CC BY
11
УДК 330.5:338.3
JEL Classification: F20, Q21, Q42, Q48 DOI: 10.15587/2312-8372.2019.165627
ДОСЛДЖЕННЯ ВЗАСМОДП ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК ШСТРУМЕНТА РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНО! ЕНЕРГЕТИКИ
Рязанова Н. О.
1. Вступ
Взаемодш приватного сектора i держави при ршенш значимих громадських завдань мае досить давню юторш, у тому чист i в Укра!т. Проте можливють використання державно-приватних партнерств (ДПП) при створенш об'екпв альтернативно!' енергетики стала розглядатися вщносно нещодавно. У зв'язку з чим, в Укра!ш партнерство держави i б1знесу особливо актуальним стало останшми роками. Це можна пояснити дектькома причинами. По-перше, ускладнення сощального, економ1чного життя утрудняе для держави виконання сусптьно значимих функцш. По-друге, приватний ^ектор сьогодш украй защкавлений в нових ефективних об'ектах швестування. I, по-трете, тльки сптьними зусиллями держави i приватного сектора економжи можна стимулювати створення нових шновацшних об'екпв альтернативно! енергетики, реашзовувати велик економ1чш i сощально-еколопчш важлив1 проекти. А також шдвишувати швестицшну привабливють багатьох складних проекпв в стратепчно важливш енергетичнш галузт Як показуе практика, ефектившсть цих проекпв р1зна, що обумовлюе необхщшсть вивчення проблем розвитку взаемодп ДПП i шдвищення ефективносп управлшня проектами, як впливають на розвиток альтернативно! енергетики. Тема ДПП мае невеликий дослщницький досвщ. Тематика концентруеться навколо проблем, пов'язаних з визначенням суп ДПП, мехатзму його функцюнування i сфер реашзацп [1-3]. Регюнальна спрямовашсть розвитку ДПП мае безл1ч проблем та широко дискутуеться [4-6]. Великий штерес представляе дослщження проблем ДПП в адмшютративно-правовому аспект! [7, 8]. А також при розподш ризик1в учасниюв ДПП та 1нвестиц1йн1й складов1й [9, 10] У той же час, роботи в основному вщбивають оргашзацшно-правов1 i економ1чн1 аспекти цього мехашзму. Слабо дослщженими залишаються питання, пов'язаш з1 взаемод1ею ДПП в альтернативнш енергетиц1. Наукового осмислення вимагае проблема визначення оптимально! концепцп ДПП як шструменту стратепчного управлшня розвитком альтернативно! енергетики. Отже, об'ектом дослгдження е ДПП як шструмент стратепчного управлшня розвитком альтернативно! енергетики. А метою дослгдження е обгрунтування взаемодп ДПП як шструменту стратепчного управлшня розвитком альтернативно! енергетики.
2. Методика проведення дослщжень
В основу методологи дослщження покладено таю науков1 методи:
- системно-структурного, просторового анал1зу, лопчного узагальнення, синтезу, пор1вняння, шдукци та дедукцп - для попереднього анал1зу з
формуванням проблеми, визначенням цшей. А також для визначення сутност понять «державно-приватне партнерство», «партнерство» та для дослщження автономних державних функцш;
- табличний i графiчний методи - для наочного вщображення результатв дослгдження;
- аналогш та пор1вняльного спiвставлення - для визначення характеристик щодо переваг партнер1в (держави та приватного сектору) вщ участ в сшльних проектах;
- програмно-цтьовий метод - для визначення прюритетних напрямiв ефективностi взаемодп ДПП як iнструменту стратегiчного управлшня розвитком альтернативно!' енергетики та для розроблення напрямiв регулювання партнерських взаемовщносин. А також для вибору оргатзацшних шляхiв розвитку державно-приватного партнерства та для формулювання концепцii ДПП.
3. Результати досл1джень та обговорення
Найважлившими прiоритетними напрямами е:
- розробка методики ощнки ефективностi проеклв державно-приватного партнерства з метою визначення напрямiв пiдвищення економiчноi вiддачi шфраструктурних проектiв (якi сьогоднi реалiзуються державою виключно за умови участi приватного катталу);
- встановлення бар'ерiв, стримуючих !х розвиток i визначення умов, сприяючих пiдвищенню ефективностi тако! взаемодп, що призводить до росту шновацшно! активностi учасникiв проектiв i прискоренню темпiв територiального iнновацiйного розвитку. А також сприяе безперервному шновацшному розвитку альтернативно! енергетики.
Державно-приватне партнерство (ДПП) за своею економiчною природою -це результат розвитку господарських взаемозв'язюв мiж державною (мiсцевою) владою та приватним сектором для розроблення, планування, фшансування, будiвництва й експлуатацii передушм соцiально значущих об'ектiв [11, 12]. З ДПП пов'язат принципово новi сувереннi функцii держави, якi повинш реалiзовуватися на якiсно новому рiвнi. I в цьому випадку важливо звернути увагу на два аспекти, як взаемозв'язанi мiж собою. В першу чергу, партнерськ проекти в стратепчному управлiннi розвитком альтернативно! енергетики сприяють деякому перегляду суп поняття автономних державних функцш. Другий момент - звуження круга сталих громадських штерешв, !х структурна трансформацiя, вiрогiдне становлення до нових гостро поставлених питань, до яко! мiри держава готова вщмовитися вiд сво!х суверенних функцш на користь приватного сектора. Як носш публiчних функцiй держсектор в партнерських стосунках виконуе визначеш функцп в наступнiй послiдовностi (рис. 1).
Рис. 1. Схема послщовност виконання функцш держсектору при здшсненш партнерських стосунюв в альтернативнiй енергетицi
Регулювання партнерських взаемовщносин з боку держсектора необхщно здiйснювати по трьох напрямах:
1) держава повинна розробити стратегш i принципи, на пiдставi яких будуватимуться стосунки партнерiв як мiж собою, так i кожного з них з суспшьством, що необхiдно закршити в офiцiйних документах;
2) державний сектор повинен сприяти формуванню ефективного шститущонального середовища, оскiльки без нього досягнення високих показниюв за проектами неможлттве;
3) держава займаеться оргашзащею i управлiнням ДПП, розробляе його форми, методи i конкретнi механiзми.
Функцii контролю i регулювання партнерських проеклв з боку держави можуть здшснювати профiльнi мiнiстерства i ведомства або спецiально уповноваженi органи. При цьому спещальш органи можуть бути створеш для галузей економiки, в яких переважно використовуються партнерськi угоди (як це вщбуваеться в Польшд, де е вiдповiднi iнститути для автодорщ електроенергетики, залiзниць). А також можливе створення единого органу, що об'еднуе ус або бiльшiсть галузей (практика Сербп).
Партнерство як шструмент стратегiчного управлшня розвитком альтернативно! енергетики з органiзацiйноi точки зору може розвиватися по двох шляхах:
1) держсектор i представники приватного бiзнесу можуть приеднатися до дiючого тдприемства або спiльно створити змiшану компашю. Основний принцип ДПП - об'еднання швестицш державного i приватного сектору. Участь держсектору поширюеться до рiвня отримання блокуючо! меншостi, у такий спошб держава мае достатню мiру впливу. Але, не скрiзь це можливо, оскiльки, наприклад, закони Францп пропонують, щоб держсектор був власником бшьшо! частини активiв;
2) партнери тдписують угоду - це може бути договiр про спiвпрацю, контракт на управлшня компанiею, договiр про реалiзацiю, про поступку, лiзинг, тобто одна з сучасних форм ДПП.
Що стосуеться ролi приватного партнера в спшьних проектах, то його головний вклад - це, передушм, професшний досвiд, ефективне управлiння, передова технолопя, гармонiйне iнституцiональне середовище, гнучкiсть i оперативнiсть ухвалення рiшень, здатнiсть до шновацш i, безумовно, фiнанси.
Основний вклад держави - власнють, податковi преференцii, правовi гарантii представникам приватного бiзнесу, фiнансовi ресурси.
Вiд участ в спiльних проектах виграють обидва партнери, отримуючи при цьому певш переваги (табл. 1).
Таблиця 1
Переваги партнерiв вiд участi в спшьних проектах_
Переваги держави Переваги приватного сектора
- тдвишуеться бюджетна i сощально-еколого-економiчна ефективнiсть реалiзацii партнерських проекпв; - притягуються приватнi швестицп для створення елементiв iнновацiйноi шфраструктури, зокрема об'ектiв альтернативноi енергетики; - знижуються соцiально-економiчнi ризики в процес здiйснення великих iнвестицiйних проектiв; - забезпечуеться швидший шфраструктурний розвиток : можливiсть надання послуг бшьш високоi якостi; - притягуються не лише засоби приватного партнера, але i його професiйний досвщ, а також досвiд в област iнвестицiй i iнновацiй; - знижуються витрати бюджету на реалiзацiю проеклр - новi iнвестицiйнi можливостi { рiдповiдно новi джерела доходу; - протекцiонiзм з боку держави { сприяння в реаизацп шфраструктурних проектiв з високими очжуваними результатами i численними ризиками; - гарантп держави по швестицшних проектах i iх спiвфiнансування; - можливосп отримання субсидiй з метою довгострокового швестування; - пайова участь i вiдповiдно пайова рiдповiдальнiсть за реаизацш проекту - можливосп дiалогу з Урядом
Концепщя ДПП за своiм економiчним змiстом представляе глибший розвиток сталих iнструментiв господарсь^' взаемодii держсектора з приватним з питань проектування, планування i фшансування партнерських проектiв, i у тому чи^ використання iнфраструктурних об'ектiв. Органи влади найчастiше залишають за собою право розпорядження, а правомочнють володшня i користування створеним майном, а також функцп по адмшютративно-господарському управлшню iм передають представники приватного бiзнесу. Партнерство - це симбюз, в результатi якого держава i приватний сектор реалiзують своi можливосп i ресурси. Зокрема, ключовий напрям дiяльностi держсектора - здiйснення послуг вщповщно до стратегiчних прiоритетiв.
4. Висновки
На вiдмiну вiд напрацьованих до сьогоднi поглядiв учених, як розглядали сутнють ДПП як результат розвитку господарських взаемозв'язюв мiж державною владою та приватним сектором в робот запропоновано iнший пiдхiд. А саме - розглядати ДПП як концепцш сталих iнстрyментiв господарсько! взаемодп держсектора з приватним з позицп розвитку альтернативно! енергетики. Розвиток альтернативно! енергетики знаходить свое вщображення в засадах стшкосл, що передбачають задоволення нишшшх i прийдешнiх поколiнь та вщтворення всiх видiв ресyрсiв. Зазначено, що взаемодiя ДПП як шструмента стратегiчного yправлiння розвитком альтернативно! енергетики активiзyе iнновацiйнy та iнвестицiйнy дiяльнiсть. А також дасть змогу досягти сприятливих економiчних показникiв в енергетичнш галyзi, як на рiвнi окремих регюшв, так i держави в цшому, що сприятиме стiйкомy розвитку економши кра!ни. Результати дослiдження стануть у нагодi як перспективна модель оргашзацп взаемодiï влади i бiзнесy для реалiзацiï значимих проектiв в обласл альтернативноï енергетики.
Лiтература
1. Варнавский В. Г. Государственно-частное партнерство: некоторые вопросы теории и практики // Мировая экономика и международные отношения. 2011. № 9. С. 41-50.
2. Гассий В. В., Потравный И. М. Экологическая ответственность бизнеса как элемент государственно-частного партнёрства // Маркетинг i менеджмент шновацш. 2011. № 3 (1). С. 179-187.
3. Кабашкин В. А., Нерсесян Л. Г. Финансовый кризис и перспективы государственно частного партнерства в Соединенных Штатах Америки и Канаде. Серия: «Мировая экономика. Современное взаимодействие власти и бизнеса». М.: ООО «МИЦ», 2010. 130 с.
4. Лiба Н. С. Реалiзацiя державно-приватного партнерства у системi регюнально!^ промислово!^ полггики // Науковий вюник Мyкачiвського державного ушверситету. 2017. С. 126-132.
5. Кришталь Т. М. Державно-приватне партнерство як основний мехашзм розвитку шфраструктури регюну // Сталий розвиток економжи. 2013. № 3 (20). С. 138-141.
6. Клевцевич Н. А. Державно-приватне партнерство як шструмент регюнального розвитку // Економша i суспшьство. 2017. Вип. 9. С. 237-241.
7. Allen G. The Private Finance Initiative (PFI). Research Paper. 01/117. London: House of Commons Library, 2001.
8. Schneider K., Gerstlberger W. Public Private Partnership in deutschen Kommunen // WSI-Mitteilungen. 2008. Vol. 61, Issue 10. 556-562. doi: http://doi.org/10.5771/0342-300x-2008-10-556
9. Marty F., Voisin A., Trosa S. Les partenariats public-privé. Paris: Éditions La Découverte, 2006. URL: http://www.oecd.org/dataoecd/32/9/41768196.pdf
10. Linder S. H. Coming to Terms With the Public-Private Partnership: A Grammar of Multiple Meanings // Public-private policy partnerships. 2000. P. 19-35.
11. Менеджмент мюького розвитку: монографiя / за ред. Васильева О. В., Богдан Н. М., Фюуна К. А. Харюв: ХНАМГ, 2013. 397 с.
12. Територiальний розвиток в Украшг розвиток агломерацiй та субрепошв: посiбник / Агентство США з мiжнародного розвитку USAID в рамках Проекту «Локальш iнвестицiï та нащональна економiка та конкурентоспроможнють». Киïв, 2012. 183 с.
