CC BY
26
decisive role in the information infrastructure and the reform of organizational management company is substantiated, revealing the aspects of the interrelation of the process basic stages. The factors that influence the effectiveness of organizational information of infrastructure management are defined as well as areas of its improvement.
Key words: organisational company system, informational infrastructure, informational society, information.
УДК 130.122:504.03. Доц. В.Т. Андрушко1, канд. ктор. наук;
о. МихайлоЛучше2; докторантЛ.М. Волошин3; магктрантН.О. Микита1
РЕЛ1Г1ЙНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКО' МОЛОД1 - ГОЛОВНА ЗАСАДА ЕКОЛОПЗАЦН ОСВ1ТИ
Розглянуто моральш причини посилення глобально! еколопчно! кризи, !! реальну загрозу для юнування людини i природи. Розкрито значения релМ, духовности морали охорони довкшля i 1х взаемозв'язок у подоланнi ще! кризи. Наголошено на особистiй вщ-повiдальностi за створений Богом свiт-природу, його майбутшсть, а також на актуальних проблемах релтйного виховання студентсько! молодi, покликано! бути ноием духов-ностi та плекати Божi й моральнi чесноти, молитви i добрi дiла, прихилитися серцем i душею до Духовно! мудрост 1суса Христа, мати належну повагу до людей, iнших живих створiнь i природи.
Ключовi слова: Бог, Святе Письмо, редптя, свщ духовнiсть, людина, природа, еко-ло^, обов'язок, вiдповiдальнiсть, освiта.
"Я- Светло свту. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряв1, аматиме свтло життя" (Йо. 8, 12)
Сучасна еколопчна криза, яка охопила свгг, не обминула Украшу. Вона становить комплексну та далекосяжну проблему, яка щораз бшьше актуаль зуеться i поглиблюеться, стае реальною загрозою для людини та природи, а тому потребуе прюритетного вирiшення.
Вражаючим е не тшьки масштаби екологiчноí загрози для майбутнього людини та свиу природи, але сьогоднiшнiй стан довкшля. Широкомасштабне, часто необдумане i хижацьке знищення "зелених легень" планети - лiсiв, опусте-лювання велетенських простор1в, ще недавно плвдно1 та життедайно1 землi внас-лiдок безвiдповiдального сiльського господарювання i понадмiрного викорис-тання мiнеральних добрив та отрутанмжапв, чи зростаюче знищення багатьох бюлопчних видiв - ось далеко не повний перелж насладив впливу нашо1 техно-генно1 цившзацн на природне довкiлля [2, с. 9].
Людина викривлено усвiдомлюе свое мкце та завдання у навколишнш природi, тому внаслiдок необдуманого використання природних ресурс1в iде на-зустрiч небезпецi руйнування довкiлля i цим самим стае жертвою власно1 дiяль-ностi. Людство поступово вбивае себе. Наступш поколiння не мають жодного шансу жити повнощнно, а 1хш нащадки - вижити взагалi.
Дiяльнiсть людини зiпсута гордiстю та самолюбством. Технiчними винахо-дами вона щораз бшьше поширюе свое панування над Землею, а радше - втручан-ня в ц гармонда. Тому людська дiяльнiсть повинна скеровуватись на користь лю-
1 НЛТУ Украши, м. Ки1в;
2 настоятель храму св. Андрш Первозванного, м. Львгв;
3 Люблшський католицький унiверситет (РП)
дини i збереження довкшля - життевого середовища, оберiгаючи вищiсть моральных вартостей над прогресом, позаяк гiднiсть людини полягае в тому, чим вона е, а не чим вона володае. Ось чому актуальним у цьому планi е аналiз духовност!, мо-ралi, охорони довкшля i значення 1х у взаемовiдносинах мiж людьми та природним навколишшм середовищем, оскшьки в центрi нинiшньоí еколопчно!' кризи е проблема морального вибору i духовно1 орiентацií сучасно1 людини. Таким чином, еко-лопчна криза - це моральна проблема, в основi яко1 лежить вiдповiдальнiсть людини за свою поведанку, за сво1 вчинки перед своею совктю (духовним голосом Бога в душi людини), перед iншими, але також в особливий спосiб перед Богом.
Глибока криза найцшшшого й найсвятшого - любовi до Бога, людей i природи - охопила державний, соцiально-економiчний, полiтичний, культурний та побутовий рiвнi. Адже полiтичнi, сощальш та виробничi вiдносини - це на-самперед, моральнi людськi вiдносини. Людина щодня перебувае в центрi мо-ральних стосунюв. Тому прогрес може бути справжнiм тшьки тод^ коли вiн служить людиш й коли вона сама зростае, коли зростають не тiльки ц технiчнi мож-ливостi, а й моральний потенцiал. Справжньою проблемою в кторичнш ситуацií е брак ршноваги мiж надзвичайно стршким ростом техшчного потенцiалу i ростом моральних можливостей, якi розвиваються непропорцiйно. Ось чому рель гiйне виховання людини - це справжшй рецепт, так би мовити, ключ до всього. I це також ц шлях. Людина походить ввд Бога i створена на образ i подобу Божу, спiвпрацюе в особливий споаб зi Своíм Творцем, 1й належить пошана, незни-щеннiсть та непорушшсть вiд зачаття аж до смерт! Тому iдея Бога мае бути па-швною в людськiй сввдомосп, в И душi. "Бог - любов" (1 Йо. 4, 8). Любов'ю усе збудоване, а без любовi усе розпадаеться, руйнуеться. Саме в християнськш вiрi, в поеднанш з Богом як вищою реальнктю, формуеться свiтоглядна основа кожного, бо тшьки людина, яка вiрить в Бога, яка у своему особистому життi ке-руеться Божими Заповiдями i саме на них будуе сво1 стосунки з iншими людьми та свою працю, спроможна на жертву. Тiльки релiгiйна людина, вихована на Свангельських цiнностях, служить Богов^ тому вона буде служити i ближньому. Люди, далекi вщ морально-етичних засад життя, нiколи не зможуть бути добри-ми представниками спiльноти, сусп1льства чи народу. Очевидно, що т1льки релi-гiйно свщома, морально стiйка та iнтелiгентна людина розумiе таемницю свого життя, покликання та призначення, духовний свiт i повсякденну дiяльнiсть.
У цьому сена головною передумовою для розвитку майбутнього земно!' цившзацп е релiгiйно-етична орiентацiя людини, яка покликана до еколопчно вiдповiдальноí поведiнки у всiх сферах свое! життед1яльносп, якi мають вплив на якiсний стан й' довкшля. Однак, на жаль, досi немае комплексного дослвджен-ня, яке стосувалося б цього важливого питання, а тому воно вважаеться недос-татньо вивченим.
Мета дослщження - проаналiзувати й осмислити з богословських та на-укових позицiй причини сучасноí екологiчноí кризи; розкрити суть та роль релiгií у збереженнi довк1лля; показати, що християнська духовнiсть i охорона довкш-ля - частина одного, цшсного та единого Господнього плану спасшня людства, -Божого плану любовi й правди, який е для людства найважливтим обов'язком.
Ставлення релМ до охорони навколишнього природного середовища -тема, що мае надзвичайно багато складових. Зв'язок рел№ з еколопею багатог-ранний. Для найбшьш повного висвiтлення i визначення цих понять, цю пробле-
му потрiбно розглянути передусiм у шзнавальному (гносеологiчному) значеннi. Такий аспект допоможе правильно зрозумгти визначення самого поняття "рель пя" та й мкце i роль у життi кожноí людини, гармошзацп взаемодп природи та суспшьства. Релiгiя (для Украши традицшною е християнська релiгiя) - це зв'язок людини i Бога, особи i Божества. Тобто це зв'язок земного i небесного, матерiального i духовного, тлiнного i нетлiнного, сличенного i безкiнечного. Ре-лiгiя - це ставлення людини до Бога та Бога до людини, дiалог мiж людиною i Богом. Вона не може виникнути без Божого Одкровення (руху Бога на зустрiч людинi). Релiгiя подарована людинi Богом, а не вигадана людиною. Людина за своею природою i покликанням - iстота релiгiйна. Прийшовши вщ Бога, пряму-ючи до Бога, людина повшстю живе тiльки тод^ коли вiльно переживае свiй зв'язок iз Богом. Цей зв'язок починаеться з моменту зачаття людини, тобто коли вона отримуе вiд Бога безсмертну душу. Отож, релiгiйне почуття у людини е первкним. Вона народжуеться релiгiйною.
Головним елементом релкп е правда про Бога, яка походить тшьки вiд Нього. Людина не може змшювати 11, бо не мае влади над нею. Правда належить Богов! Отже, релшя встановлюеться Богом i згодою людини. Релшя актуалiзуе людину, сповнюе й як особу, поеднуе й з Найдосконалтою Особою. Бог, будучи повнотою буття, е повнотою вартосп, найвищим Добром, 1стиною. Вiн у пов-нотi володiе всiею досконалктю. Бог е Святiстю. Людина ж стае святою настшь-ки, наскшьки поеднуеться з Богом - Святктю, - i мае в Ньому частку. Вона стае святою завдяки участi у Святостi Бога. У створенш свiту людина, "едине ство-рiння на Землi, яке Бог хотш тiльки задля Нього самого", посщае особливе мiсце. Тшьки людина через шзнання, вiру i любов покликана брати участь у Божому житп, жити Божим життям.
Людина повинна мати довiр'я до Бога. Його сила й могутшсть переможе все. Так говорить псалмоствець про ошку Божу: "Господь - мш пастир: Нiчого менi не бракуватиме... Вiн вiдживляе мою душу, веде мене по стежках правих ше-ни ради свого. Навiть коли б ходив я долиною темряви, - я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твое й палиця Твоя - вони дають мен шдтримку" (Пс. 23.1, 3-4).
Бог - всевидючий, Вш знае все, Його очi вiдкритi день i нiч. I Вш завжди чувае над своши створiннями: "Вiднинi очi Моí будуть вiдкритi й вуха Моí бу-дуть сприймати молитву на цьому мiстi" (II Хрон. 7, 15).
Очi Божi бачать серед найтемшшо! ночi. Вони проникають у розум i сер-це людини й знають докладно, що в них дкться, знають про все, й шчого не можна скрити перед ними. Такими е очi всевидячого Бога-Творця, Якому, як ка-же псалмосшвець, "та навiть темрява для Тебе не занадто темна; i шч, немов день, свiтить. Так темрява, як i свiтло!" (Пс. 139, 12).
Це дшсно важлива правда. Бог бачить усе й знае про все, не тшьки тому, що Вш близько людини, бо: "У Ньому бо живемо, рухаемося й кнуем..." (Д1ян. 17, 28), але також тому, що Вш сп1впрацюе з кожним нашим д1лом, словом, гадкою i бажанням. Без Божоí спiвпрацi не можливо нi кроку зробити, ш одного слова вимовити, ш одноí гадки чи бажання повзяти. !сус Христос повчае, кажу-чи: "Я виноградина, ви - гшки. Хто перебувае в Меш, а Я в ньому, - той плщ приносить щедро. Без Мене ж ви ^чого чинити не можете" (Йо. 15, 5).
Отож, варто пам'ятати протягом цшого життя про всюдиприсутнього й всевидячого Господа Бога, передуам у час спокуси, тода школи Його не образи-
мо. Божа Сила допомагае у кожному крощ. Bíh Всемогучий Бог i люблячий Батько, то що ж злого може нам трапитись? Хто зможе противитись Його святiй Всемогучiй Волi? Божий Син, 1сус Христос, запевняе: "Не бiйтеся тих, що вби-вають тало, душi ж убити не можуть; а бiйтеся радше того, хто може погубити душу i тало в пеклi" (Мт. 10, 28). Бо як запевняе Христос Господь: "Хто хоче спасти свое життя, той його погубить; а хто свое життя погубить ради Мене, той його знайде" (Мт. 16, 25; 10, 39; Мк. 8, 35; Лк. 9, 24). Тобто земне життя, втраче-не в службi Христовш чи Його бвангелп, приводить до життя вiчного й безмеж-но щасливого в неб!
Бог е Всемогучий i Всесправедливий. Вш може зробити все, що само в ^6í е неможливим. Вш творить щось з шчого, абсолютно з шчого. Його единим знаряддям е Його Всемогуча Воля. Йому треба тальки зробити единий акт волi й негайно стаеться те, що Вш захоче: "Словом Господшм створене небо, i поди-хом уст Його - вся Його оздоба... Нехай шануе Господа вся земля; нехай Його бояться ва, що живуть на свiтi" (Пс. 33, 6, 8). "Бо Вш сказав, i сталось; Вш пове-лiв, i постало" (Пс. 33, 9).
Отже, Господь Бог е абсолютно ввд шкого, анi вiд нiчого незалежний у свош дiяльностi й тому може робити все, що тальки захоче, й не мае Йому шчого неможливого. Так також заявляе 1сус Христос апостолам словами: "У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо" (Мк. 10, 27).
Таким чином, релшя - це найважливше добро в житта людини, Боже свило для И розуму. Завдяки 1й пiзнаемо мету нашого життя i дорогу, яка веде до ще1 мети. Хто живе без релiгií, той блукае в темнота. У Святому Письмi написано: "Сидять у темрявi та тiнi смертнiй" (1с. 9, 1; Лк. 1, 79).
РелЫя дае нашш волi надлюдську силу для здшснення добрих справ i по-долання грiшних пожадань, полегшуе бшь i гойъ рани, дае людиш справжне за-доволення.
Отже, релшя - складне явище духовного життя сусшльства, яка на всiх етапах розвитку людськоí' цивiлiзацií' вiдiгравала надзвичайно важливу роль. Ре-лiгiя поеднуе й пов'язуе людину з Богом. Вона спонукае íi ушановувати Бога, визнавати, що Вш е Творцем свиу i пiдтверджувати íi вiру дiлами. Людина мае природну релшйнкть, бо 1й властиве вроджене почуття - змагання до iдеалу. Людина складаеться з матерiального - тала i його фiзичних прикмет - та духовного - душi та íi прикмет: розуму й вол! Людина, як створена особа, мае обов'яз-ки супроти ii Творця i супроти iнших людей, яю вiдкриваються в крилатому ла-тинському висловi: "Ora et labora" - "Молись й працюй". РелЫя закликае людину смиритися перед Богом, як Батьком усх людей, i побачити в шшш людиш свого брата чи сестру, тобто ^6í рiвного. Релiгiя заперечуе пиху, гордiсть по-одиноких людей i народiв та закликае всiх жити в гармони. РелЫя е основою найвищо! моралi, якою вона займаеться протягом усього iснування. 1з занепадом релш! занепадала також мораль, а водночас, i весь сусп1льний лад: Римська iм-перiя, Радянський Союз.
РелЫя - основа гармонiзацil взаемодл людини, природи та суспiльства, формування екологiчного свiтогляду, екологiчних чеснот i еколопчно! культури та вiдповiдальностi за сви Божого створiння загалом. Вона формуе людину. Ре-лiгiя - джерело еколопчно! етики i морал^ основний важ1ль збалансованого роз-витку людства.
Вiдхiд вДд релки, знищення, плюндрування та зневага релшйних святинь i обрядiв, позбавлення народу його духовностi поширюють зневiру, бездухов-нiсть, аморальнiсть, злочиннiсть, глобальну катастрофу навколишнього середо-вища, попршення здоров'я громадян загалом. Без релки люди вДдчужуються, стають ворогами, руйнуються родини, що неодмiнно призводить до духовно!, морально! та екологiчноí деградацп сусшльства, його звироднiння.
На жаль, через брак елементарних релiгiйних знань, уявлення людини про релiгiю поверхове. Тривалий час вища школа виховувала неприязнь до релД-гп. Проте сьогодш неможливо прогнозувати основнi сощальш процеси без вра-хування релкшного чинника, про що свiдчить Дсторичний досвiд Украши.
Ось чому еколопзащя освiти повинна мати печать християнства, бо у про-тилежному випадку - це виступ проти природи людини. Як навчав у III ст. не. апологет християнства ТертуллДан: "людська душа вже iз своеí природи е христи-янська". Тому християнська мораль, яку сам Господь заклав у людиш, вiдiграе найважливДшу роль у захистi створiния та подоланш екологiчноí кризи. Мораль плекае не ильки певнi норми поведшки, але i виховуе людину в любовi до Бога, до своеí Землi, до родини. Християнська або Божа мораль - це Закон, за яким повинна жити людина, щоб уникнути рiзних трагеддй як тут на Землi, так i пiсля смертi.
Християнська мораль - це !сус Христос, це Його Особа, Син Божий, Вш i Його Слово, Яке каже: "!стинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ш одна йота, ш одна риска з закону не перейде, поки все не здшсниться" (Мт. 5, 18). Син Божий, друга Особа Пресвятоí Тршщ, рДвний за пдшстю i сутнiстю з От-цем, неповторна Божа Особа, Слово Боже, Вш Бог i Людина в однш Особi з под-вшною природою - Божою i людською.
Таким чином, Христос - це ушкальна Богом послана Особа для нас i ради нас. Правдивий Бог i Правдивий чоловiк. Воплочення Сина Божого - це вДдвДч-ний божественний задум про спасшня: "Бог бо так полюбив свДт, що Сина Свого Единородного дав, щоб кожен, хто вiруе в Нього, не загинув, а жив життям вДч-ним" (Йо. 3, 16). Отож, саме любов до людини - Його "чоловДколюб'я" - стало причиною приходу Бога у свДт. !сус Христос - ушкальна Особа в кторп. Ним не можна легковажити. За Христом i Його Словом вже понад двi тисячi рокiв. Його появу у свт задовго передрiкали пророки i мудрещ. На Нього з величезним не-терпiнням чекали всД немiчнi, знедоленi, обкраденi та притоптанi.
Проте сам факт Його приходу на землю перекреслив навДть найфантас-тичшше уявлення, став найбiльшим чудом епох. Воно затьмарило всД найблаго-родшшД легенди, бо Вш Д найбДльшД постатi минулого та сучасного свДту - нездо-ланна скеля Д мДзернД пщинки.
Життя, чуда Д вчення Iсуса Христа стали найбДльшими подДями свiтовоí кторп, яких ось уже понад два тисячолДття нДщо не може перевершити. Вони не мають собД рДвних у людських звершеннях, технДчних досягненнях, найсмДливД-ших помислах, бо затьмарюють íх навДть у пошуках самоí iдеí та^ спроби. З Ним народи свДту поеднують своí найзаповДтнДшД задуми, мри про вДчнДсть, змДст життя, свободу, правду, щастя Д раддсть.
!сус - могутня скеля, на якш заснована християнська вДра. Вона витрима-ла важке випробування часом, у процесД якого ще бДльше загартовувалася, змДц-нювалася. Утвердившись на всДх континентах свДту, вона стала зразком доверше-
ностi служшня Всевишньому, взiрцем морально!' чистоти i найгуманнiших ценностей, необхвдних для прогресу людсько1 цивiлiзацií.
1сус - серце свиу, мiст, що еднае два береги, роздiленi прiрвою. Якщо християнин зраджуе Христа, то вш руйнуе власну особистiсть, вiдмовляeться ввд Бога i стае немiчним, жалюпдним створiнням. Тому 1сус - жива вода для спраг-ло!' людсько!' душi.
1сус Христос - це дверi життя, дверi спасiння, що вдарил для всiх, дверi Божого милосердя, яке випромiнюе нове свило на людство. "Я - двер! Хто ввiйде крiзь мене - спасеться" (Йо. 10, 9).
Його наука не е сукупнктю абстрактних правд, - це участь у живш Божiй тайнi. Завдяки сильному зв'язку мiж тим, що Вш каже, тим, що робить, i тим ким Вiн е, яккть i суть Його навчання незмiрно перевищують якiсть i суть науки "учителiв" в Iзраíлi.
В кторц людства було багато "учителш", навиъ оспiваних i окликаних "народом". Основою 'х дiяльностi були комунiстична доктрина, войовничий ате-!'зм, груба брехня, оперта на фшософда матерiалiзму, яю зводили людину до к-тоти щлковито матерiальноí, людини "гвинтика" у сусшльств! Не особи з правами i гiднiстю, з образом i подобою Божою, як вчить Слово Боже, з безсмертною душею, вiдповiдальнiстю перед ц Творцем, а людини - без жодних сталих мо-рально-етичних засад. Книга Буття розкривае глибинний зв'язок людини з Богом: "Сотворшо людину на Наш образ i Нашу подобу". Саме на образ Христа -воплоченого Сина Божого - сотворено людину, вона кнуе в Хрисл, у Якому во-на усиновлена Богом. Тому збагнути людину можна через Христа.
1сус Христос принк сво'ми 6вангел1ями свiтло, правду i життя вiчне. Твори людських "вождш" с1яли смерть. Христовому царству не буде кшця. Царства "вождiв" не пережили столiття. Науки Христа е понадчасов^ вони завжди актуальш, простi змiстом, стосуються кожно! людини всiх часiв, до людей з ш-шими ментальностями.
Особливiстю катастроф ХХ ст. було те, що вони були породжеш не слль-ки проблемами, скшьки способами 'х виршення, не так природними катакшзма-ми, поза людським контролем, як людськими iдеями перебудови свiту.
Людина, як Боготвiрний феномен, повинна мати глибинне прагнення до свiтла й ктини, осягати яке ш допомагае наука Христа. Дух людський мае оновити-ся, пкля чого людство врятуе себе вiд деградаци i деструкци, зокрема екологiчноí.
Згiдно з наукою Христа, людина i суспiльство у вах вiдношеннях повин-нi бути ладом сшльноти, в якiй збережено гармошю особи, суспiльства i приро-ди. Саме Христова Церква - Мктичне Христове Т1ло - е зразком таких вщно-син, де наявна сшвпраця i солiдарнiсть уах членiв та послух II Голов!
Попри вс випробування, падiння, понад дю тисячi лiт християнства нес-простовно довели: Слово 1суса Христа рятуе людей ввд деградацií, тобто остаточного морального падшня, ввд планетарного зоднорiднення на засадах нена-вистi як норми життя i наживи як панiвноí iдеологií. Немае тако1 сфери життя, яко1 не торкнулося б християнство.
Суспiльно-полiтичний i культурний прогрес бвропи немислимий поза ре-лiгiйним первнем, який понад два тисячоллтя репрезентуе християнство. Кожна европейська нащя у своему розвитку зазнавала впливу християнського духу. Ук-раша - не виняток.
Школи, середньоспещальш та вищД навчальнД заклади повиннД насамперед виховати таких людей, якД умДли б жити за Божими законами та усвДдомлювали б, що духовшсть - це Альфа й Омега. Бо Бог е ВДчне Життя. ВДн мае в СобД ВДчний Закон, Дз якого випливае природний Д моральний закони, зпдно з якими Господь створив ВсесвДт (Бут. 1). Iз природного закону випливае фДзичний, хДшчний, бД-ологДчний закони, за якими розвиваються рослинний Д тваринний свДт. Людина ж, яку створив Бог на образ Д подобу Свою (Бут. 1, 27), розвиваеться не тальки за природними законами, але й за моральними, оскДльки мае розум Д волю (право ви-бору). Моральний закон Господь Бог вкладае у совДсть людини та подае його у Божих ЗаповДдях, якД повною мДрою передбачають пошану Д любов Д до Господа, Д до довкДлля зокрема. БожД ЗаповДдд - це Д найвищД мДжнародт закони, бо "не вбий", "не вкради" адресовано також людинД як суб'ектовД вселен^^ кторц та глобальних екологДчних процесДв. Отже, саме християнське розумшня правди про людину та природу е вирДшальною умовою на шляху подолання кризи довкДлля. Втрачаючи зв'язок Дз Богом, сво!м Творцем Д Спасителем, людина перетворюеться з мудрого, люблячого та вДдповДдального управителя довДрених скарбДв створДн-ня - природи - в жорстокого поневолювача, експлуататора та руйнДвника.
Руйнуючи створений Богом свДт, людина знищуе передумови свого Дсну-вання та поповнюе важкД грДхи проти Бога - "грДхи, якД кличуть про помсту до неба". ГрДх е не тальки смертельно небезпечним для життя грДшника, але й загро-жуе всьому створеному Богом свДту. У цьому сенсД йдеться про екологДчний грДх, який полягае в безвДдповДдальшй поведшщ стосовно Божого творДння. Свiтлоí пам'ятД Папа Iван Павло II особливо наголошував, що цей грДх е важким злочи-ном проти життя сучасноí цившзацп та життя майбутнДх поколшь.
Тому людина серцем повинна чути тальки Боже Слово, Його Мову, щоб до и душД дотикалася тальки Його Десниця; щоб кожен день духовно оздоровляв тих серед нас, хто не усвДдомлюе своеí християнськоí сутД, хто навпомацки шу-кае свДй життевий шлях, не вДдчуваючи СвДтла Господньоí Iстини, розминаючись Дз Божим Сином. Божа Сила, Божа Ласка допоможе людинД протистояти чорно-бильському отруенню, любити землю, природу, освилювати й долю СвДтлом Правди, щоб вона не прогнДвила Бога негДдними вчинками Д не осквернила Його Святого Духа "ложними устами"; була небайдужою Д усвДдомлювала, що вДдповД-дальнкть за довкДлля е невДд'емною складовою ВДри в Бога Творця Д Спасителя всього свДту, а також загальнолюдського покликання; протистояла споживацько-му тиску та хворобливому бажанню "мати та володгти!"; виробляла добру звич-ку шукати в побутД щоразу нових Д нових можливостей дружнього ставлення до природи; об'еднувала своí зусилля в рамках сшльних екоакцДй, як наприклад: "Година ЗемлД" та "Посади дерево".
ПотрДбно дозволити БоговД ддяти у нас Д через нас! ЗагорДтися любов'ю до Богом створеного свДту! СДяти зерна Божоí науки.
Отож, мудрДсть вибору: "шсок" або "камшь". На каменД збудуе той, хто побДльшуе релшйне знання: "Погине народ МДй за те, що немае знання: тому, що знання ти вДдкинув, вДдкину й тебе", - говорить Господь Вседержитель. Не варто забувати, що наша доля, як Д особисте життя, - в Божих руках, у Божому розпо-рядженш. ПотрДбно допомогти собД й студентам вДдчути Божий поклик, щоб збагнути, що тальки у БожДй ПравдД - сенс людського Дснування, що тальки БожД
Закони е Найвищими та Найсправедливiшими. Тодi Господь надприродним чином виведе людину на дорогу Християнсько1 моралi.
Ось чому для подолання духовного вакууму в УкраМ треба поспiшати забезпечити розвиток ретпйно!', морально1 i нащонально-культурно1 освiти мо-лодi через систему державно1 освiти. Якщо в Конституцп Украши зазначено про вiдповiдальнiсть перед Богом, то, очевидно, потрiбно реалiзувати цю ввдповь дальнiсть у практищ: ввести за рахунок вишiвського компонента як обов'язковий предмет "Етика на засадах християнсько1 моралi", формувати християнський свь тогляд у викладанш навчальних дисциплiн, особливого природничого спряму-вання. Слово Боже, вiра в Бога, у Святу Христову Церкву плекатимуть здоровий дух нацií на вiчних християнських цiнностях, бо висою моральнi засади заклада-ються на все людське життя саме в дитячому та юнацькому вiцi.
Не зважаючи на спецiалiзацiю, вся студентська молодь, як i кожна люди-на, об'еднана однiею спiльною потребою: формуванням особистостi на вiчних релшйних цiнностях, якi професiйно i систематично вивчаються на курсi рель пезнавства. Будь-якi нацiональнi, культурнi, моральнi, омейш орiентири, якi ви-ражають виховш засади формування молодо1 людини в УкраМ, немислимi без заглиблення у релшйш джерела цих, похiдних ввд релiгií, орiентирiв. Вивчення укра1нсько1 кторц, фiлософií, культури i традицií без 1хнього релiгiйного фундаменту буде тшьки профанацiею науки i кошюватиме тдхвд войовничого ате!зму, який ще недавно був провiдним елементом комунктично1 iдеологií. Скорочення годин чи усування релiгiезнавства з програм i навчальних плашв вищих навчальних закладiв, що вiдбуваеться в Украíнi, обмежуе свободу студенпв, яш внасль док своеí незрiлостi не мають ще сформованих погляд1в i не здатш свiдомо виби-рати фундаментальних предмепв, якi вiдiграють формацiйну роль у житп моло-доí людини, яка щойно, вийшовши з-за парти, увшшла в особливу фазу свого духовного дозр1вання, пошуку i самоусввдомлення. Не отримання вiдповiдей на фундаментальш питання, пов'язанi з метою життя, покликання людини, И вар-тосп, своею чергу матиме катастрофiчний вплив на подальше продовження ско-чування суспiльства до аморальностi, споживацтва, невкластва, цiннiсноí дезо-рiентацií, розпусти та збочень, пияцтва, злодiйства, шахрайства, шдступносп та обману. Будь-яка держава потребуе високоморальних i духовно зр1лих професь оналiв iз рiзних галузей, а не гешш-злочинщв, фахiвцiв-збоченцiв, технiчно гра-мотних, але морально i духовно бiдних людей, якi не чують голосу 1суса, не при-хиляються серцем i душею до Його Духовноí Мудростi. Саме тому курси релi-гiезнавства, християнськоí етики, бюетики, християнськоí фiлософií, психологií та педагопки, християнського суспiльного вчення е одними з важливих чинник1в релiгiйного виховання всiх, незалежно вiд спецiальностi, студенпв, щоб "Бог був усiм в усьому" (1 Кор. 15.28), оскшьки Господь е на початку i в кiнцi цього всьо-го, що е цшним i що потребуе спасшня, бо земля моя, - говорить Бог. Ви ж приходш й комiрники в мене" (Левп, 25.23).
Таким чином, сучасна екологiчна криза настала через вщвернення людини вiд Бога, що призвело до деструкцií взаемовiдносин людини з шшими людьми та з 11 природним довкiллям. Навпаки, все повинне бути вмщено у Боз^ як у Центрi й Меп життя. Тому людина i поводиться так безвiдповiдально з шшою людиною та природою у суспiльствi загалом. Вона забула, що створена на Божий образ, ввдкуплена кров'ю Христа та покликана до вiчноí едносп з Богом, що
CBiT - це все людство, яке прийшов вiдкупити Христос, тобто Bci люди Bcix часш (Пор. Мк. 16.15).
Отже, щоб отримати належнi сустльш змiни, зокрема й щодо формуван-ня правдиво!' екологiчноí свiдомостi, треба звернутися до духовних i моральних здiбностей особи та до постшно'' вимоги ii внутрiшнього навернення, тобто до "екологп" - чистоти душ^ вiд яко!' залежить "екологiя" думки, "еколопя" сощ-уму, "екологiя" культури, "екологiя" довкiлля. Тшьки вiд чистоти душi людини, яка е джерелом людсько!' дiяльностi, залежить чистота вщносин у суспiльствi, зокрема екологiчних.
"Блаженш чистi серцем, бо вони побачать Бога" (Мт. 5, 8). 1сус Христос стверджуе також: "З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить" (Мт. 12, 34-35). Ось чому, наскшьки людина е внутрiшньо чиста, мудра, досконала, свята, нас-тiльки ii зовнiшня дiяльнiсть буде втшенням ii' чеснот i вiдображенням ii душ!
Лггература
1. Святе Письмо Старого та Нового Зашту. - Львш : Вид-во Отцш Василiан "MicioHep", 2007. - 356 с.
2. Еколопчне вчення Церкви: папа 1ван Павло II на теми створшня та екологп : пер. з Гтал. В. Шеремети. - 1вано-ФранкГвськ, 2006. - 454 с.
3. Андрушко В. Т. РелггГя та екологГя // Екологгчна культура фахГвця як чинник сталого роз-витку : навч. посгбн. / В.Т. Андрушко, Н.М. Дуда, О.С. Гриджук, М.С. Кравець, 1.П. Магазинщи-кова, С.Л. Шлемкевич / за заг. ред. 1.П. Магазинщиково!. - ЛьвГв : ТзОВ "ВФ "АфГша", 2012. -416 с.
Андрушко В. Т., Лучкив М., Волошин Л.М., Мыкыта Н.О. Религиозное воспитание студенческой молодежи - главная основа экологизации образования
Рассмотрены нравственные причины обострения глобального экологического кризиса, ее реальная угроза для существования человека и природы. Раскрыто значение религии, духовности, морали, охраны окружающей среды и их взаимосвязь в ее преодолении. Отмечено на ответственности за созданный Богом мир-природу, его будущность, а также на актуальных проблемах религиозного воспитания студенческой молодежи, призванной быть носителем духовности и лелеять Божьи и нравственные принципы, молитвы и добрые дела, прислониться сердцем и душой к Духовный мудрости Иисуса Христа, иметь должное уважение к людям, другим живым существам и природе.
Ключевые слова: Бог, Священное Писание, религия, мир, духовность, человек, природа, экология, обязанность, ответственность, образование.
Andrushko V.T., Fr. Luchkiv M., Voloshyn L.M., Mykyta N.O. Religious Education of Students as the Main Principle of Environmental Education
Some moral reasons of exacerbation of global environmental crisis and its real threat to the existence of man and nature are considered. The importance of religion, spirituality, moral principles, environment protection and their interaction in the crisis resolution are revealed. Personal responsibility for the world and nature both created by God, their future, as well as the actual problems of religious education of students who are supposed to spread spiritual values and cherish God's and moral virtues, prayer and good deeds, incline heart and soul to the spiritual wisdom of Jesus Christ, to have due respect to people, other living creatures and nature, are also emphasised.
Key words: God, Holy Scripture, religion, spirituality, world, human, nature, environment, life, duty, responsibility, education.
