CC BY
232ПРОБЛЕМА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ У ФІЛОСОФСЬКІЙ ТА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Сембрат А.Л.
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди)
Анотація. Процес формування моральних цінностей повинен формувати вміння поєднувати цінності та права своєї особистості з цінностями і правами всього людства. Тому шлях до інтеграції повинен пройти від окремої особистості до всього людства і від людства - до кожної особистості Поняття “моральна цінність” нами трактується як ідеал людства та окремих його представників, певна досконалість, ідеальна модель. Система моральних цінностей - індивідуальна структура взаємопов’язаних моральних цінностей.
Ключові слова: моральне, виховання, особистість, література, філософія.
Аннатация. Сембрат А.Л. Проблема морального воспитания личности в философской и психологопедагогической литературе. Процесс формирования моральных ценностей должен формировать умение объединять ценности и права своей личности с ценностями и правами всего человечества. Поэтому путь к интеграции должен пройти от отдельной личности ко всему человечеству и от человечества - к каждой личности. Понятие “моральная ценность” нами трактуется как идеал человечества и отдельных его представителей, определенное совершенство, идеальная модель. Система моральных ценностей -индивидуальная структура взаимосвязанных моральных ценностей.
Ключевые слова: моральное, воспитание, личность, литература, философия.
Annotation. Sembrat A.L. Problem of intellectual education of the person in the philosophical and psychologic pedagogical literature. Process of formation moral values should form skill to unite worth and rights of the person with worth and the rights of all mankind. Therefore the path to integration should pass from the separate person to all mankind and from mankind - to each person. The concept “ intellectual worth ” is treated by us as an ideal of mankind and his separate representatives, defined perfection, ideal model. System of moral values -individual frame of interdependent moral values.
Keywords: intellectual, education, the person, the literature, philosophy.
Вступ
Проблема морального виховання становить значний інтерес для багатьох наук, зокрема для філософії, етики, соціології, педагогіки, психології Однак, слід визнати, що в педагогіці та психології проблема морального виховання досліджена недостатньо. Значно ширше вона представлена в ряді інших наук, передусім у філософії та етиці, соціології, психології Тому основними джерелами теоретичного аналізу, вихідних методологічних і методичних основ, побудови моделі структури моральних переконань, крім психолого-педагогічних досліджень, можуть бути роботи з філософії, соціології, етики.
За останні роки проблема морального виховання молоді частіше привертає увагу філософів, педагогів, психологів, соціологів. Причина тому - створення самостійної держави, глибока стурбованість кращих сил педагогічної науки і практики негативними явищами в суспільстві, пов’язаними зі складними демократичними процесами в ньому та з низькою моральною культурою спільноти Тому в наукових працях, педагогічній літературі, на науково-практичних міжнародних і всеукраїнських конференціях в останні роки особливо гостро стала звучати ідея відродження моральності особистості і моралі суспільства, держави, уряду, сім’ї, і, насамперед, школи та ВНЗ.
Соціально-філософський аспект моральності знайшов своє відображення у працях В.П. Андрущенка [1], І.Д. Беха [2], І. А. Зязюна [3] та інших. Учені важливого значення надають морально-практичній діяльності, яка виступає основною соціальною детермінантою та визначає моральне зростання молодої людини.
Робота виконана за планом НДР ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди).
Формулювання цілей роботи
Мета дослідження полягає в аналізі та теоретичному обґрунтуванні основних проблем морального виховання у філософській та психолого-педагогічній літературі
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
- вивчення і аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури та узагальнення здобутих даних.
Результати досліджень.
Історичний досвід засвідчує, що в Україні історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність українського народу. Моральне виховання дітей у сім'ї здійснювалось постійно через влучну приказку, через легенди, перекази із свого родоводу, із історії рідного краю. Багато видів (історичні перекази, легенди, казки, ліричні пісні, прислів'я, приказки, загадки), які відіграли велику роль у моральному вихованні дітей, увібрала в себе усна народна творчість.
Пізніше виникли і перші пам’ятки педагогічної літератури, рукописнікниги морального змісту.
Найдавнішою визначною пам’яткою літератури в У країні вважається „Повчання дітям” Володимира Мономаха Це оригінальний твір, в якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного і морального характеру, вчить своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, самим учитися і поширювати освіту, власною поведінкою давати приклад іншим. Свої настанови він
ілюструє прикладами з власного життя. „Усього ж паче - убогих не забувайте, але наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого , ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його”.
Це була широка програма морального самовиховання та виховання Володимира Мономаха яку можна виконати, лише поєднавши зусилля всіх ланок освіти і виховання від сімейних до державних.
Вивчення „Повісті временних літ”, „Статуту Володимира Всеволодовича’, „Слово о полку Ігоревім”, „Повчання дітям” Володимира Мономаха дає підставу стверджувати що вчителі Київської Русі використовувану вихованні особистості такі моральні якості: доброту, справедливість, милосердя, любов до свого народу, батьківщини, працелюбність. Батьки і вчителі, зокрема їх моральні нормативи, несли певну педагогічну інформацію і диктували конкретно поведінку в різних умовах життя.
Народні моральні настанови у вихованні були тісно пов’язані з релігійними. Основу духовного відродження України і виховання її громадян становить християнська мораль, яка вимагає від людей норм поведінки, викладених у Біблії.
Вже в середньовіччі в українському суспільстві сформувалися стійкі позитивні риси - прагнення до морального самовдосконалення шанобливого ставлення до Батька, до Матері, Роду, Народу.
У УІІ-УПІ ст. існували „зводи усних моральних стандартів, які йшли від стародавніх греків. Це були приказки, афоризми, а також поради, правила поведінки. В народі ці правила називалися „вежеством’ ’. Вони застерігали, попереджали: „Час не сховає поганих справ’’, „Краще почути від когось про лихо, ніж говорити про це комусь іншому’’. Перекази, легенди були чудовими засобами формування у молоді патріотичних почуттів, кордоморального виховання Мораль середньовіччя вчила не забувати вбогих, не дозволяти сильному губити слабого, завжди напоїти і нагодувати немічного, допомагати старим людям. Милостиня вважалася джерелом і початком „усякого добра”. Першими підручниками з педагогіки у середньовіччі були „Азбуковнию”, які включали моральні правила, котрі стосувалися поведінки юнаків та формували в них певні норми спілкування
Епоха Відродження була досить плідною в утвердженні самобутньої української системи морального виховання молоді Цьому сприяло, зокрема, розгортання густої мережі різнотипних навчально-виховних закладів. Під могутнім захистом козацьких збройних сил поряд з академіями, братськими, дяківськими, церковними, монастирськими школами, колегіумами народними професійними школами мистецтв і ремесел працювали козацькі січові школи на території Січі, земель Війська Запорізького, на Г етьманщині У цих навчально-виховних закладах панував волелюбний дух козацтва Серцевиною цих шкіл було духовно-моральне виховання.
Значний вплив на розвиток виховних традицій морального спрямування мали просвітники-демократи, особливо Г.С. Сковорода
Так, Г.С. Сковорода радив вшановувати закони наших предків, тобто розпочинати навчання й виховання з реалізації тих методів і форм, які мають виразну родинну основу, з перших днів життя добре відомі дитині, щоб учні навіть не відчували, що їх виховують Г.С. Сковорода вказував, що людину характеризують її моральні якості: любов до країни, праці, людяність, дружба, правдивість, чесність, скромність, почуття людської гідності.
На думку Г.С. Сковороди виховання полягає в тому, щоб допомагати розкрити в дитині її природні здібності та спрямувати її на шлях дійсного щастя й служіння Батьківщині [7].
Проблему духовно-морального виховання на засадах народознавства в другій половині ХІХ століття розробляв К.Д. Ушинський Значну увагу він приділяв ідеям народності, виховуючогонавчання, повазі до особистості учня. К.Д. Ушинський вимагав від учителя усвідомлення того, що в учня необхідно виховувати такі моральні риси як батьківщинолюбство, товариськість, гідність, чесність, сумлінність, наявність чітких уявлень про мораль [10].
У ХІХ столітті зростає інтерес до морального виховання на фольклорних матеріалах, які широко використовувалисяу народних і недільних школах, особливо у ІІ половині ХІХ століття.
Значущим для нашого дослідження є філософські праці І.Огієнка, в яких розглядається моральна цінність як поняття, що виражає позитивну значущість природних, соціальних духовних явищ для існування та розвитку суспільства, для потреб і діяльності кожної людини [6]. Учений виділяє такі моральні засади у людських стосунках як доброта, принциповість, взаємоповага, сумлінність, щирість, справедливість, толерантність, відповідальність стосовно виховання дітей, здатність мислити критично і самокритично, прислуховуватисядо думки інших людей, власне ставлення до сутності людини, сенсу її життя, ідеалів, місця на землі тощо.
Глибокі знання духовності культури українського народу дали можливість письменнику І.П. Котляревському на сторінках своїх творів висвітлити ряд важливих положень моральності. Порядність, працелюбство, чесність, відданість сім’ї, взаємоповага, сердечність, вміння критично оцінювати людей, поважати людську чуйність, енергійність, наполегливість у боротьбі за людське щастя та інші моральні загальнолюдські якості, відтворені в усній народній творчості, відстоює і стверджує І.П. Котляревський у своїх творах: ,,Наталка Полтавка’’, „Москаль - чарівник’’, ,,Енеїда’’. Разом з тим він засуджує і висміює бездіяльність, розбещеність, непорядність, неповажне ставлення до батьків, егоїзм і бажання пожити за рахунок інших, легкодумство, соромність, нечесність, себелюбство і підлабузництво. У створеній І.П.
Котляревським педагогічній системі втілено гуманістичні риси вітчизняної класичної педагогіки: палка любов до батьківщини, чуйне ставлення до людини, широкий демократизм і гуманізм .
Важливе значення для нашого дослідження мають твори генія українського народу Т.Г. Шевченко У букварях, створених ним, домінують зразки етнопедагогічних краєзнавчих джерел, усної народної творчості морально-етичного спрямування, наголошується на важливість вивчення соціально-педагогічної літератури, що сприяє пізнанню народної душі, формуванню моральних ідеалів і тим самим визначає характер виховної системи даного періоду [11]. Т.Г. Шевченко прославив ідеї гуманізму, любов до дітей. Будучи тонким психологом, він спостерігав, як у результаті нетрудового виховання виростають морально скалічені діти.
І.Я. Франко як педагогічний розум трудящих і засіб морального виховання високо цінував усну народну творчість. У формуванні моральності засобами фольклору І.Я. Франко особливо визнавав серед жанрового розмаїття усної народної творчості казки, за мотивами яких він створював ряд своїх творів. Він вважав, що моральні норми і категорії повністю залежать від конкретних історичних умов суспільного розвитку життя.
Наскрізно пронизана ідеями морального становлення особистості педагогічна система А.С. Макаренка формуванням у вихованців соціальних цінностей (моральних) у взаємозв’язку з індивідуальними якостями особистості У системі цінностей А.С. Макаренка простежується дві низки провідних орієнтирів. Основна та, в центрі якої людина, її гармонійний розвиток, духовність, моральність, свобода, відповідальність, обов’язок як сенс життя. Друга є похідною від першої. До неї входять цінності, які потрібні для розвитку людини: гуманне суспільство, активна діяльність (праця, гра, навчання), краса, ідея гармонії людини й співтовариства (суспільства) [4].
В.О. Сухомлинський який вбачав основне спрямування діяльності вчителя і учня у тому, щоб зробити останнього Людиною В його „школі радості” під „голубим небом” панували дух сердечності, задушевності, чуйності, взаємодовіри і взаємодопомоги [9].
Нині головними моральними цінностями української молоді стають цінності „масової людини” з притаманною їй вузькопрагматичною світоглядною орієнтацією. Цей процес, на думку вчених, є закономірним для України, яка входить до світової спільноти, а тому формує у суспільстві звичайний для західного суспільства масовий тип особистості. Тому наступним етапом нашого дослідження є аналіз зарубіжних концепцій стосовно формування моральних цінностей особистості.
У світі існує ряд концепцій формування моральних цінностей, серед яких найбільш цікавими для нас є традиційна, раціоналістична та феноменологічна концепції Представниками першої є Ж.Мажо, Л.Кро, Ж.Капель, Д.Равич, які суть формування моральних цінностей бачать у способі передачі молодому поколінню універсальних елементів культуриминулого Тобто мета освіти полягає у формуванні базових знань, умінь, навичок, що дозволяють особистості перейти до самостійного засвоєння знань, умінь, цінностей більш високого рангу. Друга концепція передбачає оволодіння знаннями, уміннями і навичками та практичне пристосування до суспільних відносин, а також засвоєння таких цінностей, які дозволяють молодій людині адаптуватися у суспільстві (П.Блум, Р.Ганьє, Б.Скіннер). Проблема повернення людині її істинної людської сутності, формування її як вільної особистості є центром уваги і сучасних гуманістичних концепцій виховання.
Третя концепція (А.Маслоу, А.Комбс, К.Роджерс) вимагає врахування індивідуальних особливостей кожного суб’єкта виховання Освіта в цьому випадку є гуманістичною, вона відображає певною мірою природу людини А.Маслоу, А.Комбс, К.Роджерс виступають за створення умов для самореалізації, самовиховання та самоосвіти. Саме остання, феноменологічна концепція, активно впроваджується сьогодні в У країні
У своїй роботі „Мотивація і особистість” А.Маслоу визначив, що формування моральних цінностей особистості полягає в актуалізації нею людської природи, тобто людина повинна бути забезпечена не стільки формуванням зовні, скільки ростом зсередини. Однією з найбільш відомих неогуманістичних концепцій виховання особистості є психотерапевтична концепція К.Роджерса, що належить до феноменалістичних теорій особистості. Сутність її полягає у тлумаченні людини як об'єкта свого індивідуального суб єктивного світу. „Я-концепція’ розглядається К.Роджерсом як система самосприйняття. „Я-концепція’ виступає як найбільш важлива детермінанта реакцій-відповідей на оточення індивіда; разом з нею розвивається потреба у позитивному ставленні з боку оточуючих незалежно від того, чи потреба є природженою чи набутою
При визначенні понять „мораль’’, „моральна культура особистості”, „моральні категорії” та ,,моральний ідеал’’ ми спиралися на їх тлумачення професором Н.Є. Мойсеюк Серед моральних якостей особистості автор виділяє ставлення до себе - порядність, чесність, совісність, правдивість, справедливість, працелюбність гідність, честь, дотримання слова, вірність (подружня і громадянська); до інших людей -повага до старших, тактовність толерантність, ствердження гуманних стосунків; до праці - повага, любов до праці, чесна праця, відданість отчій землі [5].
Цінними для нашого дослідження є праці вченого І.Д. Беха, який вважає, що „система моральних цінностей у розвиненій формі має виступати самоцінністю”, тому „суб’єкт з розвиненою моральною системою є чинним носієм моральних норм, на який можна покластися у вирішенні власних духовно-практичних проблем. Моральна система виступає як необхідна установка самосвідомості, установка морально значуща та відповідально активна.” [2].
Сьогодні завдання теорії і практики полягають у тому, щоб оновити на основі переорієнтації на моральні цінності процес виховання, наповнюючи структуру діяльності особистості новими потребами моральної поведінки навіть у таких суперечливих умовах, у яких нині перебуває держава, освіта, вчитель. Адже ціннісні моральні орієнтації молоді, співвідносячись з психофізичними характеристиками особистості, не є абстрактним поняттям, які існують поза соціальною дійсністю.
Висновки.
1. Процес формування моральних цінностей повинен формувати вміння поєднувати цінності та права своєї особистості з цінностями і правами всього людства, тому шлях до інтеграції повинен пройти від окремої особистості до всього людства і від людства - до кожної особистості.
2. Проблема морального виховання молоді була актуальною на різних етапах розвитку людського суспільства Мораль виросла з побутових умов, складаючись практично в певні норми поведінки людей. Вона існує з початку утворення людського суспільства Людяну й гуманну мораль виробили українці у процесі визвольної боротьби за свою національну незалежність.
3. Поняття “моральна цінність” нами трактується як ідеал людства та окремих його представників, певна досконалість, ідеальна модель, те, що спрямовує будь-яку людську дію. Система моральних цінностей
- індивідуальна структура взаємопов’язаних моральних цінностей, які відіграють як первинну, так і другорядну роль в формуванні індивіда як особистості
4. Формування моральних цінностей ми можемо розглядати як низку психічних процесів особистості
- від формування потреб і мотивів, цілей та оцінок до формування якостей моральної особистості, враховуючи що цінності спочатку віддзеркалюються суб’єктивно, а потім набувають об’єктивного значення
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем морального виховання особистості у філософській та психолого-педагогічній літературі/
Література.
1. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу)// Вища освіта України,- 2001. - №1. - С.11-17.
2. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості //Педагогіка і психологія - 1997.-№1.-С.124-129.
3. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук-методпосіб.- К.:МАУП, 2000.- 312с.
4. Макаренко А.С. Основы процесса нравственного воспитания. - М.:Просвещение, 1980.-181с.
5. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. - К., 2001. - б08 с.
6. Огієнко І. Рідна мова і культуранароду/У зб.: Шляхи виховання й навчання. - Львів, 1934. -Ч.1.-З1 с.
7. Педагогічні ідеї Г.С.Сковороди-К.: Вища школа, 1972. -24б с.
8. Русова С.Ф. Дещо з філософії виховання. Вільна українська школа. К., 1918.-С.З04-З1б .
9. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям.- К.: Рад. школа, 1988.-272 с.
10. Ушинский К.Д. Вибрані педагогічні твори.- К.:Рад.школа, 1983. - Т.1.-41бс.
11. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: у 12 томах. /Редкол: Кирилюк Є.П. (голова) та інші. - К.: Науковадумка, 1989.- Т.1.-528 с.
Надійшла до редакції 12.04.2008 р.
