CC BY
37
Клшыш лекци
УДК 616.34-008.87-008.6-02:616-056.3]-053.2 БЕШ Л.В.
Льввський нацюнальний медичний ун/верситет¡м. Данила Галицького, Льв/вський мський дитячий алерголопчний центр
ПРОБЛЕМА ДИСБАКТЕРЮЗУ КИШЕЧНИКА В ПРАКТИК ДИТЯЧОГО АЛЕРГОЛОГА: ДИСКУС1ЙН1 ПИТАННЯ Й МОЖЛИВОСТ IX ВИРШЕННЯ
Резюме. Усmаmmi подан сучаст погляди на проблему дисбактерозу кишечника. Висвiтленi дискусшш питання i власний досвгд автора щодо проведения корекци порушень мкроекологи кишечника в педiа-тричнш практищ, представлений пробштичний препарат Ацидолак Юшор. Ключовi слова: дти, дисбактерюз кишечника, проботики, Ацидолак Юшор.
Сьогодш на сторшках спещально! лггератури точиться жвава дискуй навколо проблеми дисбактерюзу. Обговорюеться вже сама дощльшсть i можливють юнування цього термша, практично вiдсутнi едиш погляди на роль мiкрофлори у форму-ваннi здоров'я й у розвитку рiзномаштноI патологи, зокрема алерпчно!, iснуе неоднозначне ставлення до методiв дiагностики, лiкування i профiлактики дисбютичних розладiв [1—3]. У цьому контексп на особливу увагу заслуговують пошуки вiдповiдi на запитання, чи юнуе зв'язок мж алергiею й дисбак-терiозом кишечника. Сьогоднi на пiдставi багатьох наукових i практичних дослщжень можна ствер-джувати, що такий зв'язок, безперечно, юнуе i е неоднозначним. Дисбюз кишечника може бути пер-винним i передувати виникненню алергп або мати вторинний характер i бути результатом гастроштес-тинальних проявiв алерги [4, 8].
Вщомо, що нормальна мiкрофлора травного каналу створюе мiкробну плiвку на поверхш кишечника i тим самим перешкоджае надходженню алергенiв i токсинiв до внутрiшнього середовища оргашзму. Бшьше того, нинi доведено, що мжробний фактор визначае також кшьюсть вiльного гiстамiну в бюло-пчних середовищах i тканинах органiзму [7] Отже, стан кишково! мiкрофлори е одним iз факторiв, що визначають патогенез алергiчних проявiв.
З огляду на вищесказане практичний лiкар, який займаеться л^ванням алерпчно! патологи, мусить знати вщповщ на питання:
— Який склад нормально! кишково! флори, як сшвюнуе макрооргашзм i автофлора? Яка функцiя нормально! автомiкрофлори?
— Чи правомiрний дiагноз «дисбактерюз»?
— Чи доскон^ наявнi нинi методи дiагностики дисбактерiозу?
— Як корегувати дисбактерiоз?
Саме цi запитання стануть предметом обгово-рення в данш публжацп.
Отже, перший блок питань: який склад нормально! кишково! флори, як сшвюнують макрооргашзм й автофлора? Яка функц1я нормально! автомжро-флори?
Iсторiя життя людства — це певною мiрою ю-тор1я взаемовщношення макроорганiзму людини й мiкроорганiзмiв. До реч^ мiкроорганiзми iснували ще до людей, ми е гостями на цш земл^ але при-йшли i пробуемо приборкати мiкроорганiзми. Хто в цьому протистоянш переможе? Далеко не завжди ми. Найкраще в даному випадку — це спроба сим-бiотичного спiвiснування. I прикладом цього ств-iснування е еволюцшно вистраждане взаемовщ-ношення макроорганiзму (людського органiзму) й автомiкрофлори. На сьогодш макрооргашзм й авто-мiкрофлора е единою екосистемою, що функцiонуе на пiдставi взаемовигiдних симбiотичних вiдносин.
Автомжрофлора — специфiчний додатковий життево важливий орган, що е невiд'емною части-ною фiзiологiчного функцiонування людини. За-гальна чисельнiсть мiкроорганiзмiв, що заселяють рiзнi бiотопи людського органiзму, становить 1015— 1016, таким чином, число мжробних клiтин при-близно вдвiчi перевищуе число власних клiтин ма-кроорганiзму [1]. Основне сховище, де збериаються мiкробнi популяци в макрооргашзм^ — мжробю-ценоз травного каналу, який мютить 60 % загаль-
КлЫчН лекцИ
7(42) • 2012
но! мiкрофлори людини i3 загальним числом ввддв, що перевищуе 500, i3 бiомасою 2,5—3 кг. Оскшьки бшьша частина кишково! мiкробiоти не може бути культивована з допомогою юнуючих методiв, окре-Mi автори вважають, що кiлькiсть мiкробних видiв у кишечнику фактично може становити близько 1000 [1, 2]. Саме тому юнування й шдтримка нормально! мжрофлори в кишечнику е надзвичайно важливою функцieю автомiкрофлори, що забезпечуе гомео-стаз органiзму дитини в щлому. Ця складна поль функцiональна мжроеколопчна система, безпере-чно, повинна розглядатися як специфiчний життево необхiдний мжробний орган, що може здiйснювати широкий спектр функцш (захисних, травних, бю-синтетичних, обмiнних, детоксикацiйних, !муно-модуляцшних).
Вiдомо, що оптимальне спiввiдношення мжро-органiзмiв в кишечнику трактуеться як еубюз. У нормi в складi кишково! мiкрофлори дiтей перева-жае анаеробна асоцiацiя (95—99 %), серед яко! домь нуе бiфiдофлора. Бiфiдобактерi! i лактобацили ста-новлять головну (облк'атну, iндигенну, резидентну) мiкрофлору. Факультативну (додаткову, супутню) мiкрофлору бiоценозу товстого кишечника пред-ставляють факультативно--аеробт бактер!! видiв Escherichia coli (ешерих!!), Streptococcus faecium (енте-рококи). У норм! концентрацiя цих бактерiй не перевищуе 5 %, однак у раз! збшьшення !х популяцш-ного складу юнуе можливють розвитку шфекцшних процеав. На жаль, межа, що роздшяе симбюнтну й патогенну дго ешерихш та ентерокоюв, дуже тонка, !"! дуже легко перейти. Чи слщ ризикувати в такому раз!? Це питання протягом останшх роюв жваво обговорюеться на сторшках багатьох фахових ви-дань, на конференц!ях i симпоз!умах в Укра!т та за !"! межами [2, 3, 5, 8].
Ще одну групу мжрофлори кишкового бюцено-зу становлять транзиторш (залишков!) мжроорга-шзми (стафшококи, клострид!!, цитробактер, енте-робактер, протей, клебаела, псевдомонас, кандида тощо). Умовно-патогенш штами транзиторно! мь крофлори можуть стати проблемою, але, як правило, тшьки на xni дисбютичних зрушень [1, 5].
Слщ вщзначити, що представники нормально! автомжрофлори кишечника, збер!гаючи симбю-тичт вщносини м!ж собою, виявляють виражений антагошзм щодо шших макрооргашзм!в, продуку-ючи оцтову й молочну кислоти. Саме тому за умови еубюзу представники автомжрофлори здатт при-гшчувати рют найр!зноматтшших патогенних i не-патогенних мжрооргашзм!в, що е нетиповими для нормально! мжрофлори [2, 3].
Водночас питання щодо нормального складу ав-томжрофлори, по суп, досить вщносне. Бшьше того, окрем! дослщники стверджують, що за станом мь кроеколог!! кишечника, як i за вщбитками пальщв, можна !дентиф!кувати особу [6]. Тод! про яку норму ми говоримо? Звичайно, про досить вщносну.
З шшого боку, правом!рним е питання, чи до-сконал! методи ощнки мжроеколог!! кишечника за-
стосовуються сьогоднг в практичнiй роботi лiкарiв. На жаль, нг. Оцiнка стану мжробюценозу кишечника проводиться за обмеженою кiлькiстю формаль-них показникiв, якг не дають повного уявлення про функцгональний стан ендогенно! мiкрофлори в цг-лому. Мiкробiологiчний аналiз калу з ампули прямо! кишки дае нам можливiсть оцiнити лише флору фе-калiй i не вгдтворюе спектр пристгнково! i криптово! флори кишечника, що, власне кажучи, е джерелом мiкроорганiзмiв i визначае шдивщуальний склад мжроекологГ! кишечника. Водночас, зггдно з гсную-чими нинi даними, ми маемо справу з дiею асощацГ! сотень рiзних мiкроорганiзмiв на органгзм дитини, тобто з процесом, складним для оцiнки [3, 5].
Протягом останшх рокiв помiтно збгльшуеть-ся вплив на склад i активнiсть мiкрофлори людини несприятливих факторiв. Поряд iз несприятливою екологiею, незбалансованим харчуванням, гншими стресорними чинниками (емоцГ! тощо) важливим е i вплив ятрогенних факторiв. Еволюцiя медично! науки не завжди враховувала потребу тдтримати симбiоз макроорганiзму й автомiкрофлори людини. Ниш гснуе безлiч препаратiв, якг негативно впли-вають на кглькюш та якiснi характеристики при-ештелгальних бiоплiвок, зокрема через iнгiбування найщншшого анаеробного компонента i збгльшен-ня умовно-патогенно! флори [2, 3]. Це антибактерг-альнi препарати, гормони, iмунодепресанти, окре-мi прокiнетики, жовчогiннi, обволiкаючi засоби та iншi.
Кiлькiснi та якгснг змiни ендомiкроекологГ! ма-крооргангзму прийнято називати дисбгозом. I тут на-зргвае таке питання: чи правомгрний дгагноз дисбго-зу? ЗгГдно з думкою бГльшостг науковцгв г практикгв, дисбгоз кишечника не можна вгднести до нозологГ! й верифгкувати як клгнгчний дгагноз [1, 3]. Ряд авто-ргв пропонуе в практичнгй дгяльностг застосовувати термгн «синдром надмгрного бактергального росту» [6, 7]. Але чи правомгрний цей дгагноз? Зггдно з су-часними уявленнями, синдром надмгрного бакте-ргального росту — аномальна колонгзацгя верхнгх вгддглгв тонкого кишечника мгкрооргангзмами, ха-рактерними для товстого кишечника [6]. Водночас у сво!й щоденнгй практицг педгатри отримують лише результати мгкробгологгчного аналгзу калу з ампули прямо! кишки, який не дае гнформацг! щодо флори верхнього вГддглу товсто! кишки г тонко! кишки. Таким чином, ми просто не маемо пгдстав для застосу-вання термгна «синдром надмгрного бактергального росту» в щоденнгй лжарськш практицг.
БГльшгсть вгтчизняних авторгв визнае, що на сьогоднг найбгльш прийнятним для практичного застосування е трактування дисбактергозу, запро-поноване Н.О. Коровгною, 1998, яка вважае, що дисбактергоз — це порушення динамгчно! ргвнова-ги в якгсному г/або кглькгсному складг нормально! автофлори кишечника, яке супроводжуеться пору-шенням !! функцг! з виникненням клгнгчних проявгв [1]. Таким чином, основним критергем дгагностики дисбактергозу була й залишаеться клгнгчна симпто-
7(42) • 2012
Клтт'чт лекцН
матика (понос, запор тощо), при цьому порушують-ся не лише вггамшосинтезуюча, iмуномодуляцiйна, бар'ерна функцп автомiкрофлори, але й обмiннi процеси, ушкоджуеться слизова оболонка стшки кишечника.
Таким чином, дiагностика дисбактерiозу — проблема складна, причому найбiльшi труднощi полягають у неоднозначному трактуванш резуль-татiв бактерiологiчних дослщжень. Досвiд провщ-них спецiалiстiв iз проблем мжроекологп людини й нашi власнi спостереження дозволяють сьогоднi стверджувати, що, оцiнюючи стан мжроеколо-гп кишечника, треба звертати увагу не тшьки й не стiльки на кшьюсш показники, скiльки на яюсну характеристику мiкробiоценозу кишечника. Адже нерщко в разi нормального вмiсту основно! фло-ри спостерiгаеться збiльшення популяцш окремих умовних патогенiв, що, безперечно, слщ трактувати як дисбiоз [3].
Ми вважаемо за необхщне нагадати, що пiд час проведення загального об'ективного обстеження немовляти не слщ забувати оглянути випорожнен-ня, понюхати пелюшки. Мусимо пам'ятати, що бь фщобактерп як класичнi анаероби руйнуються, як тгльки пелюшка стикаеться з повирям. Кожному педiатровi знайомий кислий запах «здорових» пе-люшок. Цей простий дщвський метод, що дозволяе отримати цiнну iнформацiю щодо функцюнально! характеристики кишечника, е несправедливо забутим сьогоднi.
Практичнi педiатри щодня стикаються з проблемами, пов'язаними з дисбактерюзом кишечника. Зокрема, порушенням бiоценозу кишечника су-проводжуеться переб^ харчово! алергп, що прояв-ляеться в першу чергу вiрогiдним зниженням рiвня бiфiдобактерiй. Бiльше того, юнують переконливi данi про те, що зниження кiлькостi бiфiдобактерiй у калi корелюе з тяжшстю шкiрних проявiв атотч-ного дерматиту [4, 6, 8]. У рядi дослiджень i в наших власних спостереженнях вщзначено, що в дiтей iз проявами атотчного дерматиту рееструються вь ропдш зниження рiвня лактобацил, прошоново-кислих бактерш i пiдвищення рiвня транзиторних мiкроорганiзмiв (стафiлококи, цитробактер, енте-робактер, протей, клебсiела, кандида та ш). Нерiдко виявляеться зниження вмiсту нормально! кишково! палички, при цьому з'являються и здатнi до гемолiзу токсикогенш штами [8].
Викладена вище ситуацiя диктуе потребу обгово-рення можливост застосування пре- i пробiотикiв у лжуванш алерпчно! патологи в дггей. Бшьше того, поглиблено вивчаеться сьогодш й питання, чи за-побтае виникненню алерпчно! патологи вживання пробютиюв пГд час вагiтностi. На пiдставi серйоз-них наукових дослiджень доведено, що основною ланкою профшактики харчово! алергп е вироблення харчового сприйняття (толерантностi) бшюв '!жг й запобиання передчаснiй зустрГчГ дитини з потужни-ми алергенами. Особливо багато уваги придтяють науковцi вивченню механiзмiв формування харчо-
во! толерантносп, нГхто вже сьогодш не сумшваеть-ся, що в 11 основi лежать iMyHHi реакцГ1, i видаеться, що роль пробютиюв у цьому процесi е досить сутте-вою [1]. Напевно, кожному педiатрy зрозyмiло, на-скшьки складно сформувати харчову толерантнiсть у новонароджених дiтей, адже дитина народжуеться не тiльки з фyнкцiонально незршою системою адаптивного iмyнiтетy i здатнiстю до вироблення Th2-опосередковано'1 iмyнноl вiдповiдi, але i з практично стерильним кишечником, якому властива пщви-щена проникнiсть [1, 2]. Така ситуац1я, безперечно, полегшуе розвиток сенсибшзаци.
Сьогоднi переконливо доведена захисна роль нормально1 кишково1 мiкрофлори, Г1 вплив на iмyн-ний статус i формування харчовоГ толерантностi в д1гей [1]. Бiльше того, описаш вiдмiнностi у складi мiкрофлори кишечника в дией, схильних до формування алерпчно'1 патологП, що дозволяе думати про юнування певних причинно-наслщкових зв'язк1в [6, 8]. Однак на сьогодш опублжоваш лише пооди-ною серйознi клiнiчнi дослiдження щодо профилактики алергiчних захворювань шляхом застосування пробютичних середникiв [8]. Отриманi результати неоднозначш й потребують подальших пошуюв.
В!домо, що iмyнна вiдповiдь значною мiрою за-лежить в!д того, якою флорою заселиться кишечник, адже саме вш е найбшьшим iмyнним органом (мiстить 80 % клиин, що здатнi продукувати анти-тiла). Сьогоднi доведено, що одшею з найважливi-ших умов збереження здоров'я дитини е адекватний розвиток фiзiологiчно'1 мiкрофлори слизових обо-лонок оргашзму в ранньому постнатальному пе-рiодi i 11 подальший вплив на становлення iмyнно'1 системи слизових оболонок. Бшьше того, кишкова мжрофлора практично безпосередньо контактуе з представниками багато'1 iмyнно'1 системи слизово1 оболонки кишечника. Така постшна взаемодiя (по-стiйна «розмова») мiж ними тривае протягом усього життя i значною мiрою визначае дозрiвання iмyнно'1 системи i стан здоров'я органiзмy дитини в щлому. Саме тому слщ дуже обережно ставитися до застосування пробютиюв у педiатричнiй практищ, щоб не порушити цю «штимну розмову». Неухильне зростання асортименту бакг^альних препаратiв i 1х широка реклама утруднюють орiентацiю лiкарiв у цих препаратах. Мало не щодня ми сто1мо перед проблемою, який препарат обрати для корекцп дис-бютичних зрушень.
Призначаючи курс бактерiотерапГ1, ми призво-димо до штучно1 колошзащ'1 кишечника мГкрофло-рою, що мютиться у препаратi. Безперечно, перевагу слщ надавати пробютикам, що мютять штами облiгатно'1 або факультативно1 нормофлори кишечника. При цьому слщ пам'ятати, що ефектившсть та безпечшсть пробютиюв е строго штамоспеци-фГчною. У цьому контекстi на особливу увагу заслу-говуе препарат Ацидолак ЮнГор, що мГстить запа-тентований штам HOWARU™ Protect — комплекс Lactobacillus acidophilus NCFM i Bifidobacterium lactis Bi-07. Безпечшсть використання даних штамГв була
КлЫчН лекцН
7(42) • 2012
доведена в багатьох дослщженнях. Серйозна дока-зова база дослщжень i3 добрими результатами дозволила Федеральному управлшню лжарських пре-паратiв i продукпв харчування США (FDA — Food and Drug Administration) присвойи Lactobacillus acidophilus NCFM i Bifidobacterium lactis Bi-07 статус GRAS (generally recognized as safe), тобто характе-ризувати ix як безперечно безпечнi при застосуван-нi. Наявнiсть у складi препарату Ацидолак Юнiор пребiотика (фруктоолпосахарвддв) вибiрково сти-мулюе та регулюе рiст пробiотичних компонентiв, що дозволяе отримати швидший та тривалiший результат порiвняно з моновикористанням пробюти-кiв чи пребiотикiв. Препарат випускаеться в формi жувальних таблеток зi смаком бiлого шоколаду, якi мютять по 1 млрд Lactobacillus acidophilus NCFM та Bifidobacterium lactis Bi-07 i можуть застосовуватися у дггей вiком понад 3 роки (по 1 таблетщ 2 рази на добу) протягом 2—3 тижшв.
Водночас треба звернути увагу, що пробютики, якi мiстять у своему складi нетиповi для облпатно! нормофлори людини або умовно-патогеннi мжро-органiзми (спороносш аеробнi бацили, др1ждж1, ен-терококи, еширихп тощо), повиннi з великим засте-реженням застосовуватися в педiатрii i алергологп. Ми маемо розумгга, що вводимо в такому разi в ор-ганiзм дитини (як правило, на фош iмунодефiциту, бо алерг1я — це одночасно i гiперiмунна реакцiя, i iмунодефiцит) флору, яка може потенщювати непе-редбачуваш iнфекцiйнi ускладнення. Застосовуючи такi препарати, треба пам'ятати, що в ослабленому органiзмi навиъ слабовiрулентний мiкроорганiзм може викликати серйознi побiчнi ефекти. А головна заповщь медицини — «Не зашкодь».
Згiдно з нашими дослщженнями, прояви харчо-во'1 алергп в дней нерiдко супроводжуються дисбю-тичними порушеннями мiкробiоценозу кишечника, якi характеризуются значним пiдвищенням кон-центрацп дрiжджеподiбних грибiв. Однак цей факт не можна трактувати як показания до безапеляцш-ного застосування серйозних антимжотичних пре-паратiв. Ми погоджуемося з думкою дослщниюв, якi вважають, що в даному випадку лiкувания в першу чергу повинно бути скерованим на вщновлення домшантно! флори, яка мае виражений антагошзм щодо iнших мiкроорганiзмiв.
Призначаючи препарати для корекци дисбiозу, не треба чекати швидкого ефекту. Абсолютно не-доцгльно призначати одразу пiсля закiнчения курсу лжування дослiджения калу на мжробний пейзаж. Потрiбна витримка, треба зачекати 3—6 мю. Цiнну iнформацiю в такш ситуацп дають простi копроло-гiчнi дослiджения, ретельно проведенi лжарем-ла-борантом.
Розглядаючи проблему корекцп дисбiозiв у дней з алергiчною патологiею, не можна переоцшити потребу оргашзацп оптимального харчування. Проведений нами детальний аналiз анамнестичних даних серед дней iз проявами харчово'1 алергп показав, що тривале лiкувания, скероване на корекщю дисбiо-
тичних порушень, без призначення елгмгнацгйно! дгетотерапг! не дозволяе досягти потргбного ефекту. Водночас своечасне призначення дгетотерапг! у не-мовлят з алерггчним дгатезом дозволяе без застосу-вання специфгчно! медикаментно! корекцг! досягти позитивно! динамгки в показниках, що характеризу-ють стан мгкроекологг! кишечника. Викладенг вище факти ще раз пгдтверджують думку багатьох дослгд-никгв, що в бгльшостг дгтей гз проявами харчово! алергг! дисбготичнг порушення мають вторинний характер г е результатом гастроентерологгчних про-явгв алергг!.
Дгетотерапгя визначаеться на пгдставг елгмгна-цгйного принципу з урахуванням спектра харчово! сенсибглгзацг!. Особливг складностг виникають у разг пгдбору дгетотерапг! для немовлят. Правильне вигодовування немовляти — це мистецтво, яким мае володгти кожний педгатр. Вгдомо, що най-кращим способом захистити дитину г вГд проблем, пов'язаних гз дисбгозом, г вгд проблем, пов'язаних з алерггею, е, безперечно, грудне вигодовування. На жаль, протягом останнгх рокгв частота грудного ви-годовування катастрофгчно зменшуеться. Зггдно гз статистичними даними, 20 % новонароджених ви-писуються з пологових будинкгв уже на штучному вигодовуваннг, а 60—70 % дггей вигодовуються сумг-шами з 3-мгсячного вгку [4]. Тому ми мусимо шука-ти оптимальнг замгнники грудного молока.
Правильно пгдгбрана дгета — це практично едино можливе етготропне лгкування харчово! алергг!. 1деальна стратеггя лгкувального харчування вклю-чае такг етапи:
— у разг грудного вигодовування — елгмгнацгя алергенгв гз дгети матерг-годувальницг;
— у разг штучного вигодовування — ггпоалерген-нг сумгшг;
— за вГдсутностг ефекту — парентеральне харчу-вання до 2 тижнгв, пгсля чого пгдбгр гншо! напгвеле-ментно! або елементно! сумгшг.
Враховуючи ненайкращг смаковг характеристики напгвелементних сумгшей, нам, на жаль, не вда-еться заповнити ними весь добовий об'ем !жг Тому мусимо шукати сумгшг, якг можна скомбгнувати й отримати добрий ефект. У цьому планг нас зацгкави-ли кисломолочнг сумгшг, зокрема високоадаптованг.
Вгдомо, що одним гз важливих механгзмгв дг! цих продуктгв харчування е продукування молоч-но! кислоти й пгдвищення кислотностг шлунково-кишкового вмгсту. Кисле середовище стимулюе ргст нормально! автофлори, полгпшуе перистальтику кишечника й унеможливлюе ргст патогенних бакте-ргй, гнильно! та газотвгрно! флори.
Необхгднгсть створення кисломолочних сумг-шей зумовлена тим, що застосування в немовлят простого кефгру у зв'язку з високим умгстом бглка й амгнокислот збгльшуе бглкове й кислотне наван-таження на нирки, що призводить до небажаних ефектгв. Окргм того, доведено, що збгльшення за-стосування кефгру до 400 мл на добу призводить до виникнення дгапедезних кровотеч у слизовгй обо-
7(42) • 2012
Клтт'чт лекцИ
лонщ тонко! кишки, пiдвищення екскрецп гемо-глобiну й еритроцитiв та розвитку внаслiдок цього залiзодефiцитноi анемп. Отже, молочнокислим продуктом вибору для дней раннього в1ку з пору-шенням кишкового мiкробiоценозу слад вважати високоадаптоваш кисломолочш сумшь Вони добре комбшуються з напiвелементними сумiшами. Наш досвщ доводить високу ефективнiсть комбь нованого харчування Гз застосуванням натвеле-ментно! (алфаре) i кисломолочно! (кисломолочний NAN) сумшей.
Таким чином, незважаючи на вщсутшсть едино! точки зору на характер взаемозалежносп i вза-емного впливу алерпчно! патологи й дисбактерюзу, бшьшють авторГв дотримуються точки зору, що по-еднана патолопя сприяе формуванню так званого синдрому взаемного попршення перебцу хвороби. Отже, юнуе свого роду замкнуте коло, що потрГб-но розГрвати за допомогою адекватно! корекцГ! як алерпчно! патологи, так i порушень мжроекологГ! кишечника. КорекцГя дисбактерГозу вимагае ви-важеного й дуже обережного ставлення. Це, може, навiть мистецтво, а кожний митець мае свш почерк, що виробляеться на пiдставi знань про мжроеколо-гГю оргашзму й дисбактерiоз та власного досвщу.
Список л1тератури
1. Дранник Т.Н., Курченко А.И., Дранник А.Г. Иммунная система слизистых, физиологическая микрофлора и пробиоти-ки. — Полиграф плюс, 2009. — 144 с.
2. Микрофлора человека и роль современных пробиотиков в ее регуляции / Бережной В.В., Крамарев С.А., Шунько Е.Е. и со-авт. // Здоровье женщины. — 2004. — № 1(17). — С. 134-139.
3. Мiкроекологiчнi порушення у дтей i сучаст можливостi тдвищення ефективностi ¡'хньог корекци / Бережний В.В., Кра-марьов С.О., Шунько 6.6. i ствавт. — Кшв, 2003. — 32 с.
4. Макарова С.Г., Балаболкин И.И., Боровик Т.Э. Пищевая аллергия и дисбактериоз кишечника. Диетические подходы // Вопросы детской диетологии. — 2004. — № 1. — С. 56.
5. Настоящее и будущее пробиотиков как биокорректоров микроэкологических нарушений // Современная педиатрия. — 2004. — № 1(2). — С. 11-118.
6. Прохоров Е.В., Челпан Л.Л., Бурбело Е.Н., Зорина И.А. Диагностика и лечение дисбактериоза кишечника у детей // Мед. реком. — Донецк, 1999. — 11 с.
7. Role of probiotics in food hypersensitivity / Isolari E, Rautava S., Kalliomaki M. et al. // Curr. Opin. Allergy Clin. Immunol. — 2002 Jun. — 2. — 263-271.
8. Probiotics in the management of atopic eczema / Isolari E., Arvola T., Sutas Y. et al. // Clin. Exp. Allergy. — 2000. — 30. — 1604-1610.
9. Probiotics in the prevention of atopic diseases : a rondomised placebo-controlled trial/ Kalliomaki M, Salminen S., Arvilommi H. et al. //The Lancet. — 2001. — 357. — 1076-1079.
Отримано 05.11.12 □
Беш A.B.
Львовский национальный медицинский университет им. Данила Галицкого, Львовский городской детский аллергологический центр
ПРОБЛЕМА ДИСБАКТЕРИОЗА КИШЕЧНИКА В ПРАКТИКЕ ДЕТСКОГО АЛЛЕРГОЛОГА: ДИСКУССИОННЫЕ ВОПРОСЫ И ВОЗМОЖНОСТИ ИХ РЕШЕНИЯ
Резюме. В статье представлены современные взгляды на проблему дисбактериоза кишечника. Освещены дискуссионные вопросы и собственный опыт автора относительно проведения коррекции нарушений микроэкологии кишечника в педиатрической практике, представлен пробиотический препарат Ацидолак Юниор.
Ключевые слова: дети, дисбактериоз кишечника, проби-отики, Ацидолак Юниор.
Besh L.V.
Lviv National Medical University named after Danylo Galitsky Lviv City Children's Allergy Center, Lviv, Ukraine
PROBLEM OF INTESTINAL DYSBACTERIOSIS IN THE PRACTICE OF PEDIATRIC ALLERGIST: DISCUSSION QUESTIONS AND POSSIBLE SOLUTIONS
Summary. The article presents current views on the problem of intestinal dysbacteriosis. It also highlights the discussion questions and the personal experience of the author concerning the correction of intestinal microecology in pediatric practice; Acidolac Junior, probiotic preparation, is presented.
Key words: children, intestinal dysbacteriosis, probiotics, Acidolac Junior.
