CC BY
39
УДК 340.15
Х. Габаковська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", аспiр. кафедри теорй та фiлософii права
ХАРАКТЕРН1 ОСОБЛИВОСТ1 ВПЛИВУ РИМСЬКОГО ПРАВА НА ПРАВОВ1 СИСТЕМИ ЗАХ1ДНО1 СВРОПИ
© Габаковська Х., 2016
На 0CH0Bi анал1зу основоположних цшностей римського права, що вщображено i втiлено у багатьох нащональних правових системах краш Захщно! бвропи, розкрито \арактерн1 особливосп формування вщповщних концепцш цих систем. З'ясовано, що запозичення щей та положень римського права здшснювалося через його основш принципи, а саме: космополггизм, мультикультуралiзм, справедливiсть та iндивiдуалiзм. Встановлено, що дух, щея, принципи римського права позитивно вплинули на нацiонально-правовi системи.
Ключов1 слова: римське право, правова система, рецепцiя, космополггизм, мультикультуралiзм, справедливкть, iндивiдуалiзм.
К. Габаковска
ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВЛИЯНИЯ РИМСКОГО ПРАВА НА ПРАВОВЫЕ СИСТЕМЫ ЗАПАДНОЙ ЕВРОПЫ
На основе анализа основных ценностей римского права, которые получили отражение и воплощение во многих национальных правовых системах стран Западной Европы, раскрыто характерные особенности формирования соответствующих концепций этих систем. Выяснено, что заимствование идей и положений римского права осуществлялось через его основные принципы, а именно: космополитизм, мультикультурализм, справедливость и индивидуализм. Установлено, что дух, идея, принципы римского права положительно повлияли на национально-правовые системы.
Ключевые слова: римское право, правовая система, рецепция, космополитизм, мультикультурализм, справедливость, индивидуализм.
K. Habakovska
CHARACTERISTIC FEATURES OF THE INFLUENCE OF ROMAN LAW IN THE LEGAL SYSTEMS OF WESTERN EUROPE
Based on analysis of the fundamental values of Roman law that reflected and embodied in many national legal systems of Western Europe, reveals characteristics of the formation of the concepts of these systems. It was found that borrowing ideas and provisions of the Roman law was carried out through its basic principles, namely cosmopolitism, multiculturalism, fairness and individualism. Found that spirit, idea, principles of Roman law had a positive effect on the national legal system.
Key words: Roman law, the legal system, reception, cosmopolitism, the phenomenon of multiculture, justice and individualism.
Постановка проблеми. З часу занепаду Римсько!' iмпери уявлення про право постшно змшювалося, набувало нових форм, було побудовано багато нових концепцш та принцитв, проте ази (основи), яю розробили римськi фахiвцi в юриспруденции не втратили свое!' актуальностi до наших дшв. Основоположнi цiнностi римського права стали мщною опорою для розвитку нащональних правових систем багатьох кра'н Захiдноi Свропи, а його шститути слугують i донинi першоджерелом для розроблення сiмейних, цившьних коде^в та iнших законодавчих актiв.
Завдяки постшному науковому iнтересу до вивчення спадщини римсько!' юриспруденцii актуалiзуеться чимало проблем, яю час вiд часу доводиться виршувати юридичнiй науцi, що у певний спосiб засвiдчуе зв'язок мiж минулим, теперiшнiм i майбутшм, допомагаючи всебiчнiше осмислити закономiрностi розвитку сучасно!' теори права та передбачити прецизшносл феномену римського права у вдосконалент нацiональних законодавств. У цьому контексп особливого значення набувае дослвдження рецепци римського права з погляду його впливу на формування захвдноевропейських правових систем.
Аналiз дослiдження проблеми. Процеси вiдродження, сприйняття духу, вдей головних засад та основних положень римського права, охоплет поняттям його рецепци, в юридичнiй науцi почали глибоко дослщжувати ще з середини XIX ст. Особливо активно i продуктивно цю проблематику розробляли у минулому столгт. Зацiкавлення нею значно тдвищилося у зв'язку з штеграцшними перетвореннями в Gвропi, якi висвгглено у працях: Е. Аннерса, Дж. Бермана,
B. Вовк, Д. Грiмма, С. Гринька, М. Дихта, О. Казанцева, I. Покровського, Б. Тищика,
C. Харитонова, О. Харитоново!', З. Черншовського та багатьох шших вггчизняних i зарубiжних учених. Та незважаючи на те, що проблему використання рецептивного потенщалу римського права дослвджено доволi грунтовно, проте такий аспект ще!' проблематики, як особливостi впливу основоположних цшностей римського права на формування сучасних европейських правових систем, на нашу думку, потребуе ширшого науково-методолопчного пiдходу стосовно з'ясування його значення для вдосконалення европейських правових систем, зокрема i нашо!' нащонально''.
Мета розвiдки полягае в аналггичному осмисленнi значення цiннiсних характеристик римського права для !'х впливу на формування та розвиток европейських правових систем.
Виклад основного матерiалу. Багато ознак загально!' правово!' традици, правових шститупв i доктринальнi категори сучасних правових систем безпосередньо походять вщ принцитв i структури римського права, що вироблялися або на його основу або з урахуванням критичного сприйняття. Окремi сполучення i догматичш вимоги, походячи з римського права, продовжують iснувати в сучасному правi - явно чи неявно, у прямо запозиченому виглад або заломлюючись через власну нащональну традицiю. I такий генетичний зв'язок iз римським правом сформував чи не головну яюсну особливiсть усього названого типу правових систем, що представляе до того ж найрозвинетший - у науковому сенсi - тип, порiвняно з шшими вiдомими свiтовiй юридичнш практицi [1, с. 4].
Як зазначае Ю. Задорожний, римське право - це система загальнообов'язкових, формально визначених правил поведшки, виражених у нормах, принципах та шститутах, встановлених Римською державою для регулювання ввдносин, що сформувалися у рабовласницькому суспшьстш. Цей правовий порядок пройшов тривалий шлях розвитку, що хронолопчно окреслюеться перюдом вiд заснування Риму (753 р. до н. е.) до смерп iмператора Юстинiана (565 р. н. е.). У Римськш державi право постiйно вдосконалювалося, доповнювалося новими положеннями (нормами, шститутами, принципами), зазнавало позитивних змiн, унаслiдок яких перетворилося на систему, придатну для регулювання рiзноманiтних правовiдносин, що виникали у рабовласницькому суспшьстш з розвиненим товарообтем [2, с. 6]. Велич Давнього Риму майже гшнотично впливала на полггиюв пiзнiшого часу. Так, латинська мова використовувалася у мiжнароднiй дипломати аж до кiнця XVIII ст. Римське цившьне право законодавцi епохи Ввдродження та Нового часу сприймали як непомильну догму, як взiрець для наслвдування [3, с. 11]. Тшьки втративши наприкiнцi XIX ст. свою "формальну дiю остаточно, - зазначав I. Покровський, - ... все найцшшше з нього, все те, що становило його справжне ушверсальне ядро, продовжуе по суп жити i тепер
(вдеться про початок ХХ ст. - Х. Г.) у нових кодексах ЗахИдно' Свропи, комбИнуючись з початками нового права [4, с. 272].
Римське право стало тдгрунтям сучасних правових систем ЗахИдно' Свропи, а також багатьох неевропейських держав. Йдеться, насамперед, не про рецептивний вплив римського права, а про його Идейно-свИтоглядш принципи, якИ досi не втратили свое!' актуальностi. На думку вiдомого укра'нського цивiлiста С. Харитонова, до них належать, по-перше, iдеологiчнi, якi вичерпуються свiтоглядно-настановчими iдеями римського права, та, по-друге, прагматично-технологiчнi: сприйняття та використання головних засад технологи права, Идей та категорий римського права, норм позитивного римського права як взiрця, особливо в процесi кодифiкацiйноi роботи, римсько-правово' методики та юридично' термiнологii [5, с. 16].
Проаналiзуемо найважливiшi принципи римського права, а саме тИ, що спiвзвучнi iз сучасними системами. Першим принципом римського права, як вважае В. Вовк, е космополгтизм, що проявився у здатностИ об'еднати рiзнi народи й народности в едину спИльноту в правовому сенсИ. Другим - мультикультуралiзм, тобто здатнiсть до використання в однИй правовiй культурi рiзних правових феноменИв, як, з одного боку, зближують нацiональнi правовi системи, а з Иншого -сприяють збереженню 'хньо' унiкальностi. Наступними принципами е справедливИсть як свiтоглядна морально-правова вимога, а також iндивiдуалiзм, що мИг iснувати лише за умови, що шдиввдуальш iнтереси особистостi визнаються i захищаються тодi, коли вони вИдповИдають типовим iнтересам багатьох членiв суспИльства [6, с. 15-17].
Джерелом, з якого римляни черпали витоки понять про свободу i рiвнiсть, були природно-правовi iдеi, якi репрезентували й осмислили грецькi мислителi. Це допомогло розвинути у Римськiй державi iдею космополiтизму (вiд давньогрецько' коацояоАлтпс; - космополiт, людина свiту), яку вперше запропонував у сво'х працях грецький философ Сократ (першим, хто проголосив себе космополитом, був давньогрецький мислитель ДИоген). Суть принципу космополитизму зводилася до того, що на першому планi були цiнностi людства, а не Интереси окремо' держави. 1дею космополiтизму визнали вже за часИв Римсько' iмперii, коли на тдкорених великих територИях, римськi громадяни мали рiвнi права i обов'язки.
РимськИ сто'ки удосконалили космополiтичнi принципи, втИлюючи у них iдеi, згИдно з якими усi люди ставали громадянами едино'' свгтово' держави i на яких поширювалися единi норми природного права. Що ж стосувалося окремих полгтичних утворень, то вони, як вважали стойки, випадковi й значущi не для всiх. "Ми, - вважав давньоримський фшософ та державний дИяч ЛуцИй Сенека, - повиннИ в сво'й уявi представити двi держави: одна - яка включае в себе богiв i людей; у цьому погляд наш не обмежений тим чи Иншим куточком землi, кордони нашо' держави ми вимiрюемо рухом сонця; Инша - це те, до якого нас приписала випадковИсть. Це друге може бути афИнським або карфагенським або пов'язане ще з будь-яким мИстом, воно стосуеться не всИх людей, а тИльки однiеi певно'' групи 'х. С люди, якИ в один i той же час служать i великiй, i малiй державi, е такi, якИ служать тИльки великiй, i таю, якИ служать тИльки малiй. Юридично-безумовне - "велика держава". Розумiння "закону долИ" (природного права, Божественного духу) полягае в тому, щоб, протидИючи нагодi (в тому числИ И випадковiй приналежностi до то' чи Иншо' "мало' держави"), визнати необхИднИсть космополитично' держави. ПравомИрна поведИнка - у незворушностИ духу, в совки. В останнИй - нагорода за правомИрний вчинок Г покарання за порочне" [7, с. 154].
Протягом усього домИнування Римсько' держави и правова система зазнавала сильного впливу шдкорених народИв. Закони XII таблиць переважно були свИдомо запозиченИ з грецьких джерел. Першим кроком до компшяци слугували мИси до Греци та грецьких колонИй на твдш 1тали для того, щоб повИдомити про 'хне писане право та зИбрати необхИднИ матерИали. Ця здатнИсть до пристосування Г толерантнИсть римсько' правово' системи щодо систем пИдкорених народИв надала римському праву космополгтичности ОскИльки воно було здебИльшого продуктом зарубИжного права, його "характер був достатньо гнучким для того, щоб своею чергою бути "прийнятим" народами Г нацИями, якИ пИзнали в сво'й Истори римське панування" [8, с. 27].
1де' космополитизму, якИ пропагували римськИ мислителИ, нинИ виявляються в Свропейському СоюзИ, у якому рИзнИ держави Г наци об'едналися у добровИльне утвореня задля побудови едино' правово' спИльноти. В СС задекларовано принцип единого громадянства. Громадянин СС не позбавляеться свого национального громадянства, попри те, на нього поширюються права й
обов'язки, однаковi для всiх громадян держав-члешв. Це свого роду iдейна приналежшсть до спшьного союзу народiв, в якому дiе унiверсальна (унiфiкована) система права i правовий мультикультуралiзм.
Мультикутуралiзм був характерною особливiстю римського права. Римськш культурi загалом, як i сучасному европейському простору, притаманна множиншсть культур i субкультур, що становили i становлять реальнiсть "мультикультури" - наявносл в однiй культурi вкраплень i присутностi iнших активних культур. Римляни широко використовували елементи правових культур шших народiв. Нагадаемо, що основш технологiчнi прийоми створення позитивного права римляни запозичили у греюв. Громадяни Риму активно використовували надбання звичаевого правового регулювання поневолених народiв. Якщо уважно проаналiзувати правовi системи сучасних европейських держав, то стае помггним вплив та проникнення правових фенометв з однiеi системи в шшу, асимiлятивнi та дисимiлятивнi процеси у сферi права, якi, з одного боку, зближують нацiональнi правовi системи, а з iншого - сприяють збереженню 'хньо!' унiкальностi [6, с. 19]. Основним призначенням мультикультуралiзму стало ствкнування в однiй правовш спiльнотi представникiв рiзних культур, нацш, етносiв, релiгiй, для яких створюються таю правовi акти, в яких уникають явних ощнок сощального устрою.
Для Свропи мультикультурал1зм був передуем шструментом виршення проблем мкранпв. А оскшьки здебiльшого йшлося про мкранпв 1з держав Швдня та Сходу, зокрема мусульман, то на теренах Свропи, яка впродовж останшх десятилиъ стае свггсьюшою, все актившше вживаеться поняття "европейський клам", особливо в контекст полггики 1 практики мультикультурал1зму. Прикладами м1ст, у яких устшно виршують проблеми багатокультурностi, е кантон Невшатель у Швейцари, де прийнято "Хартто громадянства i громадянських цшностей для новоприбулих"; м1сто Реджо-Емiлiя у швшчно-центральнш Ггали, де проживае значно бшьше iноземцiв, тж в шших ггалшських мiстах. Прiоритетами пу6л1чно!' полггики останнього е розвиток м1жкультурно!' штеграцй, соцiальна згуртованiсть, пiдвищення квалiфiкацii прибулих, культура ! культурт послуги. Вшьний доступ громадян до участi в культурному житп е запорукою тако!' моделi розвитку, яка гарантуе уникання соцiального вiдчуження та забезпечуе доступ до товар!в i послуг, визнання перспективности значущостi культури i мистецтва в !'х рiзноманiтностях, !'хт сощальний зм1ст i функц1!' [9, с. 122-123].
Хоч у деяких кра'нах м!жкультурний дiалог став вирiшенням проблеми мкрацшних поток1в, у 1нших (наприклад, Франц]я, Нiмеччина) сьогодн1 довол1 гостро постало питання толерантного ставлення до шших нацш. Очевидно, Свропа перебувае у певнш криз! мультикультурного ствюнування. Розв'язати цю кризу може лише тюна iнтеграцiйна спiвпраця у межах СС, спрямована на поглиблення м1жкультурного дiалогу м1ж нацiональними сп^льнотами задля вдалого поеднання правових цшностей у едносп з одночасною повагою до ввдмшностей. Завдяки правовим традицмм европейських держав та спшьнш спадщинi, в основ1 яко!' надбання Римсько!' держави, ввдбуваеться мультикультурна взаемод]я 1з взаемопроникненням та взаемодоповненням правових культур. Девiз СС - "Сдтсть у рiзноманiттi" - став стимулом для еднання народiв, що проживають на територи Свропейсько!' ун1!', 'хнього мирного ствкнування та збереження, поваги до рiзноманiтностi культур, традицiй та мов на европейському континент^ що згодом допоможе згуртувати людей р1зних морально-правових свггоплццв задля того, щоб забезпечити гармонио основних правових цiнностей та подолати глобальт виклики.
Зг1дно з вченням римських юриспв природне право завжди реалiзовувало основоположну iдею справедливостi. Так, римський юрист Павло трактуе суть природного права як цшшсть справедливой! й добра [10, с. 433]. Римське право втшювало уявлення про справедливють через призму загальнолюдських вдей р1вност1. Як зазначае Г. Пастушок, римський законодавець i претор, формулюючи i застосовуючи норми права, оцшювали ц1 норми i саму реальшсть в1дпов1дно до соцiально-етичних цiнностей та iдеалiв. Принцип справедливостi мав особливе значення у судочинстш. На нього часто посилалися юристи i претори у нестандартних випадках, коли застосування права було недостатньо аргументоване для позитивного виршення справи. Справедливiсть у Давньому Рим1 стала орiентиром природно-правових цшностей, завдяки яким оцшювалося чинне право на предмет ввдповщносп моральносп [11, с. 33-34].
Сучасне розумшня справедливостi, тiсно пов'язаноi з мораллю, зумовлене уявленням про людину, сформульованим у новiй европейськш культура Це - уявлення про людину як про самостiйного iндивiдуума, надшеного невщ'емними правами та здатного самостшно контролювати та регулювати свою поведшку в суспiльствi на пiдставi деяких загальновизначених норм. Уявлення про неввд'емш права людини сьогоднi отримало загальне визнання i закрiплено у низщ мiжнародно-правових документiв, зокрема таких, як Статут ООН, Загальна декларацм прав людини, Заключний акт загальноeвропейськоi' наради зi спiвпрацi та безпеки у Сврот. Отже, визначенi у них основоположш права людини поширюються на вшх жителiв нашоi планети. З огляду на сучаст процеси шгеграцп та узгодження законодавств краш Свропи, пiдгрунтям яких було римське право, характеризуючи принцип справедливостi, необхiдно враховуватися його засади. Це дае тдставу вважати, що принцип справедливостi став тим шструментом, який зумовив констатування римського приватного права як унiверсальноi правовоi системи, здатноi регулювати ввдносини, що вже виникли, а також ввдносини, якi можуть виникнути у майбутньому [12, с. 103, 164]. Саме уявлення про справедливють у римському правi стало основною свггоглядно-методологiчною цiннiстю у всiх правових системах краш Захвдно!' Свропи, що зводиться до забезпечення рiвних прав перед законом, коли кожен отримуе можливють дмти вiдповiдно до прав i обов'язкiв, адже створюються умови для реалiзацй таких можливостей.
Римське право, позначене найбшьшою мiрою початком iндивiдуалiзму, набувае "значення класичного орiентира... правового втiлення iндивiдуальноi свободи громадянина" [1, с. 12]. Вказуючи на iндивiдуалiзм римлян, Р. Iерiнг ототожнював його з принципом суб'ективно!' вол^ який, на думку вченого, е основою створення римського права взагал! Попри те вчений був переконаний в тому, що "римлянин... тдпорядковуе нижче вищому, окреме загальному" [13, с. 278-279].
Iндивiдуалiзм як принцип римського приватного права виник i сформувався внаслiдок змш свггоглядних орiентирiв антично!' людини: з'являвся i ввдтворювався образ самотнього, замкненого у власних шгересах iндивiда, який губився у безмежних часово-просторових межах свпу. Дослвджуючи "правовий менталiтет" давнiх римлян, В. Вовк зазначае, що у цен^ приватноправових конструкцш опинився одноособовий суб'ект власносл, який самостiйно бере участь у цивильному оборот та одноособово ввдповвдае. Iндивiдуалiзм як вияв римського свггогляду став вiдповiдальнiстю особи за свое становище в сощуш й стратифшацшну позищю, тобто за власну готовшсть до !'х посильного здшснення, що означуеться формалiзованою належнiстю до групи i вiдповiдальнiстю перед нею [14, с. 263-264]. Звичайно, неприпустима пряма (безпосередня) екстраполяцм уявлень та вияв!в римського iндивiдуалiзму на сучастсть, адже тепер, на слушне переконання згаданоi ученой шдиввд е щншстю за суттю, а не просто об'ектом, який протистопъ шшим, але вш не е iндивiдуальним зразком роду людського, передусiм шдиввд - це певний ушверсум з етноментальними особливостями, водночас ввдкритий для сприйняття свггового правопорядку [5, с. 18].
Висновки. Можемо стверджувати, що, оскшьки римське право стало важливою складовою свггово' цивiлiзацii та здшснило потужний вплив на формування i розвиток правових систем краш Захiдноi Свропи, то його дух через засадничi принципи ввдчутний у европейськiй правосввдомосл, що позначаеться на вдосконаленнi цих нащональних правових систем. Саме в них знайшли ввдображення й втшення такi важливi принципи цього правового феномену, як космополггизм (на першому плат щнносп людства, а не шгереси окремоi держави), мультикультуралiзм (ствкнування в однш правовiй спшьнот представниюв р!зних культур, нацiй, стнос!в, релтй одночасним збереженням та повагою до рiзноманiтностi правових культур), справедливють (забезпечення р!вних прав перед законом, коли кожен отримуе можливють дмти ввдповвдно до прав i обов'язюв) та iндивiдуалiзм (самовизначенiсть особи у правовш спшьноп). Використання невичерпного рецептивного потенщалу римського права може й надалi слугувати перспективною складовою формування i вдосконалення унiверсальноi системи права.
1. Омельченко О. А. Римское право: учебник / О. А. Омельченко. - [2-е изд., исправл. и доп.]. -М. : ТОН-Остожье, 2000. - 208 с. 2. Задорожний Ю. А. Основи римського приватного права : курс
лекцй /Ю. А. Задорожний. - К. : Вид-во Нац. авiац. ун-ту "НАУ-друк", 2009. - 92 с. 3. Макарчук В. С. Римське приватне право : навч. noci6. / В. С. Макарчук. - К. : Атгка, 2007. - 256 с.
4. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский. - СПб. : ИТД "Летний сад", журн. "Нева", 1999. - 533 с. 5. Харитонов С. Рецепця римського приватного права як тдгрунтя сучасног цившстики / С. Харитонов // Вкник Академп правових наук. - 1998. - № 2 (13). - С. 107-108. 6. Вовк В. М. Римське право i сучасне европейське право / В. М. Вовк // Порiвняльно nравовi до^дження : укр.-грец. мiжнар. наук. юрид. журнал. - 2009. - № 2. - С. 14-19. 7. Азаркин Н. М. Всеобщая история юриспруденции : курс лекций / Н. М. Азаркин. - М. : Юрид. лит., 2003. - 608 с. 8. Зайтай I. Рецепця зарубiжного права i порiвняльного права / I. Зайтай // Порiвняльне правознавство. - 2013. - № 1-2. - С. 13-36. 9. Розумна О. П. Свропейський досвiд полтики мультикультуралЬзму: на^дки та прогнози / О. П. Розумна // Стратегiчнi прюритети. - 2012. -№ 1 (22). - С. 121-125.10. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. -М. : ИНФРА М-НОРМА, 1997. - 652 с. 11. Пастушок Г. I. Значення основоположних цнностей римського права для формування правовог традицп Свропейського Союзу / Г. I. Пастушок // Вкник Швденного регюнального центру Нацюнальног академп правових наук Укрални. - 2016. - Вип. 8. -С. 31-37. 12. Бабич I. Г. Принцип справедливостi в римському правi i у сучасному зобов'язальному правi Украгни : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 "Цивтьне право i цивтьний процес ; сiмейне право; мiжнародне приватне право " / фина Григорiвна Бабич ; Одеська нацюнальна юридична академiя. - Одеса, 2006. - 183 с. 13. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития / Р. Иеринг. - СПб: Тип. В. Безобразова и Ко, 1875. - 309 с. 14. Вовк В. М. "Правовий менталтет " стародавтх римлян / В. М. Вовк // Вкник Нацюнальног юридичног академп Украгни т. Ярослава Мудрого. - 2012. - № 3 (13). - С. 261 - 265.
REFERENCES
1. Omel'chenko O. A. Rymskoe pravo [Roman law]. Moskva. TON - Ostozh'e Publ, 2000. 208 p. 2. Zadorozhnyy Yu. A. Osnovy ryms'koho pryvatnoho prava [Fundamentals of Roman private law]. Kyyiv. Vyd-vo Nats. aviats. un-tu "NAU-druk" Publ, 2009. 92 p. 3. Makarchuk V. S. Ryms'ke pryvatne pravo [Roman private law]. Kyyiv. Atika Publ, 2007. 256 p. 4. Pokrovskij I. A. Istorija rimskogo prava [History of Roman law]. Sanktpeterburg. ITD "Letnij sad", zhurn. "Neva" Publ, 1999. 533 p.
5. Kharytonov Ye. Retseptsiya ryms 'koho pryvatnoho prava yak pidgruntya suchasnoyi tsyvilistyky [Reception of Roman private law as the basis of modern civil law]. Visnyk Akademiyi pravovykh nauk. 1998. № 2 (13). pp. 107 - 108. 6. Vovk V. M. Ryms'ke pravo i suchasne yevropeys'ke pravo [Roman law and contemporary European law]. Porivnyal'no pravovi doslidzhennya: ukrayins'ko-hrets'kyy mizhnarodnyy naukovyy yurydychnyy zhurnal. 2009. № 2. pp. 14-19. 7. Azarkin N. M. Vseobshhaja istorija jurisprudencii [General History of jurisprudence]. Moskva: Jurid. lit. Publ, 2003. 608 p. 8. Zaytay I. Retseptsiya zarubizhnoho prava i porivnyal'noho prava [Reception of foreign law and comparative law]. Porivnyal'ne pravoznavstvo. 2013. № 1-2. pp. 13 - 36. 9. Rozumna O. P. Yevropeys'kyy dosvid polityky mul'tykul'turalizmu: naslidky ta prohnozy [European experience multiculturalism policy: implications and forecasts]. Stratehichni priorytety. 2012. № 1 (22). pp. 121 -125. 10. Nersesjanc V. S. Filosofija prava [The philosophy of law]. Moskva. Izdatel'skaja gruppa INFRA •
M- NORMA Publ, 1997. 652p. 11. Pastushok H. I. Znachennya osnovopolozhnykh tsinnostey ryms'koho prava dlya formuvannya pravovoyi tradytsiyi Yevropeys 'koho Soyuzu [The significance of the fundamental values of Roman law to form the legal tradition of the European Union]. Visnyk Pivdennoho rehional'noho tsentru Natsional'noyi akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny. 2016. vol. 8. pp. 31-37. 12. Babych I. H. Pryntsyp spravedlyvosti v ryms'komu pravi i u suchasnomu zobov"yazal'nomu pravi Ukrayiny. Dis, candidate Degree in Law [The principle of justice in Roman Private Law and in modern liability Law of Ukraine]. Odesa, 2006. 183 p. 13. Iering R. Duh rimskogo prava na razlichnyh stupenjah ego razvitija [The spirit of Roman law in the various stages of its development]. Sanktpeterburg: Tip. V. Bezobrazova i Ko Publ, 1875. 309p. 14. Vovk V. M. "Pravovyy mentalitet" starodavnikh rymlyan ["Legal mentality" of the ancient Romans]. Visnyk Natsional'noyi yurydychnoyi akademiyi Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho. 2012. 3 (13). pp. 261-265.
