CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 27 (66). 2014. № 3. С. 204-210.
МЕЖДУНАРОДНОЕ ПРАВО
УДК 341.231.14
АНТИСТРАЙКОВА СПРЯМОВАН1СТЬ ЗАКОНОДАВСТВА ТА СУДОВО1 ПРАКТИКИ еВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Мигаль С. М.
КиТеський нацюнальний ушеерситет iменi Тараса Шееченка, м. КиТе, УкраТна
У статт розглядаються положення про право на страйк у засновницьких договорах та основних документах Свропейського Союзу в галузi прав людини, а також законодавчi шщштиви й судовi преце-денти щодо його регулювання й обмеження. Доводиться, що саме вимдна спрямованiсть засновницьких договорш Свропейського Союзу на забезпечення функцюнування загальноевропейського ринку в пiдсумку призводить до обмеження права на страйк економiчними свободами, якi його забезпечують, у законодавствi й судовш практищ Свропейського Союзу.
Ключоеi слова: право на страйк, право на колективш дц, економiчнi свободи, Свропейський Союз.
Постановка проблеми. Перспективи розвитку страйкового права в державах-членах Свропейського Союзу прямо залежать вщ тенденцш його регулювання й обмеження в законодавсга та судовш практищ Свропейського Союзу (дал1 - СС).
Актуалътстъ теми до^дження зумовлюеться зовшшньопол1тичною ор1ента-щею Укра!ни на штегращю до СС та И вступом в Асощащю з СС, який супровод-жуеться приведенням в1тчизняного законодавства й судово! практики у вщповщшсть до вимог СС.
Стан до^дження проблеми. Питання права на страйк у законодавсга й судовш практищ Свропейського Союзу на сьогодш дослщжуеться виключно заруб1жними авторами. Серед найвщомших праць у цш галуз1 слщ вщзначити роботи А. Монкам, Т. Новщ, В. Олофсон, П. Олссон, Д. Пшд, С. Тенгрен. Автори переконаш, що останш законодавч1 й судов1 шщативи СС щодо обмеження права на страйк економ1чни-ми свободами не мають жорстко! детермшацп нормами засновницьких договор1в { хартш СС та легко можуть бути виправлеш ршеннями Свропейського суду з прав людини.
Метою й завданням роботи е анал1з положень про право на страйк у засновницьких договорах та основних документах СС у галуз1 прав людини, а також зако-нодавчих ш1щатив { судових прецеденпв щодо його регулювання й обмеження та вщстеження зв'язку м1ж ними.
Виклад основного матергалу досл1дження. З початком свггово! економ1чно! кризи Свропейський Союз перейшов у ршучий наступ на основш сощальш права най-маних пращвниюв. Особливо посиленому обмеженню стали шддаватися права, яю
забезпечують захист пращвниюв, зокрема право на колективш дп, включаючи право на страйк. Однак i до кризи засновники й керiвники СС це право не шанували. Це пiдтверджуeться аналiзом установчих докуменпв СС, прийнятих ним хартш у галузi прав людини, прецедентного права Суду СС i законодавчих шщатив Свропейсько! Комiсi! та Свропейсько! Ради.
По-перше, вiд дня утворення СС основними принципами ще! оргашзацп були й залишаються чотири вiдомi економiчнi свободи (руху капiталу, робочо! сили, то-варiв i послуг). Вiднедавна почала виокремлюватися ще одна економiчна свобода -установлення (вщкриття бiзнесу). Усi цi економiчнi свободи ретельно захищають-ся засновницькими договорами СС, яю, незважаючи на неодноразове внесення до них змш, у тому чи^ й пов'язаних iз частковою соцiалiзацieю цiлей СС, а також на прийняття СС низки докуменпв у галузi прав людини, зберпають прiоритет еко-номiчних свобод перед основними сощальними правами.
Серед останшх в особливо складному сташ знаходиться право на страйк. У заснов-ницьких договорах СС, зокрема в ст. 153(5) Договору про функщонування СС 2007 р., мютиться лише одна згадка про право на страйк, проте лише щодо вилучення його зi сфери доповнення й пiдтримки СС, яку вш надае дiяльностi держав-членiв у галузi представництва й колективного захисту штерешв працiвникiв шляхом установлення мiнiмальних вимог щодо реалiзацil призначених до цього прав [1, с. 115-116].
По-друге, головш документи СС у галузi прав людини - Харпя Свропейського Ствтовариства про основнi соцiальнi права пращвниюв 1989 р. (далi - Харпя 1989 р.) i Хария Свропейського Союзу про основнi права 2000 р.(далi - Хартiя 2000 р.), як встановлюють стандарти в галузi права на страйк для держав-члешв ще! оргашзацп, iстотно звужують межi його законного здiйснення, прийнят на нацiональному рiвнi в низщ краш СС. Проголошене в ст. 13 Харти 1989 р. [2, с. 48] та ст. 28 Харти 2000 р. [3, с. 15] право на страйк викладене в занадто вузькому формата
Так, оби^ харти СС закрiплюють право на страйк в англосаксонськш традици природного права, вiдповiдно до яко! воно не «визнаеться», а «маеться» працiвни-ками та lхнiми оргашзащями. Формула «мати право» значно поступаеться формулi «визнаеться», оскiльки, забороняючи шдприемцям перешкоджати здiйсненню права на страйк, вона не позбавляе !х права продовжувати бiзнес цiною замiни страйкую-чого персоналу штрейкбрехерами.
Крiм цiеl формули, обидвi харти СС пропонують величезну кiлькiсть обмежень права на страйк. Так, у них передбачаеться лише одна законна тдстава для оголо-шення страйюв - конфлiкт iнтересiв сторiн, який виникае тд час ведення колектив-них переговорiв iз приводу укладення колективних договорiв, що реально обмежуе законнiсть страйкiв акцiями економiчного й колективно-договiрного характеру та за-бороняе страйки з пол^ичними цiлями.
Визначення в ст. 28 Харти 2000 р. цшями страйюв захисту пращвниками та !х органiзацiями «сво!х штерешв» нiчого не додае до розширення !х спрямованостi, оскiльки останнi повинш включатися в конфлiкт iнтересiв iз колективно-договiрною стороною. Бiльше того, вказiвка на «сво! iнтереси» вiдтинае вщ законних страйкiв страйки солiдарностi. Показово, що розроблювачi ХартИ 2000 р. вщмовилися вiд пропозицil Платформи сощальних неурядових органiзацiй включити до ст. 28 поло-
ження про «вираження симпати до crpafeapiB», яке давало можливють для легального застосування страйюв солщарносп [4, с. 106-107].
Хaртiï СС передбачають можливiсть обмеження права на страйк правом на колек-тивний договiр та в iнший спошб. Стаття 13 Хaртiï 1989 р. робить це шляхом примусу сторш до дотримання прийнятих у договорi зобов'язань [2, с. 48], серед яких у крaïнaх СС широко практикуеться спонукання найманих пращвниюв до вiдмови вiд стрaйкiв на перюд дiï колективних договорiв шляхом взяття на себе зобов'язань миру, тобто не страйкувати. Хaртiя 1989 р. (ст. 13) не виключае обмеження права на страйк також мехашзмом виршення колективних трудових спорiв, який включае процедури примирення, посередництва й арбитражу [2, с. 48]. Причому вщсутнють вкaзiвки на добровшьний характер aрбiтрaжу припускае потенцiйну можливють застосування його примусового вaрiaнту.
Привертае увагу також той факт, що в Харти 2000 р. право на страйк розмщене в глaвi шд назвою «Солiдaрнiсть», що свщчить про вiднесення його до групи прав, яю повиннi забезпечувати солщарнють мiж прaцiвникaми та шдприемцями. Це означае, що законним правом на страйк можна скористатися не просто у випадку виникнення конфлiкту iнтересiв у зв'язку з веденням колективних переговорiв та укладенням колективних договорiв, а лише за умови, що шд час вирiшення цього конфлшту страйк не порушуе принципу солщарносп сторiн.
Фактично це не лише тягне за собою обмеження права на страйк у виборi зaсобiв його здшснення, якi з позици роботодaвцiв не повиннi допускати руйшвних для ви-робництва форм боротьби (окупацшних, сидячих, перiодичних, тривалих, загальних стрaйкiв), а й ще глибше вбудовуе право на страйк у сам шститут соцiaльного партнерства, обмежуючи право найманих прaцiвникiв на отр експлуaтaцiï й гнобленню.
Однак i цього творцям загальноевропейських стандарпв демокрaтiï та прав людини видалося замало. Обидвi хaртiï, надаючи право на колективнi дй' шдприемцям та 1'х оргaнiзaцiям, тим самим припускають обмеження права на страйк правом робото-дaвцiв на локаут, формально урiвнюючи в правах нерiвнi сторони трудових вiдносин. Крiм обмеження права на страйк правом роботодавщв на локаут, воно обмежуеться також правами трепх осiб. Так, ст. 52 Харти 2000 р. передбачае можливють обмеження його правами й свободами громадян у випадку необхщност 1хнього захисту [3, с. 21]. Таю положення дозволяють обмежити й навт заборонити страйки, якщо вони, наприклад, заважають правам i свободам штрейкбрехерiв на роботу або спожи-вaчiв на користування послугами й комфорт.
Харти СС передбачають також серйозш обмеження права на страйк щодо його суб'екпв. Зокрема, Харпя 2000 р. в ст. 28 надае право на страйк пращвникам i ix вiдповiдним оргашзащям [3, с. 15]. Хaртiя 1989 р. припускае його лише щодо оргаш-зацш прaцiвникiв, оскiльки зпдно зi ст. 12 лише вони мають право вести колективш переговори [2, с. 48]. Крiм того, ст. 14 Харти 1989 р. надае державам-членам СС самим визначати умови та мiру здшснення права на страйк у збройних силах, полщи й цившьнш службi [2, с. 49], тобто запроваджуе для них спещальш заборони або обмеження.
Обидвi харти передбачають можливють обмеження права на страйк нацюнальним законодавством i практикою, проте Харпя 2000 р. - ще й законодавством СС (ст. 28)
та його цшями (ст. 52). У розшифруванш гранично загально1 мети СС, викладено1 в ст. 3 Договору про функцюнування СС 2007 р. про «сприяння миру, його цшностям i добробуту сво1х народiв», знаходимо створення економiчного й валютного союзу, що завершуе матерiальне втiлення основних економiчних свобод Свропейського Союзу [5, с. 17]. Фактично це означае, що може бути заборонено будь-який страйк, який перешкоджае функцюнуванню загальноевропейського ринку та його економiчних свобод. Серед шших цшей СС, здатних обмежити право на страйки, можна назвати сощальш, культурш, науково-техшчш, екологiчнi, гуманiтарнi тощо.
Крiм того, ст. 52 Хартн 2000 р. запроваджуе основнi принципи, якi застосовують-ся пiд час введення заборон та обмежень щодо права на страйк, а саме: легальшсть, необхщшсть, дiйснiсть i пропорцшшсть. Визначальна роль серед них належить принципу пропорцiйностi, який встановлюе вщповщнють обмежень i заборон права на страйк до загроз, яю можуть виникнути тд час його реалiзацiï. Однак у цього положення юнуе й зворотнiй бiк, який полягае в тому, що Харпя 2000 р. дозволяе застосовувати принцип пропорцшносп не лише щодо обмежень права на страйк, а й до цшей самих страйюв, перевiряючи ïx на пропорцiйнiсть очiкуваним загрозам штересам працiвникiв. Це змушуе останнix постшно звiряти цiлi з можливими на-слiдками вiд проведення страйкiв i застосовувати ïx лише у виняткових випадках, що фактично стримуе ïx звернення до цього права.
По-трете, крiм засновницьких документiв СС i Хартн 1989 р. та Хартн 2000 р., право на страйк ютотно обмежуеться прецедентним правом вищого суду СС - Свропейського Суду справедливость Так, ршеннями, винесеними цим судом у справах ВЫнг [6, с. 1] i Лаваль [7, с. 1] у грудш 2007 р., створено прецедент обмеження права на страйк економiчними свободами шдприемщв на установлення (вщкриття бiзнесу) й надання послуг, а також задоволення позовiв пiдприемцiв про вщшкодування шко-ди за заподiянi страйками збитки. У цих ршеннях знаходимо пряме практичне за-стосування положень ст. 52 Хартн 2000 р. про обмеження права на страйк цшями СС та тестування цшей страйюв на вщповщнють до загроз економiчним свободам шдприемщв. Вказаш прецеденти стали керiвними тд час розгляду аналопчних справ i винесення за ними ршень нацiональними судами.
По-четверте, всупереч вилученню права на страйк зi сфери компетенцiï' СС, вш не залишае спроб впровадження на своему рiвнi загальних правил i принцитв регулювання права на страйк, заснованих на згаданих вище рiшенняx Суду СС. Мова йде про проект Постанови Свропейсько1 Ради «Про здiйснення права на колективш дiï в контекстi свободи установлення й свободи надання послуг» 2012 р. (далi - проект Постанови), розроблений Свропейською Комюею, який фактично являе собою спро-бу надати законодавчоï форми рiшенням Суду СС про обмеження права на страйк економiчними свободами установлення й надання послуг.
Незважаючи на декларування в ст. 2 проекту Постанови принципу взаемоповаги як головноï основи взаемин мiж правом на страйк i цими економiчними свободами [8, с. 18], цей документ ставить ïx у зовшм не рiвнi умови, що особливо ч^ко просте-жуеться у сферi ïx взаемних обмежень. Вщповщно до п. п. 6 i 7 преамбули проекту Постанови обмеження допускаються у випадку сумюносп ïx iз положеннями засновницьких договорiв СС [8, с. 16].
Однак саме тут криеться проблема: якщо про захист права на страйк в установчих договорах СС не мовиться аш слова, то положеннями ст. ст. 49 i 56 Договору про функцюнування СС 2007 р. обмеження свобод установлення й надання послуг усе-редиш СС забороняеться [1, с. 1]. Тому у випадку конфлшту мiж ними безумовний захист у судi отримають економiчнi свободи, оскшьки за правовоï колiзiï мiж проектом Постанови i Договором про функцюнування СС 2007 р. бшьшу вагу матимуть, безперечно, положення останнього.
У проекп Постанови також було розроблено низку додаткових обмежень права на страйк процедурного характеру, встановлюваних на загальноевропейському рiвнi, зокрема положеннями про вдосконалення роботи попереджувальних страйкам поза-судових меxанiзмiв виршення колективних трудових спорiв, про рекомендацiï щодо ïx розгляду в нацюнальних судах, а також про впровадження меxанiзму додаткового оповщення про планованi та проведенi страйки.
Стаття 3 проекту Постанови, яка передбачае використання нацюнальних позасу-дових меxанiзмiв вирiшення колективних трудових спорiв, вимагае вiд держав-членiв СС забезпечення для ïx сторш рiвного доступу у випадку виникнення спорiв, пов'я-заних зi страйками транснацiонального або транскордонного характеру. Аналопчна вимога до спорiв, викликаних зловживаннями пiдприемцiв свободами установлення й надання послуг, не висуваеться. Крiм того, зазначеною нормою сторонам дозво-ляеться розробляти керiвнi принципи про застосування цих меxанiзмiв та укладати у зв'язку iз цим угоди на загальноевропейському рiвнi, що свiдчить про намiр СС обхщним шляхом нав'язати наднацiональнi правила в такш галузi [8, с. 18].
1ншими положеннями ст. 3 проекту Постанови, як передбачають використання в подiбниx ситуацiяx нацюнальних судiв, iстотно пiдсилюеться ïxня роль у справi визначення законностi застосування колективних дш, включаючи страйки, для досягнення переслщуваних ними цшей через тестування ïx на пропор-цшнють. При цьому рiшення, як виносяться нацiональними судами, не повинш шкодити компетенцiï Суду СС, а навпаки, зобов'язаш керуватися його вказiвка-ми, роз'ясненнями й прецедентним правом, а також виробленими в проекп Постанови правилами.
Стаття 4 проекту Постанови, яка передбачае введення загальноевропейського ме-хашзму оповiщення, встановлюе систему раннього попередження про можливi за-грози з боку транснацiональниx i транскордонних страйюв ефективному здiйсненню свобод установлення й надання послуг та належному функцюнуванню внутршнього ринку, а також установленш на ньому ^CT^i трудових вщносин. При цьому особлива увага придшяеться попередженню серйозних соцiальниx заворушень на територiï держав-члешв СС, якi можуть виникнути у зв'язку з подiбними страйками [8, с. 19].
Ця норма багаторазово посилюе початкову налаштовашсть проекту Постанови на обмеження права на колективш ди, включаючи страйки, вимагае вщ держав-члешв СС в однобiчному порядку повщомляти про загрози, що виходять iз ïx боку, iгноруе небезпеку цьому праву з боку роботодавщв тд час реалiзацiï ними свобод установлення й надання послуг. Натяк на те, що страйки можуть створювати сощальний безлад, орiентуе держави-члешв СС на посилення боротьби з ними не лише в галузi трудового та цившьного права, а й кримшального.
У своïx вимогах повщомляти про створюваш страйками загрози не лише згада-ним економiчним свободам, а й ринку СС та системi трудових вiдносин, яка склалася на ньому, проект Постанови виходить далеко за межi свого призначення, сформу-льованого в нaзвi акта. А вимога про те, що вся шформащя про страйки повинна надходити до Свропейськоï Комюп, свiдчить про прикритий нaмiр СС вибудувати всеохоплюючу систему нейтрaлiзaцiï страйюв, керiвництво якою здiйснювaтиметься з единого антистрайкового центру.
Ус цi заходи, передбачеш проектом Постанови, знаменують важливе поглиблен-ня втручання iнститутiв СС у нацюнальш правила регулювання права на страйк та носять дискримшацшний характер щодо нього. I хоча надання проекту Постанови статусу законодавчого документа СС на певний час було заблоковане деякими державами-членами СС, вищi органи Свропейського Союзу не полишають спроб прий-няття його в оновленому вaрiaнтi.
Висновки. Таким чином, законодавча й судова база Свропейського Союзу в гaлузi права на страйк мае яскраво виражену антистрайкову спрямованють. Вихщна на-лaштовaнiсть засновницьких договорiв СС на забезпечення функцiонувaння загаль-ноевропейського ринку в тдсумку веде до обмеження права на страйк економiчними свободами, яю його забезпечують.
Список л^ератури:
1. Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union // Official Journal of the European Union. - 2008. - C115. - Vol. 51. - Р. 47-200. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=0J:C:2008:115:0047:0199:EN:PDF.
2. EU's Charter of the Fundamental Social Rights of Workers, 9 December 1989 // Social Europe. - 1990. -№ 1. - Р. 46-50. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.eesc.europa.eu/resources/docs/ community-charter--en.pdf.
3. Charter of Fundamental Rights of the European Union, 7 December 2000 // Official Journal of the European Communities. - 2000. - C364. - Р. 1-22. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. europarl.europa.eu/charter/ pdf/text_en.pdf
4. Хартия Европейского Союза об основных правах : комментарий / под ред. С.Ю. Кашкина. -М. : Юриспруденция, 2001. - 208 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://bazazakonov.ru/ doc/?ID=268233.
5. Consolidated version of the Treaty on European Union // Official Journal of the European Union. -2008. - C115. - Vol. 51. - Р. 13-47. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/ LexUriServ/LexUriServ. do?uri=0J:C:2008:115:0013:0045:EN:PDF.
6. Case C-438/05, International Transport Workers' Federation And Finnish Seamen's Union v Viking Line ABP and OÜ Viking Line Eesti, Judgment of the Court, 11 December 2007 (62005CJ0438) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:62005CJ0438.
7. Case C-341/05, Laval un Partneri Ltd v Svenska Byggnadsarbetareförbundet and Others, Judgment of the Court, 18 December 2007 (62005CJ0341) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eur-lex. europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?is0ldUri=true&uri=CELEX:62005CJ0341.
8. Proposal for a Council Regulation on the exercise of the right to take collective action within the context of the freedom of establishment and the freedom to provide services / European Commission. - Brussels, 21.03.2012. C0M/2012/0130 final - 2012/0064 (APP). - Р. 1-19. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=7480&langId=en.
Мигаль С. М. Антизабастовочная направленность законодательства и судебной практики Европейского Союза / С. М. Мигаль // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2014. - Т. 27 (66). - № 3. - С. 204-210.
В статье рассматриваются положения о праве на забастовку в учредительных договорах и основных документах Европейского Союза в области прав человека, а также законодательные инициативы и судебные прецеденты по его регулированию и ограничению. Доказывается, что исходная направленность учредительных договоров Европейского Союза на обеспечение функционирования общеевропейского рынка в итоге приводит к ограничению права на забастовку экономическими свободами, которые его обеспечивают, в законодательстве и судебной практике Европейского Союза.
Ключевые слова: право на забастовку, право на коллективные действия, экономические свободы, Европейский Союз.
ANTISTRIKING ORIENTATION OF LEGISLATION
AND JUDICIAL PRACTICE OF EUROPEAN UNION
Mygal С. М.
Kyiv National University the name of Taras Shevchenko, Kyiv, Ukraine
In the article positions are examined about a right on a strike in constituent agreements and basic documents of European Union in the areas of human rights, and also legislative initiatives and legal precedents on his adjusting and limitation. Proved, that initial set of constituent Agreements to ЕС on providing of functioning of the European market in the end and results in the limit of right on a strike by economic freedoms that provide him, in a legislation and judicial practice of Union. So, in Agreement on functioning of European Union (2007 year) a right on a strike is withdrawn from the sphere of addition and support of Union, that he gives to the members in area of representative office and collective defense of interests of workers by establishment of minimum requirements relatively intended to it rights. The charter of European Union about basic rights (2000 year) envisages adjusting of right on a strike by the legislation of Association and limits to him the aims of European Union, main from that still there is creation of economic and currency Union, being material embodiment of his economic freedoms. By the decreets of European Union (2007 year) in businesses Viking and Laval are created precedents of limitation of right on a strike by economic freedoms of businessmen on establishment (opening of business) and grant of services. Last legislative initiatives of European Advice and Commission in relation to the acceptance of Regulation "About realization of right on collective actions in the context of freedom of establishment and freedom of grant of services" (2012 year) sent to giving the indicated legal precedents of legislative form and introduction of general rules and principles of adjusting and limitation of right on a strike at the level of European Union.
Key words: right on a strike, right on collective actions, economic freedoms, European Union.
