CC BY
14
загальноукр. наук.-практ. конф. - Запорiжжя : РА «Тандем-У», 1994. - Ч. 3. -С.20-21.
20. Европейские ценности [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ы1р:/Ло1е-rance.in.ua/publikatsii/stati/item/135-evropejskie-tsennosti.
21. Требш М. П. Правосвщомють громадян Украши: стан та види деформаци / М. П. Требш // Вюн. Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша. «Соцюлопчш досль дження сучасного суспшьства: методологiя, теорiя, методи». - Х. : ХНУ, 2009. -№ 844. - С. 59-62.
Л. В. Харченко, доктор пол1тичних наук, Нацюнальний ушверситет бюресурав та природокористування Украши
ПРОБЛЕМИ М1ЖЕЛ1ТНО1 КОНСОЛ1ДАЦП В УМОВАХ МЕНТАЛЬНОГО ПЛЮРАЛ1ЗМУ УКРАШСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
Загроза зашкарублосп усталених форм, особливо якщо щ форми набува-ють антидемократичного характеру, унеможливлюе перехщ сощально-по-л1тично! системи загалом 1 п можливостей вписатися в европейську штегра-щю. Ключову роль у загрозах розвитку в1д1грають проблеми, що були притаманними украшськш пол1тико-управлшськш елт фактично на вс1х етапах розвитку укра'шсько! державносп й як так само свого часу ввдграва-ли деструктивну роль у переб1гу державницьких процеав.
Вщсутшсть пол1тичних конфл1клв насамперед е ознакою тотал1тарних суспшьств. 1з зникненням фактор1в, як обмежують р1зномаштш свободи, об'ективно наростають суперечносп. Плюралютичшсть сучасного сощуму визначаеться поширенням демократа в ус сфери людсько'1 життед1яльносп. Зростання демократизму в пол1тичнш цариш нашо1 держави поставило перед украшським суспшьством нов1 вимоги тд час формування конструктивного пол1тичного д1алогу. Конкуренщя м1ж ел1тами - т1ею, що при влад1, 1 т1ею, що в опозицп, сьогодш не вир1шуеться шляхом лопчних довод1в у захисп запропоновано'1 системи пол1тичного порядку. «Щоб роз1рвати тенета хибно'1 претензп на всезагальнють цих ушверсалютських принцитв, як1, проте, здо-буваються лише виб1рково 1 застосовуються лише контекстуально, - пише Ю. Габермас, - завжди необхщш були сощальш рухи 1 пол1тична боротьба» [1, с. 26].
Сучасна пол1тична система побудована на тез1 про наявшсть конфл1кт-ност людського суспшьства. 1снуе безпосереднш зв'язок м1ж якютю поль тико-управлшсько! ел1ти (р1внем 11 загально! 1 пол1тично! культури) з яюстю
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
i характером реформ, що вона здшснюе у поличному i економiчному про-сторi кра'ни. Як показуе досвiд посткомушстичних краш, там, де правляча ел^а демонструвала прихильнiсть демократичним нормам i процедурам, готовнiсть до пошуку компромiсiв i здiйснення «пак^в» з пол^ичною опо-зицieю, там вдалося досягнути позитивних результат в економiцi й сфор-мувати досить стiйкi демократа. I навпаки - там, де засвоення цих норм i процедур не вщбулося, а провiдне угрупування режиму нав'язувало опо-нентам сво'1 правила пол^ично'' гри, виникали квазщемократичш полiтичнi режими [2, с. 157]. Показовим прикладом може слугувати чеський президент Вацлав Гавел, який взяв на себе мiсiю морального лщера наци: ця мiсiя перетворила його на свого роду ланку мiж державою, главою яко'' вш став i гро-мадянським суспшьством, якому, безсумнiвно належали його симпатп. Така позицiя була досить позитивною для нацп, сприяла п консолщацп [3, с. 152].
1сторично склалося, що одш суспiльства бiльш консенсусш, нiж iншi. Оцiнювання ступеня консенсусносп [4, с. 118] вiдбуваеться за трьома параметрами: системою правил i регулюючих механiзмiв розв'язання пол^ич-ного конфлiкту; природою конфлiкту; методами його розв'язання. Цей алгоритм застосуемо i щодо оцiнювання консенсусност укра'нського суспiльства.
Отож, по-перше, про наявшсть у нашому суспiльствi маргшальних груп i ступiнь 'х ршучосп вдатися до насильства як до форми протесту можемо говорити вже не ппотетично, як декшька роюв тому, а виходячи з ситуацп справжньо'' вiйни на Сходi нашо'' держави.
По-друге, для оцiнювання природи суперечностей потрiбно дати вщпо-вщь на питання «Наскшьки широким е розрив мiж окремими групами у сус-пiльствi (наприклад, мiж окремими регюнами кра'ни з протилежним гео-полiтичним та iдеологiчним спрямуванням)?». Вщповщь на таке питання яскраво зображують результати президентських i парламентських виборiв останнiх десяти рокiв, а також вшськове протистояння у схiдних областях нашо'' кра'ни, що дае тдстави стверджувати, що рiвень розколу суспшьства за регiональним та iдеологiчним принципами радикально поглиблюеться, а жодного поступу до конвергенцп не простежуеться.
По-трете, ощнкою методу розв'язання наявних суспшьно-пол^ичних конфлiктiв може стати показник створення коалщп, основано'' на парламентських каналах представництва. Дестабшзащя роботи укра'нського парламенту упродовж останнього часу, спричинена перманентною вщсутшстю дiездатноi бшьшосп, постiйним почерговим блокуванням роботи депута^в, низьким коефiцiентом корисно'' дп в законотворчш i нормотворчiй сферах, -дае тдстави стверджувати, що можливють створення коалщп за демокра-
тичними принципами в укра'нському парламент надзвичайно низька. Стабшьшстю демократа е насамперед плюралiзм i прозорють дiяльностi елiти, толерантнiсть, терпимiсть, повага до шшо' традицп, релт', св^о-гляду [5, с. 182], а не жорстка конфронтащя - з одного боку, i не едшсть за економiчними iнтересами - з другого.
Отже, про укра'нське сустльство можна говорити як про суспшьство з досить низьким потенцiалом консенсусносп. Пiдтверджень цьому е чимало в юторп нашо' держави1. Одним iз найвиразнiших показникiв консолщацп державницьких сил украшського суспiльства можна вважати референдум 1991 р., який вщновив незалежшсть Укра'ни. Парадигма iдентичностi засно-вуеться на цшсносп держави, як визначно' ролi в модершзаци i цшеспрямо-ванiй побудовi нового суспiльства. Цшсшсть дае можливiсть онтологiчним елементам пристосуватися в формi полiтико-правових iнституцiональних механiзмiв до штеграцп в перебудовану пол^ичну систему i передбачае за-соби керування, пом'якшення i урегулювання конфлшту. Чинник розколу суспiльства за географiчними ознаками, за впливовiстю партiйних щеологш, було актуалiзовано за допомогою нов^шх PR-технологiй i свiдомого впливу на громадську думку.
В украшськш дiйсностi, загостренiй зростаючою трансформащею суспшь-но-пол^ично' парадигми, розiграш щеолопчно' «карти» може спричинити низку загрозливих моментсв. I вiдсутнiсть консолщацп серед пол^ично' елiти, i 11 нелептимна наявнiсть можуть викликати прецедент потрапляння у сферу пол^ики випадкових факторiв i мотивiв, якi не лише можуть деструктивно вплинути на загальне формування цшшсно-щеолопчно! основи суспшьства, але й викликати напруження в уах сферах соцiально-економiчного життя краши. Не будь-який консенсус вщповщае iнтересам суспшьства. Часто-густо трапляеться, що декларована едшсть е шчим iншим, як безпринципним товариством впливових кш, домовлешстю мiж представниками полiтичного класу, що дшть, радше, врозрiз з штересами суспiльства.
1 Зокрема, у перюд з 1146 р. по 1246 р. Ки'в 47 раз1в переходив ввд одного князя до шшого. На-слщок - утворення удшьних княз1вств, руйнування державност! Козацький перюд - боротьба за владу тсля смерл Богдана Хмельницького, наслщок - розкол краши на Лгвобережну i Правобережну, руiна. Поди початку минулого столггтя - суперечноста м1ж УНР i ЗУНР, розбрат у рядах полггично! елгги, наслвдок - втрата незалежностг Цей перюд вдало схарактеризував С. Петлюра: «.. .тода, коли консоль дацш тдупадала, а верх над нею брали штереси партшш - групов^ в таю перюди боротьби ми терпши невдач1 i один за одним тяжю удари од наших ворога. Це лихо буде переслщувати нас доти, доки наш1 партii не зрозумтать i серцем не вщчують тяжко' науки нашо' гсторп новггнъо'». Ввдомий полггичний д1яч 1ван Кедрин писав: «Галицько-наддтпрянсъка распря проходила в атмосферi взаемно' демагоги, в якш раз-у-раз падали слова "зрадник" i "зрада": наддншрянщ таврували цими словами галичан за Зятквський договiр УГА з Дешкшим, в якому галичани "продали" Москвi Украшу, галичани надднь прянцiв - за Варшавський договiр 21 квiтня 1920 р., в якому шби Петлюра "зрадив" Галичину, "продавши" и Полъщ».
Bíchuk Нацюнального yHieepcumemy «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
Центральним дискурсом у 6opoTb6i за владу мiж пол^ичними силами е залучення ментальних архетитв, символiв та риторики нацюнально! щен-тичностi [6, с. 115]. Боротьба за те, чи! цiнностi найкраще уособлюють i за-хищають нацюнальну iдентичнiсть - один iз камешв спотикання не лише в нашому парламентi, але й - насамперед - в украшському суспiльствi. Про юнування суб'екта, здатного здiйснити трансформащю соцiополiса, можна говорити лише тсдо, коли пiдпорядкована соцiальна група випрацюе i сфор-муе со6i власну оргашчну iнтелiгенцiю або внутрiшню ел^у, яка запропонуе 1й нову пол^ичну парадигму, i, коли вся ця група просякне необхщшстю дiяти у вщповщност з цiею парадигмою [7, с. 72]. Розрив мiж ментально-iдеологiчною парадигмою Сходу i Заходу Украши, зумовлений юторичними, геополiтичними та релшйними концептами, насправдi вiдчутний.
На сьогодш класична концепщя демократа, що заснована на волi бшьшос-т громадян, на !х загальному штереа, вiдходить у минуле. Напрямки перспектив на шляху до утворення пол^ично! парадигми вже не зводяться до проходження етатв вщ статусу до правила, вщ взiрця до модел^ вiд аномали до кризи, натомють виникае потреба здiйснення своечасно! реакцп на викли-ки i загрози та негайно! iмплементацп поличного рiшення в умовах гостро! нестабшьносп суспiльно-полiтичного простору. Постiндустрiальнi суспшь-ства прямують до формування нового типу демократа - модел^ яка дозволить вщнайти спiльну згоду, незважаючи на зростаючу фрагментарнiсть, плюра-лiстичнiсть та релятившсть iнтересiв i цiнностей сучасно! спiльноти. Пошук компромiсу слiд вбачати у чомусь, що юнуе мiж партiйними i релiгiйними роз6iжностями.
Пошук поличного порядку з хаосу в нашш державi наштовхуеться на небезпеку домшування лише одного учасника пол^ично! гри, що може при-звести до гегемошально! системи цiнностей i правил у суспшьст. Зворотним наслщком поглиблення тако! унiполярностi може стати розкол уае! св^о-глядно-цшшсно! парадигми, зокрема за ознакою «цившзащя (члени уншо-лярностi) - варварство (решта держав свiту, загнанi на узбiччя юторп)» [8, р. 41]. У такому роз'еднанш у свiтовiй юторп вбачаються ключовi ознаки iмперських систем.
Л1ТЕРАТУРА
1. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью / Юрген Хабермас. - М. : АО «KAMI», Издат. центр ACADEMIA, 1995. -245 с.
2. Пюкарьова Н. I. Пол1тична опозищя як шструмент демократа та суб'ект сучасного украшського суспшьства : дис. ... канд. полт наук : 23.00.02 / Наталя !вашвна Пюкарьова. - Одеса, 2008. - 203 с.
3. Шимов Я. В. Гражданское общество и правящая элита в переходный период: чешский вариант / Я. В. Шимов // Полит. исследования. - 2001. - № 3. - С. 149159.
4. Потураев М. Р. Консенсусний потенщал пол1тично! комушкаци в умовах щео-лопчного плюралiзму : дис. ... канд. полгг. наук : 23.00.02 / Микита Русланович Потураев. - Дншропетровськ, 2005. - 206 с.
5. Пол1толопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-гр1бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
6. Требш М. П. Пол1тична культура владно! елiти Укра!ни в умовах розбудови демократично! правово! держави / М. П. Требш // Проблеми та перспективи формування нацюнально! гумаштарно-техшчно! елгги : зб. наук. пр. / за ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського. - Вип. 26 (30). - Х. : НТУ «ХП1», 2010.- С. 110-118.
7. Симоненко И. П. Формирование и смена политической парадигмы : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.01; 23.00.04 / Иван Петрович Симоненко. - Одесса, 1996. - 207 с.
8. Lipset S. М. The Confidence Gap: Business, Labor, and Government in Public Mind / Seymour Martin Lipset and William Schneider. - Baltimore : Johns Hopkins University Press, 1987. - xxiv, 460 p.
Л. М. Андрушко, кандидат мистецтвознавства, доцент, Льв1вський державний ушверситет внутр1шшх справ
ДЕРЖАВНА МИТНА ЕКСПЕРТИЗА 1КОНОСТАСУ ЯК КУЛЬТУРНО? Ц1ННОСТ1
Кожне наступне поколшня успадковуе ввд попередшх певний р1вень куль-тури. Освоюючи його, воно використовуе все найкраще, що було створене розумом i практичним досвщом майстр1в минулого, що пройшло випробу-вання часом. А успадкування культурних цшностей будь-якою державою е неоцшенним подарунком для !! духовно! скарбниш. Саме тому охорона культурних цшностей е предметом велико! уваги з боку мiжнародного ств-товариства. Сьогодш через систему мiжнародних норм i принцитв, через законодавство окремих держав здшснюеться реалiзацiя культурних прав людини, закршлених у Хартп прав людини, яю зводяться до одного - зберег-ти на Землi культурну спадщину людства. 1коностаси, якi становлять куль-турнi цiнностi та перемiщуються через митний кордон Укра!ни, повиннi обов'язково пройти експертизу та отримати свщоцтво на право вивезення/ ввезення/транзиту [7].
