CC BY
52
УДК 338.23:332.142.6
Лесьшв Г.З., к.т.н., доцент, Сватюк О.Р., к.е.н., доцент® Льегеський державный ушверситет внутршшх справ
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМ1 ДЕРЖАВНОГО ТА РЕГЮНАЛЬНОГО УПРАВЛ1ННЯ
Дослгджено еколог1чну безпеку на регюнальному та загальнонацюнальному управлшт, та економто-правовий мехатзм регулювання охорони навколишнього природного середовища
Клю^о^^ слова: еколого-економ1чна безпека, державне управлтня, регюнальне управлшня, економто-правовий мехатзм.
Постановка проблеми. Дослщження проблеми еколопчно1' безпеки базуеться на концепцп системи глобальное' безпеки, в якш розглядаеться як ïï оргашчна частина, так i ключовий компонент дано1' системи. Ушкальшсть природних багатств i взаемопов'язанiсть бюсферних процесiв, 1'хня вразливiсть, незалежно вщ територiальностi руйнацiй екосистем, дають пщстави вважати, що екологiчна небезпека присутня на вЫх рiвнях людсько1' дiяльностi вiд глобального до мiсцевого. Розвиток суспшьства на сучасному етапi постшно вимагае оновлення збалансованого пiдходу до виршення не лише економiчних та сощальних, а й екологiчних проблем. Виршення останнiх нерозривно пов'язане з ч^ким визначенням мiсця i ролi економiчних iнтересiв людей та ïx синxронiзацiею з екологiчними нормативами. Пол^ика сталого розвитку повинна бути ч^ко спрямована на неухильне забезпечення тюного зв'язку економiки з екологiчними потребами.
Аналiз останшх дослiджень. Найбiльший внесок у дослщження еколого-економiчноï безпеки було зроблено втизняними науковцями I.A. Бланком, Н.Й. Реверчук, 1.П. Макаренко, Р.1.Триньком, В.М.Комарницьким, Л.Д. Загвойською, О.Я. Лазором, O.I. Шапоренком та iн.
Мета статть На основi системного пщходу дослiдити модернiзацiю регiонального управлiння з метою досягнення еколого-економiчноï безпеки, що передбачае врахування прiоритетiв як регюнального, так i загальнонацiонального характеру.
Виклад основного матерiалу. До загально1' нащональнох' безпеки входять екологiчна, економiчна, вшськова, суспiльна (охорона громадського порядку тощо), соцiально-полiтична, особиста та iншi види безпеки. Вони об'еднанi в загальну систему на основi нацiональноï програми забезпечення безпеки держави i народу Украши.
Екологiчну безпеку варто розглядати як сукупшсть процесiв, дiй i сташв, якi здатнi привести до виникнення еколого-економiчного збитку стану навколишнього природного середовища. Еколопчна безпека, проявляючись у
® Леськ1в Г.З., Сватюк О.Р., 2013
176
виглядi комплексу сташв, забезпечуе еколопчний баланс як у межах регюшв, так i держави в цшому. Ряд авторiв [1] пiд еколого-економiчною безпекою розумiють захищенiсть держави вщ наявних чи потенцiйних можливих економiчних та екологiчних загроз. На наш погляд, еколого-економiчна безпека - це стан навколишнього природного середовища та суспшьного виробництва, за якого забезпечуеться попередження погiршення еколопчно! чи економiчно! ситуаци та виникнення небезпеки для здоров'я людей [1].
Основними завданнями нащонально! еколого-економiчно! безпеки е:
- проведення державно! еколопчно!, науково-техшчно! та економiчно! полiтики, спрямовано! на збереження та вщтворення безпечного для юнування природи навколишнього середовища i суспшьства;
- забезпечення безпеки функцiонування та розвитку ядерного комплексу в мирних щлях, захист якостi життя i здоров'я населення вiд негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього середовища;
- досягнення стiйкого соцiально-економiчного розвитку та гармоншно! взаемоди суспiльства, виробництва i природи, захист еколого-економiчних iнтересiв Укра!ни.
Екологiчна безпека в системi нащонально! економжи складаеться з:
• техшко-виробничо! безпеки;
• енергетично! безпеки;
• технолопчно! безпеки.
Нацiональна економiка повинна гарантувати продовольчу безпеку населенню. Ця безпека характеризуеться: виробничо-продуктивною стiйкiстю агропродовольчого комплексу та його спроможнiстю вчасно реагувати на кон'юнктуру агропромислового ринку; наявшстю необхщних обсягiв перехiдних запаав; рiвнем платоспроможностi населення, що мае забезпечувати доступшсть продовольства для вах громадян; недопущенням iмпортно! експансi! за тими продовольчими товарами, продукування яких може здшснювати нацiональний агропродовольчий комплекс.
Донедавна державне управлшня охороною довкшля i природокористуванням здiйснювалося органiзацiйно-розпорядчими методами. Вони посщали домiнуюче мiсце i вiдiгравали визначальну роль у природоохоронному механiзмi кра!ни. Реалiзацiя цих методiв була, перш за все, пов'язана iз створенням вiдповiдних державних структур. Останш були надiленi комплексом повноважень щодо застосування заходiв прямого примусу до дiяльностi, яка пов'язана з впливом на навколишне середовище та використання природних ресурсiв: встановлення еколопчних обмежень щодо виробничо! дiяльностi шляхом затвердження нормативiв допустимих викидiв, скцщв забруднюючих речовин, правил складування вiдходiв виробництва, надання дозволiв на спещальне природокористування, обмеження чи призупинення виробничо! дiяльностi, що становила загрозу здоров'ю людей, довкiллю тощо. Такi методи в умовах оргашзацшно-розпорядчо-командно! системи управлшня були об'ективно необхщним засобом впливу на еколопчну мотивацiю поведiнки суб'екив природоохоронних вiдносин. Вiдсутнiсть же
177
економiчних важелiв i економiчного стимулювання призводило до того, що природо-користувач^ з одного боку, не були защкавлеш в забезпеченнi комплексного i рацiонального використання природних ресурсiв, попередженш забруднення, i належнiй охоронi навколишнього середовища. З шшого боку, неращональне використання природних ресурсiв i забруднення довкшля природо-користувачами не впливало на результати господарсько! дiяльностi цих суб'екив.
У свiй час була здшснена спроба запровадити рiшучий перехiд вщ переважно органiзацiйно-розпорядчих до економiчних методiв управлiння природоохоронною дiяльнiстю. Але практика пщтвердила необхiднiсть тiсного поеднання оргашзацшно-розпорядчих i економiчних методiв у цш сферi. Потреба в узгодженнi економiчних i екологiчних iнтересiв сприяла усвщомленню необхiдностi доповнити механiзм органiзацiйно-розпорядчого регулювання екологiчних вiдносин методами економiчного впливу на дiяльнiсть, що е еколопчно ризикованою. Головним завданням впровадження економiчних методiв в управлiння природоохоронною дiяльнiстю е: забезпечення еколого-економiчно! узгодженостi мiж суспiльними iнтересами й iнтересами окремих пiдприемств природо-користувачiв; доповнення механiзмiв регулювання господарсько! дiяльностi економiчними елементами стимулювання, яю спрямованi на досягнення певного рiвня екологiчно! безпеки; забезпечення оптимального, ращонального використання фiнансових, матерiально-технiчних ресурав, якi можуть бути використанi на природоохоронш цiлi. Економiчнi i органiзацiйно-розпорядчi методи не можна протиставляти, вони тюно пов'язанi мiж собою i взаемно доповнюють один одного. Органiзацiйно-розпорядчi методи встановлюються оргашзацшно-розпорядчим законодавством, а економiчнi - екологiчним, а також природоохоронними нормами, що мютяться в iнших галузях законодавства — цившьному, трудовому, аграрному та ш. Характерною особливiстю органiзацiйно-розпорядчих методiв впливу на природо-користувачiв е те, що вони грунтуються на органiзацiйно-розпорядчих приписах, виконання яких забезпечуеться примусовою силою держави. У сучасних умовах вони теж е об'ективно необхщними засобами впливу на еколопчну мотиващю природо-користувачiв. Економiчнi ж методи спонукають до необхiдно! поведiнки, яка грунтуеться на майновому (економiчному) iнтересi, вигод^ на матерiальнiй зацiкавленостi носiя еколопчних прав у досягненш реально! цш.
Поеднання органiзацiйно-розпорядчих i економiчних методiв забезпечення охорони довкiлля та ращонального природокористування -основний напрям модершзацп економiко-правового механiзму в данiй сфер1
У складi економiко-правового механiзму поеднуються як власне економiчнi регулятори, так i правовi чинники. Вiн передбачае оргашзацшно-правову, iнституцiйну, функцiональну та економiчну (ресурсну) сторони [2].
Економiчний механiзм, включений до системи правового регулювання еколопчних вщносин, виконуе ряд важливих функцiй. Вiн спрямований, у першу чергу, на економiчне забезпечення природокористування i охорони
178
довкшля. Це одна з його головних функцш, яка ре^зуеться шляхом послщовного здшснення всiх необхiдних заходiв, що входять до складу економiчного механiзму.
Самостiйне значення мае стимулююча функцiя економiко-правового механiзму. Вона полягае в створенш умов економiчно! защкавленост пiдприемств та iнших природо-користувачiв у виконанш адресованих 1м вимог еколопчного законодавства.
До складу економiко-правового мехашзму входять як постiйно дiючi правовi iнститути, без яких вiн не може нормально функщонувати, так i новi, виникнення яких пов'язане з переходом до ринкових вiдносин у сучасних умовах. До шституив першо! групи належать пiльги з кредитування, оподаткування, звiльнення вiд оподаткування, встановлення зборiв та iн. У той же час з'являються новi економiчнi стимули: екологiчне страхування, введення заохочувальних цiн на екологiчно чисту продукцш, екологiчний аудит та iн.
Економжо-правовий механiзм регулювання охорони навколишнього природного середовища складаеться з рiзноманiтних засобiв впливу на економiчнi iнтереси суб'екив природоохоронних вiдносин з метою стимулювання впровадження i реалiзацil ефективних екотехнолопчних та iнших заходiв, необхiдних для пщвищення рiвня еколопчно! безпеки в кра!ш.
Заходи правового забезпечення економiчного механiзму охорони довкiлля за своею юридичною природою рiзнi. Це можуть бути заходи як органiзацiйно-розпорядчого, так i цивiльно-правового характеру. Але вс вони спрямованi на стимулювання фшансово! зацiкавленостi суб'ектiв господарсько! дiяльностi.
Зрозумшо, що запровадження системи економiчних засобiв забезпечення дотримання екологiчних вимог у процес господарсько! дiяльностi ще не дае гаранта !хнього дотримання. Тому слщ розраховувати тiльки на комплексне економiко-правове забезпечення реалiзацil еколопчно! функци держави, в якiй повиннi поеднуватися економiчнi важелi з управлiнськими та використовувався б шститут юридично! вщповщальноси.
Головними складовими елементами економiко-правового мехашзму природокористування виступають [3]: збiр за спещальне використання природних ресурсiв; збiр за забруднення навколишнього природного середовища та iншi види шкiдливого впливу на довкшля; система фшансування i кредитування природоохоронних заходiв (державний, республшанський — Автономно! Республiки Крим) i мiсцевi бюджети, природоохороннi фонди, банки, кошти пiдприемств, iноземнi надходження та швестицп тощо); екологiзацiя податково! i цiново! систем; пiдтримка становлення i розвитку екоiндустрi! та iн.
Закршлеш чинним законодавством, а також потенцшно можливi заходи економiчного регулювання вщносин у галузi екологi! можна пщроздшити на декiлька груп: економiчнi санкци, економiчнi стимули i економiчнi гаранти.
Важливим напрямом пiдвищення ефективностi управлшсько! дiяльностi у сферi природокористування i охорони навколишнього середовища е
179
узгодження eKOHOMÎ4H^ та еколопчних штереав тдприемств, установ, оргашзацш, суспшьства в цшому та окремих iндивiдiв. Вщображаючи eKOHOMi4Hi i екологiчнi iнтереси суспшьства, держава повинна створювати необхiднi i оптимальш умови для поеднання економiчного розвитку з природокористуванням та охороною довкiлля. Це можливо лише шляхом комбшаци заходiв органiзацiйно-розпорядчо-правового впливу на природо користувачiв та заходiв економiчного регулювання природокористування i охорони навколишнього природного середовища.
Наявшсть тiсних взаемозв'язюв у межах територiальноï екологосоцiально-економiчноï системи спричиняе необхiднiсть використання iнструментiв ïï досягнення як екологiчного, так i економiчного характеру, серед яких особливу роль ввдграють [5]:
• еколопчний податок, який запроваджуеться замiсть збирання за забруднення навколишнього природного середовища, сплата якого з 1 ачня 2011 р. призупинена [6];
• оплата за використання природних ресурЫв виробничо-господарськими пiдприемствами;
• система економiчного стимулювання природоохоронноï дiяльностi.
Необхщним е удосконалення системи державного субсидування природокористування. Ця грошова допомога повинна надаватися з метою стимулювання еколого-економiчноï доцiльностi дiяльностi. До останнього часу в Украх'ш не надаш вчасно державнi субсиди фактично сприяли руйнуванню природного середовища. Зокрема, стимулювання i розробка родовищ, використання енергоемних технологш в економiцi й комунальному господарствi, застосування в сшьському господарствi пестицидiв та мiнеральних добрив мають жахливi наслiдки.
Використання всього спектру шструменив як оргашзацшно-розпорядчого, так i особливо економiчного характеру тдвищить ефективнiсть державного регулювання в сферi природокористування, i забезпечить досягнення екологiчноï безпеки регiонального розвитку.
Висновки. На наш погляд, модернiзацiя регюнального управлiння з метою досягнення еколого-економiчноï безпеки передбачае врахування прiоритетiв як регюнального, так i загальнонацюнального характеру.
На першому етапi формування стратеги забезпечення еколого-економiчноï безпеки необхщно вирiшити еколого-економiчнi проблеми, що обумовлеш порушенням нинi iснуючих норм природокористування та оптати за це. На другому етат провести обов'язкову еколопзацш виробництва й мiнiмiзацiю ресурсокористування, щоб звести до гранично допустимих норм [4]. На третьому етапi виршити питання гармонiзацiï еколого-економiчноï i демографiчноï проблем.
Найважливiшим етапом у процес реалiзацiï стратегiï екологiзацiï регiонального розвитку е розроблення критерив еколого-економiчноï безпеки виробництва й принцитв ïï забезпечення, серед яких слщ вiдзначити:
180
• оптимiзацiю вщомчого тдходу i3 забезпечення еколого-eK0H0Mi4H0i' безпеки;
• обов'язкове врахування щiльностi населения, основних фондiв i еколого-економiчно! мюткост регюшв;
• монiторинг i прогнозування наслщюв еколого-економiчних катастроф;
• незалежнiсть i комплекснiсть проведених екологiчних експертиз;
• превентившсть у прийняттi управлiнських ршень.
Реалiзацiя вище вказаних аспектiв еколого-економiчно! безпеки в межах держави е головною передумовою формування якiсно нового етапу суспiльного розвитку, обумовленого ступенем задоволення потреб населення, в тому чи^ -у здоровому, безпечному для життя iснуваннi.
Л1тература
1. Управлшня еколого-економiчною безпекою Укра!ни: [кол. монографiя] / Живко З.Б., Сватюк О.Р., Лесьюв Г.З. та ш. ; за заг. ред. академша НАНУ, д.е.н, проф.Тринька Р.1. - Львiв: Лiга-Прес, 2012.
2. Костицький В. Еколопчна функцiя держави та економжо-правовий механiзм охорони довкiлля / В. Костицький // Право Укра!ни. - 2004. - № 1. -С. 147-148.
3. Лесьюв Г.З. Роль органiзацiйно-економiчного чинника у забезпечення еколопчно! безпеки Украши / Г.З. Лесьюв, О.М. Стадшчук // Науковий вюник ЛьвДУВС. Серiя економiчна. Збiрник наукових праць. - Львiв: ЛьвДУВС, 2009. - Вип.1. - C. 262.
4. Бшенчук П.Д. Мюцеве самоврядування в Укра!ш (мунщипальне право): Навчальний поЫбник. / П.Д. Бшенчук, В.В. Кравченко, М.В. Пщмогильний - К.:Атша, 2000. - 304 с.
5. Полщук В. Г. Пол^ика стимулювання сталого розвитку регюшв у контекст забезпечення евроiнтеграцiйних процеЫв Укра!ни / В. Г. Полщук // Економiчнi науки. Серiя «Економiчна теорiя та економiчна iсторiя»: збiрник наукових праць Луцького нацiонального техшчного унiверситету. - 2009. -Випуск 6 (23), Ч. 2. - С. 4-6.
6. Лесьюв Г.З. Переваги та недолжи еколопчного податку /Г.З.Лесьюв // Матерiали мiжнародно! науково-практично! конференци «Легалiзацiя економiки та протидiя корупци в системi економiчно! безпеки держави». -Львiв: ЛДУВС, 2013. - C. 152-155.
Summary Leskiv H.Z., Svatyuk O.R.
Lviv State University of Internal Affairs
ECOLOGICAL AND ECONOMIC SECURITY IN THE STATE AND REGIONAL GOVERNANCE
Environmental safety at the regional and national governance economic and legal mechanism for regulating environmental protection are investigated.
Рецензент - д.е.н., професор Пунько Б.М.
181
