CC BY
062 The scientific heritage No 12 (12),2017
Шурда К.С.
Укратсъкий науковий центр екологи моря (УкрНЦЕМ), npoeídnuü науковий cniepo6imHUK,
старший науковий cniepo6imHUK, доктор eKOHOMÍHHUx наук
РЕГЮНАЛЬШ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО РОЗВИТКУ МОРЕГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ПРИМОРСЬКИХ РЕГ1ОН1В УКРАШИ
REGIONAL DEVELOPMENT MARINE ECONOMIC COMPLEX ASPECTS OF CRISIS SEASIDE
REGIONS OF UKRAINE
Shurda K.E.
Ukrainian Scientific Center of Ecology of Sea (UkrSCES), Leading Researcher, Senior Researcher,
Doctor of Economics
АНОТАЦ1Я
У статп обгрунтовано i сформульовано теоретико-методолопчш тдходи до вивчення управлшня мо-регосподарським комплексом приморських регюшв Украши в умовах економiчноï та еколопчно1' кризи в процесi природоохоронного природокористування.
ABSTRACT
The article substantiates and formulates theoretical and methodological approaches to the study of management of the marine economic complex of seashore regions of Ukraine in the conditions of the economic and ecological crisis in the process of environmental nature exploitation.
Ключовi слова: морегосподарський комплекс, приморсьш репони, антикризовi стратеги, природокористування, природно-ресурсний потенщал.
Keywords: marine economy complex, seashore regions, anticrisis strategies, nature exploitation, natural resource potential.
Украша мае випдне територiальне розташу-вання: в центрi £вропи i на перетиш найважливших транспортних магiстралей £вропи i Сходу. Це вдало
доповнюеться виходом до Чорного i Азовського морiв. Настшьки унiкальнi
логiстичнi переваги створюють прекрасш умови для розвитку морегосподарського комплексу при-морських регiонiв Украши [6]. Однак, незважаючи на випдне географiчне розташування, найдовшу серед Чорноморських краш довжину береговоï' лiнiï' i морських кордонiв, розвинену мережу портiв, авто-мобiльних i залiзних дорiг, серйозний науковий i освггнш потенцiал для розвитку морсько1' галузi в цiлому, Украша значно послабила своï' позицiï в Чо-рноморсько-Азовському регiонi у зв'язку з анек-сiею Криму, що створюе загрозу усунення нашо1' краши ввд iснуючих ресурсiв свiтового морського простору.
Скорочення вантажообiгу морських торгових портiв, втрата в силу рiзних об'ективних i суб'екти-вних причин нацiонального флоту, попршення стану портово1' та транспортно1' iнфраструктури -причиною всього цього стала ввдсутшсть в Украïнi цшсно1' морсько1' полiтики, яка б чгтко вiдображала цiлi, механiзм i шструментарш ефективного розвитку i дiяльностi торгового флоту i портiв [1].
Морегосподарський комплекс Украши сам по œ6i е ушкальною галуззю. Акумулюючи в своему кiнцевому продуктi досягнення багатьох галузей економiки вiн зазвичай суттево стимулюе 1'х розви-ток. Тобто, розвиток морегосподарського комплексу надае синергетичний ефект на всю економ^ краши [5]. А якщо врахувати чисельнiсть зайнятих у галузi та обсяг сплачених податкiв, то можна го-ворити про морегосподарський комплекс як одну з
найважливiших складових вичизняно1' промисло-востi.
Подальшi перспективи розвитку морегосподарського комплексу в Украш безпосередньо зале-жать вiд державно1' пiдтримки. У зарубiжнiй прак-тищ державна допомога пiдприемствам морегосподарського комплексу вельми рiзноманiтна i ютотна (в грошовому еквiвалентi). Серед основних стиму-люючих заходiв за кордоном поширеш такi, як до-таци компанiям морегосподарського комплексу: пiльгове лщензування та оподаткування доходiв су-днобудiвникiв, державнi замовлення суднобудiвни-кам.
Обгрунтованi антикризовi стратегй' розвитку морегосподарського комплексу повинш формува-тися на рiзних рiвнях функцiонування економiчноï системи краïни. Для забезпечення збалансованого та сталого розвитку економiки Украши антикризовi стратегй' рiзних рiвнiв i елементiв економiчноï системи повинш бути взаемопов'язаш [3]. Зазначене зауваження особливо важливо для стратепчних елементiв економiчноï системи держави. Таким стратегiчним елементом кожно1' морсько1' держави е морегосподарський комплекс.
Несприятлива ресурсно-екологiчна ситуацiя в приморських регюнах значною мiрою зумовила втрату ролi морегосподарського комплексу в еко-номiцi краïни. Так, частка його у валовому внутрь шньому продуктi скоротилася з 90-х рошв ХХ ст. до теперiшнього часу з 15 % до 2-3 % [2]. У сучас-них умовах виразно видно нагальну потребу розро-бки нових методолопчних пiдходiв до формування економiчного механiзму антикризового управлiння морегосподарським комплексом Украши.
Для забезпечення еколопчно безпечних умов життeдiяльностi та збалансованого сошально-еко-номiчного розвитку приморських регiонiв, а також реашмацп iмiджу Укра!ни як морсько! держави особливу актуальнiсть набувае проблема ефектив-ного управлiння морським природокористуванням в системi «морегосподарський комплекс - морсь-кий природно-ресурсний потенщал» на основi теоретично обгрунтованого антикризового економiч-ного механiзму. Управлшня морським природокористуванням у даний час здшснюеться в контекстi чинного економiчного механiзму процесно-об'ект-ного управлшня природокористуванням без належ-ного врахування специфiки морського природно-ресурсного потенщалу, рiзних видiв морегосподар-сько! дiяльностi та !х впливу на морсьш екосис-теми. Крiм того ввдмшною рисою морського приро-докористування е те, що за характером користу-вання значна частина морських акваторш та берегово! смуги - це ресурси загального користу-вання i тому на них не поширюеться дiючий еконо-мiчний механiзм управлшня природокористуванням. У зв'язку з цим управлшським процесом не охоплена вповш вся сукупнiсть реально сформова-них рiзноманiтних як1сно нових економшо-еколоп-чних вiдносин у морському природокористуванш. В результатi економiчному управлiнню морським природокористуванням притаманш централiстськi елементи, фрагментаршсть, фiскальнiсть, дублю-вання i, в цшому, неспроможнiсть у забезпеченнi
сталого розвитку приморських регiонiв. Таким чином, проблема теоретично! обгрунтованосп прийнятих рiшень щодо формування ефективного мехашзму управлiння морським природокористуванням i морегосподарською дiяльнiстю в кризових умовах надзвичайно актуальна.
Формування мехашзму управлшня засноване на обгрунтуванш вибору найб№ш ефективних ш-струментарив управлiння природокористуванням з точки зору цшей i стратегiчних завдань антикризового управлшня (рис. 1).
Сучасний перюд розвитку кра!ни з позицш трансформацп взаемоввдносин в системi суспшьс-тво-природа е перехвдним вiд техногенного до сталого типу розвитку. Нова модель розвитку засно-вана на концепци «еколопзаци економiчних ввдно-син», що ввдбивае закономiрний процес розвитку економiко-екологiчних систем. Особливо! актуаль-ностi реалiзацiя ще! концепци набувае стосовно управлшня морегосподарським комплексом, розви-ток якого носить кризовий характер.
Основними закономiрними процесами еколопзаци економiки е наступнi: формування триланко-во! структури економiки на основi формування еко-логiчного сектору в економщц екологiзацiя техногенного базису основного» виробництва; включення екологiчних факторiв у систему фшан-сово-економiчних ввдносин на макро- i мiкрорiв-нях; формування нового менталитету у суб'ектiв го-сподарювання з усвщомленням власно! ввдповща-льносп за збереження середовища проживания.
Рис. 1 - Схема побудови теоретико-методологгчних тдход1в до формування економ1чного мехатзму
управлшня морським природокористуванням
Основна вдея антикризово! управлшсько! д1я-льносл полягае в досягненш збалансованосп еко-ном1чних, еколопчних i сощальних штереав у про-цеа морського природокористування i морегоспо-дарсько! дiяльностi. Досягнення реал1зацп ще! ще! базуеться на основi реал1зацп принцитв еколопза-цй' морегосподарсько! дiяльностi поряд з викорис-товуваним у сферi природокористування процесно-об'ектним керуванням. При цьому процес управ-л1ння морським природокористуванням повинен розглядатися як невад'емний елемент у сусшльному
розвитку, який базуеться на сучасних економiчних формах i методах виробництва, адаптованих до процесу розвитку нових закономiрностей i тенден-цiй.
Концепцiя «проблемно-орiентованого» управ-лшня сукупнiстю економiко-екологiчних вiдносин в морському природокористуваннi передбачае ная-внiсть науково обгрунтованого економiчного меха-нiзму з позицш активного, ефективного впливу на ресурсно-еколопчну ситуацш (рис. 2).
Економ1чний мехашзм
1 г
Цшевизначальш функцп еконо!УПчних шструментарив
1 г
Еконо1шчш шструментарп
i г
Природш ресурси
Природш об'екти асимшююч1 забруднююч1 речовини
1 г
Ресурсно-еколопчна ситуащя
Рис. 2 - Регулятивний вплив на ресурсно-екологiчну ситуацЮ
Методолопя формування шструментарпв ць льового, проблемно-орiентованого типу управлшня адекватною цiлям i задачам рiзних iерархiчних рiв-нiв управлiння. З точки зору масштабiв природно-господарських систем можна видiлити такi iерархi-чнi рiвнi формування проблем i цiлей в антикризо-вому об'ектному управлiннi:
- макроекономiчний (державний);
- територiально-адмiнiстративний (примор-ськ1 регiони, приморсьш населенi пункти);
- мiкрорiвень (локально-об'ектний: природно-територiальнi морегосподарсько комплекси, види морського природокористування та iн.).
На макроекономiчному рiвнi управлiння без-посередньо приймаються рiшення щодо формування державно! морсько! екологiчно! пол1тики, ме-ханiзму управл1ння морським природокористуванням i його нормативнiй базi. Саме на державному рiвнi визначаеться шструментарш управлiнського впливу на економiко-екологiчнi ввдносини в ходi морського природокористування, що забезпечуе правовi, економiко-екологiчнi, регламентацшш ас-пекти територiально-адмiнiстративного управ-лшня.
Довгострокова концепцiя розвитку приморсь-ких регiонiв характеризуеться чiткою цiльовою
спрямовашстю на вирiшення соцiально-економiч-них та еколопчних проблем. У нiй вплюються всi територiальнi дослiдження, включаючи галузевi та локальнi. На основi узгодження цiлей i iнтересiв розвитку райошв i кра!ни виробляеться цшсна стра-тегiя перспективного розвитку регюшв. Концепцп територiального розвитку розробляються на рiзнi термiни. На довгострокову перспективу зазвичай намiчаються цiлi i основш напрямки функцюну-вання регiонiв, яюсш орiентири полiпшення соща-льно-економiчних i екологiчних умов життя населения. Концепци на середньо- i короткостроковi пе-рiоди, поряд з яшсними характеристиками, включають i кiлькiснi показники.
Концепцй' розвитку регiонiв будуються на ос-новi довгостроково! стратеги розвитку кра!ни i мо-жуть мати наступну iнтегральну структуру:
- регюнальна стратегiя Укра!ни;
- проблемна ситуащя в регiонi;
- цiлi та завдання розвитку;
- стратепчний план, прогноз;
- прюритетш сфери i територи;
- перспективна модель регюну;
- цiльовi програми (рис. 3).
Региональна стратепя розвитку
Ситуащя в крапп Проблемна ситуащя в perjoHi Ситуашя в районах i областях
Потреби ринку Цш та завдання розвитку Внутршнш потенщал
Галузев1 про-гнози Стратепчний план, прогноз Територ1алып схеми, проекта
Д1агностика npiopHTerai сфери та Внутрпшн розхо-
функцюнальноТ територп дження
структуризацп i
Регюнальне Перспективна модель Ринковий меха-
управлшня регюну н1зм регулювання
i
Репональний Цшьов1 програми Репональний мо-
маркетинг шторинг
Рис. 3 - Структурна схема концепцИреггонального розвитку
Прогнозування розвитку соцiально-економiч-них регюшв дощльшше здiйснювати за функцюна-льними блокам з урахуванням взаемозв'язк1в i взае-моввдносин !х мiж собою (рис. 4).
Для забезпечення сталого розвитку сустльс-тва необхщно, щоб ввдтворювальним процесом за-безпечувалося розширене вiдтворення всix факто-рiв суспiльного виробництва. При цьому процес вiдтворення природного капiталу заснований на на-
явностi фiнансовиx ресурав. Зввдси з'явилося по-няття еколопчно! складово! в економiцi, пiд якою слщ розумiти бюджетнi кошти та власш кошти тд-приемств, що витрачаються на охорону, ввдтво-рення навколишнього природного середовища i ра-цiоналiзацiю використання природних ресурсiв. В умовах кризово! ситуацй' найважливiше значения набувае проблема ошгашзацп еколопчно! складово! в ВВП.
Регюнальна стратепя розвитку
Сощально-демогра4нчний блок
чисель- умови i трудов! розселен-
ШСТЬ 1 pißeHb ресурси ия насе-
склад на- життя i ix ви- ления
селения людей корис-
тання
ЕкОНО!ШЧНИЙ блок
про- сшьсько- ÖyfliBHUU- рОЗМЬ
МИС- господар- тво щеиия
лове ське ви- вироб-
ви- робиицтво ництва
роб-
ниц-
тво
Комплексний прогноз розвитку perioHiß
Природно-ресурсний блок 1нфраструктурний блок
природно- при- геое- охорона виробни- сощальна еколопч- ринкова
ресурсний ро- ко- навколиш- ча шфра- ¡нфра- на шфра- ¡нфра-
потенщал доко- лопч- нього се- структу- структура структура струк-
ристу- иа об- редови-ща ра ту-ра
вання ста-
новка
Концепц1я сощально-еконодпчного розвитку репону
Рис. 4 - Структура комплексного прогнозу регюну
Одшею з об'ективних закономiрностей еколо-пзаци економiки е жорсткий зв'язок мiж обсягами видiлених фiнансових коштiв на ршення ресурсно-екологiчних проблем i результатами, що досяга-ються - скороченням величини втрачених вигод -економiчних збитк1в, що е наслвдком деградаци або нерацiонального використання природно-ресурсного потенщалу екосистем на рiзних рiвнях терито-рiального i оргашзацшно-господарського управ-лiння.
За сучасними даними частка екологiчних затрат у ВВП розвинених кра!н £вропи становить 2 % при частщ збитшв у ВВП - 6 % i стабiльних темпах економiчного зростання 1-2 %. В Укрш'ш, при аналопчно! долi еколопчно! складово! у ВВП, частка збитшв в ВВП оцшюеться майже у 18 % i вище
при нестабшьних темпах економiчного зростання 7-9 %. Екозатраттсть економiки приморських реп-ошв Украши складае 1-2 %, а збиткоемшсть дося-гае 20-30 %, що сввдчить про високий ступень кри-зовостi ситуаци [2]. Вщповщно до украшсько! Зага-льнодержавно! програми охорони та вiдтворення довшлля Азовського i Чорного морiв (Закон Украши вщ 22.03.2001), Украша щорiчно втрачае до 1,7 млрд. грн. внаслвдок забруднення морського сере-довища, незбалансованого використання морських природних ресурсiв. Однак, дану оцшку, на нашу думку, дуже занижено, тому що щорiчнi витрати на реалiзацiю комплексу Програмних екосистемних природоохоронних заходiв на перiод 2001-2010 рр. ощнювалися у 90 млн. грн. [2].
Таким чином, слад зробити висновок, що в при-чорноморських регюнах Укра!ни спостерiгаеться рiзкий дисбаланс м1ж показниками збиткоемностi та екозатратностi, що сввдчить про високий ступiнь кризовосп ресурсно-екологiчно! ситуацй.
З точки зору ввдтворення споживчо! вартостi морського природо-ресурсного потенцiалу, актуа-льностi набувае проблема яшсно! i к1льк1сно! оць нки його екологiчно! емностi в просторовому i ресурсному аспектах. Визначення цього поняття ба-зуеться на неоднозначному шдходг з одного боку -це показник здатносп морських екосистем, !х кон-кретних просторових дiлянок до регенерацй' (ввдно-влення) вилучених з них ресурсiв i до нейтралiзацi! шкдливих впливiв; з шшого боку - цей показник розглядаеться як мiра допустимого втручання люд-сько! дiяльностi в морсьш природнi процеси. У зв'я-зку з цим серед безлiчi трактувань економшо-еко-логiчного змiсту еколопчно! емносп в контекстi Г! оцiнки, на нашу думку, найбшьш репрезентатив-ним е визначення даного показника як стввщно-шення здатностi морського природо-ресурсного по-тенцiалу до ввдтворення основних компоненпв -елементiв морського середовища i техногенного витрачання морських ресурав [4]. В основi яшсно! i кiлькiсно! оцiнки екологiчно! (господарсько!) ем-ностi певно! територи, конкретного природного об'-екта можуть бути покладеш показники гранично допустимих навантажень на конкретнi морськ1 дь лянки, як1 залежать вiд як1сних характеристик морського природо-ресурсного потенщалу. Зютав-лення екологiчно! емностi з антропогенними нава-нтаженнями, що фактично склалися, дозволить оцiнити ступiнь економiко-екологiчно! незбалансо-ваностi соцiально-економiчного розвитку диферен-цшовано за конкретними територiальними приро-дно-господарськими утвореннями, морськими дь лянками, виявити екологiчно неблагополучнi та розробити методи виршення проблем оптимiзацi! ресурсокористування на найближчу i довгостро-кову перспективу. Зокрема Схема рацiоналiзацi! ко-ристування морськими акваторiями i морським дном, подiбно до схем землеустрою, може бути ефективним шструментом у виршенш конфлжт-них ситуацiй в морському ресурсокористуваинi.
Необх1дно вiдзначити, що в якосп основних показник1в екологiчно! емносп середовища, що ре-гламентують господарську дiяльнiсть, прийиятi л1-мiти (нормативи, квоти) на використання природ-них, у т.ч. морських ресурав, забруднення навко-лишнього (морського) середовища. Даш лiмiти орiентоваиi на рiвнi гранично-допустимих концен-трацiй (ГДК), орiентовно безпечш рiвнi впливу (ОБРВ), що е показниками нормативного стану на-вколишнього природного середовища, який пред-ставляе загрозу для життедiяльностi. Разом з тим, в
_67
умовах уже сформовано! кризово! ресурсно-еколо-пчно! ситуацй', яка е насл1дком техногенного типу розвитку економiчних систем, вельми складно за сукупнiстю факторiв техшчного, економiчного порядку досягти ГДК, ОБРВ за короткий часовий пе-рюд. У зв'язку з цим еколопчш нормативи (лiмiти) орiентують на тимчасово допустимi викиди (скиди) забруднюючих речовин, тимчасово допустимi рiвнi використання природних ресурсiв iз урахуваииям поетапного планування i здiйснения вiдповiдно природоохоронних та ресурсозберiгаючих (в тому числ1 ресурсозамiщуючих) заходiв адекватно остаинiм досягненням науково-технiчного про-гресу та свгговим стандартам.
Кардинальним завданням е недопущення де-градац^', погiршения якостi природного морського середовища, споживчо! вартосп морського приро-дно-ресурсного потенцiалу а, навпаки, його пол1п-шення на базi досягнень науково-техиiчного про-гресу за допомогою системи науково обгрунтова-ного управлшня. Сл1д видiлити наступнi апрiорнi тдходи до реалiзацi! даного завдання в ракура кла-сифiкацi! морських ресурав i динaмiцi !х в1дтво-рення:
- ввдновлюваш морськ1 ресурси повиннi вико-ристовуватися в режимi, принaймнi, простого ввдт-ворення, тобто в режим^ не зв'язаному зi зменшен-ням !х кiлькостi та можливостi продукування бiо-маси;
- максимальне уповiльнения темтв використання вичерпних (невiдновлювaних) морських ресурав ввдповщно до наявних i прогнозованих на найближчу i довгострокову перспективу проектами, програмами альтернативного зaмiщения !х на практично невичерпш;
- зниження емностi вiдходiв виробництва на бaзi рaцiонaлiзaцi! морського ресурсокористування (впровадження мaловiдходних, безвiдходних, ре-сурсозберiгaючих техиологiй);
- скорочення надходження забруднюючих ре-човин в морсьш екосистеми.
Цiльовi установки розвитку подсистем в керо-вaиiй системi «морсьш екосистеми - морське ресурсокористування» представлено на рис 5.
Формулюючи основш першочерговi стрaтегi-чнi цш та зaвдaиия державного упрaвлiния морсь-ким природокористуванням i морегосподарською дiяльнiстю в кризових умовах слад керуватися принципами штегрованого упрaвлiния, тд якими в найширшому сенсi маеться на увaзi гaрмонiйне по-еднання м1жнародних, нaцiонaльних регiонaльних, мiсцевих, вщомчих iнтересiв у збалансованому ро-звитку морегосподарського комплексу приморсь-ких регiонiв Укра!ни.
Морсыи екосистеми <-► Морське ресурсокористування (морегосподарський комплекс)
Морське середовище
Суспшьство
Еколопчна (господарська) емшсть Екологоор1ентований морегосподарський комплекс
Еколопчш обмеження еконо-_м1чного розвитку_
Асимшяцшна емшсть морсь-_ких дшянок_
Еколопчно допустим! pißüi використання р1зних вид1в _морських pecypciß_
Рацюнал1зац1я морського приро-_докористування_
Еколопчна iндycтpiя (щфрастру-_ктура)_
Морське ресурсокористування в межах еколопчних обмежень
Рис. 5 - Цiльовi установки розвитку nidcucmeM в керованш cucmeMi
До основних стратепчних цшй управлшня морським природокористуванням слiд ввднести: за-побiгання прогресуючш деградаци морських райо-нiв Укра!ни шляхом зниження антропогенного ти-ску на морсьш дiлянки i узбережжя для яшсного шдвищення природних умов житгeдiяльностi в приморських регiонах; розвиток морських i берего-вих видiв господарсько! дiяльностi, що володie ви-соким економiчним потенцiалом i сприятлива з еко-логiчних позицiй на базi рацiоналiзацi! природоко-ристування; забезпечення безконфлiктностi в морському ресурсокористуваннi i в прибережнiй господарськ1й дiяльностi.
Основними принциповими завданнями управ-лiння морським природокористуванням для досяг-нення поставлених цшей е:
- виявлення i усунення осередк1в забруднення, що представляють найбiльшу небезпеку для житте-дiяльностi;
- розробка едино! правово!, економшо-еколо-гiчно!, нормативно-методично! бази стосовно сфери морського ресурсокористування з урахуван-ням районування морських просторiв i узбережжя Укра!ни за дiлянками в залежносп ввд неадекватно-стi ситуацiй, що склалися в рiвнях фоново! забруд-неностi, бiопродуктивностi, просторово! концент-рацп продуктивних сил, в напрямках морсько! та берегово! господарсько! дiяльностi та видшення зон особливого управл1ння;
- вироблення регламентацiй i обмежень до ви-дiв морегосподарсько! дiяльностi з метою попере-дження конфлiктних ситуацш в морському приро-докористуваннi та зниження антропогенних наван-тажень на морсьш екосистеми i узбережжя;
- вибiр прiоритетних напрямк1в господар-ського розвитку в просторовому аспектi на базi оп-тимiзацiйного поеднання еколопчних, економiчних i соцiальних критерi!в;
- забезпечення умов для рiвномiрного осво-ення природно-ресурсного потенцiалу приморських репошв за рахунок розвитку виробничо!, неви-робничо! та екологiчно! шфраструктури;
- стимулювання залучення практично необме-жених ресурсiв i властивостей морiв для вирiшення проблеми ресурсозабезпечення приморських репошв;
- економiчне стимулювання з залученням ри-нкових важелiв розвитку ресурсозберiгаючих еко-логiчно безпечних, в тому чи^ нетрадицiйних, те-хнiко-технологiчних виробництв, а також заходiв щодо захисту середовища;
- забезпечення гарантованосп фiнансування поетапно! реалiзацi! заходiв щодо захисту середовища в залежносп вщ !х першорядно! важливосп на базi диверсифiкацi! джерел швестування;
- формування комплексного економшо-еколо-пчного механiзму управл1ння морським природокористуванням на базi взаемопов'язаних i взаемоо-бумовлених економiчних iнструментарi!в.
До стратепчних напрямшв природоохоронно! (екоконструктивно!) дiяльностi слщ вiднести: попе-редження негативного впливу виробництва на на-вколишне природне середовище (скорочення об'ек-тiв утворення забруднюючих речовин та вiдходiв у виробнищта); лiквiдацiю (усунення) наслiдкiв нега-тивних техногенно-антропогенних впливiв на нав-колишне природне середовище; вiдтворення, по-лiпшення споживчих властивостей навколишнього
The scientific heritage No 12 (12),2017 природного середовища (природних об'екпв, при-родних ресурсiв).
Формування групи специфiчних методiв уп-равлiння морським природокористуванням засно-ване на адаптацп нащональних методiв управлiння до морсько! специфщ. До характерних, специфiч-них особливостей морського природокористування вiдносяться:
- рiзноманiття видiв морських ресурсiв i влас-тивостей, видiв !х господарського використання;
- просторовiсть морських екосистем, морського природно-ресурсного потенцiалу, а, отже, неа-декватнiсть !х господарського використання, ан-тропогенних впливiв; пiдвищена еколопчна враз-ливiсть морських екосистем до впливу зовшшшх факторiв, в першу чергу, антропогенних;
- вiдмiнностi ступеня еколопчно! небезпеки функцiонування рiзних видiв господарсько! дiяль-ностi на морсьш екосистеми.
Особливо! актуальностi в даному випадку на-бувае проблема зниження, нiвелювання екодестру-ктивного впливу на основi iнструментарi!в управ-лiння еколопчними ризиками, попередження i об-меження екологiчно небезпечних видiв дiяльностi, тобто особливо! актуальносп набувають методи управлшня техногенно-антропогенним впливом. Областю дй' шструментарй'в управлiння е конфлж-тнi ситуацп м1ж екологiчно небезпечними i, на-впаки, екологiчно вразливими видами дiяльностi, як1 також е факторами дестабшзацп керовано! сис-теми.
Всi особливi методи антикризового управлшня адекватно проблемам економiчного управлшня в кризовш ситуацй' можна систематизувати у три групи:
- методи управлшня яшстю морського приро-дно-ресурсного потенщалу;
- методи управлiння техногенно-антропоген-ними навантаженнями на морський природний по-тенцiал;
- методи рацiоналiзацi! морського ресурсоко-ристування.
В якостi ефективних методiв управлiння яш-стю можна запропонувати екологiчну сертифiкацiю i систему зборiв за погiршення якостi морського природно-ресурсного потенщалу. Це методи, пе-редбачеш природоохоронним законодавством, але вони не введеш в дш через ввдсутшсть нормативно--методичних основ !х формування. Екологiчна сертифiкацiя морських зон в кризових умовах мае першорядне значення з точки зору активного залу-чення приморських населених пунктiв у конкурен-тну боротьбу за яшсть морського природно-ресурсного потенцiалу i тому може бути розглянута як особливий метод управлшня. Хоча пропонований об'ект сертифжащ! - як1сть морського природно-ресурсного потенщалу, не е традицшним.
До прюритетних методiв управлшня техно-генно-антропогенними
навантаженнями, конфлiктними ситуацiями слщ вi-днести:
- еколопчне страхування як iнструмент управлшня екологiчними ризиками [7],
- система зборiв за користування морськими акваторiями i морським дном, головнi завдання яких регулювання конфлiктних ситуацiй в морего-сподарсько! дiяльностi, обмеження i попередження нецiльового характеру функцiонального користування морськими зонами;
- збори за забруднення морського середовища, компенсацшш платеж! для ввдшкодування заподiяно! шкоди, нацiленi на попередження пода-льшого зростання забруднення i обмеження д!яль-ностi екологiчно небезпечних виробництв.
При цьому слiд зазначити, що система еколоп-чного страхування i система зборiв за користування морськими акваторiями i морським дном поки ще не введена в дш. Потрiбна розробка науково-мето-дичних основ дано! системи. Решта iнструментарi!в дшть в контекстi загального механiзму управлшня природокористуванням. У той же час потрiбно удо-сконалення !х науково-методичних основ адекватно сучасно! кризово! ситуацi!.
В даний час збори за забруднення морського середовища, атмосфери та за розмщення вiдходiв в морському середовищi (морський дампинг) здшс-нюються вiдповiдно до дiючо! нормативно! бази в контексп екологiчних платежiв. Разом з тим, на нашу думку, потрiбно реформування теоретико-ме-тодолопчних i методичних основ цiе! нормативно! бази з точки зору теорп вщтворення особливого екосистемного товару - асиммцшнш емностi (са-мовiдновлювально! здатносп) природних об'ектiв, в тому чи^ морського середовища. Так, система еколопчного оподаткування розглядаеться як еко-номiчний метод, спрямований на попередження, а не на лшвщацш насл1дк1в забруднення природних об'екпв. У зв'язку з цим визначення базового еко-номiчного нормативу зборiв повинно, на нашу думку, грунтуватися не на юнуючому пiдходi, який враховуе збитки, а на змшаному пiдходi, врахову-ючим як збитки так i витрати. При цьому система еколопчних зборiв - це метод акумуляци фiнансо-вих ресурсiв на заходи, яш попереджають негативнi наслiдки техногенних впливiв i метод регулювання техногенно-антропогенних навантажень в межах еколопчних обмежень економiчного розвитку (норм, лiмiтiв, квот на викиди, скиди забруднюю-чих речовин у природнi об'екти). При юнуючому теоретико-методологiчному пiдходi система зборiв за забруднення природних об'екпв неприйнятно дублюеться з компенсацiйним мехашзмом плате-жiв в в;дшкодування збитшв. Фактично збори за забруднення - це плата за користування асимшяцш-ною емшстю природних об'екпв, а компенсацiйнi платеж! - це ввдшкодування економiчних втрат, зу-мовлених негативними наслщками техногенно-антропогенних вплив!в.
Необх1дно в1дзначити, що д!ючою системою з6ор!в за забруднення морського середовища, як i в компенсацiйному механiзмi в1дшкодування збит-к1в, не враховано просторову неадекватнiсть стану морського середовища (вщмшносп фоново! забру-дненостi), океанолопчних характеристик морських
дшянок, ступеня iнтенсивностi антропогенних на-вантажень на морське середовище. Визначення збитк1в вiд забруднення моря здшснюеться вщпо-вiдно до д1ючо! методики оцшки збитку державi, завданого держаы в результатi порушення водного законодавства. Дана методика в морськ1й частиш, як уже зазначалося, потребуе вдосконалення. Та-кож не обгрунтований i базовий норматив визначення збитшв.
В якосп методiв рацiоналiзацiï морського ре-сурсокористування слiд розглядати систему плати за спещальне користування морськими просторами (морськими акваторiями та морським дном), плату за користування родовищами континентального шельфу. Даш шструментарп ^м регулятивно! фу-нкцiï виконують функцш акумуляцiï фiнансових ресурсiв на ввдтворення екосистемних продуктiв.
Рекомендованi нами шструментарп з ураху-ванням обгрунтованостi ïx теоретико-методолопч-них основ в кризовш ситуацiï, будуть сприяти шд-вищенню ефективностi антикризового економiч-ного управлшня морським природокористуванням та розвитку морегосподарського комплексу при-морських регюшв Украши..
Список лiтератури
1. Гриневецкий С.Р. Морехозяйственный комплекс в контексте национальной безопасности Украины / С.Р. Гриневецкий // Транспортная сеть
Черноморского региона: комплекс коммуникаций между Европой, Азией и другими континентами: XI междунар. конф., 30-31 мая 2012 г.; тезисы докл. - Одесса, 2012.
2. Громова Е. Н. Теоретические основы экологизации экономики (на примере морского природопользования) / Е.Н. Громова. - Одесса, Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2008. - 90 с.
3. 1ртищева 1.О. Стратепчш орieнтири розви-тку лопстично! шфраструктури в морегосподарсь-кому комплекс Укра!ни / 1.О. 1ртищева, Т.В. Стройко // Збiрник наукових праць НУК. - Мико-ла!в: НУК, 2014. - № 1 (451). - С. 12-16.
4. Мягченко А.П. Экология. Охрана природы. Экономика рационального природопользования. / А.П. Мягченко. - Бердянск: АРИУ, 1997. - 207 с.
5. Шурда К.Э. Погодно-климатический фактор в развитии экономики приморского региона (проблемы оценки и прогнозирования): монография / К.Э. Шурда. - Одесса: Фешкс, 2003. - 122 с.
6. Шурда К.Э. Ресурсы и антиресурсы погодно-климатического фактора (экономико-экологический аспект): монография / К.Э. Шурда. - Одесса: Ин-т пробл. рынка и экон. -экологич. исслед. НАН Украины, 2012. - 314 с.
7. Шурда К.Э. Экологическое страхование как экономический механизм антикризисного управления / К.Э. Шурда. - Одеса: Фешкс, 2012. - 54 с.
