CC BY
23
змагальш технологи, перевiряти професюнальш та комушкативш здiбностi та навички, здшснювати поглиблений репутацшний аналiз, обов'язково ви-значати стутнь св^оглядно" та iдеолоriчноi компетентностi.
Нова пол^ична елiта в Украiнi мае ввдгравати роль рушiя дiйсно конструк-тивних змiн, мати здатнiсть до самооргашзованосп, тому держава i громадян-ське суспiльство зобов'язанi сприяти консолщацп та структуруванню поль тично" ел^и на засадах едностi та патрютизму, залучати кращий европейський досвiд у сферi рекрутування пол^ично" елiти. Устшшсть та професiйнiсть пол^ично" елiти також залежать вщ рiвня п пол^ично" культури як визна-чального чинника прийняття й реалiзацii компетентних пол^ичних рiшень, умови здiйснення полiтичного дiалогу iз громадськiстю, здатностi вiднайти компромю та порозумiння в будь-якiй кризовш ситуацп. У полiтичнiй систе-мi сучасноi Украши першочерговими е проблеми лептимацп та делептимацп пол^ично" влади, вщмови вiд партiйноi та реriональноi клановостi, що ви-являеться через «кризу довiри» до влади, наслщком чого е радикалiзацiя по-л^ичних процесiв, полiтична пасивнiсть, зневiра та апа^я, радикалiзацiя полiтичних процесiв, загроза територiальнiй цiлiсностi та нацiональнiй ед-ностi тощо.
Реалiею сучасного украшського полiтикуму е дiяльнiсть олiгархiчних структур, як прагнуть владних переваг для забезпечення сво'"х iнтересiв, ви-борюють можливiсть впливати на прийняття принципових пол^ичних рiшень. Вирiшувати цi проблеми мае нова пол^ична та владна ел^а, визначальними рисами яко" мають бути професiоналiзм, мобiльнiсть, здатнiсть до мiжвiдом-чо" кооперацп та координацп, наявнiсть елементiв проектного мислення, ль дерський потенцiал, iнiцiативнiсть, здатнiсть до самостшно'1' реалiзацii шно-вацiйних проекпв, спроможнiсть до генерування нових щей.
С.М. Мануйлов, доктор фшософп, професор, Нащональний юридичний унiверситет iменi Ярослава Мудрого
ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЮРИСТА ЯК ОСНОВА ЙОГО ПРОФЕС1ОНАЛ1ЗМУ
Становлення укртнсько'!' державносп, iнтеграцiя в европейське i свiтове спiвтовариство, побудова громадянського суспшьства та правово'1' держави вимагають вщповщно" правово'1' культури громадян, тим бшьше - фахiвцiв права. Дослiдженнями проблем правово! культури останнiм часом займалися таю вiдомi вченi, як С. Алексеев, С. Аграновська, I. Воронова, О. Петришин,
М. Панов, П. Рабiновiч, Ю. Тодика та ш. Проблеми формування правово'1 культури стоять у цен^ уваги таких дослiдникiв, як Л. Герасша, В. Голов-ченко, О. Данильян, Г. Дехтяр, О. Дзьобань, Г. Клiмова, С. Максимов, Н. По-лщук, М. Требш та iн. Але досi немае спецiальних дослiджень правово'1 культури юриста.
Крiм того, саме поняття правово'1 культури тлумачиться дослщниками по-рiзному. Наприклад, академш М. I. Панов стверджуе, що правова культура е основою вщтворення в суспiльствi правового досвщу, розвитку штелекту-ального та духовного потенщалу народу. Вона являе собою систему духовних i матерiальних щнностей у сферi функцiонування права й охоплюе всю су-купнiсть найважливших цiннiсних компонентiв правово'1 реальностi в 11 розвитку. За сво'1м змiстом поняття «правова культура» включае в себе: право, правосвiдомiсть, правотворчють, правовiдносини та правозастосування [1, с. 5]. Професор С. I. Максимов вважае, що правову культуру можна предста-вити як певну смислову еднють, яка складаеться з правових концепцш, джерел права, правово'1 методологи i правово'1 аргументацп, лептимацп права, а в бшьш широкому аспект - iз загальних правових щнностей i загального праворозумiння. У понятп «правова культура» порiвняно з поняттям «правова система» акцент змщуеться з iнституцiйних моментiв на момент щннюний. Правова культура - це перш за все момент щнностей та iдеалiв [2, с. 211]. Професор М. П. Требш зазначае, що правову культуру громадян демократичного суспшьства можна визначити як щншсно-нормативну систему, орiенто-вану на щеали гумашзму i демократа, яка схвалюеться бiльшiстю населення в суспшьст або основними соцiальними групами. Вона мютить базовi де-мократичнi переконання, установки, орiентацi1, символи, спрямованi на по-лiтико-правову систему, охоплюе як правовi ще'1 i цiнностi, так i чиннi норми правово'1 практики [3, с. 5].
Ус щ пiдходи до розумiння сутностi правово'1 культури, на нашу думку, вщокремлюють головне, що в основi правово'1 культури громадянина лежать високий рiвень правово'1 свщомосп i культури, загальнолюдсью цiнностi та соцiальна вiдповiдальнiсть за сво'1 вчинки.
Якщо говорити про правову культуру юриспв, то ця профеая видiляеться серед iнших рядом специфiчних властивостей, що пов'язанi з тими обов'язками, як вони виконують у суспiльствi. Це перш за все охорона прав i штереав громадян, боротьба з правопорушеннями, розв'язання на основi законодавства рiзноманiтних юридичних проблем. А це пов'язано з правовою культурою юриста, яка повинна поеднувати високий професiоналiзм iз духовним багат-ством фахiвця права.
Сучасш дослiдники намагаються вивчати правову культуру юриста вщпо-вiдно до фшософсько-правово'1 сутностi цього поняття. Зокрема, О. А. Ануф-
рiенко дослщжував цю проблему з позицш впливу духовно'', правово'1 та на-щонально! пол^ично! культури на формування професшно-пол^ично! культури юриста i видiляе таю тдходи: а) антропологiчний та аксюлопчний пiдхiд при аналiзi того, яким чином, за допомогою яких засобiв можливе формування професшно-пол^ично'' культури юриста; б) гносеолопчний тд-хiд при розумовому вщтворенш аспектiв професшно-пол^ично'' культури юриста; в) метод герменевтики (тлумачення) права при з'ясуванш змюту правових норм, яю регламентують професiйну дiяльнiсть юриста стосовно вирiшення полiтико-правових проблем i формування професшно-пол^ично'' культури юриста; г) методи аналiзу та синтезу, дедукцп та шдукцп, абстрагу-вання, поеднання юторичного та логiчного, використаш при систематизацп емпiричного матерiалу й отриманш власних теоретичних результатiв для до-сягнення поставлено' мети.
На нашу думку, правова культура юриста е частиною правово'1 культури суспшьства. Проте правова культура юриста вбачаеться в критичному, твор-чому осмисленш правових норм, закошв, правових явищ з погляду 1'х гума-нiстичного, демократичного i морального змюту. Крiм того, правова культура юриста повинна бути зорiентована на духовно-фшософське осмислення духу природного i змiсту позитивного права. Бiльшiсть дослiдникiв правово'1 культури юриста (С. Алексеев, С. Аграновська, I. Воронова, Л. Герасша, Г. Кшмо-ва, О. Петришин, М. Панов, Ю. Тодика, О. Данильян, О. Дзьобань, С. Максимов, М. Требш та ш.) вважають, що вона припускае таю складов^ знання чинного законодавства; переконашсть у необхщносп та корисностi правових норм i законiв, установлених у суспiльствi; умiння користуватися правовим iнструментарiем (законами, правовими актами тощо) у повсякденнш дiяль-ностi.
Правова культура функцюнуе як еднiсть чуттевого i ращонального у про-фесiйнiй дiяльностi юриста. Тобто чуттеве i рацiональне визначае змют i рi-вень правово' культури юриста. Правове почуття е результатом правово' свiдомостi або 11' дiею, зовнiшньою оболонкою. Адекватну правову орiентацiю юриста вiдрiзняе взаемозумовлешсть чуттевого та рацiонального. Рацiональ-шсть права - це критерiй, який дозволяе сформувати такi системи права, яю були б самодостатнiми i забезпечували функцiонування суспiльства на засадах правового почуття та правопорядку. Отже, у правовш культурi юриста чуттеве i рацiональне взаемодiють. Це пов'язано iз формуванням поваги до права, духовносп i морально'' вщповщальносп.
Високий рiвень професiйноi' культури юриста - нагальна вимога сьогоден-ня, осюльки вiд професiйноi' культури фахiвцiв права безпосередньо залежить успiшне розв'язання актуальних проблем державотворчого процесу. Крiм того,
з розвитком сучасного суспшьства, здшсненням великих перетворень у рiзно-маштних сферах людсько'1 дiяльностi - сощальнш, економiчнiй, полiтичнiй, духовнiй - природно вщбуваються i певнi змши в юриспруденцп, самому характерi юридично'1 дiяльностi, спецiалiзацii правово'1 практики.
По-перше, помiтно зростають значення i престижшсть юридично'1 дiяль-ностi. Вона набувае все бiльшого визнання з боку суспшьства на рiзних рiвнях державно-пол^ично!' системи соцiального середовища. Стае важливим фактором розбудови громадянського суспшьства i правово'1' держави [5].
По-друге, забезпечення охорони прав i штереав людини, впровадження норм мiжнародного права у внутршне законодавство Украши ставить перед юристами нов^ складнi завдання щодо вдосконалення форм i метсдав роботи в сучасному суспiльствi.
По-трете, оновлення всiх сфер життедiяльностi суспшьства потребуе також ютотних коректив, нових пiдходiв як у змiстi правового регулювання вiдносин в економiчнiй, пол^ичнш, соцiальнiй та духовнiй сферах, так i нових методiв i форм упровадження сучасного законодавства.
Отже, формування правово'1 культури юристiв е актуальним для сучасного укра'нського суспiльства [6]. Цей процес, як вважають дослщники, може вщ-буватися як на макрорiвнi, так i на мiкрорiвнi. На макрорiвнi - це стихшний вплив на особистiсть юриста вах умов соцiального середовища, якi можуть бути включеш як позитивнi, так i негативнi чинники впливу, походження яких пов'язано насамперед з правовою та пол^ичною системою. На мiкрорiвнi цей процес вiдбуваеться як цшеспрямована i органiзована дiяльнiсть, метою яко'1 е досягнення високого рiвня професшно! культури юриста.
Л1ТЕРАТУРА
1. Панов М. I. Пол1тична 1 правова культура як фундаментальш чинники державо-творення в Укра'ш / М. I. Панов // Пол1тична культура суспшьства: джерела, впливи, стереотипи : зб. ст. { тез за матер1алами Всеукр. наук.-теорет. конф. -ХХ Харк. пол1толог. читання. - Х. : НЮАУ ¡м. Ярослава Мудрого ; НД1 держ. буд-ва та мюц. самоврядування АПрН Украши, 2008. - С. 3-6.
2. Максимов С. I. Укра'нська правова культура та 11 вплив на пол1тичну культуру / С. I. Максимов // Полггична культура суспшьства: джерела, впливи, стереотипи : зб. ст. { тез за матер1алами Всеукр. наук.-теорет. конф. - ХХ Харк. пол1толог. читання. - Х. : НЮАУ ¡м. Ярослава Мудрого ; НД! держ. буд-ва та мюц. самоврядування АПрН Укра'ни, 2008. - С. 211-214.
3. Требш М. П. Правова культура громадян в укра'нському суспшьсга / М. П. Тре-бш // Наук. зап. Харк. ун-ту Повггр. Сил. Сощал. фшософ1я, психолопя. - Х. : ХУПС, 2007. - Вип. 1 (27). - С. 3-9.
4. Данильян О. Г. Специфша формування правово1 культури в транзитивному сус-пшьсга // Наук. зап. Харк. ун-ту Пов1тр. Сил. Сощал. фшософ1я, психолопя. - Х. : ХУПС, 2006. - Вип. 2 (26). - С. 3-9.
5. Правосвщомють { правова культура як 6азов1 чинники державотворчого процесу в Укршт : монограф1я / Л. М. Герасша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ш. - Х. : Право, 2009. - 352 с.
6. Правове виховання в сучаснш Укршт : монограф1я / А. П. Гетьман, Л. М. Герасша, О. Г. Данильян та ш ; за ред. В. Я. Тащя, А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. -Х. : Право, 2010. - 368 с.
В. Л. Погргбна, доктор соцюлопчних наук, професор, Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
СУЧАСНА ГЕОПОЛ1ТИКА — ТОРЖЕСТВО РЕАЛ1ЗМУ НАД 1ДЕАЛ1ЗМОМ?
Мшлива геопол^ична реальшсть вимагае постiйного осмислення при-роди мiжнародних вiдносин, пошуку закономiрностей i виявлення основних тенденцiй 1'х розвитку, визначення ролi просторово-територiальних чинникiв у формуванш свiтового порядку. Спочатку геопол^ичш уявлення складалися в рамках рiзних галузей знання: фшософп, iсторГi, пол^ики, географп, права, вiйськового мистецтва, юторп дипломатп. Поступово цi ще'1 набули форми теорш i концепцiй, звшьнилися вiд впливу релт1, моралi, фшософп та стали описувати реальнi просторовi моделi взаемин держав. При цьому об'ектом геопол^ики стали ще'1 про св^овий полiтичний порядок [2, с. 137-139].
1стотш вiдмiнностi класично'1 i сучасно'1 геополiтики диктуються техшко-технолопчним прогресом i викликаними ним змшами в економiчнiй i вшсько-вш силi держав - основних д^чих осiб на свiтовiй геополiтичнiй сцеш XXI ст., змiною державних, етшчних, конфесiональних i цивiлiзацiйних кордонiв. Тому на переднш план висунулася парадигма освоення нових просторiв - фiзичних (повiтряний, пiдводний простiр, близький i далекий космос) i культурних (радiо-, телеефiр, 1нтернет, кiноiндустрiя, лiтература, мистецтво).
Концептуально ця парадигма роздшилася на два, по сут дiаметрально протилежних, напрями: 1) полтичного реалгзму, що розглядае св^ову поль тику як арену панування й домшування великих держав; 2) полтичного ¡деалгзму, при якому мае мюце прагнення запровадити в мiжнароднi вщноси-ни ази моралi й справедливостi, принципи суверенно'' рiвностi держав i права в 1'хшх взаеминах [4, с. 96-126].
