CC BY
13
ного Л1кування травматичних ушкоджень к1сток та суглоб1в п1д репонарною анестез1ею пор1вняно з ви-користанням фармаколог1чних засоб1в для седацп.
Матерiал та методи
Дослщження проведено у 178 хворих вжом 19—56 роюв, яким виконано оперативн1 втручання пщ ре-г1онарною анестез1ею (сп1нальною, епщуральною або блокадою нервових сплетень). Залежно в1д методу седацп хвор1 були випадково розпод1лен1 на 2 групи. У першу групу увшшло 98 пац1ент1в, у яких 1з метою седацп пщ час операцп використовували метод ТЕС. У другш груп1 було 80 хворих, для седацИ у яких застосовували пропофол (рекофол). У 1-й груш хворих для запоб1гання негативним вегетативним та гемодинам1чним реакц1ям, що викликаш емоцш-ним напруженням, та надання !м психолог1чного комфорту, перед початком операцп, п1сля виконан-ня репонарно! анестезп проводили транскран1альну електростимуляц1ю постшним струмом (1,5—2 мА) з перемшною скважн1стю й частотою прямокутних 1мпульс1в 800—900 Гц та продовжували ТЕС до закш-чення оперативного втручання. Перед проведениям ТЕС шформували пащента про особливост1 немедикаментозно! седацИ, що виключае будь-як1 нега-тивш впливи на орган1зм. Окр1м того, попереджали хворого про можлив1сть вщчуття пщ електродами незначного болю, про який в1н повинен пов1домити лжаря, щоб своечасно зменшити силу струму. Та-кож пац1ента 1нформували, що пщ час операцп в1н не буде вщчувати жодного болю та дискомфорту та може спокшно спати. Вщмова пац1ента вщ запропо-нованого методу седацИ, оргашчш, травматичн1 або шфекцшш захворювання центрально! нервово! сис-теми, псих1чн1 захворювання, наркоман1я, алкогольна штоксикац1я та тяжк1 соматичш хвороби в стадп декомпенсацп вважали протипоказаннями для ТЕС. Електроди апарата електронаркозу «ЛЭНАР» накла-дали лобно-мастощально з обох стор1н. Для запобь гання електричним оп1кам п1д електроди накладали електропровщний гель або серветки, змочен1 0,9% розчином хлориду натрго, пост1йно стежачи за !х волопстю. У друг1й груп1 седац1ю пащенпв проводили пост1йною 1нфуз1ею 1% розчину пропофолу за допомогою шприцевого насоса 8ЕР-12Б Л1ТБСК8 Viltechmedia. Початковий болюс пропофолу був 0,8—1 мг/кг, а через 10 хв протягом операцп швид-к1сть шфузп становила 2,9 ± 1,1 мг/кг год. Стутнь седацп оц1нювали за 5-бальною шкалою. Рееструва-ли випадки неадекватно! або надм1рно! седацп, число випадюв болю та непереносимост1 ТЕС, тремтш-ня, число еп1зод1в зниження 8р02 < 94 %.
Результати
Запропонований метод штраоперацшно! седацп вщр1зняеться вщ в1домих схем тим, що п1сля ви-конання репонарно! анестезп розчином м1сцевого анестетика заспокоення пац1ента та забезпечення йому психоф1зюлопчного комфорту 1 в1дчуття «вщ-сутносп» в операц1йн1й досягалось транскрашаль-ною електричною стимулящею л1мб1чних структур
головного мозку. При цьому розвиваеться заспо-коешсть, поверхневий сон, вщсутн! гемодинам1чн1 та вегетативш прояви емоц1йного стресу. Седатив-ний компонент репонарно! анестез!! досягався за допомогою ТЕС у 73 % пащенпв, дор1внюючи такому ж при використанш пропофолу, але при не-фармаколог1чн1й седац!! була вщсутня необхщшсть контролю за прохщшстю дихальних шлях1в та не було ознак негативного впливу на серцевий ритм 1 судинний тонус. У 27 % хворих 1-! групи при про-веденш ТЕС або не вщм1чалось достатнього р1вня седацп, або ТЕС були повинн1 припинити через не-приемн1 вщчуття тд електродами. У 2 хворих пщ час ТЕС в1дм1чали психоемоц1йне збудження. У вс1х цих хворих продовження операц!! в1дбувалось п1сля початку внутршньовенно! седацп пропофолом.
Таким чином, транскрашальна електростимуля-ц1я забезпечуе задов1льний седативний компонент репонарно! анестез!!, пор1внянний !з седащею пропофолом; неефектившсть седацп при ТЕС спосте-рпаеться у 27 % пащенпв; за допомогою ТЕС дося-гаеться пщвищення якосп анестезп та зменшення витрат на лжування хворих.
УДК 616-005.1-08:616-089.811/814
ПОТАЛОВ С.О., СЕМЕНОВА Т.О., ОТАРАШВ1Л1 К.Н., MIXECB Ю.О., ШАПОВАЛОВ С.М.
A3 «Запор1зька мелична акалем!я пюляаипломно! осв!ти МОЗ Украни»
ПРОБЛЕМА ГЕМОСТАЗУ ПРИ ¡НТРАОПЕРАЦМЖЙ KPOBOTEHi
Одшею з головних проблем анестезюлопчного забезпечення розширених резекцш печiнки е проблема компенсацп масивно! крововтрати та цирку-ляторно! i гем1чно! ппоксп. Гостра нормоволемiчна гемодилюц1я (ГНГ) пор1вняно з шшими кровозбе-рпаючими технолопями зарекомендувала себе як найменш витратний та безпечний метод трансфу-зшно! тактики при операц1ях, що супроводжуються масивною крововтратою. Проблема зам1щення ре-зервованого об'ему кров1 та п1дтримки волемп при штраоперацшнш кровотеч1 до к1нця не виршена. Масивне перевантаження р1диною при переливанш кристалощдв може призвести до штерстищального набряку та пог1ршення доставки кисню до орган1в. Використання розчишв альбум1ну для п1дтримки еуволемп зб1льшуе витратн1сть методу. Компенсац1я об'ему циркулюючо! кров1 (ОЦК) за рахунок розчишв гщрокаетильованого крохмалю (ГЕК) обме-жуеться його негативним впливом на коагуляцшний потенщал кров1. У хворих 1з гемораг1ею та необхщ-шстю тривало! п1дтримки волемп серед препарапв 1з групи синтетичних колощдв перевага вщдаеться 4% розчину модиф1кованого желатину (МЖ), який майже не впливае специф1чно на систему гемостазу.
Мета дослщження: пор1вняльна оц1нка ефектив-носп ГНГ при резекц1ях печ1нки з використанням для п1дтримки ОЦК розчишв ГЕК або МЖ.
162
Медицина неотложных состояний, ISSN 2224-0586
№ 7(62) • 2014
Таблиця 1. Обсяги крововтрати та перюперацйно! трансфуз1йно1 терапп, л
Обсяг Група хворих
ГНГ (ГЕК) ГНГ (МЖ) Без ГНГ
Крововтрата 3,9 ± 1,0 3,5 ± 1,2 3,8 ± 1,1
Кристалощи 8,5 ± 1,9 6,4 ± 1,1*, # 9,1 ± 1,7
Колощи 1,8 ± 0,3 2,7 ± 0,6# 0
Альбумш 0,10 ± 0,08* 0,10 ± 0,06* 0,60 ± 0,12
СЗП 0,30 ± 0,12* 0,30 ± 0,13* 1,80 ± 0,21
Автокров 0,97 ± 0,10 0,96 ± 0,15 0
Еритромаса 0,27 ± 0,15* 0,22 ± 0,20* 1,2 ± 0,19
Загальний обсяг ¡нфузи 11,9 ± 2,7 10,6 ± 1,9* 12,6 ± 2,4
Число хворих, як отримали донорську гемотрансфузп 8* 7* 14
Примтки: * — p < 0,05 пор1вняно з контрольною групою; # — p < 0,05 пор1вняно з групами ГЕК та МЖ.
Мamерiaл та методи
У дослщження включеш 44 хвор1 bíkom вщ 23 до 74 рок1в (2-3-й клас ASA без супутньо! серцево! не-достатност1), опероваш з приводу геманг1ом (15), новоутворень (9), метастаз1в (6) або абсцес1в печ1нки (14). Жiнок було 29 ос1б. За методом трансфузшно! тактики хвор1 були випадково розпод1лен1 на 3 гру-пи. У першу групу ув1йшли 15 хворих, яким проводили ГНГ Í3 використанням як кровозам1нника 6% розчину ГЕК (рефортан). У 2-гу групу увшшли 15 пац1ент1в, у яких при проведенш ГНГ в аналопчно-му обсяз1 у склад1 шфузшно-трансфузшно! програ-ми використовували МЖ (гелофузин). Контрольна група (3-тя) — 14 хворих, яК були оперован1 без ви-користання ГНГ, а зам1щення крововтрати проводили тшьки кристалощами та препаратами донорсько! кров1. Протокол анестезП у хворих ус1х груп був 1дентичним — збалансована етдуральна анестез1я (Т7-9) 1,5% розчином лщокашу (1,5 мл/сегмент) 1з фентанглом (0,01 мг/мл) та внутршньовенна анесте-з1я пропофолом (рекофол), фентан1лом та мюрелак-сац1ею норкуроном.
Протокол ГНГ: через катетер у центральнш вен1 вилучали 12—17 мл/кг автокров1 у контейнери «Ге-макон-500». Одночасно проводили замщення ви-лучено! кров1 колощним плазмозамшником — ГЕК (група 1) або МЖ (група 2) чи 1,8% розчином хлориду натрго у контрольнш груш. Операцшну кро-вовтрату у 1-й та 2-й груш замщували кристалоща-ми та тими ж плазмозамшниками, а в контрольнш груш — кристалощами, 5% розчином альбумшу та св1жозамороженою плазмою (СЗП). Етзоди арте-р1ально! гшотензп корегували прискоренням темпу шфузп, а при i1 неефективност1 — шфуз1ею 7,5% натр1ю хлориду (3 мл/кг). Переливания автокро-в1 або алогенно! еритроцитно! маси починали або при зниженш р1вня гемоглоб1ну до 60 г/л, або тс-ля заключного гемостазу. Мон1торинг: Cardiocap-2, DATEX. Дослщжували концентрац1ю гемоглоб1ну (Hb), лактату в артер1альнш кров1. Оц1нювали обсяги крововтрати, шфузш кристалощв, колощв, донорсько! еритроцитно! маси. Статистика: диспер-сшний анал1з (ANOVA), тест chi-квадрат.
Результати
Вихщний р1вень НЬ у хворих усгх трьох груп був 120 ± 14 г/л. У групах 1з ГНГ перед початком операцп НЬ зменшувався до р1вня 85 ± 13 г/л при стабшьних по-казниках гемодинамки. Щд час крововтрати (вщ 1,5 до 8,3 л) гемодинам1чт показники (АТ, ЦВТ, ЧСС) були вщносно стаб1льними. Перед гемотрансфуз1ею у групах 1з ГНГ концентращя лактату становила 1,5 ± 0,4 ммоль/л проти 1,9 ± 0,5 ммоль/л у 3-й груш. Пщвищення НЬ до 74 ± 5 г/л в уах групах за рахунок компенсаций еритроци-тарного об'ему супроводжувалось зменшенням лактату до 0,9 ± 0,3 ммоль/л. Клтчна характеристика та результати використання ГНГ наведет в табл. 1.
При р1вних обсягах крововтрати загальна кшь-к1сть перелито! донорсько! еритромаси та число хворих, як1 потребували гемотрансфузп, у 3-й груп1 були суттево б1льшими, н1ж у групах 1з ГНГ. При ви-користанш МЖ обсяг 1нфуз1й кристалощв був суттево меншим пор1вняно з групою ГЕК.
Таким чином, використання МЖ (гелофузину) як основного плазмозамшника дозволяе зменши-ти обсяг шфузш кристалощв в 1,3 раза пор1вняно з використанням ГЕК. Застосування методу ГНГ при анестезюлопчному забезпеченн1 операцш 1з великою крововтратою дозволяе на 70 % зменшити необх1дн1сть використання донорсько! кров1 для за-мщення штраоперацшно! крововтрати.
УДК 616.131-005.6/.7-073.756.8
РУДИК Н.В., МЯГКОВ A.n., МЯГКОВ C.A., СЕМЕНЦОВА A.C., НАКОНЕЧНЫЙ С.Ю.
ГУ «Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины»
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ДИНАМИЧЕСКОЙ КОМПЬЮТЕРНО-ТОМОГРАФИЧЕСКОЙ АНГИОПУЛЬМОНОГРАФИИ В ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИИ ТРОМБОЭМБОЛИИ ЛЕГОЧНОЙ АРТЕРИИ
Введение
Тромбоэмболия легочной артерии (ТЭЛА), под которой понимают внезапную закупорку легочной
№ 7(62) • 2014
www.mif-ua.com
163
