CC BY
55
УДК 330.35
ресурсозбереження серед принцип1в забезпечення сталого
розвитку тдприемства
О.В. Мiрошниченко, к.е.н., доцент 1нститут перспективных дослгджень, Мыколат, Украта 1.С. Мурашко
ПрАТ«ВНЗ М1жрегюнальна Академ1я управлшня персоналом», 1змаш, Украша
Мгрошниченко О.В., Мурашко I.C. Ресурсозбере-¿ження серед принцитв забезпечення стшкого розвитку тдприемства.
У стат дослщжуються принципы i фактори забезпечення сталого розвитку на piBHi тдприемства та роль ресурсозбереження у цьому процесь У статп сформу-льовано, що стшкий розвиток тдприемства, зокрема еколопзащя виробництва е не лише його обов'язком перед суспшьством, але й способом забезпечення ефек-тивного функцюнування та покращення фшансових результапв д1яльность
Ключовг слова: сталий розвиток, шдприемство, ефектившеть, ресурсозбереження
Мирошниченко А.В., Мурашко И.С. Ресурсосбережение среди принципов обеспечения устойчивого развития предприятия.
В статье исследуются принципы и факторы обеспечения устойчивого развития на уровне предприятия и роль ресурсосбережения в этом процессе. В статье сформулировано, что устойчивое развитие предприятия, в частности экологизация производства является не только его обязанностью перед обществом, но и способом обеспечения эффективного функционирования и улучшения финансовых результатов деятельности.
Ключевые слова: устойчивое развитие, предприятие, эффективность, ресурсосбережение
Miroshnichenko O.V., Myrashko I.S. Resourse-saving among principles of providing of sustainable development of enterprise.
In the article principles and factors of providing of sustainable development of enterprise, and role of resourse-saving in this process are prospected. It is set forth in the article, that steady development of enterprise, in particular an ecologization of production is not only his duty before society but also method of providing of the effective functioning and improvement of financial results of activity.
Keywords: steady development, enterprise, efficiency, resourse-saving
На сучасному етат розвитку людсько! цившзацп виникають значт еколопчш проблеми, причинами яких е результати недбалого, неращонального господарю-вання. Ртення таких проблем, особливо акту-альних i для Укра!ни, можливо за рахунок еколопзацп виробництва та переходу до збалан-сованого (сталого) розвитку, тобто гармотзаци економiчних, еколопчних та сощальних аспеклв розвитку суспшьства.
Шдприемство виступае провщним елементом сучасно! економки, що забезпечуе ринок товарами та послугами, сприяе розвитку здорово! конкуренцп, задовольняе потреби споживачiв. Багато авторiв наголошують на необхщност ефек-тивного використання ресурсiв, але при цьому розглядаеться лише ефективтсть дiяльностi тдприемства, а не його вщповщальтсть перед суспшьством за збереження та вщтворення матерь альних та трудових ресурсiв, навколишнього середовища в контекст переходу до концепци сталого розвитку.
Анал1з останшх досл1джень та публжацш
Проблема сталого розвитку розглядалась у працях багатьох вчених, таких як Н. Алексеенко, О. Дедков, Н. Деева, О. Зеткина, М. Лебедев, Д. Львов, Л. Макуха, В. Медведев, В. Подольська, А. Севастьянова, Т. Сухорукова, А. Урсул, О. Ша-поренко, А. Шеремет, Й. Шумпетер, О. Ярiм.
Незважаючи на те, що цш проблемi присвя-чено багато уваги, залишаеться низка невирте-них питань. Розумшня поняття «сталий розвиток» (стшкий, збалансований), визначення ключових факторiв, що на нього впливають розвиток, е вихщним для подальшого забезпечення сталост розвитку як на рiвнi пiдприемств, так i на бiльш високому рiвнi.
Метою статтi е дослiдження принцитв 1 факторiв сталого розвитку тдприемства та рол1 ресурсозбереження у цьому процес1
Виклад основного матер1алу
Сучасним економiчним словником стiйкий розвиток тдприемства визначаеться як «фшан-сове становище тдприемства, господарська дiяль-
шсть якого забезпечуе в нормальних умовах вико-нання всiх його обов'язшв перед робпниками, iншими органiзацiями, державою завдяки достат-нiм доходам i вiдповiдно доходiв i витрат»[9].
Тобто поняття стшкосп на рiвнi тдприемства, як правило, розглядаеться з точки зору його фшансового становища, i, вiдповiдно, стшкий роз-виток пiдприемства визначаеться як:
— «стабшьне перевищення доходiв над витра-тами шляхом ефективного !х використання, що сприяе безперебiйному процесу виробництва та реалiзацi! продукцп» [8];
— «забезпечення його рентабельно! виробничо-комерцшно! дiяльностi за рахунок зб^шення ефективностi використання виробничих ресур-с1в та управлiння пщприемством, стiйкого фшансового стану за рахунок покращання структури активiв, а також, стабiльного роз-витку потужностi пiдприемства соцiального розвитку колективу при самофiнансуваннi в умовах зовшшньо! середи» [4];
— «рiвноважний збалансований стан економiчних ресурав, який забезпечуе стабiльну прибутко-вють та нормальнi умови для розширеного в1дтворювання у довгостроково! перспективi з урахуванням найважливiших зовнiшнiх та внутршшх факторiв» [6];
— «стабшьне перевищення доходiв над витра-тами, що забезпечуе вiльне маневрування на-явними ресурсами пщприемства i шляхом ефективного !х використання сприяе безпере-бiйного процесу виробництва i реалiзацп продукцп, iншими словами, стiйкiсть тдпри-емства - стан його матерiальних, економiчних та трудових ресурсiв, !х розподiл та використання, що забезпечують розвиток пiдприемства на основi зростання прибутку та капiталу при збереженш платоспроможностi та кредито-спроможносп в умовах допустимого рiвня ризику» [1].
За визначенням Всесвпньо! ради шдприемщв по сталому розвитку, сталий розвиток - це там змши, як1 збiльшують додану вартiсть при ско-роченнi потреб та вiдходiв.
Проте сталiсть розвитку пiдприемства не можна визначати лише через його фшансове становище, оск1льки при цьому не враховуеться iншi ключовi фактори ефективносп функцю-нування виробничо! системи. Найважлившими з яких е виробничо-технолопчний потенцiал шд-приемства i його здатносп до продовження виконання свое! основно! функцп - виробляти продукцш, на яку е попит. Зношений виробничий апарат, застарiлi технологiй, людський капiтал, який не здатен сприймати нововведення, завжди тягне за собою ослабления стшкосп пiдприемства, оск1льки при цьому порушуються його функ-цiональнi властивосп, з iншого боку - навиъ при банкротствi пщприемства його виробничий потеншал може не бути зруйнованим.
Отже, стшшсть пiдприемства пов'язана не лише з його фшансовим становищем, але й з його виробничо-техолопчними параметрами, з !хньою можливiстю реагувати на змiни у зовнiшньому середовищг
Також, оск1льки розумiния питання забезпечення сталого розвитку на рiвнi пiдприемства не може виходити за меж1 реалiзацil концепцil сталого розвитку нацюнальному та свiтовому рiвнi, i природнi ресурси е визначальним чин-ником виробництва i споживання, то еколопзащя виробництва i споживання для пвдприемств вис-тупае чинниками тдвищення конкурентноздат-ностi та вiдiграе таку ж роль, як i iншi чинники (технологiя, заробiтна плата тощо).
М1жнародна комiсiя з навколишнього середо-вища визначае сталий розвиток як такий розвиток, що задовольняе потреби сучасного часу, але не ставить тд загрозу майбутнi поколшня задоволь-няти сво! власнi потреби (1987 р.). Тобто «воно включае два ключових поняття: поняття потреб, зокрема потреб, необхвдних для юнування най б1д-нiших верств населення, як1 повиннi бути предметом першоступеневого прiоритету, а також поняття обмежень, що обумовлеш станом технологи та оргашзаци суспiльства, яш вiдбиваються на здатнiсть навколишнього середовища задоволь-няти теперiшнi та майбутш потреби» [8].
Загалом, юнуе цiлий ряд визначень поняття сталого розвитку. Зокрема, Д. Львов розглядае сталий розвиток в широкому та вузькому розу-мшш, у вузькому розумiннi сталий розвиток включае еколопчну сталiсть, а в широкому - ус1 види сталостi (демографiчна, економiчна, соцiаль-на i технологiчна тощо) [5].
На думку А. Урсула сталий розвиток - «це процес, який визначае новий тип юнування 1 розвитку св1тово! цившзацп, що заснований на радикальних змiнах орiентирiв, як1 склалися юторично, в ус1х практично параметрах буття: економ!чних, соцiальних, екологiчних, культуро-лог1чних тощо. При такому розумшш сталого розвитку мова йде про оптимальне управлшня не лише природно-ресурсним потенцiалом, але й у^ею соцюкультурною сферою» [8].
Т. Горностаева наголошуе, що «перех!д до вим1ру буття людини повинен вiдбуватися не з точки зору лише задоволення його зростаючих матер!альних потреб, а з точки зору «природного» буття. 1накше кажучи, люди в органiзацil повинна виходити не з принципу «Ми можемо це зробити для свого добробуту, та ми це зробимо», а з принципу «Ми можемо це зробити для свого добро-буту, ! ми це зробимо, не попршуючи природне середовище». Тобто вих1дним моментом для початку будь-яко! господарсько! д1яльност1 оргашзаци повинно стати звертання до свого ноосфер-ного оточення з завданням збереження рiвноваги бiосфери як необидно! i достатньо! умови виживання людини» [3].
Таким чином загальновизнаним е розум1ння того, досягнення стшкого розвитку можливо лише
при гармоншному розвитку трьоx його взaeмо-пов^зан^ скдaдовиx: економiчноï (збiльшення обсягiв виробництва, покращення фшансово-економiчниx резyльтaтiв дiяльностi тощо), соць альноИ (досягнення повноИ зaйнятостi населення, в1дтворення трyдовиx ресурав) та екологiчноï (дбайливе ставлення до навколишнього середо-вища, застосування природооxоронниx та ресурсо-зберiгaючиx теxнологiй). Отже, стшкий розвиток пiдприeмствa немождиво звести до лише еконо-
мiчноl спикосп iгнорyючи стiйKIсть соцiaльнy та еколопчну.
Для забезпечення стадого розвитку шдпри-eмствa важдивим e визначення зовнiшнix та внyтрiшнix фaкторiв впливу на пiдприeмство (рис. 1), до якм в1дносяться економiчнi, еколо-г1чн1, сощальш та 1нш1 (серед зовнiшнix - поль тична стaбiльнiсть, кримiногеннa ситуащя тощо, внyтрiшнix - iнновaцiйнi, теxнологiчнi тощо).
А-
внутр1шн1 фактори
Рис. 1. Класифiкацiя факторiв, що впливають на сталий розвиток тдприемства
б1льш1сть aвторiв серед фaкторiв, що впливають на сталий розвиток пiдприeмствa вид!ляють зaгaдьноекономiчнi та ринков! фактори. Класиць кацш економiчниx фaкторiв наведено на рис. 2.
Проте, необxIдним e виокремлення еколо-очн^ та соцiaльниx фaкторiв. До зовнiшнix екологiчниx фaкторiв в!дносяться природн! умови, стан навколишнього середовища та природн^ ресурав, ступ!нь розвитку законодавства по еко-лог!чним питанням. До зовнiшнix соцiaльниx -соцiaльний розвиток регюну, позитивн! демогра-ф!чн! тенденцп y репош. До внyтрiшнix еколо-очн^ фaкторiв належать нaявнiсть необxiдниx ресурав, використання ресyрсозберiгaючиx теxно-лог!й тощо.
До внyтрiшнix соцiaльниx фaкторiв вщно-сяться рiвень плинност! кaдрiв, сгаввадношення р!вня зaробiтноï плати на пiдприeмствi з серед-ньою по галуз^ ступ!нь квaлiфiковaностi та мотивацй' роботи пращвнишв та !нш!.
Bиxодячи з вищенаведеного, можна вид!лити принципи сталого розвиту пiдприeмствa, до якиx вщносяться:
— принцип системностi, що полягae в yрaxyвaинi внyтрiшнix бaгaтостороннix зв'язшв м!ж еле-ментами пiдприeмствa, ïx взaeмообyмовле-ност!, та передбaчae розробку та вбудову необxiдниx елементiв забезпечення сталост розвитку пiдприeмствa, рaцiонaдьного та ефек-тивного використання ytix ресурав шдпржм-ства. що проявляeться y взaeмозв'язaномy комплексному оxопленнi системи фшансового yпрaвлiния;
— принцип aдaптивностi ознaчae пристосування пiдприeмствa до мiнливиx зовнiшнix умов, що
потребуе пост1йного контроля за зовшшшми факторами, 1хнього анал!зу, i забезпечення належного функцiонування вах пiдсистем п1д-приемства;
— принцип ресурсозбереження передбачае рацю-нальне використаиия наявних ресурав, застосування у виробнищга ресурсозберiгаючих технологiй, випуск екологiчно! продукци, для чого необхiдно впровадження нових техно-лог1й, запровадження мало- та безвщходних технологiй;
— принцип рацюнального використання ресурав полягае в стаб!льному пiдвищеннi ефектив-ност1 використання уах наявних ресурав щдприемства (трудових, фшансових, матерь альних) у вщповщносп до цшей щдприемства;
— принцип гнучкосп передбачае можлив1сть щдприемством переходу до випуску ново! продукци, зм1ну технолопчного циклу та но-менклатури, пошук зовн1шн1х джерел фшан-сування для застосування ресурсозберпаючих технологiй, нарощуваиия та оновлення юну-ючого виробничого апарату для тдвищення економiчно! ст1йкост1 тдприемства;
— принцип цшсносп полягае у р1вном1рному розвитку вс1х пiдсистем тдприемства та збере-ження ххньо! едностк
— принцип цiлеспрямованостi передбачае встано-влення довгострокових, перспективних та короткострокових цiлей пiдприемства, ств-ставлення цiлей i завдань кожного щдроздшу щдприемства не т1льки з наявшстю ресурав, але й з принципом ресурсозбереження та ращ-онального використання ресурав, як обов'-язково! умови досягнення сталого розвитку
шдприемства, тобто у свош дiяльностi шдпри-емство повинно орieшyватися на досягнення не лише власних екошомiчших цiлей, але й забезпечення спiвставлешшя власних потреб з Шлями та потребами суспiльства: сошальними й екологiчшими.
В. Геець видме систему специфiчших принци-пiв в концепци сталого розвитку:
— «принцип сощально! вiдповiдальшостi за вико-нання мюи перед суспiльством;
— принцип штегративносп економiчного потен-цiалу шдприемства та здатностей персоналу до
ефективного використання ресурав у процес досягнення встановлених цшей;
— принцип шновацшносл, що передбачае пос-тiйне удосконалення технологiй, системи уп-равлiншя тощо для досягнення досконалост пвдприемства;
— принцип екогармоншносп, який означае необ-хiднiсть врахування екологiчних наслiдкiв д1яльносп пiдприемства;
— принцип економiчностi, що передбачае забезпечення сталого розвитку у межах рацюналь-ного» [2].
Рис. 2. Класифжащя економiчних факторiв, що впливають на сталий розвиток шдприемства
Також варто вiдзначити, що еколопчш та eK0H0Mi4Hi фактори е щшьно пов'язаними i здiйснюють вагомий вплив на сталий розвиток шдприемства, причому на здатшсть функцюну-вання пiдприемства та його фiнансовi результати дiяльностi екологiчнi та соцiальнi фактори мають не менш суттевий вплив, шж економiчнi.
Щодо ресурсного потеншалу - родовищ, ко-рисних копалин, водних та люових ресурсiв, то його шлькюний та якiсний склад вш мае особи-вий вплив на розвиток шдприемства. У той же час негативний вплив на навколишне середовище шдприемством спричиняе зниження прибутку за рахунок пiдвищення витрат, пов'язаних iз необ-хiднiстю компенсувати наслвдки забруднення третiм особам, усунення негативних наслiдкiв забруднення навколишнього середовища.
При цьому принцип ресурсозбереження та рацiонального використання ресурав певним чином вщграють ключову роль, поеднуючи уа складовi сталого розвитку шдприемства - еконо-мiчну, еколопчну, соцiальну: оск1льки зрозумiлим е i те, що рацiональне використання природних ресурсiв е безпосередньо пов'язаним iз забезпе-ченням сталого розвитку та збереженням навко-лишнього природного середовища; i те, що рацiональне використання уах видiв ресурсiв (матерiальних, фiнансових, людських тощо) приз-
водить до отримання додаткового прибутку, i крiм цього - пiдвищення рiвня оплати пращ, що також мае сошальне значення.
Для ефективно! реалiзацil принципу ресурсо-збереженя пiдприемству необх1дно: ефективне використання залучених ресурсiв; виявлення внут-ршньогосподарських резервiв; збiльшення прибутку за рахунок економiчного використання коштiв; встановлення рацiональних фiнансових вiдносиш з бюджетом, кредиторами, користувача-ми та шшими контрагентами; контролювання фiнансового стану, платоспроможносп та креди-тоспроможностi пвдприемства; виявлення внут-рiшнiх резервiв економи ресурав; застосування ресурсозбер^аючо1 технiки, використання замш-ник1в природно! сировини та матерiалiв та розвиток ресурсозберiгаючих i маловвдходних технологiй, використання вторинних ресурсiв та ш.
Крiм того, забруднення шдприемством навко-лишнього середовища мае негативш соцiальнi наслiдки: захворюваностi населення, скорочення тривалостi життя, пвдвищення мцраци населення та шш^ що в свою чергу, також спричинить зрос-тання витрат та скорочення прибутку шдприемства. При цьому шдприемство, що виробляе екологiчно чисту продукцш, певною мiрою виграе, оск1льки вона користуеться високим попи-
том. Щдприемство, що використовуе захисш споруди, тклуеться про навколишне середовище мае позитивний 1м1дж у покупц1в, що також сприятиме зростанню попиту на його продукцию. Використання ресурсозберiгаючих технологiй допоможе тдприемству економити на ресурсах тощо. Висновки
За результатами проведеного дослвдження можна зробити ряд висновк1в:
— оскшьки пвдприемство вiдiграе ключову роль у д1яльност1 i розвитку суспшьства, то важливим е i досягнення сталого розвитку кожним щд-приемством, що в концевому результатi забез-печить щдтримку сталого розвитку на нацю-нальному, мгжнародному та глобальному р!вш;
— на р1вн1 тдприемства поняття «сталий роз-виток» варто визначати не лише з точки зору його фшансового становища та ефективност
д1яльност1, але й вщповвдальносп перед сусп!льством;
— при визначенш стадого розвитку п^^жмстЕ варто дотримуватися eдностi трьоx його скла-довиx: економiчнiй, соцiaльнiй та еколопчнш, при цьому екологiчнi та сощадьт фактори мають не менш сутгевий вплив на розвиток, функцюнування пiдприeмствa та фiнaнсовi результати його д1яльносп, н!ж економiчнi;
— дотримання пiдприeмством принцип!в стадого розвитку та турбота про нaвколишнe середовище e не лише його обов'язком перед суспшь-ством, але й сприятиме покращенню його д1яльност1;
— принцип ресурсозбереження вiдiгрae ключову роль у забезпеченш сталого розвитку щдпри-eмствa, поeднyючи економiчнy, екологiчнy та сощальну склaдовi.
Список лiтератури:
1. Алексеенко Н.В. Устойчивое развитие предприятия как фактор экономического роста региона // Н.В. Алексеенко // Економша ! оргашзащя управлшня. - 2008. - № 3. - С. 59-65.
2. Геець В.М. Прюритети нацюнального економ!чного розвитку в контекстi глобал!зацшних виклик1в: монографiя. / В.М. Геець // К. : Ки!вськ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. - 389 с.
3. Горностаева Т.Е. Внешняя среда функционирования предприятия в рамках механизма устойчивого развития / Т.Е. Горностаева // Управление общественными экономическими системами. - 2009. - № [Електронный ресурс]. - Режим доступу: umc.gu-unpk.ru/umc/arhiv/ 2009/1/gornostaeva.doc
4. Зеткина О.В. Об управлении устойчивостью предприятия. // О.В. Зеткина // М. : Аудит, ЮНИТИ, 2003. - 134 с.
5. Львов Д.С. Путь в XXI век: стратегия, проблемы, перспективы российской экономики. // Д.С. Львов // М. : Экономика, 1999. - 168 с.
6. Медведев В.А. Устойчивое развитие общества: модели, стратегия. // В.А. Медведев // М. : Академия, 2001. - 267 с.
7. Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). // М. : Прогресс, 1989.
8. Севастьянов А.В. Методы и механизмы управления интеграционными процессами в промышленности. // А.В. Севастьянов // М. : Дело Лтд, 2004. - 243 с.
9. Райзерг Б.А. «Современный экономический словарь» // Райзерг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. // М .: ИНФРА - М, 1999 - 479 с.
10. Урсул А.Д. На пути к праву устойчивого развития: концептуально-методологические аспекты // Теоретическая и прикладная экология. - 2008. - №1. - С.20-31.
Надано до редакци 10.02.2014
Miрошниченко О.В. I Miroshnichenko V. Oleksiy
ov_miroshnichenko@ukr. net
Мурашко 1.С. I Myrashko S. Iryna
Ireneprima@mail. ru
Посилання на статтю / Reference a Journal Article:
Ресурсозбере-ження серед принцитв забезпечення стшкого розвитку тдприемства. [Електронний ресурс] / О.В. Мiрошниченко, 1.С. Мурашко //Економiка: реали часу. Науковий журнал. — 2014. — № 2 (12). — С. 58-62. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n2.html
