CC BY
28
УДК 582.475:630*1(477.4) Магктр С.А. Макаринська - Фермерське
господарство "Сдтсть"; проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук -
НДП "Софивка" НАНУ, м. Умань
ПРИРОДНИЙ АРЕАЛ СОСНИ ЧОРНО1 (PINUS NIGRA ARN.) ТА ПОШИРЕННЯ II В УМОВАХ 1НТРОДУКЦ11
Дослщжено походження i поширення сосни чорно" у межах "" природного ареалу. Надано характеристику мюцевосп зростання кожного окремого клiматотипу. Ви-явлено наявшсть штучно створених насаджень у рiзних кра"нах, зокрема i в Укра"ш.
Ключов1 слова: меж ареалу, Pinus nigra, природш насадження, галузi викорис-тання.
Вступ. Усшшне вивчення потенщалу виду в новому для нього середо-вишд, неможливе без детального дослщження грунтово-кшматичних умов ре-гюну, де вш е аборигенним. Сосну чорну вважають одшею з головних про-мислових порщ прсько" частини Свропи та Середньо" Ази з невеликими по-пулящями, розташованими на багатьох Середземноморських островах та в швшчнш Африщ. Вона е досить перспективною породою для створення штучних культур в окремих районах Укра"ни, для визначення яких необхщно детально проанал1зувати "" природш мюця зростання.
Об'ект досл1дження - сосна чорна та "" шдвиди у природних i штучно створених насадженнях.
Методи досл1дження - узагальнення даних лггературних джерел, вивчення карт та експедицшш дослщження.
Виклад результа^в дослiдження. Батьювщиною сосни чорно" вважають Свропу на територи яко", зпдно з дослщженнями H. Gaussen [1], ви-копш рештки цього виду знайдено ще у вщкладах Крейдяного перюду. Це шдтверджуеться знахщкою скам'янших залишюв у склад1 деревного вугшля, яке сформувалось в Сврош з кшця Плюцену i у Плейстоцен^ Тод1, через хо-лодш погоднi умови, як зазначае J.L. Verner, [2], вона залiснювала лише схи-ли гiр з боку морiв, поширюючись вище в континентальну зону пiсля потеп-лiння кшмату в Голоценi.
На сьогоднi вщомо, що природне поширення ареалу, який мае загаль-ну площу бшьш нiж 3,5 млн га, виходить за межi Свропи. Сосна чорна, зпдно з дослiдженнями Т.Б. Скробача [3], у великш кiлькостi зростае в Сврош, на Балканському швостров^ в Криму i на швдш Туреччини, а також на островах Кшр, Сицилiя i Корсика, i в горах Алжиру та Марокко. Крайня швшчна межа природного поширення сосни чорно" розташована бшя 48° пн. ш. у схщнш i пiвденно-схiднiй частинах Альп (Карiнтiя i Нижня Австрiя).Тут ростуть насадження площею 80 тис. га, iзольованi вiд iншоi частини ареалу. За цим винят-ком, пiвнiчний кордон природного ареалу проходить на 45° пн. ш. через 1та-лда, поблизу м. Трiест в швшчно-захщному напрямку до гiрського хребта Караванке на межi Австрii i Словени. Звiдси насадження тягнуться приблиз-но паралельно узбережжю Адрiатичного моря. У райош рiчок Врабас i Босна все далi вiдходить вiд нього i тягнеться вздовж пiвденного берега Чорного моря, через Угорщину, Хорватш, Югославiю Грецiю i Албанiю до Туреччини. Тут, на 45° сх. д., проходить схщна границя кордону виду, по якш вш по-
вертае назад в Свропу. При цьому деревостани поширюються по узбережжю Середземного моря i утворюють осередки на окремих островах. Швденна межа розташована на 35° пн. ш. у горах Марокко, звщкшя вид шдшмаеться догори на територiю 1спани та Франци, де на 5° зх. д. завершуеться його поши-рення на захiд.
Досить рiзноманiтним е i поширення у висоту. В Нижнш Австри, за даними D.F. Van Haverbeke [4], вона шдшмаеться вгору до 1460 м. Але тут ростуть лише поодинок кущоподiбнi невисок деревця, а зiмкненi насаджен-ня доходять до вщзначки 1200-1300 м. В Альпiйських горах li можна знайти на висот 610 м. Нижня межа, на яку спускаються деревостани, знаходиться на 250-300 м на пiвночi i 400-500 на пiвднi. Поодиноко розташоваш дерева трапляються навiть на морському узбережжь
Через розбiжнiсть у систематичнш класифiкацii, детальнiша характеристика ареалу наводиться за найбшьш поширеним географiчним подiлом на схiднi i захщш пiдвиди, мiж якими встановлено пом^ш морфологiчнi та ана-томiчнi вщмшност! Кожен пiдвид, своею чергою, подшений на три кимато-типи, назви яких встановлено вщповщно до мюця зростання (рис. 1).
Рис. 1. розповсюдження природних деревосташв сосни чорной 1a - Pinus
nigra subsp. nigra var. nigra; 1b - Pinus nigra subsp. nigra var. pallasiana; 1c - Pinus nigra subsp. nigra var. caramanica; 2a - Pinus nigra subsp. salzmannii var. salzmannii; 2b - Pinus nigra subsp. salzmannii var. corsicana; 2c - Pinus nigra subsp. salzmannii var.
mauretanica
Схщш шдвиди сосни чорно! (Pinus nigra subsp. nigra) простягаються вщ Австрп' i Ггали до Криму та Туреччини.
Pinus nigra subsp. nigra var. nigra (Pinus nigra var. austriaca, Pinus nigra subsp. dalmatica) - зростае в Австрп', Румуни, Словаччиш, Хорвати, Югос-лави, Македони, Албани Болгари i на Балканському пiвостровi (за винятком швдня Греци). Назву саме цього кшматотипу часто ототожнюють з назвою усього виду. Загальна площа становить 800 тис. га. У висоту насадження по-ширюеться вiд 200 до 1200 м н.р.м., також трапляються мiж Середземно-морськими i континентальними лiсами на схилах пр. Вважаеться найважли-вiшою породою Далмати (через що мае синонiм сосна далматська) i однiею з найважливших промислових деревних порiд кра!н Захщно! Свропи.
Pinus nigra subsp. nigra var. caramanica - трапляеться в Туреччиш, на fö^i та на швдш Греци, простягаючись у висоту вщ 800 до 2000 м н.р.м. У л^ературних джерелах характеризують цей кшматотип досить рщко. Можли-во, це пов'язано з тим, що його сприймають лише як окрему популяцш одного з шших клiматотипiв.
Pinus nigra subsp. nigra var. pallasiana (Pinus nigra subsp. pallasiana), як стверджують V. Isajev, B. Fady та ш. [5], займае площу 2,5 млн га, охоплю-ючи територш Туреччини, Крим, узбережжя Чорного моря до Кавказу i Бол-гарш. По висотi простягаеться вщ 200 до 1200 м н.р.м. Проте, в точному виз-наченш мiсця розташування, е багато суперечливих даних. Часто кшматотип взагалi видшяють як окремий вид. Чисельнi насадження трапляються i на те-ритори Албани. Тут вона займае площу 110520 га. Найбiльшi деревостани знаходяться у пiвнiчнiй частинi центрально" прсько" зони, враховуючи Кукес, Дiбер, Пука та Мiрдiт. Невеликi за розмiром популяцii розташованi в Ма-лесi е Маддхе, Тропое, Влоре, Ерсеке i Г'"рокастер. Однак i цi данi не можна вважати точними, тому що, зпдно з дослщженнями M. Dida [6], насадження змшаш разом з ssp. nigra та ssp. dalmatica, якi в л^ературних джерелах, що описують флору дано" кра"ни, узагальненi в один шдвид - ssp. pallasiana.
Першу геоботашчну характеристику захiдних пiдвидiв Pinus nigra subsp. salzmannii, розташованих на 1бершському швостров^ як стверджуе P. Regato [7], зробив Вiлкомм у середиш Х1Х ст., описавши кшька лiсових асоцiацiй, де траплялись великовiковi дерева. Пiзнiше H Gaussen [1] визначив потенцшш зони зростання сосни чорно" в Шренеях. Загалом шдвид займае територш вщ пiвдня Ггалп до пiвдня Францii, Iспанii i Пiвнiчноi Африки.
Pinus nigra subsp. salzmannii var. salzmannii (Pinus nigra Arn. salzmanii var. pyrenaica) мае площу 350 тис. га, якою покривае район Цевеннес у Фран-ци, територш 1спани вщ Андалуси до Каталони, а також швденний схил Пь реней, де "" називають пiренейською сосною.
Крiм природних насаджень, тут поширеш i лiсовi культури, утворенi на селекцiйних шдщепах, що вiдiбранi з дерев дiаметром 25 см. Незважаючи на значну площу природних насаджень, цей кшматотип рщко використову-ють для промислових i селекцiйних цiлей.
Pinus nigra subsp. salzmannii var. corsicana (Pinus nigra subsp. laricio, Pinus nigra var. maritima) займае 45 тис. га на островi Корсика (Франщя) та 22 тис. га в Калабри i Сицили. Широке використання сосни корсикансько" у промисловостi, порiвняно з iншими клiматотипами пiдвиду, пояснюеться на-явнiстю рiвного стовбура i швидкого нагромадження запасу деревини. У Франци, де пiд штучно створеними у середиш Х1Х ст. люовими культурами знаходиться 22-26 тис. га, цей кшматотип е третьою за значушдстю породою тсля Дуглас^'" (Pseudotsuga menziesii Franco) i сосни приморсько" (Pinus pinaster Ait.). Насадження перебувають у доброму сташ i мають вищi показни-ки за висотою та дiаметром, порiвняно з природними деревостанами. Однак, поряд з енергшним ростом, як зазначае R. Alia [8], спостершаеться порушен-ня в утворенш мутовок, наявнiсть вщьминих мiтел i роздвоення центрального стовбура.
Pinus nigra subsp. salzmannii var. mauretanica (Pinus nigra mauretanica Maire et Peyerimh.) займае лише декiлька reKTapiB у горах Рiф у Марокко i в горах Джурджура, що в Алжир^ на висотi 1200-2500 м н.р.м. Незважаючи на незначну чисельшсть, цей клiматотип впливае на кшматичт умови даних кра!н. З ще! причини, сосновi лiси, у поеднанш з широколистяними породами, не використовують для промислових цiлей i е насадженнями нащональ-них парюв. Крiм зазначених вище, два невизначеш пiдвиди видiленi вздовж Адрiатичного моря i в долинi р. По на пiвночi Ггалп.
Рiзнi умови зростання зробили сосну чорну пристосованою до уЫх ти-пiв Грунпв. Популяци, що походять з пiвдня Францп, 1спанп, Австри i Шрь ней мають найширший дiапазон зростання. Деревостани з Корсики, 1тали i Сицили, почуваються погано на багатих на вапно Грунтах, як повшстю шд-ходять для Балканських i Кримських клiматотипiв (табл. 1).
Табл. 1. Коротка характеристика району зростання окремих _кл1матотип1в сосни чорно'1_
Назва тдвиду (кл1матотипу) Природнш репон зростання Меж1 поширення у висоту, н.р.м. Ввдношення до типу грунив
Pinus nigra subsp. nigra
P. n. subsp. n. var. nigra Австр1я, Румутя, Словаччина, Хорват1я, Югослав1я, Македотя, Албатя, Болгар1я, твтч Греци 200-1200 м Зростае на будь-яких грунтах
P. n. subsp. n. var. caramanica Туреччина, Кшр, твдень Греци 800-2000 м Зростае на будь-яких грунтах
P. n. subsp. n. var. pallasiana Туреччина, Крим, узбережжя Чорного моря, Болгар1я 200-1200 м Зростае на будь-яких грунтах
Pinus nigra subsp. salzmannii
P. n. subsp. salzm. var. salzmannii 1спатя, Франщя 250-1200 м Зростае на будь-яких грунтах
P. n. subsp. salzm. var. corsicana о. Корсика, 1тал1я 300-1100 м Зростае на будь-яких грунтах, окр1м багатих на вапно
P. n. subsp. salzm. var. mauretanica Марокко, Алжир 1200-2500 м Зростае на будь-яких грунтах
У мюцях природного зростання сосна чорна формуе як чиси, так змь шаш з шшими хвойними чи широколистяними породами насадження. Нап-риклад, у райош Середземного моря вона росте у поеднанш з сосною зви-чайною (Pinus sylvestris L.), сосною прською (Pinus mugo Turra), сосною алепською (P. halepensis Poir. in Lamarck), сосною ггалшською або пiнiею (P. pinea L.) i сосною Гельдрейха (панцирною) (P. heldreichii Christ.). В Англи, на шщаних дюнах i засолених Грунтах, популяци корсиканського походжен-ня ростуть разом з березою повислою (Betula pendula Roth.), вербами козя-чою (Salix caprea L.) i Ырою (Salix cinerea L.) та дубом (Quercus robur L.). У Сврош та Анатоли дерева зростають разом з сосною звичайною, ялиною бал-канською (сербською) (Picea omorika Purkyne), босншською сосною (P.
heldreichii Christ.), ялиною звичайною (Picea abies L.), кедром лiванським (Cedrus libani A. Rich), ялицею бiлою (Abies alba Mill.) i рiзноманiтними видами широколистяних.
Сосну чорну широко використовують для озеленення i створення ль сових культур, у своему природному ареаш i далеко за його межами. Вона добре росте в крашах як з морським, так i з сухим континентальним кшма-том. Це перспективне паркове дерево, особливо на кам'янистих грунтах. По-чинаючи з Х1Х ст., ïï використовують для залюнення пiвденного схилу Альп, з метою зупинення зсувiв грунту. В Англи першi лiсовi культури корсикансь-кого походження закладено в 1835 р. Ниш у цш краш ïï усшшно використовують для створення вггрозахисних i декоративних насаджень. Сосна чорна е одшею з важливих промислових порiд у Грецiï, через свою пристосовашсть до зростання на деградованих грунтах. Вона не потребуе особливого догляду, при цьому росте швидко у ширину i висоту. На територи Грецiï C. Bassiotis [9] видiлив три популяцiï, найбшьш посушлива з яких росте в швденнш час-тинi краïни. Друга росте в горах Пшдос, а третя - на швшчному сходi краïни. В Угорщинi чистi лiсовi культури схiдного i захiдного пiдвидiв ефективно застосовують проти грунтовоï ерози i для збереження природного ландшафту. Проте, як зазначае J. Tamas [10], таю насадження виявились пршими за природш, змшаш з шшими породами.
Сосну чорну (австршський клiматотип) вперше було iнтродуковано на територш США в Сандхшс (штат Небраска) у 1759 р. Шзтше, у 1891 р. ïï посаджено на плантацп Брунер та в райош Грейт Плейнс. На сьогодш в Спо-лучених Штатах - це найбшьш поширена iнтродукована порода, яку використовують для створення захисних люосмуг i вггроломних лшш. Найкраще вона росте на багатих на вапно грунтах i виявляе бшьшу, шж мiсцевi сосни, стшюсть до засолення. Це, згiдно з дослщженнями N.C. Wheeler [11], робить ïï щеальною для посадки як вiтроломноï лiнiï вздовж автомагiстралей, як по-сипають сiллю взимку. В швденних штатах, в невеликiй кшькост^ ростуть штучно створенi насадження сосни чорно].', в поеднанш з сосною звичайною, сосною Тунберга (Pinus thunbergii Pari.) i сосною густоцвггою (Pinus densiflo-ra Siebold et Zucc).
У Схщнш Сврош сосна чорна добре росте на швдш лiсовоï зони, в ль состеповш i степовш зонi. На територiï Роси, ïï висаджено в Санкт-Петербур-зi у 1833 р. як рщюсне колекцiйне дерево. А в 1953 р., за даними В.В. Шесто-паловоï [12], посаджено у Воронезькому Боташчному саду 3-рiчними Ыянця-ми. На сьогодш в обмеженш кшькост застосовують для залiснення пiскiв на пiвденноï частини краïни. В озелененш Москви не використовують [13].
В Украш, як зазначаее М.А. Кохно [14], сосна чорна вперше штроду-кована у дендропарки "Олександрiя" i "Тростянець" у серединi Х1Х ст. У наш час досить поширена в поодиноких посадках бшя пам'ятниюв, а також в парках чи шших мюцях вщпочинку. Композици сосни чорноï, у поеднаннi з ш-шими деревними породами, зростають у парках Львiвськоï, Тернопiльськоï, Черкасько", Кiровоградськоï та iнших областях. Ïï широко застосовують в озелененш мюта-курорту Трускавця. Частше за iншi види сосен, трапляеться у мюьких насадженнях.
Можливiсть використання для люових культур сосни чорно1 давно привертае увагу лiсоводiв. Вперше ïï було використано, згiдно з дани-ми В.В. Гурського [15], для зашснення прських схилiв у Криму поблизу Фе-одосiï (1878 р.). Сьогодш сосну чорну, переважно австршський клiматотип, можна побачити в люових культурах Лiсостепу i Полюся Украïни. Незважа-ючи на вщставання в ростi, вона виявилась стшюшою, порiвняно з сосною звичайною, при зашсненш сипучих пiскiв бiля м. Ахтирки Сумсь^' областi. В Одеськш i Миколаïвськiй областях молодi насадження вжом 10-20 рокiв посаджено на схилах, урвищах i поблизу автомапстралей. Проте ïï наразi ви-користовують у дуже малiй кiлькостi i переважно у змшаних насадженнях. На територи Кримського пiвострову пiд штучними насадженнями хвойних порiд знаходиться близько 2 млн га, яю, за свщченнями Р.В. Салогуба [16], складаються з Pinus nigra ssp. pallasiana i туï схiдноï (бiоти) Thuja orientalis L.
Сосна чорна трапляеться у лiсових культурах Украïнського Розточчя де, як стверджуе М.М. Гузь [17], загальна площа дiлянок становить 6,2 га. Тут вона зростае поряд з сосною звичайною, буком люовим (Fagus sylvati-ca L.), ясенем звичайним (Fraxinus excelsior L.) i виступае як супутня порода.
Сосна чорна усшшно культивуеться у люовому фондi Тернопшьсь^' област^ де мае нормальний рiст i рясно плодоносить.
Перспективним вважають використання ïï для зашснення девастова-них грунлв, териконiв i звалищ будiвельноï та видобувноï промисловостi. Pi-nus pallasiana росте на вщваш залiзноï руди Криворiжжя. Тут, за даними I.I. Коршикова [18], дерева мають хороший рют, плодоносять i, завдяки що-рiчному опаду хвоï та шишок, нагромаджують органiчнi речовини, сприяючи грунтотворним процесам. В умовах техногенного забруднення повггря i грунту промисловим шдприемством ВАТ "Волиньцемент м. Рiвного, сосна чорна, як стверджуе В.П. Ворон [19], е досить перспективною породою для створен-ня люових культур, що можуть значно полшшити екологiчнi умови району.
Висновки: 1. Сосна чорна найбшьш поширена в крашах Захiдноï Свропи, Азiï i на пiвночi Африки.
2. Через просторову iзоляцiю окремих популяцiй вид е сукупшстю ок-ремих пiдвидiв i клiматотипiв, якi рiзняться грунтово-кшматичними умовами росту.
3. Сосну чорну широко використовують для озеленення i створення люових культур як в своему природному ареаш, так i за його межами.
4. В Украш вид, в невеликш кшькост^ використовують для зашснення схилiв, звалищ будiвельного смiття i в паркових композищях.
Л1тература
1. Gaussen H. L'influence du passe dans la repartition des Gymnospermes de la Peninsule Iberique / H. Gaussen // CR. Congres Int. Geographic. - Lisbonne, 1949. - 2. - Р. 805-821.
2. Verner J.L. Premieres donnees sur l'histoire de la vegetation postglaciaire de la Provence centrale d'aprcs l'analyse anrhracoiogique / J.L. Verner // C.R. Acad. Se. - Paris, 1980. - 291 р.
3. Скробач Т.Б. Сосна чорна (Pinus nigra Arn.) в люових насадженнях захщного регюну Украши : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук / НЛТУ Украши. - Л^в, 2006. - 18 с.
4. Haverbeke Van D.F. Pinus nigra Arnold European black pine / David F. Van Haverbeke // Silvics of North America. - Vol. 1. Conifers. Agric. Handb. - 654 р. - Washington, DC: U.S. Department of Agriculture, Forest Service: 1990.
5. Isajev V. Technical Guidelines for genetic conservation and use for European black pine (Pinus nigra) / V. Isajev, B. Fady, H. Semerci, V. Andonovski. - Rome : Int. Plant Genetic Resources Institute, EUFORGEN, 2004. - 6 р.
6. Dida M. Black pine (Pinus nigra Arn.) resources in Albania / M. Dida, F. Ducci, G. Zeneli // Forest Genetic Resources. - 2001. - 29. - Р. 43-46.
7. Regato P. A syntaxonomical study of Pinus nigra salzmannii forests in the Iberian peninsula / P. Regato, J. Gamisans, M. Gruber // Phytocoenologia. - 1995. - 25(4). - Р. 561-578.
8. Alia R. Change over time of branching defects in corsican black pine (Pinus nigra ssp. Laricio var. Corsicana) of central France provenance / R. Alia, C.E. Durel // Invest. Agr. : Sist. Recur. For. - 1998. - Vol. 7. - Р. 189-202.
9. Bassiotis C. Variation in characteristics of black pine in Greece / C. Bassiotis // Scientific Annals of Agriculture and Forestry Faculty. - Thessaloniki. - 1967. - 11. - Р. 79-133.
10. Tamas J. The history of Austrian pine plantations in Hungary / J. Tamas // Acta Bot. Croat. - 2003. - 62 (2). - Р. 147-158.
11. Wheeler N.C. 15-year performance of European Black Pine in Provenance Tests in North Central United States / N.C. Wheeler, H.B. Kriebel, C.H. Lee // Silvae genetica. - 1976. - Vol. 25. - Р. 1-6.
12. Шестопалова В.В. Хвойные интродуценты ботанического сада ВГУ и перспективы их использования / В.В. Шестопалова // Вестник ВГУ, 2001. - № 1. - С. 107-110.
13. Энциклопедия декоративных садовых растений. [Електронний ресурс]. - Доступ-ний з http://www.flower.onego.ru/conifer/pinus_n.html. - Сосна черная, или австрийская. - P. nigra J.F. Arnold.
14. Дендрофлора УкраТни. Дикоросш та культивоваш дерева i кущг Голонасшш : до-вщник / М.А. Кохно, В.1. Гордiенко та ш. / за ред. М.А. Кохна, С.1. Кузнецова. - К. : Вид-во "Вища шк.", 2001. - 207 с.
15. Гурский В.В. Черные сосны крымская и австрийская и введение их в лесные и агромелиоративные культуры на Украине / В.В. Гурский // Лесоводство и агролесомелиорация. -1971. - Вып. 25. - С. 3-10.
16. Салогуб Р.В. Особливосп створення люових культур сосни кримсько" та широкоп-лочника схщного в умовах Степового Криму / Р.В. Салогуб // Науковий вюник НЛТУ Укра-"ни : зб. наук.-техн. праць. - Лыйв : РВВ НЛТУ Укра"ни. - 2010. - Вип. 20.5. - С. 52-58.
17. Гузь М.М. Хвойш штродуценти у люових культурах Укра"нського Розточчя / М.М. Гузь, С.С. Петрик // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2003. - Вип. 13.3. - С. 191-193.
18. Коршиков И.И. Жизнестойкость сосны крымской в насаждениях н а железорудном отвале Криворожья / И.И. Коршиков, О.В. Красноштан // Промышленная ботаника. - 2009. -Вып. 9. - С. 68-74.
19. Ворон В.П. Аеротехногенш змши довкшля та трансформащя люв техногенно" зони РВАТ "Волиньцемент" / В.П. Ворон // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. -Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.5. - С. 162-172.
Макаринская С.А., Шлапак В.П. Естественный ареал сосны черной (Pinus nigra Arn.) и распространение её в условиях интродукции
Исследованы происхождение и распространение сосны черной в границах её естественного ареала. Приведена характеристика местности произрастания каждого отдельного климатотипа. Обнаружено наличие искусственно созданных насаждений в разных странах, в том числе и в Украине.
Ключевые слова: границы ареала, Pinus nigra, естественные насаждения, сферы использования.
Makarynska S.A., Shlapak V.P. Natural habitat of black pine (Pinus nigra Arn.) and it spread in the introduction
It was investigated the origin and spread of black pine within its natural habitat. The characteristic of each variety growth area was represents. Revealed presence of artificial plantations in various countries of the world, including Ukraine
Keywords: border of area, Pinus nigra, natural plantings, branch of use.
