CC BY
0Шдставами для побоювань британщв стае те, що лiдери окремих держав-члешв £С не прихову-ють свого прагнення до бiльш псно! штеграцп, в тому числi i в полiтичнiй сферi. Яскравим шдтвер-дженням iснування такого прагнення стають, на-приклад, дп i заяви шмецьких полiтикiв.
Список лiтератури
1. Бшоус О.Г. Глобальнi стратеги Евросоюзу: монографiя / О.Г. Бшоус. - К.: КНЕУ, 2009. -528 с.
2. Борко Ю.А. Свет и тени европейской интеграции / Ю. А. Борко // Россия в глобальной политике. - 2007. - № 1. - С. 46-60.
3. Бусыгина И.М. Европейский Союз: новые измерения концепции суверенитета: сб. науч. тр. / И.М. Бусыгина // Политическая наука. Суверенитет в условиях глобализации. Опыт политий Запада и Востока / [под ред. Ю.С. Пивоварова]. - М., 2005. - №4. - С. 47-69.
4. Веремеев Н. Современные подходы к проблеме суверенитета в европейских исследованиях / Н. Веремеев // Мировая экономика и международные отношения. - 2008. - № 2. - С. 61-66.
5. Громыко Ал.А. Великобритания: после захода солнца / Ал.А. Громыко // Россия в глобальной политике. - 2005. - № 6. - С. 10-24.
6. Громыко Ал.А. Внешняя политика Великобритании: от империи к «осевой державе» /
Ал.А. Громыко // Современная Европа. - 2005. -№ 1. - С. 9-14.
7. Гутник В. Европейский Экономический и валютный Союз: предварительные итоги и перспективы развития / В. Гутник // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - № 5. - С. 3-15.
8. Журавка Ф. £вропейський Економiчний i Валютний союз та Велика Бриташя / Журавка Ф. // Баншвська справа. - 1999. - №5. - С. 54-59.
9. Крушинський В. Ю. Британська £вропа чи £вропейська Бриташя. Велика Бриташя в евро-пейських штеграцшних процесах. - К.: Кшвський ушверситет, 2003. - 214 с.
10. Соколов В. Зовшшня полггика лейборис-пв: власний курс чи продовження полггаки торi? /
B. Соколов // Полггачний менеджмент. - 2007. - № 2. - С. 137-143.
11. Уткин С. Основные инструменты общей внешней политики и политики безопасности ЕС /
C. Уткин // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - № 11. - С. 44-55.
12. Яковенко Н.Л. Велика Бриташя в сучаснш системi мiжнародних вшносин: заявка на европей-ське лидерство / Н.Л. Яковенко. - К.: Науковий свгт, 2003. - 227 с.
13. The Treaty of Maastricht (1992) [Елект-ронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.historiasiglo20.org/europe/maastricht.htm.
Чепурда Г.М.
Черкаський державний технологгчний унгверситет (Украта)
к.фтол.н, доцент
завгдувач кафедри туризму та готельно-ресторанно'1 справи
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛ1З СПРОБ ПОЛ1ПШЕННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ ФУНКЦЮНУВАННЯ СШЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАШИ
RETROSPECTIVE ANALYSIS ATTEMPTS TO IMPROVE VIVO AGRICULTURE OF UKRAINE
Chepurda G.M.
Cherkasy State Technological University (Ukraine), Candidate of Sciences (Philology), Associate Professor, Head of tourism and hotel and restaurant business.
АНОТАЦ1Я
Проведено ретроспективний аналiз з юторично1 точки зору теоретичного та практичного досвщу змши природних умов степових райошв Украши в перюд XIX - початку XX ст. Показано, що низький рiвень культури агротехшки в XIX ст. призводив до виснаження землг Вивчено досвш полезахисного люорозведення та практичну дiяльнiсть у цш сферг Розповшаеться про особливосп дiяльностi найдав-шших осередшв степового люорозведення та про пiонерiв захисного люорозведення на теренах Украши.
Показано, що загальний напрямок науково-дослвдних робгг з питань, пов'язаних з облюенням укра-шських степiв було широко визначено в працях експедицiï, оргашзовано1 наприкiнцi XIX ст. В.В. Доку-чаевим. Показано, що на територп Украши докучаевська експедицiя органiзувала Деркульську (Лугансь-ка) i Великоандольську (Марiупольську) дiльницi. Проаналiзовано внесок таких ввдомих дослвднишв природи, як О.О. 1змашьський, П.А. Костичев, К.А. Тiмiрязев, В.Р. Втямс, Г.М. Висоцький, Б.Г. 1вани-цький, Л.1. Прасолов, 1.Я. Данилевський, Ф.П. Моргуненков та лiсовод Фрайрейс у змiну природних умов степових райошв. Констатовано, що байдуж1сть тодшнього царського уряду, Перша свiтова вшна та нацiонально-визвольнi змаганнями, якi розгоршись на територiï колишньо1 Росiйськоï iмперiï, та, зок-рема, i на теренах Украши, перешкодили реалiзувати в життя запропонованi iдеï по змш природних умов, запропонованих вищезазначеними вченими-практиками.
ABSTRACT
A retrospective analysis from a historical point of view of theoretical and practical experience changing environmental conditions steppe regions of Ukraine during XIX - early XX century. It is shown that the low
level of farming culture in the XIX century. led to the depletion of the earth. Studied afforestation shelter experience and practice in this area. Told about the features of the oldest centers of steppe afforestation and pioneer protective afforestation in Ukraine.
It is shown that the general direction of research on issues related to oblisennyam Ukrainian steppes was well defined in the writings of the expedition, organized by the end of the XIX century V.V. Dokuchaev. It is shown that in Ukraine Dokuchaevsk expedition organized Derkulsku (Luhansk) and Velykoandolsku (Mariupol) station. The contribution of such famous naturalists as O.O. Ismailsky, P.A. Kostychev, C.A. Timiryazev, V.R. Williams, G. Vysotsky, B.G. Ivanitskii, L.I. Prasolov, I.J. Danilevsky, F.P. Morhunenkov and arborist Frayreys and changing environmental conditions in the steppe areas. Stated that the indifference of the then royal government, the First World War and the national liberation struggle that ensued in the former Russian Empire and, in particular, in Ukraine, prevented to realize in life proposed the idea to change the natural conditions offered by the aforementioned scientists and practitioners .
Ключовi слова: грунти, експедищя, люосмуги, люонасадження, насадження, науковий напрямок, полезахисне люорозведення, проблеми.
Keywords: soil, expedition, forest, forests, plantations, research area, afforestation shelter problems.
Метою статп е ретроспективний аналiз з юто-рично! точки зору теоретичного та практичного досввду змши природних умов степових райошв Украши в перiод XIX - початку XX ст.
У свш час до порушено! нами проблеми звер-талися Докучаев В.В., Борейко В.Е., Добровольский Г.В., Басун О.П. [1]. Водночас сучасш мож-ливосп дослiдникiв у доступ до джерел дозволя-ють висвгглити ранiше маловiдомi сюжети з шднято! нами проблеми.
Здавна пiвденноукраiнськi степи славились сво!ми високоякiсними грунтами. Тут багато сонця i тепла. Але част! засухи, суховii, чорнi бурi завда-вали велико! шкоди альському господарству сте-пiв.
Рiзноманiтнi джерела засвiдчують той факт, що довгий час територи сучасних укранських сте-пiв були доволi залiсненi, а як!сть грунтiв була значно вищою нiж зараз. Проте з початком активного освоения людиною Швдня Украши з середи-ни XVIII ст. ситуац!я кардинально змiнилась. Вна-слiдок неконтрольованого та хижацького освоения диких земель; швидкого розорювання велетенсь-ких територiй европейського лiсостепу та степу призвело на к!нець XIX ст. до серйозно! еколопч-но! кризи в регiонi [2,c.21].
Починаючи з 90-х рок!в XIX ст. у степовш зо-нi Росп вiдбуваеться рiзке погiршения сощально-еколопчного стану, деградацiя грунтового покриву в результата частих неврожа!в та посух. В певнш мiрi цьому посприяла i земельна реформа 1861 р. (умовний початок кризи). Земельна реформа хара-ктеризувалась переходом велико! к!лькосп земель у приватне користування нових власник!в, а з ш-шого боку - iнтенсивним залученням цих нових власнишв у ринковi вщносини (у тому числi i включенням !х у мiжиародний ринок). Довгостро-ковим наслiдком реформи 1861 р. було попршення умов виробництва сшьськогосподарсько! продук-цii, викликане чисто еколопчними причинами: знищенням лiсiв; розорюванням прирiчкових земель, як! мали водоохоронне значення; рiзким зро-станням яружно! ерозii; падiниям грунтово! родю-чосп. Кр!м того в останнiй третий XIX ст. на за-х!дноевропейських ринках збшьшився попит на росшський хл!б. В наближених до чорноморських порпв, а попм i в б!льш вiддалених лiсостепових
районах стало розширятися виробництво хлiба [3,с.7].
Ольське господарство ставало все б!льш i б!льш одностороншм, зерновим. Це призвело до того, що напередодш першо! свггово! вшни зерно-в! культури в посiвах займали до 90,5% уае! пло-щ! За низько! агротехнiки такий напрямок госпо-дарювання призв!в до виснаження землi. Ось свщ-чення !з "Записок Воронежского уездного комитета по выявлению нужд сельскохозяйственной промышленности", яке наводить у сво!й статп А. 1ващенко: "В короткий пореформенный период (1861 - авт.) местностьи зменилась до неузнаваемости... Природа померкла, естественные багатст-ва истощены, а естественные условия обезображены. Вместе с тем в самой жизни населения появились скудность, обнищание, вопиющая нужда" [4, с.27].
При такому тип! степового господарювання посухи за цей перюд неодноразово приводили до втрати урожаю. Особливо страшним видався 1891 рж, коли через небачену спеку загинула бiльша частина урожаю в чорноземних губерн!ях Рос!!, Поволжя, Украши... Тод! голодували бшьше 35 мшьйошв селян, вони вимирали щлими селами [4,с.33]. Основш причини цього всього - сущльна оранка, надм!рна вирубка лгав, ! як наслщок - ро-зростання яр!в, розвшвання тск!в, змив гумусового шару.
Офщшш кола царсько! Рос!! вважали посухи, пилов! бур! ! голод явищами випадковими як! не випливають !з соц!ально-економ!чних умов та насладив хижацького використання, руйнування та знищення природи, а тому не збиралися вживати якихось кардинальних заход!в. Проте науков! кола думали по-шшому. Саме в той перюд зароджуеть-ся новий науковий напрямок - степове природоко-ристування [2, 22]. Передов! представники тогоча-сно! агроном!чно! науки уже давно правильно по-яснювали процеси, як! вщбувалися в природ!, ! вказували на методи боротьби з явищами, шк!дли-вими для с!льськогосподарського виробництва.
1дея захисту пол!в, сад!в та садиб люонаса-дженнями виникла у землероб!в посушливо! сте-пово! зони тсля поселення !х у цих районах. Здавна було тдм!чено, що в посушлив! роки хл!б ! трави Степу та Люостепу краще родили поблизу лгав
та близько в!д них. Ц спостереження й наштовху-вали окремих землевласник!в висаджувати л!с на полях смугами для захисту земл! в!д ероз!! та оде-ржання високих та стаб!льних урожа!в с!льського-сподарських культур. У цьому контекст! ввдзначи-вся миргородський пом!щик В.Я. Ломиковський -нащадок козацько! старшини, дослщник украшсь-ко! старини, етнограф та агроном, який займався вивченням агротехн!чних та шших заход!в, спря-мованих на послаблення шк1дливо! дп посух [5,с.473]. З 1809 р. вш створив на сво!х полях систему полезахисних смуг або впровадив як тод! говорили "древопольну систему землеробства". По межах сво!х волод!нь Ломиковський посадив ви-сокостовбурн! дерева, а на д!лянках, непридатних для вирощування с!льськогосподарських культур, л!си та сади. Вс! дороги та гребл! також були обса-джен! р!зними деревними, насамперед плодовими, породами [5,с.474].
Серед тонер!в захисного л!сорозведення осо-бливе м!сце належить пом!щику В.П. Скаржинсь-кому, який на крутосхилах, балках та шших непридатних для сшьського господарства землях починаючи з 1814 р. бшя села Трикрати (Вознесе-нський район, Миколавсько! области) посадив 437 гектар!в л!су, побудував 36 ставк1в, застосував зрошення лучних упдь, заклав помолог!чний сад (221 сорт), дендрарш (281 вид), плантацш шовко-виц! (150 га) ! плодовий сад та виноградники (104 га). Одним з перших вш оргашзував у своему мае-тку л!сорозсадники, як1 забезпечували садивним матер!алом майже увесь п!вдень Украши, а також актматизував чимало вид!в деревних та чагарни-кових пор!д з Швтчно! Америки та Захщно! £в-ропи [5,с.237].
Без спец!ально! лтавничо! чи агроном!чно1 осв!ти В.П. Скаржинський опрацював технолог!ю створення л!с!в ! вирощування нового матер!алу на посадку у несприятливих умовах степово! зони. Його рекомендаци з л!с!вництва не втратили свое! ц!нност! дотепер. В!н, зокрема, був переконаним, що степов! пали (випалювання сухо! трави) з метою полегшення обробггку земл! або полшшення травостою були одшею з головних причин зни-щення лгав у степов!й зон!. Люорозведення в степу — необхщна умова щдвищення родючост! гру-нт!в, !хньо! вологост!, тдвищення урожайност! пол!в ! полшшення кл!мату. Для цього, як вважав В.П. Скаржинський, дощльно створити систему взаемно перпендикулярних л!сових смуг ! посади-ти л!с на крутосхилах ! балках, у заплавах р!чок [6,с.78].
Одним !з найдавн!ших осередк!в степового т-сорозведення в УкраМ е Старобердянський люо-вий масив, закладений у 1846 р. Вш розташоваиий у посушлив!й частин! Причорноморсько! низовини на висот! 5 - 25 метр!в над р!внем моря. Тут у над-лугов!й частин! тераси р!чки Молочно! грунти су-п!щан!, суглинисто-суп!щан!, зр!дка п!щан! ! на плато - суглинисто-темно-каштанов!. Початок т-сопосадок на Мел!топольщин! пов'язаний з шме-цьким колон!стом 1.1. Корнюом. В!н не мав спеща-льно! л!с!вничо! осв!ти, але був надзвичайно допи-
The scientific heritage No 8 (8),2017 тливою, вольовою i практичною людиною. З 1830 р. до 1844 р. за даними А.1. Котова, вш посадив 12 га люу [6,с.87]. У 1844 р. царський уряд запропо-нував I.I. Корнiсу органiзувати державну лiсову плантац1ю, яка почала д!яти у 1846 р. i стала осе-редком державного степового люорозведення. Го-ловна мета створення плантаци полягала у заль сеннi вщкритих степових просторiв [6,с.88].
У другш половинi Х1Х ст. все частше друку-валися матерiали про позитивний вплив люонаса-джень, i деяк! прогресивнi помiщики почали зай-матись люорозведенням. Однак навiть наприкiнцi Х1Х ст. роботи по створенню люосмуг проводили лише окремi ентузiасти.
У 1882 р. приступив до створення люосмуг в своему маетку А. де Каррieр (с. Кам'яноватка на Микола!'вщиш). Розбивши поля на квадрати з дов-жиною сторiн 240 сажшв, вiн саджав по межах кожного з них 4-рядш люосмуги. За калька рок1в в його маетку люосмугами, площа яких становила 87 га, було захищено 1090 га полiв. У 1877 р. Карь ер на невг!ддях по схилах балок i по берегах рiчки Мертвовод почав сiяти жолудi дуба. Досвiд створення захисних лiсонасаджень Каррiера був вида-ний у Моски у 1895 р., захисш лiсонасадження у його маетку навиъ обстежив вiдомий вчений агроном А. Бичiхiн i встановив !х позитивний вплив на мшроктмат та врожайнiсть сiльськогосподарських культур. В.В. Докучаев, опрацьовуючи план боро-тьби з посухами та ерозiею, також використав дос-в!д А.А. де Каррiера по лiсовирощуванню [5,с.475].
Однiею з перших устшних спроб вирощування полезахисних люових смуг у степу стало створення п'яти люосмуг на територи Маловись-к1вського району сучасно! Кiровоградсько! облас-тi. Вони висаджувались у 1901 - 1902 рр. та роз-мiщувались з пiвночi на пiвдень. Керував роботами люничий Оник!!вського казенного лiсництва Меронв№ де Сентклер. Ц! л!сов! смуги були ун!-кальними лiсомелiоративними об'ектами, !х ви-вчали вченi С.Т. Муаенко, М.Ф. Галюк, £.С. Че-ботарьов i встановили !х велику екологiчну ц!н-н!сть [6,с.130].
У перюд з 1899 по 1910 рр. були висаджеш Володимир!вськ! полезахисш л!сосмуги (Казанк1в-ський район Микола!всько! областi) шириною 40 -60 м. У п ж роки у Вознесенському пов!т! посадили 53,3 га люосмуг в!д 30 до 100 м шириною. У кшщ Х1Х - на початку ХХ ст. на Одещиш посадили 83,4 га 9 люомуг шириною 30 - 50 м. Всього до 1917 р. на територи 9 укра!нських губернш посадили 1,5 тис. га полезахисних люосмуг, i вс! вони мали значну ширину та i щ№ну конструкц!ю. У перiод Першо! свггово! та громадянсько! воен роботи по створенню люосмуг припинилися [6,с. 131].
Вс! ц! здобутки пiдготували справжнiй прорив у розвитку агрол!сомел!оративно! науки, який зд!йснили роботи Докучаевсько! експедиц!! яка стала своервдним першим методичним i орган!зу-ючим центром наукових люомелюративних досл!-джень як в Укра!н!, так i в ц!лому в Рос!!.
Великий дослшник природи В.В. Докучаев створив науку про грунти, його праця "Росшський чорнозем" е одшею з найвизначнiших по грунто-знавству [3,с.13]. В.В. Докучаев зрозумiв, що причиною неврожа!в були змши стану грунтiв через варварське ставлення до них людини, що i призве-ло до !х висушення та втрати родючостi. Вiн зро-бив висновок про необxiднiсть вжиття найтермь новiшиx заxодiв з ввдновлення родючостi степових Iрунтiв. Вiн встановив, що накопиченню вологи в грунп сприяе не тiльки лiс, але й щiльна рослинна дернина щлинних степiв. В.В. Докучаев прийшов до висновку, що на цiлинному степу як навесш, так i тсля сильних дощiв вiдсутнi потоки води, а на орних землях стж дуже великий.
Пiсля грунтознавчо! експедицп у Полтавську губернiю вчений з пркотою писав: "К сожалению, тепер от типичной степной флоры, когда-то сплошь одевавшей черноземные степи Полтавской губернии, остались только жалкие лоскутки... Степи, воспетые Гоголем, будут не сегодня-завтра иметь так же много общего с современностью, как и сама Запорожская Сечь" [7,с.116].
В.В. Докучаев тдкреслював, що головт вороги сшьського господарства посухи i сухови, вгг-ри та бурi i вони страшш тiльки тому, що ми не можемо володгги ними, !х потрiбно вивчити i на-вчитися керувати ними для того, щоб поставити собi на службу [6,с.128]. Загальний напрямок нау-ково-дослiдниx робгг з питань, пов'язаних з обль сенням степiв, було визначено дуже ясно i широко в працях експедицп', оргашзовано! В.В. Докучае-вим у 1891 р. Ця експедищя не тiльки багато зро-била для тзнання природи наших стетв, не тiльки виробила новий науковий метод обгрунтування господарських заxодiв з боротьби з посухою, але i намггила конкретнi шляхи боротьби з цим стихш-ним лихом.
Докучаев так визначив завдання свое! експедицп: "Точшше вивчити усi сили та явища (тобто, фактори землеробства) в !х взаемодй' та причинному зв'язку, вияснити рвд та розмiри природних ворогiв землеробства, знайти в ряду природних умов таю, яш дозволяють боротися зi згаданими негараздами за допомогою тих чи шших ввдповш-но спрямованих факторiв, поставити ряд дослш-них робгг, яш мають за мету покращення умов сiльського, лiсового та водного господарства тв-денно! Росй, зважити цi дослiди, вияснити !х пози-тивнi та негативнi сторони i практичну доцiльнiсть - ось нагальш найближчi завдання сучасно! земле-робсько! Росй' та росшсько! агрономiчноl думки" [7,с.12].
В.В. Докучаев iз сво!ми помiчниками на селя-нськ1й шдвод^ а часто й пiшки, об'!хали та обшш-ли увесь твдень Росй', у тому числi твдень Укра!-ни та Крим, пройшовши 10 тис. км, щоб переклас-ти на карти стан тодшшх земель. Узагальнення виявилися гнiтючими. Вивчивши цей район, вш прийшов до висновку, що наша чорноземна смуга, безперечно, шддаеться, хоч i дуже пов№ному, але безперервному та невпинно прогресуючому виси-ханню. "Огромнаячасть (во многих местах вся)
степи лишилась свого естественного покрова -степной, девственной, обачно очень густой растительности и дерна, задерживавших массу снега и воды и прикрывавших почву от морозов и ветров; а пашни, занимающие теперь во многих местах до 90 процентов общей площади, уничтожили свойственную чернозему и наиболее благоприятную для удержания почвенной влаги зернистую структуру, сделались легким достоянием ветра и смывающей деятельности всевозможных вод" [3,с.12].
Детальне вивчення природних умов i грунпв степово! i люостепово! зони дали В.В. Докучаеву можливють скласти план збереження орних земель, рш i водойм, одержання високих i сталих урожа!в сiльськогосподарських культур. В.В. Докучаев запропонував широкий план боротьби з процесом висушування грунту i першочерговими заходами вважав: регулювання малих рiчок та вер-хорiччя великих для припинення грубих заноав у рiчнi долини та створення загат для зрошення; регулювання балок та ярiв, обсаджування 1х деревами та будiвництво в них ставков, затримувати воду на шляхах природного стоку с^зь, де тшьки мо-жна, i використовувати 11 на зрошення та iншi потреби; регулювання водного режиму у вадкритих степах на водороздшах, будiвництво артезiанських колодязiв для зрошення, будiвництво ставк1в та водойм для збирання стiчних поверхневих вод, насадження на непридатних для сшьського господарства землях суцшьних люових масивiв; встано-влення правильного сшввадношення рiллi, лiсу та водних просторiв шляхом облiсення значних площ у степах; заборону розорювання берегiв рiчок, водойм i заплав, крутосхилiв i балок, затримування на полях сшгу; впровадження таких способiв об-робiтку грунту, як1 сприяли б найкращому викори-станню вологи, виведення нових сортiв культур-них рослин, яш були б найбiльш пристосоваш до мiсцевих грунтових та ктматичних умов; створення на полях системи полезахисних люосмуг [8,с.9].
На територп Укра1ни докучаевська експедицiя оргашзувала Деркульську (Луганська) i Великоан-дольську (Марiупольську) д№ницю, яка безпосе-редньо прилягала до територп Великоандольсько-го люництва. Деркульську д№ницю очолював ввдомий лiсничий К.1. Юницький, який працював у Деркулi до 1919 р. На Деркульсьшй дiльницi вiн посадив 146,75 га захисних люонасаджень, у тому числ 129,5 га полезахисних люосмуг, закрiпив Криничний, Данилiвський та Куций яри i збудував ставок [3,с.129].
Загалом система лiсонасаджень Марiупольсь-ко! дiльницi та Великоандольського люництва, створених у 1893 - 1907 рр. включала 54 дослш-них об'екти, у тому числ 37 полезахисних люових смуг, 11 масивних люонасаджень, 4 улоговинно-балкових люонасаджень i 2 об'екти на схилах. Тривалий час створювали люосмуги шириною 40 -60 м. Вважалося, що в люосмугах тако! ширини буде мати мiсце лiсове середовище. Широк лiсос-муги займали значну частину орних земель. Вони були щiльними, i в них i поряд з ними накопичу-
вались вали з! сшгу, що весною на тривалий час затримувало проведення с!льськогосподарських роб!т. У Великому Анадол! Висоцький першим почав саджати не лише широк1, а й трьох ! восьми-рядн! люосмуги. На Деркульськ1й ! Мар!упольсь-кш д!льницях захисн! лiсонасаджения створювали на багатих звичайних чорноземах. Ц! люонаса-дження збереглися до наших дшв ! знаходяться у в!дм!нному стан! [6,с.130].
Найб!льш !нтенсивно роботи по реал!зацп До-куча!вського плану проводились до 1903 року. Варто ввдмтити, що саме !де! В.В. Докучаева впо-дальшому лягли в основу "Великого плану перет-ворення природи" який вт!лювався в життя протя-гом 1948 - 1953 рр. Докучаевський план був дуже прогресивний: його реал!защя принципово зм!нила увесь ландшафт степово! зони. Його зд!йснення дозволило одержувати ст!йк1 врожа!, значно нейт-рал!зувавши та пом'якшивши риси степового кль мату, так1 як суховп та коливання вологост!, в!две-рнувши особливо важк! кризи (схож! на ту, яка трапилась у 90-х рр. XIX ст.) ! дозволило у якшсь м!р! стаб!л!зувати ситуацш [2,с.25].
До плеяди видатних дослщнишв природи належав ! О.О. Ьмш'льський. На основ! досл!джень, проведених на Полтавщин! та Херсонщин!, досль дник д!йшов висновку, що не лише волога грунту у верхшх шарах, але ! загальний запас води в грунт! у великш м!р! залежить в!д культурного стану поверхш грунту. О.О. Ьмш'льський вважав, що в основу заход!в по боротьб! з посухою варто покла-сти зм!ни ф!зичних властивостей грунту, покра-щення його структури, застосування глибоко! ора-нки [2,с.25]. У 1982 р. агроном у сво!й книз! "Як висох наш степ" доводив, що ктмат степово! зони стае все бшьш ! бшьш посушливим через знищен-ня лгав, розорювання степ!в, утворення велико! кшькосп яр!в, змив грунт!в ! втрату ними зернис-то! структури [6,с.128].
Ввдомий досл!дник П.А. Костичев створив нову галузь науки - агроном!чне грунтознавство, яке, всеб!чно вивчаючи грунт та його родючють, стало основою сучасного землеробства. П.А. Костичев дов!в, що грунтоутворення е бюлопчним процесом, що грунт е джерелом живлення рослин а через них - харчування тварин ! людини. В!н впе-рше дослщив ф!зичн! властивост! грунту, його структуру ! ввдношення до бюлопчних вимог рос-лин.
На основ! вивчення процес!в утворення структури грунту в природних умовах п!д впливом ро-слинност! П.А. Костичев обгрунтував !дею бюло-г!чного в!дновлення структури грунту за допомо-гою зас!ву багатор!чних бобових та злакових травосумшей, як! сприяють утворенню др!бнозер-нисто!, ст!йко! проти розмивання водою структури грунту [2,с.26]. У 1885 р. П.А. Костичев писав, що ктмат дозволяе вирощувати л!с у степу ! дерева ростуть тут не прше, а при наявност! вологи навиъ краще, н!ж у швшчшших районах [6,с.128].
П.А. Костичев викривав хижацьке викорис-тання чорноземних грунпв, а також вказував на необхщшсть ввдновлення родючост! грунт!в свое-
The scientific heritage No 8 (8),2017 р!дним збагаченням !х орган!чними перегншними речовинами за допомогою травос!яння. Вш вказав також на велике значення впливу кл!мату на грунт i ц!лком справедливо вважав, що для змши кл!мату основне значення буде мати полезахисне люонаса-дження, яке у степовш зон! мае зайняти належне м!сце. Полезахисн! л!сов! смуги в!н називав живою огорожею. Надзвичайно великого значення у тд-вищенш врожайност! П.А Костичев надавав пра-вильним с!возм!нам. П.А. Костичев дуже рекомен-дував розводити сади та виноградники на нижньо-дн!провських (Олешшвських) п!сках. Але протягом багатьох десятшв рошв це лишалося т!льки побажанням, мр!ею [5,с.234].
Великий вчений, творець науки про ф!зюло-г!ю рослин та агробюлоги К.А. Т!м!рязев розкрив таемнищ життя рослин i вказав шляхи найефекти-вн!шого !х вирощування з метою задоволення потреб людини. Все свое життя К.А. Т!м!рязев праг-нув того, щоб навчити хл!бороба вирощувати два колоски там, де рашше р!с один [6,с.128]. К.А. Т!м!рязев надавав дуже великого значення i поле-захисним люовим смугам, яш послаблюють силу та швидшсть в!тру, а також зменшують випарову-вання води рослинами [2,с.27].
Вс! ц! !де!' знаходяться у повнш сп!взвучност! з теор!ею !ншого ведомого грунтознавця, б!олога та географа В.Р. Вшьямса. Розвиваючи ще! В.В. Докучаева i П.А. Костичева, в!н створив надзвичайне вчення про травопшьну систему землеробства. Ця система разом з полезахисними насадженнями, як1 входять в не! як неввд'емна частина, дае над!йний зааб для боротьби з посухою i забезпечуе одер-жання високих i ст!йких врожа!в та п1дняття с!ль-ського господарства на б!льш високий р!вень. В.Р. В!льямс вказував також, що передова радянська наука i практика колгоспного виробництва можуть устшно впливати на кл!мат, зм!нюючи його, i тод! жахливий привид посухи вщйде в минуле, про нього залишиться лише спомин, як про страшний сон [3,с. 11]. Як зазначав вчений, "подальший шд-йом с!льськогосподарського виробництва у степо-вих районах неможливий без широкого впрова-дження у с!льськогосподарське виробництво люо-вих полос та без впровадження на м!жполосних просторах травоп!льно! системи землеробства, основним елементом яко! е л!сов! полоси" [3,с.13].
Понад 40 рошв свого життя в1ддав степовш проблем! вщомий вчений Г.М. Висоцький. Досль дник не лише широко використав дан! кл!матоло-г!!, грунтознавства та б!ологй' до вир!шення питань створення степових насаджень, але й сам д!яльно розвивав р!зноман!тн! сторони цих наук в напрям-ку вимог степово! люокультурно! справи. Вчений накреслив програму подальших досл!джень у цш сфер!; його прац! у значнш м!р! залишаються до сих тр кер!вними при вир!шенн! проблем степового люорозведення [3,с.13].
Визначним вичизняним вченим у галуз! агро-л!сомел!орац!!, л!сово! типолог!! та охорони природи був Б.Г. 1ваницький. Ним розроблене широке коло питань розвитку л!с!вничо! науки к1ндя XIX -першо! половини XX ст., зокрема з агролюомелю-
The scientific heritage No 8 (8),2017 ради та люово! типологп, екологп, дендрологи, ботанiки, таксацп, охорони люу, ютори науки, що багато в чому заклало фундамент сучасних здобу-тк1в лтавничо! науки. Значний особистий внесок Б.Г. 1ваницький зробив у розроблення першо1 про-грами розвитку та першого закону про люи неза-лежно1 Укра!ни, що грунтувалися на принципах екологiчного сталого розвитку i визначали основнi напрямки галузево1 полiтики молодо1 держави, проведения ефективних заxодiв щодо збереження, вiдтворення i полiпшення стану лiсiв, захисту ввд нерацiонального використання, щдвищення !х продуктивности збiльшения площi лiсiв [8,с.8]. Розроблена вченим на початку 1917 р. перша про-грама розвитку люово! дослщно! справи незалеж-но! Укра!ни грунтувалася на принципах сталого розвитку люового господарства i визначала основ-нi напрями люово! полiтики держави, а саме: про-ведення ефективних заxодiв щодо поновлення ль сових культур на вирубках i збiльшения лiсовиx площ за рахунок залiсения непридатних земель: ярiв, пiскiв, болiт, солонцiв та шших непридатних земель, охорони вже юнуючих та створення мелю-ративних грунтозахисних лiсовиx насаджень [8,с.9]. Розроблений Б.Г. 1ваницьким "Закон про лiси в Укра!нськш Народнiй РеспублщГ по суп був першим юридичним актом незалежно! Укра!ни у лiсовiй галузi, головш його положення, що грунтувалися на принципах сталосп, отримали пода-льший розвиток у наступних ршеннях уряду i по-кладенi в основу сучасно! люово! полiтики Укра!-ни [8,с.9; 11].
У розвитку грунтознавства у 40-х роках XX ст. важлива роль належала Л.1. Прасолову, вчено-му, який керував шлькома експедицiями з вивчен-ня грунтiв. Йому належать працi з генезису, кла-сифжаци та картографп грунтiв. Вiн автор вчення про грунтовi провшцп i один iз авторiв свгтово! грунтово! карти [3,с.17].
Ще в першiй половинi XIX ст. почалася роз-робка методiв агролюомелюрацп на пiскаx степо-во! зони. Наприклад, ще у 1814 р. губернський лiсовод Фрайрейс був вщряджений в Катеринос-лавську губершю для вирiшення проблем закрш-лення i залiснения сипучих пiскiв. У сво!х статтях вiн детально описував шкоду, яку приносили вони населенню i викладав рекомендацп по за^плен-ню !х шелюгою. За 19 рошв Фрайрейс закрiпив понад 700 десятин сипучих шсшв.
У 1837 р. люовий департамент розiслав у тв-деннi губернй' iнструкцiю по закршленню сипучих пiскiв i вирощуванню на них люу. Вона була скла-дена на пiдставi узагальненого досввду 1.Я. Дани-левського по залюненню при донецьких пiскiв, I.I. Корнюа - по створенню лiсокультур у Бердянсь-кому повiтi, а також досвщ вирощування лiсу на тсках вiйськовими поселениями i лiсничими, яш працювали на Олешк1вських аренах [6,с. 116].
У 1846 р. у "Лесном журнале" генерал Шктн повщомив, що в укра!нських та новоросшських вiйськовиx округах до того часу на тсках уже на-раховувалося 10 тис. десятин посадок шелюги. Почали з'являтися статп, в яких описувалися ме-
тоди влаштування механiчних перешкод для зупи-нення руху пiскiв [6,с. 117].
В результата людсько! дiяльностi сипучi пiски появилися не лише в Херсонськш, а й у Чершпв-ськ1й, Харк1вськ1й, Полтавськ1й, Ки!вськ1й та ш-ших губернiях. Пiсля знищення лiсiв на пiщаних землях, надмiрного випасу худоби або розорюван-ня в багатьох районах Укра!ни винила крайня не-обхiднiсть закрiплення i залiснення рухомих пiс-к1в. У 1830 - 1840-х рр. таш роботи проводив оде-ський градоначальник Левшин в урочищi Пересип, де було залюнено 253 десятини тску.
У 1890-х рр., коли шкода вщ сипучих пiскiв i утворення ярiв стала набирати характеру лиха, повiтовi та губернськ1 земства намагалися органi-зувати !х закрiплення та залюнення. Вони зверта-лися до царського уряду з проханням видшити спецiальнi кошти на лiсомелiорацiю та оргашзува-ти цi роботи у державному масштаба У 1899 р. у складi Лiсового департаменту створили спещальш пiдроздiли - округи, яким шдпорядковували орга-нiзованi на мюцях райони. Вже у 1899 р. селяни посадили на тсках 155 десятин шеляюги та 9 дес. сосни [6,с.120]. Загалом, до жовтневого перевороту 1917 р. в дев'яти украшських губершях, за да-ними Лiсового департаменту, на тсках було поса-джено сосни 75 тис. га та шелюги - 66 тис. га [6,с.121]
Широкого поширення в дорадянський перюд отримали ще! перетворення рiчки Днiпро в судно-плавну (в районi днiпровських поропв), а також використовувати його води для зрошення пiвден-них стетв. В дорадянський перiод iснувало близь-ко 20 проект1в концевою метою яких було досяг-нення вказаних вище цiлей. Серед них проекти росiйських iнженерiв М.С. Лелявського, В.£. Тi-монова, Г.О. Графiто, Д.1. Юскевiча та iн. [9,с.3]. А один з ввдомих гiдротехнiкiв Ф.П. Моргуненков у 1913 р., вивчаючи важливiсть зрошувальних захо-дiв та !х мiсце серед iнших завдань по використан-ню вод Дншра, писав, що в жарких маловодних мюцях зрошувальна вода нiчим не може бути замшена. Замють вигорших степiв з повторними засухами вона може дати багату, квггучу кра!ну з високою садовою, городньою i польовою культурою, яко! без зрошування досягти не можна [10,с.8].
Отже, на жаль, байдужiсть царського уряду, Перша свгтова вiйна та нацюнально-визвольш зма-ганнями як1 розгорiлись на територil колишньо! Росiйськоl iмперil перешкодили реалiзувати в жит-тя запропоноваш ^де!.
Список лiтератури
1. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь. - М.-Л. : ОГИЗ. - Сельхозгиз, 1936. - 116 с.; Борейко В.Е. История охраны природы Украины (Х век - 1980 г.). - К. : Киевский эколого-культурный центр, 1997. - Т. 2. 1941 - 1980. - 192 с.; Добровольский Г.В. Почвенные ресурсы России за 150 лет / Г.В. Добровольский // Россия в окружающем мире. - М. : ЭКСМО, 2002. - С. 117 -119; Басун О.П. Ддяльшсть професор Б.Г. 1ваниць-
кого в контекст! розвитку агролюомелюративно! дослвдно! справи в Украш (к1недь XIX - перша половина XX ст.) : Автореф. дис... к-та !ст. наук: 07.00.07 / Укра!нська академ!я аграрних наук; Держ. наук. с.-г. б!блютека УААН. - К., 2007. - 19 с.
2. Гак Д.В. Великие стройки коммунизма и преобразование природы / Д.В. Гак, И.Н. Рома-ненко. - Симферополь : Крымиздат, 1952. - 117 с.
3. Сукачев В.Н. Великий Сталинский план преобразования природы степных и лесостепных районов нашей страны / В.Н. Сукачев // Вопросы географии. Сб. девятнадцатый, 1950. Преобразование природы и хозяйства Союза ССР. - М. : Государственное изд-во географической литературы, 1950. - С. 5 - 22.
4. Русский чернозем - 100 лет после Докучаева. - М. : Наука, 1983. - 304 с.
5. Вакулюк П.Г. Нариси з ютори л!с!в Укра!-ни / П.Г. Вакулюк. - Ф. : Пол!фраст, 2000. - 624 с.
6. Вакулюк П.Г. Люоввдновлення та л!сороз-ведення в Укра!ш : Моногр. / П. Г. Вакулюк, В. I. Самоплавський. - Х. : Прапор, 2006. - 383 c.
7. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь. - M. - Л. : ОГИЗ. - Сельхозгиз, 1936. - 116 с.
8. Басун О.П. Д!яльшсть професор Б.Г. 1ва-нидького в контекст! розвитку агролюомелюрати-вно! дослщно! справи в Укра!ш (кшедь XIX - перша половина XX ст.) : Автореф. дис. к-та !ст. наук: 07.00.07 / Укра!нська академ!я аграрних наук; Держ. наук. с.-г. б!блютека УААН. - К., 2007. -19 с.
9. Сумський Л.М. Величш будови комушзму / Л.М. Сумський. - К. : Радянська школа, 1951. - 72 с.
10. Жеребкш Г.П. Велик! будови комушзму на Дншр! i розвиток промисловост! Шв-дня Укра!нсько! РСР / Г.П. Жеребкш. - К. : Наукова думка, 1952. - 180 с.
11. Закон про л!си в Украшськш Народнш Ре-спублщ [Лиспвка] : / Рада Народних Мш!стр!в. -[Б. м.]. - 10 ачня. - 2 арк. з зв. в 1 стп.; 21,5 х 12,5 см. - Машинопис.
