CC BY
24
I. KOMOM΀Utb
РОЗВИТОК 1НФРАСТРУКТУРИ ЯК ФАКТОР АКТИВВАЦП 1НВЕСТИЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
Розглядаючи iнтернацiоналiзацiю не лише як орieнтацiю тдприемств на ÏH03eMHÎ ринки, але i як залучення iноземних партнерiв для стльно'' дiяльностi на внутрiшнiх ринках, слщ вiдзначити, що цей процес потребуе створення вiдповiдних умов, яю в цiлому можна назвати швестицшним клiматом. Така теза здаеться обумовленою, якщо вважати, що для шоземного партнера спiвпраця з укра'нським тдприемством означае частiше всього здiйснення швестицш в Укра'ш.
Важливим фактором впливу держави на активiзацiю швестицшно'' дiяльностi е "забезпечення стабiльностi iнфраструктури, яку складають ринок товарiв i послуг, система законодавства, фондовий ринок, кредитна i банювська системи, адмшютративно-господарська та контрольно-регулююча дiяльнiсть держави, транспортнi, комушкацшш, енергетичнi та комунальнi шституцп, структури спещального захисту населення" [1].
Упроваджувана в Укра'ш реформа не може не торкатися кожно'' iз цих шфраструктурних ланок, маючи за кшцеву мету створення повнощнно'', збалансовано'' ринково'' iнфраструктури.
Термiн "ринкова шфраструктура" (Р1С) став використовуватися в економiчнiй лiтературi порiвняно недавно [2].
Правомiрнiсть трактування
шфраструктури як комплексу галузей, що обслуговують економiчну
(насамперед матерiальне виробництво) та сощальну сфери життедiяльностi сустльства, не викликае особливих заперечень стосовно того перюду
розвитку ринково'' економжи, коли основу розвитку цившзацп справдi становило матерiальне виробництво у виглядi його провiдних галузей -промисловосп та сiльського
господарства.
Спробу з'ясувати сутнють iнфраструктури в умовах сучасно'' сощально орiентованоï ринково'' економiки на основi макроекономiчного пiдходу зробили А.Гриценко та В.Соболев [3].
Свггове господарство, як правило, функщонуе i керуеться вимогами глобально'' ринково'' iнфраструктури, яку становлять таю вiдомi iнститути, як МВФ, еБРР, ГАТТ, мережа 1нтернет тощо. Локальний рiвень ринково'' iнфраструктури складають елементи ринкових шфраструктур окремих кра'н, якi сформовано юрисдикцiею вщповщно'' держави.
Якщо для аналiзу береться нацiональний рiвень, то очевидно, що нацiональна Р1С, яка е локальною стосовно свгшво' Р1С, водночас виступае як глобальна в рамках вщповщно'' кра'ни. I саме як глобальна у межах певно'' держави вона визначае суб'екпв i забезпечуе напрями 'х взаемоди на окремих регiональних рiвнях.
1з ще' точки зору iнфраструктура в будь-якш соцiально-економiчнiй системi - це, насамперед, сукупнють елементiв, якi забезпечують безперебiйне функцiонування взаемозв'язкiв об'ектiв i суб'екпв дано'' системи. З цього визначення випливае, що
шфраструктура, як певна пiдсистема в шшш системi, покликана, по-перше, забезпечити функщонування
© Коломieць I. - кандидат eKOHOMÎ4Hm наук, доцент.
ISSN 1562-109X
взаемозв'язюв мiж елементами самоЛ системи, до яких належать ïx об'екти i суб'екти. Саме в цьому полягае ïï основна функцiя. Але обмежитися визнанням щеЛ обставини не можна. Крiм забезпечуючоЛ функцп, шфраструктура водночас виконуе регулюючу функцiю, певним чином упорядковуючи взаемодiю елементiв само'1' системи.
Сумюнють i взаемозалежнiсть шфраструктурних ланок - логiчний прояв функщонування вiльного ринку. Виробничi та торговельш пiдприемства, фондова бiржа, банки, бюджетш установи надають ринковiй системi оргашзовано! завершеностi, поеднують виробникiв i споживачiв у спiльний господарський процес. Учасником цього процесу в змозi стати будь-хто, але вщчутного результату, устху набувае той, хто здатний обрати правильну конкурентну стратегiю.
Проблема забезпечення
ефективного функщонування
нащонально! економiки виршуеться вiдповiдними функцiональними ланками ринковоЛ шфраструктури (в тому числi i державою), яю працюють у напрямi визначених конкурентних переваг i в досить налагодженому режимь
Завдання держави як одного з тих шститупв полягае в тому, щоб уряд м^ простежувати загальну економiчну ситуацiю в державу оцiнюючи при цьому сумюнють окремих шфраструктурних шститупв iз головними цшями нацiональноï економiки i вщповщно формулювати ïx орiентири у межах економiчноï полiтики.
Основнi функцп шфраструктури можна подшити на двi групи - шститути загального призначення i спещальш iнститути. Дiяльнiсть iнститутiв загального призначення звичайно не зводиться до виконання то! чи шшо! функцп у складi Р1С, а передбачае також участь у реалiзацiï й шших завдань та
цшей, особливо коли врахувати, що багато яю з цих елементiв належать державi i використовуються не тшьки у бiзнесi з комерцiйними цшями. Ц iнститути орiентованi на переважну взаемодш або з товарними, або з грошовими потоками.
Свгговий досвiд стверджуе, що неодмшною умовою ефективностi функцiонування економжи ринкового типу е розвинута шфраструктура товарного типу. Ïï суб'екти виконують дуже важливi функцп: заварювання, розфасовку, збереження товарiв на складах, у холодильниках,
розукрупнення або, навпаки, збшьшення об'емiв поставок, транспортування i постачання продукцп, надання шформаци про попит, пропозицiю, цiни, умови продажу, мюцезнаходження товарiв i тлн.
1з точки зору штенсифшаци швестицшних процесiв розвиток Р1С важливий передуам як становлення тих елементiв оточення суб'екпв
iнвестицiйноï дiяльностi, без яких шформацшш, фiнансовi i матерiально-техшчш потоки не змогли б юнувати.
1нфраструктура iнвестицiйного ринку може бути представлена кшькома групами агентiв, зокрема такими:
1. 1нституцшш iнвестори: швестицшш банки; iпотечнi банки;
iнвестицiйнi фонди, компани i трасти;
комерцiйнi банки.
2. Посередники в забезпеченш руху швестицшних ресурав:
вексельнi та клiринговi центри; дшерсью контори; брокерськi фiрми; фондовi бiржi; лiзинговi компани; товарнi бiржi.
3. Посередники в шформацшно-правовому забезпеченш швестицшних процеав:
страxовi компани; проектш та будiвельнi фiрми; незалежнi реестратори; депозитари;
iнжинiринговi та консалтинговi фiрми.
Дослiджуючи товарний ринок як головний елемент ринковох
шфраструктури, неможливо не розглянути такий ïï елемент, як страховий ринок. Це особливе сощально-економiчне середовище, визначена сфера економiчниx вiдносин, як i на будь-якому ринку, де об'ектом кутвл^продажу виступае страховий захист, формуються попит i пропозицiя на нього. Страховий ринок - це "особлива форма оргашзаци грошових вiдносин щодо кутвл^ продажу страxовоï послуги, яка надаеться спецiалiзованими страховими органiзацiями юридичним i фiзичним особам" [4].
У розвинутих ринкових крашах саме страxовi компани займають провiднi пiсля комерцшних банкiв позици за величиною активiв i за можливiстю використання ïx як позичковий каттал. Характер ресурав, якi акумулюють страxовi компани, дозволяе
використовувати ïx для довгострокових виробничих катталовкладень через ринок цшних паперiв. На вiдмiну вiд них банки, що спираються на порiвняно короткостроково залучеш кошти, цих можливостей не мають. Тому за одну з форм втручання в страхову справу комерцшш банки обрали створення страхових траспв. Це довiрчi операци комерцшних банюв, якi здiйснюються за домовленютю з клiентом.
За умови, що надходження кош^в у виглядi страхових премш та доxодiв вiд активних операцш набагато
перевищують суму щорiчниx виплат за полiсами власникiв, страxовi компани в змозi кожного року збшьшувати швестици у високоприбутковi цшш
папери, головним чином в обл^аци промислових корпорацiй та державнi обл^аци [5].
Держава як елемент ринковоï iнфраструктури в змозi безпосередньо приймати участь в ринкових вщносинах як страховик через державш страxовi оргашзацп i впливати на функцiонування страхового ринку.
Грошовi потоки проходять через вiдповiднi фшансово-кредитш iнститути, якi, на вiдмiну вщ натурального господарства, з огляду на саму природу грошових потокiв, iснують тшьки в ринковш економiцi. Грошова форма катталу е найунiверсальнiшою i знеособленою, такою, що пронизуе вс сторони життя сучасного суспiльства та об'еднуе вс його сфери. При характеристик iнститутiв грошового ринку доцiльнiше провести вщмшнють мiж приватними i державними шститутами, тобто розмежувати ïx за критерiем форми власностi, а не функцiональноï ширини.
1з приватних шститупв ключову роль у фiнансово-кредитнiй системi вiдiграють банки як унiверсальнi шститути грошового ринку. Розвинутим елементом сучасноï Р1С е небанкiвськi фiнансово-кредитнi шститути, яю мають бiльшою мiрою не ушверсальний, а спецiалiзований характер. Серед них видшяються страxовi компанiï та пенсшш фонди, iснування яких сприяе оптимiзацiï розвитку ринковоï економiки завдяки зменшенню ризику
пiдприемницькоï дiяльностi. У пiдсистемi фондового ринку видiляються фондовi бiржi i фiнансовi посередники - торговщ цiнними паперами, iнвестицiйнi фонди i компани, трастовi компанП (довiрчi товариства), а також депозитарiï, реестратори тощо.
Держава у цiй частиш Р1С представлена, насамперед, центральним банком i податковими службами.
Фондовий ринок вщграе в ринковш економщ надзвичайно важливу роль. Насамперед цей ринок постачае пiдприeмствам кошти, яю
використовуються для збiльшення чи оновлення основного катталу. При цьому фондовий ринок сприяе пщвищенню ефективностi використання залучених кош^в, оскiльки останнi спрямовуються в першу чергу на ri пщ-приемства, де перевага економiчних ефектiв над витратами е найбшьшою.
Поряд Ï3 цим фондовий ринок впли-вае на ефективнiсть роботи тдприемств шляхом пщвищення еластичностi i забезпечення безперервносп.
Однак вплив фондового ринку на ефективнють дiяльностi тдприемств у повнш мiрi проявляеться при наявносп таких умов: висока частота обороту щнних паперiв; значна кшькють учасникiв фондового ринку як на бощ попиту, так i на бощ пропозици; конкуренцiя серед фшансових посередникiв; високий ступiнь довiри до щнних паперiв, ïx емiтентiв i посередницьких структур.
Особливо велике значення для ефективно'' роботи тдприемств мае досягнення високо'' частоти обороту щнних паперiв, що забезпечуе 'м лiквiднiсть. Фактично лише
пiдприемства, акци яких можна вiльно продати або купити, перетворювати в готiвку чи в iншi акцп, в повнш мiрi використовують усi переваги акщонерно'' форми власностi. Акцiонери таких тдприемств можуть впливати на 'х керiвництво не лише шляхом участi в голосувант, але i шляхом продажу сво'х акцiй. Крiм цього, довiра до таких акцiонерниx товариств з боку iнвесторiв велика.
Слiд пiдкреслити, що на ефективнють роботи тдприемств здшснюе вплив переважно вторинний фондовий ринок. Саме йому притаманн
т особливосп, якi реалiзують переваги акщонерно'1' форми власносп.
В Укра'1ш спостерiгаeться явне вщставання ринку цiнних паперiв, особливо фондового ринку, вщ потреб тдприемств.
Причин, що стримують розвиток фондового ринку, е декшька. Однак головною з них, на нашу думку, е намагання керiвникiв тдприемств i в значнш мiрi трудових колективiв не допустити виходу акцiй на ринок. Купуючи акци свого пщприемства за пiльговими цiнами, трудовий колектив i дирекцiя страхують себе вщ можливо'1' появи небажаних власникiв, яю можуть скупити значну кiлькiсть акцш i прийти до керiвництва. Звщси i з'явилося поширене на пщприемствах гасло: "ми не хочемо, щоб нас хтось купив". А для керiвництва приватизованих пiдприемств це ще означае збереження iснуючого становища.
Для того, щоб цей ринок запрацював i став вагомим фактором розвитку економжи Украши, необхiдно насамперед пiдвищити стутнь довiри до ринку цiнних паперiв i його iнституцiй. Ця довiра мусить бути не меншою, тж довiра до банкiв, а навпъ бiльшою. I завдання захисту прав iнвесторiв повиннi стати прерогативою держави та вирiшуватись якомога швидше, адже вiд цього залежить мобшзащя ресурсiв на фондовому ринку i в кiнцевому пiдсумку стабiлiзацiя економiки в цiлому. Розвиток ринку щнних паперiв часто е необхiдною умовою для штернащоналiзащi пiдприемств у тих випадках, коли передбачаеться майнова штеращя з шоземним партнером. Крiм того, ринок щнних паперiв часто е шдикатором ринково'1' позици пiдприемства, яка береться до уваги шоземними партнерами в процес прийняття рiшень у вщношент до пропозицiй даного пщприемства щодо партнерства.
Щоб фондовий ринок став вагомим фактором стабшзацп i розвитку економiки Украши, потрiбно реалiзувати й iншi заходи, яю пропонуються фахiвцями. Заслуговують на увагу, зокрема, таю пропозици: введення обов'язкового державного страхування приватизацшних вкладiв населення; введення iнституту незалежних реeстраторiв цiнних паперiв.
Пропонуеться цю функщю передати депозитарним закладам; введення обмежень на сумiщення певних видiв професшно'1' дiяльностi на ринку щнних паперiв; посилення контролю за рiвнем професшно'1' пiдготовки та моральних якостей пращвниюв iнвестицiйних закладiв (фшансових посередникiв).
Реалiзацiя вказаних пропозицiй активiзуе внутрiшнiх i зовнiшнiх iнвесторiв, створить сприятливе макроекономiчне середовище для ефективно'1' дiяльностi пiдприемств [6-8].
Щодо ринку щнних паперiв, то на ньому в ринковш економiцi пануе фондова бiржа, де здiйснюються купiвля i продаж акцiй та облiгацiй, встановлюеться 1'х ринковий курс. Поеднуючи разом майбутшх iнвесторiв i власникiв заощаджень, саме бiржа органiзуе мiжгалузевий та
мiжрегiональний рух фiнансових потокiв, без якого не може функщонувати ринкова система.
Залучаючи заощадження та допомагаючи здiйснювати фiнансовi швестици, фондова бiржа здiйснюе координацшш зв'язки з товарними ринками. З шшого боку, вона найтiснiше пов'язана субординацшно з ринком грошей, оперуючою там банкiвською системою. Один канал цього зв'язку вщбуваеться через заощадження, значна частина яких здшснюе зворотно-поступальний рух вiд бiржi до банюв i назад. Другий канал побудовано на взаемоди курсу акцш та вiдсоткових
ставок. Натомють у розпорядженш Нацiонального банку залишаеться регулятор (операци з державними обл^ащями), який здатний одночасно впливати на ринки грошей та щнних паперiв.
Саме тому як провщний елемент шфраструктури ринку щнних паперiв фондова бiржа мае дещо ширший дiапазон ди. В кiнцевому рахунку це пояснюеться тим, що в ринковiй економщ головна частина виробництва органiзуеться акщонерними
товариствами (корпорацiями), саме iснування яких неможливе без фондово'' бiржi. Чим бшьшого поширення набувае акцiонерна форма власносп, тим вагомiша роль ринку щнних паперiв та бiржi, тим вщчутшший ïx вплив на iншi ланки ринково'' iнфраструктури.
Класично цей бiржовий меxанiзм пiдтримуеться або ушверсальними комерцiйними банками, або
спецiалiзованими бiржовими фiрмами (брокерськi контори, iнвестицiйнi банки), або i тими та шшими. Зокрема, у США з 30-х роив склалася своерщна модель, яку тзшше запозичили Канада та Япошя. Вона будуеться на заборонi, згщно з актом Гласса-Стiголла (1933 р.), комерцшним банкам приймати участь у бiржовиx операцiяx i надавати брокерсью послуги щодо корпоративних цiнниx паперiв. Лише спецiалiзованi
iнвестицiйнi банки можуть бути залучеш до купiвлi та продажу щнних паперiв. Комерцiйнi банки в змозi лише приймати депозити та надавати кредити.
Для захщноевропейських кра'н характерна iнша модель - на бiржаx домiнують ушверсальш комерцiйнi банки. Саме через них (як правило, таких банкiв у кожнiй кра'ш одиницi) здiйснюеться така велика кшькють доручень на операци з щнними паперами, що банк фактично виконуе щентичну фондовГй 6ГржГ функцГю -
акумулюе попит i пропозицш цiнниx паперiв [9].
До основних тенденцiй розвитку фондового ринку Украши протягом останшх роюв слiд вiднести:
швидке нарощування масштабiв капiталiзацГï ринку цiнниx паперiв i розширення спектру фондових iнструментiв, що на ньому обертаються;
активне становлення розгалужено'', вщповщаючо" свГтовим стандартам iнфраструктури;
цiлеспрямоване формування
адекватно'' сучасним вимогам нормативно-правово'' бази
функщонування фондового ринку.
Серед факторiв, якГ найбiльш суттево обумовлювали процес розвитку фондового ринку, слщ видГлити: масову приватизацiю; активну дГяльшсть державних ГнститутГв по збiльшенню обсяпв i вдосконаленню оргашзацшно-
економiчного мехашзму ринку облiгацiй внутрганьо" державно'' позики (ОВДП);
прийняття пакету документiв з питань функцiонування ринку цГнних па-перiв та його державного регулювання;
створення позабiржовоï' фондово'' торгово'' системи та поява шституту не-залежних реестраторiв;
випуск векселiв Нацiонального диспетчерського центру енергетики та 'х застосування для виршення проблеми неплатежiв;
вихщ Украши на мiжнародний ринок каппам (використання в мiжнародниx розрахунках обл^ацт зовшшньо" позики та участь шоземних iнвесторiв у придбаннi облiгацiй внутрганьо" позики).
Комерцiйним банкам у
функщонуванш фондового ринку належить особливе мюце. Стверджувати, однак, що банки е центральною ланкою iнфраструктури фондового ринку Украши i ввдграють ключову роль в його
формуванш та розвитку, не можна. Факти свщчать швидше про те, що банки в бшьшосп сво'й виступають як досить пасивш оператори ринку цiнних паперiв iз дуже обмеженими функцiями, якi не вщповщають "х потенцiйним
можливостям [10].
Слщ зазначити, що активно'' торгово'' дiяльностi на вторинному ринку банювських акцiй протягом 1997-2004 рр. не спостер^алося. Це можна пояснити такими обставинами:
дивiдендною полпикою бiльшостi банкiв, яка полягала в сплачуванш доходiв сво'м акцiонерам не грошима, а пакетами акцiй нового випуску;
банкрутством великих комерцшних банюв та iнших акцiонерних товариств, що мали десятки тисяч акцiонерiв, яю втратили сво'' капiтали;
появою на фондовому ринку бшьш привабливого та надшного об'екта для iнвестування вшьних коштiв (ОВДП), якi, щоправда, значною мiрою скомпрометували себе в серпш - вереснi 1998 р.
Це свщчить про те, що Укра'ш не вдаеться активiзувати дiяльнiсть банюв, страхових компанiй та iнших фшансових посередниюв у iнвестицiйному процесi, що значною мiрою пов'язано з прагненням розмежувати функцп i вiдповiдальнiсть цих шститупв таким чином, що вони виявляються неспроможними сво'ми силами реально вплинути на швестицшний процес. 1накше кажучи, держава залишаеться практично байдужою до розв'язання тих проблем, яю не в силi виршити ринок, i прагне компенсувати свою
неспроможнiсть упровадженням ряду регламентуючих норм щодо механiзмiв i процесiв, якi ринок виконав би краще.
При цьому йдеться передуам про форми та методи захисту штереав потенцiйних iнвесторiв. Спроба запровадити в Укра'ш страхування
депозитГв - один Гз перших уроюв до реалГзацп такого захисту. Але встановлюючи досить низькГ граничнГ суми депозитГв, що пГдлягають страхуванню та вщшкодуванню, держава знГмае з себе вщповщальшсть щодо захисту вкладГв, якГ перевищують даний мГзерний розмГр. Це, в кращому випадку, спонукае власника заощаджень розпорошувати сво'' вклади по рГзних банках у розрахунку на повне вГдшкодування збитюв у разГ скрутного становища банку, де шдивщ мае депозитний рахунок, а в пршому - до вщмови вкладати тимчасово вГльнГ кошти у банки взагалГ [13].
Оргашзацшними формами
посилення взаемодГ' мГж банкГвськими та посередницькими, зокрема страховими, структурами можуть бути: придбання банком пакета акцш посередника i, навпаки, створення банком страхово'' компани, швестицшного фонду, ствро-бГтництво мГж ними на комерцГйнГй основГ, використання банювсько'' мережГ для надання страхових послуг тощо. Дещо по-Гншому використовують кошти страхувальникГв за договорами ризикового страхування. Вони можуть швестуватися насамперед у
високолГквГднГ короткостроковГ активи.
Лише пГдвищена увага до кожно'' складово'' Р1С може забезпечити реалГзащю ринкових механГзмГв у всш економГцГ. Разом з тим слщ пам'ятати, що формування кожно'' зГ складових Р1С е необхГдною, але недостатньою умовою виконання властивих 'й функцГй. Не менш важливим е забезпечення 'х гармоншно'' взаемодГ'. А вона, в свою чергу, можлива тшьки за умови поеднання розвитку всГх и складових.
За умов збалансованого функцГонування усГх Гнфраструктурних ланок в Укра'ш з'явиться можливють сформувати рацГональну структуру господарств регюшв з адекватним
використанням '1'х природно-ресурсних потенцiалiв, пiдвищити рiвень життя населення, створити умови для залучення iноземних та мiсцевих iнвестицiй в розвиток конкурентних галузей i на цш пiдставi досягти
конкурентоспроможностi держави на свггових ринках.
Л1тература
1. Клуги Д. Государство, бизнес, экономика // США: экономика, политика, идеология. - 1995. - № 3. - С.60-67.
2. Моторин Р. Предмет макроеконо-мiчноi статистики та й мюце серед шших галузей економiчноi статистики // Iнформацiйний бюлетень Мiнiстерства статистики Украши. - 1997. - № 7-8. -С.4-8.
3. Гриценко А., Соболев В. Ринкова шфраструктура: суть, функци, будова // Економка Украши. - 1998. - № 4. -С.35-44.
4. Загороднш А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фшансовий словник. -Львiв: Вид-во держ. ун-ту "Львiвська полiтехнiка", 1996. - С.256.
5. Алтынникова И. Формирование страховых резервов. - М.: Агентство финансового маркетинга, 1995. - 208 с.
6. Алехин Б.И. Рынок ценных бумаг. - М.: Экономика, 1991. - 263 с.
7. Фондовий ринок в Укршш в 1996 рощ / Украшський ш-т фшансових i банювських дослщжень. - Кшв, 1996.
8. Машина М. Зарубежный рынок ценных бумаг: структурные изменения // Вопр. экономики. - 1993. - №6.
9. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э., Смит Р.-М. Коммерческие банки. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 180 с.
10. Грудзевич Я.В., Смовженко Т.С. Коммерческие банки на рынке ценных бумаг. - К.: УкрИНТЭИ, 1993.
11. 1нформативний бюлетень. -1997. - №1. - С.18.
12. 1нформативний бюлетень. -1997. - №6. - С.178.
13. Основш характеристики Нацюнального банкy Украши. - 1997. -
програм страхyвання депозит1в // Biсник №1. - С.20-21.
