CC BY
27PROBLEMS OF REALIZATION OF THE CONSTITUTIONAL RIGHT TO STRIKE IN UKRAINE
Pravdyuk A.
Doctor of Law, Associate Professor of Law, Vinnitsa National Agrarian University (Vinnytsia)
ПРОБЛЕМИ РЕАЛВАЦП КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ПРАВА НА СТРАЙК В УКРА1Н1
Правдюк А.Л.
кандидат юридичних наук, доцент кафедри права, Вгнницький нацгональний аграрний унгверситет (м.Вгнниця)
Abstract
The article is devoted to topical issues of the constitutional right to strike, considers the main problems of its implementation in accordance with current legislation, analyzes the legal regulation of the strike procedure provided by the draft Law of Ukraine "On strikes and lockouts".
Анотащя
Статтю присвячено актуальним питаниям конституцшного права на страйк, розглянуто основш про-блеми його реалiзацii вщповщно до чинного законодавства, здшснено анатз правового регулювання страйково! процедури, передбаченоi' проектом Закону Украши «Про страйки i локаути».
Keywords: strike, collective labor dispute (conflict), conciliation procedures, labor arbitration, lockout.
Ключовi слова: страйк, колективний трудовий спiр (конфлiкт), примирнi процедури, трудовий арбiтраж, локаут.
Право на страйк е одним з найважливiших соцiально-економiчних прав в Украiнi, яке за-крiплене в Конституцii. Сьогоднi проблема ре-алiзацii права на страйк е доволi актуальною для украшського суспiльства. У Верховнiй Радi Украши на розглядi знаходиться проект Закону Украши «Про страйки i локаути» [22], яким перед-бачено кардинальш змiни до законодавства, що ре-гулюе процедуру проведення страйкiв, суттеве роз-ширення прав працiвникiв стосовно проведення страйку, введення низки нових для вичизняного за-конодавства понять тощо. Водночас запропоновано прибрати з украшського правового поля процедуру колективного трудового спору (конфлжту). Законопроект викликае доволi неоднозначну реакцiю сус-пiльства, зокрема, критично сприймаеться учасни-ками соцiального дiалогу, частиною науковщв та юристiв-практикiв, мiжнародними експертами. Проблеми реалiзацii конституцiйного права на страйк необхщно вирiшувати, однак законодавчi змши щодо страйково! процедури потребують ви-важених пiдходiв та чiткого дотримання мiжнарод-них норм.
Вивченням питання правового забезпечення та реалiзацii права на страйк займалися такi вченi як Л.Ашамов, Н. Болотiна, В. Бурак, С. Запара, В. Кондратьев, В. Лазор, М.Лушшкова, П. Пилипенко, М. Процишен, А. Слюсар, М. Стадник, В. Толкунова, Г. Чанишева, Н. Швець та iншi. Однак, у кон-текстi реформування законодавства, що регулюе процедуру проведення страйку, проблеми ре-алiзацii конституцiйного права на страйк потребу-ють подальшого детального вивчення.
В УкраМ право на страйк врегульовано мiжнародними нормативними актами, Конститу-цiею Украши [17] та Законом Украши «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (кон-фткпв)» [4].
Мiжнародними актами право на страйк ввдне-сено до основних колективних трудових прав пращвнишв та закрiплене у Загальнiй деклараци прав людини [3], Мiжнародному пакл про полiтичнi, економiчнi та сощальш права [18], Кон-венцii про захист прав людини та основоположних свобод [13], £вропейськш соцiальнiй харти (пе-реглянутiй) [2].
Проте для Мiжнародноi органiзацii працi (далi - МОП) питання права на страйк залишаеться складним i суперечливим. Серед 182 конвенцш та 190 рекомендацiй МОП немае жодно!, яка б присвя-чувалась проблеми врегулювання трудових кон-флжлв, включаючи страйки i локаути. Це можна пояснити значною рiзноманiтнiстю нацюнальних форм i засобiв вирiшення трудових конфлжлв, i тим, що МОП концентруе увагу роботодавцiв та пращвнишв на принципах соцiального партнерства та орiентуе уникати руйнiвних конфлiктiв та спорiв, а у разi !х виникнення - справедливо !х врегу-льовувати та вирiшувати шляхом примирення [14]. МОП пропонуе врегульовувати конфлжти шляхом переговорiв мiж сторонами, використовуючи таш процедури як посередництво, примирення та арбiтраж.
Слiд зазначити, що ефективне здшснення права на свободу об'еднання, права на ведення колективних переговорiв та укладення колективних договорiв е неможливим в разi заборони страйкiв. I МОП визнае це право Конвенщею про свободу асощаци та захист права на оргашзацш [15]. Право на страйк визнане ршенням контрольно-наглядо-вих оргашв МОП - Комiтету зi свободи об'еднання Адмшютративно1' ради МОП та Комггету експертiв, якi виробили ряд принцитв, що розкривають змiст цього права. Серед основних питань, з яких Комiтет зi свободи об'еднання висловився у сво!х рiшеннях та доповвдях, слiд назвати питання про важливють
права на страйк i законшсть його застосування; мету страйку; сферу застосування i види страйк1в; попередш умови для !х проведения, обмеження або заборону страйк1в i гарантп компенсаци тощо.
Комiтет зi свободи об'еднання вважае, що право на страйк належить до основних прав пращвнишв та !х органiзацiй, i завжди визнавав його одним з основних засобiв, за допомогою якого вони можуть захищати сво! економiчнi та соцiальнi iнтереси. Враховуючи, що страйки е неординарною подiею для пращвнишв, роботодавцiв та суспшь-ства в цшому, а часто i проявом глобальних проблем сустльного житгя кра!ни та можуть спричи-няти негативнi наслвдки, МОП розглядае !х як крайнiй спосiб задоволення працiвниками сво!х ви-мог. Якщо страйк проходить всупереч законодав-ству чи судовому ршенню, це сввдчить про за-гострення соцiально-економiчних проблем. Комггет чiтко визначився з метою страйку. Вона розглядаеться крiзь призму норм та принцишв Кон-венцп №87. Зi сфери застосування принцишв свободи об'еднання виключаються страйки, що мають суто полiтичний характер, а також страйки, рiшення про проведення яких приймаються задовго до проведення переговорiв [15].
Для того, щоб страйк був законним, право на нього мае бути визнано на нащональному рiвнi. Право на страйк закршлене сьогоднi майже у вах розвинених кранах з ринковою економшою. Вод-ночас законодавчо закршлеш i положення, як1 це право обмежують i забороняють.
В Укра!ш на конституцiйному рiвнi право на страйк визнане, як одне з найважливших сощаль-них прав людини i громадянина. Право на страйк гарантуеться ст. 44 Конституци Укра!ни, у якiй визначено мету страйку (захист економiчних i соцiальних штереав) i принципи реалiзацi! цього права - врахування при здiйсненнi права на страйк необхщносп забезпечення нащонально! безпеки, охорони здоров'я, прав i свобод iнших громадян, добровшьно! учасл у страйку, можливостi його заборони лише на пiдставi закону [17].
Закон Укра!ни «Про виршення колективних трудових спорiв (конфлжпв)» визначае правовi засади проведення страйку. Однак, попри те, що право на страйк гарантовано Конституцiею, а процедура його проведення регулюеться чинним зако-нодавством, в Украíнi працiвники дуже рвдко вико-ристовують страйк як зааб досягнення сво!х закон-них вимог.
Вiдповiдно до статистичних даних, упродовж 2017 року в УкраМ було проведено 20 страйшв та 101 акцiю сощального протесту, у яких взяли участь понад 65,5 тис. найманих пращвнишв.
Найбiльшi прояви протестно! активностi мають мюце на пiдприемствах, в установах, ор-ганiзацiях бюджетно! сфери (29), з постачання електроенерги (24), машинобудування (18), добувно! промисловосп та розроблення кар'ерiв (17), ме-талургiйного виробництва (9), транспорту (8).
У 216 колективних трудових спорах наймаш пращвники висунули 502 вимоги, з яких: 242 (48,2%) - щодо невиконання вимог законодавства
про працю; 141 (28,1%) - щодо виконання колек-тивного договору, угоди або окремих !х положень; 107 (21,3%) - щодо встановлення нових або змши iснуючих соцiально-економiчних умов пращ та ви-робничого побуту; 12 (2,4%) - щодо укладення або змiни колективного договору, угоди [9].
У 2018 рощ зареестровано 25 страйшв та 123 акцп сощального протесту у яких взяли участь по-над 43,5 тис. найманих пращвнишв.
Найб№ше страйшв та акцш протесту вщбува-лося на шдприемствах, в установах, оргашзащях добувно! промисловостi та розроблення кар'ерiв (52), бюджетно! сфери (30), постачання електроенерги (13), металургil (12), будiвництва (8), маши-нобудування (7)
У 312 колективних трудових спорах (конфлж-тах) наймаш пращвники висунули 660 вимог, з яких: 335 (50,8%) - щодо невиконання вимог законодавства про працю; 195 (29,5%) - щодо виконання колективного договору, угоди або окремих !х положень; 117 (17,7%) - щодо встановлення нових або змши юнуючих соцiально-економiчних умов пращ та виробничого побуту; 13 (2%) - щодо укладення або змши колективного договору, угоди [10].
Упродовж 2019 року було проведено 18 страйшв та 86 акцш сощального протесту, у яких взяли участь майже 43 тис. найманих пращвнишв.
Найб№ше страйшв ввдбувалося на пвдприем-ствах, в установах, оргашзацях добувно! проми-словосп i розроблення кар^в (43) та бюджетно! сфери (30).
У 370 спорах наймаш пращвники висунули 719 вимог, з яких: 394 (54,8%) - щодо невиконання вимог законодавства про працю; 193 (26,8%) -щодо виконання колективного договору, угоди або окремих !х положень; 114 (15,9%) - щодо встановлення нових або змши юнуючих сощально-еко-номiчних умов пращ та виробничого побуту; 18 (2,5%) - щодо укладення або змши колективного договору, угоди [11].
Як бачимо, шльшсть страйшв в Укра!ш е до-волi незначною. Водночас ввдбуваеться велика шльшсть акцш сощального протесту найманих пращвнишв на шдприемствах, установах, ор-гашзац1ях рiзних сфер економiчно! д1яльносп (збори, миинги, демонстраци стосовно сощально-економiчних питань) [23]. Це сввдчить про на-явшсть соцiально-економiчних проблем на шдприемствах, а також про те, що далеко не ва конфлжтш ситуаци на щдприемсга можна врегу-лювати шляхом переговорiв та через процедуру колективного трудового спору (конфлту).
Основною причиною колективних трудових спорiв та страйк1в, вiдповiдно до статистичних да-них, е порушення законодавства про працю через заборговашсть iз заробiтно! плати, а найб№ше спорiв та страйшв фшсуеться у на пiдприемствах, в установах, оргашзащях добувно! промисловосп та розроблення кар'ерiв, бюджетно! сфери, житлово-комунального господарства, транспорту, машино-будування.
Одшею з основних причин ввдносно невелико!' кшькосп колективних трудових спорiв (кон-флiктiв) та страйк1в, на думку бшьшосп науковцiв та юриспв-практишв, представник1в профспiлок та роботодавцiв, е недосконалють законодавства, що регулюе страйкову процедуру, невiдповiднiсть його вимогам сучасного сустльного життя.
Адже колективнi трудовi спори мають (за ви-нятком колективних трудових спорiв, стороною в яких е працiвники, на яких вщповвдно до закону по-ширюеться заборона на проведения страйк1в), лише позасудовий порядок урегулювання i, фактично, позбавленi можливостi розгляду в суд^ що робить судову систему недостатньо ефективним шстру-ментом розгляду трудових спорiв [26].
Згiдно з Законом Украши «Про вирiшения колективних трудових спорiв (конфлжлв)" страйк -це тимчасове колективне добровшьне припинения роботи працiвниками (невихiд на роботу, невико-наиия сво!х трудових обов'язшв) пвдприемства, установи, оргаиiзацii (структурного щдроздалу) з метою вирiшения колективного трудового спору (конфлту) (ст.17). Тобто страйк може бути проведений лише з метою виршения колективного трудового спору (конфлту). Лише тсля реестрацп колективного трудового спору (конфлжту) та про-ходжения процедури його вирiшения, коли всi iншi можливостi вичерпано, може бути застосовано страйк (як крайнш засiб) [4].
Аналiз статистичних даних сввдчить, що шль-к1сть колективних трудових спорiв (конфлiктiв) е доволi незначною (у 2017 рощ - 216, у 2018 - 312, у 2019 - 370 колективних трудових спорiв (кон-фткпв)) [23].
Основними причинами небажаиия виршувати конфлiкти через процедуру колективного трудового спору (конфлту) е тривала та складна процедура висунения вимог найманих пращвнишв, нечiтке визначения моменту виникиення колективного трудового спору (конфлжту), тривалий перiод розгляду вимог роботодавцем, необов'язковють ви-конания рiшень примирних оргашв (примирно1' комки та трудового арбиражу), вiдсутнiсть вiдповiдальностi за невиконания вимог найманих пращвнишв тощо.
Суб'ективними причинами е недостатия пра-вова обiзнаиiсть найманих працiвникiв iз законо-давством про виршения колективних трудових спорiв (конфлiктiв), пасивна роль профспiлок, небажаиия роботодавця iти на зустрiч найманим пращвникам тощо [23].
Якщо ж колективний трудовий спiр (конфлiкт) зареестровано, а учасники колективного трудового спору (конфлжту) дотрималися всiх законних вимог у процес його виршения, та не дiйшли згоди, для виршения такого спору може бути застосовано страйк. Страйк е одним iз засобiв вирiшения колективного трудового спору (конфлжту), i право на нього виникае лише тсля реестраци колективного трудового спору (конфлту).
Страйк е крайшм методом виршения колективного трудового спору (конфлжту), осшльки по-
в'язаиий з серйозними наслщками як для роботодавця, так i для працiвникiв. Страйк - ризиковаиий засiб. Але навпъ керiвники визнають, що iнколи вш виступае ефективним iнструментом впливу на влас-ника, дозволяе вiдновити рiвновагу, соцiальну справедливiсть у суспiльствi, особливо у випадках, коли мирнi засоби (переговори) не дали позитивного результату [27, с.4]
Чинним законодавством врегульована процедура проведения страйку. Законом «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (кон-флштш)» визначено послiдовнiсть дiй при прове-деннi страйку, термiни i правила його проведения^]. Недотримания ще1' процедури тягне за собою визнання страйку незаконним.
Законодавство передбачае рiзний порядок ого-лошения страйку залежио вiд рiвия колективного трудового спору (конфлту).
Так, на виробничому рiвнi рiшения про оголо-шення страйку приймаеться загальними зборами або конференщею найманих працiвникiв. Подаиия про розгляд цього питання на зборах чи на конфе-ренцii вносить профспiлковий чи шший оргаи, який уповноважений представляти штереси найманих працiвникiв при вирiшеннi колективного трудового спору (конфлжту). Рiшения про оголошення страйку вважаеться прийнятим, якщо за нього про-голосувала бiльшiсть наймаиих пращвнишв пiдприемства, бо не менше двох третин делегалв конференцii'. Загальнi збори чи конференщя само-стiйно визначають рядок розгляду питания, а також порядок голосуваиня. Рiшения про оголошения страйку оформлюеться протоколом (ст.19).
Порядок оголошения галузевого, територiаль-ного чи нацюнального страйку в^дбуваеться у два етапи.
Спочатку приймаються рекомендацii про початок страйку вщповщним галузевим, територiаль-ним чи всеукра1'нським органом, який представляе iнтереси найманих працiвникiв чи профспшок, вiдповiдноi сторони колективного трудового спору (конфлжту). Рекомендацii приймаються в порядку, передбаченому статутом вiдповiдноi оргашзацп, або iншим актом, який цей порядок регулюе.
У ршенш про оголошения страйку вказуеться: перелш розбгжиостей сторiн, як1 стали пiдставами або для оголошення або для проведения страйку; дата та час початку страйку, його приблизна три-валють, а також передбачувана шльшсть учаснишв. Тривалiсть страйку законодавство не обмежуються Найманi працiвники або оргаи, який здшснюе керiвництво страйком, можуть визначати часовi рамки страйку; оргаи, який здшснюе керiвництво страйком, список оаб, якi до нього входять; перелш робiт, якi будуть виконуватися пвд час проведения страйку задля забезпечения життедiяльностi пiдприемства.
Разом з прийияттям рiшення про оголошения страйку виршуеться питаиня про оргаи, який очо-люватиме страйк, а також дата його початку. Це може бути представницький орган, який брав участь у виршенш колективного трудового спору (конфлжту). Орган або особа, яка очолюе страйк,
зобов'язат в письмовш формi попередити робото-давця про початок страйк. Термiн попередження незалежно вiд рiвня страйк становить 7 календар-них дтв до початку страйку. Якщо страйк оголо-шуеться на безперервно дшчому виробництвi, ро-ботодавець повинен буди про нього попереджений за 15 календарних днiв. Як бачимо, умова про обов'язкове попередження роботодавця про страйк одтею з обов'язкових умов порядку оголошення страйку (ст.20).
Орган, який очолюе страйк, повiдомляе про його початок i Нацiональну службу посередництва i примирення - державний орган, який створений i функцюнуе для сприяння вирiшення колективним трудовим спорам (конфлiктам) та запобiгання !х ви-никненню [19].
Пiд час страйку пращвники, орган, який очолюе страйк та роботодавець набувають ввдповщних прав та обов'язкiв.
Так, наймаш працiвники, як1 беруть участь у страйку, мають право особисто вшьно висловлю-вати свою волю щодо оголошення страйку та учасп в страйку, особисто обирати члешв органу (визна-чати особу), що очолюе страйк, та бути обраним до такого органу; брати участь в утворенш страйко-вого фонду з добров№них внесшв i пожертвувань; отримувати матерiальну допомогу iз страйкового фонду в разi його утворення; отримувати ввд влас-ника або уповноваженого ним органу (представ-ника) компенсащю збитк1в в розмiрi, визначеному судом, в разi, якщо буде доведено, що власник або уповноважений ним орган порушив закони, вна-сладок чого склалися умови для страйку, i страйк зашнчився повним або частковим задоволенням ви-мог найманих працiвникiв тощо.
Працiвники, як1 не беруть участь у страйку, мають право на збереження заробггао! плати у розмiрi не нижче ввд встановленого законодавством та ко-лективним договором як за час простою не з вини пращвника; на допуск на тдприемство.
Працiвники, якi беруть участь у страйку, зобов'язаш чгтко виконувати вимоги законодавства щодо порядку проведення страйку; додержуватися законностi та громадського порядку; дотримува-тися вимог щодо забезпечення пвд час страйку жит-тездатностi пiдприемства, збереження майна, недо-пущення загрози життю i здоров'ю людей, навко-лишньому середовищу; порядку страйку незаконним прийняти ршення про припинення або скасування оголошеного страйку i розпочати роботу не шзшше наступно! доби тсля дня вручення кот! рiшення суду органовi (особi), що очолюе страйк [20].
Наймаш пращвники тд час страйку не мають права вдаватися до засобiв та методiв, яш супере-чать чинному законодавству або цьому Поло-женню, а саме: порушувати громадський порядок; вчиняти дп, якi можуть становити загрозу життю i здоров'ю людей, навколишньому природному сере-довищу; чинити опiр законним дiям власника або уповноваженого ним органу щодо забезпечення житгедiяльностi та нормального функцюнування падприемства; створювати перешкоди для доступу
на тдприемство, в установу, оргатзацш управлш-ського персоналу та пращвнишв, як1 не беруть учасп у страйку; примушувати шших найманих працiвникiв до участi у страйку [20].
Орган, що очолюе страйк, отримуе ввдповщт повноваження, зокрема, на проведення перего-ворiв, консультацш вiд iменi страйкуючих з робо-тодавцем, слвдкувати за дотримання громадського порядку, цшсносп майна, недопущення за-подiяння шкоди життю i здоров'ю людей тд час страйку; прийняття рiшення про припинення страйку i пiдписання угоди з роботодавцем; управ-лiння страйковим фондом, у випадку його ство-рення; прийняти ршення про припинення або вiдмiну оголошеного страйку; постшно шфор-мувати пращвнишв про хвд вирiшення колектив-ного трудового спору (конфлжгу).
Крiм того, орган (особа), що очолюе страйк, зо-бов'язаний пiд час страйку не лише дотримуватися вимог чинного законодавства в сво!х дiях та при прийнятп рiшень по скеровуванню дiй страйкую-чих, але й забезпечувати дотримання законодавства з боку учаснишв страйку [4].
Орган (особа), що очолюе страйк, не мае права ухилятися вщ проведення примирних процедур тд час страйку; перешкоджати виконанню рiшення суду про визнання страйку незаконним; перешкод-жати заходам власника або уповноваженого ним органу (представника) по забезпеченню жит-тедiяльностi п1дприемства та його функцюнуванню; закликати страйкуючих на вчи-нення дiй, як1 можуть загрожувати життю i здо-ров'ю людей та навколишньому природному сере-довищу, примушувати працiвникiв до участi у страйку.
Повноваження органу (особи), що очолюе страйк, припиняються тсля тдписання угоди про виршення колективного трудового спору (кон-флiкту) (ст.20), а також у разi прийняття судом ршення про визнання страйку незаконним [4].
Роботодавець зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальнишв i споживачiв, транспортт органiзацil, а також iншi заштересоваш пiдприемства, установи, органiзацil щодо ршення найманих працiвникiв про оголошення страйку [20].
Роботодавець при наявносп визначених чин-ним законодавством подстав заборонити перебу-вання страйкуючих на територи пiдприемства, установи, органiзацil або проведення акцш протесту п1д час страйку. Так, норма ст. 24 Закону Украши «Про порядок виршення колективних тру-дових спорiв (конфлжпв) забороняе проведення страйку за умов, якщо припинення пращвниками роботи створюе загрозу життю i здоров'ю людей, довшллю або перешкоджае запобiганню стихшному лиху, аварiям, катастрофам, епiдемiям та етзоопям чи лiквiдацil 1х наслщшв.
Закон забороняе проведення страйку працiвникiв органiв прокуратури, суду, Збройних Сил Украши, оргатв державно! влади, безпеки та правопорядку (крiм техшчного та обслуговуючого персоналу) [4].
Право на страйк може бути обмежене вщповщно до Закошв Украши «Про правовий режим надзвичайного стану» [5] та «Про правовий режим военного стану» [6].
Проведення страйку за режиму военного чи надзвичайного стаиу може стати щдставою для визнання страйку незаконним.
Крiм цього, страйк визнаеться незаконним за таких умов: якщо вiн оголошений з вимогами про зм^ конституцшного ладу, державних кордонiв та адмiнiстративно-територiального устрою Украши, з вимогами про порушення прав людини; оголошений без дотримания процедури колективного трудового спору (конфлту), порядку проведения при-мирних процедур, а також порядку оголошення страйку та оголошення страйку з недотриманням вимог щодо органу, який здшснюе керiвництво страйком [4].
Заборона проведення страйку з вимогами про зм^ конституцiйного ладу, державних кордонiв та адмiнiстративно-територiального устрою Украши та вимогами, що порушують права людини, випли-вае з конституцшного положения права на страйк, а також з предмету регулювания Закону Украши «Про порядок виршения колективних трудових спорiв (конфлiктiв)». Право визначати конститу-цiйний лад, державш кордони, адмшстративно-те-риторiальний устрiй належить виключно народу Украши, оскiльки вш е носiем суверенiтету i единим джерелом влади в Укрш'ш [17].
Що стосуеться прав людини, то вщповщно до ст. 21 Конституци Украши, права i свободи людини е невщчужуваиими та непорушними. Конститущя гараитуе права i свободи людини i забороняе !х ска-сувания або обмежения, крiм випадшв, передбаче-них законом. Крiм того, ст. 44 Конституци Украши право на страйк передбачено виключно для захисту сво!х економiчних та соцiальних iнтересiв. Це ре-гламентуеться також Законом Украши «Про порядок виршения колективних трудових спорiв (кон-флiктiв)». Таким чином, страйки з полiтичними вимогами, не врегульоваио украшським законодавством, а тому е незаконними.
Незаконними можуть бути визнаиi страйки, оголошеш з вимогами, що виходять за меж1 предмету колективного трудового спору (конфлжту).
Законодавство визначае колективний трудо-вий спiр (конфлiкт) як розбiжиостi, що виникли мiж сторонами сощально-трудових вiдносин, щодо встановления нових або змши iснуючих сощально-економiчних умов працi та виробничого побуту; укладения чи змiни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окре-мих !х положень; невиконаиня вимог законодавства про працю (ст.2). Отже, страйкувати найманi працiвники можуть лише через зазначеш у ст. 2 Закону «Про порядок виршения колективних трудових спорiв» розбiжностi [4].
Крiм того, незаконним може бути визнаио страйк, якщо недотриманий порядок формування вимог найманих працiвникiв при виникиеннi колективного трудового спору (конфлжту), якщо вш не розглядався примирною комiсiею чи трудовим
арбiтражем та якщо ршения трудового арбiтражу не були виконаш (при обов'язковостi !х вико-нания).
Незаконними визнаються також страйки, яш розпочатi з порушенням встаиовленого порядку !х оголошення. Що стосуеться галузевих, тери-торiальних та нацiональних страйшв, то пiдставою для визнаиия !х незаконними е менша, вiд передба-чено1' законодавством, к1льк1сть працiвникiв.
Незаконними можуть визнаватися страйки, яш оголошеш з порушениям вимог щодо формуваиня чи дiяльностi органу, який здшснюе керiвництво страйком. Це стосуеться порядку затвердження цього органу, порушення свое1' компетенцii, вико-нания невластивих йому функцiй тощо.
Подставою для визнаиия страйку незаконним е також те, що вш оголошений або проводиться шд час здiйснения примирних процедур у ходi вирiшення колективного трудового спору (кон-флiкту) [4].
Таким чином, розглянувши основнi положения законодавства про виршения колективних трудових спорiв (конфлiктiв) та нормативних аклв, що регулюють процедуру проведення страйку в Украíнi, проаиалiзувавши статистичнi даш Нацю-нально1' служби посередництва i примирения, можна стверджувати, що страйкова процедура, хоча й доволi чгтко прописана, проте рiдко застосо-вуеться на практищ, тому, що е дуже складною та розтягнутою в часг Крiм того, чинне законодавство передбачае дуже багато «можливостей» для визнання страйку незаконним та передбачае досить жорстш саикцii за органiзацiю та участь у незаконному страйку.
Слщ зазначити, що значна роль у процедурi виршення колективного трудового спору (кон-флiкту) та страйку надаеться профспiлковим ор-гаиiзацiям. Однак, сьогодш переважиа бiльшiсть профспiлкових оргашзацш, якi перейшли у «спа-док» з радянських часiв, фактично ^норують надаие !м законодавче право. Така позицiя проф-спiлок i стала одшею з причин необхiдностi змши законодавства стосовно проведения страйку [21].
Розглянемо ключовi положения проекту Закону Украши "Про страйки i локаути», яким пропо-нуеться значне спрощення процедури проведення страйку та вводиться нове для украшського законодавства поияття - локаут. Крiм того, втрачаеться чиннiсть Закон Украши "Про порядок виршення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)»,а з трудового законодавства зникае поняття колективного трудового спору (конфлiкту).
Основним аргументом на користь прийняття окремого закону про страйки е «фактична немож-ливiсть здiйснити це конституцшне право за чин-ним Законом Украши «Про порядок виршения колективних трудових спорiв (конфлжпв)»»[21].
Законодавець пропонуе таке визначения поияття страйку: «страйк - тимчасове колективне по-вне або часткове припинення виконания роботи працiвниками з метою виконания висунутих ними вимог»; та визначае локаут як «тимчасове повне або
часткове припинення роботи пвдприемства, установи, оргашзацп роботодавцем у зв'язку iз отри-манням роботодавцем вимог страйку» [22]. Крiм того, пропонуеться до трудового законодавства ввести так поняття як «бойкот», «блокадам», «страйк солiдарностi» та «штрейкбрехер».
У законопроекта виписана нова процедура про-ведення страйку. Натомiсть пропонуеться введення страйково! процедури, що складаеться з: а) вису-вання вимог; б) переговорiв; в) попередження про страйк; г) страйку; г) припинення страйку [22].
Спочатку до роботодавця висуваються вимоги шляхом збору пвдпиав. Вимоги може висунути та-кож профспiлка, членами яко! е бiльше половини пращвнишв. Одночасно iз висуванням вимог визна-чаеться орган, уповноважений на керiвництво страйком, його склад та повноваження, адреса для листування.
Орган, уповноважений на керiвництво страйком, письмово поввдомляе роботодавця про вису-нутi пращвниками вимоги страйку. У повiдомленнi про висування вимог страйку орган, уповноваже-ний на керiвництво страйком, попереджае робото-давця про дату та час початку страйку та пропонуе розпочати переговори. Страйк може бути розпо-чато не рашше шж через 15 днiв пiсля направленна повiдомлення про висування вимог страйку робото-давцю (ст.5-6).
Уповноважений орган та роботодавець мають право на ведення переговорiв. Роботодавець зо-бов'язаний створювати належнi оргашзацшно-тех-нiчнi умови для ведення переговорiв, зберiгати ро-боче мiсце та оплату пращ за пращвниками, що бе-руть участь у переговорах. За результатами переговорiв може бути укладено угоду про вико-нання вимог страйку. Умови угоди е обов'язковими для роботодавця та органу, уповноваженого на керiвництво страйком. Пiсля тдписання угода оприлюднюеться та доводиться до вщома працiвникiв (ст.7).
У випадку, якщо за 5 днiв до дати страйку не укладено угоду про виконання вимог страйку та органом, уповноваженим на керiвництво страйком не прийнято ршення про скасування або ввдкладення страйку, уповноважений на керiвництво страйком орган направляе попередження про страйк органу держано! влади та органу мiсцевого самовряду-вання за мiсцем, де плануеться проведення страйку (ст.8).
Орган, уповноважений на керiвництво страйком також мае право поввдомити про запланований страйк засоби масово! iнформацi! та контрагенпв i клiентiв роботодавця.
В день та час, визначений для початку страйку, пращвники можуть повнiстю або частково припи-нити виконання роботи. При цьому працiвники ма-ють право знаходитись на сво!х робочих мюцях або покинути !х, брати участь у зборах, мтингах тощо або знаходитись за межами територп падприемства, установи, органiзацi!.
Пiд час страйку, а також в разi припинення страйку без укладення угоди про виконання вимог страйку пращвники мають право оголосити бойкот
на виконання вимог страйку. Шд час страйку пращвники також мають право вдаватись до бло-кади тдприемства. I лише суд може зобов'язати пращвнишв обмежити блокаду для забезпечення нацiонально! безпеки, охорони здоров'я, прав i свобод шших людей.
Також пвд час страйку працiвникам надаеться право користуватись правовою допомогою, зо-крема адвокапв, якi на пiдставi договору з пращвниками або уповноваженим на керiвництво страйком органом мають право безперешкодно прохо-дити на робочi мюця страйкуючих пращвнишв на шдприемсга, в установi, оргашзацп та в мюце проведення переговорiв мiж працiвниками та роботодавцем, брати участь у цих переговорах (ст.10).
У проекл визначено права та обов'язки роботодавця (ст.11). Так, пвд час страйку роботодавець мае право на зв№нення ввд вiдповiдальностi за не-виконання взятих на себе договiрних зобов'язань перед контрагентами; на збереження майна пiдприемства, установи, органiзацi!; на висвилення свое! позицi! щодо страйку у засобах масово! шфор-мацi!; право на звернення до суду iз заявами про вжиття розумних та достатш заходiв для забезпечення нацюнально! безпеки, охорони здоров'я, прав i свобод iнших людей. Таш заяви розглядаються судами протягом одного мiсяця, а в неввдкладних випадках - протягом десяти дшв з викликом сторiн [22].
Новелою цього законопроекту е введення зако-нодавчо! норми, що забороняе роботодавцю залу-чення штрейкбрехерiв пвд час страйку. У разi пору-шення цiе! заборони страйкуючi працiвники мають право на вщшкодування завдано! залученням штрейкбрехерiв шкоди у судовому порядку з роботодавця, штрейкбрехерiв та !х роботодавщв солiдарно, а також на недопущення штрейкбрехерiв на робочi мiсця страйкуючих пращвнишв (ст. 12).
Норма ст. 13 законопроекту забороняе страйк для вшськовослужбовщв, пращвнишв правоохо-ронних оргашв та органiв цивiльного захисту. Розгляд !х колективних вимог щодо економiчних i соцiальних iнтересiв здiйснюеться судом виходячи iз вимог справедливостi, економiчно! обгрунтова-ностi, соцiально! вiдповiдальностi та забезпечення нацюнально! безпеки.
Суд може сво!м ргшенням зобов'язати орган, уповноважений на керiвництво страйком, вiд час страйку вживати заходи для забезпечення нацюнально! безпеки, охорони здоров'я, прав i свобод ш-ших людей. Таш заходи не мають швелювати еко-номiчного ефекту ввд страйку та не повиннi бути фактичною забороною страйку. В разi невиконання законного рiшення суду про зобов'язання вживати заходи для забезпечення нацюнально! безпеки, охорони здоров'я, прав i свобод шших людей пвд час страйку орган, уповноважений на керiвництво страйком, несе вщповщальшсть за шкоду, завдану зазначеним охоронюваним законом iнтересам. Су-довi засвдання у справах, що стосуються страйшв не можуть бути закритими та не можуть проводитись без учасп представник1в працiвникiв.
Також проект передбачае можливють призупи-нення, припинення та вiдновлення страйку. З такою iнiцiативою може виступити орган, уповноважений на керiвництво страйком (ст.14-15)
Окремо пропонуеться врегулювати мехашзм оплати працi пщ час та шсля страйку. Так, якщо на шдприемствi повнiстю припинилась робота, зарплата пращвнику не нараховуеться та не випла-чуеться за вс днi фактичноi участi у страйку. У випадках страйку з вимогами про виплату заборго-ваноi зарплати за весь час страйку пращвнику нараховуеться середнш заробиок iз розрахунку за два останнi повш мiсяцi роботи. Якщо ж робота припи-нена частково, то зарплата нараховуеться та випла-чуеться пропорцiйно виконуванiй ним робоп. Крiм того, умови нарахування та виплати зарплати працiвникам, що беруть участь у страйку можуть бути зафшсоваш в угодi про виконання вимог страйку [22].
Також у законопроекта виписана процедура вiдшкодування шкоди роботодавцю, завданоi страйком. Зокрема, пропонуеться покривати шкоду, завдану страйком за рахунок страйкових виплат, якщо вщповщш ризики були застрахованi. Якщо ж страйк буде визнано незаконним у судовому порядку, то шкоду, завдану таким страйком пропонуеться покривати за рахунок кошпв страй-кового фонду (ст.17).
Ще одшею новелою законопроекту е правове регулювання процедури локауту. Законодавець пропонуе надати право роботодавця захищати сво! соцiально-економiчнi iнтереси шляхом локауту та визначае процедуру його проведения.
Локаут, за визначенням розробнишв проекту, -це тимчасове повне або часткове припинення ро-боти тдприемства, установи, оргашзацп робото-давцем у зв'язку iз отриманням роботодавцем вимог страйку.
Забороняеться оголошення та проведения ло-каутiв на тдприемствах, як1 мають заборгованiсть iз виплати заробггао! плати, единого сощального внеску, податк1в та обов'язкових платеж1в до бюд-жетiв всiх рiвнiв, а також у разi, коли вимоги пращвнишв стосуються виконання роботодавцем умов трудових договорiв, колективних договорiв (угод), виконання вимог законодавства Украши, ухилення роботодавця вщ ведения колективних пе-реговорiв (ст.18).
Як бачимо, законопроект передбачае значно простiшу процедуру висунения вимог, порiвияно з колективним трудовим спором (конфлтом) та ко-ротшi термiни !х розгляду. Так, висуваиия вимог здiйснюеться шляхом збору шдпиав бiльш як по-ловини пращвнишв пщприемства або його щдрозд^. Також вимоги може висунути проф-спiлка, що об'еднуе бiльшiсть пращвнишв тдприемства чи його щдрозд^. Мшмальний строк вiд висуваиия вимог до страйку становить 15 дшв. Якщо вимоги стосуються виплати заборгова-но! зарплати та невиконания колективного договору, строк скорочуеться до 5 дшв.
Переговори ведуться у форм^ обранiй сторонами протягом вае! страйковоi процедури. Увесь
час з моменту отримания повщомлення i до моменту початку страйку роботодавець може зупи-нити роботу пщприемства за погоджениям з пред-ставниками пращвнишв.
З моменту початку страйку пращвники мають право не виконувати роботу повшстю або частково, не виходити на роботу, в робочий час брати участь у масових заходах, бойкотах та блокада В той же час, роботодавець надшений правом через суд об-межити здiйснения працiвниками права на страйк як в цiлому, так i окремо блокуваиия працiвниками вщвантажения продукци.
Крiм того, у разi порушення пращвниками встановленоi Законом процедури роботодавець от-римуе право на вщшкодувания втрат, понесених вщ незаконного страйку. Якщо ж страйк е законним, вш е форс-мажорною обставиною для роботодавця за його зобов'язаннями, а сам роботодавець мае право на отримаиня страхових виплат, у разi, якщо убезпечив сво! страйковi ризики. Також роботода-вець отримуе право на локаут.
Звичайно ж, необхiдностi удосконаления правового регулювання сощально-трудових вiдносин пов'язаних з реалiзацiею конституцiйного права тих, хто працюе, на страйк для захисту сво!х еко-номiчних i соцiальних iнтересiв (ст.44 Конституцii Украши) визнаеться багатьма вiтчизияними та мiжиародними експертами. Однак далеко не ва пiдтримують його у запропонованiй редакцп.
На нашу думку, Закон «Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (кон-флiктiв)» врегульовуе практично всi питания, пов'язаш з його проведениям (право на страйк; порядок прийняття ршения про оголошения страйку; керiвництво страйком; укладения угоди про виршення колективного трудового спору (кон-флту), контроль за !! виконаниям; визнаиия страйкiв незаконними; випадки, за яких заборо-ияеться проведения страйку; забезпечения жит-тездатностi пiдприемства на такий перiод; гараитií' для працiвникiв тд час його проведения, а також наслщки участi працiвникiв у страйку та ш.).
При цьому встаиовлюеться, що страйк застосо-вуеться як крайнш засiб (коли всi iншi можливостi вичерпаио) вирiшения колективного трудового спору (конфлту) у зв'язку з вщмовою роботодавця задовольнити вимоги найманих пращвнишв (ст. 17 Закону). Тобто, страйк може бути розпочато, якщо примирш процедури не призвели до виршения колективного трудового спору (конфлту) або роботодавець ухиляеться вщ примирних процедур або не виконуе угоди, досягнуто! в ходi перемовин тощо. Тобто чиннi законодавчi норми повнiстю вiдповiдають рекомендацiям МОП щодо застосу-вання страйку як крайнього засобу та передбачають першочерговють примирних процедур. У пропоно-ваиому законопроектi страйк не розглядаеться як крайнiй зааб.
У законопроектi проведения страйку не пов'язуеться з регулюваииям колективно-договiр-них вщносин, що не враховуе, зокрема, положень Конвенци МОП про сприяння колективним переговорам в!д 1981 року № 154[12], вiдповiдно до яко!
органи й процедури розв'язання трудових кон-флжпв мають утворюватися таким чином, щоб сприяти колективним переговорам.
Слад звернути увагу i на те, що законопроект «Про страйки i локаути» суперечить положенням Закону Укра!ни «Про сощальний дiалог в Украíнi» [7]. Адже сьогоднi мiжнародним спiвтовариством реалiзацiя права на страйк все актившше розгля-даеться як елемент сощального партнерства, практика застосування якого, зокрема, в кранах £С пвдтверджуе його ефективнiсть. Соцiальне партнерство вщграе роль ефективного чинника сощально! стабшзацп та стiйкостi.
Висновки. Законодавство, що врегульовуе процедуру проведення страйку (як частину проце-дури вирiшення колективного трудового спору (конфлту)) е недосконалим та потребуе як1сних змiн. Виршення колективного трудового спору (конфлiкту) та проведення страйку е дуже склад-ними та довготривалими процесами. Законодавство Украши ввдстае вiд законодавства розвинених евро-пейських кра!н щодо регламентаци страйково! про-цедури. Тому и необхвдно реформувати, зробити бiльш прозорою, зрозумiлою, швидшою, та такою, що ввдповщае мiжнародним нормам.
Новий законопроект «Про страйки i локаути» пропонуе взагалi прибрати процедуру колективного трудового спору (конфлжту) з укра!нського правового поля. На нашу думку, це невiрний пвдхвд, адже опиняеться пвд загрозою захист колективних трудових прав працiвникiв. Вважаемо, що такий пiдхiд, при якому фактично знищуеться чинний ме-ханiзм вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв), суттево звужуе форми взаемодп та узгодження штереив працiвникiв та роботодавцiв, залишаючи сторони без можливосп застосування будь-яких примирних процедур пiд час страйку. Так змiни суперечать Закону Укра!ни «Про сощальний дiалог в Укра1ш». Крiм того, в Украíнi фактично вщсутня трудова юстицiя, i працiвники не можуть звертатися до суду за захистом сво!х колективних прав. Отже, захист колективних трудових прав опиниться законодавчо неврегульованим, що суперечить конституцшним принципам та мiжнародним нормам.
Зазначимо також, що передбачене у проекп скасування права пращвнишв на страйк на галузе-вому та територiальному рiвнi порушуе вимогу ст. 22 Конституцi! Украши, зпдно з якою при прий-нятл нових законiв не допускаеться звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод.
Прийняття проекту у запропонованому ви-глядi, на наш погляд, несе ризик порушення зо-бов'язань Украши за мiжнародними договорами, ратифшованими нашою державою: Угодою про асощацш м1ж Укра!ною, з одше! сторони, та £вро-пейським Союзом, Свропейським спiвтовариством з атомно! енергп i !хнiми державами-членами та вщповщними конвенцiями МОП.
Отже, вважаемо, що для того, щоб мехашзм виршення колективних трудових спорiв функцiонував належним чином i надiйно захищав
права та 3aKOHHi iнтереси як працiвникiв, так i ро-ботодaвцiв, BiH повинен мати комплексний i си-стемний характер, а тому вдосконалення правового мехaнiзму реaлiзaцil права на страйк (як частини такого мехашзму) необхвдно здшснювати шляхом внесения вiдповiдних змiн до Закону Украши «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)».
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Г. Ахмедов, Я.Чуб. Право на страйк в украшському зaконодaвствi та у прaктицi £СПЛ. Пiдприeмництво, господарство i право. 2018. №12. С.130-133 (дата звернення: 01. 05. 2020)
2. Свропейська сощальна хaртiя (перегля-нута) вiд 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text^ ата звернення: 17. 06. 2020)
3. Загальна декларащя прав людини вiд 1948
р.
URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#T ext (дата звернення: 12. 06. 2020)
4. Закон Укра1ни «Про порядок виршення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)» URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80#Text
5. Закон Украши «Про правовий режим военного стану» URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Техг(дата звернення: 05. 06. 2020)
6. Закон Украши «Про правовий режим надзвичайного стану» URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text] (дата звернення: 05. 06. 2020)
7. Закон Украши «Про сощальний дiaлог в УкраМ» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-17#Text^ara звернення: 05. 06. 2020)
8. Запара С. 1.Проблеми становлення трудових вщносин, пов'язаних iз виршенням колективних трудових спорiв / С. I. Запара // Вюник Харшвського нaцiонaльного унiверситету внутрiшнiх справ. 2001. № Спец. вип.. С. 350-353. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnuvs_2001_Spets.vip._ 86 (дата звернення: 17. 06. 2020)
9. 1нформащя про результата дiяльностi Нaцiонaльноl служби посередництва i примирення за 2017 рк URL: http://www.nspp.gov.ua/home/struktura-nspp-5/8169-informatsiia-pro-rezultaty-diialnosti-natsionalnoi-sluzhby-poserednytstva-i-prymyrennia-za-2017-rik(дaтa звернення: 17. 06. 2020)
10. 1нформаця про результати дiяльностi Нaцiонaльноl служби посередництва i примирення за 2018 рж. URL:http://www.nspp.gov.ua/home/struktura-nspp-5/10120-informatsiia-pro-rezultaty-diialnosti-natsionalnoi-sluzhby-poserednytstva-i-prymyrennia-za-2018-rik(дaтa звернення: 17. 06. 2020)
11. 1нформаця про результати дiяльностi Нaцiонaльноl служби посередництва i примирення за 2019 рж.
URL:http://www.nspp.gov.ua/home/struktura-nspp-5/12479-informatsiia-pro-rezultaty-diialnosti-natsionalnoi-sluzhby-poserednytstva-i-prymyrennia-za-2019-rik^aTa звернення: 17. 06. 2020)
12. Конвенщя МОП про сприяння колективним переговорам № 154 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_006#T ех^дата звернення: 10. 06. 2020)
13. Конвенщя про захист прав людини та осно-воположних свобод вщ 1950 р. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#T ext(дата звернення: 14. 05. 2020)
14. Конвенщя про право на об'еднання на те-ритори поза метрополieю №84 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_423#T ext (дата звернення: 01. 05. 2020)
15. Конвенцiя про свободу асощацп та захист права на оргашзацш №87 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_125#T ext(дата звернення: 10. 05. 2020)
16. Конвенщя про умови пращ на плантащях №110
URL:https ://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_015#T ext(дата звернення: 01. 05. 2020)
17. Конституцiя Украши URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96 -%00%В2%01%80#Тей(дата звернення: 01. 07. 2020)
18. Мiжнародний пакт про полггичш, еко-номiчнi та сощальш права вiд 1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text (дата звернення: 10.06. 05. 2020)
19. Положения про Нащональну службу посе-редництва i примирення, затверджене Указом Президента Украши ввд 17.11.1998 №1258/98 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1258/98#Text(да та звернення: 17. 06. 2020)
20. Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу виршення колективного трудового спору (конфлжту) та примирних
процедур шд час страйку
URL:https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0131299-08?lang=ru#Text(дата звернення: 01. 07. 2020)
21. Пояснювальна записка до проекту Закону Украши «Про страйки та локаути» URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=67793(дата звернення: 01. 07. 2020)
22. Проект Закону Украши «Про страйки i локаути» №2682 ввд 27.12.2019 URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=67793(дата звернення: 01. 07. 2020)
23. Результати дiяльностi НСПП. URL: http://nspp.gov.ua/home/struktura-nspp-5(дата звернення: 17. 06. 2020)
24. Рекомендацiя МОП щодо добровiльного примирення та арбитражу № 92 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_232#T ext(дата звернення: 10. 06. 2020)
25. Угода про асощащю мiж Укра!ною, з одше! сторони, та £вропейським Союзом, £вропейським спiвтовариством з атомно! енерги i !хшми державами-членами, з шшо! сторони URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#T ext (дата звернення: 10. 06. 2020)
26. Шведсько-укра!нський проект «Вирiшення трудових спорiв в Укра!ш».Нова модель вирiшення трудових спорiв в Украш. URL: http://www.nspp.gov.ua/home/struktura-nspp-8/struktura-nspp-12/5268-nova-model-vyrishennia-trudrovykh-sporiv-v-ukraini(дата звернення: 15. 06. 2020)
27. Швець Н. М. Право на страйк та умови його реалiзацil: монографiя. Х.: Право, 2009. С. 227. (дата звернення: 10. 05. 2020)
28. Швець Н. М. Право на страйк: особливосп застосування та обмеження. Право та шновацп. 2017. № 2. С. 30-37. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apir_2017_2_6 (дата звернення: 05. 05. 2020)
