CC BY
16
- СТАТТ* -
ВсеукраТнськоТ науково-практичноТ конференцп «Медична наука в практиц охорони здоров'я» Полтава, 23 листопада 2012 року
Кшшчна медицина №1
УДК 616.12 - 008.331.1 - 056.52 - 037 - 074: 577.175.8 Амбросова Т.М., Ковальова О.М., Ащеулова Т.В.
ПРОГНОСТИЧН1 МАРКЕРИ ФОРМУВАННЯ I ПРОГРЕСУВАННЯ ОЖИР1ННЯ У ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Хaркiвський нацiональний медичний унiверситет
В статт{ наведено основн прогностичн критерп сумарного кардюметабол{чного ризику, що впливають на розвиток г прогресування ожиртня у гтертензивних пащент{в, як отримаш в результат1 дискримтантного анал{зу даних клт1чних, тструментальних та лабораторних досл{джень.
Ключовi слова: артер1альна ппертенз1я, ожир1ння, прогностичн1 маркери, кардюметабол1чний ризик
Робота виконана в рамках науково-дослщноТ роботи кафедри пропедевтики внутр1шньоТ медицини №1 ХНМУ на тему «Роль системного запалення, апоптозу, дисфункцп ендотел1ю в ремоделюванж серця та судин у хворих на ппертожчну хворобу з цук-ровим д1абетом 2 типу», номер держреестрацп 0110и000б52
Ожирiння е несприятливим фактором ризику розвитку значноТ кшькосп захворювань та пато-логiчних стаыв, що асоцiйованi з метаболiчними порушеннями, до яких вщносяться артерiальна пперте^я (АГ), iшемiчна хвороба серця, шсулн норезистентнiсть, цукровий дiабет 2 типу (ЦД 2 типу) [8]. Ц хвороби в значнш мiрi пов'язан мiж собою, бо мають сшльы етiологiчнi чинники та патофiзiологiчнi мехашзми [3]. Артерiальна п-пертензiя, ожиршня, iнсулiнорезистетнiсть, ате-рогенна дислiпiдемiя та гiперглiкемiя е вагомими факторами ризику основних серцево-судинних захворювань та Тх ускладнень, що призводять до високоТ захворюваност та смертностi [10].
Асоцiацiя кардюваскулярноТ' патологiТ та ме-таболiчних розладiв е тригерним механiзмом па-тофiзiологiчного каскаду, що асоцiюеться з роз-витком та прогресуванням дисфункцп ендоте-лiю, iнсулiнорезистетностi, гiперглiкемiТ, дислтн демп, прозапальних та протромботичних станiв [1]. Сполучення цих стаыв призводить до фор-мування низки несприятливих кардюваскуляр-них ускладнень, що негативно впливае на пока-зники захворюваностi та смертность Тому опра-цювання методiв виявлення раннiх предикторiв метаболiчних порушень при ожиршы та асоцшо-ваних з ним хвороб мае важливе медичне та со-цiальне значення.
Багато питань стосовно механiзмiв розвитку та прогресування метаболiчних порушень при сполученн артерiальноТ гiпертензiТ та ожиршня
достатньо не вивчено. Зокрема останшм часом в медичнш лiтературi дискутуеться питання що-до вивчення ролi жировоТ тканини у формуваннi метаболiчних розладiв [9,15].
Новi данi наукових дослщжень представля-ють жирову тканину як ендокринний i паракрин-ний елемент, здатний впливати на iншi органи i системи. Актуальним напрямком вивчення ^ене-зу та впливу метаболiчних порушень у форму-ванн i прогресуваннi АГ, метаболiчного синдрому, iшемiчноТ хвороби серця, ЦД 2 типу е дослн дження гормоноподiбних субстанцiй - адипокiнiв, бюлопчно активних бiлкiв, що експресуються та секретуються адипоцитами.
Накопичений до тепершнього часу теоретич-ний, експериментальний та клiнiчний матерiал щодо ролi адипокiнiв в патогенетичних мехашз-мах формування сумарного кардiометаболiчного ризику у хворих на АГ, асоцшовану з ожирiнням, е неоднозначним i потребуе подальшого вивчення з метою уточнення патогенезу, оптимiза-цп дiагностики, визначення прогнозу та перебiгу кардiоваскулярних захворювань, а з'ясування патогенетичних механiзмiв взаемозв'язкiв гор-моноподiбних субстанцiй, що синтезуються жировою тканиною, в ^енез1 кардiоваскулярних захворювань дозволить встановити Тх роль як раншх прогностичних маркерiв у хворих на АГ з дисметаболiчними порушеннями.
Одним iз прiоритетних напрямш у боротьбi з поширенiстю ожиршня е розробка принципово
Актуальт проблеми сучасно!" медицини
нових методiв ранньоТ дiагностики та визначен-ня прогностично значимих чинниш формування ожиршня. Незважаючи на велику кiлькiсть су-часних дiагностичних методик, комплексного ушверсального експрес-методу видiлення груп з високим ризиком формування ожиршня при скриншговому обстеженн населення не iснуe, що пов'язано з багатофакторнютю чинникiв кар-дiометаболiчного ризику.
Статистичне моделювання основних взаемо-зв'язкiв клiнiко-лабораторних показникiв мае ве-лике теоретичне i практичне значення. Воно до-зволяе пояснити патогенетично пов'язан впливи основних показниш, що впливають на формування та прогресування ожиршня, з урахуван-ням прогностичних ознак правильно оцшити прогноз захворювання та розробити ефективн лку-вально-профiлактичнi заходи. Вивчення взаемо-зв'язкiв основних клiнiчних параметрiв та 1х ком-бiнацiй е одшею з важливих задач теоретично! та практично! медицини. Для досягнення ^еТ мети можливо застосування сучасних матема-тичних статистичних пiдходiв. Створення мате-матичноТ моделi дозволяе бтьш детально про-аналiзувати та пояснити сутнють патологiчного каскаду формування порушень обмiну речовин, що дозволить лкарю адекватно оцiнити прогноз захворювання та застосувати значимi лiкувальнi та профтактичы заходи.
е вiдомим спосiб визначення ступеня ожиршня на основi розрахунку шдексу маси тiла (1МТ) за формулою: 1МТ (кг/м2) = маса тта (кг)/зрiст (м2). Зпдно величини |Мт виявляють ступiнь ожиршням та ступiнь ризику кардiоваскулярних подш. Цей спосiб дозволяе дiагностувати ступшь ожирiння та визначити ризик розвитку основних серцево-судинних ускладнень (iнфаркту, мюкарду, iнсульту, атеросклерозу) та використовуеться як офюна основа для вста-новлення й стратифкацп iндивiдуумiв з рiзним ризиком серцево-судинних подiй з метою бтьш активно! (агресивноТ) немедикаментозною та медикаментозной корекцiТ кардiоваскулярних подiй.
Разом з тим, фактори, що врахован в шдеш Кетле, вiдображають не весь арсенал агресив-них чинниш, якi впливають на формування та прогресування ожиршня та формують концепцш патента з високим кардiометаболiчним ризиком. За даною класифка^ею враховують лише ан-тропометричнi данi - зрют та масу тiла. Проте дослщження останнiх рокiв демонструють важ-ливу роль гормошв - адипокiнiв, що виробля-ються жировою тканиною в ^енез1 формування порушень метаболiзму. Представлен данi щодо прогностичноТ ролi адипоюыв у формуваннi ди-сметаболiчних розладiв при ожирiннi дозволя-ють провести уточнення патогенезу, оптимiзацiТ дiагностики, визначення прогнозу та переб^у ожирiння, а з'ясування патогенетичних мехашз-мiв взаемозв'язш адипокiнiв в feнезi кардювас-кулярних захворювань дозволить ефективно ко-
регувати розвиток та прогресування ожиршня з метою вторинно'1 профтактики серцево-судинно'Г патологи.
При оцiнюванi ступеня ожиршня не врахован такi фактори порушень метаболiзму, як наяв-нiсть порушень вуглеводного обмшу та дисбаланс системи гормошв жирово'1 тканини (адипо-кiнiв), що негативно впливають на формування ожиршня, та асоцшовано'Г з ним кардюваскуляр-но'Г патологи.
Мета дослвдження
Визначення найбiльш iнформативних, прогностично значущих факторiв, що впливають на формування та прогресування ожиршня у ппер-тензивних па^етчв iз застосуванням методики дискримiнантного аналiзу.
Матерiали та методи
Для диферен^аци стадш ожирiння була до-слiджена сукупнють об'ектiв (220 пацiентiв), що подтена на п'ять груп: 1 група - па^енти з нормальною масою тiла (43 обстежених); 2 група -па^енти з надлишковою масою тiла (49 обстежених); 3 група - па^енти з ожиршням 1 ст. (65 обстежених); 4 група - па^енти з ожиршням 2 ст. (39 обстежених); 5 група - па^енти з ожиршням 3 ст. (24 обстежених).
Вам патентам було проведено комплексне обстеження, яке включало вимiрювання антро-пометричних показниш, основних показниш вуглеводного та лтщного спектрiв та системи ади-покiнiв (загалом 37 клшко-лабораторних ознак) та проведено основний обсяг кл^чних дослн джень на пiдставi яких необхiдно визначити най-бiльш значущi для виявлення приналежносл об'ектiв (пацiентiв) до одшеГ з передбачуваних груп. Верифiкацiю дiагнозу, визначення стади' i ступеня АГ проведене зпдно критерiям, рекоме-ндованим у 2007 роцi бвропейським товарист-вом ппертензи' (ESH) /бвропейським товарист-вом кардiологiв (ESC). Наявнiсть хрошчно'Г сер-цево'Г недостатностi (ХСН) встановлювали за класифiкацiею Робочо'1 групи з серцево'Г недо-статностi Украшського наукового товариства кардюлопв, а функцiональний клас (ФК) оцшю-вали вiдповiдно критерпв Нью-Йорксько'|' асо^а-цп серця (NYHA.)
Антропометричн вимiрювання включали визначення зросту, маси тта, окружносп тали. Для дiагностики Ожирiння визначення його ступеня застосовували класифкацшы критерп ВООЗ (1997) з визначенням шдексу маси тта (1МТ). Для оцшки типу розподту жирово'1 тканини, а саме визначення абдомшального Ож та супутнш кластер метаболiчних порушень дiагностували зпдно критерпв МС Мiжнародноï федерацп дiа-бету (International Diabetes Federation (IDF), 2005).
Для контролю вуглеводного обмшу в сирова-тц кровi визначали вмют глюкози глюкозоокси-дазним методом, рiвень глiкозильованого гемо-
глобшу (HbA1c) - бiохiмiчною методикою. За до-помогою iмуноферментноТ методики визначали piBeHb iмунореактивного iнсулiну в плазмi кровi з використанням набору фiрми «DRG Instruments GmbH» (Ымеччина). IP оцiнювали за критерieм НОМА (Homeostasis Model Assessment Insulin Resistance), який розраховували за формулою: концентра^я шсулшу (мкОД/мл) х глюкоза на-тщесерце (ммоль/л) /22,5. Для визначення наяв-ностi IP застосовували також методику визначення коефiцieнта F.Caro, який розраховували за формулою вщношення глюкози (ммоль/л) на-тщесерце до базальноТ концентраци iмунореак-тивного шсулшу. Критерiями наявностi IP вва-жали значення НОМА бтьше 2,77, шдексу Caro менше 0,33.
Бiохiмiчне дослщження включало визначення концентрацiй загального холестерину (ЗХС), триглiцеридiв (ТГ), холестерину лтопроте'Тфв високоТ щiльностi (ХСЛПВЩ) ферментативним методом з використанням наборiв реагентiв «Diacon DS» (DDS, Pосiя). Вмiст холестерину лн попротеТдiв низькоТ щiльностi (ХСЛПНЩ) розраховували за формулою W.T.Friedewald: ХСЛПНЩ=ЗХС - (ХСЛПВЩ + ТГ/2,22), де ТГ/2,22 - це вмiст холестерину у складi лтопро-те'Тфв дуже низькоТ щiльностi
(ХСЛПДНЩ).Коефщiент атерогенност (КА) об-числювали за формулою Ф.М.Климова: КА=(ЗХС - ХСЛПВЩ)/ХСЛПВЩ. Концентрацш аполтоп-ротеТна В (апоВ) визначали iмуноферментним методом з використанням наборiв фiрми "Orion Diagnostica" (Фiнляндiя).
Piвень адипокiнiв визначали iмунофермент-ними методиками на iмуноферментному аналн заторi FaxStart (США). Визначення рiвня ФНП-а здшснювалося з використанням набору реаген-^в «а-ФНО-ИФА-БЕСТ» («Вектор бест», Ново-сибiрськ, Pосiя). 1Л-6 визначали за допомогою набору «ProCon-IL-6" (Pосiя). Концентрацiю ади-понектину визначали з використанням набору фiрми «BioVendor» (Нiмеччина). Концентрацiю 1АП-1 встановлювали з використанням набору фiрми «Technoclone» (Австрiя).
Статистичну обробку отриманих результатiв проведено методами варiацiйноТ статистики з використанням паке^в статистичних програм Statistica 6.0. та SPSS 17.0. Для визначення впливу прогностичних маркерiв кардюметаболн чного ризику на переб^ АГ використовували ба-гатофакторний покроковий дисперсшний (MANOVA) та дискримiнантний аналiзи. Перевiр-ку гiпотез на однорщнють дисперсiй проводили з використанням тесту Левене. Параметричн та ранговi показники порiвнювали за допомогою критерiТв Птлая, Л-Уiлкса, Хоттелiнга та максимального характеристичного кореня за методом Роя. Для вибору значимого для дiагностики пщ-множини ознак ми використовували метод дис-кримшантних функцiй. Обраний нами дискримн нантий метод володie низкою переваг, а саме враховуеться варiабельнiсть ознак та розгляда-
еться Тх cyKynHicTb, визначаються коефiцieнти, як вiдображають питому вагу ознак у форму-ванж стадiй патологiчного процесу, тобто фак-тично встановлюеться дiагностична шформати-BHiCTb ^еТ чи шшоТ ознаки. При рiвнi значущостi p<0,05 розбiжностi вважалися достовiрними.
Результати та ix обговорення
За допомогою дисперсшного аналiзу ми про-аналiзували вплив ступеня ожиршня (незалежна змшна) на 37 показниш (залежнi змiннi), як до-слiджувались, а саме антропометричн показники, показники периферичноТ гемодинамки, показники лiпiдного та вуглеводного обм^в, показники профiлю адипокыв, що були встановленi за допомогою кл^чних, бiохiмiчних та iмунофе-рментних методик.
За даними дискримшантного аналiзу най-бiльш валiдним прогностичними факторами, що впливають на формування та прогресування ожиршня у ппертензивних па^ен^в, були насту-пнi дiагностичнi параметри: стадiя АГ, наявнiсть супутнього ЦД 2 типу, 1МТ, рiвень шсулшу на-тще, показники глiкiрованого гемоглобшу, iндекс iнсулiнорезистентностi CARO, рiвень аполтоп-ротеТна В, рiвень 1Л-6, рiвень ФНП-а, рiвень ади-понектину, концентра^я 1АП-1, якi з вщповщни-ми коефiцiентами наведенi у формулах дискримшантного аналiзу:
DF(X) = 0.552- x - 0.007- x2 + 0.042- x3 - 0.180- x4 + 0.043- x5 + +0.006- x6 - 0.008- x7 + 0.003- x - 0.002- x9 - 0. 112- x10+0.151 x11 -17. 421 DF2(X)=-0.004- x1 + 0.031- x2 + 0.252- x3 + 2.327- x4 + 0.042- x5 -
- 0.014- x6 - 0.049- x7 + 0.026- xg + 0.006- x-1. 500- x10+0. 526- x11 - 2. 634, DF3(X) = -0.085- x1 + 0.053- x2 + 0.218- x3 + 1.780- x4 -0.082-x5 -
- 0.031- x6 + 0.156- x7 - 0. 130- x + 0. 001- x9 + 0. 245- x10 - 0. 078- x11 -1.092, DF4(X) = -0.023 -x1 -0.016 - x2 + 0.175-x3 -0.474- x4 + 0.612-x5 +
+ 0. 013 - x6 + 0.020 - x7 + 0. 149- x - 0.002- x9 + 0. 342- x10 + 0. 374- x11 - 3 .098
де Х1нндекс маси тта (1МТ) , кг/м2; Х2 - ш-сулiн, мкОД/мл; Х3 - глiкiрований гемоглобiн, НвА1с, %; Х4 - iндекс шсулшорезистентносп CARO, ум.од.; Х5 - аполтопротеТн В, г/л; Х6 -фактор некрозу пухлин-а, пг/мл; Х7 - штерлей-кiн-6, пг/мл; Х8 - адипонектин, мкг/мл; Х9 - шп-бiтор активатора плазмiногена-1, нг/мл; Х10 -наявнють цукрового дiабету 2 типу; Х11 - стадiя артерiальноТ гiпертензiТ.
Нестантартизованi коефiцiенти i константи дискримшантного рiвняння вiдображають лшшну регресiйну множину вiдповiдних показникiв, що мають найбiльший вплив на стадш формування АГ i ступiнь ожиршня. Зазначен рiвняння дозво-ляють за вщомими значеннями предикторiв (наявнють супутньоТ патологи, порушення лiпiдного та вуглеводного обмшу, концентрацiя адипокiнiв) прогнозувати невщому стадiю АГ та ожиршня. Значення каношчних коефiцiентiв дискримшант-них функцш вiдображають загальний вклад по-казника в сумарний ризик формування та про-гресування перебiгу Аг та ожиршня на визначен сукупност прогностичних маркерiв кардюмета-болiчного ризику.
За нашими даними у ппертензивних па^етчв
Актуальт проблеми сучасно! медицини
при ожиршш змiнюеться метаболiчна активнiсть жировоТ тканини, що можливо пояснити тим, що при ожиршш вщбуваеться не ттьки пролiфера-цiя i гiпертрофiя адипоци^в, але й iнфiльтрацiя Тх макрофагами з розвитком запалення. Така змiна метаболiчноТ активностi призводить до клiнiко-метаболiчних порушень з експреаею таких адипоюшв, як адипонектин, iнгiбiтор активатора плазмшогена-1 (1АП-1), фактор некрозу пу-хлин-а (ФНП-а), iнтерлейкiн-6 (1Л-6).
За результатами нашого дослщження, важ-ливу роль в регуляци метаболiчного гомеостазу та механiзмiв, вiдповiдних за збереження чутли-востi тканин до шсулшу належить адипонектину, синтез якого активно пов'язаний з шсулшом [13,14]. Ц сприятливi ефекти нормального та високого рiвнiв адипонектину пов'язанi с тим, що вш стимулюе окислення жирних кислот, знижуе рiвень триглiцеридiв, полтшуе метаболiзм глю-кози за рахунок покращення чутливост тканин до шсулшу, а при його зниженш вщбуваються зворотнi несприятливi метаболiчнi розлади [4,11,12].
За результатами нашого дослщження вста-новлено зв'язки плазменного рiвня 1АП-1 з осно-вними показниками вуглеводного метаболiзму, а його пiдвищеннi сприяе формуванню шсулшоре-зистетностi та ЦД 2 типу та встановили його роль як прогностичного маркеру прогресування кардiометаболiчних ускладнень, що доведено шшими дослiдженнями [6].
За нашими даними встановлено прогностич-ну роль ФНП-а у формуванш метаболiчних порушень, можливим поясненням цих процесiв, можуть бути такi впливи ФНП-а як порушення транскрипцп сигналу iнсулiну в жировш та ске-летнiй мускулатура що сприяе формуванню ш-сулшорезистетносп та компенсаторноТ пперш-сулiнемiТ i може розглядатися раннiм маркером ЦД 2 типу [5,7,16].
За нашими даними встановлено зв'язок пщ-вищеного рiвня 1Л-6 з формуванням шсулшоре-зистентностi, i ми за даними дискримшантного аналiзу встановлено його прогностичну значи-мiсть у формуваннi та прогресуванш ожирiння у хворих на Аг, а також додатково порушення бю-регуляцiТ 1Л-6 ми вважаемо одним з маркерiв формування ЦД 2 типу, що стввщноситься з даними шших дослiдникiв [2].
Таким чином, урахування найбтьш валщних прогностичних маркерiв кардiометаболiчного ри-зику (в тому чи^ адипокiнiв) у хворих при поед-наннi АГ та ожиршня дозволить бiльш ефектив-но прогнозувати перебiг цих захворювань, про-цеси структурноТ та функцюнальноТ перебудови серця, визначити ризики формування серцево-судинних ускладнень, а додаткова шформа^я щодо впливу антигiпертензивних препара^в на профiль адипокiнiв, дисбаланс яких е несприят-ливим фактором, дозволить оптимiзувати схеми
рацюнально' медикаментозной терапп у хворих на АГ, асоцшовану з ожирiнням.
Висновки
Валiдними кардiометаболiчними факторами, що впливають на розвиток i прогресування ожи-рiння у ппертензивних пацieнтiв, е iндекс маси тта, концентрацiя iнсулiну в плазмi кровi натще, рiвень глiкозильованого гемоглобшу - НЬА1с, %, значення шдексу iнсулiнорезистентностi Caro, рiвень атерогенного аполтопроте'на В, рiвнi адипокiнiв - фактору некрозу пухлин-а, штер-елейкiну-6, шпбтору активатора плазмiногена-1, адипонектину, та наявнють супутнiх захворювань - цукрового дiабету 2 типу та артерiальноl ппертензп.
Лiтература
1. Alberti K.G. The metabolic syndrome - a new worldwide definition / K.G.Alberti, P.Zimmet, J. Shaw // Lancet. - 2005. - V.366. -P.1059-1062.
2. Bautista L.E. Independent association between inflammatory markers (C-reactive protein, interleukin-6, and TNF-а) and essential hypertension / L.E.Bautista, L.M.Veram, I.A.Arenas, G. Gamarra // J. Hum. Hypertens. - 2005. - V.19. - Р. 149-154.
3. Bunero-Corral A. Association of body-weight with total mortality and with cardiovascular events in coronary artery disease: a systematic review of cohort studies / A.Bunero-Corral, V.M.Montori, V.K. Somers [et al.] // Lancet. -2006. - V.368. -P.666-678.
4. Chow W.S. Hypoadiponectinemia as a predictor for the development of hypertension / W.S.Chow, B.Cheuhg, A.Tso [et al.] // Hypertension. - 2007. - V.49. - P.1455 -1469.
5. Cseh K. The role of tumor necrosis factor (TNF)-alpha resistance in obesity and insulin resistance / K.Cseh, G.Winkler, Z.Melczer, E.Baranyi // Diabetologia. - 2000. - V.43(4). - P.525-531.
6. Ken Y. Effect on the atherogenic marker plasminogen activator inhibitor type-1 of addition of the ace inhibitor imidapril to angiotensin ii type 1 receptor antagonist therapy in hypertensive patients with abnormal glucose metabolism: a prospective cohort study in primary /Y.Ken, S.Akira, H.Hiroshi [at al.] // Care. -2009. -V.29(12). - P.811-819.
7. Kim F. TNF-alpha inhibits flow and insulin signaling leading to NO production in aortic endothelial cells / F.Kim, B.Gallis, M.A.Corson // Am.J.Physiol.Cell.Physiol. - 2001. - V.280. - P.1057-1065.
8. Kim J.Y. Obesity-associated improvements in metabolic profile thought expansion of adipose tissue / J.Y.Kim, E.Hu, N.Ouchi [et al.] // J.Clin.Invest. - 2007. - V.117. - P. 2621-2637.
9. Libby P. Inflammation and atherothrombosis: from population biology and bench research to clinical practice / P.Libby, R.Ridker //J.Am.Coll.Cardiol. - 2006. - V.48. - P. 33-46.
10. Matsuzawa S. Therapy insight: adipocytokines in metabolic syndrome and related cardiovascular disease / S.Matsuzawa // Nat. Clin. Pract. Cardiovasc. Med. - 2006. - V.3. - P. 35-42.
11. Matsuzawa S. Therapy insight: adipocytokines in metabolic syndrome and related cardiovascular disease / S.Matsuzawa // Nat. Clin. Pract. Cardiovasc. Med. - 2006. - V.3. - P. 35-42.
12. Matsuzawa Y. Importance of adipocytokines in obesity-related diseases / Y.Matsuzawa, I.Shimomura, S.Kihara, T Funahashi // Horm.Res. - 2003. - V. 60. - P. 56-59.
13. Pischon T. Adiponectin and coronary heart disease: a prospective study and meta-analysis / T.Pischon, C.J.Girman, G.S. Hotamislinil [et al.] // Circulation. - 2007. - V.115. - P. 322-322.
14. Pischon T. Adiponectin and risk of acute coronary syndromes: defining the obesity phenotype /T.Pischon, E.Rimm // Eur. Heart. J. - 2007. - V.28. -P. 274-275.
15. Von Eynatten M. Relationship of adiponectin with markers of systemic inflammation, atherogenic dyslipidemia, and heart failure in patients with coronary heart disease / M.Von Eynatten, A.Hamann, D. Twardella [et al.] // Clin.Chem. - 2006. - V.52. - P. 853-859.
16. Winkler G. Expression of tumor necrosis factor-а (TNF-а) protein in the subcutaneous and visceral adipose tissue in correlation with adypocyte cell volume, serum TNF-а, soluble serum TNF-receptor-2 concentration and C-peptide level / G.Winkler, S.Kiss, L.Keszthelyi [et al.] // Pour. J. Endocrin. - 2003. - V. 143. - P. 129-135.
Реферат
ПРОГНОСТИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ ФОРМИРОВАНИЯ И ПРОГРЕССИРОВАНИЯ ОЖИРЕНИЯ У БОЛЬНЫХ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ
Амбросова Т.М., Ковалева О.Н., Ащеулова Т.В.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, ожирение, прогностические маркеры, кардиометаболический риск
В статье приведены основные прогностические маркеры суммарного кардиометаболического риска, влияющие на развитие и прогрессирование ожирения у гипертензивных пациентов, которые получены в результате дискриминантного анализа данных клинических, инструментальных и лабораторных исследований.
Summary
PROGNOSTIC MARKERS OF OBESITY FORMATION AND PROGRESSION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION Ambrosova T., Kovalyova O., Ashcheulova T.
Key words: arterial hypertension, obesity, prognostic markers, cardiometabolic risk
This article presents the main prognostic markers of total cardiometabolic risk affecting the development and progression of obesity in hypertensive patients. The markers have been obtained by discriminant analysis of clinical, instrumental and laboratory tests.
УДК: 616.12.-008.331.1-05652-07 Ащеулова Т.В., Аль Шейкх Дiб Х. Х.
СИГНАЛЬН МОЛЕКУЛИ АПОПТОЗУ ТА 1МУНОЗАПАЛЕННЯ У ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю З СУПУТН1М ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ
Харшський нацюнальний медичний уыверситет
Метою нашого досл{дження було вивчення плазматичного р{вню сигнальних молекул апоптозу: FasL, FasR та {мунозапалення: 1Л-18, 1Л-10 у хворих на артергальну ггпертензгю (АГ) з супут-тми порушеннями вуглеводного метабол{зму. Обстежено 113 оЫб, з них 104 пацгента на АГ та 10 практично здорових осгб контрольног групи. Супутнш цукровий д{абет 2 типу (ЦД 2 типу) мав м{сце у 31 (29,8%) хворих на АГ. Було вид1лено наступт тертильт групи зг{дно плазматичного р{вня FasL: 1 група: ттервал значень менше за 6,4 пг/мл, 2 група: ттервал значень 6,4-6,7 пг/мл, 3 група: ттервал значень 6,8 пг/мл та вище. Отримаю нами результати дають змогу стверджувати про взаемозв'язок глюкометабол{чних порушень з активац{ею апоптотичних та гмунозапальних сигнальних молекул, що було найбшьш виражено за наявност{ супутнього ЦД 2 типу у хворих на АГ.
Ключов1 слова: апоптоз, 1мунозапалення, глюкометабол1чн1 порушення, артер1альна ппертенз1я, цукровий д1абет 2 типу.
Напрямок роботи входить до тематичного плану Харивського нацюнального медичного университету як фрагмент науково-дослщноТ роботи кафедри пропедевтики внутр1шньоТ медицини №1 «Роль системного запалення, апоптозу, дисфункцп ендоте-л1ю в ремоделюванн серця та судин у хворих на ппертоычну хворобу з цукровим д1абетом 2 типу» (державний реестрацшний номер 0110и000652)
у розвитку ЦД 2 типу [6].
Метою нашого дослщження було вивчення плазматичного рiвня сигнальних молекул апоптозу: FasL, FasR та iмунозапалення: 1Л-18, 1Л-10 у хворих на АГ з супутыми порушеннями вуглеводного метаболiзму.
Матерiали та методи дослщження Обстежено 113 оаб, з них 104 па^енти на АГ: 59 жшок (56,7 %) та 45 чоловшв (43,3 %) та 10 практично здорових оаб контрольноТ групи, яким було проведено загально-ктычне i лаборатор-но-шструментальне обстеження. Верифкацш дiагнозу, визначення стади та ступеня АГ проведено згщно критерпв, рекомендованих УкраТнсь-ким товариством кардюлопв та европейським товариством з артерiально! ппертензп / европейським товариством з кардюлоги [7]. Супутнш ЦД 2 типу мав мюце у 31 (29,8%) хворих на АГ.
До дослщження не включали па^етчв з вто-ринною АГ, за наявност супутньоТ аутамунноТ, онколопчноТ патологи, гострих та хрошчних за-хворюваннях печшки та нирок, запальних про-
Артерiальна гiпертензiя (АГ) залишаеться од-шею з найбiльш актуальних, складних та ком-плексних медико-соцiальних проблем сучасноТ кардюлогп [1]. nepe6ir та прогноз АГ значно по-гiршуеться за наявност супутньоТ патологiТ, на-самперед цукрового дiабету 2 типу (ЦД 2 типу).
Апоптоз або запрограмована кл^инна заги-бель - це процес, який на вщмшу вщ некротич-ноТ загибелi залежить вщ de novo синтезу проте-Тнiв, якi шщшють суТцидальну програму у вщпо-вщь на специфiчнi стимули У класичному розу-мiннi апоптоз е самогубством, тобто при певних умовах кттина здатна автономно шщшвати свою загибель. Проте виявлення екзогенних ш-дукторiв апоптозу та Тх рецепторiв на поверхн клiтин свiдчить про те, що процес у рядi випадюв стимулюеться ззовнi [2,3].
Нещодавно було встановлено, що апоптоз в^фграе визначальну роль при виникненн та прогресуванн деяких серцево-судинних захво-рюваннях, у тому чи^ АГ [4,5]. ^м того, юну-ють вiдомостi щодо потенцшноТ участi апоптозу
