CC BY
12
8. Фёдорова Л.Н. Морфолого-культуральные особенности некоторых микоризных грибов рода Russula. S.F. Grey / Фёдорова Л.Н., Овчаренко В.В., Дроздова Т.Н. // Микология и фитопатология. - 1991. - Т. 25, № 2. - С. 147-154.
9. Фотинюк Ф.1. Гриби / Ф.1. Фотинюк. - Львiв : Книжково-журнальне вид-во, 1961. -
184 с.
10. Шапорова Я. А. Систематика и таксономические особенности грибов порядка Rus-sulales : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. биол. наук: спец. 03.00.24. / Ин-т экспериментальной ботаники. - Минск, 2003. - 22 с.
Рябчук В.П., Колодий Т.В. Систематическое положение представителей порядка Russulales
Проанализирована история исследований видов грибов порядка Russulales. Описаны основные морфологические особенности представителей порядка. Представлен современный метод исследования внутриродовой системы рода Russu-la S.F. Grey за Я. А. Шапоровой.
Ключевые слова: гриб, плодовое тело, микориза, базидиомицеты, морфологические особенности, базидиоспора, сфероцисты, гифы, диагностический критерий.
Ryabchuk V.P., Kolodiy T.V. The systematic state of the order Russulales species
The history of fungi Russulales species researches has been analysed. The main morphological features of the given order species have been described. A modern method of the genus Russula S.F. Grey internal systematic identification by Ya. Shaporova has been given.
Keywords: mushroom, fruit body, mikoryza, basidiomycetes, morphological features, basidiospore, sphaerocyst, hyphal, diagnostic criteria.
УДК 630*23 (477) Проф. О.С. Мельник, канд. с.-г. наук;
ст. викл. С.В. Жмурко, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ГРУНТ1В В1Д РУЙНУВАННЯ I РОЗВИТКУ ЗАХИСНОГО Л1СОРОЗВЕДЕННЯ В УКРА1Н1
Розглянуто питання сучасного стану землеробства в Укршш, покращення грун-тсв, необхщносп подальшого розвитку захисного люорозведення, зокрема створення i розмщення на мюцевосп системи полезахисних люових смуг для покращення рiв-ня культури й оргашзацп землеробства, захисту грунтсв вщ руйнування i вщновлен-ня 1х родючосп.
Ключов1 слова: родючють грунпв, рацюнальне землекористування, полезахис-не люорозведення, полезахисш люосмуги, принцип розмщення.
Р1внинна частина територи Украши розташована у захщнш частит Схщно-Свропейсько! р1внини, у зонах Мшаних лшв, Люостепу { Степу та характеризуется досить значними кшматичними вщмшностями. Регулярне чергування впливу захщного (атлантичного) та сухого схщного повггря в умовах переважно р1внинно! територи Укра1ни зумовлюе часту змшу цикло-шчно! д1яльносл антициклошчною { навпаки. В окрем1 роки спостер1гаються значш вщхилення бшьшосп параметр1в кшматичних характеристик вщ се-редшх багатор1чних. Бшьше 60 % територи Укра1ни перебувае у Люостепо-вш, особливо у Степовш зонах, як характеризуються недостатньою кшьюс-тю атмосферних опад1в, вл1тку суховшними вирами з високою температурою повггряного потоку та низькою волопстю 1, як наслщок, - сухим кшма-том. Мшливють мюячних сум опад1в становить 50-70 %, а шод1 досягае 90 %. Вл1тку опади мають зливовий характер, при цьому за добу 1х може випадати
2
до 100-150 мм з енерпею 1500 Дж/м . Сумарна ж енерпя зливових опадiв за вегетацiйний перюд може становити 2,7 кДж/м2, що зумовлюе щорiчне вими-вання родючого шару грунту з орних земель близько 15 т/га [8].
Така мшливють кшмату i режиму опадiв свiдчить про належнiсть те-риторп Лiсостепу i Степу до зони ризикованого землеробства.
Сучасш грунти у своему природному сташ е продуктом тривало!, складно! й неоднозначно! у рiзних природних зонах еволюцi! бюсфери та всiх поверхнево планетарних геосистем. Сучасний грунт е компонентом бюсфери, яка перебувае у сташ рiвноваги та повшьно! еволюци. У процес штенсивно-го використання грунтiв вщбуваються постiйнi змiни !хнiх природних влас-тивостей i виникають новi трансформацп внутрiшнiх зв,язкiв та процесiв, що призводить до змши !х родючость При цьому, як зазначае В.М. Крилов [9], родючють грунтiв залежить не стiльки вiд властивостей, як успадкованi ними вiд попередшх етапiв природного !х розвитку, як вщ повторно набутих унаслiдок господарського використання.
Сучасш спостереження за яюсним станом земель свщчать, що питан-ня забезпечення стабiльно! родючостi грунлв в Укра!нi не мають надежно! уваги. Земельна реформу, розпочату в 1991 р., здшснювали без врахування того, що сшьськогосподарсью землi, як основний заЫб виробництва, необхщ-но постшно контролювати й охороняти. 1нтенсивна господарська дiяльнiсть з безконтрольним використанням природних ресурЫв призвела до посилення руйнування грунлв водою вiтром та ослаблення окремих компоненлв природного середовища, зокрема високопродуктивних лiсiв.
Як стверджують С.А. Генсiрук, О.1. Фурдичко, В.С. Бондар [3], еколо-пчна ситуацiя в Укра!нi залишаеться надзвичайно складною. Тривае забруд-нення та виснаження земельних ресуршв держави. Катастрофiчно знижуеться родючiсть земель через надмiрне i неправильне землекористування. Прогре-суюче попршення якiсного стану грунтiв, зниження !х родючостi створюють реальну загрозу кризи виробництва сшьськогосподарсько! продукцi!, зокрема - продук^в харчування.
Унаслщок здiйснення земельно! реформи, яка розпочалася в Укра!нi з 1991 року, коли набули чинност прийнятi Верховною Радою Укра!ни 18 грудня 1990 р. Земельний кодекс [5] i Постанова "Про земельну реформу" [11] та лшвщацп монополи державно! власност на землю, яка iснувада до 1991 р., бшьшють земель сшьськогосподарського призначення (28,1 млн га сшьськогосподарських угiдь) було передано у приватну власшсть, вiдбулося стихiйне утворення приватних агроформувань, що призвело до порушення рашше iснуючо! науково-обгрунтовано! системи ращонального землекорис-тування.
Розподiл земель на земельш па! призвiв до порушення оргашзаци те-риторi! сiльськогосподарських угiдь, зокрема Ывозмш. Пiд час розподiлу земель був безлад у використанш земель: черезсмужжя, вкраплювання, вкли-нення, далекоземелля, утворення сiльгосппiдприемств неоптимальних розмь рiв i з нерацiонадьною оргашзащею територi! [9]. До цього негативу додали-ся ще й iншi чинники.
Створеш в процес реформування аграрного сектору приватш та при-ватно-оренднi сiльськогосподарськi шдприемства переважно використову-ють сiльськогосподарськi упддя без проекту землеустрою, яким забезпе-чуеться екологiчне та грунтозахисне обгрунтування сiвозмiн. Через це пору-шуються вимоги до ведення землеробства, що призводить до зниження родю-чост грунтiв i посиленого розвитку руйшвних процесiв.
Так, новi землекористувачi недостатньо володдать агрономiчними знаннями для самостшного розроблення та здiйснення заходiв з шдвищення родючостi грунтiв, захисту ïx вiд руйнiвних процесiв, тому бшьшють переда-них у власнiсть громадян земель використовують орендарi чи агроформуван-ня, якi не зацiкавленi вкладати каштал у захист грунтiв i краевидiв вiд нес-приятливих природних кшматичних явищ. Земля при цьому, здебшьшого, оцiнюють як джерело отримання максимального термiнового прибутку, а от-римання урожаю забезпечуеться переважно завдяки природному бюенерге-тичному потенцiалу грунлв. Наявне невмiле застосування добрив й отрутохь мiкатiв, що призводить до загибелi важливих видiв грунтовоï мжрофлори, якi пiдтримують нормальну родючiсть грунту.
Масового характеру набули випадки недотримання агротехшки виро-щування сiльськогосподарськиx культур; оброб^ок грунту виконують без врахування типу, мехашчного складу, фiзичниx властивостей грунлв. Нап-риклад, оранка вздовж сxилiв за умов хвилястого рельефу лише за один сезон може зруйнувати шар грунту, на утворення якого потрiбнi сотш, а iнодi й ти-сячi рокiв.
К^м цього, дiяльнiсть бiльшостi приватно-орендних агрогосподарств здшснюеться без дотримання науково-обгрунтованих систем Ывозмш, внас-лiдок чого у землеробствi почав складатись вiд,емний баланс поживних речо-вин. Як наслщок, урожай дедалi бiльше формуеться завдяки грунтовим запасам. На цьому фош посилюються руйнiвнi процеси грунту (водяна та вггрова ерозiï), зростае забур'янешсть полiв, зменшуеться вмiст гумусу, що унемож-ливлюе зростання врожайност i нарощування виробництва зерна, буряюв та iншоï сiльськогосподарськоï продукцiï.
Земельш ресурси та сприятливi клiматичнi умови Украши зумовлю-ють високий потенщал сiльськогосподарського виробництва. Вiдповiдно до ст. 1 Земельного кодексу Украши [5], яка вщповщае ст. 14 Конституцп Украши, земля е основним нащональним багатством i перебувае шд особливою охороною держави.
Проте надмiрна розоранiсть сшьськогосподарських угiдь та вади у ре-формуваннi земельних вiдносин призвели до порушення науково-обгрунтова-ного спiввiдношення мiж орними землями i природними краевидами. Як стверджуе О. Вакульчук [2], за останне десятирiччя прогресують рiзнi види руйнувань та деградаци грунлв: еродованiсть, мiнералiзацiя гумусу, пере-ущшьнешсть, пiдкислення ранiше нейтральних грунтiв тощо. Починаючи з 1943 р., у грунтах Украши на 75 % площ сшьськогосподарських упдь склався негативний баланс гумусу, що у кшька разiв перевищуе допустиму норму. Середньорiчний розрахунковий змив грунту з орних земель становить понад 15 т з 1 га, втрати гумусу при цьому досягають 0,5 т, а поживних речовин -
0,6 т з 1 га, що значно бшьше, шж вноситься з добривами. Щороку на територи Укра!ни вщ р1зних вид1в руйнувань втрачаеться 400 млн т грунту.
Збереження грунту вщ руйнування { вщтворення його родючост мож-ливе лише за умови застосування рацюнально! агротехшки, внесення р1зно-маштних вид1в добрив (оргашчних, органо-мшеральних, мшеральних бакте-р1альних тощо), захисту пол1в системою полезахисних люонасаджень. Необхщшсть створення системи р1зних вид1в полезахисних люових насаджень зу-мовлена тим, що площа ерозшнонебезпечних сшьськогосподарських угщь становить 17,2 млн га, а разом в Укра!ш земель, як потребують протиеро-зшних заход1в - 26,3 млн га. У цьому аспект! особливого значення набувае рацюнальна оргашзащя територи, що е основою захисту грунлв вщ неспри-ятливих природних явищ. Захисш люонасадження доцшьно створювати не виб1рково, а загалом, що у сучасних умовах юнування р1зних агроформувань е досить проблематичним. I все-таки у найближч1 роки необхщно завершити роботи з1 створення комплексно! системи захисних насаджень, здшснити за-люення яр1в, балок, шсюв та шших непридатних для сшьськогосподарського використання. Як показали катастроф1чш паводки вл1тку 2008 р. у басейш р1чки Дшстер, термшово потребуе створення комплексно! системи захисних люових насаджень у прибережних смугах, особливо малих { середшх р1чок, навколо водоймищ тощо.
Як слушно зауважуе Г.Б. Гладун [4], реали сьогодення, що пов'язаш з проведенням земельно! реформи на Укра!ш, змшою акценпв у землеробст, зумовлюють необхщшсть додаткового обгрунтування м1жсмугових вщста-ней, структури полезахисних насаджень та розмщення !х на мюцевосл.
В Укра!ш перш1 полезахисш люосмуги стали створювати ще з кшця ХУШ ст., тобто понад 200 роюв тому. Як зазначають П.Г. Вакулюк { В.1. Са-моплавський [1], люосмуги шби в1чний двигун, е постшно ддачим, дешевим { надзвичайно ефективним чинником у захист земл1 вщ ерози та посух, в одержаны високих { сталих урожа!в, полшшеш еколопчних умов на полях. На державному р1вш ухвалено низку постанов (31.07.1931 р., 20.10.1948 р., 23.01.1970 р. тощо) про необхщшсть створення на полях системи полезахисних люових смуг. Зокрема 10.04.1948 р. ЦК КП (б) У { Рада Мшютр1в УРСР прийняли постанову "Про заходи по полезахисному люонасадженню в кол-госпах УРСР". Згщно з щею постановою, було визначено площу ршл1, що потребуе захисту люосмугами (19082 тис. га) { загальну потребу у люосмугах (765 тис. га), а також площа люосмуг, яю необхщно посадити (697 тис. га). Обсяги садшня полезахисних люосмуг було визначено у розр1з1 адмшютра-тивних областей, кр1м Волинсько!, Р1вненсько! та Житомирсько!, де значна частина сшьгоспугщь також потребуе захисту вщ шкщливих вггр1в.
Незважаючи на урядов1 постанови на полях Укра!ни немае завершено! системи полезахисних люових смуг. 1х сьогодш нал1чуеться лише 440 тис.га. Значна частина !х мае щшьну конструкщю, а ор1ентовно 30 % перебувають у незадовшьному сташ [1]. Причин цьому е декшька. Полезахисне люорозве-дення зазнавало перюд1в короткочасного пщнесення тсля сильних посух { пилових бур { занепаду у бшьш сприятлив1 у кшматичному вщношенш роки. По-друге, вщсташ м1ж головними люосмугами, встановлеш виробничими
шструкщями 1979 р. [7], значно завищеш, що знижуе ефектившсть !х захис-но! дi!. О.1. Пилипенко, В.Ю. Юхновський, М.М. Ведмiдь [10] рекомендують таю вщсташ (у метрах) мiж люосмугами: для Полiсся i Лiсостепу - 480; Степу, на чорноземах звичайних - 450, чорноземах швденних - 300, темно-каш-танових грунтах - 240, каштаново-солонцюватих грунтах - 150. Це значно менше, тж встановлено шструкщею 1979 р.: для Полюся - 700 м, Люосте-пу - 600 м, Степу, на чорноземах звичайних - 500 м, чорноземах швденних -450 м, темно-каштанових грунтах - 400 м, каштаново-солонцюватих грунтах - 300 м.
Таким чином, вщстань мiж головними полезахисними люосмугами доцшьно зменшити для Полюся i Лiсостепу на 20-30 %, а швденного Степу -на 30-50 %. На шщаних i супiщаних грунтах вiдстань мiж основними (поз-довжнiми) лiсовими смугами не повинна перевищувати: у Степу - 300 м, а на Полюс - 400 м. Зазначеш вище автори не вказали, як розраховували реко-мендовану вiдстань мiж люосмугами, але з ними можна погодитись, що ство-рення повноцiнних полезахисних люових смуг "керуючись лише виробничи-ми iнструкцiями 1979 р. е проблематичним".
Зменшення вiдстанi мiж основними полезахисними смугами потребуе вилучення зi сшьськогосподарського користування додаткових площ рiллi i постае питання про економiчну доцiльнiсть збiльшення лiсистостi сучасних краевидiв. Поряд з надбавкою врожаю тд захистом лiсосмуг варто ще врахо-вувати такi фактори, як захист грунпв i покращення !х фiзико-хiмiчних по-казникiв, покращення мiкроклiмату тощо.
Дос показники створення полезахисних люосмуг виражали у гектарах й шнорували такий показник, як протяжнiсть люосмуг у кiлометрах. Так, 1 км люосмуги шириною 12,5 м становить 1,25 га, а шириною 15 м - 1,5 га. Даль-шсть захисно! дi! 1 км люосмуги шириною 12,5 та 15 м за вщповщно! струк-тури буде приблизно однаковою, а площа вужчих смуг - значно меншою.
Полезахисне люорозведення на сучасному еташ потребуе перегляду юнуючо! виробничо! шструкци [7] стосовно вiдстаней мiж люосмугами са-дiння лiсосмуг в експериментальному порядку з меншою вiдстанню мiж ними i подальшого дослщження ефективностi такого розмiщення.
Л1тература
1. Вакулюк П.Г. Лiсовiдновдення та люорозведення в Укра!ш / П.Г. Вакулюк, В.1. Са-моплавський. - Харюв : Вид-во "Прапор", 2006. - 394 с.
2. Вакульчик О. Охорона грунпв - нагальна необхщнють / О. Вакульчик // Вют Рiв-нинщини : газета, 2009. - № 11. - С. 11.
3. Геисирук С.А. Iсторiя лювництва в Укра!ш / С.А. Генсирук, О.1. Фурдичко, В.С. Бондар. - Львiв : Вид-во "Свггоч", 1995. - 419 с.
4. Гладуи Г.Б. Сучасний агродiсодандшафт: формування та охорона / Г.Б. Гладун // Науковий вiсник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.4. - С. 190-197.
5. Державна програма захисту земель вщ водно! та в^ово! ерози, iнших видiв деградаци земель на 1996-2010 рр. - К. : Вид-во "Держкомзем Укра!ни", 1996. - 81 с.
6. Земельиий кодекс Укра!ни // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни вщ 25.01.2002. -2002. - № 3, стаття 27.
7. Инструкция по проектированию и выращиванию защитных лесонасаждений на землях сельскохозяйственных предприятий УССР. - К. : Вид-во "Урожай", 1979. - 39 с.
8. Калшш М.1. Теоретичнi основи лiсових мелюрацш / М.1. Калiнiн, О.С. Мельник. -Львiв : Вид-во "Свгг", 1991. - 261 с.
9. Крилов В.М. Еколопчно небезпечне землекористування Лхсостепу Украши / В.М. Крилов. - К. : Вид-во "Урожай", 2008. - 304 с.
10. Пилипенко О.1. Системи захисту грунлв вщ ерози / О.1. Пилипенко, В.Ю. Юх-новський, М.М. Ведмщь. - К. : Вид-во "Златояр", 2004. - 433 с.
11. Постанова Верховно! ради Украши РСР Про земельну реформу // Вщомосп Верховно! Ради УРСР вщ 05.03.1991-1991 р. - № 10. - С. 100.
Мельник А.С., Жмурко С.В. Проблемы защиты почв от разрушения и развития защитного лесоразведения в Украине
Рассмотрен вопрос современного состояния земледелия в Украине, улучшение почв, необходимости последующего развития защитного лесоразведения, в частности создание и размещение на местности системы полезащитных лесных полос для улучшения уровня культуры и организации земледелия, защиты почв от разрушения и возобновления их плодородия.
Ключевые слова: плодородие почв, рациональное землепользование, полезащитное лесоразведение, полезащитные лесополосы, принцип размещения.
Melnyk O.S., Zhmurko S.V. Problems of soils protection from destruction and agriforestry in Ukraine
In the paper it is considered the current condition of agriculture, soils, agroforestry development in Ukraine, including allocation of forest tracts for agriculture improvement, soils protection.
Keywords: soils fertility, land usage, agroforestry, forest tracts, principle of allocation.
УДК 502.3 630*187 Ст. наук. ствроб. Л.М. Петрова, канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв; радник голови президи С.В. Петров -Львiвська обласна рада Укратського товариства охорони природи
Л1СОВ1 ОБ'СКТИ ПРИРОДНО-ЗАПОВ1ДНОГО ФОНДУ МАЛОГО ПОЛ1ССЯ: СТРУКТУРА ТА РЕПРЕЗЕНТАТИВН1СТЬ
Охарактеризовано сучасну структуру та природничо-лювничу репрезентатив-шсть множини природоохоронних територш Малого Полюся Львiвщини. Виявлено низку структурних вад, а також ïï нерепрезентатившсть у плаш охоплення рiзнома-шття люових екосистем i угруповань регюну. Необхщно провести подальшi спець альш порiвняльнi дослщження в межах вае'' територи Малого Полюся.
Ключов1 слова: люи, заповщш територи, бiорiзноманiття.
Множина об'екпв природно-заповщного фонду (ПЗФ) будь-яко'' територи, окресленоï природними межами, безперечно, повинна бути репрезентативною (охоплювати повний спектр юнуючого бюр1зномашття, притаманно-го природним екосистемам), територ1ально достатньою i структурно оптимальною для виконання свое'' основно'' функци - збереження природного бь ор1зномашття [12, 14 та ш.]. Пщ час оргашзаци репрезентативно'' мереж1 об'екпв ПЗФ постае проблема виявлення юнуючого бюр1зномашття еколопчно одномаштних регюшв i подальше його вщображення у систем! природоохоронних територш.
Мале Полюся - ушкальний для Украши загалом природний комплекс р1вня ф1зико-географ1чно'' област^ основна площа якого розташована в межах Льв1всько'' област [1]. На жаль, комплекс питань збереження бюр1зномашття лшв ще'' територи протягом десятилггь залишаеться невир1шеним [2, 9, 15].
