CC BY
26
IDEOLOGICAL SOURCES OF THE ECOSOPHY OF LAW
Shefel S. V.
In this article the ideological of sources of the ecosophy of law are comprehended, associated with historical functioning of different sociocultural forms of legal entities'mental reflection, relatively to the relationship of human and his society with natural environment. Key words: ideology, law, ecosophy, ecolegal discourse.
УДК 1:316.3+340.12
Ю. Ю. Калиновський, доктор фшософсъких наук, доцент
ПРИРОДА ТА СУТН1СТЬ ПРАВОСВ1ДОМОСТ1 «ВИРТУАЛЬНОГО НАТОВПУ»
Визначено суттст характеристики «вiртуального натовпу» порiвняно з озна-ками «класичного натовпу». До^джено особливостi правосвiдомостi «вiртуального натовпу». Проаналiзовано вплив тформатизацп та комп 'ютеризацИ на розвиток nравосвiдомостi «вiртуального натовпу».
Ключовi слова: правосвiдомiсть, вiртуальний, натовп, правосвiдомiсть «вiрту-ального натовпу».
Актуальтсть проблеми. У наш час форми буття натовпу та шляхи його формування набули значних змш, що безпосередньо вплинуло на особливос-т правосвщомосп суб'екпв таких утворень. У процес розвитку шформацш-ного сустлъства можна спостерташ появу такого глобального, наднащоналъ-ного феномену, як <^ртуалъний натовп», який за сво!ми характеристиками (правосвщомост зокрема) вiдрiзняеться вщ класичних визначенъ натовпу. Зазначимо, що у науковш лiтературi активно дослщжуетъся сутшстъ <^рту-алъно! реальности», особливост И впливу на людину та суспшъство, але практично вiдсутнi науковi розвiдки щодо ознак правосвiдомостi вiртуалъноl спiлъноти, рiзновидом яко!, на нашу думку, е <^ртуалъний натовп».
З огляду на наведене метою статп е обгрунтування такого поняття, як <^ртуалъний натовп», та аналiз особливостей правосвщомосп цъого утво-рення.
Анал1з наукових джерел I публжацш. Аргументуючи використання такого поняття, як <^ртуалъний натовп», з нашо! точки зору, слад звернутися до класичних визначенъ <<натовпу». Так, на думку вщомого дослвдника психологи мас С. Московiчi, натовп е скупченням людей, яш об'едналися поза
78 © Калиновський Ю. Ю., 2011
будь-яких установ та на тимчасових основах. Натовпи е асощальними i явля-ють собою результат тимчасового або безперервного розкладання груп i кла-сiв. Натовп вщповщае таким поняттям, як «набрщ», «люмпен-пролетарЬ» С. Московiчi стверджуе, що представники натовпу не належать до певних сощальних груп, iснують за межами сощально! структури, не мають певних занять i цiлей та живуть поза законами i звичаями. Натовп е злочинним, оскшьки складаеться з шахра!в та потолочi, як здатш до рiзних форм насиль-ства. Цей дослщник використовуе таке поняття, як «злочинний натовп», дп якого загрожують безпецi держави та окремих громадян. Натовп неможливо покарати, оскшьки його ди е анонiмними та неперсошфжованими [1].
Iталiйський дослщник С. Огеле, розвиваючи теорiю свого сшввггчизни-ка Ч. Ломброзо про вроджену злочиннiсть, використовуе поняття «кримшаль-ний натовп», до якого вш зараховуе всi соцiальнi рухи та полгтичт групи - вщ анархiстiв до сощалюпв, а також страйкуючих робгтниюв i учасниюв вулич-них мгтинов [2, с. 463-465]. З часом у роботах шших учених визначення натовпу дещо пом'якшуеться i характеризуе як правило велике скупчення людей рiзноl сощально! належностi, якi зiбралися несанкцiоновано задля протесту або пщтримання певного суспiльного явища. Меншою мiрою ви-користовуеться поняття «керований натовп», що описуе процес натовпоутво-рення як свщому дга певних суспiльно-полiтичних сил.
Виходячи з наведеного, необхщно зазначити, що правосвщомють будь-якого натовпу, на нашу думку, мае сво! особливостi i не збiгаеться з найбiльш поширеними (класичними) визначеннями правово! свiдомостi. Разом з тим натовп може вимагати справедливости рiвностi, свободи, вiдновлення або надання певних прав, тобто хаотично формулювати низку вимог. Пщкресли-мо, що характеристики натовпу та особливосп його правосвщомосп змшю-ються залежно вщ юторично! епохи.
У сво!й вiдомiй книзi «Психологiя мас» французький учений Г. Лебон виокремлюе низку ознак натовпу. В натовт свщома особистiсть зникае, при цьому почуття й ще! всiх окремих одиниць, що утворюють едине цiле, при-ймають один i той самий напрям. 1ндивщ, який певний час перебував у д^ ючому натовт, починае нагадувати загiпнотизованого суб'екта. Г. Лебон, на вiдмiну вщ С. Московiчi, вважае, що натовп - це яюсно нова система, а не конгломерат, тобто натовп тшьки на перший погляд е хаотичним утворенням, а насправдi вiн являе собою систему зi своею структурою та своерщним ке-руванням. У натовт людина не схильна стримувати сво! iнстинкти, оскшьки вiн безвщповщальний та анонiмний. Почуття вiдповiдальностi, що стримуе вiд протиправних дiй окремих шдивадв, майже повнiстю зникае у натовт. У натовт будь-яке почуття е заразливим до такого ступеня, що iндивiд дуже легко приносить у жертву сво! особист штереси на користь колективним. Натовпу вiдомi тiльки простi i крайнi почуття: будь-яку думку, iдею, вiруван-ня вiн сприймае як догму або !х повнiстю вщкидае. Натовп за своею природою
школи не прагне правди, вш вщвертаеться вщ очевидности яка не подобаеть-ся йому i вклоняеться хибним щеям, що здаються йому вiрними. Треба зазна-чити, що натовп е дуже мiнливим i здатен моментально реагувати на !мпуль-си, що надходять вщ лiдерiв [3].
Отже, правосвiдомiсть натовпу е рухливою, нестшкою та еклектичною i залежить вщ настро!в найбiльш активних омб i будь-яких подiй, що вщбу-ваються навколо. Натовп може надати собi будь-яке «право», що не вщповщае чинному законодавству.
Вщштовхуючись вiд попередшх визначень «натовпу», вважаемо, що в сучасних умовах сущльно! комп'ютеризаци та шформатизацп суспiльного життя можна вести мову про утворення «вiртуального натовпу» [4, с. 83]. Щд таким ми пропонуемо розумiти рiзноманiтнi хаотичт об'еднання користува-чiв мереж 1нтернет, спiлкування яких е безособовим, невизначеним у про-сторi i чаи чгткими межами, ненормоване правом, яке базуеться на певних штересах та потребах суб'екпв: комунiкативних, iнформацiйних, розважаль-них, психологiчних тощо. У той же час слщ пiдкреслити, що не будь-яке сшлкування у всесвгтнш мережi призводить до такого натовпоутворення, оскшьки iснують бiльш-менш керованi об'еднання користувачiв (наявнiсть модераторiв певних мереж) з певними правилами, постшшстю у чаи та ш.
Як зазначае укра!нська дослщниця О. Висоцька 1нтернет-комушкащя мае визвольний характер. Це стосуеться когштивних характеристик (бiльшi iн-формацшш ресурси), етико-цiннiсних (вiдсутнiсть бар'ерiв у вподобаннях та цiннiсних, культурних прюритетах), емоцiйних (зняття стресiв в Яровому режимi комунiкацil, використання «потоку свщомосп» у письмi, перенесения комплексiв та страхiв у вiртуальну площину тощо). У свою чергу онлайновi ствтовариства являють собою приклад вiртуальноl форми реалiзацil ^де! в1д-критостi, а також е основою постращональних комушкативних практик у мереж! 1нтернет. Серед головних принцип!в таких сшвтовариств — антиiерар-х!чн!сть, антикомерцiйнiсть, антиметанаратившсть та !н. Не треба, також iдеалiзувати характер тако! вiртуальноl комушкацп, оск!льки асистемнiсть под!6но! мережно! взаемоди несе в со6! i потенцшш ризики. Гiпертекст може як сприяти розширенню iнформацil, так i бути дезшформащею, яка через свою «вщкритють» визнаеться правдивою [5, с. 243- 244].
У той же час, означена дослщниця тдкреслюе, що вщкрипсть мае i зво-ротний бж свого вияву — наявна висока стушнь маргiналiзацil 1нтернет-по-вiдомлень. Причому маргiналiзована iнформацiя несе потр!йн! кодов! зна-чення: вона може бути симулящею (мати «пустий код», тобто це шформащя, яка н!чого не вщображуе), може бути гiпертекстом (приховуючи у со6! р!зно-манiтнi контексти, нагадуючи знаменитий борхесiвський «лабiринт»), нарешп, вона може д!йсно м!стити реально загрозливий руйшвний потенцiал (вико-ристовуватися як «всеобуч» для деструктивних дш). Висока свобода комушкацп у мереж1 1нтернет «притягуе» до себе рiзноманiтнi групи — терористич-них, полп'ичних «маргiналiв», бандитськ1 угруповання тощо [5, с. 244].
Сощальним наслщком 1нтернет-комушкацп стае формування так звано! «мережно! культури», спрямовано! на встановлення «мережного шдивщуа-лiзму як домшантно! форми сощальностг» [6, с. 157]. По суп, людина втрачае свою особистiсть, розчиняючи l! у вiртуальному просторi, i «народжуеться» знову, вигадуючи для себе нове iм'я (так званий шк: вщ англ. nickname — ^i3-висько), створюючи нове вiртуальне буття (легенду власного юнування) i на-лагоджуючи комунiкацiю з iншими суб'ектами мережевого свггу.
Так, на думку вгтчизняного дослiдника О. Кузя, функцюнуючи у вiрту-альному режимi, вiртуальному просторi, iндивiд приписуе собi будь-як ф^ зичнi i соцiальнi ознаки [7, с. 279]. 1ншими словами, зникають соцiальнi ознаки репрезентацп як стшю формалiзованi структури, вщходить на другий план вiртуального буття сощальшсть, редукована до зовнiшнiх вiдносно ш-дивiдiв, оречевлених структур, руйнуються сощальш iнститути [8, с. 118]. З'являеться homo virtualis — Людина Вiртуальна, яка е наслщком вщчуження людини вiд власно! тiлесностi [9]. Шдабне «розречевлення» людсько! сутнос-тi свщчить про нову топологию розколу: межа прокладаеться вже не мiж ш-дивiдом i зовнiшнiм свiтом, а усередиш особистостi. Неподiльне, але й не-злиянне спiвiснування двох шостасей — фiзично! та духовно! — в людськш особi опиняеться шд питанням, що сприяе шизоiзацi! особистосп. Темпо-ральна шизофренiя — неспроможтсть синхронiзувати реальний та вiртуальний час, може обернутися шизофренiею клiнiчною — неспроможшстю психiки сформувати i утримувати цiлiсний образ власного «Я» [8, с. 127].
Отже, велика кшькють людей може стлкуватися в 1нтернеп, не назива-ючи свого власного iменi або користуючись вигаданим, застосовуючи знаки, символи та мову, яш зрозумiлi лише «людинi вiртуальнiй». На нашу думку, людина <^ртуального натовпу» мае своерiдну правосвiдомiсть: вона не об-межена заборонами нi моральними, m правовими; !! дi! у просторi i часi по-збавлеш зовнiшнього контролю; вона е в^ною створювати будь-який свiт. Тiльки самоконтроль суб'екта вiртуальноl спiльноти (релiгiйнi i моральнi заборони) та реакцiя користувачiв мереж е запоб1жниками щодо поширення неякюно! (антиправово!, аморально!, неправдиво!) шформацп. Разом з тим зазначимо, що сам по собi процес шформатизацп спричиняе пщвищення ш-телектуального потенциалу суспiльства та особистостi. Вiн по суп являе собою системно^яльшсний процес оволодшня iнформацiею (в тому чи^ правовою) як ресурсом керування i розвитку суспiльства. Тобто, суб'екти «дарту-ального натовпу» якюно в^^зняються вщ представниюв класичного натовпу, що описаш Г. Лебоном та С. Московiчi. Як правило, користувачi мереж 1нтер-нет мають достатньо високий рiвень iнтелекту, освiти та соцiалiзованi не тiльки у нацiональне сустльство, а й у глобальне ствтовариство. «Людина вiртуальна» мае особливу правосвiдомiсть — вона мислить не тшьки катего-рiями нацiонально-культурно! спiльноти, в якш мешкае, а й орiентуеться
в «нормах» рiзноманiтних мереж, активно глобатзуеться та е б!льш вщкритою для рiзноманiтних новацш.
Отже, шд впливом шформатизацп та в!ртуал!заци мгжсуб'ектних вщносин змiнюеться свщомють (правосвiдомiсть) людини, - вона iнакше сприймае себе у цьому свт. Зокрема, вплив шформатизацп пояснюеться трьома взаемо-залежними процесами, що II супроводжують:
- медiатизацiею: процесом удосконалення засобiв збирання, збер^ання та поширення шформацц;
- ком'ютеризащею: процесом удосконалення засобiв пошуку i оброблення шформацц;
- iнтелектуалiзацiею: процесом розвитку здатностi сприйняття i породжен-ня iнформацiI, тобто щдвищенням штелектуального потенцiалу суспiльства, включаючи використання засобiв штучного iнтелекту [10, с. 143].
1нформатизащю суспiльства в принцип! треба тлумачити як розвиток, якюне вдосконалення, радикальне посилення за допомогою сучасних шфор-мацiйно-технологiчних засобiв когштивних сощальних структур i процесiв. Аби запобити утворенню аморального, антиправового вiртуального середови-ща, яке деформуе правосвiдомiсть, необхщно, щоб iнформатизацiя була «злита» з процесами сощально! штелектуал!зацп та тдвищення р!вня етико-правово! та шформацшно! культури окремих користувачiв, що ютотно впли-вае на творчий потенщал особистост i всього iнформацiйного сусшльства в цшому. Репрезентуючи себе в шформацшному простор!, користувачi реал!-зують одне з головних прав людини - право на шформащю та знання. Люди-на вiртуального свиу отримуе можливють порiвнювати законодавчi бази окремих кра!н, з'ясовувати ставлення до р!зних правових ситуацiй суб'ектiв з рiзноманiтних культурних свтв. Звичайно таке пор!вняння потребуе висо-кого штелектуального та культурного р!вня користувачiв, оскшьки наявна в Iнтернетi iнформацiя може як позитивно, так i негативно вплинути на пра-восвщомють умх суб'ектiв сустльного простору.
У свою чергу науковi i технологiчнi досягнення здатнi впливати на людськ цшшст орiентири в сусшльств!, заснованому на знанш. Самi досягнення сучасно! науки змушують пщдати скепсису багато цшшсних настанов свщо-мост (правосвiдомостi зокрема), вщмовитися вщ юнуючих догм i забобонiв. Наука ! технолог1я сьогодт в змоз! пщдати радикальному переощнюванню не тшьки наш! уявлення про ф!зичну, х!м!чну або бюлопчну реальшсть, а й наш! погляди на ресурси сустльного розвитку та перспективи людсько! стль-ноти. Питання, пов'язат з розглядом сюжепв глобального характеру, стають предметом обговорення в прем, на радю, у телев!зшному простор! та в 1нтер-нет! ЗМ1 та 1нтернет стають своерщним полем взаемоди професшних науко-вих експерпв ! сустльно! думки. У сустльств!, заснованому на знаннях та шформацп, не тшьки члени експертних оргашзацш, а й будь-який громадянин мае право на доступ до достов!рно! науково! шформацц вщкритого характеру
в тш галуз^ що його цiкавитъ. При цъому важлива сама можливiстъ штерак-тивно! взаемодл громадян з iснуючими джерелами шформацп, зокрема правовой У даному контекстi безсумнiвне значення мае феномен 1нтернету. Поява в нашому житт телекомушкацшно1 мереж 1нтернет зробила дшсну шфор-мацiйну революцiю. Як слушно зауважив директор iнституту ЮНЕСКО з шформацшних технологiй, в процесi утворення i становлення iнфосфери людство вперше зiштовхнулося з феноменом надбiологiчних, надпсихолопч-них змiн особистостi, осюльки у творщв iнфосфери вже е свш спосiб мислен-ня, нова етика та культура розумшня [11, с. 2-4]. Беручи до уваги це твер-дження, можна зробити такий висновок: комп 'ютер, iнформацiйна техшка та технологи не тiлъки виступають як множител iнтелекту, а й вщкривають новi вимiри свщомост (правосвщомосп зокрема). Перманентна комунiкацiя - це невщ'емна функщя глобальних мереж, що зв'язуе щ вим!ри воедино та утво-рюе впорядковану систему ново! шформацшно! культури як передумови становлення сустльства, заснованого на знаннi, а також е тдгрунтям розви-тку вiртуалъноl стльноти.
Сьогодш народжуються нов! знаков! системи i так! схеми розумшня i за-своення правових та, на жаль, антиправових знань, як! пов'язаш не стшьки з! словом, звуком, скшьки з зоровим рядом, образом, формою та кольорами. Вчеш зазначають, що з появою комп'ютер!в ! глобальних комп'ютерних мереж створюються принципово нов! (на вщм!ну вщ книги, газети, телебачення) методи людського стлкування, одержання знань та впливу на сустльну пра-восвщомють. Щ методи фжсуються в нових сощальних формах людських вщносин, нових типах д!яльносп ! стшких формах свщомосп та самосвщо-мосп. Комп'ютерна мережа в такому постановленш питання принципово вщр!зняеться вщ рукопису ! книги тим, що вона скорше не джерело, не одержувач, не оброблювач, не охоронець друкованих знаков, штерпретованих людиною, а генератор (навгть диктатор) нових форм його комушкативно1 активности Досягнення науки не можуть використовуватися на суто утфшо-ванш основ! в сусшльств!, заснованому на знаннях. Сучасний погляд на сусшльш процеси, що сформувався в умовах постмодерно1 ситуацп, вщзна-чено приматом культуроцентристсько1 настанови. Саме тому для ефективно-го використання знання необхщна сощокультурна контекстуалхзащя застосу-вання конкретное' сщентистсько1 парадигми. Це е очевидним навгть в умовах високорозвинених кра1н Свропи, де збер!гаються ютотш риси розходження в регюнальному ! нащональному планах, незважаючи на присутшсть значно1 едност в умх сферах громадського, правового життя.
Вочевидь, сусшльна правосвщомють сучасних демократичних систем (Укра1ни зокрема) е квштесенщею шституцшного та нешституцшного р!вшв, в!ртуального та реального правових свтв, що пов'язаш м!ж собою комуш-кативною взаемозалежшстю окремих суб'екпв, ставлення до права та закону яких з'ясовуеться тд час штерсуб'ективно1 взаемоди. Тобто, шформацшне
сусшльство та його потужност! можуть, з одного боку, формувати надправо-ву, в!ртуальну правосвщом!сть, яка е основою функцюнування «в!ртуального натовпу», а з другого - сприяти пошформованост громадян, Лхтй консолща-цп у громадянському сустльстга, допомагати боротися з протиправними та аморальними виявами у сустльстга силою громадського впливу. З точки зору Ж. Бодр!йяра, в наш час змшилося саме середовище, що породжувало кла-сичний натовп, а саме - мюто. На його думку, м!сто перестало бути полгшко-!ндустр!альним полшэном, яким воно було у Х1Х ст., тепер це полшэн знаюв, засоб!в масово! шформацп, коду [12, с. 157].
Висновок. Правосвщом!сть «в!ртуального натовпу» е своерщним симво-л!чним феноменом, який мае ознаки несистемное, антшерарх!чносп, по-лшормативносп. Правосвщомють «в!ртуального натовпу» не мае ч!ткого аксюлопчного тдгрунтя та не обмежена нацюнально-культурними кордонами. Характеристики правосвщомосп суб'екпв «в!ртуального натовпу» сут-тево вщр!зняються вщ ознак правосвщомост! представник!в так званого «класичного натовпу» р!внем осв!ти, м!сцем у сощальнш !ерарх1!, особливос-тями свггосприйняття тощо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Московичи, С. Век толп : исторический трактат по психологии масс [Текст] / С. Московичи. - М. : Центр психологии и психотерапии, 1998. - 478 с.
2. Психология масс [Текст] : хрестоматия. - Самара : Бахрах-М, 2006. - 592 с.
3. Лебон, Г. Психология масс [Текст] / Г. Лебон. - Минск : Харвест ; М. : АСТ, 2000. - 320 с.
4. Калиновський, Ю. Ю. Правосввдомють народу та «правосввдомють натовпу» : поршняльна характеристика [Текст] / Ю. Ю. Калиновський // Гумашт. часопис. -2006. - № 4. - С. 79-86.
5. Висоцька, О. С. Комушкащя як основа сощальних перетворень (у контекст! ста-новлення постмодерного сустльства) [Текст] : монограф!я / О. С. Висоцька. — Дншропетровськ: «1нноващя», 2009. -316 с.
6. Кастельс, М. Галактика 1нтернет: размышления об 1нтернете, бизнесе и обществе [Текст] / М. Кастельс; пер. с англ. А. Матвеева; под. ред. В. Харитонова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2004. - 328 с.
7. Кузь, О. М. Репрезентацп суб'ектност! в постсучасност! [Текст] : монограф!я / О. М. Кузь. - Х. : ФОП Шбуркша Л. М. ; ВД «1НЖЕК», 2010. - 312 с.
8. Корабльова В. М. Поколшня в пол! культури: множинтсть репрезентацш [Текст] : монограф!я / В. М. Корабльова. - Х. : ХНУ ш. В. Н. Каразша, 2009. -180 с.
9. Бек, У Что такое глобализация? [Текст] / У Бек : пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника; общ. ред. и послесл. А. Филлипова. - М. : Прогресс-Традиция, 2001. - 304 с.
10. Руденко, С. О. Сутшсть прийняття управлшських ршень у суспшьстш, заснова-ному на знаннях [Текст] / С. О. Руденко // Наук. зап. Харк. ун-ту Повир. Сил. Сощальна фшософш, психологш. - 2007. - № 2 (28). - С. 141-149.
11. Кинелев, В. Г. Контуры системы образования XXI века [Текст] / В. Г. Кинелев // ИНФО. - 2000. - № 5. - С. 2-7.
12. Бодрийяр, Ж. Символический обмен и смерть [Текст] / Ж. Бодрийяр. - 2-е изд. -М. : Добросвет, КДУ, 2006. - 389 с.
ПРИРОДА И СУЩНОСТЬ ПРАВОСОЗНАНИЯ «ВИРТУАЛЬНОЙ
ТОЛПЫ»
Калиновский Ю. Ю.
Определены сущностные характеристики «виртуальной толпы» в сравнении с признаками «классической толпы». Исследованы особенности правосознания «виртуальной толпы». Проанализировано влияние информатизации и компьютеризации на развитие правосознания «виртуальной толпы».
Ключевые слова: правосознание, виртуальный, толпа, правосознание «виртуальной толпы».
NATURE AND ESSENCE OF LEGAL CONSCIENCES OF «VIRTUAL CROWD»
Kalinovski Y. Y.
Certain the essence descriptions of "virtual crowd" by comparison to the signs of "classic crowd". Investigated the features of legal consciences of "virtual crowd are". Analysed the influence of informatization and computerization on development legal consciences of "virtual crowd".
Key words: legal consciences, virtual, crowd, legal consciences of «virtual crowd».
УДК 340.12
Г. В. Коваленко, здобувачка
ОСНОВН1 Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 ЩЕ1 ПРАЦ1 РОНАЛДА ДВОРК1НА «СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА»
Розглянуто основт iдеi одного з провiдних сучасних американських фiлософiв Роналда Дворкна — його опозищя правовому позитивгзму, ттерпретащя прав людини в сучасномиу свiтi, спiввiдношення моралi i права.
Ключовi слова: Роналд Дворкт, права людини, критика правового позитивизму, Конституцiя США, роль суду в реалiзацii громадянських прав i свобод.
Актуальтсть проблеми. Одшею з нагальних потреб сучасного укра!н-ського правознавства е ознайомлення з теоретичним досвщом свгтових лще-рiв. Серед них - американський учений Роналд Дворкш (народився у 1931 р.), який е одним iз найбшьш впливових сучасних фiлософiв права. Вш став всесвгтньовщомим завдяки сво!й першш великш пращ «Taking Rights
© Коваленко Г. В., 2011 85
