CC BY
22
O.Syvak
N. Sarbash
PLATFORMS OF REMOTE TRAINING IN HIGHER EDUCATION
INSTITUTIONS
The article deals with the introduction of information technologies in education in six models: external type training, university-based, virtual learning environment, etc. Each model takes into account the possibility of on-the-spot consultations with an on-line or on-site teacher, but special attention is paid to the online learning technologies. For educational institutions of Ukraine, distance learning is a new phenomenon, so it is advisable to consider the basics of the introduction of online technologies. Adoption of legislative acts provides a normative basis for the functioning of a new education system, but the introduction of online technologies is impossible without a reliable basis, that is the platform of distance learning.
In our time there are many platforms for distance learning and their number does not cease to grow with each passing year. Platforms can be free, paid or leased, as well as tailor-made or not to the specific needs of the organization or institution.
The definition of distance learning as the phenomenon of the introduction of online technologies, namely, distance learning platforms: Moodle, Pleiad, Promethee, WebCT, LearningSpace, Claroline, ACOLAD, Ganesha, VirtualU, etc. are considered. The types and types of platforms are presented. A negative tendency has been identified that platform publishers often try to put pedagogical problems to the fore, the first place is compatibility with standards and simplification of the creation, management and maintenance of training, which for the clientele indicates a reduction in costs. The sress is made onto the usage of positive and negative sides of distance education platforms. The positive in usage ofplatforms is the promotion of cooperation between students but we note that on many platforms, the simple addition of communication activities is used to encourage students to work together, assuming that the introduction of communication tools will be sufficient to ensure that there is real cooperation. Another negative trend when using platforms is that the tutors often use asynchronous means of communication in their activities, but do not use specific means, designed specifically for remote support. Asynchronous means allow them to only get acquainted with the parts of the course, reviewed by students, but the tutors do not have any information about the activities of students
More attention is paid to complex platforms, which may include the possibility of pedagogical design and distribution.
Key words: distance learning, information and communication technologies, information technologies, computer programs, model, multimedia courses, learning environment, training platforms.
УДК 392(477.87)+398.332.12:159.922.4
О. М. Тиховська
ПСИХОЛОГ1ЧНЕ ПЩГРУНТЯ НАРОДНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ПИСАНКИ У СВ1ТЛ1 СВ1ТОВО1 М1ФОЛОГ11
У cmammi проанал1зовано взаемозв'язок уявлень про писанки/крашанки з космоготчними мiфами про створення свту з яйця. Окреслено етнопсихологiчнi передумови появи писанок/крашанок у Великоднт обрядовостi Закарпаття, а також
гх роль у ритуалах. Акцептовано на семантицг зображень та кольоргв, що використовувалися тд час виготовлення писанок, особливостях технологи писанкарства в першт половит ХХ столття.
Клю^о^^ слова: писанки, крашанки, ритуал, Великдень, етнопсихолог1я, маг1я.
У св^овш мiфолоrii яйце було своерщним символом вщродження й утвердження нового життя, прихованого в зародку, воно уявлялося першоосновою проявленого св^у. У найбшьш архшчних космогошчних мiфах «1з яйця розвиваються птахи-тотеми, острови, небеснi св^ила, особливо сонце (в австралiйських та африканських мiфах), деякi боги, нарешт^ земля як центральна частина космосу (...) 1з яйця боги створюють рiзнi частини всесвiту, зазвичай з нижньо'1' частини - землю, з верхньо'1' - небо. Дуже яскрава поетична картина створення св^у з яйця е в карело-фiнських епiчних рунах, якi увiйшли до «Калевали»» [6, с. 202]. Космогошчш мiфи найчастiше пропонують сценари появи св^у з первiсного яйця, священного лотоса або з тша велетня, котрого принесли в жертву. «1з яйця або лотоса можуть народитися предки або боги, наприклад, Ра, Птах, 1штар, Вшвакарман-ПраджапатьБрахма, Ерос, Пань-гу та ш.» [5, с. 27]. Однак в украшському фольклорi такий мiф не зафiксований, лише згадка про нього збережена у звичш виготовлення писанок та обрядах, пов'язаних з ними.
Рiзнi народи сприймали яйце як «священну емблему» [2, с. 385] через його зовшшнш вигляд та приховану в ньому таемницю народження й початку нового буття. Яйце не потребувало якогось втручання ззовш для того, щоб зародок перетворився в живу ютоту, достатньо було тшьки тепла. А давш греки, сирiйцi, перси та египтяни вважали яйце загадковим ще й тому, що своею формою, на 1'х думку, воно було подiбним до Землi та Всесвiту.
З давшх-давен яйце асоцiювалося з таемницею народження; в ньому, на думку наших предюв, була закодована закономiрнiсть та циклiчнiсть життя людини та св^у. За спостереженням О. Гуцуляка, писанка i «яйце-райце» е символом «втраченого раю «слов'янства, «Саду-Царства», «сконденсованого простору та сконденсованого багатства, що дшшло саме з часiв раннього палеол^у. Украшське «писане яйце» (писанка), тим самим, е «иконою», «вiкном» у цей «утрачений рай». У писанщ, «яйць райцi» образотворче вирiкаеться сакральний прообраз св^у, (...) який юнуе тут в первiснiй едностi надлюдського й людського, живого i неживого»[4, с. 53]. В уявленнях украшщв Закарпаття, за спостереженням Ф. Потушняка, «яйце i насiння символiзуе зародження i створення свiту... Таемнича сила перебувае в яйщ в прихованому латентному станi» [7, с. 259].
О. Афанасьев простежив взаемозв'язок мiж перським космогошчним мiфом та звичаем цього народу збер^ати у храмах зображення чи iмiтацiю яець. Змют мiфу такий: «Спочатку не було шчого, окрiм божества. Потим народилося яйце. Коли воно дозршо i досягло повно'1' плодотворно'1' сили, тодi з'явився Всесвiт з сонцем i мiсяцем. Перси звеличували яйце у сво'1'х священних пiснях i збер^али в храмах литi яйця, як вщображення всього, що народжуеться в природЬ» [1, с. 305].
М. Чмихов переконаний, що яйце мало семантику тотема (поруч з образами риби i птаха) в тзньопалеол^ичну та мезол^ичну добу. На думку вченого, «уявлення про тотема-рибу, тотема-птаха, тотема-яйце виникли одночасно. Про це свщчить ототожнення деякими народами образiв риби та яйця» [11, с. 185]. Таким чином, ще в епоху тотемних вiрувань, коли тшьки починали зароджуватись мiфи, яйце вважалося причетним до процесу створення св^у, вмютилищем сакральних сил та мюцем перебування творця чи прапредка.
Зв'язок народних уявлень про писанки з космогошчними мiфами не був
предметом окремого дослщження, тому тема статп актуальна.
У мiфолоrii украшщв Закарпаття писанка теж надшялася магiчними властивостями. На думку Ф. Потушняка, «яйце виражае передусiм плодючють, а тому мае творчу i магiчну силу, котра була його первюною основою [...] й перенеслася на Великдень» [9, с. 3]. Вщповщно до закону гомеопатично'1 магп, дотик людини до великоднього розмальованого яйця шбито справляв позитивний впив на п життя. Саме тому «писане яйце зберiгають, згiдно зi звичаем, до наступного Великодня [...] помiж одягом. Той, хто його тримае, буде як писане яйце» [9, с. 3]. 1ншим мюцем зберiгання писанок були полицi з посудом: «Також тримають його мiж горнятами на скринi - «бо добре воно на несподiвану подш» - на випадок смертi похресника чи якихось ворожiнь» [9, с. 3]. Мапчними властивостями народна уява надшила й шкаралупку з писанок, яку «кидають у город, щоб часник був, як яйця» [9, с. 3]. Вщтак, на городину мала спроектуватися така символiчна властивють писанки, як сприяння родючостi, оскшьки вона на несвiдомому рiвнi сприймалася як мшромодель золотого зародка, з якого утворився свгг.
Про взаемозв'язок писанок з давшми вiруваннями та ритуалами свщчать елементи 1'х орнаменту, подiбнi до яких бачимо на вишиванках та керамiцi - «ромб, хрест, свастика, зiрка, кривульки, кола, ламана лЫя i т.д.» [8, с. 104]. Справд^ сакральний прообраз св^у передаеться i через форму, i через орнамент писанок. Орнамент «бувае зовнi рiзний, але однаковий у свош основi майже на всьому Пщкарпатл (вiд Тиси аж до Ужгорода i далi). Так зваш гуцульськi геометричнi прикраси на яйцях зус^чаються рiдко, поширенi лише в горшньому гуцульському крш. Безперечно, вони мають ту саму основу, що й вишивки та рiзьба. Помiтно, що в деяких околицях, напр., Бичюв i долина вщ Тересви, нижче Ужгорода, зовсiм не знають писання писанок воском. Яйця тшьки варять в цибулиннi, в овочах вшьхи, в сушених бриндушах, просто - без жодних орнамешив» [8, с. 104].
Символiчне значення малюнюв, зображених на писанках, сягае коршням глибоко'1 давнини. Ф. Потушняк спостерiг, що писанки з геометричними вiзерунками виготовлялися на Закарпаттi рщко, були вiдомi в першiй половиш ХХ столiття тiльки в селi Ясiня, i лише «кiлькох кольорiв. Часто супроводжувалися написами: «Христос воскрес» та ш. [...] Через свою красу поширювалися тi крашанки по цшш Гуцульщинi» [9, с. 3]. Дослщники вiдзначали, що геометричний орнамент на Закарпатп мiстив переважно «рослинний елемент, рiдше звiриний. Зiрка, свастика, ромбики, трикутники, ламана лiнiя, очка, грабельки, городинки, лист, смерека, косичка, куряча шжка та ш.» [9, с. 3] зус^чалися в рiзних комбiнацiях на писанках.
Технологiя виготовлення писанок на Закарпатп була такою: «Зазвичай яйце дiлять на чотири частини, а потсм, вiдштовхуючись вщ точок дотику, виводять фiгурки в окреслених полях. Або ж яйце дшять на двi половини чи на три частини двома лшями (твколами, полуденниками), вiдтак заповнюють т[ поля «бiжучим» орнаментом, який було обрано» [9, с. 3]. Нанесет на крашанки малюнки колись мали глибоку сакральну символшу, оскшьки мовою образiв передавали уявлення наших предюв про «три св^и й основш принципи космогошчно'1 картини св^у» [3, с. 194]. Про подш гуцульсько'1' писанки на частини кiлькома звивистими лшями, котрi перетинаються, згадуе Громовиця Бердник: «1х украiнцi називають «трьома хвилями» [.] Яйце в даному випадку символiзуе Космос, Всесвiт, Землю, а хвилясп лiнii - Воду Життя, Правiчний океан, звiдки вийшло все живе, а також сплетшня людських доль у Всесвiтi, зв'язок усього сущого на землi» [3, с. 197-198]. Таю прадавш малюнки могли вщображати мiфологiчнi уявлення праукрашщв про свiтоустрiй, людей, тварин, стихи. До подiбних висновкiв дiйшов i Ф. Потушняк, аналiзуючи мiркування С. Маковського про те, що
зигзаги i кола, зображенi на писанках, - це «перша графiчна мова людини, чи не перша декоративна сповщь пращура в часи далекого бронзового вшу, або навт неол^у. [...] Для того, щоб ця мова виробилась, потрiбен був ще давшший перiод, коли вiзерунки-прикраси були не геометричною сташзащею, а безпосереднiм зображенням, можливо, заклинального характеру, явищ природи i тварин, перших друзiв та воропв людства. Чи первiсно не означав зм^ цей бiлий зигзаг на коричневому полi ужгородсько'1 тарiлки? А цей трикутник - не був зображенням летючо'1 миш^ що сидить?» [8, с. 105].
Ф. Потушняк наголосив, що малюнки на писанках мають те саме символiчне значення, що й зображення на керамщ, дерев'яних виробах i вишивках. «Сво'1'м походженням вони сягають глибоко'1 давнини, як припускають деяю вченi, - друго'1 половини бронзового вiку, як взiрець орiентальний, занесений можливо гетитами, котрий е прямим вщображенням давнього поклоншня сонцю, демонстрацiею духовного стану людини на первюному ступенi культурного розвитку» [8, с. 105]. Ототожнення писанки з сонцем цшком узгоджуеться з семантикою великодньо'1 обрядовосп, присвячено'1 возвеличенню сонця, його зростаючо'1 сили.
Збереження малюнюв тисячол^ньо'1 давнини пояснюеться ритуальним дотриманням традицп, яка через ряд образiв-символiв доносить до нащадюв сакральну iсторiю племенi чи народу й виконуе функщю оберега - захисту перед незрозумшим i нетзнаним. Ф.Потушняк вмотивовуе збереження давнiх узорiв на писанках специфiкою психiчного розвитку давнього майстра-художника (людини прим^ивного суспшьства): «Примiтивний маляр зi сво'1'м прим^ивним оточенням завжди може намалювати лише певш форми (тому iснуе подiбнiсть малюнкiв примiтивних людей i д^ей, майже завжди вони схожi мiж собою)» [8, с. 105]. З точки зору психоаналiзу, це можна пояснити виявом архетитв колективного несвщомого в процесi творчо'1 дiяльностi чи то маляра з первюного суспшьства, чи то дитини (психология яко'1 е особливо вiдкритою для впливiв несвiдомого). Свiтогляд примiтивного племенi е дуже подiбним до свiтогляду дитини, оскшьки в обох випадках прюритетом е формування системи культурних щнностей та поведiнкових стереотипiв. «С тут певна релятившсть iз духовним змютом, свiтоглядом i оточенням. Але коли воно набуде певного змюту, досягне йому властивого ступеня досконалосп, тодi сприймаеться й зберiгаеться вiками саме таким, тим бшьше, що прим^ивний маляр не здатен щось вщ себе додати чи вiдкинути. Так виробляються прийоми, як зберiгаються стол^ями, i передаються цiлком [...] наступному культурному осередку» [8, с. 105]. Вщтак, малюнки та орнаменти на писанках пройшли тривалий процес становлення й шлiфування. I в той момент, коли 1'х зображення змогли повшстю вщобразити мiфологiчнi iдеi наших предюв, увiбрали в себе архетипну символшу, наступна 1'х трансформацiя та видозмша стали неможливими.
Водночас поруч зi стародавшми малюнками й орнаментами на писанках стали з'являтися запозичеш в шших народiв структурнi елементи та зображення. Така тенденщя почала прогресувати, за спостереженням Ф. Потушняка, вже тсля Першо'1' свiтовоi вiйни: на писанках тд впливом культури заходу «помiчаемо бiля старовинних елементiв рослинний елемент, [...] перш за все рiзнi квiти i подiбнi орнаменти, яю не вiдображають давнi змiсти» [8, с. 105]. Запозичеш елементи орнаменту е позбавленими сакрального наповнення, виконують естетичну функщю, але не вщтворюють украшських етноархетитв. Запозиченими е «найчаспше гшки, листочки, якi так само проявляються на наших керамiчних виробах або уже й вишивках» [8, с. 105]. Варто погодитися з Ф. Потушняком, який трактуе таю запозичення, як порушення розвитку народного мистецтва та великий мшус у розвитку культури. Причинами запровадження неавтентичних елеменпв орнаменту в писанкарство, на думку вченого, е «техшчне
замщення мiсцевого взiрця чужим через конкуренщю торгових виробiв» [8, с. 105] та вщсутшсть шкшьних програм, якi б дбали про збереження мюцевого мистецтва (ручних роб^, малюнкiв) й були спрямованi на формування в учшв усвiдомлення сакрально'1 сутностi народного мистецтва, його глибокого старовинного походження i символiки [8, с. 105].
Ф. Потушняк вдало описав специфшу виготовлення писанок на Закарпатп в першш половинi ХХ стшття: «Днем, коли малюють яйця е перш за все п'ятниця (день, коли шше робити не можна), рщше четвер або субота. Малюють писанки дiвчата або жшки, яю знають малювати «писанки» i то так: по звареному насухо яйщ спецiальним гарячим «пищиком», який замочують у розтоплений вюк, виводять на яйщ певш вiзерунки. Потсм купають те яйце в фарбi - яка бувае зазвичай червона, синя, рожева, або з олова, школи не бувае чорною - бо це на смерть. Пюля висихання стирають з яйця нагр^ий вюк, а на його мющ залишаються виведенi малюнки - бш лшп. Двох або бiльше фарб не використовують» [9, с. 3]. Подiбний спосiб виготовлення писанок у селi Дубовому на Закарпаттi у 1928 рощ записав А. Федорков: «День для писання - це великодня п'ятниця. Фарбу купують, розпускають у теплш водь Фарба бувае зелена, червона, рожева, жовта i голуба. Прилад до писання - це бляшка, з^нута в трубочку на дерев'яному держачку, яку замочують у розтоплений вюк, котрий цшу годину стоггь у черепочку на шпорь Починають розписувати яйце з тоншого кшця-носика до грубшого. Потсм трохи замочують у фарбi i витягають. Вюк зю^бають ножем. Проти вроюв кожна писанкарка чшляе собi червону стрiчку, бантик» [10, с. 298]. Очевидно, процес створення писанок сприймався украшцями, як символiчне моделювання щасливого життя протягом цiлого року - аж до наступного Великодня, тому використання такого «запобiжного заходу», оберегу (червоно'1 с^чки чи бантика) було цшком психологiчно вмотивованим. Згщно з мiфологiчним свiтоглядом праслов'ян, св^лу завжди протисто'1'ть темрява, Бiлобогу - Чорнобог, добру - зло, процес виготовлення писанок шбито м^ привернути недобру увагу сил темряви, демошчних сутностей, тому писанкарщ слiд було захистити себе вщ них червоною сечкою.
Символiка кольору вiдiгравала важливу роль тд час розфарбовування яець: «червоний колiр присвячувався Сонцю й означав радють життя, життеву силу та нову енерпю, жовтий - зорям i Мiсяцю; вiн символiзував урожай; блакитний - небо, пов^ря, дух, захист i здоров'я; зелена барва означала весну та воскресшня природи, плодючють та оновлення; коричнева - дари МатерьЗемл^ 11 силу, а чорно-бш малюнки - то дяка душам померлих, предкам; чорний колiр вважався оберегом вщ лихого» [3, с 195-196]. Вiдтак, домiнування певного кольору на писанщ мало забезпечити людинi, якiй вона дарувалася, пщсилення бажано!' енергп, заповнення юнуючо! прогалини на шляху до щастя, захист вiд якихось небезпек чи невдач.
Ф. Потушняк розмежовуе уявлення про писанки i крашанки, наголошуючи, що бшьш поширенi на Закарпатп все-таки писанки, а крашанки «знають всюди, але рщко коли 1'х вживають. Давно фарбували 1'х в цибулиннi, сушених бриндушах, або в фарбь 1нколи фiгури на крашанщ вишкрябують гострим предметом» [9, с. 3].
Як вщомо, писанкарство - традицшно ж1ноче ремесло. I зовам не випадково, адже саме жшка продовжуе рiд (даруе свiтовi нове життя), тому й символ безперервносп життя повинна створювати саме вона. «Таким чином пов'язувалися жшоча здатшсть народжувати дiтей та надiя на оновлення свiту» [3, с. 195]. Крiм цього, вода - це символ жшочого начала, адже саме серед первюних вод у космогошчних мiфах свiту народжувалося Праяйце (золотий зародок), з якого боги Брахма i Пань-Гу згодом створили свгт. Тому, малюючи писанку, жшка метафорично дублювала процес появи Всесвгту з яйця, метафорично моделювала процес св^отворення. Як зазначав
Ф. Потушняк, «малювати не кожен вмiе, тому несуть писанки до того, хто мае «легку руку» - вмiе малювати яйця, - мае здiбностi до того. Це е жшка, яка засвоша такi знання i здобула визнання. У кожнiй частинi села е одна або i бiльше таких «писарок». Яйця малюе вона безкоштовно «на честь» (Великодня - О. Т.) i кожному. Така праця -заслужена перед Богом - жертва (вщмовитися вщ не'1 ^х)» [8, с. 104]. Вiдтак, жшка, яка розмальовуе писанки, символiчно наближаеться до образу давньо'1 жрицi (волхвиш), яка колись виконувала певнi мапчш ритуали, бо це було п покликанням, обов'язком, подарованим долею мапчним талантом, нехтувати яким вона не мала права.
Мапчними властивостями народна уява надшила не тшьки жшку-писанкарку, але й воду, в якш «купали» писанки: на Закарпатп був звичай вмивати лице водою з-пщ писанок, щоб позбутися чорних плям та прищiв: «Воду тсля вмивання несуть до рши в «черепку», виливають через себе, не дивлячись у воду, щоб вщ них хвороба тшла так само швидко, як швидко пливе вода» [10, с. 298].
Писанки надшялися народною уявою мапчними властивостями, сприймалися як своерщш талюмани, що сприяють родючосп, створенню чогось нового (в першу чергу, життя). Тому яйце як символ родючосп «освячують, розмальовують, i в такий споаб збiльшують його силу (через прикрашення мапчного предмету його сила збшьшуеться)» [7, с. 260]. Писанки часто дарують д^ям, адже вони перебувають в процес росту, 1'х внутрiшнiй свiт та уявлення змiнюються, трансформуються. Подарована писанка мае мапчним чином сприяти створенню навколо дитини комфортного, радюного простору.
Писанки мали ще одне важливе призначення - були подарунком хрещених матерiв похресникам. «Маточки на другий i на третш день свят бшя церкви дають сво'1'м похресникам разом з пасочками одне (або два) писан яйця. Коли похресник не прийде до церкви, то несуть йому додому - хтось iз дггей маточки, якого за те пригощають» [9, с. 3]. Коли хрещена матср дарувала писанки та пасочку, обов'язково промовляла своерщне замовляння: «Щоб хресник був файний, як писанка, а благий, як пасочка» [9, с. 3].
Писанки використовувались i в поховальнш обрядовосп Закарпаття: якщо похресник несподiвано помирав, «маточка давала йому в руки писане яйце, «щоб мав чим гратися на тому свт». Яйце сприймалося як подарунок померлому, його клали i на могилу предкам» [9, с. 3]. 1нколи одну чи двi писанки жшки залишали тсля великодтх свят на випадок нещасно'1 пригоди з похресником протягом року (його смерт^. «Також дарували мальоваш яйця жебракам, як правило тод^ коли помирав похресник» [9, с. 3]. I цей акт мав семантику своерщного жертвоприношення.
Часто яйце зус^чаеться в обрядах, пов'язаних з ритуалами переходу й подоланням певно'1 меж1. О. Афанасьев вказуе на збережений у схщних народiв звичай - «в березш, на початку нового року, тобто тд час весняного вщродження природи вщ зимово'1 смертi, битися червоними яйцями, ставити 1'х на столi й дарувати сво'1'м друзям» [1, с. 305]. Зважаючи на символшу кольору (червоний - символ Сонця, радосп...), стае зрозумшою семантика цього обряду: через биття червоними писанками слов'яни символiчно опановували сонячну енергiю, скеровували й у потрiбному напрямку, щоб отримати бажану перемогу над хаосом, злом i холодом. Подiбний обряд юнував i на Закарпаттi, про нього згадуе А. Федорков: «Жартуючи, хлопець або дiвчина б'ють одне одного писанкою тд час забави «гейгейди» [10, с. 298] на Великдень. Великодтми забавами колись також були «цоканка» - б'ють кшцем яйця об яйце, чие не трюне, той i виграв; а також «тисканка» - так стиснути яйце за полюси, щоб трюнуло» [9, с. 3]. Розбивання яйця пщ час гри, очевидно, символiзувало метафоричну
здатшсть людини позбутися зв'язку з образом «старого» (колишнього) внутршнього CBiTy й готовнiсть до процесу створення нового, нових цiнностей. За аналопею до мiфу про створення св^у з розбитого первiсного яйця тим чи шшим богом, у великоднш грi функцп божества-творця проектуються на саму людину.
У свiтлi психоаналiзy яйце, з котрого утворився Всесв^, а також писанку, можна штерпретувати як уособлення цiлiсностi психши, яка передувала ii роздiленню на свщомють та несвiдоме, або як символ Самост (термiн К.-Г. Юнга). Аналiзyючи архетип «дитини» (феноменологiю народження «дитини»), К.-Г. Юнг згадуе про психолопчний прастан незнання - «стан темряви i сyтiнок, не розрiзнення мiж суб'ектом та об'ектом, несвщомо1 тотожностi людини i свiтy. 1з цього стану нерозрiзненостi з'являеться золоте яйце, що е як людиною, так i свiтом, i все ж -жодним iз них, а iррацiональним третiм. Для сутшково1 свiдомостi прим^ивно1 людини все виглядае так, немов яйце виходить iз лона великого св^у, отож е космiчною i об'ективною подiею» [12, с. 224]. Про яйце, як символ зародження життя у Всесвт та творчо'1' сили природи, писали фшософи Древньо'1' Грецп та Риму.
У европейських космогошчних мiфах образ яйця набувае нацюнально1 специфiки, увиразнюеться своерiдною символiкою. Крiм цього, мiф про створення свiтy з яйця вщображений i в матерiальнiй кyльтyрi давнiх украшщв - писанках, крашанках, орнаментах на вишивках, керамiцi, дереву вiн е архетипним сюжетом, який моделюе процес появи шдивщуально1 свщомосп. Звичай малювати, дарувати й розбивати писанки й крашанки в процес гри на Великдень е метафоричним повторенням мiфологiчноi оповiдi про створення св^у з яйця (золотого зародка), що символiзyе зародження виокремлено'1 свщомосп людства й створення системи культурних цшностей, що стали основою етнопсихолопчних уявлень рiзних народiв свiтy.
Список використано1 л1тератури
1. Афанасьев А. Происхождение мифа. Статьи по фольклору, этнографии и мифологии / А. Афанасьев. - Москва : Индрик, 1996. - 638 c.; Afanasev A. Proiskhozhdenie mifa. Statipofolkloru, etnografii i mifologii / A. Afanasev. - Moskva : Indrik, 1996. - 638 c.
2. Блаватская Е. П. Тайная доктрина / Е. Блаватская. - Москва : Эксмо-Пресс, 2016. - Т. 1 : Космогенезис.- 877 с. ; BlavatskayaYe. P. Taynayadoktrina / Ye. Blavatskaya. - Moskva : Eksmo-Press, 2016. - T. 1 : Kosmogenezis. - 877 s.
3. Бердник Г. Знаки карпатсько'1 магл (Таемниця старого мольфара) / Г. Бердник. -Ки'1'в : Зелений пес, 2006 - 368 c.; Berdnyk H. Znakykarpatskoimahii (Taiemnytsiastarohomolfara) / H. Berdnyk. - Kyiv : Zelenyipes, 2006 - 368 c.
4. Гуцуляк О. Метафiзична Украша в ментальному хронотот (фшософсько-мiфологiчний аналiз) / О.Гуцуляк // Вiсник Прикарпатського ушверситету. Фiлософськi i психологiчнi науки. - 2011. - Вип. 14. - С. 48-57 ; Hutsuliak O. MetafizychnaUkraina v mentalnomukhronotopi (filosofsko-mifolohichnyianaliz) / O. Hutsuliak // VisnykPrykarpatskohouniversytetu. Filosofski i psykholohichninauky. - 2011. - Vyp. 14. -S. 48-57.
5. Мелетинский Е. М. От мифа к литературе :учеб. пособ. / Е. М. Мелетинский. -Москва : РГГУ, 2000. - 168 с. ; MeletinskiyYe. M. Otmifa k literature : ucheb. posob. / Ye. M. Meletinskiy. - Moskva : RGGU, 2000. - 168 s.
6. Мелетинский Е. М. Поэтикамифа / Е. М. Мелетинский. - 4-е изд., репр. -Москва : Вост. лит., 2006. - 407 с. ; MeletinskiyYe. M. Poetikamifa / Ye. M. Meletinskiy. -4-e izd., repr. - Moskva : Vost. lit., 2006. - 407 s.
7. Потушняк Ф. Яйце в народном вiрованю / Ф.Потушняк // Л^ературна недЪля. -Ужгород, 1942. - Рiчник II. - С. 259-261 ; Potushniak F. Yaitse v narodnom virovaniu
/ F. Potushniak // Literaturna nedilya. - Uzhhorod, 1942. - Richnyk II. - S. 259-261.
8. Потушняк Ф. Писанки / Ф. Потушняк // Л^ературна неделя. - Ужгород, 1943.
- Рiчник III. - С. 104-105 ; Potushnyak F. Pysanky / F. Potushnyak // Literaturna nedilya. -Uzhgorod, 1943. - Richnyk III. - S.104-105.
9. Ф. П. [Федiр Потушняк] Великдень [Продовження] / Ф. Потушняк// НедЪля. -Ужгород, 1944. - Роч. IV, Ч.21. - 28 мая. - С. 3; F. P. [Fedir Potushniak] Velykden [Prodovzhennia] / F. Potushniak // Nedtlia. - Uzhhorod, 1944. - Roch. IV, Ch.21. - 28 maia.
- S.3.
10. Федорков А. Писанки / А.Федорков // Наш родный край. Новинка для молодежи Подк. Руси. - Ужгород, 1928. - Роч. VI, Ч. 10. - С. 298-299 ; Fedorkov A. Pisanki / A. Fedorkov // Nash rodnyy kray. Novinka dlya molodezhi Podk. Rusi. - Uzhgorod, 1928. - Roch. VI, Ch. 10. - S. 298-299.
11. Чмихов М. Вщ яйця-райця до ще! Спасителя / М. Чмихов. - Кшв : Либщь, 2001.- 432 с. ; Chmykhov M. Vidyaitsia-raitsiadoideiSpasytelia / M.Chmykhov. - Kyiv : Lybid, 2001. - 432 s.
12. Юнг К.-Г. Арехетипи i колективне несвщоме / К.-Г. Юнг. - Львiв : Астролябiя, 2013. - 588 c. ; Yunh K.-H. Arekhetypy i kolektyvnenesvidome / K.-H. Yunh. - Lviv : Astroliabiia, 2013. - 588 c.
Стаття надшшла до редакцп 09.10.2018
O. Tykhovska
PSYCHOLOGICAL BASIS OF FOLK UNDERSTANDING OF PYSANKAS IN THE LIGHT OF WORLD MYTHOLOGY
In the article it was analyzed interconnection of notions of pysankas/krashankas and cosmogonical myths about creation of the world from the egg. Ethno-psychological basis of pysankas/krashankas appearance at the Easter ceremonies of Transcarpathia and their role in rituals were outlined. The stress is made on semantics of ornaments and colours which were used during making pysankas. It was found out the peculiarities of technology of pysankas-making in the first part of twentieth century.
Since ancient times an egg was associated with the mystery of birth; according to our ancestors' thoughts, the pattern and cyclical nature of human and world's life was encoded in it. In the age of totemic beliefs when myths began to emerge, an egg was considered to be entangled in the process of world creation. It was the vessel for sacral power and the place for creator or ancestor. In mythology of Transcarpathia pysanka has magic features too. To F. Potushnyak's opinion, first of all an egg expresses fertility, and that is why it has artistic and magic power which was its primary basis and it was transformed at Easter. According to the law of homeopathic magic, when people touch painted Easter egg it has positive influence on their life. Consequently, in accordance with the tradition, it must be kept till the next Easter.
The interrelation between pysankas and ancient beliefs and rituals we can see because of elements of ornament, there are similar elements on needlework and ceramics - rhombus, cross, swastika, star, curves, circles, broken lines. Such ancient pictures can reflect mythological notions of Ukrainians about the world structure, people, animals and force of nature. Zigzags and circles which are represented on pysankas, to the point of view of F. Potushnyak, was the first graphical language, the first decorative confession of our ancestor in the time of Bronze Age or even of Neolithic. For the development of this language the older period was needed. The period when ornament-decorations were not only geometrical stylization, but first of all the depiction of incantation, force of nature and animals, the first
friends and enemies of mankind.
In the article it is stressed that pictures on pysankas are direct reflection of ancient sun worship, demonstration of spiritual state of human on the primary stage of cultural development. Identification of pysanka with the sun is completely agreed with the semantics of Easter rituals, devoted to worship of the sun and its increasing power. Keeping these ancient pictures is explained with ritual following of traditions which gives us sacral story of the tribe or nations and they have the function of charm - protection from incomprehensible and unknown.
In Ukraine making pysankas was woman's craft, and woman who painted pysankas symbolically became closer to the image of ancient cleric (volkhvynya), who made some magic rituals, because this was her duty, aptitude, talent which was gifted to her by the destiny and she could not avoid it. People invested with magic features even water where pysankas "were bathed": it was the tradition to wash face with such water to make the skin better in Transcarpathia.
We can often find an egg in traditions connected with rituals of crossover and undertaking some limits. The Easter tradition of beating with red pysankas symbolized the getting of sun energy by the actors of this ritual. When someone broke the egg during the game, so this symbolized the ability of human to get rid of "old" inner world and to be ready for the process of creation of something new, new values. It is similar to the myth of world creation from broken egg by this or that God, in Easter game the role of the God-creator is projected on man-performer.
Key words: pysanka, krashanka, ritual, Easter, ethno-psychology.
УДК 316.7
С. В. Яблоков
А. М. Март1росян
РЕАЛ1ЗАЦ1Я 1ДЕЙ «ДИАЛОГУ КУЛЬТУР» У ПРОЦЕС1 ВКЛЮЧЕННЯ МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В АНГЛ1ЙСЬКО1 МОВИ ДО М1ЖКУЛЬТУРНО1 КОМУШКАЦП
У статт1 висвтлено погляди втчизняних i зарубiжних учених на суттсть понять «дiалог культур» та «мiжкультурна комуткащя»; схарактеризовано включення майбутшх учителiв тоземних мов у процес мiжкультурноi комунжаци у культуро-освтньому середовищi закладу вищоi освти за допомогою реалiзацli iдей «дiалогу культур»; проаналiзовано головт засади реалiзацli «дiалогу культур».
Ключовi слова: англтська мова, дiалог культур, загальнокультурна компетенттсть, культуро-освтне середовище, майбутт вчителi англiйсько'i мови, мiжкультурна комунжащя.
Оргашзащя професiйноi пщготовки майбутшх учителiв шоземних мов у закладах вищо! осв^и Украши мае забезпечити не тшьки високий рiвень шшомовно! мовленневох компетенцп майбутшх фахiвцiв та володшня сучасними педагопчними технологиями, а й здатшсть !х устшного включення в процес мiжкультурноi комушкацп та його пщтримки, та, в майбутнш професшнш дiяльностi, забезпечувати включення до мiжкультурноi комушкацп учшв. Визнаним ефективним методом сучасног мiжкультурноi комушкацп е «адалог культур». Саме реалiзацiя щей Залогу
83
