CC BY
38
медицине как показатель общего состояния пациента, эффективности проводимых лечебных и реабилитационных мероприятий, а также используется как прогностический критерий проведенного лечения. В данной работе дана общая характеристика качества жизни у больных со снижающимся прикусом, что позволяет прогнозировать и корригировать процесс адаптации к зубным протезам.
Ключевые слова: качество жизни, снижающийся прикус, опросник.
an index of the general state of patient, to efficiency of the conducted medical and rehabilitation measures, and also utillized as a prognostical criterion of the conducted treatment. In this work general description of quality of life is given at patients with a going down bite, that allows to forecast and correct the process of adaptation to the dentures.
Keywords: quality of life, going down bite, questionnaire.
УДК: 616.516.5:612.017.1
РАЦЮНАЛЬНА 1МУНОМОДУЛЮЮЧА ТЕРАП1Я У Д1ТЕЙ, ХВОРИХ НА АТОП1ЧНИЙ ДЕРМАТИТ, З УРАХУВАННЯМ СУЧАСНИХ ПОГЛЯД1В НА ПАТОГЕНЕТИЧН1 МЕХАН1ЗМИ РОЗВИТКУ ДЕРМАТОЗУ
Згщно зi статистичними даними на атотчний дерматит страждае майже 5% населення св^у. Досить високими е також показники рiвня захворюваност на цей дерматоз серед населення УкраТни. При цьому, згщно зi статистичними даними, у останн 10 роюв вщслщковуеться тенден^я до зростання рiвня поширеностi та виявлення вперше в житт захворюваностi на атотчний дерматит. У 1988 роц показники поширеностi атопiчного дерматиту серед населення УкраТни в абсолютних числах становив 82097 хворих ( 163, 4%) на 100 тисяч), а у 2007 роц - 85614 хворих ( 184,3% на 100 тисяч). З 85614 хворих на атотчний дерматит, зареестрованих в УкраТн у 2007 рощ 52100 становили дiти.
1снують чисельнi гiпотези розвитку атотчного дерматиту. Зокрема, отриманi даы, що пiдкреслюють недостатнiсть вмiсту Т регуляторних клiтин в осередках атотчного запалення шкiри [14]. Доцiльнiсть визначення цитоюыв, якi продукуються Т кл^инами - 1Л-10 та трансформуючого фактору росту р при атотчних захворюваннях, зокрема, при атопiчному дерматиту е загальновизнаною [8]. Особлива увага також придтяеться визначенню окремих клаав iмуноглобулiнiв, якi беруть участь в розвитку алерпчних реакцiй [7]. Показано, що в хворих на атопю вщбуваеться алерген-залежний апоптоз Т регуляторних ^тин [11]. Самi CD4+CD25+FoxP3+ Т регуляторы кл^ини можуть викликати апоптоз Т хелперних кл^ин запобiгаючи розвитку алерпчних пошкоджень тканин [9].
На грунт попереднiх дослiджень [2,3] був розроблений комплекс терапевтичних заходiв iз використанням антигiстамiнного препарату, топiчного iмунодепресанта (глюкокортикоТд чи iмунодепресант) та трансфер-фактору.
На початкових стадiях захворювання та у хворих з середым ступенем важкостi клiнiчних проявiв, в якосп топiчного iмунодепресанта використовуеться пiмекролiмус; при важких формах захворювання застосовуються глюкокортикостероТди - переважно мiсцево, iнколи системно. Терапевтичн комплекси, якi розробляються для л^вання атопiчних захворювань шкiри, повинн впливати на глибиннi процеси, що вщбуваються в iмуннiй системi хворих, насамперед, на стан Т регуляторних штин та цитокiнiв, що продукуються ними.
Метою роботи було визначення впливу запропонованого нами терапевтичного комплексу на стан окремих показниюв iмунноТ системи, що вщображують стан Т регуляторних кл^ин та баланс синтезу клаав iмуноглобулiнiв, що мають вщношення до реалiзацiТ алергiчних реакцiй.
Матерiал та методи дослiдження. Спостереження були проведен за 24 дiтьми з атотчним дерматитом. Середнiй вiк д^ей в групi хворих на АД складав - 10,96±0,81, що вщображае вiдсутнiсть вiрогiдноТ рiзницi. Також не було вiрогiдноТ рiзницi згiдно стат обстежених дiтей: хворих на АД дiвчаток було 45,8%, хлопчикiв - 54,2%. Таким чином, вщсутнють вiрогiдних розбiжностей за цими показниками виключае вплив вкових та статевих чинниюв на змiни показникiв стану iмунноТ системи, якi дослiджувалися.
Хворим на АД д^ям проводилась комплексна тератя, яка включала: основну та додаткову. Основна тератя передбачала застосування сучасного антипстамЫного препарату дезлоратадЫ "Ерiус", який мае пролонговану дю та не впливае побiчно на ЦНС(для дiтей з вагою тта до 20кг - % таблетки на добу, пюля - 1 таблетка, вранц через 20-30 хв. пюля снщанку), а також iмуномодулятора нового поколiння, отриманий з молозива корiв. Трансфер Фактор, який володiе широким спектром дм немае протипоказань та не викликае побiчноT дп i тому е доцтьним саме в дитячiй практик (до 20кг - по 1 капсулi двiчi на день, вище 20кг - тричi на день) та тотчний iмуносупресивний препарат пiмекролiмус "Елiдел", який поеднуе високу протизапальну активнють i незначний вплив на системы iмуннi реакцiT (застосовувався мюцево 2 рази на день) [1,4,12]. Додаткова тератя визначалась у кожноТ дитини iндивiдуалiзовано, з урахуванням наявност супутньоТ патологп. Зокрема, при виразному збудженн i порушенi сну дитини призначались седативн препарати (глiцисед), при наявност порушень з боку шлунково-кишкового тракту (хронiчний гастрит, дискiнезiя жовчовивщних шляхiв, дисбiоз) в лiкування вводились ферменти, жовчопны, та пробiотики. При виявленн патологiT з боку Ыших органiв i систем також проводилась вщповщна терапевтична корекцiя корекцiя.
Тривалють курсу лiкування складала 21 день, повторне дослщження показникiв iмунноT системи в органiзмi хворих на АД д^ей проводили вiдразу пiсля заюнчення терапiT.
Кiлькiсть окремих субпопуляцiй лiмфоцитiв оцiнювали цитофлюориметричним методом. Використовували моноклональн антитiла до CD4, мiченi фкоеритрином, та до CD25, мiченi трикольоровою мiткою. Апоптоз лiмфоцитiв визначали за допомогою анексину V, мiченого флюоресце1ызотю^анатом. В якостi iзотипiчного контролю використовували iмуноглобулiни мишi, мiченi перелiченими маками. Всi використанi реагенти виробленi "Caltag Laboratories", США. Оцiнку флюоресценцiT кл^ин проводили на проточному цитофлюориметрi "EPICS XL-MCL", виробництва "Beckman Coulter" (США).
Визначення концентрацп iмуноглобулiну Е проводили за принципом сендвич iмуноензиматичного аналiзу за допомогою набору реагентiв ООО «Хема-Медик» (Росiя). Визначення концентрацiT iмуноглобулiну Gi проводили за принципом сендвич iмуноензиматичного аналiзу за допомогою набору реаген^в ООО «Полигност» (Росiя). Визначення концентрацп iмуноглобулiну G4 проводили за принципом сендвич iмуноензиматичного аналiзу за допомогою набору реаген^в ООО «Хема-Медика» (Росiя). Визначення концентрацiT трансформуючого фактору роста ß проводили за принципом сендвич iмуноензиматичного аналiзу за допомогою набору реаген^в DRG Instruments GmbH (Ымеччина) для визначення в сироватц та плазмi кровi в iнтервалi концентрацiй 0 -600 пкг/мл. Визначення концентрацп Ытерлейюну-10 проводили за принципом сендвич iмуноензиматичного аналiзу за допомогою набору реаген^в ООО "Протеиновый контур" (Россия) для визначення в бюлопчних рiдинах в iнтервалi концентрацiй 0-3200 пг/мл.
Отриман у процесi обстеження па^ен^в кiлькiснi показники обробляли методами математично! статистики з розрахунком середнiх вибiркових значень (М), дисперсп (а) та помилок середых значень (m) у групах обстежених оаб.
Вiрогiднiсть вщмЫностей отриманих результатiв для рiзних груп визначалася за допомогою t-критерю надмност Стьюдента. Вiдмiнностi вважали вiрогiдними при загальноприйнятм у медико-бiологiчних дослiдженнях iмовiрностi помилки p<0,05. lмовiрнiсть помилки оцЫювали згiдно таблиць Стьюдента з урахуванням розмiру експериментальних груп.
Для аналiзу взаемозв'язкiв кiлькiсних параметрiв, якi вивчалися, визначали коефщент парноT кореляцiT ^рсона r.
Коефiцiент кореляцiT вважали вiрогiдним у разi iмовiрностi помилки р<0,05, яка визначалась шляхом спiвставлення iз критичним значенням за таблицею залежност розмiрiв дослiдноT групи, коефiцiентiв кореляцп та iмовiрностi помилок. Для визначення взаемозв'язюв показникiв, якi могли мати нелУйний характер, також розраховували непараметричний критерм кореляцiT т Кендала. Для пошуку ознак найбiльш iнформативних щодо розтзнавання нозологiй, якi вивчалися, використовували дискри-мЫантний аналiз, який дозволяе отримати досить просту розрахункову формулу, коефщенти для яко1 можна внести у таблицю. Для аналiзу взаемозв'язюв рiзних показникiв проводили факторний аналiз за методом головних компонент [5,6].
Результати дослщження та 1х обговорення. Нами були вивчен показники стану iмунноT системи д^ей, хворих на АД в динамщ лiкування, для з'ясування змiн як вiдбуваються в органiзмi хворих та визначення Тх реактивностi на комплекс проведених лкувальних заходiв. Основна увага нашого дослiдження була сфокусована на стан CD4+ клiтин (Т-хелперних кл^ин), CD4+ CD25+ клiтин (Т-регуляторних ^тин), а також на станi спонтанного апоптозу цих клiтин за рiвнем експресiT диференцiйноT мембранноТ молекули - фосфатидтсерину, яку оцiнювали за рiвнем зв'язування Анексину V, мiченого Ф1ТЦ.
Згiдно з результатами проведених дослщжень було встановлено, що за рiвнем CD4+ клiтин в периферiчнiй кровi не було вiдмiн мiж показниками у хворих на АД до та пюля лкування - 38,73+2,37та 39,42+1,72, вiдповiдно.
Не вiрогiдно змЫювались також показники вiдносного вмiсту CD4 + CD25+ клiтин 5,67+1,84 та 6,02+1,16, CD4+ AnV+ клiтин 3,14+0,50 та 3,26+0,38, CD4+ CD25+ AnV+ клiтин 32,28+3,25 та 31,58+3,35, вщповщно. Цi результати свiдчать про значну стабтьнють патологiчних процесiв що мають мiсце в органiзмi дiтей, хворих на АД, можливо пов'язаних з генетичними даними. У хворих на атитчний дерматит важливим е визначення функцюнальних показникiв, якi вiддзеркалюють стан Т-хелперноТ популяцп та Т регуляторноТ субпопуляцiT. В зв'язку з цим нами було проведено дослiдження концентрацп трансформуючого фактору росту р та штерлейюну-10 у сироватцi кровi хворих на атотчний дерматит до i пiсля лiкування.
Згiдно з результатами проведених нами дослщжень, концентрацп трансформуючого фактору росту р та Ытерлейюну-10 у сироватц кровi хворих на атотчний дерматит до i пюля лкування змiнювались не однозначно. Зокрема, було встановлено, щовмют трансформуючого фактору росту р невiрогiдно зменшувався, в той час як вмют Ытерлейюну-10 зменшувався вiрогiдно - 498,23+72,92 та 199,10+48,48, пiдповiдно до та пюля лкування.
Отриманi нами данi узгоджуються з даними лiтератури щодо змЫи рiвня вiдповiдних цитокiнiв при лкуваны атопiчного дерматиту [10]. Доведено, що на розвиток атотчного дерматиту може мати вплив нав^ь вмiст цих цитоюыв у материнському молоцi [13]. Заслуговують на увагу отриманi нами дан щодо вивчення вмiсту основних клаав iмуноглобулiнiв, якi мають вщношення до розвитку алергiчних реакцiй, у хворих на атотчний дерматит (табл. 1).
Таблиця 1
Показники концентрацп iмуноглобулiнiв Е, 61 та 04 у сироватцi кровi хворих на
атотчний дерматит до i пiсля лiкування
Показники До лкування Пiсля лкування N P<
M m M m
Концентрацiя 1дЕ 620,20 117,86 328,15 94,38 20 0,05
Концентра^я IgG1 2,01 0,32 8,50 1,33 24 0,0001
Концентрацiя IgG4 1,64 0,24 0,47 0,12 24 0,0002
Як видно з даних таблиц 1, вiдбулися вiрогiднi змЫи показникiв концентрацiT iмуноглобулiнiв Е, G1 та G4 у сироватцi кровi хворих на атопiчний дерматит до i пiсля лiкування. Концентрацiя iмуноглобулiну Е зменшилась майже в 2 рази з 620,20+117,86 до 328,15+94,38, концентрацiя iмуноглобулiну G1 зросла з 2,01+0,32до 8,50+1,33, а концентра^я iмуноглобулiну G4 зменшилась з 1,64+0,24 до 0,47+0,12 (p<0,05). Отриманi результати свщчать, що проведене лiкування суттево впливае на продукцю основних iмуноглобулiнiв що мають вiдношення до розвитку алерпчних реакцiй. Бiльш того, проведене лкування може викликати переключення синтезу iмуноглобулiнiв, що надзвичайно важливо в лкуваны атопiчних захворювань, зокрема, атотчного дерматиту.
Нами були також достджеы показники функцiонального стану полiморфноядерних нейтроф^в хворих на атопiчний дерматит до i пiсля лiкування ( табл. 2).
Як видно з таблиц 2, у хворих на атотчний дерматит пюля лкування вiрогiдно зменшилась активнють полiморфноядерних лейкоцитiв за показником НСТ-теста з 1,87+0,04 до 1,73+0,03 (p<0,05). Активнiсть лiзосомальних катюнних бiлкiв нейтрофiлiв в процесi лкування не змiнилась. Цi данi свщчать про певну роль втьнорадикального окиснення в патогенезi атопiчного дерматиту та змЫи показникiв в процесi лкування.
Таблиця 2
Показники активност нейтрофiльних лейкоцитiв у венознш KpoBi KpoBi хворих на _атопiчний дерматит до i пюля лiкування_
Показники До лкування Пюля лкування N P<
M m M m
НСТ-тест, СЦК 1,87 0,04 1,73 0,03 23 0,02
ЛКБ-тест, СЦК 1,77 0,03 1,73 0,03 24
Для виявлення зв'язюв Mix показниками стану iMyHHOi системи в процес лiкування був проведений кореляцмний аналiз. Встановлено, що юнують сильнi позитивнi кореляцiйнi зв'язки Mix CD4+ AnV+ та CD4+ CD25+ AnV+ клiтинами, CD4+ AnV+ та концентра^ею IgG1. Отже, якщо порiвняти ц данi з результатами, отриманими до лкування, виявляеться рiзке зменшення кiлькостi вiрогiдних зв'язкiв мiж показниками пюля лкування, що свiдчить про втручання компонент комплексного лiкування в патолопчний процес, та змiну патолопчних зв'язкiв.
Аналiз результатiв проведених нами iмунологiчних дослiджень та клУчних спостережень вказуе на важливе значення порушень функцiонування ряду ланок iмунноT системи органiзму на характер переб^ атопiчного дерматиту у дiтей. Запропоноване нами проведення д^ям, хворим на атотчний дерматит, iмунокоригуючоT терапГТ шляхом застосування iмуномодулятора нового поколiння, зокрема Трансфер Фактора ( отриманого з молозива корiв), у поеднанн з сучасним антипстамЫним препаратом дезлоратадiн («Ерiус») та топiчним iмуносупресивним препаратом пiмекролiмус («Елiдел») дозволяе нормалiзувати ряд показниюв iмунноT системи органiзму, що сприяе прискоренню негативаци клiнiчних проявiв загострення та подовженню термiну ремiсiT цього дерматозу.
1. Головина Е. В. Опыт применения Трансфер Фактора в лечении кожных заболеваний. // В сб. науч. - практ. конф. с международным участием: Иммунореабилитация при инфекционно-воспалительных заболеваниях - г. Барнаул. 2003. - С. 46 - 49.
2. 1щейкш К.6., Степаненко В.1., Кайдашев 1.П. Стан апоптозу CD 4+ CD 25+ Т-регуляторних кл^ин в органiзмi д^ей, хворих на атопiчний дерматит та екзему дитячу //Укр. журн. дерм., вен., косм. -2007. - №3(26). - С. 7-10.
3. 1щейкш К.е., Калюжна Л.Д. Змiни показникiв iмунного статусу та коагуляцiйного гемостазу у дiтей хворих на атотчний дерматит пiд час лкування з застосуванням комплексу антиоксиданпв // Дерматологiя та венерологiя. - 2003. - №2(20). - С. 39 - 42.
4. Калюжная Л.Д. Современная концепция повседневной терапии атопического дерматита //Укр. журн. дерматол., венерол., косметол., - 2006. - №3(22). - С.56 - 60.
5. Лоули Д.Н., Максвелл А.Э. Факторный анализ / Пер. с англ. - М.: Мир, 1967.-144 с.
6. Славин М.Б. Методы системного анализа в медицинских исследованиях.- М.: Медицина.-1989.- 302 с.
7. Anthoni M, Wang G, Deng C, et al. Smad3 signal transducer regulates skin inflammation and specific IgE response in murine model of atopic dermatitis // J. Invest Dermatol. — 2007.— Vol. 127(8) - P.1923 - 1929.
8. Bussmann C, Maintz L, Hart J, et al. Clinical improvement and immunological changes in atopic dermatitis patients undergoing subcutaneous immunotherapy with a house dust mite allergoid: a pilot study // Clin. Exp Allergy. — 2007.— Vol. 37(9). - P.1277 - 1285.
9. Finotto S, Eigenbrod T, Karwot R. et al. Local blockade of IL-6R signaling induces lung CD4+ T cell apoptosis in a murine model of asthma via regulatory T cells // Int Immunol. — 2007. - Vol. 19(6). -P.685 - 693.
10. Gambichler T, Tomi NS, Skrygan M. et al. Alterations of TGF-beta/Smad mRNA expression in atopic dermatitis following narrow-band ultraviolet B phototherapy: results of a pilot study //J Dermatol Sci. -2006. Vol. 44(1) - P.56 - 58.
11. Kaidashev I., Kutzenko N., Geyko O., Borzikh O., Neruh I., DuBuske L. Apoptotic disorders of CD4CD25 cells in atopic patients// Immunology. - 2004. - Int Proc. - P.103 - 109.
12. McKena S.P.,Whalley D., Prost Y. et al. Treatment of paediatric atopic dermatitis with pimecrolimus (Elidel, SDZ ASM 981): impact on life and health-related quality of life //JEADV. - 2006. - Vol. 20 (3). -P.248 - 254.
13. Rigotti E, Piacentini GL, Ress M. et al. Transforming growth factor-beta and interleukin-10 in breast milk and development of atopic diseases in infants // Clin Exp Allergy. - 2006 Vol. 36(5). - P.614 - 618.
14.Verhagen J, Akdis M, Traidl-Hoffmann C. et al. Absence of T-regulatory cell expression and function in atopic dermatitis skin // J. Allergy Clin. Immunol. — 2006. — Vol.—117(1).—P.176—183.
РАЦИОНАЛЬНАЯ ИММУНОМОДУЛИРУЮЩАЯ ТЕРАПИЯ У ДЕТЕЙ, БОЛЬНЫХ АТОПИЧЕС-КИМ ДЕРМАТИТОМ, С УЧЕТОМ СОВРЕМЕН-НЫХ ВЗГЛЯДОВ НА ПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ РАЗВИТИЯ ДЕРМАТОЗА
Ищейкин К.Е. В статье показано, что в результате усовершенствованной комплексной терапии детей, больных атопическим дерматитом, происходит резкое уменьшение количества вероятных связей между показателями CD4+ AnV+ и CD4+ CD25+ AnV+ клетками, CD4+ AnV+ и концентрацией ^ G1, что способствует положительному клиническому результату.
Ключевые слова: иммуномод-улирующая терапия, атопический дерматит, Т-регуляторные клетки, Трансфер Фактор.
RATIONAL IMMUNOMODULATING THERAPY FOR CHILDREN WITH ATOPIC DERMATITIS, TAKING INTO ACCOUNT MODERN LOOKS TO THE NOSOTROPIC MECHANISMS OF DERMATOSIS' DEVELOPMENT Ischeykin K.E. In the article it is shown that in the result of improved complex therapy of children suffering atopical dermotitis takes place a dramatic decrease of quantity of probable links between the figures of CD4+AnV+ and CD4+CD25+AnV+ cells, CD4+ AnV+ and the concentration Ig G1 that fascilitates the positive clinical result.
Key words: immunomoduling therapy, atopical dermotitis, T-regulator cells, Transer Factor.
УДК 577.016.006
НЕКОТОРЫЕ ПОКАЗАТЕЛИ БЕЛКОВОГО ОБМЕНА НА РАННИХ СТАДИЯХ
ОПУХОЛЕВОГО РОСТА
Биохимия опухолей в течение многих лет служит предметом пристального внимания исследователей. Трансформация нормальной клетки в злокачественную сопровождается качественными изменениями всех видов обмена веществ и, прежде всего, белкового: в ядре и цитоплазме начинают продуцироваться специфические антигены, которые экспрессируются на поверхности клетки, поступают в кровоток, стимулируют выработку антител иммунной системой хозяина. Опухолевый рост вызывает угнетение иммунной системы хозяина, воспалительную реакцию окружающих тканей, нарушение гемостаза [2, 10, 11].
Динамика опухолевого роста определяется равновесием между антибластомными факторами иммунного надзора и пробластомными, усиливающими рост опухоли. В последнее время в качестве таких факторов рассматриваются цитокины. Цитокины - это низкомолекулярные полипептидные молекулы (молекулярная масса от 10000 до 45000), которые продуцируются различными клетками (Т - и В-лимфоцитами, макрофагами, эпителиоцитами, нейтрофилами, фибробластами) в ответ на воздействие антигенных, митогенных и др. стимулов. Цитокины рассматриваются как белки, обеспечивающие развитие воспаления и иммунного ответа, действие которых осуществляется через высокоаффинные высокоспецифические рецепторы на мембране клетки-мишени. Это молекулы паракринного локального гормоноподобного действия [1, 3, 6, 8], которые вырабатываются и используются клетками, находящимися в непосредственной близости. Вместе с тем, цитокины обладают аутокринным действием, т.е. могут воздействовать на клетку, которой они секретированы.
Выделяют 4 группы цитокинов: гемопоэтические факторы, регуляторы естественного иммунитета, регуляторы специфических иммунных реакций и цитокины, регулирующие воспалительные реакции, развивающиеся в процессе специфического иммунного ответа [5, 7].
Антигенная стимуляция приводит к секреции цитокинов «первого поколения» (ИЛ -1, ИЛ-6, ФНОа), которые запускают цитокиновый каскад, состоящий из цитокинов
