CC BY
79
I. Ю. Шдоричева
канд. екон. наук м. Донецьк
ТЕОР11 РЕПОНАЛЬНОГО ЗРОСТАННЯ ТА РОЗВИТКУ З 1ННОВАЦ1ЙНОЮ ДОМ1НАНТОЮ
Здатнiсть до генерацп, використання та розпо-всюдження нових знань виступае основою конкурен-тоспроможностi нацюнально! економiки та ключовою передумовою прискореного соцiально-економiчно-го зростання, яке нерозривно пов'язане зi стратепею iнновацiйного розвитку держави i, в першу чергу, 11 регiонiв. 1нноваци е одним з визначальних факторiв довгострокового економiчного розвитку територи. В Укра!ш основна проблема формування шновацшно орiентованих регiонiв полягае у вщсутносп практики застосування науково-обГрунтованих пiдходiв до роз-робки стратегiй iнновацiйного репонального розвитку. Для знаходження шляхiв и вирiшення необхiдно роз-глянути i визначити особливостi основних сучасних теорш регiонального економiчного зростання i розвитку з шновацшною домiнантою та окреслити можли-востi !х застосування в Укра!ш, в чому i полягае мета даноЧ статтi.
Вагомий внесок у формування економiчних теорш репонального шновацшного розвитку зробили як зарубiж-нi науковцi (Й. Шумпетер, Г. Менш, С. Кузнець, Ф. Пер-ру, Т. Хегерстранд, М. Енрайт, С. Розенфельд, К. Фрiмен, Р Нельсон, Б.-А. Лундвалл, Ф. Кук), так i провiднi укра!н-сью та росiйськi вченi (М. Туган-Барановський, М. Кондратьев, Ю. Яковець, А. Чухно). Проте ряд проблем, пов'язаних iз обГрунтуванням методолопчних пщходав до розробки стратегiй шновацшного репонального розвитку, залишаються невирiшеними, що зумовлюе необхiднiсть проведення подальших дослщжень у цьому напрямi.
Фундаментом теорш репонального розвитку, пов'язаних з шновацшно-технолопчним фактором, зазвичай вважають працi таких визначних економю-тiв, як М. I. Туган-Барановський, М. Д. Кондратьев i Й. А. Шумпетер.
М. I. Туган-Барановський показав, що циктчний характер розвитку економiки визначаеться цикшчним вiдтворенням основного кашталу, що е внутрiшньою властивiстю економiчноl системи, яка для свого розвитку потребуе впровадження ново! техшки i технологи1. 1де! М. I. Туган-Барановського були розвинутi М. Д. Кондратьевим в теори «довгих хвиль» (великих цикпiв), у якш вiн встановив, що перед початком зрос-таючо! хвилi великого циклу спостертаються суттевi змiни умов господарювання, що виражаеться у глибо-ких змiнах технiки виробництва, яким, у свою чергу, передують значнi технолопчш вiдкриття2. Висновки
1 Туган-Барановский М. И. Избранное: Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов / М. И. Туган-Барановский ; РАН Институт экономики ; отв. ред. Л. И. Абалкин. — М. : Наука, 1997. — 574 с.
2 Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды / Н.Д. Кондратьев ; Международный фонд Н. Д. Кондратьева и др. ; ред. колл. : Абалкин Л. И. (пред.) и др. ; сост. Яковец Ю. В. — М. : ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. — 767 с.
М. Д. Кондратьева Грунтувалися на емтричному аналiзi великого масиву економiчних показниыв рiзних кра!н за досить тривалий промiжок часу, що охоплював 100— 150 роыв.
Й. А. Шумпетер продовжив дослщження М. I. Ту-ган-Барановського i М. Д. Кондратьева, придтивши основну увагу проблемам динамiчного розвитку еконо-мши3. Спираючись на теорш великих цикшв М. Д. Кондратьева, вш розробив шновацшну теорш економiч-ного розвитку, яка у подальшому стала фундаментом сучасно! еволюцшног економiчноi теори.
Й. А. Шумпетер довiв, що економiчна еволющя вщбуваеться у часi на ушх рiвнях економiчноl системи, хоча iз рiзною швидкiстю, и двигуном е конкуренщя, а ресурсами — енерпя, iнформацiя i матерiали, здо-буп з навколишнього середовища. Конкуренцiя вщ-буваеться мiж агентами мiнливостi — «новаторами», що долають шерцш i прагнуть вивести економiчну систему з рiвноваги, щоб одержати новi можливост (вдосконалити або змiнити комбiнацiю факторiв виробництва для забезпечення зростання прибутку), i спадкоемцями юнуючо! системи — «консерваторами», яы намагаються зберегти и стабiльнiсть завдяки недо-пущенню вiдхилень вiд сформовано! рiвноваги, щоб не допустити передту сво!х ресуршв. Вiн стверджував, що саме шноваци обумовлюють появу довгих хвиль еко-номiчно! активностi: коли iнновацi! впроваджуються в економшу вiдбуваеться так зване «творче руйнування», що пiдривае рiвновагу iснуючо!' економiчно!' системи, !! технолопчно! структури i викликае модернiзацiю останньо! на основi нового технологiчного укладу, в результат чого i вщбуваеться небувале зростання еко-номiки i добробуту людей4.
Таким чином, виходить, що саме в перiоди спадiв i депресiй економiка найбiльш сприйнятлива до шно-вацiй. Економiчна криза примушуе шукати можливостi для виживання, як1 надае iнновацiйний процес: впровадження нових технологш вiдкривае новi виробничi можливостi, що забезпечуе прорив у шдвищенш ефек-тивностi економiки та Г! перехiд до нового етапу розвитку (циклу економiчно! активноста). При цьому, як за-значае С. Ю. Глазьев (який разом з Д. С. Львовим вперше ввели в об^ поняття технолопчного укладу i розробили однойменну концепцш), в умовах кризи скорочення економiчно! активностi не зачiпае перспективних ви-робництв нового технологiчного укладу, що мають по-тенцiал зростання в рамках майбутнього економiчного розвитку. Навпаки, в цей час на тлi загального спаду спостерiгаеться зростання виробництва принципово
3 Шумпетер Й. А. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, процента и цикла конъюнктуры) / Й. А.Шумпетер ; пер. В. С. Автономова, М. С. Любского, А. Ю. Чепуренко. — М. : Прогресс, 1982. — 456 с.
4 Там же.
нових продуклв, пщйом щновацшно1 та iнвестицiйноï активностi в перспективних напрямках5.
Примiтно, що вперше факт зв'язку перiодiв депре-ciï економiки з пiдвищенням il iнновацiйноï сприйнят-ливостi встановив у 1979 р. Герхард Менш6. Цей факт вщ назвав «тр^герним ефектом депресй», маючи на увазi, що саме депрешя дае поштовх для щновацшного про-цесу, який стимулюе розвиток економщи i залучення iнвестицiй. Вчений емшрично пiдтвердив, що в деяи iсторичнi перiоди утворюються кластери базисних щ-новацiй, ят обумовлюють структурн трансформацй' за-вдяки формуванню нових галузей i навiть цiлих секторiв економiки. Такi висновки дозволили йому запропону-вати свое розумiння природи економiчних бумiв i криз.
У 2006 р. японський економiст Масаат Хiроока7 на основi аналiзу великого масиву статистично!' iнформацiï показав наявнють тiсноï кореляцй' дифузй' iнновацiй i великих циктв Кондратьева i встановив, що дифузiя щно-вацш вибiрково збирае кластер iнновацiй вздовж пщви-щувально!' стадй' великого циклу. Нововведення повшстю синхронiзуються з пщвищувально1 стадiею великого циклу i дають найбтьший ефект для економiки в стадй' пiку. Таким чином, низхщна стадiя циклу закономiрно повинна змшюватися пщвищувальною завдяки освоенню i впровадженню нових технологiй. Як зауважуе А. А. Акаев8, з цього випливае важливий практичний висновок: усшх державно!' iнновацiйноï поливки цiлком залежить вiд здатностi уряду передбачати i активно сприяти щ-новацшному процесу в перiоди депресй' i пожвавлення, коли мае мюце синергетичний ефект посилення щно-вацш. I, навпаки, якщо пщтримка уряду здшснюеться з запiзненням, ефективнiсть шновацш значно знижуеться. Таким чином, вщповщно до теорй' довгих хвиль Кондратьева, перюд 2010—2025 рр. (фази депресй' i пожвавлення) е найбтьш сприятливим часом для освоення i впро-вадження ново!' хвит базисних технологiчних iнновацiй, ят складуть основу шостого технологiчного укладу та за-безпечать пщйом економiки.
Основи сучасно!' економiчноï теорй' кластерного розвитку були закладеш у XIX ст. у пращ основоположника неокласичного напряму в економiчнiй науцi Альфреда Маршалла «Принципи економiчноï науки» (1890 р.), де вперше розглядалися проблеми репональ-ного розвитку та були виявлен феномени промисло-во-розвинених репошв, чому була присвячена окрема глава гад назвою «Концентрацй' спецiалiзованих вироб-
5 Глазьев С. Ю. Проблемы реализации интеллектуального потенциала общества в условиях перехода на инновационный путь развития [Электронный ресурс] / С. Ю.Глазьев. — Режим доступа : http://www.imepi-eurasia.ru/baner/Glaziev.doc.
6 Mensch Gerhard D. Stalemate in Technology: Innovations Overcame the Depression / Gerhard D. Mensch. — Cambridge, Mass. : Ballinger Publishing Company, 1979. — 241 p.
7 Hirooka M. Innovation Dynamism and Economic Growth: A Nonlinear Perspective / М. Hirooka. — Cheltenham, UK Northampton, MA: «Edward Elgar», 2006. — 426 р.
8 Акаев А. А. Теория Шумпетера-Кондратьева инноваци-
онно-циклического экономического роста — основа стра-
тегического управления устойчивым развитием [Електро-
нний ресурс] / А. А. Акаев. — Режим доступа : http://www.
it-kniga.com/index.php?option=com_content&view=article&i
d=384&Itemid=367. — С. 4.
ництв в окремих районах»9. Запропонована А. Маршаллом схема, коли навколо спецiалiзованих тдприемств утворюються допомiжнi виробництва з постачання ушх сушжних товарiв (сировини, матерiалiв, шструментав тощо), в сучасних умовах ютотно ускладнилася, але в за-гальному уявленш вона не застарта. Бтьш того, в умовах глобалiзацii загострилася проблема створення нових форм територiальноi' оргашзаци виробництва, ефектив-но'' просторово'' агломераци виробнитв, спроможних об'еднати сво'' конкурентнi переваги, здобутки, знання i досягнення та сформувати органiчну, i в той же час вщ-носно автономну, частину свггово! економiки.
Повний розвиток теорiя кластерiв знайшла в до-слiдженнях Майкла Портера10, який виклав теорiю нацiональноi' конкурентоспроможностi, зробивши комплексний юторичний аналiз зв'язку кластерiв i кон-курентоспроможностi кра'н i репошв. На думку вченого, стшю конкурентш переваги фiрм, ят працюють в однш певнiй галузi, забезпечуються завдяки 1х концентрацй у кластери — групи географiчно взаемопов'язаних ком-панш (постачальнитв, виробнитв та iн.) i пов'язаних з ними органiзацiй (освгтшх закладiв, органiв державного управлшня, iнфраструктурних компанiй), якi дiють у певнш виробничiй сферi i взаемодоповнюють один одного. Таким чином, визначаючи кластер, М. Портер акцентуе увагу на трьох його властивостях:
(1) географiчнiй локалiзацii. Розмiри кластерiв мо-жуть варiюватися вiд одного мюта до ряду сусiднiх кра'н. Наприклад, доцiльнiсть формування кластерiв на репо-нальному рiвнi М. Портер пояснюе так:
«Нацюнальна економiка рiзних кра'н рiдко розви-ваеться рiвно. Деят райони i мiста випереджають iншi в економiчному процвiтаннi. ... Щоб стимулювати еконо-мiчний розвиток в районах, ят зазнають застою, багато кра'н практикують регiональну полiтику того чи шшого роду. Регiональна полпика рiдко досягае ефекту, остльки звичайно вона включае застосування субсидiй загального характеру, ят мають за мету спонукувати («подкупит») фiрми до того, щоб вони розмщували сво'' шдприемства або iншi споруди у тому чи шшому районi. ... що навряд чи е подходящим засобом для плекання мiцноi еконо-мiчноi бази або створення конкурентно'' переваги. ... Ре-гiональна полiтика буде бтьш ефективною, якщо вона послщуе за принципом нарощення галузевих кластерiв. Те, що слугуе привабливим центром для кластерiв, — унь верситети, дослщницьт лаборатори, спецiалiзована шф-раструктура . — мае значно бтьший ефект, нiж субсиди. Сама найкраща регюнальна полiтика — це та, яка видтяе вузловi елементи, що складають основу могутностi галузi, i нарощуе '¿х з метою заохочення формування географiч-но сконцентрованих кластерiв»11.
9 Маршалл А. Принципы экономической науки: в 3-х т. / Альфред Маршал. — М. : Прогресс, 1993. — Т. 1. — 415 с.
10 Портер М. Международная конкуренция / М. Портер ; пер. с англ. ; под ред. и с предисловием В. Д. Щетинина. — М. : Международные отношения, 1993. — 896 с.; Портер М. Конкуренция / М. Портер ; пер. с англ. — М. : Издатель-скийдом «Вильямс», 2002. — 496 с.
11 Портер М. Международная конкуренция / М. Портер ; пер. с англ. ; под ред. и с предисловием В. Д. Щетинина. — М. : Международные отношения, 1993. — 896 с.; С. 713— 714.
(2) конкурентних i партнерських зв'язках мiж тд-приемствами. М. Портер зазначае, що кластер е особливою формою мереж! взаемопов'язаних пщприемств i бiльш глибокий розвиток зв'язтв мiж ними свiдчить про ступiнь розвитку самого кластера;
(3) технолопчнш взаемозалежност галузей. До кластеру входять пщприемства рiзних галузей, техно-логiчно пов'язаш мiж собою. Зазвичай це виробники готового продукту; постачальники факторiв виробни-цтва; компонентiв, машин, сервiсних послуг; фiнансовi iнститути; виробники супутнiх продукпв та iн.
Теорiя промислових кластерiв М. Портера отрима-ла продовження у працях Майкла Енрайта, який створив теорш регiональних кластерiв, надавши !м так! ви-значення:
репональний кластер — це промисловий кластер, у якому фiрми-члени знаходяться в географiчнiй близь-костi один до одного;
репональний кластер — це географiчна агломера-цiя фiрм, що працюють в однш або кшькох спорiднених галузях господарства.
Вiн зробив припущення, що конкурентнi переваги створюються не на нацюнальному або наднацюнально-му рiвнях, а на регюнальному рiвнi, де головну роль гра-ють iсторичнi передумови розвитку репошв, рiзноманiт-нiсть оргашзацй виробництва, культур ведення бiзнесу i здобуття освгги. Для перевiрки свое! гiпотези М. Енрайт провiв дослiдження в деюлькох галузях промисловостi, зосереджених у рiзних регiонах свiту, — хiмiчно! про-мисловостi у Швейцар!! i ФРН, виробництва керамiчно! плитки в !талй та синтетичних волокон в Япони i дiйшов висновку про юнування регiональних кластерiв12.
Дослiдження регiональних кластерiв М. Енрайта-були продовженi у працях С. Розенфельда, П. Маскелла i М. Лоренцена. Основний внесок С. Розенфельда по-лягае у тому, що вш доповнив трактування репонально-го кластеру ще одним елементом — наявнютю каналiв зв'язку мiж учасниками кластеру. На його думку, репональний кластер е не ттьки географiчно локалiзованою концентращею взаемозалежних фiрм, вiн також повинен мати канали для дтових угод, виробничих транзак-цiй i комунiкацiй мiж пiдприемствами13. Однак, даючи бiльш розгорнуте у певному сенш визначення кластерам, вченийне враховуе у ньому роль державних оргашв влади, освiтнiх установ, асоцiацiй. Скорше його розумiння кластерiв пов'язано з мережними об'еднаннями, якi е свого роду основою для створення кластеру. П. Маскелл i М. Лоренцен розвинули напрацювання С. Розенфельда у цьому напрям^ заклавши основу ново! теори — те-орп мережно'1 економки. На !хню думку, оргашзащя ме-режно! взаемоди м!ж фiрмами на основi взаемно! довiри е головною умовою формування конкурентоспромож-
12 Enright M. J. The Geographical Scope of Competitiveness Advantage / Enright M. J. // Stuck in the Region? Changing scales for regional identity / Edited by E. Dirven, J. Groenewegen and S. van Hoof. Utretch. — 1993. — pp. 87-102; Enright M. J. Why Clusters are the Way to Win the Game? // World Link. — 1992. — № 5 (July/August). — pp. 24-25.
13 Rosenfeld S.A. Bringing business clusters into the mainstream of economic development / S. A. Rosenfeld // European planning studies. — 1997. — № 5. — pp. 3-23.
ного репонального кластера та п!двищення конкурен-тоспроможносп кожного з його учасник!в14.
Багатоаспектнють кластерного розвитку визначае можливють застосування шших теоретичних пiдходiв, здатних розширити розумшня феномену кластерiв. На-приклад, з точки зору тституцюнальноi eKOHOMiHHoi тео-pii кластер можна представити як сучасний шститут, який поеднуе формалiзованi та неформалiзованi в!дносини його учаснитв м!ж собою i з зовшшшм оточенням15.
З позиц!! евoлюцiйнoi eKOHOMiHHoi meopii розвиток кластерiв у час! i простор!, як i шших сощально-еконо-м!чних явищ, може в!дбуватися по траекторй' зростання i розвитку або падшня i деградацй'. На даний час висх!д-ну динам!ку еволюцй' кластерiв пов'язують з поглиблен-ням мережних в!дносин промислових тдприемств та !х вступом до тновацшних клacmepie — просторово! кон-центрацй' взаемозв'язаних в iнновацiйному процеш ор-ганiзацiй — виро6ник!в, постачальнитв, унiверситетiв, торгових органiзацiй та ш.16. Кластери в!др!зняються в!д звичайних агломерацш виробник^в тим, що окр!м гео-графiчно! локалiзацi! пiдприемств передбачають функ-цiональнi зв'язки м!ж учасниками, обмш досв!дом, iнформацiею i знаннями. Таи властивостi кластерiв, на-явн!сть у !х складi мо6!льних малих пщприемств дозво-ляють !м адаптуватися до м!нливих умов зовн!шнього середовища та залишатися конкурентоспроможними.
Кластерна теорiя економiчного розвитку базуеться на нових парадигмах i концепцiях регiону, серед яких найбтьшого поширення набули чотири: peгioн-квaзiдep-жава, peгioн-квaзiкopпopaцiя, регюн-ринок, регюн-сощум. Коротко наведемо !х сутнють17.
(1) регюн як квaзiдepжaвa е в!дносно вщокремленою пiдсистемою держави i нац!онально! економ!ки. У ба-гатьох кра!нах репони акумулюють все б!льше функц!й i ф!нансових ресурс!в, що ран!ше належали «центру», тобто в!дбуваються процеси децентрал!зац!!. Одна з голо-вних функцш рег!ональних орган!в влади — регулювання економ!ки рег!ону. Взаемод!я державно! та репонально! влади, а також р!зш форми м!жрег!ональних економ!ч-них в!дносин забезпечують функц!онування рег!ональ-них економ!к у систем! нац!онально! економ!ки;
(2) регюн як квaзiкopпopaцiя — це крупний суб'ект власносп (рег!онально! i мун!ципально!) та економ!чно! д!яльност!. У цш якост! рег!они стають учасниками конкурентно! боротьби на ринках продукпв, послуг, каш-
14 Пилипенко И. В. Конкурентоспособность стран и регионов в мировом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной и Северной Европы / И. В. Пилипенко. — Смоленск : Ойкумена, 2005. — 496 с., с. 92.
15 Романова О. А. Потенциал кластерного развития экономики региона / О. А. Романова, Ю.Г Лаврикова // Проблемы прогнозирования. — 2008. — № 4. — С. 56-70, с. 57.
16 Engel J. S. Global network sofcluster sofinnovation: Accelerating the innovation process [Электронный ресурс] / Jerome S. Engel, Itxaso del-Palacio // Business Horizons. — 2009. — Режим доступа : http://www.haas.berkeley.edu/groups/online_marketing/ facultyCV/papers/engel_paper2009.pdf.
17 Челноков И. В. Региональная экономика: организационно-экономический механизм управления ресурсами развития региона / И. В. Челноков, Б. И. Герасимов, В. В. Быковский ; под науч. ред. Б. И. Герасимова. — Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2002. — 112 с., С. 5-6.
талу (наприклад, щодо захисту «торгово! марки» мюце-вих продуклв, змагання за бiльш високий регiональний iнвестицiйний рейтинг тощо). Репон як економiчний суб'ект взаемодiе з нацюнальними татранснацюналь-ними корпорацiями. Репони володiють значним ре-сурсним потенщалом для саморозвитку. Розширення економiчноï самостшносп регiонiв (шляхом передачi економiчних прав i повноважень вщ «центру») е одним з головних напрямiв ринкових реформ.
(3) подход до регюну як ринку, що мае певш межО, акцентуе увагу на загальних умовах економiчноï дОяль-ност (подприемницькому кшмап) i особливостях реп-ональних ринков продуклв i послуг, пращ, шформацй', знань, кредитно-фшансових ресуршв тощо.
Зазначеш три парадигми репонального розвитку включають проблему сшвводношення державного ре-гулювання, ринкового саморегулювання та сощального контролю.
(4) подход до регюну як соцуму (спшьносп людей, що живуть на певнш територй') висувае на перший план водтворення сощального життя (населення i тру-дових ресурав, охорони здоров'я, освоти, культури, на-вколишнього середовища тощо) та розвиток системи розселення. Дослодження регюну в такш ролО ведеть-ся в розрОзО сощальних груп з 0х особливими функщя-ми та штересами. Даний подход ширше економОчного, оскшьки включае освотш, культурш, медичш, сощаль-но-психолопчш, полОтичш та шшО аспекти життя реп-онального сощуму.
У теорй' регюнально! економши розвиваються й шшО спещалОзоваш подходи. Наприклад, репон як безпосереднш учасник глобалОзаци' економщи або репон як подсистема шформацшного сусшльства. З цих позицш дОяльнють регюнальних оргашв влади мае спрямовуватися на створення мережних форм вза-емодн' подприемств i оргашзацш (у тому числО кластеров), яы в сучасних умовах здатш забезпечити територй' довгострокову конкурентоспроможнють i переход на модель стшкого (еколого-сощо-економОчного) розвитку.
ТеорОя кластеров тюно пов'язана з такою сферою дослодження, як теорй' розмщення та просторово! ор-гашзацй' економши (теорiя розмщення сыьського гос-подарства, теорiя розмщення ^OMumoeocmi, теорiя просторовоХ економiчноï рiвноваги), основоположниками яких е Й. Тюнен, В. Лаунхардт, А. Вебер, А. Льош, Г. Мюрдаль, Т. Паландер, Т. Хегерстранд.
Важливим етапом у розвитку теорш розмщення стало дослодження процешв створення та поширення шновацш. Першу просторову модель дифузи тновацш (нововведень) запропонував ТорстенХегерстранд у пращ «ДифузОя шновацш як просторовий процес» (1953 р.). Згодно з Т. Хегерстрандом конкурентш переваги при розмщенш виробництва набувають ri репони, яко за-безпечують оптимальш умови для дифузи', тобто поширення, розсшвання по територй' рОзних тишв шновацш. При цьому швидкость поширення шновацш залежить не вод водсташ, а вод трансляцшно'1' спроможност окре-мих мют, через яы вона здшснюеться. Вчений також визначив, що дифузОя шновацш може бути трьох тишв: дифузОя поширення (коли шноващя рОвномОрно поши-рюеться в ушх напрямках вод джерела виникнення); ди-
фузОя перемщення (поширення водбуваеться у певному напрямО); змшана дифузОя18.
У цьому ж контекст заслуговують на увагу й шшО моделО просторового розвитку, що входять до групи теорш кумулятивного зростання. Основу цих теорш скла-дають таи ключовО положення, як виникнення центрОв зростання та каналОв його поширення в просторовш економщ, розвиток перифершних територш, утворен-ня агломерацш та центральних мюць, дифузОя нововведень, постшна воддача вод масштабу, нерОвномОрний розвиток в умовах вольно! конкуренцй'19.
Разом Оз моделлю дифузй' нововведень Т. Хегер-странда, серед теорш кумулятивного зростання необидно видолити концепцш «полюшв зростання» Ф. Перру, Ж.-Р. Будволя, П. Потье, Х. Ласуена; модель сукупно'1' причинно!' обумовленост та теорш мюько! агломерацй' Х. РОчардсона; теорш «центр-периферОя» Дж. Фродма-на; модель «вулкан» Х. Прша. За цими теорОями репон розглядаеться як сукупшсть подприемств, основне при-значення яких полягае у випуску конкурентоспромож-но! продукцй' шляхом ефективного використання ушх видОв ресурсОв. КрОм того, репон — це територОя, на якш продукуються новО оде! i винаходи з огляду на створеш для таких цолей умови. Представники цих теорш напо-лягали на проведенш активно! регюнально! полотки з метою зменшення розбОжностей в рОвнях економОчного розвитку регОонОв. Цим обумовлюеться висновок про те, що держава мае займати активну позицш щодо стиму-лювання економОчного розвитку водсталих репошв.
Найбольш широке визнання серед теорш кумулятивного зростання одержала концепщя «полюйв зростання», запропонована на початку 1950-х рр. Франсуа Перру20. Водповодно до його теорй' зростання економши в ушх репонах краши не водбуваеться рОвномОрно, воно з'являеться в деяких точках або полюсах зростання i з мшливою штенсившстю та певним змОнним ефектом поширюеться на всю економОку. «Полюс зростання» Ф. Перру розушв як компактно розмщеш галузО про-мисловостО, що динамОчно розвиваються та породжують ланцюгову реакцш виникнення i зростання промис-лових центрОв у прилеглих територОях. «Полюси зростання» утворюються завдяки концентрацй' провОдних галузей, що створюють новО товари та послуги. Центри економОчного простору, в яких розмщуються пОдприем-ства таких галузей, стають полюсами тяжоння факторОв
18 Просторовий розвиток регюну: сощально-економ1ч-нО можливоста,ризики i перспективи : монограф1я / НАН Укра'1ни ; 1нститут репональних дослоджень ; за ред. д. е. н., проф. Шевчук Л. Т. — ЛьвОв, 2011. — 256 с.
19 Гаджиев Ю. А. Неоклассические и кумулятивные теории регионального экономического роста и развития [Электронный ресурс] / Ю. А. Гаджиев // Корпоративное управление и инновационное развитие Севера: Вестник научно-исследовательского центра корпоративного права, управления и венчурного инвестирования Сыктывкарского государственного университета. — 2008. — № 1. — С. 6-24. — Режим доступа : http://koet. syktsu.ru/vestnik/2008/2008-1/1/1.htm.
20 Perroux F. Note on the Concept of Growth Poles / F Perroux //
Regional Economics: Theory and Practice ; edited by David Mc Kee, Robert Dean, William Leahy. — N. Y. : TheFreePress, 1970. — рр. 93-103.
виробництва, осктьки забезпечують найбтьш ефек-тивне !х використання. Це в результат призводить до концентраци пiдприемств i формування точок еконо-мiчного зростання.
Хде! Ф. Перру у подальшому були конкретизован й розвинутi Ж. Будвiлем, П. Потье, Х. Ласуеном. Так, Ж. Будвть визначив, що в якост полюшв зростання можна розглядати не ттьки сукупнiсть пiдприемств провiдних галузей, але й конкретнi територи (населен пункти), якi виконують в економщ кра!ни або регiону функцiю джерела iнновацiй та прогресу.
Одним iз основних висновтв, як! зробив у сво!х роботах П. Потье полягають в тому, що територи, яы роз-ташованi мiж полюсами зростання i забезпечують мiж ними транспортний зв'язок, отримують додатковi iм-пульси зростання завдяки збiльшенню вантажопототв, розвитку iнфраструктури, поширенню iнновацiй. Тому вони перетворюються на ош розвитку, що визначають разом з «полюсами зростання» просторовий каркас еко-номiчного зростання всього регюну або кра!ни.
У свою чергу Х. Ласуен, бтьш детально пiдiйшов до розгляду «полюсiв зростання» i видiлив так! гх особливос-тi: 1) полюсом зростання може бути регюнальний комплекс пщприемств, пов'язаний з експортом регюну (а не ттьки з провщною галуззю); 2) система полюшв i кожен з них окремо збтьшуються за рахунок iмпульсiв, породже-них нацiональним попитом, що передаеться через екс-портний сектор регюну; 3) iмпульс зростання передаеться другорядним галузям завдяки ринковим зв'язкам мiж пiдприемствами, а також географiчнiй периферГГ21.
Загалом, слiд зазначити, що концепщя «полюсiв зростання» довела свою життездатшсть в краГнах з рiз-ним рiвнем соцiально-економiчного розвитку. Вона отримала визнання в якостi основно! теори шщацп та розповсюдження розвитку, i знайшла практичне за-стосування в розробщ стратегiй центрiв економiчного зростання багатьох краГн. Створення полюшв зростання визнаеться одним iз ефективних методiв пщвищен-ня швестицшно! привабливостi краГни, прискорення дифузи знань, освоення наукоемних виробництв, мшь мiзацi! транспортних та iнших витрат. Сьогодш ця кон-цепцiя активно рекомендуеться захiдними фахiвцями для пострадянських краГн у виглядi проектiв «точкових» втьних економiчних зон i зон освоення високотехноло-гiчного виробництва, пiдприемницьких зон у депресив-них регiонах, технополiсiв, технопаркiв та iн.
Аналiз i узагальнення науково-методологiчних по-ложень з проблем регiонального розвитку дозволив ви-дiлити разом iз кумулятивними теорiями неокласичний напрямок теорш регюнального зростання, вщповщно з яким державне втручання у розвиток регiонiв е недо-цiльним, тому що згодом рiвнi Гхнього економiчного розвитку вирiвнюються.
Так, за теорieю конвергенцп мш кранами i регiонами вщбуваеться процес «надолуження», при якому найбiднiшi з них мають вищi темпи економiчного зростання. Якщо еко-
21 Челноков И. В. Региональная экономика: организационно-экономический механизм управления ресурсами развития региона / И. В. Челноков, Б. И. Герасимов, В. В. Быковский ; под науч. ред. Б. И. Герасимова. — Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2002. — 112 с., С. 6—7.
HOMi4He положения кра!ни чи регюну в початковий момент часу вщдалешше вщ положения стшко! рiвиоваги, то темпи 1х зростання будуть вище, нш у тих кра!нах, яю знаходяться ближче до точки ршноваги. Таким чином, у довгостроковш перспективi диференщащя м1ж кра!нами та регюнами може згладжуватися аж до повного !! зникнення22.
Упродовж трьох десятилпъ — i3 середини 1950-х до середини 1980-х роыв — в екоиомiчиiй иауцi домь нувала розроблена в рамках неокласично! теори кон-цепцiя екзогенного техиологiчиого прогресу, зпдно з якою иауково-техиiчиий прогрес розглядався як зо-виiшиiй чинник по вiдиошеиию до екоиомiчиого зростання, вважався чимось заданим. Така концепщя була розроблена i обГрунтована в працях Р. Солоу, Я. Тш-бергена, Р. Харрода, Дж. Хшсата iиших вiдомих еконо-мюпв. Усередииi 1980-х рр. П. Ромер, Р. Лукас, Ф. Ari-йон, П. Хоувiтт та !х послщовники використали иовi пiдходи до побудови моделей економiчного зростання, якi передбачали можливiсть генеращ! в екоиомiчиiй системi виутрiшиьо властивих !й техиологiчиих змш. На вiдмiиу вiд сво!х попередниыв, якi розглядали тех-иологiю «екзогенною» (тобто випадковою, яка начебто виникае сама по собi) представники ново! модел^ що отримала назву теорП економiчного зростання з ендо-генним технологiчним прогресом або новоХ теорГХ еконо-мiчного зростання, вважали технологш «ендогенною», центральною частиною економiчно! системи. На !хню думку, причини економiчного зростання не можна розглядати лише у вимiрi традицiйиих факторiв виробництва — катталу i пращ, ключову роль тут вiдiграе технолопя. I хоча поява ново! технологи i може здава-тися дещо випадковою, але в цiлому технологи розви-ваються прямо пропорцiйио вкладеним в них ресурсiв. На цьому акцентували увагу Пол Ромер i Роберт Лукас, якi довели, що визначальним фактором екоиомiчиого зростання виступае збтьшення кашталовкладень у до-слщження i розробки, а також швестицп в людський каштал. Зокрема, вчен зробили такi висновки23:
темп економiчного зростання перебувае в прямiй залежносп вiд величини людського кашталу, зосеред-женого у сферi виробництва нового знання;
сфера дослщжень i розробок впливае на екоиомiку не ттьки завдяки продукуванню нових знань, саме ll юнуван-ня виступае необхщною умовою екоиомiчиого зростання, осктьки забезпечуе накопичення людського капiталу;
будь-яке штучне уповiльиеиия процесу отримання нового знання за суто економiчних мотивiв у подальшому позначиться на показниках економiчно! дииамiки.
Таким чином, виявляеться, що економша, яка мае у своему розпорядженн достатиiй ресурс людського
22 Пщоричева I. Ю. Зарубшний досвщ формування i реалiзацií державно! шновацшно! полiтики / I. Ю. Пщоричева // Вiсиик екоиомiчио! науки Укра!ни. — 2013. — № 1. — С. 128—136, С. 132.
23 Romer P. Endogenous Technological Change [Электронный
ресурс] / P. Romer // Journal of Political Economy. — 1990. — V. 98. — № 5. — P. 71-102. — Режим доступа : http://artsci.
wustl.edu/~econ502/Romer.pdf; Lucas R. On the Mechanics of Economic Development [Электронный ресурс] / R. Lucas // Journal of Monetary Economics. — 1988. — V. 22. — № 1. — P. 3-42. — Режим доступа : http://www.fordham.edu/
economics/mcleod/Lucas MechanicsEconomicGrowth.pdf.
катталу i розвинену науку, набувае у довгостроковiй перспективО кращих шансiв зростання, нiж економша, позбавлена цих переваг.
Анадопчний висновок наводиться у працях Ф. Ari-йона i П. Хоувiтта24: економiчне зростання обумовлено технолоriчним прогресом, який забезпечуеться завдяки конкуренци мiж фiрмами, що створюють i впроваджу-ють новi технологи. Кожний винахiд дозволяе виро-бляти новий продукт, який буде бтьш ефективно, нiж попередш аналоги, використовуватися для отримання юнцево! продукци. Головним стимулом для створен-ня нових технологiй компанiями служить перспектива отримання монопольно! ренти за рахунок патентування винаходу. Рента дозволяе компенсувати витрати на до-слодження i розробки, але !"! обсяг рiзко скорочуеться при появi на ринку бтьш сучасних товарiв.
На даний час модель ендогенного зростання широко застосовуеться в дослщженнях впливу шновацш на економiчний розвиток. Зокрема, в роботР5 показано, що при скороченш оподаткування рiзних секторiв економь ки найбiльший ефект дае зменшення податкового тяга-ря тдприемств, якi займаються дослiдженнями i роз-робками. Вказана модель також дозволила росшським вченим визначити фактори i механiзми, якi забезпечать iнновацiйний тип розвитку росшсько! економiки, для чого потрiбно розвивати венчурне фiнансування та ш-вестицiйний бiзнес, удосконалювати податкове регулю-вання дослiдницько! дОяльностР6.
Пдсумовуючи, необхiдно вiдзначити, що ендоген-ний подход до економiчного зростання цолком водповь дае сучасним вимогам вшу iнформацi! та знань, умовам нових глобальних ризиков i можливостей, осктьки зо-рiентований на внутрiшнi фактори i механiзми шнова-цiйного розвитку, яко здатнi створити необхiднi стартовi умови економiчного зростання i подтримки його опти-мальних темпiв у довгостроковш перспективi.
Протягом останнього десятилоття значний iнтерес викликають концепцИ нацюнальних тновацшних систем (Н1С) i регюнальних тновацшних систем (Р1С).
1нновацо! i технiчний прогрес е результатом склад-них взаемовiдносин мiж учасниками виробництва, роз-подiлу i застосування рiзних видiв знань. Ефективнiсть iнновацiйного процесу кожно! кра!ни, таким чином, визначаеться нацюнальною специфiкою взаемодо! еко-номiчних агентiв (приватних пiдприемств, дослодних шституттв, унiверситетiв i людей в них) м1ж собою як елементiв колективно! системи створення i використан-ня знань. Зв'язок може здшснюватися у формО спольних
24 Aghion P. A Model of Growththrough Creative Destruction [Электронный ресурс] / P. Aghion, P. Hewitt // Econometrica. — 1992. — V. 60. — № 2. — P. 323-351. — Режим доступа : http://artsci.wustl.edu/~econ502/Aghion_ Howitt.pdf.
25 Lin. H. С. A Taxation Policy Toward Capital, Technology and Long-Run Growth [Электронныйресурс] / Н. С. Lin, В. Russo // Journal of macroeconomics. — 1999. — V. 21. — № 3. — P 463491. — Режим доступа : http://www.sciencedirect.com/science/ article/pii/S0164070499001123.
26 Дагаев А. Новые модели экономического роста с эндогенным технологическим прогрессом / А. Дагаев // Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 6. — С. 40-51.
дослоджень, обмшу персоналом, придбання обладнання та через шшО канали. Визнаним у свотовш практищ ме-хашзмом, що забезпечуе таку взаемодю, виступае шсти-туцшною основою економiки е нацюнальна шновацшна система. Але до цих шр не юнуе единого загальноприй-нятого визначення нацюнально! шновацшно! системи27.
Вперше поняття Н1С було використано Крютофе-ром Фрiменом у пращ «Технолопчна полiтика i еконо-мiчна ефективнiсть: уроки Японо!» (1987 р.), де вш описуе найважливМ елементи японсько! iнновацiйно! системи, яко забезпечили кра!нi стрОмкий технологiчний та еконо-мОчний розвиток в шслявоенний перюд. К. ФрОменом за-пропонована первюна вузька трактовка Н1С з акцентом на науку та технологи як головних чинниыв, що визна-чають середовище, в якому дють фОрми: «мережа шституттв у державному та приватному секторах економши, дояльшсть i взаемини яких призводять до появи, Омпорту, удосконалення та поширення нових технологш»28.
Подальший розвиток концепщя Н1С отримала у дослодженнях РОчарда Нельсона29, який здшснив аналОз шновацшних систем 14 кра!н своту i надав !м таке визначення: «сукупшсть шститупв, взаемодОя яких визначае ефектившсть нововведень ... нацюнальних фОрм»30.
Больш широкий подход впровадив Б.-А. Лундвалл (1992 р.)31, стверджуючи, що шновацшна система вклю-чае в себе вш елементи сощально-економОчно! системи, а саме Н1С — це набОр «... елеменпв i зв'языв, яы вза-емодшть в ходО виробництва, розповсюдження та ви-користання нового, i економОчно вигодного, знання... i розмщеш або мають свое походження в межах територи нацюнально! держави»32.
Ряд авторОв (П. Патель i К. Пави — 1994 р., С. Мет-калф — 1995 р.) визначають шновацшну систему як сукупшсть правових норм, оргашзацшних структур, зразыв i стимулОв поведшки економОчних агенпв, яы забезпечують оновлення виробництва на новш тех-нолопчнш базО як головний чинник конкурентоспро-можност та ефективного використання тновацшних розробок33.
27 National Innovation Systems [Електронний ресурс] // Organization for economicco-operation and development, 1997. — 48 р. — Режим доступу : http://www.oecd.org/ mena/47563588.pdf, р. 9.
28 Freeman С. The National System of Innovation in Historical Perspective / С. Freeman // Cambridge Journal of Economics. — 1995. — Vol. 19. — № 1. — р. 5-24.
29 Nelson Richard R. National Innovation Systems: acomparative analysis / Richard R. Nelson. — NewYork : Oxford University Press, 1993. — 525 р.
30 National Innovation Systems [Електронний ресурс] // Organization for economicco-operation and development, 1997. — 48 р. — Режим доступу : http://www.oecd.org/ mena/47563588.pdf. — р. 11.
31 Lundvall B.-A. National systems of innovation: towards a theory of innovation and interactive learning / B.-A. Lundvall. — London : PinterPub Ltd, 1992. — 342 p.
32 National Innovation Systems [Електронний ресурс] // Organization for economicco-operation and development, 1997. — 48 р. — Режим доступу : http://www.oecd.org/ mena/47563588.pdf, р. 11.
33 Там же, р. 11.
На даний час нацюнальну шновацшну систему у за-гальному виглядi розглядають як еднють державних, при-ватних, громадських оргашзацш i методiв Гх взаемод!!, в рамках яких здiйснюеться дiяльнiсть по створенню, збе-рiганню, розповсюдженню i вiдтворенню наукових знань i технологш. Нацiональна iнновацiйна система формуе таку систему взаемовщносин науки, промисловостi та сусптьства, коли шноваци служать основою розвитку економiки, а потреби шновацшного розвитку, у свою чергу, багато в чому визначають i стимулюють найважли-вiшi напрями розвитку науково! дiяльностi. На основi по-будови ефективно! Н1С держава формуе i здiйснюе свою полiтику з метою досягнення i пщтримки високого рiвня конкурентоспроможностi економiки краГни34.
При цьому вс автори, як! дослiджують проблеми шновацшних систем, сходяться на тому, що Н1С мають формуватися п!д впливом таких об'ективних факторiв, як розмiри краГни, наявнiсть трудових ресуршв, особли-востi iсторичного розвитку шститупв держави, форми здiйснення щдприемницько! дiяльностi тощо. Як, на-приклад, зазначаеться у статтР5, концепцiя Н1С на перший план висувае специфiчнi шституцшш характеристики рiзних крагн i унiкальнiсть ютори кожно! краГни.
Найчастше дослщження iнновацiйних систем про-вадяться по лiнii виявлення ГГ основних елементiв, оцiнки зв'язку окремих параметрiв Н1С з економiчною динамь кою крагн i регiонiв. Бтьшють пiдходiв до формування iнновацiйних систем характеризуются такими рисами36:
1) вщбуваеться вщмова в!д традицшно'1 лтшноИ модел1 тновацШ, ор!ентовано! на пропозицiю в систем! «фунда-ментальнi дослщження — прикладщ дослщження — трансфер технологи — використання», i перехщ до нелшшно! моделi iнновацiйного процесу, яка передбачае тiсну взаемо-залежшсть вс1х елемент1в i орiентацiю шновацш на попит;
2) враховуються еволюцшш фактори: шновацшш про-цеси i системи розвиваються пщ впливом нацiональних особливостей iсторичного, економiчного i сощально-по-лiтичного розвитку краГни, саме тому не юнуе якоГсь оптимально! Н1С, навпаки, мае мiсце велика кшькють шнова-цiйних систем зi своГми сильними i слабкими сторонами; кр!м того, динамiчнi Н1С постшно адаптуються й транс-формуються вщповщно до появи нових можливостей;
3) особливе значення надаеться рол1 тститут1в, як вщносно встановлення правил гри (норми, правила i за-кони), так i щодо органiзацii (гравцi);
4) все бiльша увага придтяеться формам I ттенсив-ност1 взаемоди мiж головними елементами (акторами) Н1С;
5) концепцiя Н1С розглядаеться в якостi аналтич-ного тструменту, який можна використовувати при роз-робщ полiтики i планування, але необидно мати на уваз^ що моделi Н1С не можуть служити готовим «макетом» для оргашзаци нацiонального шновацшного процесу.
34 Гретченко А. А. Формирование экономики знаний на национальном уровне / А. А. Гретченко // Наука и практика. — 2012. — № 1. — С. 123-131.
35 Cohen E. Theoretical found ation of industrial policy / E. Cohen // EIB Papers. — 2006. — Vol. 11. — № 1. — р. 89.
36 Национальные инновационные системы в России и ЕС / под ред. В. В. Иванова, Н. И. Ивановой, Й. Розебума, Х. Хайсберса. — М. : ЦИПРАН РАН, 2006. — 280 с., С. 29.
Протягом останн1х двох десятилиъ спостертаеться бурхливе зростання популярност та пщвищення штересу до концепцп регюнальних шновацшних систем. Така тенденция пояснюеться, по-перше, загостренням конкуренцй на свиових ринках, що засвщчило множинш дефекти i вади традицшних моделей регюнального економiчного розвитку i у той же час сприяло формуванню значного числа устшних регюнальних кластерiв фiрм i промислових пщприемств у багатьох регюнах у всьому свiтi37. Провщ-ний свиовий теоретик у сферi дослщження регiональних iнновацiйних систем Фiлiп Кук (Великобритания) зазна-чае: «Зростаюча глобалiзацiя ринков рiзко змiнила кон-курентне середовище бiльшостi компанiй. Не тльки на зовнiшнiх ринках, але i на внутрiшнiх вони стикаються з штенсифшащею конкуренцй за цiною, часом i якютю. Щоб залишатися конкурентоспроможними вони повинш реструктуризувати оргашзацш свого б!знесу, у т. ч. шновацшну дяльшсть, а також вщносини з! споживачами ! по-стачальниками. Очевидно, що так! компанй будуть бтьш усшшними у вщновленш свое! конкурентоспроможносл, якщо поеднають переваги у певному середовищЬ38.
По-друге, пщвищенням важливост регюнального аспекту шновацшно! д!яльность Множинш емшричш докази свщчать про те, що найважливш! елементи ш-новацшного процесу е географ!чно локал!зованими: в регюнах зосереджено процес створення нових знань та юнуе вщповщна шфраструктура Гх подальшого поши-рення ! застосування. Передача знань у практику е бтьш ефективною на регюнальному р!вш, насамперед, завдя-ки безпосередньому спшкуванню м!ж суб'ектами шновацшно! д!яльносп на вщмшу вщ застосування довгих канал!в зв'язку на макрор!вш39. «Регюни, — вщм!чае Ф. Кук, — особливо, коли на Гх територи дшть кластери ! вщповщш адмшютративш мехашзми пщтримки шновацшних пщприемств, е бтьш значимимиспшьнотами економ!чних штерешв ... ! можуть налагодити ютинш зв'язки ! взаемодш м!ж економ!чними суб'ектами»40. Б.-А. Лундвалл у пращ41 також аргументував значимють
37 Doloreux D. Regional Innovation Systems: A Critical Review [Электронный ресурс] / Doloreux David, Parto Saeed // International Journal of Innovation Management. — 2003. — № 7. — Режим доступа : http://www.urenio.org/metaforesight/ library/17.pdf.
38 Cooke P. Strategies forre gional innovation systems: learning transfer and applications [Электронный ресурс] / P. Cooke. — Centre for advanced Ssudies card iff university (Preparedfor UNIDO World Industrial Development Report). — 2001. — 35 р. — Режим доступа : http://www.paca-online.org/cop/docs/P_ Cooke_Strategies_for_regional_innovation_systems.pdf, р. 3-4.
39 Andersson M. Regional Innovation Systemsin Small & Medium-Sized Regions: A Critical Review&Assessment [Электронный ресурс] / Andersson Martin, Karlsson Charlie. — Режим доступа : http://www.infra.kth.se/cesis/ documents/WP10.pdf.
40 Cooke P. Strategies for regiona ¡innovation systems: learnin gtransfer and applications / P Cooke [Электронныйресурс]. — Centre for advanced Ssudies card iff university (Preparedfor UNIDO World Industrial Development Report). — 2001. — 35 р. — Режим доступа : http://wwwipaca-online.org/cop/docs/P_Cooke_Strategies_ for_regional_innovation_systems.pdf, р. 4.
41 Lundvall B.-A. National systems of innovation: towards a theory of innovation and inter activelearning / B.-A. Lundvall. — London : PinterPub Ltd, 1992. — 342 p., р. 12.
«репональних продуктових систем, промислових i тех-нолопчних райошв».
По-трете, полгтичними шщативами бвропейсько-го Союзу, де прийнято Декларацш про репоналГзм, го-ловна мета яко! полягае у прагненнГ до подальшо! репо-налГзаци в межах конституцш краш-члешв, враховуючи важливють штеграцшних процешв. НаразГ у кра!нах-членах 6С проводиться активна розробка методоло-пчно! основи шновацшно! системи на нацюнальному i репональному рГвнях, здшснено практичш кроки у бш формування шновацшних моделей розвитку окремих територш, а також проведена !х апробащя42. Це привело до того, що в кра!нах-членах 6С налГчуеться понад 150 програм розвитку Р1С, усшшними прикладами функць онування яких е Баден-Вюртемберг у Шмеччиш, Емь лГя-Романья в 1тали, Уельс у Великобритани43.
Впм слГд зауважити, що фундаментально засади формування репональних шновацшних систем багато в чому запозичеш з концепци нацюнальних шновацшних систем, яка е бгльш опрацьованою у теоретичному аспекта. Зокрема, бтьшють базових рекомендацш стосов-но побудови Р1С повторюють вГдомГ схеми Н1С, штуч-носпроектовани адаптованГ до репонального рГвня. Найбгльш суттевим новим елементом концепци Р1С, який суттево вгдрГзняе и вГд моделГ побудови Н1С, е ак-центування уваги на кластерной складовш: на вщмшу вГд нацюнальних репональш шновацшнГ програми «за визначенням» мають перш за все спиратися на актив-ний розвиток обмеженого числа прюритетних для пев-ного регюну видГв економГчно! дГяльност (галузей)44.
Значний штерес викликае концепц1я регюшв на-вчання, запропонована представниками скандинав-сько! школи Б. Асхаймом i А. 1заксеном, у якш промис-ловГ райони розглядаються в якост джерела шновацш. Так, аналГзуючи пращ А. Маршалла i Ф. Перру, вчеш дайшли висновку про наявшсть значного шновацшно-го потенщалу в промислових районах для постшного продукування нововведень45. Розглядаючи промисловГ райони Норвегн, Б. Асхайм i А. 1заксен визначають го-ловну проблему !х розвитку, яка полягае у практично повнш вщсутносп у них радикальних шновацш i до-мшуванн так званих додаткових шновацш46. Останш
42 Монахов И. А. Зарубежный опыт формирования региональных инновационных систем / И. А. Монахов // Инновации. — 2009. — № 6. — С. 95-101, С. 101.
43 Cooke P. From technopolestoregional innovation systems: the evolution of localised technology development policy [Электронный ресурс] / P. Cooke // Canadian Journal of Regional Science. — 2001. — XXIV:I. — P. 21-40. — Режим доступа : http://cjrs-rcsr.org/archives/24-1/COOKE.pdf.
44 Лазарева 6. В. Становлення шновацшно! системи в управлшських процесах регюну / 6. В. Лазарева // Еконо-м1чш шноваци. — 2010. — № 40. — С. 219-231, с. 223.
45 Asheim B. Т Location, agglomeration and innovation: to wards regional innovation systemin Norvey? [Электронныйресурс] / B. T. Asheim, А. Isaksen. — Oslo: STEP group, 1996. — 64 р. — Режим доступа : http://www.nifu.no/files/2012/11/ STEPrapport13-1996.pdf.
46 Поняття додатково! шноваци (incremental in novation) умв в обГг Б.-А. Лундвалл, розглядаючи !i як шновацш, прита-манну малим вщкритим економжам, таким як, наприклад, Дашя. Радикальна шновац1я, за Б.-А. Лундваллом, б1льш ха-
рактерна для великих держав, наприклад, США.
здатш щдтримувати конкурентоспроможнiсть району на високому рiвнi, але, у разi появи принципово нових техшчних i технолопчних рiшень розвитку виробни-цтва i створення ново! продукцн, !х може i не вистачи-ти для продукування радикальних iнновацiй. Як насль док, це може призвести до падшня або втрати районом свое! конкурентоспроможность Для запобiгання тако! ситуацн Б. Асхайм i А. 1заксен пропонують реалiзову-вати iнтерактивну (нелшшну) модель оргашзацн ш-новацiйного процесу, де знання виступають головним ресурсом, а навчання — головним процесом. Таким чином, вчеш визначили необхщшсть розвитку конку-рентних переваг регюшв на основi процесiв навчання в !х промислових районах. Такi регюни отримали назву «регiонiв навчання», а репональш шновацшш системи розглядалися як основа для шдвищення конкуренто-спроможносп регiону47.
При цьому, якщо у середиш — наприкiнцi 1980-х роыв теори нових форм просторово! оргашзаци вироб-ництва скандинавських вчених задовольняли потребам економiки малих кра!н, то на даний час !х розробки з успiхом адаптуються i використовуються у рiзних за роз-мiрами та рiвнем розвитку кра!нах i регiонах свiту.
Таким чином, еволющя регiональних теорiй ш-новацiйного розвитку показуе, що вони е результатом соцiально-економiчного прогресу суспiльства. Кожна з них створювалася i застосовувалася в окремих кра!-нах, виходячи з особливостей i рiвня !х сощально-еко-номiчного розвитку, тобто використовувалася у певних репональних умовах до певних репональних процешв. З цього виходить, що щ теори мали вплив на соцiальнi та економiчнi умови розвитку сусптьства конкретно! територи в конкретний час. Але це також говорить про те, що вони не можуть бути безпосередньо використаш в Укра!ш без адаптаци до потреб реально! дшсность
Вдалим ршенням для Укра!ни може бути поеднан-ня рiзних напрямiв теорiй репонального економiчного зростання i розвитку, а саме:
концепцш нацiонально!' i регюнально! шнова-цiйних систем (напрямок теорш нових форм просторово! оргашзаци виробництва) (К. Фрiмен, Р. Нельсон, Б.-А. Лундвалл, Ф. Кук, Б. Асхайм, А. 1заксен);
концепци «полюшв зростання» (напрямок теорш кумулятивного зростання) (Ф. Перру, Ж. Будвшь, П. Потье, Х. Ласуен);
теори репональних кластерiв (напрямок теорш-нових форм просторово! оргашзаци виробництва) (М. Портер, М. Енрайт, С. Розенфельда, П. Маскелл, М. Лоренцен), яы Грунтуються на базових положеннях теори шновацш, зокрема на принципах:
нерiвномiрно-циклiчного розвитку економши (М. I. Туган-Барановський, М. Д. Кондратьев, Г. Менш);
шновацшно! теори економiчного розвитку Й. А. Шумпетера;
Рацюнальне поеднання рiзних теорiй дозволить отримати максимальний ефект у розвитку регiонiв за короткий час.
47 Пилипенко И. В. Конкурентоспособность стран и регионов в мировом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной и Северной Европы / И. В. Пилипенко. — Смоленск : Ойкумена, 2005. — 496 С., С. 125-126.
