CC BY
81ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ГІМНАЗІЇ
Сембрат А.Л.
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди)
Анотація. В даній статті розглядається сутність морального виховання старшокласників в навчально-виховному процесі гімназії. А також, основні методологічні положення проблеми морального виховання сучасної науки про походження сутність і роль моралі та шляхи морального розвитку особистості.
Ключові слова: моральне виховання, цінністні орієнтації, моральні якості.
Аннотация. Сембрат А.Л. Основные методологические положения морального воспитания и развития личности в учебно-воспитательном процессе гимназии. В данной статье рассматривается сущность морального воспитания старшеклассников в учебно-воспитательном процессе гимназии. А также, основные методологические положения проблемы морального воспитания современной науки о происхождении сущность и роль морали и пути морального развития личности.
Ключевые слова: мороальное воспитание, ценностные ориентации, моральные качества.
Annotation. Sembrat A.L. The basic methodological positions of intellectual education and development of the person in teaching and educational process of a grammar school. In the given paper the nature of intellectual education of senior pupils in teaching and educational process of a grammar school is considered. And also, the basic methodological positions of a problem of intellectual education of a state-of-the-art science about a parentage, nature and a role of morals and a path of intellectual development of the person.
Keywords: intellectual education, valuable orientations, intellectual qualities.
Вступ
Державна національна програма “Освіта”(“Україна ХХІ ст.”) та Доктрина розвитку освіти в Україні визначили стратегію розвитку освіти в Україні, пріоритетні напрями та шляхи “створення життєдайної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурногопотенціалу як найвищої цінності нації”. Особливу роль у цьому процесі повинні зіграти гімназії як спеціалізовані заклади для розвитку творчої обдарованості Г оловною метою педагогічних колективів гімназії є передача молодому поколінню багатства духовної культуринароду, яка в значній мірі виражена у багатющих фольклорних скарбах України, і на цій основі - формування повноцінних рис громадянина У країнської держави, що включають в себе національну свідомість, розвинену духовність моральну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
Одним із пріоритетних завдань гімназії має бути виховання старшокласників на засадах формування них моральних рис та цінностей - доброти, уваги, милосердя, толерантності, совісті, поваги, правдивості, справедливості, гідності, любові до батьків. Феномен „цінність” є складним комплексним утворенням, яке наявне не тільки у пізнанні, але й у процесах соціального життя та культури у світогляді людини, що необхідно враховувати при формуванні моральності особистості Дослідження, які проводяться з цієї проблеми переконують що поняття „цінність” наявне не тільки в пізнавальних структурах але і в усіх процесах соціального життя та культурі, у світогляді людини (це необхідно враховувати при формуванні морального досвіду особистості). Цінність - соціально-філософська категорія, що позначає позитивне чи негативне значення явищ природи, продуктів суспільного виробництва, форм суспільної організації, історичних подій, моральних вчинків, духовних потреб (носіїв цінностей) для людства, окремого суспільства, народу, класу, соціальної групи чи особи на конкретному етапі історичного розвитку [2,6,8].
Робота виконана за планом НДР державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди’.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні основних методологічних положень морального виховання та розвитку особистості в навчально-виховному процесі.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
- проаналізувати стан проблеми морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії в педагогічній теорії та практиці;
- уточнити сутність та зміст понять: “моральні цінності”, “опанування основами моральних цінностей”.
У ході теоретичного вивчення проблеми застосовувались наступні методи дослідження: вивчення і аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури та узагальнення здобутих даних.
Результати досліджень.
Національна програма виховання визначає основні підходи до вивчення ціннісної системи сучасної молоді і процесу їх морального вдосконалення Тому гуманізація освіти передбачає педагогічне сприяння розвитку в молоді такої якості характеру, як узгодженість людини з самою собою, тобто відповідальність, внутрішня рівновага, стабільність у всіх сферах життєдіяльності, найперше - у сфері моральності [10].
Адже мета національного виховання - це „набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування моральних і духовних надбань українського народу, досягнення високої культури
міжнаціональних взаємин, формування у молоді особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, моральної культуритощо” [5].
На основі сучасних наукових розробок у “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти” (1996 р.) визнається, що гармонійно розвинена особистість повинна володіти сформованою системою моральних цінностей. Це конкретизуєтьсяу таких складових виховного процесу[7]:
- моральний розвиток (дотримування загальнолюдської моралі; суспільних моральних цінностей, психічне, духовне та фізичне здоров’я; естетично-етичний розвиток; екологічна культура гармонія з природою);
- здатність до саморозвитку та самовдосконалення (висока освіченість, здатність до творчості).
Виходячи з національної ідеї та головної цільової настанови сучасної освіти-виховувати гармонійно
розвинену, інтелектуально-творчу, духовну особистість, педагоги повинні формувати у свідомості підростаючого покоління принципи високоморальності й благородства І чим повніше і глибше втілюватимуться в шкільну і суспільну практику моральні принципи, тим успішніше досягатиметься мета виховання, тим ефективнішим буде виховний процес. Ця об’єктивна реальність зумовлює прояв у нашому суспільстві закону залежності результатів будь-якої виховної системи від ступеня відповідності педагогів і вихованців призначенню даної системи, тобто закону відповідності мети виховання виховним відносинам.
Основні методологічні положення проблеми морального виховання визначаються даними сучасної науки про походження сутність і роль моралі, шляхи морального розвитку особистості
Відомо, що в латині здавна існувало слово “mos”, яке означало “характер, вдачу, звичай”. Водночас воно тлумачилось ще як “припис, закон, правила”. Виходячи з цих значень, Марк Туллій Цицерон утворює слово “moralis” - “той, що стосується вдачі, характеру, звичаїв”. Слідом за ним Сенека та інші письменники починають використовуватитермін “moralitos” - мораль.
Ці два поняття - моральність і мораль - до цього часу використовуються паралельно. Проте, ми поділяємо думку соціолога [3], з огляду на те, що мораль - передусім, певна форма свідомості, що є сукупністю усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки Моральність розуміється як втілення даних принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. При цьому мораль надає моральності певних орієнтирів, а для самої моралі (як форми свідомості) конкретні моральні якості, які є проявом у дійсності, виступають критерієм, своєрідним “камертоном’ поведінки
Проблема єдності моральної свідомості, моральних цінностей і поведінки тісно пов’язана з розв’язанням завдань рівня досконалості морально розвиненої особистості. Тому таким важливим стає питання про зміст моральних якостей. В педагогічній літературі та практиці зміст понять якостей, їх число не мають усталеного числового визначення Зокрема, Н.Є.Щуркова підкреслює, що “розвитку теорії і практики морального виховання перешкоджає саме невизначеність і безмежність змісту цього процесу: скільки й які якості мають бути обов’язково сформовані”[10].
Мораль, виступаючи формою суспільної свідомості, що представляє сукупність принципів, вимог, норм і правил, регулює поведінку людини у всіх сферах її суспільного життя.
Психологи визначають два основні способи регулювання поведінки людей: зовнішнє регулювання яке базується на моральних нормах - вимогах та суспільній думці; і внутрішнє регулювання, яке базується, перш за все, на моральній свідомості, моральності мотивів, добровільної поведінки.
Звичайно, як прояв духовного життя суспільства мораль відображає суспільну свідомість і суспільну волю людей. Мораль - форма суспільної свідомості, що являє собою сукупність принципів, вимог, норм і правил, які регулюють поведінку людини в усіх сферах її суспільного життя [8]. Загальнолюдські моральні цінності, індиферентні щодо соціально-економічних перетворень, як стверджують учені І.Д.Бех[3], В.О.Білоусов [4], К.І.Чорна[9]. Формування якостей і рис особистості розглядаються в основному з позицій теорій відносин (І.А.Зязюн[5], О.М.Леонтьєв[8], О.Г.Ковальов[6], та ін.).
На думку відомого психолога Б.П.Ананьєва, в людині перш за все формується його ставлення до інших людей, комунікативні якості, які стають внутрішньою передумовою щодо розвитку інших якостей особистості. Такий розвиток і перетворення відбувається за умови посилення “новоутворень’ системою виховання і досвідом поведінки людей.
У зв’язку з цим процес морального виховання можна розглядати як цілеспрямовано організовану систему взаємодії: учень-педагог, учень-учень, учень-оточення, а процес морального розвитку - як взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів.
Внутрішні фактори, на думку вчених, є досить широкими і характеризуються різними ознаками: внутрішня позиція; сприйнятливість; переконання; виховні можливості; здатність до емоційного відгуку; духовні потреби.
Домінуючим фактором, який регулює інтереси, світогляд і поведінку особистості є свідомість як єдність знання і відносин. При цьому надбудовою є самосвідомість як сукупність знань про себе і ставлення до себе. Звідси розвиток моральних якостей розглядається як оволодіння суб’єктом соціальними зразками моральної поведінки: ідеалі знання^ особистісний зразок (визначений власно суб’єктом). Такий
поступовий перехід від зразка - ідеалу до особистісного зразка, котрий стимулює самовдосконалення, саморозвиток особистості.
Це дозволяє зробити припущення про те, що моральний розвиток особистості можна здійснювати, якщо педагогічна діяльність має цілеспрямований характер, пропонує еталон, мету і зміст діяльності та поведінки і забезпечує їх усвідомлення, свідому поведінку і прояв особистісних моральних якостей
Завдання морального виховання старшокласників вирішуються на основі врахування комплексного підходу до проведення виховної роботи, адже тільки такий підхід забезпечує розвиток в особистості старшокласника стійких моральних якостей, набуття нею відповідної спрямованості, активної життєвої позиції.
Спираючись на теорію моралі, її принципи, правила та категорії моральності, учитель, плануючи виховну діяльність з предмету, повинен прогнозувати які моральні уявлення, знання і переконання, почуття та звички він може формувати в учнів, щоб організувати взаємини в навчанні, праці та відпочинку
Як прояв духовного життя суспільства мораль відображає суспільну свідомість і суспільну волю людей. Вона носить історичний характер, зі зміною суспільно-економічних умов життя у людей змінюються погляди і поняття, тобто їхня суспільна свідомість.
У контексті морального виховання старшокласників гімназії у навчально-виховному процесі ми звертаємо увагу на можливості інтегрування педагогом знань з дисципліни у процес формування високоморальної особистості. Це виховання гімназистів на зразках прямих потенційних можливостей предмету чи дотичних до морального спрямування, як наприклад, пунктуальності точності, акуратності, почуття відповідальності, обов’язку тощо.
Основні методологічні положення проблеми морального виховання визначаються даними сучасної науки про походження сутність і роль моралі, шляхи морального розвитку особистості
Основними соціально-педагогічними функціями навчальних закладів є: виховна, пізнавальна,
комунікативна прогностична, регулятивна Вони проявляються в життєдіяльності старшокласників гімназії (гімназії - це середні загальноосвітні спеціалізовані заклади для розвитку творчої обдарованості - заклад для обдарованих і здібних дітей, що забезпечує їхню науково-технічну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку та задовольняє різнобічні освітні запити особи, суспільства, держави).
Прогностична мета цих закладів передбачає розвиток особистості, формування загальнолюдських цінностей, глобальну загальноосвітню підготовку. Ці навчальні заклади дають науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурнупідготовку, що є забезпеченням виховання і розвитку обдарованих і здібних дітей в ім'я збагачення інтелектуального творчого, культурногопотенціалу України.
Гуманізація системи освіти потребує погляду на людину, її сутність і місце в природі, суспільстві, виховання її здібностей, інтересів та нахилів дитини.
Освіта сьогодення доповнюється і розширюється філософією про сутність життя і призначення людини, про поняття духовності про загальнолюдські цінності. Гуманізація освіти дає можливість учням звернутися до надбань світової культури збагачує, насичує всі навчальні предмети ідеями людяності, миру, милосердя. Висновки:
1. Гімназії покликані дбати про відродження національної культурина тлі надбань світової цивілізації, формувати почуття громадянської, національної і особистої гідності людини, розкривати перед учнями багатогранність духовного досвіду нашого народу, народних традицій, сприяти моральному вихованню старшокласників.
2. Для підвищення ефективності творчої діяльності учнів у гімназії потрібно, щоб своїм головним завданням педагогічні колективи визначили орієнтацію навчально-виховного процесу на індивідуальність кожного учня; єдність загальнолюдського і національного у навчанні та вихованні сприяє виявленню і розвитку творчих здібностей учнів, формуванню творчої обдарованості школярів
3. Потрібно зазначити, що настійною вимогою сьогодення є необхідність поліпшення моральної вихованості (культурі) суспільства Перед філософією, соціальною психологією, а особливо перед педагогікою як наукою що займається питанням виховання підростаючого покоління, стоїть завдання розробки проблем, пов'язаних з моральним вихованням старшокласників-гімназистів.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем морального виховання та розвитку особистості в навчально-виховному процесі гімназії.
Література
1. Ананьев Б.Г. Избранные психологическиетруды В 2-х Т. / Педагогика - М., 1980. — Т. 1.— 232 с.
2. Бех ІД. Спілкування як загальна психологічна основа виховання особистості // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Зб. наук, пр.: В 2 кн. - К.: Педагогічна думка, 2000. - Кн. 1. - С. 10 - 17.
3. Бех І. Яке спілкування, таке і виховання // Освіта. - 1996. - №15 - 16. - С. 4.
4. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія - К.: ІЗМН, 1997. - 192 с.
5. Зязюн І. А. Педагогічна майстерність як мистецька дія: Посібник для вчителів // Рідна школа - 1995. -№7 - 8. - С. 31 - 50.
6. Ковалёв А.Г. Личность воспитывает себя. - М.: Политиздат, 1983. - 256 с.
7. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. - 2000. - №3. - С. 7 - 13.
8. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М.: Издательство МГУ, 1972. - 575 с.
9. Чорна К.І. Особистісно зорієнтована система громадянського виховання школярів // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Зб. наук пр.: В 2 кн. - К.: Педагогічна думка, 2000. - Кн. 1. - С. 23 - 29.
10. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогическойтехнологии - М.: Педагогическое общество России, 1998.
- 250 с.
Надійшла до редакції 26.02.2008 р.
