CC BY
18
22. Соцiально-економiчний стан нацюнальна доповiдь / за ред. В. М. Гейця Украши : наслщки для народу та держави : та íh. - К. : НВЦ, НБУВ, 2009. - 687 с.
УДК 656.07
ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ ПР1ОРИТЕТНОГО НАПРЯМКУ СТРАТЕГ1ЧНОГО РОЗВИТКУ ПВДПРИСМСТВА
Синиця Л.В., д.е.н., доцент (ПВНЗ «Б1ММ при МАУП»)
У cmammi проведено анал1з метоЫв вибору прюритетних напрямюв стратег1чного розвитку тдприемства. Обгрунтовано використання теративного методу, що передбачае здтснення трьох терацщ в ходi яких поступово уточнюються функци, структури, процеси, стан середовища, реалiзацiя яких призводить до прийняття необхiдного ршення. Розроблений алгоритм дозволяе здтснювати теративний процес вибору прюритетного напрямку стратегiчного розвитку тдприемства в дiалоговому режимi.
Ключовi слова: стратегiчний розвиток, тдприемство, управлтня, моделювання, тновацп, Шеращя, параметри середовища.
ПРОБЛЕМЫ ВЫБОРА ПРИОРИТЕТНОГО НАПРАВЛЕНИЯ СТРАТЕГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ
Синица Л.В., д.э.н., доцент (ЧВУЗ «БИММпри МАУП»)
В статье проведен анализ методов выбора приоритетных направлений стратегического развития предприятия. Обосновано использование итеративного метода, который предусматривает осуществление трех итераций, в ходе которых постепенно уточняются функции, структуры, процессы, состояние среды, реализация которых приводит к принятию необходимого решения. Разработанный алгоритм позволяет осуществлять итеративный процесс выбора приоритетного направления стратегического развития предприятия в диалоговом режиме.
Ключевые слова: стратегическое развитие, предприятие, управление, моделирование, инновации, итерация, параметры среды.
SELECTION PROBLEMS priority STRATEGIC DIRECTION OF
ENTERPRISE
Synytsya L. V., Ph.D., associate professor ("Boryspil Institute of Municipal Management at AIDP")
In the article the choice of strategic priorities of the company. The use of iterative method to solve the problem of managing complex processes, providing choice as the starting point of the first iteration of the environment, since the choice of strategic priorities of enterprise development begins with an analysis of changes in the environment. That it creates
© Синиця Л.В.
eíchhk економпки транспорту i промисловост № 58, 2017
189
a need and demand for innovation of a degree of aggressiveness.
Quantitatively integral indicator for assessing the degree of aggressiveness innovation strategy defined by increments of adaptation costs and share new products. This kind of multiplier degree of aggressiveness innovation strategy. The higher the value of the multiplier, the higher the degree of aggressiveness innovation strategy.
To implement the reduced model developed by an iterative process of selecting the best alternative strategic development of the company, which involves three iterations, during which gradually refined features, structures, processes, state of the environment, the implementation of which leads to the adoption of the necessary decisions.
The major problem with this choice is the criterion of efficiency options strategic direction of the company. It is proposed as a criterion for selecting the best option to take rate of return on investment.
The algorithm allows an iterative process of selecting priority strategic enterprise development in interactive mode. The algorithm consists of two parts: the first evaluates the degree of aggressiveness of innovation; second - choice of strategic direction of the company. The logic of the first part of the algorithm based on an assessment of aggressiveness innovation. The logic of the second part of the algorithm - is an iterative approach to the choice of strategic direction. In addition, the choice of strategic direction and development company based on an evaluation of elements of the strategic potential of the company.
Keywords: strategic development, business management, design, innovation and iteration, the parameters of the medium.
Постановка проблеми. Проблеми стратепчного управлшня розвитком тдприемств у сучаснш системi управлшня стають все бшьш складними, що обумовлено об'ективними причинами, оскшьки стратепчт напрямки розвитку зачшають штереси практично вах ланок внутршнього i зовнiшнього середовища пiдприeмств внаслiдок все бшьшо'1 шформацшно'1 та оргатзацшно'1 забезпечености.
Сучасна система управлiння пiдприeмством мае занадто велику шерцш i тривалють реструктуризаци потенцiалу, мобшзацп ресурсiв, необхщних для використання
можливостей i вщображення загроз, iнiцiйованих державою, регiональною владою, конкурентами, постачальниками, споживачами, станом самих тдприемств. Тобто, виникае проблема стратепчно'1 гнучкости, мобшзацп ресурав на вирiшення найважливiших для
пщприемства стратегiчних завдань.
Основним iнструментом
досягнення цiльових стратегiчних
орieнтирiв е базова конкурентна стратегия, вибiр яко! здшснюеться в процесi стратегiчного позицiонування та аналiзу внутрiшнього i зовнiшнього середовища пщприемства, що включае оцiнку його ресурсних можливостей i бар'ерiв, яю склалися на ринку. Визначення рiвнiв розвитку конкуренцп е найважливiшим етапом вибору базових стратегий розвитку тдприемства i, особливо, стратегий вертикально! i горизонтально! штеграцп.
Аналiз останшх дослщжень i публжацш. Актуальнiсть проблем стратепчного управлшня розвитком тдприемств знаходить свое висв^лення у працях зарубiжних i втизняних дослiдникiв, частина з яких дослiджуе саме особливостi розробки стратегий розвитку тдприемств на пiдставi рiзних !х видiв. Певнi проблеми використання методiв та iнструментарiю стратегiчного управлшня розвитком тдприемств, вибору прюритетного напрямку !х стратегiчного розвитку знайшли вщображення у працях Жан-Жак Ламбена [1], Ф. Котлера [2], М.С. Мескона [3], А.
Гальчинського i В. Гейця [4], С. 1лляшенка [5] та ш.
Аналiз лiтературних джерел свщчить про широке дослiдження використання окремих видiв стратегiй розвитку пiдприeмств. Але, незважаючи на деяку активiзацiю дослщження теорп та методологи стратегiчного управлшня розвитком пiдприeмств, сучасний етап характеризуемся гострою потребою використання системного пщходу до аналiзу теоретико-методологiчних
пiдходiв щодо стратегiчного управлiння розвитком пiдприемств.
Видшення невир1шени\ частин загальноУ проблеми. З урахуванням вищевикладеного, на пiдприемствах провщну роль повинно мати стратегiчне управлшня розвитком, що визначае як шновацшно-стратепчну, так i оперативно-тактичну дiяльнiсть керiвникiв незалежно вiд 1'х рангово'1 значущостi i рiвнiв оргашзащйно'1 структури управлшня пщприемствами.
Здатнiсть пiдприемств досягти певних цiлей розвитку пов'язуеться зi станом стратепчного управлiння. До тепершнього часу вiдсутнiй порiвняльний аналiз окремих стратегий, 1'х класифiкацiя за модельною ознакою. Це е малодослiдженою сферою наукових пошуюв, при цьому особливого значення набувають питання удосконалення методiв вибору стратегш, алгоршмв 1'х реалiзацii та оцiнки 1'х ефективносп як спещально'1 гшки наукового дослщження.
Метою статт е розробка теоретичних пiдходiв щодо моделювання процеав iнтерактивного менеджменту з метою вибору кращо'1 альтернативи стратепчного розвитку тдприемства.
Виклад основного матерiалу дослiдження.
Бшьшють пiдприемств у сучасному свiтi постшно стикаються з проблемою вибору прюритетного напрямку розвитку. Оскшьки пiдприемство юнуе в умовах зовнiшнього середовища, яке активно
змшюеться, воно може поступово або раптово опинитися перед фактом, що його стратегия перестае вiдповiдати ситуацп.
У цьому аспектi викликае штерес системна методология, запропонована Джамшида Гараедап [6]. Вона знаходиться в точщ перетину наступних основних положень системного мислення: цшсне мислення (iтерацiя або послщовне наближення структури, функци та процесу);
^еративне мислення (динамiка систем з багатоконтурними петлями зворотного зв'язку; хаос i складнiсть);
самооргашзащя, прагнення до визначеного наперед стану
(соцiокультурна модель);
штерактивне моделювання
(реконструкцiя майбутнього i
знаходження способiв його реалiзацii).
Цiлiсне мислення. Щоб побачити цiле, необхiдно одночасне розумшня структури, функци та процесу. Це три сторони одного i того ж явища, а разом iз зовнiшнiм середовищем вони утворюють повний комплект категорш, що дозволяють зрозум^и цiлiснiсть того чи шшого явища. Тобто, структура, функцiя, процес i середовище визначають цiле або, щонайменше, дають можливiсть його зрозум^и. Структура виявляе компоненти та 1'х зв'язки; функцiя дозволяе отримати тi чи iншi результати; процес в явнш формi описуе послiдовнiсть тих дш i технологiй, яю необхщш для отримання результату. Середовище визначае ушкальш зовнiшнi умови, в яких розташована система.
Рiзнi концепцп поеднання структури i функцп призводять до рiзних висновкiв про 1'х зв'язки.
1теративне мислення. Iтерацiя, тобто послщовне наближення до ютинного стану (характеру) будь-чого, -ключ до розумшня складних явищ. Процес багаторазового застосування простих правил лежить в основi здатностi створювати складнi об'екти без найменших зусиль. 1накше кажучи, ютину
можна пiзнати тiльки поступовими наближеннями, яю конкретизують (або вщакають) початковий погляд на те чи шше явище.
Ггерацл структури, функцп та процесу в певному середовищi дозволяють вивчити властивостi кожного елемента як такого окремо, а потсм - i в його взаемозв'язку з шшими. Наступнi ^ерацп повинш встановити обгрунтованiсть припущень щодо цих властивостей i далi перевiрити 1'х на сумiснiсть i усунути конфлшти. Для вирiшення конфлiктiв може знадобитися переосмислення дослiджуваних змшних. Послiдовнi наближення дадуть комплексний образ цiлого.
Самоорганiзацiя - прагнення до визначеного наперед стану (що являе собою модель зумовленого стану). Для вщповвд на це питання необхщно виявити взаемозв'язки основоположник принцитв, на яких будуеться системне мислення (вщкритють, цiлеспрямованiсть,
багатовимiрнiсть, емерджентнiсть
(цшсшсть) та контршту'1'тившсть) i системних аспек^в, тобто особливостей само'1 системи (досконалють,
iнформацiйнiсть, знання, розумiння, влада, щеали i цiнностi).
Цiлеспрямованi i сощокультурш системи, якi самоорганiзуються, повиннi бути i такими, що саморозвиваються, щоб не втратити свою життездатнiсть. Вони не можуть дозволити собi пасивно пристосовуватися до зовшшнього середовища i повиннi розвиватися разом з ним, вчитися удосконалювати способи впливу на зовшшне середовище в мiру свого розвитку.
Активна адаптацiя до нових умов -це ггеративний процес тзнання, який дозволяе i навiть вимагае критично'1 оцiнки недоторканних основ - уявлень, iдеалiв i цiнностей. Так, наприклад, уявлення про роль того чи шшого учасника дорожньо-транспортного
процесу змшюе його поведiнку, воно стае
бшьш детермiнованим, а не стохастичним, як було рашше.
Створити майбутне, впливаючи на колективну картину св^у i коригуючи модель поведшки в потрiбну сторону, -суть штерактивного моделювання.
1нтерактивне моделювання.
Кшцевою метою iнтерактивного моделювання е замша юнуючого колективного образу свiту, який вщповщае за вiдтворення незадовiльного порядку, колективним уявленням про бажане майбутне. Процес моделювання з активною участю вах члешв системи -найбшьш ефективний спосiб
впровадження бажаних змш в схему поведiнки соцiальноi системи. При цьому слщ мати на увазi наступнi положення:
1. Майбутне не мютиться в минулому, оскшьки багато чого ще належить вивчити.
2. Кращим способом вивчення й розумiння системи е п реконструкцiя.
3. Люди швидше приймуть ту iдею, у розробщ яко'1 вони брали участь.
4. Ефективнють функцiонування системи залежить, головним чином, вщ застосовувано'1 схеми роботи. Щоб домогтися значних стрибкоподiбних покращень, необхiдно реконструювати цю схему.
5. З непрацюючих частин можна створити працююче цше.
6. Протилежш тенденцп об'еднанi ставленням «i ... i ...», а не «або ... або». Можливими сценарiями можуть бути як взаемний виграш, так i взаемний програш.
1нтерактивне моделювання - це, перш за все, мистецтво знаходити вщмшносп мiж схожими явищами, а також наука про пошук подiбностi мiж явищами, якi здаються рiзними. Моделювання спрямовано на вибiр майбутнього. З його допомогою можна зрозумiти рацiональнi, емоцiйнi та культурш аспекти вибору i створити модель, яка зможе виконувати безлiч функцш.
В1сник економ1ки транспорту i промисловосп № 58, 2017
192
Вiдокремлення процесу
формулювання проблеми вщ процесу вироблення рiшення - ушкальна особливiсть iнтерактивного моделювання. На думку I. Ансоффа, ми зазнаемо невдачi найчаспше не тому, що не в змозi вирiшити виниклу проблему, а тому, що намагаемося розв'язати не ту проблему [7]. Потрiбно навчитися формулювати проблему.
Проблеми i ршення не можуть розглядатися у вiдривi вiд умов навколишнього середовища. Явище, яке служить проблемою в однш ситуацп, не буде таким в шший. Точно так само i рiшення, яке може бути ефективним в одних умовах, необов'язково стане працювати в шших.
Методология iнтерактивного
моделювання визначае проблему як безлад
- той майбутнш стан, який вже промальовуеться, проглядаеться на основi iснуючого напрямку розвитку. Безлад - це система раннього попередження, що нагадуе про непередбачеш наслщки нишшньо'1 поведшки.
Моделювання - процес послiдовних наближень. При цьому вс три аспекти - функцп, структури i процеси
- послiдовно розглядаються при кожнш ^ераци з обов'язковою ув'язкою цих аспекпв iз середовищем.
Перше наближення зосереджуеться на розробщ параметрiв системи. Слщ виявити, якi з них доповнюють один одного, яю е несумюними, а якi -конфлiктують. Наприклад, при виборi напрямкiв розвитку тдприемства в майбутньому необхщно вiдповiсти на питання, який шлях переважае: еволюцшний розвиток або «квантовий стрибок» стратеги, або в якому стввщношент можуть
використовуватися цi двi суперечливi моделi розвитку.
У другому наближенн
створюються нариси альтернативних моделей, яю повиннi показати, як можна
досягти бажаних результатiв. Наприклад, одна з моделей розвитку передбачае еволюцiю протягом 10-15 роюв i тiльки по заюнчент цього перiоду здiйснити «квантовий стрибок». 1нша - виходить з необхщносп негайного здiйснення «квантового стрибка» - революцiйного розвитку з використанням «шоково!' терапп».
При третьому наближенш вiдбираються i об'еднуються рiзнi елементи системи, з яких створюеться едина модель. Шсля перевiрки моделi на експлуатацшну життездатнiсть шляхом послiдовних ггерацш досягаеться ïï деталiзацiя i конкретизащя. Наприклад, вiдбираються такi структури, функцп' i процеси, яю допускають поступовий перехщ до ново'' стратеги в обмежет термiни за рахунок концентраци ресурсiв на головних елементах стратепчного потенщалу фiрми.
Вибiр прiоритетних напрямюв стратегiчного розвитку пiдприемства являе собою складний процес аналiзу рiзних чинниюв економiчного та неекономiчного характеру, зокрема використовуеться запропонований
Дж. Гараедап [6] iтеративний метод виршення проблеми управлiння складними процесами.
Iтерацiï структури, функцп та процесу в певному середовищi дозволяють вивчити властивостi кожного елемента як такого окремо, а по^м - i в його взаемозв'язку з шшими. Наступт ггерацп повиннi встановити обгрунтованiсть припущень про щ властивостi i далi перевiрити ïx на сумiснiсть i усунути конфлшти.
Найбiльш важливою проблемою при використант iтеративного пiдxоду е вибiр «початковоï точки», з якоï слщ почати ^еративний процес. Так, Дж. Гараедап пропонуе у якостi такоï «виxiдноï точки» використовувати «функцiю», тобто ^еративний процес повинен починатися з визначення функцп,
яку noTpiÔHO виконати. У випадку, коли потр1бно вибрати бажаний напрямок стратепчного розвитку (^raMi4Hy концепщю розвитку пiдприeмства), потрiбно, перш за все, вщповюти на питання, чому потрiбно змiнювати iснyючий напрямок розвитку, тобто прийняти функщю без аналiзy причини необхiдностi вибирати новий напрямок розвитку неправомiрно. Це обумовлено тим, що якщо тако'1 причини немае, то i фyнкцiю вибору приймати нема для чого.
Для з'ясування причини, що вимагае змши юнуючого стану пщприемства, зокрема, стратеги, яку воно використовуе, скористаемося
системноштеграцшною теорiею
пiдприемства, запропонованою
Г.Б. Клейнером [8].
Основнi положення ще'1 теори полягають у наступному. У реальности внyтрiшне життя практично кожного пщприемства i його положення у зовшшньому середовищi носять досить динамiчний характер, що вiдображае як постшш змiни самого зовнiшнього середовища, так i неминучу внyтрiфiрмовy динамшу. При цьому мова йде не про змши на пщприемста, що виникають з часом, а, умовно кажучи, про взаемини пiдприемства з часом. У зв'язку з цим автор пропонуе нову категор^, використання яко^ на його думку, здатне ютотно розширити погляд на характер i джерела розвитку пщприемства i взаемовщносини пщприемства з часом. З щею метою Г.Б. Клейнер пропонуе використовувати категор^ «подiя» i уточнити змют цього поняття, причому це, перш за все, так зваш «системш поди», тобто факти, що мають iстотне значення для пiдприемства в цшому. Сyттевiсть в даному випадку означае, що наслщки дано'ï поди значимi для пiдприемства i у вщомому сенсi невiдворотнi [8].
Звщси можна зробити висновок, що саме «системна подiя» мае розглядатися в якосп причини, що спонукае
пщприемства змшювати характер розвитку.
Якщо розглядати систему, складовими яко'1' е: агресившсть iнновацiй, напрямок розвитку пiдприемства, ступшь iнтенсивностi yправлiння активами (при цьому агресившсть стратеги розглядаеться в якосп системно'1' поди, що викликае необхщнють змши концепци розвитку пiдприемства), то на вщмшу вiд iтеративноï моделi Дж. Гараедагi, початковою точкою яко'1' виступае функщя, запропонований пiдхiд передбачае вибiр у якостi вихiдно'ï точки першо! ^ераци зовнiшне середовище. Це обумовлено тим, що вибiр прюритетних напрямкiв стратегiчного розвитку пiдприемства починаеться з аналiзy змiн у зовшшньому середовища
У цьому випадку лопчним е починати iтеративний процес вибору альтернативи розвитку пщприемства саме з середовища, оскшьки саме воно породжуе потребу i попит на шноваци ^е! чи iншоï мiри агресивносп. Тодi наступними кроками iтеративного процесу стають: фyнкцiя, структура, процеси i знову середовище. 1накше кажучи, метою ^еративного процесу стае визначення особливостей (параметрiв) усього ланцюжка цих кроюв для рiзних напрямкiв розвитку пщприемства: вщ еволюцй, яка мляво тече, до «квантових стрибкiв» стратег^.
Характер стратеги виявляеться у ступеш ïï впливу на складовi стратегiчного потенщалу пiдприемства (СПП). Тобто, потрiбно визначити, як впливае обумовлена кон'юнктурою ринку i науково-техшчного прогресу необхiднiсть переходу пщприемства до виробництва продукци, яка е новою з точки зору виробничох загальносп, на кожну складову СПП. Як правило, подiбна продукщя, ïï констрyктивно-технологiчнi параметри зумовлюють необхщшсть змiни виробничого процесу, створення та використання нових технологiй, засобiв
В1сник економ1ки транспорту i промисловосп № 58, 2017
194
технологичного оснащення, квалiфiкацii та спецiалiзацii кадрiв i т.п.
Чим бшьше ступiнь вiдмiнностi мiж новою продукщею та продукцiею, яка випускаеться пщприемством, тим бiльших зусиль потрiбно вiд пiдприемства для приведення у вщповщшсть
нематерiальних активiв (людського, шформацшного та органiзацiйного капiталу), а також уах матерiальних активiв для переходу до ново'1 шновацшно! стратеги.
Кшьюсно iнтегральний показник оцiнки ступеня агресивносп шновацшно! стратегй визначаеться спiввiдношенням прироспв адаптацiйних витрат i частки ново'1 продукцп. Це своерiдний мультиплiкатор ступеня агресивносп шновацшно! стратеги. Чим бшьше величина мультиплшатора, тим вище стутнь агресивностi шновацшно! стратег^.
Найбiльша агресившсть iнновацiй, яка обумовлена переходом до виготовлення «проривно'1» продукцп, потребуе i бiльш глибоко'1 реструктуризацп стратепчного
потенцiалу, тобто здiйснення «квантового стрибка» стратеги. Природно, рiвень витрат, пов'язаних iз здiйсненням такого «стрибка», буде бшьш високим у порiвняннi з витратами, що забезпечують еволюцшний розвиток пщприемства.
Разом з тим, саме «квантовий стрибок» стратег^, як показують дослщження, дозволяе забезпечити i ютотно бiльше зростання результативностi стратег^ пщприемства. Це, однак, не означае, що вс пщприемства завжди повиннi здшснювати «квантовi стрибки» стратег^. Необхiднiсть у подiбних стрибках виникае тодi, коли вщбуваеться прорив у галузi наукових дослщжень, результатом якого стае поява продукцп нових поколшь. Такi прориви виникають, як правило, у галузях шновацшного характеру. У традицшних галузях найiмовiрнiше здiйснення еволюцiйного
розвитку, обумовленого, головним чином, виробництвом лише так звано'1 «перехщно!» (кiлька оновлено'1) продукцп, що не вимагае ютотних змш у стратег1чному потенцiалi, або «ютотно полiпшеноi» продукцп, для виробництва яко'1 потрiбнi бiльш значимi змiни в «структурi стратегiчного потенцiалу.
Виходячи з цього, модель iнтерактивного менеджменту може виглядати наступним чином:
1. Моделюються параметри зовшшнього середовища, в яких передбачаеться функцiонування пiдприемства (мшливють середовища, рушiйнi сили змiн, основа конкуренцп).
2. Формуються аспекти системи (характеристика пщприемства) i системнi принципи (вщкритють, цiлеспрямованiсть, емерджентнiсть, багатовимiрнiсть, контрi нтуiтивнiсть).
3. Формуються завдання i можливостi (аналiз системи, аналiз перешкод i динамiка системи).
4. Розроблюються ршення (формування варiантiв напрямкiв стратепчного розвитку пщприемства).
5. Визначаеться рiвень змш, яю слiд здiйснити в разi прийняття того чи шшого напрямку стратегiчного розвитку (реструктуризацiя пщприемства, решжишринг бiзнес-процесiв i продуктiв).
6. Визначаються потенцшш значення показникiв ефективносп того чи iншого напрямку розвитку, аналiзуються наслiдки прийняття того чи шшого напрямку для зовшшнього i внутршнього середовища пiдприемства.
7. Приймаеться ршення щодо того чи шшого напрямку розвитку, який вщповщае можливостям пiдприемства i задовольняе потреби зовшшнього середовища.
Для реалiзацii наведено'1 моделi розроблений ^еративний процес вибору кращо'1 альтернативи стратепчного розвитку пщприемства. Цей процес передбачае здшснення трьох ^ерацш, в
ходi яких поступово уточнюються функцп, структури, процеси, стан середовища, реалiзацiя яких призводить до прийняття необхiдного рiшення.
Найважливiшою проблемою при цьому стае вибiр критерiю ефективносп варiантiв напрямкiв стратегiчного розвитку тдприемства. Найбшьш прийнятним для вирiшення цього завдання е iнтегрований критерiй -ринкова вартють пiдприемства , що являе собою суму економiчноï балансовог оцiнки iснyючих активiв i справжтх можливостей зростання вiд поточних i майбуттх активiв.
Однак, на стадп прогнозування потен^йног ефективностi того чи шшого напрямку, як правило, надзвичайно важко отримати необхiднy iнформацiю для розрахунку величини цього критер^. При цьому слщ зазначити, що залежно вщ iнтенсивностi yправлiння активами змшюеться не тiльки склад i структура трансакцшних витрат, але й змшюються i параметри грошових потокiв.
Тому пропонуеться як критерш вибору кращого варiантy розвитку прийняти вiдношення приросту вартост бiзнесy до приросту трансакцшних витрат, пов'язаних з штенсившстю управлшня активами. Як показник ефективносп напрямку розвитку в цьому випадку може бути прийнятий мультиплшатор ефективносп трансакцшних витрат, пов'язаних з вибором i реалiзацiею напрямюв стратепчного розвитку. Однак i для розрахунку цього показника не завжди можна отримати шформащю необхщног повноти. Тому пропонуеться другий варiант показника ефективностi напрямку - показник окупносп iнвестицiй.
Висновок. Таким чином, розроблений алгоритм дозволяе здшснювати iтеративний процес вибору прюритетного напрямку стратегiчного розвитку тдприемства. Алгоритм складаеться з двох частин: перша здшснюе оцшку ступеня агресивносп iнновацiй;
друга - вибiр напрямку стратепчного розвитку тдприемства. Лопка першог частини алгоритму грунтуеться на оцшщ агресивностi iнновацiй.
Кожному варiантy вщповвд присвоюеться бальна оцiнка (вiд 0 до 1 залежно вщ кiлькостi варiантiв). Пюля кожного питання оцiнюеться стyпiнь агресивносп шновацш: низька, помiрна або висока. Дана оцшка ступеня агресивностi шновацш ввдграе важливу роль у подальшому виборi напрямку
стратегiчного розвитку пщприемства, оскшьки задае параметри середовища i орiентацiю пщприемства на задоволення попиту на ту чи шшу продукщю (послуги).
Лопка дрyгоï частини алгоритму -це ^еративний пiдхiд до вибору напрямку стратепчного розвитку. Крiм цього, вибiр напрямку стратегiчного розвитку пщприемства заснований також на оцшщ елемешйв стратепчного потенщалу пiдприемства.
ПЕРЕЛ1К ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ламбен Жан-Жак Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Жан-Жак Ламбен; пер. с франц. — СПб.: Наука, 1996. - 589 с.
2. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер; Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990. — 736с.
3. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; Пер. с англ., — М. : Дело, 1995. — 704 с.
4. 1нновацшна стратегия украшських реформ / A. C. Гальчинський, В. M. Геець, A. K. Кшах, В. П. Семиноженко.- K. : Знання Украши, 2002. — 336с.
5. 1лляшенко С. М. Управлшня шновацшним розвитком : проблеми, концепци, методи : навч. поаб. / С. М. 1лляшенко. — Суми : ВТД «Утверситетська книга», 2003. — 278 с.
6. Гараедаги Дж. Системное мышление. Как управлять хаосом и
сложными процессами. Платформа для моделирования архитектуры бизнеса / Дж. Гараедаги. — Минск : Гревцов Букс, 2010. — 480 с.
7. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. — СПб.: Питер, 1999. — 415 с.
8. Клейнер Г. Б. Стратегия предприятия / Г. Б. Клейнер. — М. : Дело, 2008. — 568 с.
УДК 622.6:656.025.6 (477)
УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ШДПРИСМСТВ Г1РНИЧО-МЕТАЛУРГ1ЙНОГО КОМПЛЕКСУ ПРИ ВЗАСМОДП 13
3АЛ13НИЦЕЮ
Шульдтер Ю.В., к.т.н., доцент, 1ващенко 1.М., маг^тр (УкрДУЗТ)
Проведено анал1з роботи тдприемств г1рничо-металургтного комплексу Кременчуцьког магнтног аномалы в Полтавськй област1 при взаемоди з публ1чним акщонерним товариством «Украгнська зал1зниця» та виявлено, що система оргатзаци експлуатацтно'г роботи тд'гзних кол1й даних тдприемств та гх взаемод1я 1з зал1зницями е недостатньо ефективною. Розроблено пропозици зм1ни структури оргатзаци роботи кожного тдприемства по прямому договору з регюнальною фшею «Швденна зал1зниця» 1з створенням власних зал1зничних цех1в з метою тдвищення ефективност1 роботи та збшьшення об'ем1в перевезень на тдприемствах ггрничо-металургтного комплексу Кременчуцьког магттног аномалгг. Проведено економ1чт розрахунки оцтки ефективност1 двох шлях1в функцюнування тдприемств 1з зал1зницею: тдприемств ГЗК об'еднаного та окремого типу. За результатами розрахунк1в тсля економ1чного обхрунтування обрано оптимальний варгант.
Ключов1 слова: г1рничо-видобувний комплекс, удосконалення взаемоди, прогнозування, ощнка ефективност1, економ1чний ефект.
СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ РАБОТЫ ПРЕДПРИЯТИЙ ГОРНОМЕТАЛЛУРГИЧЕСКОГО КОМПЛЕКСА ПРИ В3АИМОДЕЙСТВИИ
С ЖЕЛЕЗНОЙ ДОРОГОЙ
Шульдинер Ю.В., к.т.н., доцент, Иващенко И.М., магистр (УкрДУЗТ)
Проведен анализ работы предприятий горно-металлургического комплекса Кременчугской магнитной аномалии в Полтавской области при взаимодействии с публичным акционерным обществом «Украинская железная дорога» и выявлено, что система организации эксплуатационной работы подъездных путей данных предприятий и их взаимодействие с железными дорогами недостаточно эффективно. Разработаны предложения изменения структуры организации работы каждого предприятия по прямому договору с региональным филиалом «Южная железная
© Шульдшер ЮБ^ Вкник економжи транспорту i промисловост № 58, 2017
1ващенко 1.М.
