CC BY
41
ДАН1 ПРО АВТОРА
Жаворонков Володимир Олександрович, доцент кафедри економлчноТ теорп, доцент, кандидат eKOHOMi4HMX наук, Нацiональний авiацiйний унiверситет, м. КиТв, вул. Дружкiвська 6-А, кв. 46, [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Жаворонков Владимир Александрович, доцент кафедры экономической теории, доцент, кандидат экономических наук, Национальный авиационный университет, г. Киев, ул. Дружковская 6-А, кв. 46, [email protected]
DATA ABOUT THE AUTHOR
Zhavoronkov V.O., Associate Professor, Department of Economics, Associate Professor, Ph.D., National Aviation University, Str. Druzhkovskaya 6-A, Apt. 46, [email protected]
УДК 338.47
ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ П1ДПРИСМСТВ В УМОВАХ ГПОБАЛ1ЗАЦП
Князева О. А., Дем'янчук М.А.
Предметом досл1дження е сукупнсть теоретико-практичних проблем, як запобгають сталому розвитку Ыдприемств в умовах глобал1заи;йних перетворень. Мета роботи - визначення передумов сталого розвитку пдприемств, !х мотив1в та и!лей, виявлення основних проблем сталого розвитку Ыдприемств в умовах глобал1заиуйних перетворень. Методолог1чною основою проведення роботи е прац вчених, в яких розглянут1 загальнотеоретичн питання формування механизму сталого розвитку пдприемств та !х успешного функ^онування в умовах ринково!' економки. Обгрунтовано, що оптимальна структура передумов переходу Ыдприемств до сталого розвитку повинна розглядатися в едност1 економ1чно!', социально!, еколог1чноГ та енергетично!' сфер. Викладено мотиви та 1ул1 переходу Ыдприемств до сталого розвитку. Виявлено, що в контекстi останн1х тенден^й розвитку держави Ыдприемства зустрiчаються з низкою проблем, як мають: 1) економiчний характер (обумовлено виробничою, фнансовою, ннова^йночнвести^йною та маркетинговою компонентами); 2) со^альний характер (обумовлено такими компонентами як менеджмент, соиjально-економiчнi умови, мотивауя праui); 3) екологiчний характер (обумовлено такими компонентами: охорона прац1, охорона навколишнього середовища та енергетика.).
Ключов'1 слова: глобалiзаujя, сталий розвиток, пдприемство, передумови, мотиви, u^i, проблеми.
ПРОБЛЕМЫ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ
Князева Е.А., Демянчук М.А.
Предметом исследования является совокупность теоретико-прикладных проблем, которые сдерживают устойчивое развитие предприятий в условиях глобализационных преобразований. Цель работы - определение предпосылок устойчивого развития предприятий, их мотивов и иелей, выявление основных проблем устойчивого развития предприятий в условиях глобализаиионных преобразований. Методологической основой проведения исследования являются труды ученых, в которых рассмотрены общетеоретические вопросы формирования механизма устойчивого развития предприятий и их успешного функционирования в условиях рыночной экономики. Обоснованно, что оптимальная структура предпосылок перехода предприятий к устойчивому развитию должна рассматриваться в единстве экономической, социальной, экологической и энергетической сфер. Изложены мотивы и цели перехода предприятий к устойчивому развитию. Выявлено, что в контексте последних тенденций развития государства предприятия встречаются с рядом проблем, которые имеют: 1) экономический характер (обусловлен производственной, финансовой, инновационно-инвестиционной и маркетинговой компонентами); 2) социальный характер (обусловлен такими компонентами как менеджмент, социально-экономические условия, мотивация труда); 3) экологический характер (обусловлен такими компонентами: охрана труда, охрана окружающей среды и энергетика).
Ключевые слова: глобализация, устойчивое развитие, предприятие, предпосылки, цели, мотивы, проблемы.
PROBLEMS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT ENTERPRISES IN CONDITIONS OF GLOBALIZATION
Knyazeva E.A., Demyanchuk M.A.
The subject of the research is a totality of theoretical and applied problems that hinder the sustainable development of enterprises in the conditions of globalization transformations. An aim of work is determination of preconditions for sustainable development of enterprises, their motives and goals, identifying the main challenges of sustainable development of enterprises in the conditions of globalization transformations. The methodological basis of the research are the works of scientists, in that the general theoretic questions of forming of mechanism of sustainable development of enterprises and their successful functioning of a market economy are considered . Reasonably, that the optimal structure of the prerequisites enterprises transition to sustainable development should be seen in the unity of the economic, social, ecological and energy fields. Motives and goals of enterprises transition to sustainable development are stated. Revealed that in the context of recent developments in state, enterprises meet a number of challenges, which include: 1) economic character (due to industrial, financial, innovation and investment and marketing components); 2) social character (due to components such as management, social and economic conditions, labor motivation); 3) ecological character (due to such components: labor protection, environmental protection and energy).
Key words: globalization, sustainable development, enterprise, prerequisites, goals, motives, problems.
Актуальнють. CBiTOBe ствтовариство останым десят^ччям характеризуемся революцмними науково-техычними та технолопчними досягненнями. Перюд трансформацмних змЫ розвинутих краж св^у свщчить про перехщ сусптьства вщ
110
Економiчний вюник уыверситету | Випуск № 25/1
© Князева О.А., Дем'янчук М.А., 2015
постiндустрiального етапу розвитку до Ыформацмного. При цьому радикально перетворилися i мiжнароднi eKOHOMi4Hi вiдносини, форми i принципи ТхньоТ органiзацií, що безпосередньо веде до 3MiH у функцюнуваны пiдприeмств Bcix сфер економiчноí дiяльностi. Заглиблення взаемозв'язку i взаемозалежност нацiональних економiк закономiрно призвело до глобалiзацií свiтовоí економiки. Економiчна реальнють сучасностi свiдчить, що перспективи, темпи i загальний напрям соцiально-економiчного прогресу переважно визначаетыся глобалiзацiйними процесами. Тому перед економiчною наукою постае завдання пошуку нових концептуалыних пiдходiв, шлямв i механiзмiв сталого розвитку.
Одыею з нових теоретичних доктрин, що зробила спробу вщповюти на глобалiзацiйнi перетворення, е Концепцiя переходу УкраТни до сталого розвитку, в основу подалышого розвитку держави якоТ покладено iнтереси людини, ТТ прагнення жити i творити в гармонií з природою, прийнявши до уваги основы щеТ i принципи, декпарованi на конференцп ООН з навколишныого середовища i розвитку (Рiо-де-Жанейро, 1992 р.) [1]. Згщно з нею метою переходу УкраТни до сталого розвитку е забезпечення високоТ якост життя ниышнього i майбутнiх поколiны на основi збалансованого розв'язання проблем соцiалыно-економiчного розвитку, збереження навколишныого природного середовища, рацюнального використання та вiдтворення природно-ресурсного потенцiапу держави. Отже, сучасне перетворення економки УкраТни у процес iнтеграцií до свiтового суспiлыства та активна участь краТни у процесах глоба^зацп зумовлюе необхiднiсты збалансованого розвитку в^чизняних пiдприемств на основi збереження Тх структурних особливостей, потенцiалу та емносп.
CTyniHb дослiдження дано! проблеми вченими. Проведений ана^з вiтчизняних та закордонних дослщжень свiдчиты, що вагомий вплив на формування наукових уявлень про сталий розвиток та глобалiзацiю формують працi кпасикiв еволюцií економiчних систем; розробникiв теорií циклiв та криз; дослщнигав теорií глобалiзацií; представнигав концептуального пiдходу в економiцi. Загальнотеоретичы питання формування механiзму сталого розвитку пщприемств та Тх успiшного функцюнування в умовах ринковоТ економiки у рiзнi часи розглянутi у працях Л. Вальраса, Дж. Кейнса, М. Кондратьева, М. Портера, Д. Ркардо, П. Семюелсона, А. Смiта, А. Томпсона, Р. ФатхутдиновоТ, Е. Хансена, Р. Харрода, Дж. Хкса, Т. Хорна, М. ЧебиганоТ,
A. Юданова та iнших. Системi факторiв сталого розвитку придтяеться увага такими вченими як О. В. Ареф'евою, Р. Аскоффом, К.Р. Гончаром, 1.А. Лукiновою, Д.М. Городянською, Е.С. Грачовою, С. ЕстерЫим, Б.В. Кузнецовою, 1.М. Смолейчуком, О.К. Фтатовою, Т.1. Фрадиною та Ышими.
Постановка проблеми. Незважаючи на суттевi науковi розробки, необхiдним залишаеться дос^дження теоретичного та практичного характеру стосовно визначення основних проблем сталого розвитку пщприемств в умовах глоба^зацмних перетворень.
Тому метою дослщження е визначення передумов сталого розвитку пщприемств, Тх мотивiв та цтей, виявлення основних проблем сталого розвитку пщприемств в умовах глобалiзацiйних перетворень.
Предмет досл1дження - сукупнють теоретико-практичних проблем, якi запоб^ають сталому розвитку пiдприемств в умовах глобалiзацiйних перетворень.
У дослiдженнi використано загалынонауковi та спецiалынi методи дослщження, зокрема: лопчний, системний та статистичний аналiз, систематизацiя, порiвняння.
Результати дослщження. Починаючи з перюду виникнення економiчних знань, в тiй або Ыилй мiрi, постiйно висвiтлювапися питання, яга в сучасый iнтерпретацií можна вщнести до предмету даного дослiдження. Так, наприклад, Аристотель здiйснив спробу обфунтування двоТстого характеру величини вартостi. Фома Ашнський вперше ввiв у науковий об^ термiн «багатство природи».
B. Петт вирiшив проблему економiчноí оцЫки природних факторiв (землi, ресурсiв, шмату) нарiвнi з працею. А. См^ i Д. Рiкардо обфунтували концепцю трудовоТ теорií вартостi. Дж. Мтль фактично похитнув логiчнi основи трудовоТ теорií вартостi i поклав початок «маржинальноТ революцп» в буржуазнiй пол^економп. Мальтус висловив припущення, що за вщсутносп перешкод населення зростае в геометричый, а виробництво параметрiв споживання - в арифметичнм прогресп, що призведе до кризи перенаселення та сощально-еколопчноТ катастрофи. К. Маркс дос^джував засоби виробництва суспiлыного користування, випереджуючи появу iнформацiйноí економш. У. Джевонс, М. Вальрас i К. Менгер обфунтували концепцiю загальноТ рiвноваги соцiапыно-економiчноí системи. lнституцiонапiсти довели, що Ыформацмы фактори е активною компонентою соцiапыно-економiчноí системи, яка визначае напрямки та рiвены ефективностi розвитку [2].
Коры концепцп сталого розвитку також можна простежити й у пiслявiйсыковий перюд, починаючи з 1945 року, коли уявлення про цтюнють бiосфери стали розповсюджуватися завдяки працям бiологiв Ю. Одумом й Н.В. Тимофеев-Рисовським та незалежному впливу «ЗагальноТ теорií систем» Л. Фон Берталанфк Згiдно системних уявлень Л. Фон Бертапанфi у свт все взаемопов'язано та збиток, який наноситься окремим частинам цтого, може непередбачуваним чином позначитися на стан всiеí системи. Пiд впливом цих щей припущення про зростання сшкосп екосистеми при збтьшенн ТТ видового рiзноманiття та ускладнення структури було вперше висловлено в 1950-i роки вiдомими екологами Ч. Елтоном i Р. МакАртуром. Ця щея знайшла широке розумiння i пщтверджувалася ТТ прихильниками, у тому числ i методами математичного моделювання. Надал цi математичнi моделi були пщдаы сумнiву, але сама iдея про цтюнють бюсфери набула широкого поширення та е актуальною i сьогоды.
Починаючи з середини 80-х рогав ХХ столiття розробляеться концепцiя сталого (самопщтримуючого) розвитку, яка е розвитком вчення В. Вернадського про ноосферу. Узагальнення цiеí концепцií були зроблеы у межах всесвiтнiх зустрiчей на вищому рiвнi за участi понад 180 краТн свiту, багатьох мiжнародних органiзацiй та провiдних учених. Так у 1992 роц на всесвiтныому саметi у Рiо-де-Жанейро, присвяченому проблемам екологп, була признана у якост глобального стратегiчного орiентиру для всесв^нього суспiлыства. Головними завданнями та основними вимогами сталого розвитку, як було вщзначено на Йоганнесбурзькому Самiтi у 2002 рощ, е: викорiнення бщност^ зубожiння, змiна нестiйких моделей виробництва та споживання, охорона та рацюнальне використання природо ресурсно!' бази економiчного та соцiалыного розвитку [1, 3-6]. Основы засади сталого розвитку визначеы ООН як стратепя розвитку на XXI стол^тя, яка поеднала три головы компоненти сталого розвитку сусптьства: економiчну, природоохоронну i соцiалыну [7].
Економ1чна компонента полягае в оптимальному використаны обмежених ресурав та застосуваны природо- , енерго- i матерiалозберiгаючих технологiй для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував принаймы збереження (не зменшення) сукупного капралу ^зичного, природного або людського), з використанням якого цей сукупний дохщ створюеться. Водночас перехiд до Ыформацмного суспiлыства приводить до змiни структури сукупного капралу на користь людського, збтьшуючи нематерiалынi потоки фiнансiв, Ыформацп та iнтелектуапыноí власностi.
З погляду екологп, сталий розвиток мае забезпечити цтюнють бюлопчних i фiзичних природних систем, Тх життездатнють, вiд чого залежить глобальна стабiлынiсты усiеí бюсфери. Особливого значення набувае здатнють таких систем самооновлюватися й адаптуватися до рiзноманiтних змЫ, замiсты збереження в певному статичному стан або деградацп та втрати бiологiчноí рiзноманiтностi.
Соц1альна складова орiентована на людський розвиток, на збереження стабтьност суспiлыних i культурних систем, на зменшення ктькост конфлiктiв у суспiлыствi. Людина мае стати не об'ектом, а суб'ектом розвитку. Вона повинна брати участь у процесах формування своеТ життедiялыностi, прийнятт й реалiзацií рiшены, контролi за Тх виконанням. Важливе значення для
забезпечення цих умов мае справедливий розподт благ мiж людьми, плюралiзм думок та толерантнiсть у стосунках мiж ними, збереження культурного каттапу i його розмаТття, насамперед спадщини не домiнуючих культур.
Разом з тим за весь перюд свого юнування, iдея сталого розвитку пiддавалася критицi, оскiльки в нм ряд авторiв вбачали приховане сприяння цтям глобалiзацiТ. Пози^я критикiв фунтуеться на тому, що як сама концепщя в цiлому, так i ТТ програмнi документи не мютять механiзмiв контролю реалiзацiТ та примусових заходiв за недотримання вимог суб'ектами свiтового спiвтовариства. До теперiшнього часу в сферi теоретичного знання про процеси сталого розвитку юнуе три основних пщходи -ресурсний, бюсферний та iнтегративний. На основнi аналiзу науковоТ лiтератури [8-11] авторами доопрацьовано характеристики вщмЫних ознак основних пiдходiв сталого розвитку (табл. 1).
З таблиц видно, що основним принципом бюсферного пiдходу е пiдпорядкування розвитку людства природним процесам шляхом вщмови вiд благ цивiлiзацiТ. Позицiя ресурсного пщходу - використання бiосфери в якост джерела ресурсiв зростаючих потреб людства, що передбачаеться досягти шляхом техычного прогресу. 1нтегративний пiдхiд передбачае розвиток людства в зге^ з законами природи. Докази авторiв Ытеграцмного пiдходу будуються на порiвняннi з антиподом - «нестмким розвитком», тобто несприятливими тенденщями у розвитку, основним наслщком яких е задоволення потреб сьогодншнього поколiння з нанесенням шкоди для майбутнiх поколiнь.
Таблиця 1. Вiдмiннi ознаки основних пiдходiв сталого розвитку
Вщмшы ознаки Пщходи
Ресурсний (Антропоцентризм) Бiосферний (Бiоцентризм) 1нтегративний (Сталий розвиток)
Представ-ники Дж. Бруно, Л. да Вжч1 Н. Копернiк, М. Лютер, Н. Магаавеллк Т. Мор, Т. Мюнцер, Т. Парацельс, Ф.Петрарка, Е. Роттердамський, М. Фiчiно та жил. Р. Емерсон, Р. Кетлжн, Р. Ланца, Б. Лоу, Ф. Олмстед та жил. Л. Браун, В.1. Вернадський, Д. М. ГвЫаы, Е. Леруа, А. Печчея, 1. Уоллерстайн, П. Т. де Шарденом та жил.
.0 т о х & О Природа розглядаеться як знеособлене навколишне середовище, а вiдповiдно етичн норми й правила дiють ттьки у свiтi людей, але не поширюються на взаeмодií зi свтом природи, тобто людина мае вищу цiннiсть. Дика природа вважаеться священною, яка мае внутршню цжнють i володie моральними правами й волею. Розвиток людства пщпорядковано природним процесам вщмови вщ благ цивiлiзацií. Гармоызащя вiдносин на основi виживання людства та одночасного збереження бюсфери.
Характернi риси (1де1"> 1) людина у сво'й дiяльностi та помислах нiчим не обмежена, спроможна на все саме завдяки власним зусиллям; 2) значення людини в цьому свт та досягнення нею щастя; 3) фiлософiя розглядаеться як помiчник людини для знаходження мюця в життi. 1) синкретичнють свiту (з'еднання, об'еднання); 2) бюсферний егал^аризм (рiвнiсть); 3) екологiчне самозабезпечення. 1) почуття глобальност пов'язуе в едине цте людину, людство та вс iншi елементи й фактори свiтовоí цивiлiзацií; 2) методологiя коеволюцií системи «сусптьство + природа»; 3) гармонмний синтез бiосфери i техносфери з метою формування ноосфери
Пануюча фiлософiя Бюсфера е джерелом ресурсiв для задоволення зростаючих потреб людини. Бюсфера - едина самооргаызована система. Людство - частина бюсфери. Розвиток людства у межах закоыв розвитку бюсфери.
Шляхи досягнення цшей розвитку Забезпечення «процв^ання» людства за рахунок технолопчного та техычного прогресу. Надання бiосферi можливостi встановлення своíх функцм шляхом вiдмови людства вiд благ цив^зацп. Керований збалансований розвиток сусптьства, який не руйнуе свое! природное основи i забезпечуе безперервний прогрес цив^зацп. Усвiдомлене обмеження споживання ресурсiв бюсфери. Задоволення потреб з урахуванням можливост вщтворення бюсфери.
Сфера застосування Антропоцентризм характерний для фшософм Епохи Вiдродження та постхристиянсько' цивiлiзацií; переконливо критикуеться будь-якою з традицмних релiгiй, екологiстами, космистами та жшими. Бiоцентризм характерний для захiдноí фiлософií iндивiдуалiзму, яка вищою цжнютю проголошуе людину на противагу державi i суспiльству. 1) стале економiчне зростання характерно для США, Китаю i бтьшост краж захiдноí бвропи; 2) наздоганяюче зростання характерно для ^вденно-Сх^но: Азií та Японií; 3) проривне економiчне зростання характерно серед краж СНД.
Загальноприйнятим критерieм сталого розвитку е стiйкiсть. Стiйкiсть - це такий стан соцiально-економiчноí системи, коли немае причин для порушення досягнута рiвноваги. Економiчна стiйкiсть мае передбачати гнучке реагування на вс зовншы й внутрiшнi впливи для того, щоб не запобiгати новим обставинам, властивостям i вiдносинам, а умто використовувати íх для постiйного вщновлення та самовдосконалення [1].
Головною умовою сталого розвитку е досягнення ринково'1' рiвноваги, тобто такоí симетричностi процеав, що збалансовуе деструкцiю i вщновлення, розпад i з'еднання, розподiл i iнтеграцiю.
Головною метою переходу Укра'ни до сталого розвитку е забезпечення високо' якостi життя нинiшнього i майбутнiх поколiнь на основi збалансованого розв'язання проблем соцiально-економiчного розвитку, збереження навколишнього природного середовища, рацiонального використання та вщтворення природно-ресурсного потенцiалу держави. Необхщнють розв'язання проблеми на макрорiвнi та 'х комплекснiсть визначають провщну роль держави при переходi на шлях сталого розвитку. Державне регулювання повинно вщповщати концептуальним уявленням про функцюнування господарського комплексу в межах еколопчного простору кражи, нацiональну безпеку, сусптьну мораль, духовнi та культуры цжносл суспiльства [12].
Перехiд УкраТни до сталого розвитку можливий не тiльки за умов забезпечення сталого розвитку ycix perioHiB краТни, а ще й за умов забезпечення сталого розвитку в^чизняних пщприемств. Пщприемство виступае провщним елементом сучасноТ eкoнoмiки, що забезпечуе ринок товарами та послугам, сприяе розвитку здоровоТ конкуренцп, задовольняе потреби спoживачiв. Таким чином, пepeхiд пщприемств до сталого розвитку обумовлено: всeсвiтньoю загрозою дeгpадацiï навколишнього середовища, яка викликана негативними наслiдками наyкoвo-тeхнiчнoгo прогресу та посилюеться вибухонебезпечним приростом населення в кра'''нах, що розвиваються; збереженням та розвитком сукупного катталу, який забезпечить створення необхщного для поточного та перспективного розвитку комплексу ресурав; бтьш pацioнальним використанням сировинно' бази та робочо' сили, що забезпечить eкoнoмiчнe безпечне виробництво та споживання продукпв або послуг; нeoбхiднiстю орипнального кoмбiнyвання peсypсiв пopiвнянo з конкурентами для забезпечення та збереження потенщального ринкового устлху на дoвгoстpoкoвiй перспективк
Сталий розвиток eкoнoмiчнoï системи включае систему ефективних мeтoдiв господарювання у вах галузях i сферах економки, спрямованих на пiдвищeння якoстi використовуваних ресурав. У роботах [13-18], яга присвячен дослщженню базових положень концепцп сталого розвитку, розглядають лише синтез трьох базових компонент: eкoнoмiчнoï, сощально''' та eкoлoгiчнoï. Проте, на думку автopiв, 'х оптимальна структуру повинна доповнювати така компонента як енергетична, осктьки все бiльшoгo значення набувають питання, пoв'язанi з енергозбереженням та використанням нетрадицмних джерел eнepгiï на пщприемствах (наприклад, побудова електричних впрягав або ж використання сонячно' енергп та iншe). Тому сyкyпнiсть передумов переходу пщприемств до сталого розвитку, на думку автopiв, необхщно розглядати в едност eкoнoмiчнoï, сoцiальнoï, еколопчно''' та енергетично' сфер. Оскiльки виршення питань забезпечення сталого розвитку на piвнi пiдпpиемств не повинно виходити за мeжi peалiзацiï кoнцeпцiï сталого розвиту на нацюнальному й свтовому piвнi - пpиpoднi ресурси е визначальним фактором виробництва i споживання, а еколопзащя виробництва i споживання для пщприемств виступае факторами пщвищення конкурентоспроможностк
Таким чином, передумовами сталого розвитку пщприемств е:
1 - до економчних передумов можна вщнести: необхщнють структурно' перебудови i оздоровлення економки Укра'ни; вiдсyтнiсть структурних та Ыституцюнальних змiн в eкoнoмiцi кражи; створення умов для зростання eкoнoмiчнoï активност для частини населення; домЫування фiлoсoфiï «споживання», та, як наслщок, виснаження ресурсного пoтeнцiалy та деградащя навколишнього природного середовища; пpiopитeт eкoнoмiчнoï вигоди й iлюзiя нeвичepпнoстi ресурсного потенщалу; виробництво i просування на ринок еколопчно''' продукцп i, як наслщок, прискорення eкoнoмiчнoгo зростання за принципом «об^нати не наздоганяючи»; можливють усунути iснyючi диспpoпopцiï у розвитку продуктивних сил держави; пepeхiд до безперервного Ыновацмного процесу в практик yпpавлiння; широкомасштабне використання iнфopмацiйнo-кoмyнiкацiйних технолопй у всiх сферах як забезпечення переходу до Ыформацмного сyспiльства.
2 - до соцальних передумов можна вщнести: формування демократичного сусптьства; розвинута мережа ВНЗ i державних наукових оргаызацм; врахування нацюнальних культурних цЫностей; ризик дифepeнцiацiï дoхoдiв та зростання масштабiв бiднoстi; вiдсyтнiсть eлeмeнтiв сталост сoцiальних структур сyспiльства та його маpгiналiзацiя; поширення у масoвiй свщомост глибокого poзyмiння взаемозв'язку мiж людиною, людством та природою; «харчова криза» (накопичення пeстицидiв i гepбiцидiв в продуктах харчування, забруднення поверхневих i пщземних вод).
3 - до екологчних передумов можна вщнести: високий piвeнь забруднення довктля та формування нових зон техногенних лих; зменшення видового piзнoманiття св^у живих opганiзмiв; глобальне гальмування свтово''' eкoнoмiки eкстepналiзацiï eкoлoгiчних видаткiв; пepeхiд до збалансованого природокористування; виникнення еколопчно''' патологи (захворювання, генетичн вщхилення, скорочення тpивалoстi життя та Ыше); формування й розвиток eкoлoгiчнo-opiентoванoï iннoвацiйнoï культури; посилення тиску на пщприемщв для дотримання еколопчних iнтepeсiв населення.
4 - до енергетичних передумов можна вщнести: можливють використання нетрадицмних джерел енергп на пщприемствах; суттевий резерв енергозбереження практично на вах пщприемствах; енергозбереження i збалансований розвиток енергетики; впровадження нoвiтнiх технолопй генерацп eлeктpoeнepгiï, п транспортування та розподтення; розвиток eкoлoгiчнo чисто' енергетики вщновлювальних джерел.
Передумови сталого розвитку обумовлюють мотиви пщприемств та ц^ 'х подальшо' дiяльнoстi. Останым часом значний вплив на дiяльнiсть сучасних пiдпpиемств впливають зoвнiшнi та внутршы фактори, якi спонукають до сталого розвитку пщприемств, а саме: eкoнoмiчнi, фЫансов^ тeхнiкo-тeхнoлoгiчнi та сощальна вiдпoвiдальнiсть бiзнeсy. Для переходу на шлях сталого розвитку кожне пщприемство розробляе програму дм (формують ц^ дiяльнoстi), враховуючи власнi, iснyючi на цей час тенденцп в eкoнoмiчнiй, сoцiальнiй та eкoлoгiчнiй сферах (рис. 1).
Сталий розвиток пщприемств вщбивае сутнють особливого стану господарсько' системи в складному ринковому середовищщ i характеризуе гаpантiю цiлeспpямoванoстi ïï руху в сьогоденн та прогнозованому майбутньому. Вiн синтезуе в сoбi сукупнють властивостей само' системи i найважливших складових ïï кoмepцiйнoï та господарсько' дiяльнoстi. Сталий розвиток пiдпpиемства характеризуе процес його зростання, постмнють i безперервнють його змiн в напрямку вдосконалювання з метою переходу пщприемства на якюно новий piвeнь дiяльнoстi. Вiдмiннoю oсoбливiстю сталого розвитку пщприемства е те, що на кожному етап розвитку вiдбyваеться змiцнeння якюних змiн, покращень на oснoвi цишчного вiдтвopeння пoстiйнoï системи фyнкцiй пщприемства, що складае змiст процесу його функцюнування.
Однак в контекст останых тeндeнцiй розвитку держави пiдпpиемства piзних сфер дiяльнoстi зyстpiчаються з низкою проблем, яга, на думку автopiв, мають eкoнoмiчний, сoцiальний та еколопчний характер.
Економ1чний характер проблем сталого розвитку пдприемств пов'язано з виробничою, фЫансовою, Ыновацмно-iнвeстицiйнoю та маркетинговою компонентами. До^дження цих компонент е дуже важливим, oскiльки сталий eкoнoмiчний розвиток пiдпpиемства е результатом вмтого, прорахованого yпpавлiння всiею сyкyпнiстю виробничо-господарських фактopiв, що визначають результати дiяльнoстi пiдпpиемства. Також сталий eкoнoмiчний розвиток пщприемства обумовлений наявнютю кoштiв для безперервност саморозвитку, мoжливoстi пiдпpиемства сприймати Ыновацмы процеси сyспiльства та у бшьшост визначаеться активнiстю маркетинговой' дiяльнoстi.
До проблем виробничого характеру можна вщнести: зношенють та застаpiлiсть технолопчного i тeхнiчнoгo обладнання пiдпpиемств; не повне використання виробничих потужностей пщприемств; низька якють матepiальнo-тeхнiчнoгo постачання; недостатнм piвeнь пpoфeсioналiзмy кадpiв для контролю за якютю виготовленою продукцп (наданих послуг) та Ышл.
До проблем фЫансового характеру можна вiднeсти: нестмкий piвeнь платoспpoмoжнoстi пiдпpиемств; нepацioнальнe використання фЫансових peсypсiв; брак кoштiв на придбання нов^ых тeхнoлoгiй та техычних пристро'в; високий piвeнь залeжнoстi вщ залучених та позикових кoштiв та жил.
До проблем iннoвацiйнo-iнвeстицiйнoгo характеру можна вщнести: недостатня поЫформованють фахiвцiв щодо можливостей наявних iннoвацiйних систем, технолопй та технки; низька Ывестицмна активнiсть; пoвiльнe впровадження у виробничу дiяльнiстю нoвiтнiх тeхнoлoгiй та жил.
Рисунок 1. Сталий розвиток пщприемств: передумови, мотиви, цiлi
Джерело: розроблено авторами
До проблем маркетингового характеру можна вщнести: недостатнiсть уваги оргаызацп маркетинговоТ дiяльностi; недостатнiй рiвень професiональних та висококвалiфiкованих фахiвцiв у сферi маркетингу; недостатнiсть практики емтричного i фахового досвiду при прийнятт рiшень щодо стратегiТ розвитку та жил.
Для вирiшення проблем даного характеру пщприемствам необхiдно бути нацтеним на виконання стратегiчних задач нацюнальноТ економiки в цiлому; вiдтворювальний процес повинен вщповщати динамiцi потреб макросистеми; мати вагому ступЫь самостiйностi й автономност та володiти адекватною системою управлЫня; володiти певним потенцiалом, необхщним до самоорганiзацiТ та саморозвитку.
Соц1альний характер проблем сталого розвитку пбприемств пов'язано з такими компонентами як менеджмент, соцiально-економiчнi умови, мотиващя працк Сталий сощальний розвиток пiдприeмства залежить вщ здiйснюваноТ на нього сощальноТ полiтики; дiяльностi, направленоТ на сощальний розвиток колективу.
До проблем менеджменту можна вщнести: невщповщнють органiзацiйноТ структури стратеги пщприемства; недостатнiсть функцiонапьного розподту працi; протирiччя мiж традицiйними i новiтнiми методами управлiння працею; протирiччя мiж фахiвцями рiзних поколiнь у сферi стратегiТ i повсякденноТ дiяльностi; проблеми якiсного використання робочого часу згщно з квапiфiкацieю i досвщом працiвника; використання неефективних методiв управлЫня персоналом; низький рiвень квалiфiкацiТ молодих фахiвцiв у сферi управлiння та Ышими.
До проблем соцiально-економiчних можна вщнести: плиннють кадрiв; невiдповiднiсть винагороди прац потребам фахiвцiв у контекст динамiчних економiчних умов; вiдсутнiсть (недостатнють) органiзацiйних i соцiально-психологiчних умов пращ
нeдoскoналiсть корпоративно' культури; необхщнють забезпечення умов професмного розвитку; повтьне зростання piвня oсвiти та професмно' пiдгoтoвки кадpiв; вiдсyтнiсть iннoвацiйнo-opiентoванoï сощально''' пoлiтики на пiдпpиемствах; нeдoстатнiй розвиток корпоративно' сощально''' вiдпoвiдальнoстi пiдпpиемств; вщсутнють корпоративного пeнсiйнoгo забезпечення тощо.
До проблем мотивацл пpацi можна вщнести: незначний piвeнь сприйняття пpацiвника як особистосд справедлива oцiнка його дм; низький piвeнь opганiзацiï робочих мюць; вiдсyтнiсть умов однакових можливостей для професмного зростання пpацiвника; обмежене залучення пpацiвникiв до yпpавлiння, пiдтpимка 'х iнiцiативнoстi; вiдсyтнiсть (нeдoстатнiсть) забезпечення на пщприемс™ морально-сoцiальнoï захищeнoстi пращвника; низький piвeнь турботи про сощальний розвиток колективу тощо.
Виpiшeння вищезазначених проблем припускае залучення колективу пщприемства в сyспiльнi процеси, його сприяння зростанню добробуту сусптьства i piвня сощально''' забeзпeчeнoстi сво'х пpацiвникiв; peалiзацiю та забезпечення основних сoцiальних гарантв та прав oсoбистoстi; пpацiвники пщприемств мають бити задоволен життевими умовами у цтому.
Еколог1чний характер проблем сталого розвитку п1дприемств обумовлено такими компонентами: охорона пращ, охорона навколишнього середовища та енергетика. Сталий еколопчний розвиток пщприемства спричинено такими аспектами як виконання вимог природоохоронного законодавства; попередження еколопчних ситуащй, яга можуть привести до фЫансових втрат у виглядi штpафiв та кoмпeнсацiйних виплат; маркетинге^ дoслiджeння ринку на предмет можливост пepeopiентацiï у випадку змЫи зoвнiшнiх умов (наприклад, впровадження нових, бтьш еколопчних технолопчних пpoцeсiв виробництва).
До проблем, пов'язаних з охороною пращ, можна вщнести: низький piвeнь спонукання i пщтримування защкавленосл у poбiтникiв до охорони пpацi; недостатнм piвeнь виховання свiдoмoгo вiднoшeння poбiтникiв до захoдiв з охорони пращ; вщсутнють (недостатнють) пoпyляpизацiï нових засoбiв забезпечення безпечних i нeшкiдливих умов пращ; моыторинг потреб удосконалення управлЫня охороною пpацi; нeдoстатнiй розвиток системи страхування вщ виробничих pизикiв та шшк
До проблем, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, можна вщнести: вщсутнють еколопчних вщд^в на пщприемств^ як б забезпечували дотримання правил i норм та стандартв щодо попередження забруднення навколишнього природного середовища; високий piвeнь споживання електроенергп на пщприемствах; вщсутнють еколопчно''' складово' у пpoгpамi пщвищення квалiфiкацiï робочого персоналу; eкoнoмiчний збиток, що нанесено довктлю; нeдoскoналiсть мeханiзмy стягнення плати за наднормове забруднення довгалля та шшк
До проблем енергетичного характеру можна вщнести: вичерпання запаав сировинних та енергетичних ресурав; неефективне застосовування енергозбер^аючих тeхнoлoгiй; вiдсyтнiсть використання нeтpадицiйних джерел енергп на пщприемствах тощо.
Сталий еколопчний розвиток пщприемства е рушлйною силою для впровадження та удосконалення системи управлЫня довктлям пщприемства, який дозволяе пщтримувати то пщвищувати його eкoнoмiчнy eфeктивнiсть; направлено на поеднання воедино piзнoманiтних аспeктiв eкoлoгo-eкoнoмiчнoгo управлЫня та припускае розробку систематизованого, комплексного плану захoдiв по досягненню пщприемством цiлeй та задач у сфepi pацioнальнoгo природокористування та охорони довктля.
Таким чином, основним джерелом виникнення проблем на цьому шляху розвитку пщприемств е зовышне оточення, яке характеризуемся мiнливiстю, нeпepeдбачyванiстю та надзвичайною нeстабiльнiстю. Мoжливiсть переходу пiдпpиемств до сталого розвитку пов'язано з виpiшeнням чи пом'якшенням низку дoкopiнних пpoтиpiч мiж iнтepeсами свiтoвoгo сyспiльства, Ытересами окремих кра'н та peгioнiв, нащонально-державними iнтepeсами та iнтepeсами пiдпpиемств piзних сфер eкoнoмiчнoï дiяльнoстi. Тому такий пepeхiд потребуе формування ефективних моделей або мeханiзмiв забезпечення сталого розвитку саме пщприемств.
Висновки. Перюд глoбалiзацiйних перетворень характеризуеться переходом сyспiльства вщ пoстiндyстpiальнoгo етапу розвитку до Ыформащйного. Виpiшeння глобальних проблем не можливе без узгодження дiй та стратепй розвитку всiх piвнiв починаючи вщ свiтoвoï eкoнoмiки переходячи до нацюнальних економк та eкoнoмiки галузей до конкретних пiдпpиемств. В пpoцeсi до^дження обфунтовано, що оптимальна структура передумов переходу пщприемств до сталого розвитку повинна розглядатися в едност eкoнoмiчнoï, сoцiальнoï, eкoлoгiчнoï та енергетично' сфер. Виокремлено мотиви пiдпpиемств, що спонукають 'х до сталого розвитку, та 'х eкoнoмiчнi, сoцiальнi й еколопчы цiлi при такому розвитку. Також виявлено, що в контекст останых тeндeнцiй розвитку держави пiдпpиемства зyстpiчаються з низкою проблем, яга мають eкoнoмiчний, сoцiальний та eкoлoгiчний характер. Екoнoмiчний характер проблем сталого розвитку пщприемств пов'язано з виробничою, фЫансовою, Ыноващйноннвестищйною та маркетинговою компонентами. Сощальний характер проблем сталого розвитку пщприемств пов'язано з такими компонентами як менеджмент, сoцiальнo-eкoнoмiчнi умови, мотиващя пращ. Еколопчний характер проблем сталого розвитку пщприемств обумовлено такими компонентами: охорона пращ, охорона навколишнього середовища та енергетика.
В подальших досл^еннях плануеться розробка мехаызму забезпечення сталого розвитку пщприемства.
Список використаних джерел
1. Доклад Конференции Организации Объединенных Наций по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3 - 14 июня 1992 года (издание Организации Объединенных Наций, в продаже под № R.93.I.8 и исправления), тома I-III.
2. Фомна М.В. Сталий розвиток в умовах глобал1зацИ': протир1ччя та чинники / М.В. Фомна // Сталий розвиток економки: всеукранський науково-виробничий журнал. - №7'2011 (10). - С.6-11.
3. Доклад Конференции Организации Объединенных Наций по окружающей человека среде, Стокгольм, 5 - 16 июня 1972 года (издание Организации Объединенных Наций, в продаже под № R.73.II.A.14 и исправление), глава I. 2
4. Доклад Международной конференции по финансированию развития, Монтеррей, Мексика, 18 - 22 марта 2002 года (издание Организации Объединенных Наций, в продаже под № R.02.II.A.7), глава I, резолюция 1, приложение.
5. Доклад Всемирного саммита по устойчивому развитию, Йоханнесбург, Южная Африка, 26 августа - 4 сентября 2002 года, (A/CONF. 199/20), / United Nations, New York, 2002 resolution 2, Annex, and resolution 1,annex.
6. World Investment Report 2012. Towards a New Generation of Investment Policies. N. Y. & Geneva: UN, 2012.
7. Integration of developing countries in global supply chains, including through adding value to their exports. Note by the UNCTAD secretariat. 25 March 2011. TD/B/C.I/16. URL: http://unctad.org/en/Docs/cid16_en.pdf.
8. Сталий розвиток регiонiв Украни [Текст]/науковий керiвник М.З. Згуровський. - К.: НТУУ «КП1», 2009. - 197 с.
9. Концепция устойчивого развития [Електронний ресурс] // Электронный научный журнал «Биосфера». - Режим доступу http://www.ihst.ru/~biosphere/03-2/concept.htm.
10. Урсул А.Д. Концепция устойчивого развития и проблема безопасности [Електронний ресурс] / А.Д. Урсул, А.Л. Романович. - Режим доступа : http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000706/.
11. Потапов А.Д. Коэволюция и гармонизация - методологические основы ноосферологии / А.Д. Потапов, С. С. Рядова // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадського. - Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». - Том 26 (65). - Симферополь, 2013. - № 5. - С. 115-126.
12. Ерофеев П.Ю. Теоретические основы экономики: устойчивое развитие / П.Ю. Ерофеев // Экономическое возрождение России. - 2007. - № 3(13). - С.20-29.
13. Про Концепцию переходу УкраТни до сталого розвитку: проект Постанови eid 02.07.2004 № 5749 [Електронний ресурс]/Верховна Рада УкраТни. Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/laws/laws/nuclear/92.htm.
14. Шаповалова В.М. Передумови виникнення концепцТ стйкого розвитку [Електронний ресурс] / В.М. Шаповалова. -Режим доступу http://www.confcontact.com/2009new/1-shapoval.php.
15. Про схвалення ЕнергетичноТ стратеги УкраТни на перод до 2030 року: Розпорядження в1д 24.07.2013 № 1071-р [Електронний ресурс]/Кабнет М1нютр1в УкраТни. Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article.
16. Сталий розвиток та екологiчна безпека суспльства в економiчних трансформацях : монографiя / [Андреева Н.М., Баранк В.О., Балашов С.В. та н.]; За науковою редакцею д.е.н., проф. Хлобистова С.В. /РВПС УкраТни, 1ПРЕД НАН УкраТни, СумДУ, ЛНТУ, НД1 СРП. - Смферополь: ПП «Пдприемство Фенкс», 2010. - 582 с.
17. Шапар А. Г. Про концепц/ю переходу УкраТни до сталого розвитку / А. Г. Шапар // Екологiя i природокористування: збiрник наукових праць. - Випуск 9. - Днпропетровськ, 2006. - С. 37-61.
18. Князева О.А. Оцнка стйкого розвитку телекомункацйного пдприемства / О.А. Князева, Н.В. Дойсан // Економiчний часопис - ХХ1. - КиТв. - 2013, № 5-6 (1). - С. 71-74.
References
1. Report of the United Nations Conference on Environment and Development (1992, June, Rio de Janeiro). № R.93.I.8. United States: New York.
2. Fomina M. V. (2011) Sustainable development in the context of globalization, conflict and factors Staliy rozvitok ekonomIki: vseukraYinskiy naukovo-virobnichiy zhurnal (Sustainable economic development: national scientific production journal), 7'2011 (10), 6-11 (in Ukr.)
2. Report of the United Nations Conference on the Human Environment (1972, June, Stockholm). № R. 73.II.A.14. United States: New York.
4. Report of the International Conference on Financing for Development (2002, March, Monterrey). № R.02.II.A.7. United States: New York.
5. Report of the World Summit on Sustainable Development (2002, September, Johannesburg). A/CONF. 199/20. United Nations, New York.
6. (2012). World Investment Report. Towards a New Generation of Investment Policies. N. Y. & Geneva: UN
7. (2011). Integration of developing countries in global supply chains, including through adding value to their exports. Note by the UNCTAD secretariat. 25 March 2011. TD/B/C.I/16. URL: http://unctad.org/en/Docs/cid16_en.pdf.
8. Zgurovskiy M.Z. (supervisor) (2009) Sustainable Development of Regions of Ukraine. Kyiv: NTUU «KPI». (in Ukr.)
9. (2002) Conception of steady development. Elektronnyiy nauchnyiy zhurnal «Biosfera» (Electronic scientific journal «Biosphere»). Retrieved from http://www.ihst.ru/~biosphere/03-2/concept.htm. (in Rus.)
10. Ursul, A.D., & Romanovich, A.L. (2001) Conception of steady development and problem of safety. Retrieved from http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000706/(in Rus.)
11. Potapov, A.D., & Ryadova, S.S. (2013) Coevolution and harmonization - methodological basis noosferologii. Uchenyie zapiski Tavricheskogo natsionalnogo universiteta imeni V.I. Vernadskogo (Scientific notes of Taurida National University named after VI Vernadskogo), 5, 115-126 (in Rus.)
12. Erofeev P.Yu. (2007) Theoretical Foundations of Economics: Sustainable Development. Ekonomicheskoe vozrozhdenie Rossii (Russia's economic revival), 3 (13), 20-29. (in Rus.)
13. Parliament of Ukraine (2004) On the Concept of Ukraine's transition to sustainable development (draft Resolution). Retrieved from http://www.mns.gov.ua/laws/laws/nuclear/92.htm. (in Ukr.)
14. Shapovalova V.M. (2009) Background of the concept of sustainable development. Retrieved from http://www.confcontact.com/2009new/1-shapoval.php.
15. Cabinet of Ministers of Ukraine (2013) About approval of Power strategy of Ukraine on a period 2030 to (Prescript). Retrieved from http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article.
16. Andreeva, N.M., BaranIk, V.O. et al (2010). In Hlobistov E.V. (Ed.). Sustainable development and environmental safety of society in economic transformation. Simferopol: PP «PIdpriemstvo Feniks» (in Ukr.)
17. Shapar A.G. (2006) About conception of transition of Ukraine to steady development. EkologIya I prirodokoristuvannya (Ecology and Environmental Sciences), 9, 37-61 (in Ukr.)
18. Knyazeva, О.А., & Doysan N.V. (2013) Sustainable development of the telecommunication enterprise assessment. Ekonomicnij Casopis-XXI (Economic Annals-XXI), 5-6 (1), 71-74.
ДАНI ПРО АВТОР1В
Князева Олена Альбертчвна, доктор економнних наук, професор, професор кафедри економки пщприемства та корпоративного управлЫня
Одеська нацюнальна академiя зв'язку iM. О.С. Попова вул. Ковальська 1, м. Одеса, 65029, УкраТна e-mail: [email protected]
Дем'янчук Марина Афанасмвна, кандидат економiчних наук, старший викладач кафедри економки та моделювання ринкових вщносин
Одеський нацюнальний уыверситет iменi 1.1. Мечникова вул. Дворянська 2, м. Одеса, 65026, УкраТна e-mail: [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРАХ
Князева Елена Альбертовна, доктор экономических наук, профессор, профессор кафедры экономики предприятия и корпоративного управления
Одесская национальная академия связи им. А.С. Попова ул. Кузнечная 1, г. Одесса, 65029, Украина e-mail: [email protected]
Демянчук Марина Афанасьевна, кандидат экономических наук, старший преподаватель кафедры экономики и моделирования рыночных отношений
Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова ул. Дворянская 2, г. Одесса, 65026, Украина e-mail: [email protected]
DATA ABOUT THE AUTHORS
Knyazeva Elena Albertovna, Doctor of Economics, Full Professor
Odessa National Academy of Telecommunications named after O. S. Popov, Ukraine
1 Blacksmith Street, Odessa, 65029, Ukraine e-mail: [email protected]
Demyanchuk Marina Afanasevna, Ph.D. in Economical Science, Senior Lecturer Odessa I. I. Mechnikov National University, Ukraine
2 Aristocratic Street, Odessa, 65026, Ukraine e-mail: [email protected]
УДК 331.101.262
ЕФЕКТИВН1СТЬ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАП1ТАЛУ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
Кристиневич С.А.
Ключов'1 слова: людський каптал, нститут, нституцональна ефективнсть, критерй ¡нституц/йноГ ефективност1, трансакц1йн1 витрати.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ РАЗВИТИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО КАПИТАЛА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Кристиневич С.А.
В статье рассмотрены существующие теоретические подходы к оценке эффективности развития человеческого капитала. Цель работы состоит в концептуализации подходов к измерению эффективности развития человеческого капитала.
Неоднозначность понятия «человеческий капитал» обусловливает разнообразие подходов к его измерению и оценке. Систематизация имеющихся подходов позволяет выделить базовые: 1. Определение эффективности развития на основе прошлых усилий (издержки). 2. Определение эффективности развития на основе отдачи (будущие доходы). 3. Определение эффективности развития с помощью индексов.
Индикативный подход к измерению и оценке развития человеческого капитала имеет ряд преимуществ по сравнению с другими рассмотренными подходами, т.к. измерение развития человеческого капитала с помощью индексов позволяет комбинировать достоинства, преодолевать ограничения натуральных и стоимостных оценок; измеряя и оценивая человеческий капитал, представители первых двух подходов делают значительный акцент на его капитальной природе и меньший на том, что он человеческий. Это «дает им право» использовать теоретико-методологические подходы к измерению и оценке человеческого капитала по аналогии с вещественным капиталом, что ведет к следующей методологической однобокости: человеческий капитал рассматривается статично как накопленный запас и игнорируется его динамическая сторона — развитие. Индикативный подход устраняет этот пробел; индексы дают многофакторную оценку как эндогенных, так и экзогенных условий (учитывают влияние институционального окружения), позволяют рассматривать развитие человеческого капитала в терминах институциональной динамики, тем самым выступая одним из инструментов концепции институциональной эффективности развития человеческого капитала.
Ключевые слова: человеческий капитал, институт, институциональная эффективность, критерий институциональной эффективности, трансакционные издержки.
EFFICIENCY OF HUMAN CAPITAL: THEORETICAL AND METHODICAL ASPECTS
Kristinevich S.A.
The article deals with the existing theoretical approaches to evaluating the effectiveness of human capital development. The aim of the work is in the conceptualization of approaches to measuring the effectiveness of human capital development.
The ambiguityof notions «human capital» causes a varietyof approaches to its measurement and assessment. Systematization of approaches allows you to emphasize basic: 1. Determination of the effectiveness of development on the basis of past efforts (costs). 2. Determination of the effectiveness of development on the basis of return (future income). 3 Determination of the effectiveness of using indexes.
Indicative approach to the measurement and assessment of human capital has some advantages compared with other approaches considered, as measurement of human capital with the help of the index allows you to combine dignity and overcome the limitations of natural and cost estimates; measuring and evaluating human capital, representatives of the first two approaches represent a significant emphasis on its capital nature and less on the fact that he is human. This «gives them the right» to use the theoretical and methodological approaches to the measurement and assessment human capital, by analogy with real capital, which leads to the following methodological one-sided: the human capital is seen as static, stockpiling and ignored its dynamic side - development. Indicative approach eliminates this gap; multifactorial evaluation indexes give both endogenous and exogenous conditions (take into account the influence of the institutional environment), allow us to consider the development of human capital in terms of institutional dynamics, thus acting as one of the tools for the concept of institutional effectiveness of human capital development.
Key words: the human capital, institute, institutional efficiency, criterion institutional efficiency, transactions costs.
Введение
Несмотря на отсутствие не только общепринятой методики измерения эффективности развития человеческого капитала, но и единого теоретико-методологического подхода, необходимость определения эффективности развития человеческого капитала очевидна. Последнее подтверждается возможностью использования данных о запасах и уровне развития человеческого капитала при:
• планировании повышения качества человеческого капитала в условиях современной тенденции старения населения;
• учете вклада человеческого капитала в социально-экономическое и технологическое развитие;
• оценке человеческого капитала как элемента национального богатства;
• разработке мероприятий в области развития человеческого капитала и повышения его эффективности;
• др.
Современная теория человеческого капитала располагает достаточно мощным инструментарием оценки инвестиционной эффективности развития человеческого капитала на всех стадиях его воспроизводства [1-10]. Ниже рассмотрим некоторые распространенные методики.
Методики определения эффективности развития на основе прошлых усилий (издержки).
Дж. Минцер предложил оценивать нормы отдачи от инвестиций в человеческий капитал на базе стандартного уравнения заработной платы:
© Кристиневич С. А., 2015
Екoнoмiчний вюник уыверситету | Випуск № 25/1
117
