CC BY
23
3. Васюта О.А. Проблеми еколопчно! стратегп Укра!ни в контекст глобального роз-витку. - Тернопшь: Гал-Друк, 2001. - 600 с.
4. Герман Дейль Поза зростанням. Економ1чна теор1я сталого розвитку. - К.: 1нтел-сфера, 2002. - 312 с.
5. Синякевич I. Еколопзащя розвитку: об'ективна необхщнють, методи, прюритети// Економка Украши. - 2004, № 1. - С. 57-63.
6. Синякевич I. 1нструменти екополтики: теор1я i практика. - Льв1в: ЗУКЦ, 2003. - 188 с.
7. Гришв Л.С. Еколопчно збалансована економiка: проблеми теорп. - Львiв: ЛНУ iM. 1вана Франка, 2001. - 240 с.
8. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). - Одесса: Ин-т проблем рынка и экономических исследований НАН Украины, 2005. - 280 с.
9. Лукьянчиков Н.Н., Потравный И.М. Экономика и организация природопользования: Учебник. Второе издание. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 454 с.
10. Стратепя еколопчно! безпеки (репональний контекст)/ Пщ ред. М.1. Долшньо-го, В.С. Кравщва. - Львiв: 1н-т регионально! економiки НАН Украши, 1999. - 243 с.
11. Еколопчне управлшня. - К.: Либщь, 2004. - 430 с.
12. Кравщв В.С., Фурдичко O.I. Регiональна екологiчна полiтика в умовах перехщ-ного перiоду: досвiд Львiвськоi областi// Регiональна полiтика: методологiя, методи, практика. - Львiв: 1РД НАН Укра!ни, 2001. - С. 103-116.
13. Конститущя Укра!ни. Прийнято на п'ятiй сесп Верховно! Ради Укра!ни 28 червня 1996 р. - К.: Укра!нська правнича фундащя, 1996. - 63 с.
14. Закон УкраТни "Про охорону навколишнього природного середовища"// Довщ-ник з питань економiки та фшансування природокористування i природоохоронно! дiяльнос-■ri. - К.: Вид-во "Геопринт", 2000. - С. 33-38.
15. I. Синякевич, Олшник О. Методи еколопзацп податково! системи// Фiнанси Укра!ни. - 2002, № 1. - С. 28-33.
16. Масловська Л.Ц. Еколопзащя сустльних вщносин та вдосконалення управлшня сталим регiональним розвитком// Регiональна економка. - 2003, № 1. - С. 62-68.
17. Иманов Н.М. Экологизация экономических категорий// Вестник МГУ: Серия экономическая. - 1989, № 6. - С. 5-14.
УДК 504.03.38.53 Доц. Л.Д. Загвойська, канд. екон. наук - НЛТУ Украши
ПР1ОРИТЕТН1 НАПРЯМКИ НАУКОВИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ ЕКОЛОГ1ЧНО1 ЕКОНОМ1КИ
Розглянуто загальнонауковий контекст еволюцп eKOHOMi4HOi теорп та пород-жеш цieю еволюцieю змши теорп та методологи економiчноi науки, яю знайшли свiй вияв у парадигмi еколопчно!' економiки. Сформульовано предмет i об'ект еколо-пчно'1 економши, окреслено прiоритетнi напрямки ii наукових дослщжень.
Ключов1 слова: екологiчна економша, постнекласична парадигма, людинороз-мiрна система, синергетика.
Doc. L.D. Zahvoyska - NUFWT of Ukraine
Recent trends of ecological economics investigations department
of ecological economics
Paper deals with shift of economic paradigm. General scientific background of dominant economic theory and its methodology evolution is considered. Ecological economics as a reaction on a challenge sent by postnonclassical scientific paradigm is presented as a more robust and fruitful approach, which provides us with a sharp insight into nature of uneconomic growth and following environmental problems. Scope, methodology, basic model and priority tasks of ecological economics are highlighted.
Keywords: ecological economics, postnonclassical paradigm, human measured system, synergy.
Anyone who believes that an economy can grow exponentially or geometrically within a finite ecosystem is either a madman or an economist.
Kenneth Boulding
Наприкшщ другого тисячолтя еколопзм як рiзновид щеологи та еле-мент свiтогляду рiшуче i назавжди ввiйшов до Bcix сфер суспшьного життя. Екологiзацiя суспшьно-полггично! та економiчноi дiяльностi, культури й ети-ки стала прикметною ознакою сьогодення, вона невпинно поширюеться i поглиблюеться у вiдповiдь на загрозливi i невiдворотнi виклики, спровокова-нi кризою глобально! екосистеми Землi. Прояви ще! кризи системнi, вони по-силюються природою ще! системи, нашим незнанням li та нерозумiнням ^е! непоправно! шкоди, яку ми завдаемо мшьйонами маленьких рiшень у процесi свое! життедiяльностi. Тому невiдкладним завданням сучасно! економiчноi науки е формування ново!' економiчноi парадигми, яка б наближала нас до екологiчно збалансовано! моделi самопiдтримуючого екологiчно збалансова-ного соцiально-економiчного розвитку [1] в довгостроковiй перспектив^
Метою ще'1 CTaTTi е аналiз парадигмальних зрушень, якi окреслено в сучаснш науцi загалом i в економiчнiй теори зокрема, спрямованих на забез-печення життездатностi економiчних систем та робастност економiчних моделей шляхом урахування еколопчного iмперативу, а також вщображення цих трансформацiй у предметному просторi дослiджень, якi проводять сьогоднi в галузi екологiчноi економжи.
Постановка проблеми. Стрiмко наростаючi процеси глобалiзацii, ш-форматизацп, гуманiтаризацii та еколопзацп кидають новi виклики сучаснш наущ. Постнекласична парадигма, про зародження яко!' iсторики науки заговорили наприкшщ ХХ ст., вщображае трансформащю загальнонаукового контексту розвитку економiчноi думки, привернувши увагу економю^в до вивчення складних людинорозм1рнш систем. Як вщповщае mainstream сучас-но!' економiчноi науки на вимоги часу, якими мають бути теорiя та методоло-пя економiчноi науки, аби забезпечити життездатшсть економiчних систем, адекватнiсть i робастшсть моделей, механiзмiв та iнструментiв, а також еко-номiчну ефективнiсть, еколопчну доцiльнiсть i соцiальну справедливiсть рь шень господарюючих суб'ектiв. Саме щ питання визначають проблематику та актуальшсть цiеi статтi.
Вступ
Уже в середиш минулого сторiччя, коли бурхливий i неконтрольова-ний поступ науково-техшчного прогресу та нерозважливе використання при-родних ресурсiв уперше за всю юторш людства зiштовхнулися з несподiва-ною, "неадекватною" (з точки зору homo economicus) i невщворотною реак-цiею глобально! екосистеми, виникла невщкладна потреба глибокого критичного переосмислення домшуючо! економiчноi парадигми, предметного простору економiчноi теори, критерив прийняття рiшень, а вiдтак механiзмiв спо-нукання iндивiдуумiв до екологiчно обгрунтовано! дiяльностi.
Нагромадження критично! маси "промахiв" ринку та урядiв змушува-ло до критично! переощнки базово! моделi реального свiту, яку формували
постулати некласично1" науки. Цi явища робили тенденцп парадигмальних зрушень виразними i життево необхiдними. Тому спочатку зупинимося на аналiзi постнекласичного контексту наукового мислення, а вщтак розглянемо процеси трансформаци економiчноï парадигми - теоретичних положень i ме-тодологiчних принципiв економiчноï науки - як втiлення новоï iдеологiï сус-пiльного буття i господарсько1' практики.
Постнекласична парадигма наукового мислення
Криза некласичноï економiчноï школи i зародження постнекласично1' парадигми наукового мислення вщбувалася на тлi посилення процеЫв гума-нiзацiï, iнформатизацiï, еколопзаци та глобалiзацiï суспiльного життя. Пош-товхом до формування ново1" науково1" парадигми, мабуть, стало питання А. Ейнштейна "Чи змiнюеться стан Всесвггу вiд того, що на нього дивиться миша?". Складний шлях розвитку парадигми наукового мислення вщ максимального унезалежнення людини вiд природи (iнодi навiть до жорсткого про-тистояння - класична парадигма) через вщсторонешсть i позаперебування (некласична парадигма) аж до штегрування людини в дослщжуваш системи, i то не фрагментарного, а "тотального i безперервно-нескшченного" [7] (постнекласична парадигма), докоршно змшюе об'ект, предмет i методи наукових дослщжень.
Об'ектом вивчення постнекласично1' науки е складнi системи ушвер-сумного типу, "в яких людське i природне е самоцiнними та рiвноцiнними началами" [7]. Такi системи отримали в сучаснiй науцi назву "людинорозмiр-них систем". Пояснюючи 1'хню природу, В.С. Стьопiн наголошуе, що люди-норозмiрна система - це "система, яка вторично розвиваеться, з включеною до не1' людиною" [4, цит. за 7].
У загальнонауковому контекст постнекласично1' парадигми долаеться протиставлення природничих i гумаштарних наук шляхом формування теоретичного простору як оргашчного синтезу, проникнення i доповнення роз-рiзнених теорiй "середнього рiвня", iдей i навiть гшотез (зародкiв нових те-орiй), як описують той чи iнший зрiз реального свiту. Взаемозбагачення наукового шструментарш та понятiйного апарату природничих i гумаштарних наук дае поштовх до розвитку мiждисциплiнарного пiдходу з вивчення явищ i процесiв, формування мiждисциплiнарного знання.
Ключовим елементом теоретичного простору постнекласично1' науки е наука про взаемодш та самоорганiзацiю надскладних систем, яку, на думку Г. Хакена, можна назвати синергетикою [5]. Щоб краще зрозумiти сутнiсть цього вчення, звернемося до самого поняття "система", яке е важливим фшо-софсько-методолопчним i спецiально-науковим поняттям некласично1" науки. Вважаеться, що система - це поеднання елеменпв, якi утворюють единий комплекс, спрямований на досягнення певно1" мети [6]. Характерш властивос-тi систем, якi е предметом вивчення некласично1" науки: цшстсть, мультипа-раметричнiсть характеристик функцiонування системи та емерджентшсть -системи мають властивост^ якi не притаманнi ïï складовим.
Синергетична система, як вщображення постнекласичних постула-тiв, - це "надскладний набiр когерентних, iнтерактивних процеыв, як виявля-
ються в час i у вигляд1 глобально-сталих структур" [8, цит за 7]. Саме проце-суальшсть особливо яскраво вир1зняе надскладш системи, як е предметом дослщжень синергетики, визначае цшу низку "хшх особливостей.
Перше, синергетичним системам притаманна нелшшшсть трьох вид1в: стохастичшсть чи неповна (м'яка) детермшовашсть; хаотичшсть чи вщсут-шсть зв'язку м1ж силою впливу на систему та ii реакщею на цей вплив; ком-плексшсть або наявшсть численних механ1зм1в позитивного i негативного зворотних зв,язкiв, як вiдповiдно пiдсилюють або компенсують щ впливи.
Друге, синергетичнi системи мають здатшсть до самоорганiзацii без жодного зовшшнього впливу. Вирiшальним чинником 1'хньо1' еволюцii е влас-на природа систем, а зовнiшнi впливи мають тшьки другорядне значення.
Трете, в синергетичних системах постшно вiдбуваються процеси змь ни поколiнь, iншими словами, "м властива генерацiйнiсть. Притаманнi системам коеволюцiйнi та когерентнi мехашзми забезпечують взаемне пристосу-вання та узгодження процеЫв та елементiв у просторi i в часi [7]. Окреслеш тут риси постнекласично!" науково!" парадигми визначають загальний характер розвитку сучасно1' науки. Далi простежимо, як у цьому контекст розви-ваеться економiчна теорiя, яка е фiлософiею економiчних наук.
■ ■ • • о • • о •••
Парадигмальш зрушення в сучасн1и економ1чн1и теорп
Потужним каталiзатором процесу прийняття фундаментальною економiч-ною наукою виклику постнекласично1' парадигми стало нагромадження критично:' маси проблем (аномалш), як1 було неможливо розв'язати без змiни теоретич-них положень i методологiчних принципiв домiнуючоi економiчноi парадигми.
Екологiчний варто (ecological footprint [12]) сучасного людства пере-вищуе можливостi глобальноi екосистеми. Неокласична економiчна парадигма допустила виникнення такоi ситуацii i, бiльше того, не змогла виробити адекватних механiзмiв ii коригування. Ринок виявився нечутливим до непоп-равних бюлопчних, фiзичних i хiмiчних наслiдкiв рiшень, яю з економiчноi точки зору були обгрунтованими.
Однiею iз спроб еволюцшного розвитку економiчноi науки у вщповщь на загострення екологiчноi кризи стала економша довкiлля. Однак розширен-ня однiеi з ii базових макроекономiчних моделей (рис. 1) - моделi кругопото-ку - шляхом уведення природи як джерела природних ресуршв та асимшято-ра залишкiв процеЫв виробництва та споживання розроблення мехашзму ек-стерналiй i поширення грошових оцшок на неоцiненi ринком суспшьш блага природного походження були тшьки нашвзаходами, якi не могли дати необ-хiдних обгрунтувань, моделей та механiзмiв. Свiдченням тому е проблеми довкшля, якi iснують сьогоднi.
У новш економiчнiй парадигмi економiку розглядають як складову глобальноi системи "Земля", ii атмосфери та екосистеми. Будучи вщкритою шдсистемою, економiка отримуе i повертае до оточуючо"' ii системи метабо-лiчнi потоки, що забезпечуе ii функцюнування. Однак, як слушно вказують H. Daly i J. Farley, оскшьки сама оточуюча система обмежена, не зростаюча та матерiально закрита (вщкритим е тiльки енергетичний обмш), то можли-востi кшьюсного економiчного зростання очевидно обмеженi [10].
Рис. 1. Модель матерiального балансу [9]
Рис. 2. Економiчна система, сусптьство i природа [допрацьовано за 11]
Таким чином, вщбуваеться розширення предметного простору еконо-мiчноl теори - в новш економiчнiй парадигмi проблематика багатства розгля-даеться вже у трьох вимiрах: економiчному, соцiальному та довкшьному [10, 13, 3]. Таке яюсне розширення предметного простору потребуе глибоких змш теори i методологи економiчноl науки, науковi дослiдження в цьому напрямку актуальш на еташ формування економiки нового типу.
Об'ектом вивчення екологiчноï економiки можна вважати складну лю-динорозмiрну систему, яка самооргашзуеться у процесi когерентноï та ште-рактивноï коеволюцiï з суспшьною та природною системами. Вiдтак предметом екологiчноï економiки е закони, закономiрностi, механiзми i форми ко-еволюцiï цих систем, 1хнього сшвруху та взаемопристосування у просторi i в чаЫ. Понятiйний апарат фундаментально:' економiчноï науки мае збагатитися новими концепщями, якi б адекватно вщображали суспiльнi та довкiльнi ас-пекти розширеноï проблематики предметного простору екологiчноï науки.
Нове розумiння природи економiчноï системи, ïï значення i мюця в розвитку суспiльства породжуе новi прiоритети наукових дослiджень еколо-гiчноï економiки. Насамперед, це визначення оптимального розмiру еконо-мiчноï пiдсистеми, досягнення справедливого розподшу природного i рукотворного кашталу всерединi i мiж поколiннями, розроблення неринкових ме-ханiзмiв забезпечення оптимального використання обмежених ресурЫв. Зу-пинимося на цих завданнях докладшше.
Визначення оптимального po3Mipy eKOHOMi4HOÏ пiдсистеми. У не-окласичнiй макроекономiчнiй теорп, предметний простiр якоï обмежуеться проблематикою економiчного багатства, завдання визначення оптимального розмiру економiчноï системи не виникае. Адже в основi цiеï теорп лежить ак-сiома постшного незадоволення потреб людини в ушх товарах i послугах, що призводить до постшного економiчного зростання, якому немае обмежень та альтернатив.
Але с^мко наростаюча лавина проблем довкшля переконливо доводить, що з ростом розмiрiв економiчноï системи вщбуваеться зростання аль-тернативноï вартостi ресуршв i послуг системи "Земля". Якщо розмiр еконо-мiчноï системи перевищить критичний, тодi альтернативна вартiсть послуг природного кашталу, вщ яких доведеться вщмовитися, аби отримати бажанi економiчнi блага, перевищить вартiсть цих благ. Таке неекономiчне, кiлькiсне зростання дуже швидко призведе до руйнування унiкальноï системи, яка забез-печуе умови для життя i дiяльностi людини. Тому проблема визначення розмь ру економiчноï системи, адекватноï до юнуючих сьогоднi якостi системи "Земля" та рiвня розвитку суспiльних шститутв, е актуальною i невiдкладною.
Досягнення справедливого розподшу природного i рукотворного кашталу в межах поколшня i мiж поколшнями. Одним iз негативних про-явiв глобалiзацiï економiки е той факт, що краши з добре розвинутими право-вими шститутами спонукають краши третього свiту до виснаження сво1х природних ресурсiв. Проте доволi часто ми спостерiгаемо перетворення ло-кальних проблем довкiлля на проблеми регюну i навiть св^у. Тому подолан-ня бiдностi для сучасниюв не менш важливе, шж турбота про збереження якостi довкшля для майбутшх поколiнь.
Особливо актуальним стае питання перерозподiлу добробуту на ко-ристь найбiднiших у контекст вщмови вiд неекономiчного зростання i переходу до яюсного розвитку. Тому проблеми перерозподшу добробуту та оптимального розмiру економiчноï системи тюно пов,язанi i винятково важливi для економiстiв-екологiв.
Розроблення неринкових Mexarn3MiB забезпечення ефективного використання обмежених ресурав. Як ми це сьогодш вже добре p03yMieM0, наш добробут забезпечують потоки послуг як рукотворного, так i природного кашталу. I щ потоки обмеженi. Неокласична економжа розглядае ринок як единий мехашзм досягнення ефективного розподiлy обмежених ресуршв. Екологiчнa економiкa не обмежуеться класичним поняттям ефективностi, не фетишизуе И, а тому шукае iншi, aльтернaтивнi до ринку, мехaнiзми алокаци обмежених ресурЫв. Розвиток методологiчних пiдходiв до визначення ефек-тивностi економiчноl дiяльностi з урахуванням вiдчyтних i невщчутних вигiд i витрат, якi надае певний проект чи вид дiяльностi суспшьству, е ще одним невщкладним завданням еколопчно'' економiки, адже з огляду на природу си-нергетичних систем ми не знаемо, скшьки часу ще маемо, як вщреагуе система "Земля" на ще один наш промах.
Наголошуючи на нелшшносп, самооргашзованосп i генерaцiйностi дос-лiджyвaних систем, нова економiчнa парадигма розвивае науковий шструмента-рiй, який вiдповiдaе постнекласичному контексту наукового мислення, а також критично переглядае вже напрацьований, зокрема економжо-математичний.
Як слушно зазначае шведський економiст P. Söderbaum, стало очевид-ним, що пошук оптимального рiшення можливий тiльки для простших систем, коли не виникае сyмнiвiв щодо функци мети i критерив оптимiзaцil. Ре-альш економiчнi системи нaдсклaднi, рiшення щодо управлшня ними надто чyтливi до еколопчних iмперaтивiв, соцiaльних викликiв, а також системи вартостей i щнностей тих, чи'х iнтересiв торкаються щ рiшення. Тому опти-мiзaцiйнi вправи тут нерелевантш. Передyсiм, завданням науки в цш ситуацп е всебiчне висвiтлення проблеми, чесний, неупереджений i рiзнобiчний ана-лiз ситуаци, можливих сценарив ll' розвитку. На перший погляд, це завдання набагато скромшше, однак чесшше i плiднiше для збалансованого розвитку, орiентовaного на тривалу перспективу.
Висновки
Сучасний етап економiчного та сyспiльного розвитку створив переду-мови для зародження постнекласично! парадигми наукового мислення, об'ектом вивчення яко'' е нaдсклaднi синергетичнi системи, яким притаманна нелшшшсть, сaмооргaнiзaцiя та генерацшшсть. Такий загальнонауковий контекст став добрим шдгрунтям для формування ново!' економiчноl парадигми, в якiй економжа розглядаеться як складна людинорозмiрнa система, котра своею чергою, е елементом синергетично'' системи "суспшьство-природа" i коеволющонуе в динaмiчнiй i сyперечливiй едност людини i природи. Ката-лiзaтором формування постнекласично'' економiчноl парадигми стало рiзке погiршення якостi довкiлля та усвщомлення цiнностi i врaзливостi глобально'' системи "Земля".
Розширивши предметний прослр неокласично'' економiчноl теори шляхом доповнення проблематики економiчного багатства цiннiстю людсь-кого i природного кaпiтaлy, еколопчна економiкa, як вiдобрaження ново'' еко-номiчноl парадигми, окреслюе предмет i об'ект сво'х дослiджень, понятiйний апарат i завдання. I хоча ефектившсть розмiщення обмежених ресyрсiв й на-
дал1 залишаеться !! важливим завданням, проблеми визначення оптимального розм1ру економ1чно! системи i перерозподшу добробуту мають найвищий прь оритет. Оптимальний розм1р екосистеми дасть змогу зберегти яюсть довкшля, ефективш алокацшш ршення слугуватимуть засобом уникнення дисшвести-цш, а справедливий розподш багатства i доход1в забезпечить надшне шдгрун-тя для досягнення сталого розвитку суспшьства, коли (перефразовуючи А. Гора) видиме економ1чне зростання не виявиться шюз1ею, породженою нашими неспроможшстю чи небажанням урахувати зменшення природного кашталу.
Лггература
1. О. Веклич, Яхеева Т. Урахування природного капiталу як базового компонента економiчного розвитку Укра!ни// Економiка Укра!ни. - 2004, № 12. - С. 75-80.
2. Гор А. Земля у рiвновазi. Еколопя i людський дух/ Переклад з англ.: ВГО "Укра-!на. Порядок денний на ХХ1 ст." та 1нститут сталого розвитку. - К.: 1нтелсфера, 2001. - 678 с.
3. Л. Загвойська, Лазор О. Економiчне пщгрунтя менеджменту природних ресурсiв на засадах сталого розвитку// Економша Укра!ни. - 2005, № 8. - С. 75-80.
4. "Круглий спл" журналiв "Вопросы философии" та "Науковедение", присвячений об-говоренню книги В.С. Стьопша "Теоретическое знание"// Вопросы философии. - 2001, № 1. - С. 9.
5. Синергетике - 30 лет. Интервью с профессором Г. Хаккеном// Вопросы философии. - 2000, № 3. - С. 54.
6. Ситник В.Ф., Писаревська Т.А., Срьомша Н.В., Краева О.С. Основи шформа-цщних систем: Навч. поабник/ За ред. В.Ф. Ситника. - К.: КНЕУ, 2001. - 420 с.
7. Тарасевич В. Постнекласична наука та економiчна теорiя// Економша Укра!ни. -2004, № 2. - С. 59-65.
8. Янч Э. Самоорганизующаяся вселенная. Введение и обзор: рождение парадигмы из метафлуктации// Общественные науки и современность. - 1999, № 1. - С. 147.
9. Callan, S. and Thomas, J. Environmental Economics and Management. Theory, Policy and Applications. - Chicago: Irwin, 1996. - 724 p.
10. Daly, H. and Farley, J. Ecological Economics. Principles and applications. - Washington: Island Press, 2004. - 454 p.
11. Farley, J., Ericson, J., Daly, H. Ecological Economics. A workbook for problem based learning. - Washington: Island Press, 2005. - 215 p.
12. Ryden, L., Migula, P. and Andersson, M. (Eds). Environmental Science. Uppsala: The Baltic University Press, 2003. - 824 p.
13. Söderbaum, P. Ecological Economics. - London: Earthscan, 2001. - 152 р.
УДК658.5:502.7 Доц. Т.В. Кожемякта, канд. екон. наук;
А. С. Маловiчко - Kpueopi3bmü emmMi4Huü тститут КНЕУ
СТАЛИЙ ЕКОНОМШНИЙ РОЗВИТОК ТА ПРОБЛЕМА ШДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ! ПРОДУКЦП
НА СВГГОВОМУ РИНКУ
Розглянуто проблеми оцшки впливу промислового виробництва на стан навко-лишнього природного середовища при розташуванш виробництв у кра!нах економiч-но розвинутих та кра!нах, що розвиваються. Запропоновано використання показника еколопчно! витратносп продукци для порiвняння штенсивносп цього впливу при розробщ мiжнародних програм розвитку у межах концепци сталого розвитку. Розглянуто питання пщвищення конкурентоспроможносп продукци, що виробляеться у кра!нах економiчно розвинутих, та кра!нах, що розвиваються.
Ключов1 слова: сталий розвиток, конкурентоспроможшсть, еколопчна цша продукци, еколопчна витратшсть, економiчно розвинут кра!ни.
