CC BY
56зань, 1990. - 175с.
4. Жарова И.А. Взаимосвязь статического плоскостопия и остеохондроза у лиц различных возрастных групп // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. Сборник научных трудов. - №7, - 2003, -С.81-89.
5. Жарова І. Фізична реабілітація хворих на статичну форму плоскостопості та остеохондроз хребта // Молода спортивна наука України, Львів, Вип. 10, Т. 4, 2006. - С. 44-50.
6. Кашуба В.О., Бенжедду А., Хабінець Т.О. Кінематичний аналіз природної локомоції молодших школярів з порушеннями морфо біомеханічних властивостей стопи // Молода спортивна наука України, Львів, 2006, Вип. 10, Т. 4, - С.200-204.
7. Клапчук В.В., Морунова О.В., Матюшкін О.Г., Самошкін
B.В. Про вплив занять фехтуванням на рейтинг постави та пантографічні показники стопи у спортсменів // Олімпійський спорт і спорт для всіх. Тези доповідей, 2005. - С. 248.
8. Колісник В. Рейтинг постави і плантографчні показники стоп у спортсменів-ветеранів, які займаються плаванням // Молода спортивна наука України, Львів, 2006, Вип.10, Т.4, - С.286-291.
9. Лапутин А.Н., Кашуба В.А., Сергиенко К.Н. Технология контроля двигательной функции стопы школьников в процессе физического воспитания: Методическое пособие для студентов ІІ курса факультета спортивной медицины и физической реабилитации. - К.: ДИЯ, 2003.
- 67с.
10. Макух Р., Муравов И.В., Новак С.Б. Функциональная диагностика рессорных возможностей стопы. // Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології. 10 Ювілейна міжнародна науково-практична конференція. Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2004. - С. 232 - 234
11. Марченко О .К., Жарова И. А. Сравнительная характеристика данных центральной гемодинамики детей с плоскостопием и здоровых детей дошкольного возраста // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. Сборник научных трудов. - №6, - 2004, -
C.93-97.
12. Стенон Гланц. Медико-биологическая статистика / Пер. с англ. д.физ.-мат.н. Ю.А. Данилова под ред. Н.Е. Бузи-кашвили и Д.В. Самойлова. - М.: Практика. - 1999. -602с.
Надійшла до редакції 22.05.2007р.
ПРОФЕСШНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ
Конох А .П.
Запорізький національний університет
Анотація. У статті розглядаються теоретичні та методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури зі спеціалізацією ’’спортивно-оздоровчий туризм” у вищих навчальних закладах.
Ключові слова: майбутній фахівець, професійна підготовка, спортивно-оздоровчий туризм.
Аннотация. Конох А.П. Профессиональна подготовка будущих специалистов спортивно-оздоровительного туризма в высших учебных заведениях. В статье рассматриваются теоретические и методические основы профессиональной подготовки будущих учителей физической культуры со специализацией ”спортивно-оздоровительный туризм” в высших учебных заведениях.
Ключевые слова: будущий специалист, профессио-
нальная подготовка, спортивно-оздоровительный туризм.
Annotation. Konoh A.P. Préparation of future specialists of sporting-health tourism in higher educational establishments is professional. In the article the theoretical and methodical bases of professional preparation of future teachers of physical culture with specialization are examined ”sporting-health tourism” in higher educational establishments.
Keywords: future specialist, professional preparation, sporting-health tourism.
Вступ.
У період становлення України як самостійної, незалежної демократичної держави перед вищою освітою постало ряд невідкладних проблем. Серед них актуальною є професійна підготовка майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму, спрямування її на задоволення потреб людини та держави в формуванні особистого здоров’я підростаючого покоління в закладах освіти. При впровадженні спортивно-оздоровчого туризму досить ефективно реалізуються не тільки специфічні функції фізичної культури: освітні, прикладні, спортивні, але й оздоровчі та спортивно-реабілітаційні.
Актуальність і доцільність дослідження проблеми професійної підготовки студентів із спортивно-оздоровчого туризму у сучасних умовах зумовлені необхідністю подолання суперечностей, які й існують між: потребою суспільства та закладів освіти у високоякісних фахівцях із спортивно-оздоровчого туризму і відсутністю розробок та обґрунтування теоретико-методичних засад моделі і технології навчально-виховного процесу майбутніх фахівців із вищеозначеної галузі; необхідністю оновлення системи фізичного виховання дітей і молоді в інтеграції зі спортивно-оздоровчим туризмом і відсутністю належного рівня професійно-педагогічної компетентності викладачів фізичної культури зі спеціалізацією “спортивно-оздоровчий туризм”; необхідністю вирішувати майбутнім фахівцям складні професійні цілі та завдання у закладах освіти з фізичного виховання через спортивно-оздоровчий туризм і станом організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.
Розв’язання вищезазначених суперечностей потребує нового наукового переосмислення й усвідомлення мети, завдань, принципів, функцій, оновлення змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в університетах України, необхідності забезпечення високої конкурентоспроможності вчителя фізичної культури та менеджера з спортивно-оздоровчого туризму.
На даний час відсутня достатня теоретикометодична база та дієвий досвід розв’язання цієї проблеми. Існують лише дослідження, які можуть забезпечити розробку сучасної моделі та технології професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладів, але не з спортивно-оздоровчого туризму.
Концептуальні засади професійної підготов-
ки майбутніх фахівців всебічно та ґрунтовно розглядалися в працях дослідників РС.Гуревича, А.О.Лігоць-кого, С.О.Сисоєвої. Я.В.Цехмістра. Професійна підготовка майбутніх фахівців із фізичного виховання та спортивного туризму досліджувалась українськими вченими В.М.Арзютовим, О.Ц.Демінським, В.К.Фе-дорченком, Б.М.Шияном, російськими - І.І.Булигі-ною, В.І.Ганопольським, І.В.Зоріним, В.О.Кварталь-ним та ін. Дослідженню історико-туристських проблем присвятили свої праці такі вітчизняні науковці як В.В. Абрамов, О.М.Любовець, Я.В.Луцький, В.Б.Супрункова.
Численні аспекти туризму як форми фізичного, інтелектуального, морального виховання молодого покоління вивчали І.Є.Востоков, А. А.Федякін, Ю.Н.Федотов, але проблему професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах досліджено недостатньо в теоретико-методичному аспекті. Поза увагою дослідників залишилися проблеми організації освітнього процесу професійної підготовки майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах.
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета статті - розробити й обґрунтувати те-оретико-методологічні та методичні засади освітнього процесу професійної підготовки майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах.
Результати дослідження.
На основі теоретичного аналізу показано, що туризм на українських землях пройшов етапи розвитку, аналогічні Європі, а саме: шлях від поодиноких мандрівок до організації масових подорожей, ставши однією з розвинених галузей економіки, культури країни. Туризм, як чинник формування економіки держави, зумовлював необхідність створення галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристських кадрів, яка б формувала фахівців, здатних в умовах конкуренції індивідуально продуктивно працювати.
Підготовка фахівців туризму, зокрема спортивно-оздоровчого, традиційно в нашій країні була пов’язана з підвищенням їх кваліфікації, що, за відсутності базової освіти, не вирішувало кадрової проблеми.
Нині в Україні підготовку висококваліфікованих фахівців спортивно-оздоровчого туризму мають взяти на себе педагогічні заклади вищої школи, у яких збереглась ефективність і систематичність навчального процесу. Тим більше, що ці заклади готують фахівців для початкової та середньої ланок освіти.
Теоретичний аналіз проблеми професійної підготовки фахівців провідних туристських шкіл світу, вивчення їх програм, змісту й основних моделей навчання засвідчив, що їх доцільно використовувати у практиці українських освітніх структур туристського профілю, зокрема, планувати значно більший обсяг
виробничих практик, стажування, організацію літніх і зимових туристських таборів.
З метою розв’язання завдань дослідження нами здійснено аналіз базових понять, головними з яких були “спортивно-оздоровчий туризм”, “майбутній фахівець спортивно-оздоровчого туризму”, “професійна підготовка майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму”
Спортивно-оздоровчий туризм нами розглядається як вид рекреаційної діяльності у сполученні з елементами спортивного туризму і туристського потенциалу регіону, де проводиться подорож, за умови, що фізичне навантаження не перевищує потенційні можливості індивіда.
Майбутній фахівець спортивно-оздоровчого туризму розглядається нами як особистість, що цілеспрямовано здобуває у вищих навчальних закладах кваліфікацію відповідно до певного освітньо-кваліфікаційного рівня в процесі спеціально організованої навчально-виховної діяльності, яка поєднує в собі спорт, відпочинок і розважальний аспект, сприяє національно-патріотичному вихованню людини, позитивно впливає на фізичний і психічний стан, підготовку до активного та якісного життя, професійної діяльності.
Професійна підготовка майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму визначається як процес, що відображає науково й методично обґрунтовані заходи вищих навчальних закладів, спрямованих на формування протягом терміну навчання рівня професійної компетентності і компетенції особистості, достатнього для організації спортивно-оздоровчого туризму в закладах освіти, серед різних груп населення регіону, успішної праці в усіх ланках активного туризму з урахуванням сучасних вимог ринку праці.
Аналіз навчання майбутніх фахівців вищої туристської освіти в Україні показав, що існує декілька моделей за такими домінантами: економіко-пра-вова й управлінська; рекреаційна; науково-дослідницька. Разом із тим, ні в одному з вищих навчальних закладів не передбачена спортивно-оздоровча домінанта в сполученні з іншими.
Вивчення програм навчання студентів за фахом ”спортивно-туристська діяльність” свідчить: недостатньо глибоким є науково-теоретичне обґрунтування питання щодо специфіки підготовки фахівців для індустрії спортивно-оздоровчого туризму; орієнтування сучасного змісту професійної туристської освіти здійснюється переважно на традиційну ”знаннєву” концепцію замість спрямування її на особистісно-професійну забезпеченість, компетентність студентів щодо системного зв’язку сучасної педагогічної науки з нагальними потребами теорії і практики спортивно-оздоровчого туризму; спостерігається відсутність чіткої концепції підготовки кадрів для галузі у вищих навчальних закладах; недостатня увага приділяється оптимізації навчально-виховного процесу.
Вищезазначене дало змогу підійти до розроб-
ки концепції та моделі.
Головними концептуальними положеннями нашого дослідження є: інтеграція європейського та вітчизняного підходу до підготовки фахівців із туризму; професійна підготовка студентів із спортивно-оздоровчого туризму є невід’ємною складовою цілісної системи неперервної туристської освіти; використання в навчанні студентів не традиційного предметно-дисциплінарного підходу, а інтегративно-синергетичного підходу - мотивування майбутніх фахівців на формування збереження зміцнення і відновлення здоров’я молодого покоління, їх всебічну підготовку до якісного життя в українському суспільстві; засвоєння студентами сукупності професійно орієнтованих розділів освіти, як з педагогічної, так і спортивно-оздоровчої діяльності; удосконалення процесу оволодіння викладачами сучасними технологіями як загальної, так і професійної освіти. В структурі педагогічної діяльності викладачів нами виокремлюються: педагогічно-дидактичний, професійний та організаційний компоненти; зв’язок з життям, з конкретними особливостями майбутньої практичної діяльності; зв’язок теорії з практикою.
Концептуальні підходи сприяли розробці експериментальної трьохступеневої моделі, яка відображала побудову навчально-виховного процесу на засадах системного підходу. Він розглядався як можливість оптимізувати, тобто відібрати найефективніші принципи, форми роботи, методи і прийоми для професійної туристської педагогічної освіти.
Перша ступінь моделі розкривала процес проектування навчально-виховного процесу у загально-педагогічній підготовці, яка мала дві підсистеми: перша - викладач, друга - студент. Ці підсистеми забезпечували процес навчання та виховання (викладач) і процес учіння (навчальна діяльність) - студент. Дидактична структура навчання студентів на факультеті фізичного виховання (зі спеціалізацією “спортивно-оздоровчій туризм”) являла собою сукупність складових елементів у побудові лекцій, занять, послідовність і кількість яких визначалась навчальною метою, специфікою предмета, забезпечувала цілеспрямованість і завершеність роботи.
Друга ступінь моделі присвячувалась проектуванню професійної підготовки вчителя фізичного виховання з спеціалізацією “спортивно-оздоровчий туризм”. Вона розкривала зміст чотирьох циклів професійної підготовки а саме: гуманітарних і соціально-економічних дисциплін (1-й цикл); фундаментальних дисциплін (2-й цикл), які охоплювали такі блоки: медико-біологічний, спеціально-теоретичний, спеціально-практичний; третій цикл (професійно-орієнтованих дисциплін) містив такі дисципліни, як-от: вступ до спеціальності, теорію фізичного виховання з основами методик, організацію масової фізичної культури та інше; 4-й цикл складали вибірково-навчальні дисципліни (цикл самостійного вибору, спеціалізація - бакалавр, спеціаліст, магістр).
До третього ступеня спроектовано діяльність суб’єктів навчально-виховного процесу.
Складовими діяльності викладача був процес навчання, виховання та розвитку студентів. Ця діяльність складала структуру дидактики та виховної роботи. Професійна складова присвячувалась розробці навчальних програм і планів, проведенню туристських заходів. Організаційна складова спрямовувалась на створення організаційно-методичнних умов.
До них віднесено: відбір змісту навчання студентів; створення сучасного навчально-розвивально-го середовища; використання інноваційних педагогічних технологій навчання та виховання студентів; інтеграція змісту навчальних дисциплін під час складання програм; якісна організація навчально-виробничої практики і практичних занять майбутніх фахівців, використання раціонально-доцільних принципів, методів, форм роботи, технологій.
Складові діяльності студента містили мотиваційний і змістовий компоненти, операційно-процесуальні способи діяльності, контрольно-оцінювальні дії. Навчання студентів здійснювалось за моделлю “ ком -петентного випускника” і було підпорядковане певній системі принципів. Актуальними вважались принципи науковості, систематичності й послідовності, доступності тощо. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь і навичок передбачав використання методів навчання та виховання.
Були застосовані такі основні групи методів формування свідомості - лекції, бесіди, роз’яснення, диспути, приклад; методи формування суспільної поведінки - педагогічна вимога, громадська думка, управляння, привчання, доручення, створення виховних ситуацій; методи стимулювання діяльності та поведінки студентів -змагання, покарання; методи контролю та аналізу рівня вихованості - педагогічні спостереження, опитування, аналіз результатів сусп-ільнокорисної роботи тощо. Однією з умов моделі було впровадження новітніх технологій навчання та виховання, які передбачали не тільки отримання знань, умінь і навичок, але і творче ставлення до них. Це навчання студентів побудови цілісної педагогічної системи діяльності, формування “компетентного випускника”, технологія “глобальної освіти” та “інтер-культурної освіти”, модельного та модульно-рейтингового навчання, проблемного, розвивального, комп’ютерного, дистанційного, діалогового тощо.
У ході реалізації моделі діяв принцип діяльн-існого підходу. Тобто, студентів вчили лише тому, що необхідне їм в діяльності, і, відповідно, контролювали ступінь розвитку необхідних знань і умінь.
Оцінку достовірності одержаних результатів у професійній підготовці майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму забезпечували критерії оцінювання готовності викладачів і студентів, їх показники. Вони відображали наявність у викладачів операційно-технологічної, мотиваційної, рефлексивної сфер, що складали їх педагогічну майстерність. Студентів оцінювали за загально-педагогічною, професійно-туристською та фізичною готовністю. Наявність цих складових формувала образ конкурентно-спроможного фахівця.
У ході експерименту було встановлено, що ефективність навчально-виховного процесу залежить від створення організаційно-методичних умов, які складали зміст організаційної складової діяльності викладача, про яку йшлося вище.
У ході дослідно-експериментальної роботи особлива увага приділялась відбору змісту професійної освіти. Він включав систему знань, умінь, навичок з окремих дисциплін, а також міждисциплінарні освітні та професійні вміння і навички, засвоєння способів поведінки й емоційно-ціннісних ставлень до інших людей, учнів і світу. Зміст мав також культурологічний напрямок, натуралістичний, соціо-морфі-стський, гносеологічний, когнітивний, креативний, антропологічний і діяльнісний підходи.
Зміст навчання студентів спрямовувався на їх розвиток, містив такі функції, як соціальна, особи-стісно - розвивальна, здоров’язберігаюча.
Відбір і побудова змісту професійної підготовки полягала у створенні алгоритму навчальних програм та розробки низки робочих програм навчальних дисциплін зі спортивно-оздоровчого туризму.
Навчальними програмами передбачалась і практична робота, яка мала такі послідовні етапи: лабораторні, практичні заняття, на яких починалося формування первинних навичок із спеціальних дисциплін ”спортивно-оздоровчого туризму”; навчальна практика - “менеджера спортивно-оздоровчого туризму”, технологічна практика - безпосередньо в організаціях, установах з виробничим процесом і технологічним циклом виробництва, відпрацювання вмінь і навичок за спеціальністю.
Головним результатом практики було формування професійної компетентності майбутніх фахівців у галузі фізичного виховання підростаючого покоління та професійної компетенції в організації спортивно-оздоровчого туризму, як цінної форми фізичного виховання та збереження, зміцнення і відновлення здоров’я учнів, набуття навичок.
Ефективною формою оптимізації освітнього процесу була дослідницька діяльність, яка сприяла кращому розумінню реальності, розвитку спортивно-оздоровчого туризму.
Результати роботи надали підстави констатувати наявність позитивних змін у професійній підготовці майбутніх фахівців спортивно-оздоровчого туризму.
Висновки.
Впровадження розробленого нами дослідження сприяло професійному зростанню викладачів і студентів, формуванню у них знань, умінь і навичок, мотивації на педагогічну і туристську діяльність, ціннісне ставлення до неї. Результати вказували на вичерпну реалізацію мети і завдань дослідження. Проведене дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми професійної підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в університетах.
Перспективи подальшого наукового пошуку можливі в розробці моделі професійної підготовки науковців з проблеми організації спортивно-оздо-
ровчого туризму, гідів за місцями історичних подій і аніматорів з туризму. Необхідна також організація в значно більшому обсязі соціокультурної, методичної та стажерської практики в дальньому і близькому зарубіжжі.
Література
1. Абрамов В.В. Годы и тропы: К пятидесятилетию харьковского спортивного туризма. Харьков: Кн. Рекламное агенство, 2000. - 332 с.
2. Булыгина И.И. Значение курса туранимации. Особенности подготовки кадров в спортивно-оздоровительном туризме //Актуальные проблемы туризма ’99. -М.: РМАТ, 1999. - 15 с.
3. Ганопольский В.И., Безносиков Е.Я., Булатов В.Г Туризм и спортивное ориентирование: Учебник для институтов и техникумов физической культуры. - М., 1987. - 187 с.
4. Зорин И. В. Педагогика туризма как наука //Актуальные проблемы туризма ’99. - М.: РМАТ, 1999. - С. 106113.
5. Зязюн І.А. Технологізація освіти як історична неперевершеність //Неперервна професійна освіта: теорія і
практика, 2001. - Випуск 2. - С. 73-85.
6. Квартальнов А.В. Дидактические основы профессиональной подготовки менеджеров туристско-спортивного опе-рейтинга. Дис.. .канд.пед.наук. - М.: 1999. - 169 с.
7. Луцький Я.В. Туризм для всіх. - Івано-Франківськ, 1996. - С. 5.
8. Любовець О.М. Актуальні проблеми історії розвитку туризму на українських землях: Матеріали 2-ої Міжнародної науково-практичної конференції “Туризм у ХХ столітті: Глобальні тенденції і регіональні особливості” / Редкол.: Цибух В.І. та ін. - К.: Знання України, 2002.
- С. 114.
9. Сапрунова В.Б. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. - М.: Ось - 89, 1997.-160 с.
10. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: Монографія. - К.: Книжкове видання ”Каравела”, 1998. - 150 с.
11. Федорченко В.К. Підготовка фахівців для сфери туризму. Теоретичні і методологічні аспекти. - К.: Вища школа, 2002. - С. 17.
12. Федякин А. А., Шагун А. А. Использование средств закаливания в физическом воспитании вузов: Материалы ежегодной научной конференции “Актуальные проблемы современного олимпийского движения - взгляд в ХХІ век”. - Майкоп, 1996.
Надійшла до редакції 04.05.2007р.
ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ ІГОР СПОРТИВНОГО ХАРАКТЕРУ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ (НА ПРИКЛАДІ ІГОР "ФУТБОЛ”, "ХОКЕЙ”)
Конох О. Є.
Запорізький національний університет
Анотація. В статті розкривається взаємозв’язок між засвоєнням дітьми технічних прийомів для ігор спортивного характеру, рухливими уміннями та навичками, що формуються в різних формах фізичного виховання та розвитком фізичних якостей. Упровадження моделей дало можливість за короткий час сформувати у старших дошкільників ті рухові дії та вміння, що були їм необхідні для участі в іграх ”фут-бол” і ”хокей” (на траві). Спостереження за грою 100 дітей показало, що 87% з них (87 дітей) на достатньо якісному рівні виконують необхідні для вищезазначених ігор технічні прийоми. У даної категорії вихованців з’явилась в рухах швидкість та гнучкість, м’язова сила та спритність, витривалість. Ключові слова: формування технічних прийомів,
