CC BY
16
4. ЕКОНОМ1КА, ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛ1ННЯ ГАЛУЗ1
УДК 37.032 Проф. Г. С. Шевченко, д-р екон. наук;
acnip. У.В. Павлюк - НЛТУ Украти, м. Льв1в
1НТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ У КОНТЕКСТ КОНЦЕПЦП СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Розглянуто особливосп функцюнування iнтелектуального потенщалу в умовах запровадження концепцп сталого розвитку, а також пов'язаш з цим tobî завдання закладiв осв^и та науки щодо пiдготовки кадрiв. Встановлено, що поява нових технологий i ринкiв ïx збуту призвела до того, що сьогодш в усьому свiтi економiчне зростання вимiрюeться часткою виготовлено'1 продукцп та обладнання, яю втiлюють прогресивнi знання та ршення, тобто е штелектуальним капiталом держави. Багат-ство суспшьства значною мiрою залежить вiд суми знань та вмшня ïx творчо вико-ристовувати, позаяк найцiннiшим товаром будь-яко держави на свiтовому ринку е ще'1, людський iнтелект, що сукупно становлять ïï капiтал.
KRW4oei слова: сталий розвиток, штелектуальний потенщал, кадровий потенць ал, екологiзацiя.
Динамжа виробництва та зростання масштаб1в господарсько1' д1яль-ност сьогодення зумовлюють тотальне посилення антропотехногенного тис-ку на довкшля та порушення р1вноваги в навколишньому природному сере-довищд. Сучасний свгг з1штовхнувся з глобальними проблемами: голодом, еколопчними кризами, деградащею морал1, наростанням репональних i мь жетшчних конфлшт1в, тероризмом тощо. Ц обставини змусили людство роз-почати пошуки нового оптимального шляху розвитку цившзацн. Так було започатковано новий шдхщ до виршення глобальних проблем - сформульо-вано щеолопю сталого розвитку [4].
Сьогодш загальновщомим е той факт, що сощально-економ1чний розвиток людства мае грунтуватися на принципах урахування можливостей при-родних комплекшв, витримувати антропотехногенш навантаження та забез-печувати нормальне функцюнування бюсфери та локальних екосистем, а са-м1 еколопчш проблеми набувають сощально-економ1чного характеру. Саме тому еколопчш вимоги мають бути штегроваш до плашв сощально-еконо-м1чного розвитку держави, що е передумовою переходу до сталих моделей виробництва та споживання. Зростаючий приватний виробничий сектор, зок-рема мал1 та середш шдприемства, потребують чггкого мехашзму заохочення розвитку еколопчного менеджменту та застосування еколопчно дружшх тех-нологш, а також - сучасно1" системи контролю еколопчно1' д1яльност1 [2].
Як перспективу вчеш пропонують такий гармошзований поступ, у якому добробут людей, стан довкшля, природних ресурЫв i людський кат-тал втшено в досягнення науки, освгги, нов1тш технологи та висок моральш цшносл громадського суспшьства. Для такого сталого економ1чного зростання потр1бш знання i досвщ уЫх защкавлених сторш: науковщв, шдприемщв, неурядових оргашзацш, громадськост тощо [4].
4. Економжа, планування i управлiння галузi
131
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
У цьому випадку доречним заходом е мобiлiзацiя кадрового потенщ-алу, що е сукупшстю здiбностей i можливостей кадрiв забезпечувати досяг-нення завдань довготермшового (перспективного) розвитку пiдприемства. Вь домий фахiвець в галузi стратегiчного управлшня О.С. Вiханський вiдзначае, що "...основою будь-яко! оргашзаци i 11 головним багатством е люди. При цьому людина стае не тшьки ключовим i найцiннiшим "ресурсом" оргашзаци, але i найкоштовшшим...". Окрiм цього, знання, як невщ'емна якiсна характеристика кадрового потенщалу, характеризуються невичерпнiстю. Очевидно, саме на цей ресурс покладаються функци поширення засад сталого розвитку у вс сфери життедiяльностi людства у найближчому майбутньому.
Розгортання наприкшщ минулого столiття шформацшно! революци, яка принципово змшюе сучасну економiку, спричинило загострення глобально! конкуренцп на ринках наукомютко! продукцп, а також нерiвномiрностi темпiв економiчного зростання в окремих крашах. В iнтелектуальнiй еконо-мiцi вiдбуваеться замiщення працi знаннями, коли знання залучаються до безпосереднього оброблення ресурЫв, стають джерелом вартость За таких умов не можна вщкидати потенцiйнi можливостi застосування штелектуаль-ного потенцiалу не тiльки для максимального виснаження ресурЫв планети, але й для !хнього збереження, охорони та вщтворення. Така iдея вщображена в процесi еколопзаци освiти.
Еколопзащя освiти нинi е чи не найефектившшим iнструментом штег-раци засад сталого розвитку безпосередньо в процес формування штелектуаль-ного потенщалу. Еколопчна складова е невiд,емним елементом знань кожного випускника ВНЗ, незалежно вщ спецiальностi. Сучаснi мiжнароднi освiтнi програми, започатковано для вивчення, дослiдження i пошуку шляхiв виршен-ня еколого-економiчних проблем глобального та регiонального характеру, чис-леннi конференци та науковi проекти, поеднано зi сучасними шформацшними технологiями, дають змогу поширювати еколопчш знання, залучати дедалi бiльше вчених рiзного спрямування для екологiчного порятунку планети.
Орiентуючись на збереження бiорiзноманiття, високо! якостi води, по-вггря, грунту i, як пiдсумок, - здоров'я людей, прiоритетним завданням мiж-народно! полiтики та полiтики окремих держав залишаеться управлiння в сферi охорони довкiлля та природокористування. А оскшьки прийняття рь шень у цш сферi потребуе високо! кваифшаци, навичок виявлення i враху-вання штереЫв рiзних суспiльних груп, поеднання економiчних, екологiчних i соцiальних чинниюв, то на сучасному ринку пращ виникае попит на новий тип менеджерiв, як хочуть i можуть працювати вщповщно до умов сталого розвитку. Сучасш ВНЗ успiшно задовольняють потребу в таких кадрах.
Ефектившсть реалiзацil управлiння в галузi охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресуршв та гарантування еколопчно! безпеки (далi - екологiчного управлiння) безпосередньо залежить вiд якостi його правового забезпечення. З-помiж держав пострадянського простору Украша мае одну з найдавшших iсторiй формування засад еколо-пчного управлiння, тому законодавча база у цш сферi пiдлягае постiйному вдосконаленню i уточненню. Основна вада цього сектора - це ефектившсть
132
Збiрник науково-техшчних праць
правозастосовно! дiяльностi, адже це один iз ключових чинниюв, який впли-вае на можливють держави вирiшувати наявнi еколопчш проблеми та запобь гати виникненню нових. Проблема полягае в тому, що рiвень юридично! шд-готовки пращвниюв Мiнiстерства охорони навколишнього природного сере-довища залишае бажати кращого, бiльше того, вони самi зауважують низький рiвень юридично! пiдготовки матерiалiв щодо порушень екологiчного зако-нодавства. Зокрема, шд час анкетування й опитувань пращвниюв управлiнь екологи та природних ресурЫв у Харювськш, Запорiзькiй та Донецькiй областях у 2002 р. з'ясувалося, що 40,9 % опитаних вважають рiвень свое! юри-дично! пiдготовки недостатнiм, у практищ 54,5 % респондентiв були випад-ки, коли вони не знали, як потрiбно дiяти внаслщок порушення екологiчного законодавства. Працiвники державно! еколопчно! iнспекцi! звертають особ-ливу увагу на низьку актившсть громадських iнспекторiв, яких призначили на цю посаду органи МшекоресурЫв, наявнiсть так званих, "мертвих душ" -оЫб, якi призначенi на посаду, але не працюють. Проте такого майже не вщ-буваеться у тому раз^ коли громадського шспектора рекомендувала на цю посаду екологiчна громадська оргашзащя [3].
Прикру ситуацiю початку 2000-х роюв можна пояснити браком на той час у системi еколопчного управлiння ефективно! кадрово! полггики згiдно зi сучасними умовами функцюнування кадрового потенцiалу, продиктованих процесами глобалiзацi!, а саме:
• вщсуттсть жорстких програм ввдбору спещал1ст1в - саме вони формують новий тип професюнал1в, як би прагнули яшсно виконувати професшт зав-дання, вм1ли 1 бажали б професшно розвиватися, ознайомлюватися 1з зару-бiжним досв1дом;
• очевидно, що в момент формування системи еколопчного управл1ння не ви-сувалися жорстк1 вимоги до осв1ти прац1вник1в п1д час п1дбору кадр1в, а зд1йснювалася !хня переквал1ф1кац1я 1з сум1жних специальностей: сьогодн1 недостатньо загальних знань з орган1зац1! вказаних структур, адже важливим е 1нтелектуальний багаж одночасно у р1зних сферах (еколопчнш, економ1ч-н1й, правов1й тощо).
За таких умов дедалi активнiшими суб'ектами екологiчного управлiн-ня е громадяни та !хш об'еднання. Iнiцiативу проявляють науковщ, представ-ники громадських природозахисних оргашзацш, а також представники бiзне-су, чия господарська дiяльнiсть завдае найбшьшого негативного впливу, а також ^ пiдприемцi, котрi експлуатують еколопзацш виробництва, як чинник конкурентоспроможносл свое! продукцi!. На сьогоднi громадсьюсть отрима-ла великi можливостi учасл в екологiчному управлiннi, тому активно !х ре-алiзуе самостiйно, або ж у сшвпращ iз органами державного та виробничо-екологiчного управлшня. Безумовно, участь такого штелектуального потенщалу теж потребуе законних шструкцш, тому важливим завданням е ство-рення нормативно! бази для його функцюнування.
Сьогодш, в умовах ринково! трансформаци економiки, центральною фiгурою у процесах еколопзаци виробництва стае власник, шдприемець. А це означае, що еколопчне шдприемництво мае якнайповнiше використовува-ти ринковi механiзми у виршенш екологiчних проблем сталого розвитку сус-
4. Екч)иом1ка, плаиуваиия i управлшня галузi
133
Нащональний лкотехшчний унiверситет Украши
пiльства. Стабшзувати екологiчний стан можна лише кошткою працею Bcix i кожного на засадах сталого розвитку, програму якого в УкраАт n0Tpi6H0 ще розробляти не тшьки на загальнонацiональному, але й на регiональному рiв-нях. Зрозумшо, що шдприемства, якi дбають про збереження навколишнього природного середовища та користуються репутащею екологiчно чистих ви-робництв, мають бiльше шаншв залучати висококвалiфiкованих працiвникiв, потенцiйних iнвесторiв, активнiше дiяти на ринках збуту свое1 продукцiï, що, безперечно, сприяе ïхньому економiчному пiднесенню.
З еколопзащею галузевих шдприемств зростае потреба в комплексних ршеннях щодо технiко-екологiчних проблем, навчанш персоналу, зниженнi складностi експлуатаци ресурсоощадноï та ощадноï технiки й обладнання, наданш консультацiй щодо еколопчного менеджменту, тому значення еколо-пчних послуг також зростае. Щоб здобути ключовi позицiï на глобальному ринку, галузевим пiдприемствам потрiбно iнвестувати значш кошти в еколо-го-орiентовану технолопчну iнфраструктуру, радикально змiнити оргашза-цшну орiентацiю, концепцiю пiдбору та перешдготовки персоналу, фiрмову (сервiсну) культуру тощо [1].
На жаль, бшьшють економiчних iнструментiв стимулювання еколопч-но1' дiяльностi пiдприемств в Украïнi iснують лише на рiвнi законодавчих по-ложень, не будучи запровадженими у практику господарювання. К^м того, в наявнш системi стимулювання екологiчноï дiяльностi фактично не функщ-онуе механiзм кредитування природоохоронних заходiв, пiльгового оподат-кування та щнового заохочення екологоспрямовано1' дiяльностi [5].
Конференцiя в Рю-де-Жанейро схвалила "Порядок денний на ХХ1 сто-лiттям, який констатуе, що економiчне зростання краш свiту без жорсткого дотримання вимог ресурсо-еколопчно1" безпеки може призвести до повно1' деградацп та знищення як природи, так i людського капiталу. Сталий збалан-сований розвиток визначила свiтова спшьнота держав домiнантною iдеоло-гiею людсько1' цивiлiзацiï у ХХ1 ст., стратепчним напрямом матерiального, соцiального i духовного прогресу суспiльства.
Поява нових технологш i ринкiв призвела до того, що сьогодш в усьо-му свт економiчне зростання вимiрюеться часткою продукцй' та обладнання, якi втшюють прогресивнi знання та рiшення, тобто долучають iнтелектуаль-ний капiтал. Багатство суспшьства значною мiрою залежить вщ суми знань та вмiння ïx творчо використовувати, адже нинi найцiннiшим товаром на ринку е ще1", iнтелект, людський капiтал. Новiтнi технологи у розвинених крашах забезпечують 80-90 % економiчного приросту. Тут первинним вва-жаеться якiсть нацiональноï елгти, виxованiсть i рiвень освiти населення.
Найнадшшшим для Укра1'ни е еволюцшний шлях розвитку, який дае змогу мiнiмiзувати негативнi зовнiшнi впливи i максимально задiяти всi скла-довi нацiонального капiталу, насамперед людський та природно-ресурсний потенщал. Та все ж, незалежно вщ вибору напрямкiв, методiв i засобiв реалi-зацй' сталого розвитку, найбшьшого успixу можна досягти за умови сприйняття цiеï концепцп свщомими громадянами, система цiнностей яких бере початок у Ымейному вихованш та закладах освiти.
134
Збiрник науково-технiчних праць
Л1тература
1. Вайданич Т.В. Комплексний тдхщ до оргатзаци еколопчних послуг у люовш галузi / Т.В. Вайданич // Вюник СумДУ. - 2006. - № 7(91). - С. 200-203.
2. Голубовська-Ошамова Г. Вступне слово // Управлшня у сферi охорони довкшля та природокористування в Укрш'ш: проблеми та шляхи ix виршення. - 2003. - С. 4-6. [Електрон-ний ресурс]. - Доступний з http://www.mama-86.org.ua.
3. Зуев В. Правове регулювання реашзаци екологiчного управлшня в Укра^н та шляхи його вдосконалення // Управлiння у сферi охорони довкшля та природокористування в Укра-irn: проблеми та шляхи ix вирiшення. - 2003. - С. 51-91. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.mama-86.org.ua.
4. Поплавська Ж. Як дорости Украш до сталого розвитку / Ж. Поплавська, В. Поплав-ський // Вюник НАН Украiни. - 2007. - № 9. - С. 8-14.
5. Фещенко В.П. Еколопзащя виробництва як чинник пщвищення конкурентоспро-можносп економiки / В.П. Фещенко. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www. rusnau-ka.com/18_NiIN_2007/Economics.
Шевченко Г.С., Павлюк У.В. Интеллектуальный потенциал в контексте концепции устойчивого развития
Рассмотрены особенности функционирования интеллектуального потенциала в условиях внедрения концепции устойчивого развития, а также связаны с этим новые задачи заведений образования и науки относительно подготовки кадров. Установлено, что появление новых технологий и рынков их сбыта привело к тому, что сегодня во всем мире экономический рост измеряется частью изготовленной продукции и оборудования, воплощающие прогрессивные знания и решения, то есть является интеллектуальным капиталом государства. Богатство общества в значительной мере зависит от суммы знаний и умения их творчески использовать, поскольку самым ценным товаром любого государства на мировом рынке являются идеи, человеческий интеллект, что совокупно составляют его капитал.
Ключевые слова: устойчивое развитие, интеллектуальный потенциал, кадровый потенциал, экологизация.
Shevchenko G.S., Pavlyuk U. W. Intellectual potential in the context of sustainable development concept
We consider the features of the functioning of the intellectual capacity to implement a concept of sustainable development and related challenges to educational institutions and science of training. It is set that appearance of new technologies and markets of their sale resulted in a volume, that today in the whole world the economy growing is measured the particle of the made products and equipments which incarnates progressive knowledges and decisions, that is the intellectual capital of the state. Riches of society to a great extent depend on the sum of knowledges and ability of them creatively to utillize, as the most valuable commodity of any state in the world market are ideas, human intellect, that in common make its capital.
Keywords: sustainable development, intellectual capacity, human resources, ecologi-zation.
УДК339.138:330.322 Доц. Х.Б. Павлик, канд. екон. наук;
магктрант С.1. Андруштв - Львiвський НУ м. 1вана Франка
ВИБ1Р МЕТОДУ МАРКЕТИНГОВОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШНОВАЦШНОГО РОЗВИТКУ
шДПРиемствА
Проанад1зовано найбшьш поширеш та шновацшш методи, що використовують пщ час маркетинговых дослщжень. Зютавлення !хшх переваг 1 вад допомогло показа-
4. Економжа, планування i управлшня галузi
135
