж Укра'ною, з одше' сторони, та Свропейським Союзом, Свропейським спiвтовариством з атомно'' енергл i 1'хшми державами-членами, з шшо' сторони» [1] остаточно стала на шлях евроштеграцп i, як зазначаеться в заявi парламенту «Верховна Рада Украши розглядае ратифшащю Угоди про асощащю мiж Укра'ною та Свропейським Союзом не лише як стимулюючий фактор для здшснення подальших реформ в Укра'ш, а й як черговий крок на шляху до досягнення кшцево' мети европейсько'' штеграцп - набуття повноправного членства в Свропейському СоюзЬ> [2]. Ратифшащя ще'' мiжнародно-правовоï угоди накладае на нашу державу певш обов'язки щодо ïï реального виконання шляхом гармошзацп внутрiшньонацiонального законодавства до законодавства Свропейського Союзу (acquis communautaire).
Загальновщомим е той факт, що право е основним регулятором суспшьних вщносин, а конститущя як основний закон держави е фундаментом i основним важелем впливу на певний порядок в цш сферь Саме тому, одшею з найбшьш
адекватних та ефективних умов евроштеграцп е застосування рецепцп як ушверсального механiзму модершзацп Конституцп Украши i взагалi Bcieï в^чизняно! системи права. Як зазначае С. В. Ткаченко, рецепщя е самим затребуваним шструментом модершзацп права. Вчений пояснюе це, насамперед тим, що правовi системи вах краш свiту нiколи не юнували i не iснують iзольовано [3, c. 5]. 1нший вчений наголошуе, що саме правова рецепщя е об'ективний фактором правового прогресу [4, c. 366]. Подiбноï точки зору дотримуеться й шша вчена К. М. Денисова, яка зазначае, що в сучасному свт не юнуе жодно! правово! системи, що виключно розвивалася б за рахунок сво'1'х внутрiшнiх ресурсiв, не взаемодшчи з правовими системами iнших держав [5, c. 329]. А в Укршш взагалi iснуе нагальна потреба в конституцшному реформуваннi та стабшзацп сустльно-пол^ично! ситуацп в державi. Рецетювання окремих норм права GC з метою своерщного доповнення та яюсного оновлення механiзму конституцiйно-правового регулювання, заповнення прогалин у ньому е необхщним в процес конституцшно! модершзацп сучасно! Украши.
Отже, тому проблема рецепцп у конституцiйному правi Украши в сучасних умовах державотворення е досить актуальною i мае дiапазон як загальнотеоретичного, так i праксеолопчного пошуку.
Метою дано! статтi е дослщження сутностi рецепцп в конституцiйному правi як правового феномену, на пiдставi загальнотеоретичного аналiзу та синтезу еволюцп в^чизняно! та зарубiжноï науково! думки.
Варто зазначити, що проблема рецепцп з одного боку дуже тюно пов'язана iз глобалiзацiею й тенденщями до виникнення загальносвiтового права в якост iснуючого правового феномену [6, c.46]. Вже кiлька десятилiть вчеш та юристи-практики дискутують з приводу ще'1 проблеми в контекстi щей Mord Law [7] та Transnational Law [8], адже як зазначае О. Д. Третякова правова глобалiзацiя конструктивно передбачае процес формування правових припиав, що мають регулятивну силу для усього населення планети Земля [9, c.778]. А шший вчений В.1.Лаф^ський зазначае, що «...не шкорпоращя норм мiжнародного права е головним шструментом впливу глобалiзацiï на конституцшний лад, а скорiше за все, «запозичення чи рецепцiя конституцiйний моделей шших держав» [10, c.311]. Можна в цшому погодитись з висловленою думкою за винятком того, що як видно з цитати шановний вчений ототожнюе такi поняття як «рецепцiя» та «запозичення», що, на нашу думку, не повшстю вщображае змiстове навантаження дослщжуваного правового явища.
З шшого боку, видатний мислитель Ш. Монтеск'е досить обережно ставився до рецепцп, а саме вш зазначав, що «...кожен народ мае власний державний устрш... Кожен державний устрш е тшьки продукт, машфестащя власного духу даного народу i ступеня розвитку його свщомосп» [11, c. 159]. Без зайвого оптимiзму до рецепцп ставиться й шший вчений В. М. Синюков, зазначаючи, що залучення зарубiжних державно-правових шститу^в не додае рецитенту цивiлiзованостi i тим паче не виршуе проблем його правово'1 культури. Проте, вчений не заперечував, що правова рецепщя е об'ективним фактором правового прогресу [12, c. 162, 366].
Аналгз останнгх дослгджень i публгкацгй. Теоретичну основу дослщження проблем рецепцп в конституцшному правi Украши складають пращ втизняних та зарубiжних вчених як в сферi конституцшного, такi в сферi теорп держави i права, мiжнародного права, цившьного права та iнших галузевих наук, зокрема: Г. М. Азнагулова, М. О. Баймуратов, Е. Т. Байльдшов, Ю. О. Волошин, В. В. Гомонай, Ф. Джессуп, А. I. Дудко, Г. Г. Срдомаев, Г. Кларк, С. Ю. Куришев, В. В. Мантуров, З. П. Мельник, Н. Неновсю, Л. Сон, В. К. Самигуллин, Л. В. Сокольская, А. П. Спиридонов, В. А. Томсинов, О. Д. Третьякова, С. Харитонов, О. Харитонова та шшь
Виклад основного матерiалу. Системне дослщження i створення цiлiсного уявлення про рецепщю у конституцiйному правi необхщно проаналiзувати насамперед семантику та етимолопю самого термiну «рецепщя», адже вш застосовуеться не тiльки в правовш науцi, а й у фшологи, бюлогп, культурологи, лiтературi тощо. Але ми будемо розглядати його виключно у юридичному аспектi, хоча й тут науковщ по рiзному трактують цей термш. Власне слово рецепцiя походить вщ лат. «гесерйо» i означае прийняття, прийом i мае два значення: 1) запозичення i пристосування даним суспшьством соцiологiчних культурних форм, що виникли в iншiй крш'ш чи в шшу епоху; 2) фiзiологiчно здiйснюване рецепторами сприйняття i перетворення енергп подразникiв у нервове збудження [13, с. 444; 14, с.949].
В юриспруденцп спостерiгаеться контрадикторнiсть пiдходiв до розумiння термiну «рецепщя права». До того ж поряд iз термшом «рецепщя» досить часто зустрГчаеться такi транстермiни як «правова акультуращя» [15, с.10], «правова трансплантащя»[16; 17, с. 66], «конституцшна медицина» [18] та «правова мутащя»[19]. Деякi вчеш, зокрема сучасна нiмецька дослiдниця Е. Орукку, пропонуе застосовувати таю термши як «транспозищя», «iмпозицiя», «iмплантацiя», «щеплення», «повторне наповнення», «взаемне запилення» «емулящя», «iнфузiя», «iнфiльтрацiя» тощо [20, с.104] проте використовувати цi термiни як синошми не е доцiльним з огляду на специфiчнiсть та термшолопчну невизначенiсть бiльшостi з них. Тому враховуючи змiстову специфiку та усталешсть розумiння термiну «рецепцiя» пропонуемо в процес дослiдження використовувати саме його.
Так, одш вченi рецепцiю розумГють як «запозичення чужоземного права» [21, с. 575], iншi як «процес сприйняття i пристосування до умов певно'' кра'ни права, виробленого в шшш державi чи в попередню iсторичну епоху» [22, с. 10]. С думки щодо розумiння рецепцп «як запозичення системи загальних поглядiв окремих спiльнот людей чи суспшьства в цiлому стосовно засад (принцитв) соцiального, полiтичного, правового порядку» [23, с. 40] чи як «процесу запозичення правовою системою (отримувачем) елементГв шшо'' правово'' системи (донора)» [24, с. 13], навГть, «як асимшяцп певним суспiльством чужих культурних моделей» [25, с. 4].
ВГтчизняна вчена З. П. Мельник пропонуе рецепщю визначати як «однобiчний, добровшьний процес запозичення, сприйняття i подальшого пристосування до умов певно'1' кра'ни бшьш розвинутого права, створеного в шший момент часу або в шшш держав^ з метою вдосконалення та полшшення дii власно'1 правово'1 системи» [26, с. 5]. Майже подiбною е позищя Л. В. Сокольсько', яка видiляе рецепцiю як рiзновид правово'' акультурацii i пропонуе визначати п як одностороннiй процес передачi елементiв правово'' системи соцiуму-донору з обов'язковим засвоенням сощумом-реципiентом. До того ж шщатором рецепцГ' виступае сторона, що бажае впровадити в себе частково чи повшстю правову систему донора. Донор же, зазвичай, байдужий до подГ6ного процесу запозичення [27, с. 1289]. Майже подГ6но'1 точки зору дотримуеться г О. Сгоров ототожнюе термши «запозичення» Г «рецепщя» Г вважае, що це завжди усвщомлена дГяльшсть спещальних суб'ектГв щодо використання певних правових елементГв Гноземних систем у нацГональному правовому середовищГ [28. с. 206].
1нша вчена Л. В. Авраменко дшшла подГбного висновку Г вважае, що рецепщю слщ розглядати як «...сприйняття - перенесення, збереження й використання» [29, с. 5]. До того ж вчена робить висновок, що «... «рецепщя» й «наступшсть» - близью за змютом категорп, яю можна використати як взаемозамшш». З такою позищею вчено'' не можна повшстю погодитись з огляду на те, що термш «рецепщя» слщ вважати ширшим за змютом, який охоплюе певним чином Г поняття «наступшсть» в тому чист.
Хоча варто зазначити, що юнують Г противники подГбного розширення дослГджуваного поняття. Так, вщомГ вГтчизнянГ дослГдники С. Харитонов та
О. Харитонова розширення поняття «рецепцп» пов'язують з порушенням правила «леза Оккама» i вважають, що «...враховуючи походження термiну «рецепцiя», виправдано вживати його саме стосовно випадюв «вщродження» елементiв минулих правових систем у процес iсторичного розвитку людства. У такому випадку мае йтися не про взаемод^ правових систем, а про наступшсть права - вплив одше'1 системи на шшу, що втсм, не применшуе значення цього явища для розвитку сучасних правових систем» [30, с. 280].
Кардинально протилежно'1 думки, дотримуеться С. В. Ткаченко, який зазначае, що сучасна наука в цшому розглядае рецепщю тшьки як процес запозичення i впровадження правових щнностей iноземного походження. Проте, дане визначення жодним чином не стосуеться внутршнього змюту рецепцп, п процесу, що доволi складний. Ц складностi обумовленi iноземним елементом запозичення. Наявшсть цього компоненту завжди призводить до вщповщно!' щеолопзацп дослщження присвяченого рецепцГi. Вiдповiдно, iснуе тенденщя звужувати змiст термiну «рецепцiя, пщмшяти його iншими термiнами, iгнорувати, декларувати його вщсутшсть, що, вочевидь, для дослщника надае можливiсть уникнення вщ розгляду сутностi рецепцп [31, с. 7].
До того ж слщ визнати, що швидкоплинний розвиток суспшьних вiдносин iнколи вимагае вiд юридично! науки розширення змiстового навантаження вже юнуючих правових категорiй, а тому в даному випадку, вважаемо, що необхщшсть розширення сутшсного змiсту категорп «рецепцiя» е цiлком виправданою, принаймш, на нашу думку, це бшьш доцiльно нiж застосовувати термiни «правова трансплантацiя» чи «конституцiйна медицина» запозичуючи 1х з далеких вiд юриспруденцп наук.
Викладенi вище позицп вчених не е однозначними, проте бшьшють з них все ж таки схиляеться до думки, що тд рецепщею слщ розум^и певне «запозичення», що мае добровшьний характер.
В юридичнш науцi iснуе i протилежна думка В. К. Сам^уллша, який вважае рецепщю св^овим явищем, що може бути як добровшьним, так i примусовим. До того ж, вважае вчений, iнодi рецепцiя може мати iмiтацiйний, декоративний характер [32, с. 71].
1нший вчений С. Ю. Куришев пропонуе рецепцiю права визначати як явище, до якого входять процеси сприйняття, повторюваносп i запозичення права, виробленого в шшш державi (правовiй системi), в силу юторично'1' наступностi та зв'язку правово'1' культури кра'1'н, соцiально-економiчнi умови яких подiбнi [33, с.12].
Досить щкавим з науково-теоретично'1' та практично'1' точок зору е думка висловлена В.В.Мантуровим, до яко'1' можна в цшому приеднатись, а саме вчений пропонуе вважати таю явища як «запозичення», «адаптащя», «сприйняття», що розглядаються у вузькому сена е частинами масштабного процесу «рецепцп» права. У широкому ж сена, автор пропонуе рецепщю розум^и як складний процес, що включае не тшьки перенесення норм (тобто 1'х запозичення), але й процес впровадження цих норм правовою системою рецитента [34, с. 108-109]. Подiбноi точки зору дотримуеться й В. В. Гомонай «...рецепщя полягае насамперед у тому, що це складний процес, який не зводиться до мехашчного перенесення певних нормативних положень, а включае й подальше засвоення i використання щей, принцитв, шститу^в тощо правово! системи шших чаав та шших народiв» [35, с. 11].
Дшсно розглядаючи рецепщю як феномен з одного боку, i як процес з шшого слщ додатково акцентувати увагу на тому, що «запозичення», «адаптащя», «сприйняття», «наступшсть», а також «гармошзащя», «1мплементащя», «трансформащя» е окремими частинами единого цшого, адже для краши рецитента замало просто взяти i техшчно перенести норми краши донора до власноi правовоi системи необхщно щоб вони
«працювали» тим самим дГйсно регулюючи певне коло суспшьних вГдносин.
Хоча деякГ вченГ дотримуються й шшо! позицп з якою не можна погодитись. Наприклад, юнуе думка, що «...власне рецепцГя з точки зору права - щеолопчно нейтральний, мехашчний акт, в основГ якого можуть лежати найрГзномаштшшГ причини та рГзномаштна ГдеологГчна база» [36, с. 6].
Узагальнюючи викладеш позицп вчених можна дшти висновку, що рецепцГю можна розглядати у кшькох аспектах: по-перше, як сприйняття правом тГе'' чи шшо! держави норм (положень) рашше Гснуючих держав. Тобто вГдбуваеться перенесення норм з одного юторичного етапу розвитку правово'' системи в шший. Наприклад КонституцГя Укра'ни 1996 року мютить ряд положень, якГ увшшли з Конституцп УРСР 1978 року. У даному випадку рецепцГю можна розглядати як наступшсть.
По-друге, тд рецепщею розумГеться технГчне прийняття вщповщними органами державно'' влади норм права, якГ текстуально повторюють норми мГжнародно-правових актГв сприяючи тим самим виконанню взятих на себе мГжнародних зобов'язань. Наприклад, сучасний процес евроштеграцп в Укрш'ш вимагае внесення докорГнних змш як в конституцГйне законодавство, так Г у шше галузеве законодавство. Хоча, юнуе й позицГя Ю. О. Волошина, який це явище називае «трансформащю», яка, на думку вченого, «...складаеться у забезпеченнГ державою за допомогою сво'х власних повноважень виконання взятих нею у рамках мГжнародних договорГв мГжнародних зобов'язань. У цьому зв'язку маеться на увазГ не будь-який формальний техшчно-юридичний прийом перетворення мГжнародних норм на нащональш, а вся сукупшсть загальнодержавних заходГв з метою ефективного забезпечення виконання мГжнародних зобов'язань державою» [37, с. 273]. Тому можна констатувати, що застосовуючи термш «трансформащя» в цьому випадку його можна вважати лише одшею зГ складових такого складного Г неоднозначного правового феномену як рецепцГя.
По-трете, рецепцГю можна розумГти як нав'язування (змушування) прийняття норм права одшею державою шшш внаслщок певного полГтичного тиску. Наприклад, КонституцГя Японп 1946 року, що замшила Конститущю Японсько'' ГмперГ' Мей-дзГ 1889 року приймалась пГд пильним наглядом американського керГвництва, що було спричинене поразкою у Другш СвГтовш вГйнГ. Як зазначае С. В. Ткаченко, рецепцГя може мати окупацшний характер, коли на завойованш чи шшим чином залежнГй територп набувають чинност законодавство держави-загарбника [38, с. 183]. С. А. Тверякова для позначення подГбного явища застосовуе шший термш «юридична експансГя», який на п думку е процесом Г результатом нав'язування одним суспшьством свое'' правово'' системи Гншому [39, с. 10].
По-четверте, тд рецепцГею можна також розумГти добровГльне запозичення норм права певно' держави у разГ пробГльностГ правового регулювання певного кола суспшьних вГдносин. Наприклад, вщповщно до ст.6 Конституцй Укра'ни «державна влада в Укрш'ш здГйснюеться на засадах п подГлу на законодавчу, виконавчу та судову», але такий тдхщ не е власне укра'нським, адже концепщя розподГлу влади була започаткована Ш. Монтеск'е ще у ХVШ ст. Або, наприклад, визначення, що вщповщно до ст. 101 Конституцп Укра'ни «Парламентський контроль за додержанням конституцшних прав Г свобод людини Г громадянина здшснюе Уповноважений Верховно'' Ради Укра'ни з прав людини», свщчить про запровадження, вперше на теренах нашо'' держави, Гнституту омбудсмена, який вперше було запроваджено ще у Х1Х ст.. у Швецп.
ДГйсно «запозичення» можна використовувати для позначення одного зГ складових елементГв значно ширшого за змютовим навантаженням правового явища «рецепцГя». Адже як зазначае В. В. Мантуров «... запозичення означае добровГльне перенесення норм, принцитв, шстшупв з одше! системи в шшу. Запозичення може
проходити на рiзних рiвнях, i у рiзних обсягах, в залежносп вiд потреб та iснуючих обмежень. Метою його е яюсне врегулювання правовщносин, що виникли нещодавно, чи то тддались змiнам, внаслiдок чого юнуюче регулювання не надае потрiбного результату. Власне процес запозичення не мае на мет аналiзу подальшого розвитку подiй, не передбачае розгляду ефективносп здiйсненого запозичення. Воно передбачае лише перенесення норм i закршлення 1х у законодавствi» [40, с. 107]. Набуття ж ними чинносп, на думку автора, до даного процесу не мае вщношення. Цшком погоджуючись з висловленою позицiею, можна констатувати, що «запозичення» можна розглядати лише як частину процесу «рецепцп»
Отже, сучасний стан державного будiвництва в Укршш спрямований на евроштегращю, вимагае вщ нашох держави (саме на цьому етат) розумiння рецепцп як процесу забезпечення Украшою за допомогою внутрiшньонацiонального конституцiйного права виконання взятих на себе мiжнародних зобов'язань по вщношенню до Свропейського Союзу шляхом прийняття вiдповiдних норм. Проте слщ зазначити, що власне тдписання так званох угоди про асощащю з СС не призводить до безумовнох iмплементацii норм европейського права з метою реалiзацii мiжнародного договору. 1мплементащя потребуе здiйснення цiлого комплексу заходiв спрямованих нашою державою на виконання взятих на себе зобов'язань в тому чист й гармошзацп конституцшного законодавства з вiдповiдним рецитюванням окремих норм европейського права у втизняне конституцiйне законодавство.
Саме тому на науку конституцшного права сьогодш покладаеться важлива роль у дослщженш конституцiйно-правовоi рецепцп зарубiжного (в тому чист европейського) права та вивченш проблем пов'язаних iз вiдповiдним рецитюванням не тшьки норм права, а й конкретних правових принципiв та шститутв, що належать до европей^^ цивiлiзацiйноi традицп, з iншим типом нормативности, специфiкою та результатами впровадження 1х у нацiональну полiтико-правову та конституцшно-правову дiйснiсть. Саме конституцiйне право як провщна галузь нацiональноi правовоi системи мiстить норми, що е базовими для уах iнших галузей права i закрiплюе основнi принципи регулювання суспшьних вiдносин.
Загальновiдомим е той факт, що Конститущя Украши не мае аутентичного характеру та сталоi конституцiйноi традицii на вщмшу вiд Конституцiй США, Швейцарii, Нiдерландiв тощо, а е комбiнаторним рецитюванням бшьшосп iнститутiв европейських кряХн таких як шститут парламенту, президента, омбудсмана, конституцшно! юстицii, мiсцевого самоврядування тощо. Проте сьогодш Конститущя Украши i взагалi конституцiйне законодавство потребуе певного реформування адже деяю норми або вже не вщповщають сучасному стану суспшьних вщносин, або не мають механiзмiв реалiзацii, або взагалi е наявною пробшьшсть конституцiйно-правового регулювання.
Звiсно в процеа конституцiйно-правового реципiювання норм европейського права основна увага придшяеться процесам формування, оргашзацп публiчноi державноi та самоврядноi влади на демократичних засадах. Це вщбуваеться, на сьогоднiшнiй день шляхом розробки та впровадження в украшську конституцшно-правову дшсшсть основних принципiв виборчого права, шляхом безпосередньоi участi спостерiгачiв вiд мiжнародних оргашзацш, ООН, ПАРЕ, ОБСС тощо у проведенш референдумiв, виборiв до оргашв державноi влади та мiсцевого самоврядування. Окрема увага з боку Свропей^^ спшьноти придiляеться сприянню забезпечення прав людини i громадянина в Украiнi.
Так, для проведення ефективноi конституцiйно-правовоi модернiзацii орiентованоi на европейськi правовi традицП необхiдно визначити основнi прюритетш напрямки цього процесу: 1) необхщно сприяти запровадженню демократичних
стандартГв конституцГйного будГвництва та ефективнш реалГзацп норм Конституцп; 2) гармошзувати профГльне конституцГйне законодавство у вщповщносп до ратифГкованих нормативно-правових актГв, що стали частиною внутрГшньо нацГонального законодавства; 3) провести ушфшащю нормативно-правових актГв з метою запобГгання дублювання нормативного регулювання; 4) провести антикорупцшну експертизу нормативно-правових актГв; 5) чГтко визначити оргашзащю публГчно'' влади з орГентащею на децентралГзацГю, що дотримуватиметься принцитв верховенства права Г здатну забезпечити конституцшний лад в державГ; 6) здшснити реформування виборчого законодавства для забезпечення найбшьш демократичного способу формування представницьких органГв державно'' влади та мГсцевого самоврядування; 7) забезпечити яюсно оновлену модель розвитку мГсцевого самоврядування засновану на засадах субсидГарносп; 8) розмежувати компетенщю мГж органами державно'' влади та органами мГсцевого самоврядування; 9) забезпечити проведення реформування територГального устрою; 10) нормативно врегулювати тдстави та порядок конституцшно-правово" вщповщальносп за перевищення органами (чи посадовими особами) державно'' влади та мГсцевого самоврядування сво'х повноважень; 11) забезпечити право громадян Укра'ни брати участь в усГх формах безпосереднього народовладдя та розглянути можливють запровадження електронно'' демократа; 12) нормативно врегулювати порядок проведення мГсцевого референдуму як основно'' форми мунщипально" демократа. Цей перелГк не е вичерпним, тому потребуе подальшого науково-теоретичного обгрунтування та формування унормовано'' яюсно оновлено'' доктрини.
Перед нашою державою досить гостро постае питання про необхщшсть рецитювання у практику державотворення окремих норм европейського права, але робити це, водночас, слщ вкрай обережно, щоб з одного боку позбутись правово'' дисгармонп, а з шшого не викликати появу таких негативних правових явищ як «правова декультуращя», «правова анГгГляцГя», «правова мутацГя», «правова аномГя» тощо. Тому, що бездумне калькування норм мГжнародного права без урахування особливостей менталГтету, правових традицш, звича'в може призвести до зовсГм протилежного результату.
ЦГкавою в цьому аспектГ е думка висловлена С. Ю. Куришевим, який в процесГ дослГдження дГйшов висновку, що рецепщя та п перебГг може бути вираженим у дифузному проникненш чужо'' правово'' культури в крашу за допомогою стихшного котювання суб'ектами рецепцп права чужих зразкГв поведГнки; в результатГ централГзованого перевлаштування правового ладу життя суспГльства публГчною владою; в результатГ правових реформ власно'' держави чи окупацй чи колошзаци кра'ни «чужою» державою. В результатГ такого виду рецепцп права, можуть бути викликаш серйознГ Г неминучГ наслГдки у культурнГй та юридичнш сферах, змГст яких може бути виражений термшом, який вчений пропонуе взяти з бюлогп - «правова мутащя» [41, с. 45-46].
Як цшком справедливо зазначае В. А. Рибаков «...тотальна рецепщя не е для правово'' системи безумовним благом, адже може спричиняти не тшьки розвиток останньо'', але Г п руйнащю. В результатГ тотально'' рецепцп настае залежшсть вГд «материнсько'» правово'' системи. Об'екти рецепцй права потребують розширення (збГльшення) обсягу запозичень. Вщбуваеться пошук «рГдно'» структури побудови правово' системи» [42, с. 61].
Хоча слщ зазначити, що застосування рецепцп як шструменту модершзацп Конституцп може Г повинне сприяти зближенню, ушфшацп нацГональних правових систем, що регулюють аналопчш вГдносини в европейських державах орГентованих на Где'' людиноцентризму. Тобто змши цГ, насамперед повинш спрямовуватись на загальнГ
проблеми виживання людства в умовах юнуючих глобальних загроз таких як поширення ядерно! збро!, екологiчнi проблеми руйнування навколишнього середовища, соцiальна нерiвнiсть, бiднiсть тощо. Окрему увагу доцшьно придiлити проблемам гарантування прав людини i громадянин, адже в цш сферi рецепцiя дозволить розширити сферу мiжнародно-правового захисту.
Висновки. Пiдсумовуючи можна констатувати, що теоретико-методологiчнi i концептуальн основи трансформацiйних процесiв, що охопили Украшу останшм часом змушують поглянути на сучасне державотворення ^зь призму необхщносп адаптацп юнуючо! нацюнально'1' системи права у вщповщносп до вимог европейсько'1', зважаючи при цьому на необхщносп врахування i збереження нащональних правових традицiй. Саме тому наукове обгрунтування загально! концепцп рецепiювання европейських стандартiв державотворення у внутрiшньонацiональне конституцшне законодавство Украши, вироблення механiзмiв ix реалiзацii, послiдовне впровадження в практику конституцшно-правового будiвництва, обумовлене теоретичною та практичною значимютю вказано! проблеми на сучасному етап розвитку нашо! держави.
Список використано1 л1тератури
1. Про Заяву Верховно! Ради Украши «Про европейський вибiр Украши»: Постанова Верховно! Ради Украши вiд 16 вересня 2014 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1679-18
2. Про ратифкащю Угоди про асощащю мiж Украшою, з одше! сторони, та Свропейським Союзом, Свропейським ствтовариством з атомно! енергл i 1'хшми державами-членами, з шшо! сторони: Закон Украши вщ 16 вересня 2014 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1678-18
3. Ткаченко С. В. Рецепция права: идеологический компонент / С. В. Ткаченко. -Самара : СамГАПС, 2005. - 193 с.
4. Синюков В. Н. Российская правовая система: (вопросы теории) : дисс.....д-ра юрид.
наук. спец 12.00.01 / Владимир Николаевич Синюков. - Саратов, 1995. - 421 с.
5. Денисова Е. М. Проблема рецепции римского права в России / Е. М. Денисова // Вестник Тверского государственного университета. Серия: Право. - 2012. - Вып. 32.
- С. 328-336.
6. Байльдынов Е. Т. Всеобщее (универсальное) право: право на существование международной и национальных правовых систем / Е. Т. Байльдынов // Актуальные проблемы совершенствования законодательства и правоприменения : матер. междунар. науч.-практ. конф. (г.Уфа, 21 февраля 2011 г.): в 3 ч. / под общ. ред. А. В. Рагулина, М. С. 7Шайхуллина; Евразийский научно-исследовательский институт проблем права.
- Уфа, 2011. - Ч. 1 : Государственно-правовые проблемы. - С. 45-51.
7. Clark G. World Peace threugh World Law / G. Clark, L. Sohn. - Second edition. - Harvard University Press, Cambridge (Massachusetts), 1960. - 387 p.
8. Jessup Philip C. A Modern Law of Nations: An Introduction / Philip C. Jessup. - New York, The MacMillan Company, 1948. - 236 pp.
9. Третьякова О. Д. Конструкция юридической конвергенции / О. Д. Третьякова // Юридическая техника. - 2013. - №.7. Ч.2. - С. 777-781.
10. Лафитский В. И. Механизмы воздействия процессов глобализации на конституционный строй / В. И. Лафитский // Конституционный вестник. - 2008. - №1. -C. 310-314.
11. Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Ш. Л. Монтескье. - М. : Политиздат, 1995. - 799 с.
12. Синюков В.Н. Российская правовая система. Введение в общую теорию права / В. Н. Синюков. - Саратов : Полиграфист, 1994. - 496 с.
13. Словарь иностранных слов. - 18-е изд., стереотип. - М. : Рус. яз., 1989. - 622 с.
14. Комлев Н. Г. Словарь иностранных слов / Н. Г. Комлев. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2000.
- 1308 с.
15. Абрамов А. Е. Правовая аккультурация (на примере Испании в период римской республики) : дисс. ... канд. юрид. наук. спец. 12.00.01 / Алексей Евгеньевич Абрамов; Владимирский гос. педаг. ун-т. - Владимир, 2005. - 22 с.
16. Watson A. Legal Trasplants : An Approach to Comparativ Law / A. Watson. -Edinburgh : Scottish Academic Press, 1974. - 121 p.
17. Панов П. В. Институционализм рационального выбора: потенциал и пределы возможностей / П. В. Панов // Институциональная политология. Современный институционализм и политическая трансформация России / под ред. С. В. Патрушева. -М. : ИСП РАН, 2006. - 586 с.
18. Reynolds A. Constitutional Medicine / A. Reynolds // J. of Demokracy Promotion. -2005. - Vol. 16. №1. - P. 54-68.
19. Боу А.-М. М. Время народов : сб. : пер. с фр. / А.-М. М. Боу. - М. : Междунар. отношения, 1985. - 334 с.
20. Орукку Е. Право як транспозищя / Е. Орукку // Порiвняльне правознавство. - 2013.
- №1-2. - С. 102-120.
21. Юридический словарь / гл. ред. С. Н. Братусь, Н. Д. Казанцев, С. Ф. Кечекьян и др. -М. : Госюриздат, 1953. - 782 с.
22. Азнагулова Г. М. Рецепция права как форма взаимодействия национальных правовых систем : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Гузель Мухметовна Азнагулова, . Башкирский государственный университет. - Уфа, 2003. - 25 с.
23. Спиридонов А. П. Взаимодействие российского уголовного права с системами других государств: исторический аспект / А. П. Спиридонов // Научный вестник Омской академии МВД России. - 2009. — №3. - С. 37-43.
24. Дудко А. И. Рецепция в конституционном праве России : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Андрей Игорьевич Дудко; Челяб. гос. ун-т. - Челябинск, 2010. - 26 с.
25. Томсинов В. А. О сущности явления, называемого «рецепцией римского права» / В. А. Томсинов // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. - 1998. -№ 4. - С. 3-17.
26. Мельник З. П. Рецепщя права як зааб вдосконалення правово'1 системи (теоретико-
правовий аспект) : автореф. дис..... юрид. наук : спец. 12.00.01» / Зоя Петрiвна
Мельник; Кшвський нацюнальний ушверситет iм. Т. Шевченка. - К., 2009. - 14 с.
27. Сокольская Л. В. Виды правовой аккультурации / Л. В. Сокольская // Научные труды МГЮА. - 2009. - №6. - С. 1287-1296.
28. Сгоров О. Форми i методи взаемодп правових систем сучасносп / О. Сгоров // Порiвняльне правознавство. - 20013. - №1-2. - С. 201-214.
29. Авраменко Л. В. Розмежування наступносп у правi з шшими сумiжними поняттями / Л. В. Авраменко // Проблеми законность - 2012. - №121. - С. 3-13.
30. Харитонов С. Вщ осмислення рецепцп римського права - до формування загально'1 теорп взаемодп правових систем / С. Харитонов, О.Харитонова // Право Украши. -2014. - С. 274-293.
31. Ткаченко С. А. Рецепция права: идеологический компонент. - Самара : СамГАПС, 2005. - 193 с.
32. Самигуллин В. К. О природе рецепции права / В. К. Саммигулин // Вестник Восточной экономико-юридической гуманитарной академии. - 2013. - №5. - С. 66-75.
33. Курышев Е. Ю. Рецепция в российском праве: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Евгений Юрьевич Курышев; Саратовская государственная академия права. - Саратов, 2005. - 26 с.
34. Мантуров В. В. Соотношение рецепции и иных форм правовых заимствований / В. В. Мантуров // Сибирский юридический вестник. - 2012. - №4. - С. 104-109.
35. Гомонай В. В. Рецепщя права як фактор евроштеграцшних процеав / В. В. Гомонай // Порiвняльно-аналiтичне право. - 2013. - №1. - С.8-14.
36. Знание о прошлом в современной культуре (материалы круглого стола») // Вопросы философии. - 2011. - №.8. - С. 3-46.
37. Волошин Ю. О. Концепщя «трансформацп» як зааб реалiзацii норм мiжнародного права у нацюнальному правопорядку держав: змютовна та видова характеристика / Ю. О. Волошин // Часопис Кшвського ушверситету права. - 2011. - №2. - С. 272-275.
38. Ткаченко С. В. Рецепция римского права: вопросы теории и истории: дисс . канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Сергей Витальевич Ткаченко; Современная гуманитарная академия. - Москва, 2006. - 183 с.
39. Тверякова Е. А. Юридическая экспансия: теоретико-историческое исследование: автореф. дисс. ... канд. юрид наук: спец. 12.00.01 / Елена Альбертовна Тверякова; Нижегородская академия МВД России. - Н.Новгород, 2002. - 28 с.
40. Мантуров В. В. Соотношение рецепции и иных форм правовых заимствований / В. В. Мантуров // Сибирский юридический вестник. - 2012. - №4. - С. 104-109.
41. Курышев Е. Ю. Правовые аккультурация и аннигиляция / Е. Ю. Курышев // Актуальные проблемы современной юридической науки и практики : межвуз. сб. науч. тр. - Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 2010, Вып. 4. - С. 41-54.
42. Рыбаков В. А. Рецепция права: проблемные вопросы / В. А. Рыбаков // Вестник Омского университета. Серия: Право. - 2008. - №3. - С. 57-62.
Стаття надшшла до редакцп 20.12.2014 р. N. V. Verlos
RECEPTION IN CONSTITUTIONAL LAW: THE ESSENTIAL CHARACTERISTICS THROUGH ANALYSIS AND SYNTHESIS OF SCIENTIFIC
THOUGHT
The article investigates the problem of determining the nature of the reception in constitutional law as a legal phenomenon, based on the general theoretical analysis and synthesis of the evolution of domestic and foreign scientific thought
Study author concludes that the reception should be seen as a phenomenon on the one hand, and the other as a process and focuses on the fact that «borrowing», «adaptation», «perception», «continuity» and «harmonization» «implementation», «transformation» are separate parts of a whole, because the recipient country is not enough to just technically transfer rules donor country's own legal system, it is necessary that they «worked» thus actually adjusting certain range of public relations.
In addition to the analysis and synthesis of domestic and foreign legal thought, the author offers a reception regarded in several ways: first, as the perception of the right of a State regulations (regulations) previously existing states. Second, as a technical decision-relevant public authorities law, which textually repeat rules of international instruments thereby contributing to the fulfillment of international commitments. Third, as an imposition (forcing) the adoption of the law of one state to another as a result of some political pressure. Fourth, during the reception, you can also understand voluntary borrowing law of a State if probilnosti certain range of legal regulation of social relations.
The author notes that the science of constitutional law today laid an important role in the study of constitutional and legal reception of foreign (including European) law and studying the problems associated with the corresponding reception not only the law but also
specific legal principles and institutions belonging the European civilization tradition, another type of normatively, specific results and their introduction into the national political and legal and constitutional-legal reality. It is a constitutional right as a leading sector of the national legal system contains provisions that are basic to all other areas of law and establishes the basic principles of regulation of social relations.
It is proposed to conduct effective constitutional and legal modernization focused on European legal traditions identify the main priorities of this process: 1) should contribute to the promotion of democratic constitutional development of standards and effective implementation of the provisions of the Constitution; 2) harmonize the profile constitutional legislation in accordance with ratified legal acts that have become part of internal national law; 3) to the unification of normative legal acts in order to avoid duplication of regulatory control; 4) to conduct anti-corruption expertise of legal acts; 5) define the organization of public administration with a focus on decentralization, which adhere to the rule of law and capable of ensuring the constitutional order in the country; 6) to reform the electoral law to ensure the most democratic way of formation of representative bodies of state and local governments; 7) Ensure quality updated model of local government based on the principles of subsidiary; 8) delimit jurisdiction between state authorities and local governments; 9) ensure that the reform of territorial organization; 10) settle legal grounds and procedure for constitutional and legal liability for abuse of authority (or officials) state and local authorities of their powers; 11) ensure the right of citizens of Ukraine to participate in all forms of direct democracy and consider introducing e-democracy; 12) settle legal order of a local referendum as the main form of municipal democracy. This list is not exhaustive, so the need for further scientific study and theoretical formation standardized quality updated doctrine.
In summary, there is the need for a scientific study of the general concept reception European standards in state-constitutional legislation national Ukraine, development of implementation mechanisms, consistent implementation in practice of constitutional and legal construction due to theoretical and practical significance of this problem at the present stage of our country.
Keywords: constitutional and legal reception, globalization, legal acculturation, legal transplantation, legal migration, mutation legal, legal annihilation.
УДК 342.9
Н. Л. Губерська
СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К КЛАССИФИКАЦИИ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРОЦЕДУР
Дано определение понятия «административная процедура». Рассмотрены современные научные подходы к классификации административных процедур. Определены основные критерии классификации административных процедур.
Ключевые слова: административная процедура, виды административных процедур, административные правоотношения, административно-процедурная деятельность.
Постановка проблемы. Особое место в современном административно-процессуальном праве занимает вопрос реализации административных процедур. Усиление внимания к проблеме определения, упорядочения и надлежащей правовой регламентации различных процедур обуславливается сложностью и разнообразием управленческой, регулятивной и контрольной деятельности публичных органов власти.
