CC BY
54РЕГЮНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНА СТ1ЙК1СТЬ
РЕГЮНШ
Танасенко М.О.
Одеський нацюнальний полтехтчний ун1верситет, асистент
REGIONAL DEVELOPMENT AND SOCIAL AND ECONOMIC REGIONAL SUSTAINABILITY Tanasenko M.O., Odessa National Polytechnic University, assistant
АНОТАЦ1Я
В статп дослвджено проблеми стiйкостi perioHÍB Укра1'ни та вивчено нацiональнi загрози стiйкостi. Проаналiзовано умо-ви стiйкого розвитку регiону. Розглянуто методи управлiння економiчною стiйкiстю та аспекти 1'х практичного застосуван-ня. Сформульовано критерп ефективно! системи соцiально-економiчноl стiйкостi регiону.
ABSTRACT
The article investigates problems of sustainability of Ukrainian regions and studies national threats of sustainability. The conditions for sustainable development of the region are analysed. Management methods and economic sustainability aspects of their practical application are examined. Criteria for an effective system of social and economic sustainability of a region are formulated.
Ключовi слова: стшкий розвиток, соцiально-економiчна стшшсть репону, загрози стшкосп регюшв, репональний розвиток.
Keywords: sustainable development, social and economic sustainability of a region, threats for regional sustainability, regional development.
Постановка проблеми. Соцiально-економiчна стшшсть розвитку репону е ключовою складовою сучасних теорш репонального розвитку. Актуальшсть теми стшкого розвитку в першу чергу обумовлена роллю i значенням репошв в соцiально-економiчному розвитку краши. У перiод реформ, коли центр ваги переноситься в обласп i регiони кра!-ни, основним завданням мiсцевих органiв влади мае бути забезпечення стiйкого розвитку репошв з урахуванням !х особливостей i географiчного положення. Як показуе практика, перехщ до стiйкого розвитку економши краши мож-ливий лише за умови забезпеченосп стiйкого розвитку вах складових И частин, тобто репошв. У зв'язку з цим, розгляд питання стiйкого розвитку репошв набувае виняткового значення. Безпосередньо стшкий розвиток репошв визна-чаеться темпами зростання i темпами приросту показнишв соцiально-економiчного розвитку, до яких, перш за все, слад вiднести валовий репональний продукт, продуктившсть працi та ефективне використання всiх складових економГч-ного потенцiалу.
Аналiз останнiх дослГджень та публiкацiй. У прикладному аспекп пiд соцiально-економiчною стiйкiстю репону ро-зумiеться його здатнiсть виконувати сво! функцii i досягати цшей при негативних змiнах параметрiв системи або зов-нiшнього середовища. Вперше питання стiйкостi стосовно економiчних систем дослщжували Л. Вальрас, Дж.Р. Хжс, П. Самуельсон, А.Вальд при аналiзi ринково! рiвноваги в умовах досконало! конкуренцii. В !х роботах були вивчеш питання стiйкостi ринку по вщношенню до економiчних i швестицшних процесiв. В рамках цих моделей були отри-манi найважливiшi висновки, якi лежать в основi становлен-ня сучасно! теорii економiчноi' стшкосп [1]. Дослiдженню економiчного розвитку репошв та мют присвячено чимало теорш, серед яких найбшьш вартими уваги можна видши-ти наступнi. ТеорГя просторових переваг або теорiя розмь щення передбачае, що тi чи iншi види виробництв розта-шовуються в цiлком певних регiонах саме через юнукта просторовi переваги. Дана теоргя в значнiй мiрi пояснюе
регiональнi вщмшностГ в розмiщеннi продуктивних сил. Концепцiя основного та допомГжного виробництва дозволяе розглядати основне виробництво в якосп своерiдного при-скорювача економiчного зростання через те, що зазвичай при розширеннi основного виробництва збшьшуеться Г вся обслуговуюча його шфраструктура, у тому числГ й допом-Гжне виробництво, утворюеться мультиплГкативний ефект. Сошально-економГчна стшшсть регюну тюно пов'язана з !! конкурентоспроможшстю. Тому Г! можна розглядати як окремий випадок модел конкурентних переваг М. Портера, в якш змГнюеться головний шльовий сегмент з конкуренто-спроможносп на стшкий розвиток.
Виклад основного матерГалу. Перехвд до стшкого розвитку краши в цшому можливий ильки в тому випадку, якщо буде забезпечено стшкий розвиток вах !! репошв. Це передбачае формування ефективно! просторово! структури економГки краши при дотриманш балансу штереав вах те-риторГальних одиниць Украши, що зумовлюе необхщшсть розробки та реалГзаци програм переходу до стшкого розвитку для кожного репону, а також подальшо! штеграцп цих програм при розробш державно! полггики в галузГ стшкого розвитку. Проблеми, якГ вирГшуються в кожному репош, в значнш мГрГ повинш вадповдаги державним завданням, але при цьому необхщний облГк мюцевих особливостей.
Концепци стшкого розвитку властиво видшення основ-них «протитен-денцш», балансування яких Г здатне забезпе-чити виживання людства на яшсно прийнятному рГвнг Видшення ввдповщних вимог дозволяе сформулювати основш принципи стшкого репонального розвитку:
- баланс мГж природою Г суспшьством (безпосередньо -економжою);
- баланс усередиш суспшьства на сучасному еташ його розвитку (мГж окремими кранами та !х репонами);
- баланс мГж сучасним Г майбутшм станом людства як де-яко! «цшьовою функщею» розвитку (вимога зберегти жит-тевГ ресурси природи для майбутшх поколшь) (рис.1).
Рисунок 1 - Функцп та умови стшкого розвитку регiону
За нижшми межами реально! стiйкостi виникае нестш-к1сть, перспектива непрогнозованого попршення сощаль-но-економГчно! ситуацп. Катастрофи звичайно зв'язують-ся з втратою керованосп з боку держави, репонально! та мунщипально! влади, кримiналiзацiею i деградащею тери-торiального спiвтовариства в цшому.
Проблеми стiйкостi регiонiв Укра!ни в даний час набу-ли особливого значения. До !х рiшення залучаються крупнi структури та iнтелектуальнi ресурси. Дослщження орГенту-ються на обгрунтування репонально!, галузево! та мГжгалу-зево! стратеги розвитку на найближчi роки, на перюд подо-лання системно! кризи в Укра!ш в цшому [2].
Загрози стiйкого розвитку репошв Укра!ни рiзноманiтнi за джерелами виникнення, формами прояву, силою впливу, часу дi! тощо. Тому вони можуть бути класифжоваш за рГз-ними пiдставами (напрямами). Глобальнi загрози пов'язанi насамперед з економiчною реорганiзацiею свiтово! спшьно-ти i виникненням нових територiальних економiчних цен-трiв, необхiднiстю полiпшення еколопчно! обстановки, переходом цивiлiзацi! до ново!, постшдустрГально! фази тощо. Одна з них полягае в тому, що людство перейшло пороговий рiвень таких загроз господарсько! емностi бюсфери, тобто допустима межа споживання продукцп бiосфери. У сучас-ному свт постiйно зникають види тварин i рослин, змен-шуються лiси, збшьшуються пустелi i площi територiй, на яких порушено природну рiвновагу. У найближчш перспек-тивi у вах кра!нах свiту суттево зростуть еколопчш обме-ження. Полiтичними, економiчними та адмшютративними заходами будуть стримуватися виробництва, орiентоваиi на екстенсивне використання природних ресурав i забрудню-ючi екосистему [2].
Нацiональнi загрози стiйкостi також рiзноманiтнi. Серед них:
- крайня незначшсть позитивних змiн в економщ, висока затратнiсть всiх факторiв виробництва (пращ, ка-пiталiв, матерiалiв, енергп) i, як наслгдок, низька ефектив-нiсть нацiонально! економiки;
- низький рiвень якостi управлiния;
- техшчна вiдсталiсть i техиологiчна недосконалiсть бшьшо! частини пгдприемств, ослаблення науково-техшч-ного потенщалу;
- неефективна структура виробництва, низький рiвень iнвестицiй в основш фонди i людський капiтал;
- непомiрно високе боргове навантаження на вгр-чизняну економiку;
- зростаюча частка тшьового сектору економiки;
- випк капiталiв за кордон, зростаючий диктат шо-земних виробник1в на внутршньому ринку Укра!ни та ш.
Особливе значення мае включешсть репошв у тери-торГальний розподш пращ, що формувався десятилитями Г спираеться на використання природних економГчних пе-реваг конкретних територш [3]. З урахуванням цих переваг створювалися вшповгдш потужностГ та шшГ необхгдш умови, закршлювалася економГчна спещалГзащя регюну. По-тенщал цього чинника досить значний, але значна Г загроза спещалГзаци регюну.
Початковим для забезпечення стшкосп було Г залишаеть-ся визнання того, що регюн може надшно функцюнувати в тому випадку, якщо забезпечить максимально можливий вивГз Г реалГзацш в шших районах свое! конкурентоспро-можно! або ж ушкально! продукци, а також закушвлю всьо-го необхгдного для оргашзаци свого життезабезпечення.
1стотш загрози сталому сощально-економГчному розвитку можуть полягати у втрал внутршнього ринку регюну. Така втрата зазвичай веде до недозавантаження виробничих потужностей Г, як наслшок, до руйнування технолопчного потенщалу, виснаження доходно! частини бюджету (рис.2).
Рисунок 2 - Умови стшкого розвитку регюну
Сощальш загрози стшкосп регюшв Укра1ни також рГз-номаштш Найбшьш загальними з них е загрози з боку негативних демографГчних тенденцш. Загрозливо зростае смертшсть [4]. КрГм того, у рядГ регюшв останшм часом вгдзначаеться штенсивний вщпк населення.
Як1сть системи управлшня економГчною стшшстю регю-ну забезпечуеться ефектившстю ухвалення управлшських ршень, що враховують систему взаемних економГчних ш-тересГв, як господарюючих суб'екпв, так Г регюнальних ор-гашв управлшня. Функцш управлшня економГчною стшкь стю з боку держави бшьшою мГрою визначае регулювання, що розглядаеться як цшеспрямований вплив оргашв влади на основш економГчш параметри для досягнення балансу - стшкого розвитку економГки й штереав суб'екпв госпо-дарювання та сустльства, а також комплекс управлшських дш щодо нейтралГзаци виявлених загроз Г виходу з зони небезпеки. Регулюкта заходи та мехашзми розробляються одночасно з прогнозами сощально-економГчного розвитку, реалГзуються в програмГ забезпечення економГчно! стшкосп Г сталого розвитку об'екпв стшкосп.
Сферою застосування регулюючих заходГв Г мехашзмГв забезпечення економГчно! стшкосп регюну е: розвиток регюнального ринку товарГв Г послуг, м1жрегюнальних зв'язшв; забезпечення ефективного функцюнування регю-нального ринку пращ; проведення ефективно! бюджетно! поллики в регюнц розвиток виробничо! та сощально! ш-фраструктури; використання природних ресурав Г природо-охоронна дГяльшсть; енергетичне забезпечення регюну; ш-формацшне забезпечення управлшсько! д1яльносп оргашв влади та суб'екпв господарювання, прозорють дГяльносп оргашв управлшня.
При цьому слГд зазначити, що бГльш дГевим та оптималь-ним е регулювання не директивними методами, а через мо-тивацшш мехашзми та селективний пгдхвд використання економГчних регуляторГв. До основних економГчних регуля-торГв, обсяг яких останшм часом значно скоротився, вщно-сяться: дотацп шдприемствам; податковГ пшьги, вщстрочен-
ня, розстрочки сплати податк1в, пенш та штрафГв, а також орендних платежГв до бюджету; кредитування на пГльгових умовах, пгд гаранти мюцевих Г регюнальних оргашв влади. Також позитивний ефект мае: безкоштовне видшення будГвель Г земельних дГлянок (право розпорядження якими належить регюнальним або мюцевим адмшютращям); ш-формацшне забезпечення; розмщення регюнального за-мовлення, постачання продукцп на конкурснш основГ тощо. Застосування означених регуляторГв проводиться за селек-тивним шдходом до всГх суб'екпв господарювання регюну. Кризовий стан ресурсного потенщалу бшьшосп регюшв вказуе на неспроможшсть надання гарантовано! державно! пГдтримки в повному обсязГ, тому селективна полГти-ка дозволяе спрямовано впливати на певш групи суб'екпв ринку, якГ здатнГ забезпечити значний мультиплГкативний ефект для економГки регюну у виробницта (галузГ); ма-ють бюджетоутворюючий характер; здшснюють ефективну фГнансово-господарську дГяльностГ та показують стГйкГсть розвитку; мають конкурентш переваги, платоспроможний попит на продукцГю тощо. Отже, систему критерГ!в у рамках селективно! полГтики можна подГлити на такГ, що характе-ризують соцГально-економГчну значимГсть пГдприемств для регюну та критери ефективносп фшансово-господарсько! дГяльностГ та стГйкостГ розвитку пГдприемства.
Таким чином, система управлГння економГчною стГйкГ-стю е досить складною сукупшстю елеменпв, що реалГзуе основнГ принципи та функцГ! управлГння, здатна забезпечи-ти прийнятний стан економГчно! стГйкостГ, мае властивостГ до адаптаци та постшного вдосконалення з урахуванням змГн внутрГшнього та зовнГшнього середовища.
НайбГльш ефективним методом управлГння економГчною стшшстю е програмно-цшьовий, що реалГзуе комплексний пГдхГд Г представляе собою систему специфГчних форм Г ме-тодГв управлГння, спрямованих на реалГзацГю комплексних програм; сукупшсть прийомГв, що дозволяють представити вирГшення проблеми як ГерархГю цГлей, якГ визначенГ за рГв-нями спГльностГ, значущостГ та доцГльностГ, з подальшим
досягненням !х шляхом реалiзацi! системи взаемозв'язаних заходiв.
Сучасна практика сввдчить, що побудова шльово! моделi управлшня економiчною стiйкiстю регiону е найбшьш важ-ливим i складним елементом методично! роботи щодо за-
PiBeHb 1. Кiнцева цiль
PiBeHb 2. Пщцш 1.1
PiBeHb 3. Задачi та про-блеми
PiBeHb 4. Шляхи вирь шення (напрямки)
PiBeHb 5. Проекти
Рисунок 3 - Цшьова модель управлiння
1. Виявлення наявностi проблемно! ситуацi! в регюш та формулювання конкретно! проблеми.
2. Вибiр проблемно! ситуацi!, що вирiшуеться програмно: визначення бажаного стану об'екту економiчно! стiйкостi (не оцiнюеться як загрозливе); виявлення та оцiнка дшчих чинник1в дестабiлiзацi!; визначення й оцшка передбачува-них збитк1в ввд виявлених загроз; оцiнка загроз вiдповiдно до !х важливостi, часу настання тощо; прийняття рiшення щодо вибору проблемно! ситуацп.
3. Формування програмних цшей i завдань (iерархiя цiлей).
4. Попередне визначення необхщного ресурсного забез-печення для вирiшення проблемно! ситуацп, встановлення обмежень за видами ресурав.
5. Розробка стратегi! забезпечення економiчно! безпеки як комплексу заходiв - метсдов, способiв, засобiв досягнен-ня програмних цiлей.
6. Уточнення обсягу наявного ресурсного забезпечення для реалiзацi! обрано! стратегi! та його розподш за видами заходiв i часом.
7. Подготовка проекту цiльово! програми та !! узгодження з шшими дiючими програмами.
8. Затвердження програми, доведення !! до виконавцiв.
9. Створення органiзацiйного механiзму управлiння щ-льовою програмою.
Практика показуе, що програмно-цiльовий метод управлшня в основному використовуеться для виршення окре-мих проблем щодо подолання негативних процесiв i явищ, запровадження компенсацiйних заходiв. Проте значш об-сяги збиткiв i втрат, !х соцiальний аспект спонукають до
стосування програмно-цiльового методу управлшня (рис.3). Тому, для досягнення максимального ефекту програмно-ць льового управлiння необхвдно забезпечити повноту цiльовоi комплексно! програми економiчноi стiйкостi регiону, для чого !! розробка та реалiзацiя повинна включати так1 етапи.
розробки стабшьного механiзму цiльово! орiентацi! всiх елеменпв (учасник1в) процесу забезпечення економiчно! стшкосп, здатного до постiйного виявлення та виршення всiе! сукупностi проблем. Вш повинен надати можливiсть випереджаючого управлшня на шдстаи проведення пла-номiрно! дiагностики стану економiчно! стiйкостi регюну, своечасного виявлення чинник1в дестабiлiзацi!, прогнозу-вання можливих проблем, виявлення перспективних ре-зервiв соцiально-економiчного розвитку, постiйного пошуку та вiдбору альтернативних заходiв i механiзмiв забезпечення економiчно! стiйкостi. Отже, такий пвдхвд дозволяе перейти ввд стратегi! «постфактум» (як реакцi! на негативш подi!, що вже ввдбулися) до стратегi! на принципах випереджаючого управлшня забезпечення економiчно! стiйкостi, що спрямо-вана на недопущення переростання чинник1в дестабiлiзацi! в загрозу стшкосп.
В усьому рiзноманiттi проблем нацюнально! економiч-но! стiйкостi кра!ни чггко визначаеться регiональний аспект. Тому система економiчно! стiйкостi регiону повинна бути орiентована на забезпечення економiчно! незалежносп, ста-бiльнiсть i здатнiсть до саморозвитку i прогресу. I! основни-ми принципами мають стати комплексшсть i системнiсть, гнучкiсть, порiвняннiсть витрат щодо забезпечення стшкосп та майбутшх збитшв вiд загроз. Запровадження системного шдходу в управлiннi економiчною стшшстю регiону дозволить сформувати гнучку органiзацiйну структуру, поеднати в единому управлшському циклi сукупнiсть дiй, необхщних для досягнення цiлей комплексно! програми економiчно! стiйкостi регiону, надаючи можливють враховувати змiни та забезпечувати адаптивне реагування. Взаемод1я регiональ-
них оргашв управлшня та господарюючих суб'еклв у си-стемГ програмно-цГльового управлГння економГчною стГйкГ-стю повинна будуватися на основГ застосування сукупностГ економГчних регуляторГв господарсько! дГяльносп, пов'яза-них Гз економГчними штересами суб'еклв господарювання репону. Селективна полпика при використанш рГзних ре-гуляторГв мае спиратись на достовГрну й об'ективну оцшку соцГально-економГчно! значущостГ та фГнансово-економГч-ного стану суб'еклв господарювання репону, що дозволить приймати вГдносно них ефективнГ управлГнськГ рГшення, а також реалГзовувати промислову та швестицшну поллики, формувати бюджети розвитку регюшв.
Висновки. Таким чином, сталий розвиток репону - це комплексний процес, що веде до вирГшення проблем на-селення на регюнальному рГвш, до шдвищення умов жит-тя жителГв репону шляхом досягнення збалансованосп сощально-економГчного та еколопчного розвитку, здшс-нюваного на основГ рацГонального використання всього
ресурсного потенщалу perioHy, включаючи географiчнi особливостi регюну, а також особливосп економiки, шфра-структури, промисловостi i потенцiйних можливостей окре-мих мiст, що вщносяться до даного регiонy.
Лiтератyра
1. Шумпетер Й. Теория экономического развития/ Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1982.
2. Козловський С.В. Управлшня сучасними економiч-ними системами, ïx розвитком та стiйкiстю: [моногр.] / С.В. Козловський - Вшниця: Меркьюрi-Подiлля, 2010. - 432 с.
3. Подпругин М.О. Устойчивое развитие региона: понятие, основные подходы и факторы // Российское предпринимательство. — 2012. — № 24 (222). — С. 214-221.
4. Забарна Е.М. Ошнювання шновацшно-швестицш-toï складовоï еко-номiчного розвитку / Е.М.Забарна // Наука та наукознавство. - 2015. - №4 (89). - С.28-37.
ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИНТЕРЕСЫ И ИХ РЕАЛИЗАЦИЯ В ЭКОНОМИЧЕСКОЙ
ПОЛИТИКЕ ГОСУДАРСТВА
Ткаченко А.А.
ФГБОУ ВО «Кубанский Государственный университет», аспирант
г. Краснодар
Кузнецова Е.Л.
ФГБОУ ВО «Кубанский Государственный университет», кандидат экономических наук, доцент
г. Краснодар
ECONOMIC INTERESTS AND THEIR IMPLEMENTATION IN THE ECONOMIC POLICY STATES Tkachenko A.A., Kuban State University, postgraduate, Krasnodar
Kuznetsova E.L., Kuban State University, Ph.D. in Economics, associate professor, Krasnodar АННОТАЦИЯ
В статье проанализированы методологические подходы к реализации социально-экономической политики; рассмотрены отношения, возникающие при взаимодействии государства с другими субъектами хозяйственной жизни с учетом удовлетворения экономических интересов. ABSTRACT
In article methodological approaches to implementation of social and economic policy are analysed; the relations arising in case of interaction of the state with other subjects of economic life taking into account satisfaction of economic interests are considered.
Ключевые слова: экономические интересы, социально-экономическая политика, ресурс, структура, процесс, экономический субъект, фирма, государство.
Keywords: economic interests, social and economic policy, resource, structure, process, economic actor, firm, state.
Реализация экономической политики государства - это динамически-непрерывный процесс достижения поставленных задач и целей, в котором участвуют различные институты общества и органы государственной власти. Её реализация начинается только после разработки и реализации правительством страны комплекса мероприятий, в форме программы, направленных на решение социально-экономических и политических вопросов.
Одной из составляющих частей осуществления экономической политики является определение механизма ее реализации, который включает в себя совокупность ресурсов, средств и методов, обеспечивающих выполнение мероприятий, запланированных для реализации поставленных задач. Исходя из вышесказанного, мы выделим несколько таких мер:
- нормативно-правовые;
- социально-психологические;
- финансово-экономические;
- организационно-управленческие.
Существуют несколько методологических подходов к реализации экономической политики страны. Они рассматривают этот процесс с различных сторон.
Во-первых, политику и её реализацию можно рассматривать как совокупность действий различных структур государства, направленных на решение адаптационных вопросов всех участников, и прежде всего руководителей высшего звена. Им в ходе осуществления социально-экономической политики, приходится решать поставленные задачи с умением согласовывать как государственные интересы, так и формировать партнерские отношения с другими субъектами национальной экономики. В данной ситуации большое значение имеют информационные системы и каналы связи, предоставляющие возможность своевременно узнавать о результатах деятельности и новых значимых событиях и, опираясь на это, регулировать свою дальнейшую работу, ис-
