CC BY
10
В1СНИКВДНЗУ «Укратська медична стоматолог1чна академ1я»
вались после проведенного лечения показатели внутрипищеводного рН у больных ГЭРБ. Установлено, что у пациентов с ГЭРБ достоверно снижается уровень ионизированного кальция в слюне и желудочном соке. После проведенного лечения установлено достоверное повышение содержания ионизированного кальция в слюне, что вероятно может свидетельствовать об улучшении химического клиренса пищевода. Выводы. Установлено положительный клинический эффект без побочных воздействий комбинированного препарата Рабирил у больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью. Рабирил снижает проявления гастроэзофагеального рефлюкса по данным суточного рН-мониторинга, нормализируя рН дистального отдела пищевода. Выявлено нормализацию уровня ионизированного кальция в слюне после проведенного лечения.
Summary
CLINICAL AND LABORATORY EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF THERAPY FOR GASTROESOPHAGEAL REFLUX
DISEASE
Bychkov N. A.
Key words: gastroesophageal reflux disease, treatment, pH-metry, calcium, saliva, gastric juice.
The frequency of gastroesophageal reflux disease (GERD) tends to a constant increase in all countries throughout the world, indicating the lack of knowledge, imperfect approaches to therapy of GERD and justifying the need for the development of new algorithms and tactics in the management of this pathology. The aim of the study was to analyze the results obtained in consequence of the therapy with Rabiril in patients with GERD by daily intraesophageal pH-monitoring and by the content of calcium ions in saliva and gastric juice. Materials and methods. The study involved 22 patients with GERD. All patients underwent a survey based on a modified Likert questionnaire, endoscopic investigation of the upper gastrointestinal tract, the daily monitoring of esophageal pH and tests of saliva and gastric juice samples. Normal values of calcium in saliva and gastric juices of human were established on 18 healthy volunteers. Data obtained were statistically processed. Results. As the therapy was completed the clinical manifestations of GERD in patients disappeared. They reported good tolerance to Rabiril and rapid elimination of heartburn that is caused by the presence of prokinetics in the formulation of the medicine. No side effects associated with taking this medication were revealed. The indicators of intraesophageal pH in patients with GERD have become normal in the completion of the therapy. It has been established that patients with GERD significantly reduce the level of ionized calcium in saliva and gastric juice. After the treatment significantly higher levels of ionized calcium in saliva have been detected, that may probably show an improvement of chemical esophageal clearance. Conclusions. The research enables to establish clinical benefits and the absence of side effects produced by multi-purpose drug Rabiril in patients with gastroesophageal reflux disease. Rabiril reduces the manifestations of gastroesophageal reflux that has been proven by daily pH monitoring and normalizes pH of the distal esophagus and the level of ionized calcium in the saliva as well.
УДК 616.36-602.2-08:616.98 Боднар В.А.
РЕПЛ1КАТИВНА ФОРМА ХРОН1ЧНО1 ЕПШТЕЙНА-БАРР В1РУСНО11НФЕКЦП ЯК ПРЕДИКТОР НЕЕФЕКТИВНОСТ1 ПРОТИВ1РУСНО1 ТЕРАПИ ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНИЙ ГЕПАТИТ С
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна акаде1^я», м.Полтава
Метою роботи була о^нка ефективностi противiрусноУ терапи хворих на поеднан реплiкативнi форми хронiчного гепатиту С (ХГС) та хроычно'У Епштейна-Барр врусноУ ¡'нфекци (ХЕБВ1). Прове-деш досл'дження показали, що ефективнсть противiрусноУ терапи у хворих на ХГС з 1 генотипом при поеднанн/ з реплiкативною формою ХЕБВ1 вдв'ч нижча, нiж при моноiнфекцiУ ХГС, спричиненоУ тим же генотипом в'русу '¡з досягненням стйкоУ в'русолог'нноУ вдповд (СВВ) у 28,3% прол/'кованих (проти 58,8% при моноiнфекцiУХГС). Побiчнi ефекти противiрусноУ терапи в оСб з реплiкативними мiкст-формами були типовими, помiрно вираженими, характеризувалися у 1,5-2 рази вищою частотою прояв/'в астеноневротичного синдрому (порушення сну, роздратовансть, емоцйна лабль-нють, стйке погiршення настрою). Отриманi результати дозволяють припустити, що реплiка-тивна форма ХЕБВ1 може бути предиктором невдповд на против'русну терапю хворих на ХГС.
Ключов1 слова: хронлчний гепатит С, Епштейна-Барр в1русна шфекц1я, ефективнють против1русноТ терапи
Вступ дньо впливае генотип, генетична варiабельнiсть,
... вихщний рiвень вiремN тощо [1, 5. 7]. Серед фаНа сьогодш не викликае сумшву, що усшх . ^ ^ J ^^^
.. ... . г* кторiв «хазяша» велике значення мае стеатоз
противiрусноl терапи хронмного гепатиту С .
„.Л.....¡г,.,.._________<з..„ печшки, синдром перенавантаження залiзом,
(ХГС) визначаеться цтим рядом факторiв. Зна- ^ . ^
4 ' ^ . ^ т „и надлишкова маса тта, зловживання алкоголем,
чна частина з них уже вщома. Так серед факто- . ■ м о о п л ■
рв вфуса на ефективнють лкування бедпфсере- ^уносупре™ [1, 2, 8. 10, 11]. Остання мае м^це
при кошфекци iншими гепатотропними BipycaMM. Доведено, що поеднання HBV-, HDV- чи HIV-шфекцп з ХГС piзко знижуе ефективнicть терапи препаратами iнтеpфеpонy [6, 7, 9]. Однак до цього часу не вщомий вплив найбтьш розпо-всюдженоТ з геpпеc-вipycних шфекцш у CBiTi -Епштейна-Барр на ефективнють пpотивipycноТ терапи ХГС.
Мета дослщження
Оцiнити ефективнicть пpотивipycноТ терапи хворих на поеднaнi pеплiкaтивнi форми ХГС та хрошчноТ Епштейна-Барр вipycноТ шфекци (ХЕБВ1)
Об'ект i методи дослщження
Пiд спостереженням знаходився 61 хворий з pеплiкaтивною формою ХГС. Обстежеш 6ули pозподiленi на 2 групи:
-ХГС поеднаний з реплкативною формою ХЕБВ1 (основна група) - 18, з них 14 - з 1 та 4 -з 3 генотипом вipycy гепатиту С (ВГС);
-ХГС як моношфек^я (група зютавлення) -43, з них 34 - з 1 та 9 - з 3 генотипом ВГС.
За статтю, вком, тривалютю шфкування ВГС та Епштейна-Барр вipycом (ЕБВ) групи були piв-ноцшними. Жоден з хворих рашше пpотивipycноТ теpaпiТ не отримував.
Дiaгноз ХГС встановлювали згiдно мiжнapод-нот клacифiкaцiТ хвороб 10 перегляду, мiжнapод-нот клacифiкaцiТ хвороб печiнки (Лос-Анджелес, 1994) i пiдтвеpджyвaли виявленням cпецифiчних cеpологiчних та молекyляpно-бiологiчних марке-piв ВГС (anti-HCV IgM, anti-HCV IgG, anti-HCV core/NS -3, -4, -5) методом 1ФА (тест-системи «DIA-HCV» АТЗТ НВК «Дапрофмед», УкраТна, НВО «Диагностические системы», Роая) та РНК ВГС методом полiмеpaзноТ ланцюговоТ реакци -ПЛР (тест-системи «Ампли-Сенс HCV-240s^KO-440», Роciя).
Дiaгноз ХЕБВ1 встановлювали на пiдcтaвi комплексу клiнiчних, серолопчних та молекуляр-но-бiологiчних доcлiджень [3. 4] та пщтверджу-вали виявленням cпецифiчних cеpологiчних i молекyляpно-бiологiчних мapкеpiв ЕБВ (anti-VCA IgM, anti-VCA IgG, anti-EA IgG, anti-EBNA IgG) методом 1ФА (тест-системи DSL (США) та ДНК ЕБВ у сироватц кpовi методом ПЛР (тест-системи «Ампли-Сенс TV 9-100», Роая).
Вам призначали пепльований штерферон а2-в з розрахунку 1,5 мкг/кг на тиждень та pибaвipин (800-1200 мг/добу) протягом 24-48 тижшв.
Ефективнicть теpaпiТ оцiнювaли за наступни-ми кpитеpiями: бiохiмiчнa вщповщь - ноpмaлiзa-цiя piвня активност АлАТ; вipycологiчнa - зник-нення РНК ВГС у сироватц кров^ повна - поеднання вipycологiчноТ та бiохiмiчноТ вiдповiдi; cтiйкa повна - вщсутнють у cиpовaтцi хворого РНК ВГС та збереження нормально' активност АлАТ через 24 тижш шсля завершення теpaпiТ; рецидив захворювання - зникнення з сироватки
РНК ВГС в кшц лiкування та поява и через 24 тижнi.
Оцiнку ефективностi лiкування з визначенням вiрусолоriчно''' та бюхiмiчно''' вiдповiдi проводили на 4 (швидка вiрусологiчна вiдповiдь (ШВВ), 12 (рання вiрусологiчна вiдповiдь (РВВ), 24, 48 (безпосередня вiрусологiчна вщповщь (БВВ) ти-жнi та через 24 тижш шсля його закшчення (стш-ка вiрусологiчна вiдповiдь (СВВ) . Тривалють лн кування складала вщ 24 (при досягненнi ШВВ та РВВ) до 48 тижшв.
Результати та 1х обговорення
Проведен дослщження показали, що поеднання реплкативних форм ХГС та ХЕБВ1 може зумовлювати особливостi вiдповiдi на противiру-сну терапiю. Так, противiрусна терапiя при 1 генотип ВГС виявилася ефективною з досягнен-ням СВВ та бiохiмiчноl' вщпов^д менш нiж у тре-тини хворих з поеднаною iнфекцiею (п=4; 28,3%). При ХГС як моношфекци цей показник виявився вдвiчi вищим (п=20; 58,8%).
Оцiнка ефективностi противiрусноl терапи у хворих основной групи з 1 генотипом ВГС протягом всього курсу лкування показала наступш результати. На 4 тижш ШВВ отримали у 2 (14,3%) обстежених. Остання у вах поеднувалася з бiохiмiчною вщповщдю, яка за-галом була досягнута у 5 (35,7%) хворих. РВВ, оцшену на 12 тижш вщ початку терапи, спостер^али у 4 (28,3%) обстежених. При цьому активнють трансамiназ нормалiзувалася у 6 (42,8%) хворих. БВВ та СВВ вдалося досягти лише у 4 (28,3%) пролкованих основной групи.
При моношфекци ХГС противiрусна терапiя виявилася ефективнiшою: СВВ та бiохiмiчну вщ-повiдi спостерiгали у 20 (58,8%) хворих. При цьому ШВВ досягнуто у 7 (20,6 %), РВВ - у 16 (47,1 %), БВВ - у 23 (67,6 %) пролiкованих.
СВВ при 3 генотипi ВГС вдалося досягти в уах хворих обох груп.
В подальшому охарактеризували побiчнi ефекти противiрусноl терапи. Проведений ана-лiз показав, що в обох групах вони були подiбнi, помiрно вираженi та регресували пiсля закшчення лкування.
У всiх обстежених обох груп пюля перших ш'екцш iнтерферону розвивався грипоподiбний синдром з пщвищенням температури до фебри-льних цифр, м'язово-суглобовими болями. В процеа лкування температура знижувалася, на-томють починали домiнувати прояви астенонев-ротичного синдрому.
Характерним виявилося те, що у хворих основной групи температура нормалiзовувалася або знижувалася повтьно (не рашше 5-6 ш'екци штерферону), а частота таких проявiв астеноне-вротичного синдрому як порушення сну, роздра-тованiсть, емоцiйна лабiльнiсть, стшке попр-шення настрою була достовiрно вищою (табл. 1).
В1СНИКВДНЗУ «Укратська медична стоматологiчна академiя»
Таблиця 1.
no6Í4HÍ ефекти против':русноУ тераппу хворих пор'внювальних груп
Побiчний ефект Oсновна група, n=18 Група зютавлення, n=43
абс % абс %
Грипоподiбний синдром 18 100 43 100
Астеноневротичний синдром 18 100 43 100
Слабкють 18 100 43 100
Головний бть 6 33,3 14 32,5
Порушення сну 15 83,3 22 51,1*
Роздратованють 13 72,2 18 41,8*
Емоцшна лабтьнють 15 83,3 20 46,5*
Стшке попршення настрою 13 72,2 17 39,5*
Зниження маси тта 18 100 43 100
Елементи себоре''' 5 27,7 13 30,2
Випадшня волосся 13 72,2 33 76,7
Сухють шюри 13 72,2 18 41,8*
Miсцевi реакци' на ш'екци 18 100 43 100
Лейкопешя 15 83,3 28 65,1
Нейтропешя 15 83,3 28 65,1
Тромбоцитопешя 10 55,5 30 69,7
Еритропешя 10 55,5 25 58,1
Зниження рiвню гемоглобша 13 72,2 33 76,7
npuMimKa. * - рiзниця вiрогiдна м'ж показниками основно)'та групи зютавлення, p<0,05
Порушення сну у хворих обох груп носили pi-зномаштний характер: безсоння, переривчастий сон, сонливють у дш введення препарату, швер-ая сну та, як видно з табл. 1, достовipно частше рееструвалися при поеднанш шфекци.
Таю побiчнi ефекти з боку шюрних покpивiв як себорея, випадшня волосся проявлялися з од-наковою частотою в групах, однак сухють шкipи виявлялася вдвiчi частше в основнiй. Всi па^е-нти до кшця лiкування втратили масу тта вiд 3 до 8 кг.
У переважно' бiльшостi хворих на фон лку-вання рееструвалися змши гемограми, серед яких найчаспше - зниження лейкоцитiв та нейт-pофiлiв без достовipноï piзницi мiж групами. Де-що piдше з однаковою частотою в групах рееструвалися тромбоцито- та еритропешя (табл.1).
Пюля закiнчення лiкування в уах пролкова-них побiчнi ефекти регресували протягом 1-2 мн сяцiв: зникли прояви астеноневротичного синдрому, роздратованють, апатичнють; вiдновився сон та апетит, маса тта, рют волосся. У пери-феpичнiй кpовi ноpмалiзувався piвень гемогло-бiну та кiлькiсть лейкоци^в, еpитpоцитiв, тром-боцитiв.
Таким чином, отримаш результати дозволя-ють припустити, що реплкативна форма ХЕБВ1 може бути предиктором невщпов^д на противн русну теpапiю хворих на ХГС, що обумовлюе необхiднiсть подальшого дослщження кпшко-патогенетичних особливостей мiкст-фоpм цих шфекцш з метою розробки шдивщуальних пщ-ходiв до лiкування.
Висновки
1. Ефективнють пpотивipусноï терапи' у хворих на ХГС з 1 генотипом при поеднанш з реплкативною формою ХЕБВ1 вдвiчi нижча, нiж при моноiнфекцiï ХГС, спричинено''' тим же гено-
типом Bipycy, Í3 досягненням СВВ у 28,3% пролн кованих (проти 58,8% при моношфекци ХГС).
2. Побiчнi ефекти противiрусноï терапи в осiб з реплкативними MÍKCT-формами ХГС та ХЕБВ1 були типовими, помiрно вираженими, характе-ризувалися у 1,5-2 рази вищою частотою про-явiв астеноневротичного синдрому (порушення сну, роздратованють, емоцшна лабтьнють, стш-ке погiршення настрою).
Лтература
1. Возiанова Ж.1. Проблеми лкування iнтерфероном хворих на хронiчнi вiруснi гепатити / Ж.1. Возiанова, М.Ч. Корчинський // Сучасш шфекци'. - 2001. - № 2. - С. 55-65.
2. Буеверов А.О. Стеатоз печени при хроническом гепатите С: нужно ли вносить изменения в стандартные схемы лечения? /
A.О. Буеверов // Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии - 2005. - № 2. - С. 31-36.
3. Малашенкова И.К. Клинические формы хронической Эпштей-на-Барр-вирусной инфекции: вопросы диагностики и лечения / И.К. Малашенкова, Н.А. Дидковский, Ж.Ш. Сарсания [и др.] // Лечащий врач. - 2003. - № 9. - С. 32-38.
4. Крамарев С.О. Клтчш варiанти шфекци, спричиненоТ вiрусом Епштейна-Барр, у дп"ей / С.О. Крамарев, О.В. Виговська // Медична газета «Здоров'я УкраТни» - 2007. - № 2. - С. 44-46.
5. Малый В.П. НСТ-инфекция (острая и хроническая) / Малый
B.П. - К., 2005. - 292 с.
6. Chu C.J. Hepatitis B virus/hepatitis С virus coinfection: epidemiology, clinical features, viral interactions and treatment / C.J. Chu, S.D. Lee // J. Gastroenterol. Hepatol. - 2008. - № 23 (4). - С. 512-520.
7. Dienstag J.L. American Gastroenterological Association technical review on the management of hepatitis C / J.L. Dienstag, J.G. McHutchison // Gastroenterology. - 2006. - № 130. - С. 231-264.
8. Negro F. Hemochromatosis gene mutations in chronic hepatitis C patients with and without liver siderosis / F. Negro, K. Samii, L. Rubbia-Brandt [et al.] // J. Med. Virol. - 2000. - Vol. 60. - P. 2127.
9. Singal A.K. Management of hepatitis C virus infection in HIV/HCV co-infected patients: clinical review / A.K. Singal, B.S. Anand // World J Gastroenterol. - 2009. - № 15 (30). - С. 37133724.
10. Strader D.B. Diagnosis, management, and treatment of hepatitis
C. / D.B. Strader, T. Wright, D.L. Thomas [et al.] // Hepatology. -2004. - № 39. - С. 1147-1171.
11. Testino G. Influence of body mass index, cholesterol, triglycerides and steatosis on pegylated interferon alfa-2a and ribavirin treatment for recurrent hepatitis C in patients transplanted for HCV and alcoholic cirrhosis / G. Testino, A. Sumberaz, A. Ancarani [et al.] // Hepatogastroenterology. - 2009. - № 56 (90). - С. 501-503.
Реферат
РЕПЛИКАТИВНАЯ ФОРМА ХРОНИЧЕСКОЙ ЭПШТЕЙНА-БАРР ВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ КАК ПРЕДИКТОР НЕЭФФЕКТИВНОСТИ ПРОТИВОВИРУСНОЙ ТЕРАПИИ БОЛЬНЫХ С ХРОНИЧЕСКИМ ГЕПАТИТОМ С Боднарь В.А.
Ключевые слова: хронический гепатит С, Эпштейна-Барр вирусная инфекция, эффективность противовирусной терапии
Целью работы была оценка эффективности противовирусной терапии больных с сочетанными ре-пликативными формами хронического гепатита С (ХГС) и хронической Эпштейна-Барр вирусной инфекции (ХЕБВИ). Проведенные исследования показали, что эффективность противовирусной терапии у больных ХГС с 1 генотипом при сочетании с репликативной формой ХЕБВИ была вдвое ниже, в сравнении с моноинфекцией ХГС, вызванной тем же генотипом вируса, с достижением устойчивого вирусологического ответа (УВО) в 28,3% пролеченных (против 58,8% при моноинфекции ХГС). Побочные эффекты противовирусной терапии у лиц с репликативными микст-формами были типичными, умеренно выраженными, характеризовались высокой частотой проявлений астеноневротического синдрома (нарушение сна, раздражительность, эмоциональная лабильность, стойкое ухудшение настроения). Полученные результаты позволяют предположить, что репликативная форма ХЕБВИ может быть предиктором неответа на противовирусную терапию больных ХГС.
Summary
REPLICATIVE FORM OF CHRONIC EPSTEIN-BARR VIRUS INFECTION AS A PREDICTOR OF ANTIVIRAL THERAPY INEFFECTIVENESS FOR PATIENTS WITH CHRONIC HEPATITIS C Bodnar V.A.
Key words: chronic hepatitis C, Epstein-Barr virus infection, efficiency of antiviral therapy
The aim of this work was to evaluate the efficacy of antiviral therapy in patients with co-replicative forms of chronic hepatitis C (CHC) and chronic Epstein-Barr virus infection (HEBVI). The findings obtained have shown that the efficacy of antiviral therapy in patients with CHC genotype 1 in combination with the replica-tive form of HEBVI was as twice as lower in comparison with HCV monoinfection caused by the same genotype. Sustained virologic response (SVR) was observed in 28.3% of the patients vs. 58.8% of patients with CHC mono-infection. Side effects of antiviral therapy in patients with mixed-replicative forms were typical, moderate, characterized by high frequency asteno-neurotic syndrome occurrence (sleeping disturbance, irritability, emotional liability, persistent mood worsening). These results suggest that the replicative form of HEBVI may serve as a predictor of non-response to antiviral therapy in patients with CHC.
